Переклад: Pooh68
оригінал тут
Під'їхавши під зруйнований замок, принц затримав свого коня. Він проїхав багато кілометрів, щоб, врешті, опинитись в цьому місці. На свій дорозі, він поконав різні небезпеки. Ні Ліс, З Якого Ніхто Не Повернувся, ні Гори, Котрі Сягають Небес, ні Бездонні Болота не зупинили його в дорозі до кінцевої цілі. І ось, врешті, він приїхав до цього місця. Молодик кілька хвилин споглядав на мури, які, в минулі часи, справляли враження непереможних, але тепер піддались впливу часу. Однак, тим, що найбільше привертало його увагу, був факт, що стіни, вежі і брама поросли густим терном, котрий відстрашував непрошених гостів гострими і великими колючками. Принц помітно здригнувся, приглядаючись до всього цього.
Але він не для того боровся зі всіма противностями долі, переміг багатьох потвор, які опинились в нього на дорозі, щоб тепер повернути назад і відступити! Він зліз з коня і певним кроком рушив в сторону замку, усвідомлюючи, що ще має час повернути назад, до дому і ніхто не скаже йому жодного злого слова. Коли він вирушав в дорогу, всі навколо списували це на вибрик молодика: що ж, кожен принц мріє врятувати якусь принцесу і одружитися з нею. Це було краще, ніж взяти за дружину якусь бридулю і все це для втілення політичних цілей. А тому, він рушив в світ в пошуках тієї, яка потребувала його допомоги. Хоча для інших, більшість з таких пригод, закінчувалась тим, що молоді принци поверталися додому і погоджувалися на рішення батьків.
Щодо цього принца, він швидко дізнався про красуню, яка була ув'язнена в цьому замку. Говорили, що зла відьма кинула на неї закляття вічного сну, який триватиме до моменту, коли до неї не приїде казковий принц, який мав перебороти всі перешкоди і розбудить красуню поцілунком справжнього кохання. Зі всіх казок на світі, ця казка протрималась найдовше і найважливіше, вона містила правду! Замок таки існував. Терен навколо нього виглядав на реальний. Не один молодик пробував порятувати ув'язнену, але жоден з них не повернувся. Виглядало на те, що вбивчі колючки чудово виконували своє завдання.
Але наш принц відчував, що якби він зараз повернув, то до кінця життя жалкував би про це. Зібравшись, він міцно стиснув свій вірний меч і рушив вперед. Терен не планував пропускати новоприбулого гостя, але той вперто рубав мечем колючу рослину, пробиваючи собі дорогу через браму, не звертаючи уваги на колючки. Коли він опинився всередині замку, перед його очима повстала вежа, навколо якої вились сходи в цілком пристойному стані. Він вирішив йти ними. Нажаль і ця дорога потребувала енергійної роботи мечем. Часами, навіть його зброя не захищала тіло власника від болючих уколів. Але юнак ігнорував біль - жодна рана не могла стримати лицаря в дорозі до його коханої. Він вперто просувався вперед, аж дійшов на вершину вежі. Принц витер піт з чола, врешті відчуваючи біль від дрібних ран та порізів, які неприємно пекли. «Хтось слабкіший від мене, мабуть, вже давно б піддався», - подумав він. Але молодий принц не збирався відступати. Він, зі всієї сили, копнув ногою в двері і увійшов всередину, відчуваючи полегшення, коли не побачив в кімнаті отого зеленого плюгавства з колючками.
Його погляд миттєво затримався на великому ложі, яке стояло під однією зі стін. На ньому лежала… красива дівчина. Її золотисте волосся було акуратно заплетене в коси. Світла шкіра була гладкою і здоровою. А делікатна сукня ледве прикривала неймовірної краси тіло, котре лежало нерухомо. Йому вистачило одного погляду на цю красуню, щоб переконатися: було варто пройти всі ці незгоди і перешкоди. Юнак перестав відчувати власні рани, коли швидким кроком наблизився до ложа і нахилився на принцесою, котра лежала на ньому. Її повні, темно-червоні уста неначе запрошували гостя до поцілунку. Не чекаючи ані миті, він швидко поцілував їх…
Принц багато чув різного про магічну силу поцілунку справжнього кохання, але особисто він робив це вперше. А тому, молодого чоловіка не здивувало відчуття дивної і важкої до опису легкості, яка огорнула все його тіло. Цій легкості товаришувало почуття розслабленості, спокою і, навіть, певної приємності. Всілякі болі зникли так, як і втрата сил. Його очі залило яскраве світло і він незаперечно впав би на підлогу, якби б його хтось не підтримав. Чийсь руки зловили його, щоб потім обережно посадити на ложе. Принц протер очі.
- Я винен тобі подяку, - почув він чийсь голос. Хто це говорив, він не мав поняття. Зір все ще повністю не повернувся до нього. В голові, принц відчував легке запаморочення, яке ускладнювало спроби зібрати всі думки. Врешті, він підняв важкі повіки… і побачив перед собою юнака. - Хоча, ти не будеш з цього задоволений… або скоріш задоволена, - продовжив говорити той. Принц відчув, що з ним щось не так. Долаючи неприємні відчуття, він опустив очі, пригледівся до себе і побачив, що був одягнений в сукню, яку ще кілька хвилин тому мала на собі його спляча красуня. На додаток, його руки і долоні були якимось дивно малими… Він відчув лоскотання волосся, яке спадало йому на плечі. «Але в мене завжди було коротке волосся!» - подумки викрикнув він. «І звідки в мене ці опуклості на торсі?…»
- Я мушу спішити, - відізвався молодик. - Тернина скоро повернеться. А щодо тебе, тепер ти займеш моє місце в цьому замку. І все це через оте паскудне і підступне закляття. Тяжко сказати, як довго воно триває - можливо один вік, можливо два. Але не переживай. Напевно знайдеться якийсь молодий принц, котрий мріє звільнити з полону сплячу красуню. А я, в подяку, буду славити твою красу в кожній таверні та в кожному замку. Так що, хтось напевно приїде, спокусившись на твоє тіло і красу… То ж, бажаю всього хорошого, спляча красуне.
Принц було хотів піднятися, запротестувати, але якась дивна сонність опанувала його, забираючи сили на будь-який рух. Його повіки стали важкими, неначе з олова. Очі закрились, а сам він опав на ложе, щоб заснути на ньому. Виходячи, молодий чоловік в останнє поглянув на сплячу красуню, а потім швидко покинув цей замок…
Немає коментарів:
Дописати коментар