Переклад: Pooh68
оригінал тут
За горами, за лісами, в далекому королівстві, жив принці Ерік, який був єдиним наслідником трону. Він був лінивим і цілими днями або їздив на полювання, або постійно змінював вишуканий одяг на собі. Принц не був злим юнаком, але через власну безвідповідальність, в очах батьків викликав смуток і гнів в підлеглих.
Під час одного з таких полювань, на які, як правило він їздив сам, принца застала потужна буря. Втікаючи перед дощем, він таки заблудився. Змерзлий і голодний, Ерік їздив по лісі, шукаючи якусь стежку, котра б завела його додому. Раптом, він помітив дим з димаря. Принц охоче попрямував в його напрямку аж врешті, побачив стару, дерев'яну хатинку. Не чекаючи ні хвилини, Ерік швидко під'їхав до неї і без стуку увійшов всередину.
В хатинці було пусто, лише солодкий запах їжі приємно лоскотав його ніс. Через мить, він всівшись за стіл, почав їсти гуляш з дерев'яної миски, дивуючись, як такі бідняки можуть споживати таку смачну страву. Поївши, юнак почав оглядати хатинку, в якій, мабуть, мешкала якась знахарка. Він дійшов до цього висновку, побачивши різні трави, котрі сушилися на шнурках. Окрім трав, він помітив дзеркало і невеликий столик з кріслом. Юнак підійшов до нього, щоб пригледітися і скривився побачивши, що дощ знищив його зачіску. Несвідомо, він потягнувся до однієї з шухляд в пошуках гребеня. Знайдений гребінь був тяжким і кістяним. Також, в шухляді, лежала срібна тіара, трішки подібна до тієї, яку носила королева при менш вишуканих зустрічах.
Він причесався і, для жарту, одягнув тіару собі на голову. Вона була трішки замалою і, однозначно, була зроблена для принцеси, не для принца. Він вже мав зняти її, коли…
- Що ти тут робиш, злодію?! - почув Ерік скрипучий голос від дверей.
Принц настрашився, але швидко розвернувся і побачив низьку бабцю одягнену в шмати, з птахом на плечі і костуром в руці.
- … І на додаток, ти з'їв мій обід! - викрикнула вона.
- Як ти смієш так до мене відзива…, - відьма, а це без сумніву була відьма, зробила жест рукою і принц завмер.
- О, ні! Це тобі так не минеться. Споживаєш мої страви та забираєш мої прикраси, які я справедливо запрацювала. За це, тебе чекає кара! Сказавши такі слова, відьма направила в сторону принца костур і вимовила якісь дивно таємничі слова. В одну мить, принц зменшився, одяг впав на землю, але тіара зменшилась разом з ним. Посеред гори одягу, сиділа зелена жаба з тіарою на голові і дурнуватим виразом на мордочці.
- Саме так. А тепер, киш звідси, бо зроблю з тебе зупу. Відчарувати тебе зможе тільки поцілунок когось невинного, з королівською кров'ю. Хе, хе, - засміялась відьма.
Будучи страшенно настрашений тим, що з ним відбулось, принц втік з хатини, непорадно підскакуючи. Все навколо нього виглядало по-іншому - було таким великим. «Можливо мені потрібно повернутися додому?», - подумав він. «І там мене відчарують». Нажаль, ліс з нової перспективи був цілковито іншим і вже через годину, а принц-жаба згубився безповоротно.
- Як вона могла це зробити? О, доле моя, - нарікав принц, але всі навколо нього могли почути тільки жаб'яче кумкання…
* * *
Ерік провів в лісі багато тижнів і відкрив, що не може відходити задалеко від озер, ставків чи річок. Коли від це робив, все його тіло охоплювала велика слабкість. Також тіара постійно давала відзнаки, твердо тримаючись його голови. З часом, приглядаючись до свого відбиття в воді, він дійшов до смутного висновку, що зелена жаб'яча мордочка назавжди буде належати до нього. Ерік навіть почав помаленьку звикати до свого нового стану. Кінець-кінців, він не був аж такий бридким з цією гладкою шкірою яскраво-зеленого кольору. Навіть мухи почали йому смакувати. - Я жаб'ячий принц, який мухи їсть… - смутно закумкав Ерік і саме тоді, він почув людські голоси!
- Брате, куди ти мене ведеш? - делікатний дівчачий голос нісся з поміж дерев.
- Зараз все побачиш, сестро! - відповів їй молодий, чоловічий голос.
Перетворений в жабу принц, обережно виглянув з-за куща. На березі озера стояли двоє молодих людей, одягнених в дороге вбрання. Без заперечення, це були королівські діти з сусідньої держави. Молода принцеса Аделаїда і трішки старший від неї, принц Ромуальд. Він знав обох, оскільки не раз відвідував їх замок. А тепер, вони стояли на березі і приглядались до райдуги над водою. Для Еріка, вона знудилась вже через кілька днів, але від того, її краса не зменшилась.
- Яка ж вона красива! - викрикнула принцеса.
Саме тоді, в маленькій голові принца Еріка, зазвучали слова старої відьми: «Відчарувати тебе зможе тільки поцілунок когось невинного, з королівською кров'ю». «Принцеса Аделаїда є донькою короля і замолода, щоб вийти заміж!» - з такою думкою, він вискочив з-за кущів в її сторону.
- Дивись, братику! Яка красива жабка! - від радості запищала принцеса. - Ти тільки поглянь. В неї на голові маленька тіара! Може це якась заклята жабка? А принце Ерік лише спробував покивати головою.
- Ти повинна знати, що все це лише тільки казки. Але на голові вона дійсно має тіару. Цікаво, звідки вона там взялась? - з хвилину замислювався над цим принці Ромуальд, а потім, схопив рукою зелену жабу.
- Якщо думаєш, що це зачарована жаба, то можеш поцілувати її і тоді вона зміниться в принца, - засміявся її брат. Ерік, чуючи такі слова, виставив уста, маючи надію, що Аделаїда насправді це зробить! Вона ж була молодою і наївною дівчиною.
Аделаїда наблизила голову до жаби і раптом, зморщила носик. - Фу! Братику, подивись! Це тіара принцеси, а не принца! Ти її цілуй, - розсміялась вона. Принц Ерік зробив великі очі, коли Ромуальд наблизив обличчя до його мордочки. - Гаразд, сестро. Нехай так і буде! І він поцілував жабу…
Закляття мають то до себе, що спрацьовують трішки не так, як це дехто очікує. Але в цьому випадку, все відбулося так, як описано в казках: принц поцілував зачаровану жабу і замість жаби, на поляні, з'явилась прекрасна принцеса в зеленій сукні і з виразом нерозуміння на обличчі. А через мить, вона зомліла.
Брат і сестра, поклали відчаровану дівчину на коня і поїхали прямо до замку, намагаючись по дорозі привести її до свідомості - нажаль без результату. Тільки на місці, коли було приготовано кімнату відповідно статусу коронованого гостя, принц Ерік поступово почав повертатися до свідомості. Він був дезорієнтований, не можучи зрозуміти де знаходиться. «Виглядає на замок», - подумав він, оглядаючись навколо. «Але це не мій замок». Він автоматично відкинув волосся з очей. «Стоп!» - подумки викрикнув він. «Чому в мене біляве волосся? І чому воно таке довге? І мої долоні - вони такі делікатні і дівчачі…» Через кілька хвилин перевірок власного тіла, він вже був впевнений - поцілунок принца Ромуальда не тільки відчарував його до людської постаті, але і змінив в принцесу…
* * *
Минуло багато днів, перш ніж принц Ерік відійшов від отриманого шоку. Ну, може трішки відійшов. Принцеса Аделаїда, разом зі своїм братом, коли дізнались від нього, ким насправді була красива принцеса до цього, спочатку довго сміялись, а потім почали шукати допомоги. Нажаль, відьма десь зникла разом зі своєю хатинкою, мабуть боячись помсти короля. А як відомо - чари кинуті одним чарівником чи чарівницею, інший відмінити не може. На додаток, що тут можна було відчаровувати? Закляття в жабу зникло, так як було обіцяно. Принц Ерік повернувся до себе. Завдяки словам принца Ромуальда, всі повірили в те, що молода дівчина - є зниклим багато днів тому, принцом Еріком…
* * *
Минали місяці, але принц Ерік і надалі почувався пригніченим від своєї дівочої долі. Однак з часом, давалась відзнаки його натура - трішки нарциса, трішки вільного птаха. Він зауважив, що в цьому тілі, він є найкрасивішим від самих найкрасивіших дам королівства. Десь через півроку, після своєї нещасливої подорожі, Ерік, стоячи перед дзеркалом і розглядаючи свою вроду, ствердив: - Що ж. В цьому тілі принцом я, однозначно, бути не можу, але чи хтось бачив красивішу принцесу від мене? Від цього моменту, він почав називати себе принцесою Ерікою, яка здобула славу найкрасивішої, здібної і капризної панянки на виданні…
Історичні записи подають, що вже через кілька років, принцеса Еріка вийшла заміж за принца Ромуальда і завдяки цьому, два королівство були поєднані спільною династією. І ніколи до, і після цього, не було в цілому королівстві красивішої дівчини від неї… А також, такої помішаної на своїй вроді…
Немає коментарів:
Дописати коментар