Переклад: Pooh68
оригінал тут
Королева Адріа власне готовилась до сну, відправивши своїх служок геть. Хоча до їх обов'язків належало готувати королеву до сну, допомагаючи їх перевдягнутися і тому подібні речі, але Адріа завжди любила робити це сама. Її служки погодились з такими захцянками королеви, сприймаючи це за одну з примх володарки. В цьому питанні, Адрія не проявляла владність, до кінця не звикнувши до того, щоб хтось інший перевдягав її…
Легенький стукіт в двері здивував жінку. В оцій порі, той хто стукав, мав насправді мав важливий повід робити це. Також, охорона не пропустила б до неї будь-кого. Адрія, втішаючись, що ще не перевдягнулась, підійшла до дверей і відкрила їх. Перед нею стояв принц Едрік, її пасинок.
Молодий хлопець філігранної будови тіла, з довгим, ясним та легко кучерявим волоссям, ніколи не приховував факт, що не любив свою мачуху, з якою його батько одружився два роки тому. Мама Едріка померла на заразу, а факт, що майже шістдесятирічний монарх, взяв за дружину двадцятирічну жінку, не викликав у всіх аж такої сенсації, враховуючи те, що Адріа була неймовірно красивою. Її довге, чорне волосся, зелені очі, повні груди, довгі ноги і спокуслива фігура, зачаровувала будь-кого. Мабуть через це, ніхто навіть не завдався ціллю перевірити її аристократичне походження. Всі сприйняли за «добру монету» інформацію про те, що вона начебто походила з заморської шляхти. Але пам'ятаючи про етикет та будучи вихованим, принц не виражав своєї нелюбові до мачухи. Він намагався триматися від неї якнайдалі і не відзивався до королеви, якщо це не вимагали обов'язки. Така його поведінка викликала слухи, але не аж такі прикрі, щоб вони перешкоджали Адрії. Вона звиклась з цим. І ось тепер, мачуха була м'яко кажучи, шокована пізнім візитом принца…
- Що змусило тебе, відвідати мене о такій порі? - запитала вона, все ще стоячи в дверях.
- Ми повинні порозмовляти… Дорото, - тихо промовив він, а Адрія завмерла, почувши ім'я, яке він вимовив. Це було її ім'я. Її давнє ім'я, яке вона хотіла забути. Дівчина зробила два кроки назад, впускаючи Едріка в кімнату. Юнак закрив за собою двері. Адрія дивилась на хлопця, намагаючись приховати емоції, які вирували в ній. Вона усвідомлювала, що вже запізно вдавати, що принц помиляється.
- Багато часу зайняло мені дізнатися ким насправді ти є, - спокійно промовляв Едрік, без жодного виразу тріумфу в голосі. - Від самого початку, мені щось не сходилось. Я потратив багато грошей і часу щоб про все дізнатися. Я не міг використовувати для цього наших слуг, а тому сам відвідав кілька місць, яких би ніколи в житті не побував. Я був в Рінні, в тому зруйнованому місті, де мешкають дегенерати і всякий людський мотлох. Я був також в Аквіто, старому селі біля південних боліт. Був я і в Ластдрофі, гнізді алхіміків і магів. Я багато розмовляв, щоб остаточно встановити, що дівчина, яку взяв за дружину мій батько, це звичайна чарівниця, котра завдяки магії, заслужила ласку мого роду і змогла зайти аж так далеко. Донька свинопаса з боліт, стала королевою. Чи це не казка?
- Якщо ти про все дізнався, то на що ще чекаєш? - запитала Адріа. - Ти вже повідомив батька? Охорона чекає за дверима? Навіщо вся ця гра?
- Заспокійся. Поки-що про все це знаю тільки я… і ще одна особа, яка може про це довідатися. Перед тим, як я сюди прийшов, я залишив певній людині лист, в якому все описав. І якщо я не повернусь, ота особа має передати мій лист королю. То така собі… страховка. Кінець-кінців, в житті не можна бути впевненим в нічому, особливо, коли маєш справу з чарівницею. Я правий?
- Якщо все так, як ти говориш, то мабуть ти чогось хочеш, - промовила Адріа, а її серце злегка заспокоїлось. Виглядало на те, що візія шибениці поступово віддалялась…
- Саме так, відьмо. Після того, як наш сусід, король Овен, знищив Ластдроф і вибив всіх чародіїв та їх головами прикрасив мури, а чарівниць спалив на вогнищах, ти, мабуть, залишилась останньою з мешканців цього огидного міста. Бачиш, так випало, що мені потрібна допомога когось такого, як ти. Когось, хто знався б на магії. Ти допоможеш мені, а я мовчатиму про твою таємницю. Незважаючи на все, я не є прихильником тортур, а ми обидвоє досконало знаємо, що б з тобою зробили, якби відповідні особи дізнались, ким насправді є наша королева.
Адріа мовчки кивнула головою. Він був правий на 100 відсотків. Вогнище було б найменшим злом, яке на неї чекало. За те, що вона зробила, їй напевно зорганізували б довгу і повільну смерть. І все це очах людей, котрі що донедавна були закохані в неї до нестями.
- І чого ти хочеш?
- Що ж, певен час тому, тато вирішив знайти мені дружину і виглядає на те, що Овен погодився на мій шлюб зі своєю донькою. Це можна зрозуміти, оскільки він не має синів, а наш шлюб поєднав би два королівства. Але проблема в тому, що мені це не підходить. Від дитинства, я не почувався добре в власному тілі. Я старанно приховував цей факт, але пізніше дійшов до висновку, що десь виникла помилка. Я намагався щось з цим зробити, але все марно. Я хотів бути жінкою. Я мріяв бути жінкою. Я відчуваю, що так було б найкраще. Ти можеш зробити це, я правий? Можеш зробити так, щоб я став жінкою?
- Гмм…, - замислилась на мить Адріа. Цього вечора вона вже вдруге була шокована Едріком. - Так. Це можна зробити, - врешті, відповіла вона. - Але чи ти впевнений, що саме цього хочеш? Тому що, якщо цей процес можна швидко і легко провести, то все повернути назад буде неможливо.
- Так! - відповів Едрік з нетерпінням в голосі.
- Тоді, я згодна. Все це можна зробити навіть сьогодні. Але що ти робитимеш після цього…
- То вже моя справа. Я прийду до тебе через два дні, о такій же порі. І раджу, відьмо, не пробуй жодних штучок, мій напарник…
- Ми обоє маємо в цьому інтерес, я права? - Адрія порухала плечима. - Якщо хочеш, щоб я зробила те, що маю зробити, ти повинен мені довіритися…
* * *
Коли через два дні, вечером, Едрік прийшов до її кімнати, він мав при собі велику сумку. Адріа не питала його про неї, і відразу ж наказала принцу зручно всістись на кріслі. Хлопець виразно нервував, дрижачи всім тілом. Впевненим рухом, чарівниця накреслила на його чолі магічний символ у вигляді двох поєднаних кіл. Потім, вона промовила слова закляття, після торкнулась символу пальцями, відчуваючи, як через них тече магічна енергія. Адрія перший раз в житті робила це закляття і взагалі, вона творила магію перший раз від кількох років. Вона знала, що якби хтось, саме зараз, побачив, що вона робить, ніхто б не хотів опинитись на її місці…
Едріка на мить осліпило так, неначе туман опав на очі. Він бачив лише розмиті контури, а в його вухах звучав шум. Поколювання пробігало по шкірі хвилями. Раптом, все сповила темнота і безрух. Все повернулось до норми через невизначений період часу. Хлопець все ще відчував себе неначе п'яним. Він підніс долоню, з наміром потерти голову і саме тоді, його очі зауважили довгі нігті на тонких пальцях. Едрік поглянув вниз і помітив пару округлих грудей. Він мусив їх торкнутися, щоб переконатись, що все це не жарт. Груди були реальними! На додаток, дотик пальців до них, викликав в хлопця приємне відчуття, яке пробігло через все його тіло. Едрік порухав головою і відчув, як довге волосся опадає на його рамена та спадає по плечах. Непевність поступилась місцем ейфорії. Так! Все вдалося! І хоча він до кінця не довіряв Адрії, тепер хлопець усвідомив, що зробив правильно, пішовши на такий крок.
Він оглянувся навколо… і занімів. Щось було не так. Едрік дивився перед собою і бачив відбиття свого тіла. Але чому воно стояло, коли він сидів? Ні! Це не було дзеркало. То був він?
- Що…, - почав було говорити він і замовк, почувши голос, який виходив з його вуст. Однозначно, цей голос не належав до нього. Він був жіночим, високим і… таким знайомим. Едрік не міг помилятися: це був голос Адрії! Те, що ще мить тому, він сприйняв за відбиття в дзеркалі, порухалось і підійшло до принца.
- Я маю надію, що ти задоволений. Все пройшло ідеально і я задоволена від цього тому, що вже досить давно не чарувала. Ні, не так: не чарував. Я мушу звикнути до цього тіла. Це, можливо, займе мені трішки часу, але ти також будеш змушений навчитися говорити про себе «зробила» і так діла.
- Але як? Що…, - Едрік різко підвівся і підбіг до особи, яка виглядала, як він, говорила як він, але ж не могла бути ним! Чи це можливо, що вона була… Адріа була в його старому тілі?
- Я втілила в життя твою мрію, чи не так? Ти хотів мати жіноче тіло - то маєш його. Ніхто не заперечить, що воно красиве і спокусливе. Твоєму конюшому це тіло напевно сподобається. Саме так, коли ми помінялись тілами, я дізналась про всі твої спогади і знаю, кому ти віддав свій лист. Це конюший, з яким ти планував втекти. Коли ти доходила до себе, я пішов до нього і відібрав лист. Кінець-кінців, я зробив те, про що ти мріяв, ой, я хотів сказати мріяла. То ж…
- Я хотів, щоб ти змінила мене в жінку, а не в…, - ще мить і Едрік закричав би, але стримався.
- І я це зробила. Я розумію, що ти не маєш зеленого поняття про магію, то дозволь мені все пояснити. Магія - це наука, яка вимагає збереження рівноваги. Не можна просто так змінити камінь в золото, а чоловіка в жінку і зробити це без жодних наслідків. Щось за щось. Щоб втілити твою мрію в життя, я мусила б відібрати тіло в якоїсь невинної жінки, але тоді б вона дізналась про всі твої секрети. А так, все залишилось, можна сказати, «в родині»…
- Але це так не мало бути!
- Мій принце, твій конюший все ще чекає на тебе з приготованими конями. Ти маєш при собі відповідне вбрання, тож перевдягайся і ви можете втекти. І тішся, що тебе не буде поруч, коли твій батько довідається, що його дружина втекла з плебейським коханцем. Але якщо ви поспішите, то…
- Але я не можу так…
- Альтернативою є зайняти моє місце і залишатися дружиною твого батька. А можеш мені повірити, що хоча він і має свої роки, чоловічі потреби йому все ще потрібно…
Едрік не чекав, аж Адріа, будучи в його тілі, закінчить свої слова. Він поспіхом скинув з себе сукню королеви і, якнайшвидше перевдягнувся в подорожнє жіноче вбрання, яке приніс з собою. Едрік швидко вибіг з кімнати мачухи, а та, в тілі принца, лише посміхнулась до себе. Тепер, їй залишилось лише дочекатися дня шлюбу з принцесою сусіднього королівства, того самого, король якого наказав спалити Ластдроф. Але спочатку, вона повинна приготуватися, тому що знала, що наступного дня потрібно буде вірогідно відіграти роль коханого сина перед своїм «батьком», якого потішатиме після втечі цієї мерзотної мачухи з конюшим…
… а ще, можливо, вона повинна була б сказати Едріку, що кілька днів тому дізналась про свою вагітність…
Немає коментарів:
Дописати коментар