Русалка TG

Автор: mrhardy12

Переклад: Pooh68

оригінал тут

     Це був один з звичайних днів на океаном. Я плавав в воді самотньо та безтурботно і не почув, як рятувальник закликав всіх повертатись на берег. Я оглянувся і помітив, що залишився єдиною особою в воді. До мене прямував човен, намагаючись змусити мене повернутись на пляж. Я не мав такого бажання і почав відпливати від нього. Саме тоді, до мене долинув знайомий голос, який окликав мене.

     - Тедді! Теодоре!

     Це був мій друг Джейк. Коли його човен врешті наблизився, він почав картати мене.

     - Всі вже вийшли з води. Хіба ти не чув застереження?

     - Чув, але мені всерівно. Джейку, я кохаю плавати, ти ж це знаєш, - відповів я і не брехав в цьому. Я обожнював воду ще з часів дитинства.

     - Так, так, - сказав той, киваючи головою. - Але в воді з'явилось багато медуз. Ти ж знаєш, що вони можуть бути небезпечні.

     - Ха! Було б кого боятись! Вони можуть тільки вжалити, а це може тільки заболіти. Від цього не вмирають.

     - Перестань базікати. Виходь з води, поки тебе не витягнуть звідти рятувальники.

     - Добре вже. Добре.

     Я вже зібрався підплисти до човна, коли відчув щось, що м'яко торкнулось моєї ноги. Джейк закричав, а рульовий на човні наказав мені не рухатись, що я з радістю виконав. Я поглянув вниз і побачив рожеві медузи, котрі плавали навколо мене. Я ніколи ще не бачив медуз рожевого кольору, але десь всередині себе знав, що їх вжалення може таки заболіти. Я повільно поплив, знову відчуваючи відростки медузи на своїх ногах. В мене склалось таке враження, що вони були мною заінтересовані, але я не знав чому! Я вже майже дістався човна, коли відчув різкий біль в лівій нозі. Це було насправді боляче, особливо в порівнянні до минулих разів. Я почав сповільнюватись, чуючи голоси, які кликали мене. Я перестав відчувати ноги та руки і вже не міг плисти. А потім, я втратив свідомість…

     Прийшовши до себе, я зрозумів, що був під водою. Не знаю, як я вижив, але подивившись вгору, побачив човен над собою. Мої ноги і руки все ще були паралізовані, а тому я не міг дістатись рятівного човна. Біль від жала медузи розходилась по всьому тілі. Я подивився на місце уколу і був вражений побаченим. Невелике місце на нозі, куди мене вжалила медуза, було фіолетового кольору. Мені стало страшно, але завдяки адреналіну, я зміг таки поворухнути лівою рукою. Я торкнувся вжаленого місця на нозі, намагаючись хоч щось почути. І таки почув… Місце уколу було дуже гладким на дотик і неймовірно м'яким. Я продовжував торкатись до ноги, аж раптом щось опинилось в моїх пальцях. Я підніс знахідку до очей і почав розглядати її. Я мало не задихнувся, якби не пригадав, що все ще знаходжусь під водою. Мої пальці тримали поодиноку луску, подібну до риб'ячої. Я розлютився, а адреналін почав викликати в мене паніку.

     Я знову поворухнув рукою, намагаючись знайти спосіб повернутись на поверхню. Я знав, що можу надовго затримати дихання, але на даний момент, вже давно б мав задихнутись. Тим часом, моя нога почала покриватись лускою, займаючи все більшу площу. Без мого відома, ноги звелись разом, а потім я відчув, як щось торкається моєї спини. Я повернув голову, сподіваючись, що це рятівники, але за спиною нікого не було. Я повернув голову в другу сторону і врешті побачив те, що відчував: довгі світлі пасма, плавали в воді навколо мене. Роздивляючи їх, я зрозумів, що вони належали мені! Саме тоді, я зрозумів, що дивлюсь на своє змінене волосся! Тепер воно мало світло-русявий колір і було довгим, насправді довгим. Я був в шоці.

     Я знову подивився вгору, на човен, який здавалось, був все далі і далі від мене. Я поглянув вниз. Виглядало на те, що я не підіймався, але і не опускався. Тим часом, луска вже була майже на всій лівій нозі та збиралась перекинутись на другу ногу. Я спостерігав, як мої руки ставали тоншими, а пальці видовжувались. Мої ноги стали стрункими, а плавки на них зісковзнули і почали тонути. Я ще раз поглянув вгору, на човен, бажаючи щоб люди на ньому врятували мене. Врешті, повітря в легенях майже закінчилось і я почав відчувати гострий біль в грудях, так, ніби легені мали вибухнути. Я знову поглянув вниз, намагаючись відволіктись від думок про те, що через кілька секунд задихнусь під водою. Мої ноги змінювались, а пальця на стопах виросли, перетворюючись в широкий плавник. Я не міг більше цього витримати і закричав. Рештки повітря швидко вилетіли з легень. Я залишився без краплі кисню в собі…

     Сподіваючись, що ось зараз помру, я вирішивши не мучитись та зробив великий ковток води. Але чомусь відчув себе так, ніби ковтнув не воду, а чисте гірське повітря. Я зробив ще один ковток, а потім ще один. Я міг дихати під водою! Не знаю як, або чому, але я все ще був живим! Я оглянувся, продовжуючи ковтати воду. Я відчув, що влада повертається до моїх рук і ніг. Поглянувши вниз, я знову був шокований побаченим: в мене зникав мій пеніс! Від несподіванки я ахнув. Я перетворювався на якогось кастрата. Але це не були єдині зміни мого тіла. Від талії вниз, мої ноги почали зливатись в один довгий… хвіст. На торсі в мене швидко почали рости… груди і зупинили свій ріст, сягнувши розміру «D». Так як і ноги, груди покрились лускою, залишивши вільними тільки тверді соски на них. Виглядало на те, що я таки змінився в жінку. «Ні, не в жінку», - подумав я. «Я змінився в… русалку!»

     Я поворухнув ногами, чи ногою і зрозумів, що від талії вниз в мене справжній риб'ячий хвіст. Усвідомивши це, я знову поворухнув хвостом, змушуючи тіло змінити позицію. Повернувшись, я змахнув хвостом і швидко помчав вглибину океану. «Джейк мабуть продовжуватиме шукати мене», - подумав я відпливаючи вдалину. Але мені вже було всерівно. Я не хотів нікого бачити. Пливучи, я почував себе все більш і більш природно, так ніби народився з цим тілом…

     А потім, я все пригадала. Щоб врятувати від великої морської війни єдину наслідницю королівських кровей, моє єство перенесли в тіло медузи… І ось тепер, я повернулась… Принцеса океану повернулась!…