Переклад: Pooh68
оригінал тут
10,5 парсеків від Дуги Кесселя
Люк намагався заснути в одній з кают «Сокола Міленіуму» коли почув звуки пострілів, які трясонули кораблем. Він вийшов з трансу Сили і зробив глибокий вдих, перш ніж піднявся з койки. Щось недоброго відбувалось на кораблі. Аналіз ситуації зайняв йому лише мить і ось він прямує до кабіни, в якій два пілоти пробують уникнути проблем з Імперією.
- Хане. Що відбувається? - запитав Люк, намагаючись надати своєму голосу командирський тон. Нажаль найвідоміший контрабандист знав свого приятеля як облупленого і не звертав уваги на такі дрібниці, як його спроби поважно виглядати. Хоча Люк і володів Силою, але він таки не був Джедаєм.
TIE винищувач пролетів повз них, стріляючи. Віддалившись від «Сокола», винищувач зробив розворот і приготувався знову зайти в атаку. Вдалині маячив силует Супер Зоряного Руйнівника, одного з найкращих бойових кораблів Імперії, який, за бажанням, міг змести з свого шляху будь-яку перешкоду.
- Чому ви не розбудили мене? Ми могли б відстрілюватись!
«Він такий, як був тоді, коли ми забрали його з Татуїна. На цьому світі нічого не міняється. Все така ж «гаряча голова» - подумав Хан.
- Знаєш що друже, ти можеш допомогти або замовкни. Ми якраз працюємо над цією проблемою.
Чуї голосно прогарчав, погоджуючись з Ханом. Люк знизив плечима і попрямував до верхньої турелі. Поки він прямував до гармат, корабель кілька разів перекрутився навколо своєї осі, але хлопець вже звик до таких маневрів. Це все одно краще, ніж збирати вологу на пустинній планеті. Розгледівшись навколо, Люк помітив багато кораблів, які прямували в їх сторону, набагато більше, ніж він міг знищити. Він вимкнув світло для кращої орієнтації і приготувався до бою, розуміючи, що «Сокіл» з екіпажем попали в поважну халепу.
Можливо, якби з ними була Лея або R2D2 все могло б бути по іншому, але вони були потрібні в іншому місці. Метою місії Люка було дістатись до покинутого храму Джедаїв у Зовнішньому Кільці. Цей храм був виявлений розвідниками Альянсу, які шукали підходячі місця для власних баз. Але щоб дістатись до цього будинку, потрібно було бути чутливим до Сили, а єдиною особою, що володіла Силою, про яку знало керівництво Альянсу, був Люк. Тому вони звернулись до нього за допомогою.
Щодо Хана, то з ним було простіше. Робота є робота, а якщо за неї добре заплатять, Хан був готовий летіти хоч на сам край галактики. Нажаль, незважаючи на те, що «Сокіл» був найшвидшим кораблем, так принаймні заявляв Соло, Темрява все одно швидше розповсюджувалась по галактиці. Люк не один раз відчув її гіркуватий смак, особливо тоді, коли зустрічався з Дартом Вейдером. А ще, він боявся наступної зустрічі з цим чоловіком в чорному одязі, незважаючи на зростаюче бажання зустрітись з ним в поєдинку.
«Чому Бен мені нічого не розповів про нього?» - подумав Люк. Гнів вибухнув в хлопцю, коли той усвідомив, як багато часу було втрачено на Татуїні. Він заскреготів зубами і натиснув гашетку посилаючи вогняний дощ в сторону надлітаючого винищувача і знищуючи його.
Хан і Чуї чудово виконували свою роботу, керуючи своїм «коритом», даючи час навігаційному комп'ютеру розрахувати стрибок у гіперпростір. Оминаючи винищувачі і намагаючись на попасти під пушки СЗР, вони крутились і перевертались як тільки могли. Люк встигнув підірвати з 15 винищувачів, коли розрахунок було зроблено. Альянс мусить почекати з храмом. Зараз їм потрібно було якнайшвидше зникнути з цього квадранту.
Хан проводив маневри, щоб вийти на вектор входу в гіперпростір, а Люк за цей час встигнув розібратись зі ще одним винищувачем. «Сокіл» зробив поворот і встав на «диби», готуючись до моменту входу в гіперпростір…
І тоді все зупинилось. Двигун корабля ревів на повну потужність, але якась стороння сила тримала їх на місці. Нажаль сили їх двигунів не вистачало щоб вирватись з енергетичного променю, який схопив їх. Ворожий корабель повільно втягував знерухомілий корабель, а «Сокіл» виглядав як метелик, котрий заплутався в павутинні і до якого рухається величезний павук з наміром скуштувати свою жертву.
- Малий, є якісь ідеї? - прокричав Хан зі свого місця. - Може твоя Сила допоможе?
Чуї завив. Він був наляканий. Вони всі були налякані.
- Ми вибирались і з гірших ситуацій - прокричав у відповідь Люк. Хан подивився через ілюмінатор на імперський корабель, який поступово поглинав його коханий «Сокіл»
- Насправді?
Бій припинився. «Сокіл» був втягнений в один з доків СЗР. На борт увійшли три абордажних команди в пошуках екіпажу. Люк побачив як Хана і Чуї ескортують до ліфту, а його ведуть на мостик, де на нього вже чекали.
Гранд-адмірал Самбл був представником людської раси. Він був високим і худим чоловіком з густими бровами і товстими зморшками на лобі. Його статура була вражаюча. В часи своєї молодості він був штурмовиком. Своїми інтенсивним тренуваннями він звернув увагу вербувальників і ті запропонували йому вступити в академію щоб стати офіцером. Навпроти нього, Люк виглядав непримітно.
- Адмірале Самбл, це стрілець з того корабля.
- Повстанський мерзотнику. Я потратив забагато часу, щоб зловити вас.
Коли охорона переконалась, що наручники надійно тримають руки Люка, Самбл відправив їх з каюти, маючи намір самому допитати полоненого, сподіваючись отримати задоволення. Коли двері замкнулись, обличчя адмірала пом'якшало, а зморшки зникли. Тепер він виглядав більш ніж нормально. Люк не сподівався аж такої разючої переміни імперського офіцера.
- Я приношу свої вибачення за незручності, хоча і не є задоволений тим, що ти вбив так багато моїх найкращих пілотів. Похвально, капітане Скайвокере. Так я знаю Вашу таємницю.
Він піднявся, демонструючи свій ріст і силу. Люк не зреагував на цю демонстрацію влади, хоча і відчув лють, яка промінювала від офіцера.
- Ви, мабуть, найпотужніший з тих, хто володіє Силою. Хоча, мій володар сильніший від усіх вас. І для мене велика честь служити тому, хто може знищити планети тільки за допомогою Темної Сили. З іншого боку, мені приємно бачити Вас в кайданах, враховуючи мої плани.
- Які ще плани?
Люк намагався не боятись чи злитись, але його спроби втримати свої емоції, витягували з нього всі сили. Це був перший справжній виклик, з яким він стикнувся після смерті Бена. І цей виклик був з непростих.
- Ви все побачите в свій час. Я повинен дізнатись, чому самий розшукуваний повстанець у всій галактиці, подорожує кораблем, який знає кожна собака на більшості планет. На кораблі, який вирвався з «обійм» Зірки Смерті, а потім брав участь в її знищенні. Моє керівництво буде в захваті, коли дізнається яке «пташка» попала в мою сітку.
- Але Ви не повідомите своє керівництво.
- А ти розумний. Можливо я недооцінив тебе.
Люк не усвідомлював, як він це робить, але хлопець ставав все більш вправним в зондуванні намірів тих, хто хотів нашкодити йому. Цей чоловік, який стояв перед ним, саме планував заподіяти йому шкоду. Сморід смерті виходив з нього.
- Ви недооцінюєте міць Сили.
Несподівано, адмірал засміявся.
- Я вважаю, що це Ви, Скайвокере, не розумієте власного джерела сили. Ми прибудемо до місця призначення найближчим часом і тоді Вам все стане зрозуміло. А зараз…
Сильний біль в потилиці захлеснув розум хлопця. Він відчув як піднімається підлога, а сам він провалюється в небуття. Коли юнак дійшов до себе, на Люка почав сприймати різні речі: металевий запах підлоги, неприємний смак повітря, гнів тисяч і страх мільйонів. Поки він був без свідомості, корабель долетів до пункту призначення без єдиної затримки.
Люк ще трішки поспав, поки проводились приготування до його транспортування і ось він летить в в одному з транспорті, одному з тисяч, що літали по планеті. Його охороняли десять штурмовиків і усвідомлюючи, що вони не єдині його охоронці, Люк вирішив «плисти за течією». «Хан і Чуї найближчим часом знайдуть можливість врятувати себе і мене» - подумав юнак.
Коли двері транспорті відкрились, він вийшов назовні і опинився серед пишного, зеленого світу. Тепле сонце і чисте повітря. І без імперських пасток, поки що.
- Таллантире VI. Одна з останніх планет, на які ступила нога Імперії.
Самбл виліз з кабіни, одягнений в найкращий з своїх мундирів, який ідеально підходив до його фігури. В ньому він виглядав на втілення всього того, що символізує Імперія.
- Те, що ти попав в наші руки, це була вдача. А може щось більше? Може тебе привела до нас твоя… Сила?
Відчуття Темної сторони нахлинула на Люка. Вона не виходила від Самбла, незважаючи на його вихваляння і намагання застрашити Люка.
- Слідуй за мною.
Група продовжила свій шлях пішки і через кілька хвилин вийшла на галявину серед дерев. Посередині галявини стояло щось, що виглядало на штучний пристрій, яке випромінювало зло такої сили, що в Люка підігнулись ноги і він впав на землю.
- Нарешті.
Самбл підійшов до пристроя, а за ним двоє штурмовиків притягнули хлопця. Адмірал вийняв маленький фіолетовий кристал з пристрою і почав розглядати його проти світла.
- Він чудовий, чи не так?
Адмірал показав Люку кристал, незважаючи, що той відчував дискомфорт.
- Саме з його приводу ми тут. Цей…
Вираз його обличчя стверднув, а хлопець відчув збудження, лють і ворожнечу.
- На коліна!
Тепер, штурмовики силою опустили Люка на землю. «Сила. Її тут дуже багато» - подумав молодий джедай.
- Я рухався вгору по службовій драбині в Корелліанській Академії. Я зустрічався з Вейдером і Імператором більше ніж один раз. І аналізуючи всю їх хвастощі, я врешті зрозумів… їм чогось не вистачає. Навіть сам Імператор з його прагненням до абсолютної влади. Мати владу - це одне, але бути засліпленим нею - це зовсім інше.
Люк почав було сіпатись, Сила текла через його жили, а пульс шалено пришвидшився.
- І яке твоє місце в цьому світі, запитаєш ти? Все просто. Ти мені потрібен для того, щоб я створив свою, власну, імперію. Імперію, яка уникла б всіх помилок своєї попередниці. А оскільки в мене немає вродженої можливості сприймати і керувати Силою, це може бути неможливе до виконання. Але з твоєю допомогою, з тобою в ролі провідника Сили, я дійду до влади! Бачиш це кристал? Він називається «Кристал Цилени». Це такий собі артефакт з часів кінця Старої Республіки. Стародавні джедаї потребували певних стимулів для розуміння Сили. Частину її можна було сприйняти через емоційний стан. Нажаль, в саме цьому відношенні, вони були в гіршому становищі в порівнянні з своїми колегами, жінками-джедаями. З часом, вони створили цю машину, об'єднавши свої ресурси і здатності… Ну… Може тепер ти забажаєш побачити результат їх роботи?
Самбл повернув кристал на місце і натиснув на нього, запускаючи машину.
Люк відразу відчув, як під сорочкою почали рости його груди, випираючи матеріал вперед. Вони відчувались такими теплими, чуттєвими і м'якими. Соски на грудях стверднули від потирання об сорочку. Від паніки його руки почали тремтіти, але хлопець витримав себе на місці. Він і так не міг втекти з цієї планети.
- Як ти бачиш, в біля цієї машини, жоден Джедай не може мені зашкодити. І найкраще: я можу впливати на вас, Джедаїв так, як цього забажаю. А коли ти станеш жінкою, твоє єднання з Силою перейде на новий рівень, рівень повний емоцій. Саме це дасть тобі можливість більш глибоко зрозуміти сутність Сили. Після всіх змін, я зможу використовувати твої здібності для своїх цілей…
Світлі локони волосся впали на плечі Люка, продовжуючи рости. Його штани стали нестерпно вузькими в стегнах і врешті розірвали матеріал. Хоча хлопець і не був високим, то тепер його ріст зменшився на 15 сантиметрів. Його цицьки продовжували свій ріст. Його обличчя змінилось так, що тепер в ньому майже не можна було впізнати «старого» Люка. В великих і красивих очах відбивався дикий страх. Губи стали повними і спокусливо викривились. На довершення - білий чубчик волосся еротично спадав з чола. Люк почав швидко дихати, не усвідомлюючи що відбувається.
- Якщо я не помиляюсь, зміни не будуть повними до тих пір, поки…
Між ногами Люка почався якийсь рух. Шкіра почала «горіти» так, ніби її опускали в ванну з гарячою водою. Де колись була його чоловіча гордість, тепер з'явилась шпарина, з якої витікали «любовні соки» і яка змушувала черевні м'язи напружуватись і здригатись від задоволення. Оргазм був неминучий. Очі розкрились ще ширше, а з рота вирвався стогін задоволення. І тоді це сталось…
Люк впав на підлогу, а Сила, яка несвідомо вивільнилась з нього, звалила навколишніх штурмовиків на землю.
- Ах! Ось воно!…
Люк важко дихав. Оргазм був неймовірно інтенсивним. Він проникав в кожну клітину його тіла, змінюючи їх. Кристал зробив свою справу. Він ще ніколи не чув такої єдності з Силою.
- Скайвокер! Ти зробив блискучу роботу! Зараз я повинен організувати для нас транспорт, щоб повернутись назад, на корабель. А щодо тебе, моя люба, я особисто перевірю твої можливості пізніше. Я бачу, що ти ще не дійшла до себе після всього цього, що тут відбулось.
Жінка на землі хапала ротом повітря, стоячи на тремтячих колінах і руках. Її руки були зв'язані, але це не мало ніякого значення. В ній щось пробудилось. Можливо джедаї-жінки таки по-іншому відчувають Силу? А перспектива мати змогу використовувати її по новому, здавалась не такою поганою. Лише б ще раз і ще раз отримати це чудове відчуття всеохоплювального оргазму. Вона зробить будь-що, щоб мати змогу повторити це знову.
Адмірал багатозначно подивився на дівчину, оцінюючи її красу.
- І ти кохатимеш мене і будеш служити мені. Повір мені, я про це подбаю!
Кристал світився в його руці, а посмішка на обличчі чоловіка справляла враження, що відтепер в нього з'явились можливості про які він давно мріяв.
- Спочатку я примушу тебе скоритись, моя Леді Скайвокер, а потім, з твоєю допомогою, я поставлю на коліна всю галактику!…
Немає коментарів:
Дописати коментар