Переклад: Pooh68
оригінал тут
Я вийшов з автомобіля, зняв краватку і розстібнув верхній ґудзик сорочки відчуваючи полегшення. П'ятниця вечір, врешті робочий тиждень закінчився.
- Нарешті вихідні, - сказав я сам собі, почуваючись так, ніби кілька кілограм спало з моїх плечей. Я з нетерпінням очікував моменту, коли сяду на диван і разом з моєю прекрасною дружиною, Марлою, переглянемо якийсь новий фільм, обіймаючись навзаєм. - Може щось хороше буде пізніше… Пляшка вина і всяке таке…, - почав марити я.
Я був в хорошому настрої, коли підійшов до вхідних дверей нашого будинку. Сильний запах сірки змусив мене раптово зупинитись. Мій хороший настрій зник, як ранкова імла. Я насупився принюхуючись і усвідомлюючи, що цей запах значить. Зрештою, зробивши глибокий вдих, я зайшов до будинку.
Як тільки я опинився всередині, я побачив призовне коло посеред підлоги. Його важко було не помітити, оскільки коло мерехтіло вогниками по його контуру. Але саме коло було нічим в порівнянні з постаттю, яка стояла всередині.
Посеред вогників стояла жінка, але не звичайна жінка. Її тіло стриптизерки або порно-зірки викликало б дику заздрість у всіх цих професіоналок. Вона була високого росту, навіть трішки вища від мене, а в мене ріст метр вісімдесят. Жінка мала шкіру багряного кольору, а довге волосся на голові було блискучого чорного кольору та спадало каскадом їй спині, як якийсь плащ та закінчувалось в районі її колін. Пара великих рогів виходили з чола жінки і вигинались назад. Довгий червоний хвіст виходив ззаду і рухався в сторони ніби навмисно намагаючись привернути до себе увагу. Жінка подивилась на мене своїми очима, котрі світились червоним кольором.
- НА КОЛІНА ПЕРЕД МНОЮ, ЖАЛЮГІДНИЙ СМЕРТНИЙ! - голосно наказала вона, вказуючи на мене своїм пальцем.
- Привіт Меевіс, - ввічливо привітався я. - Я не знав, що Ви відвідаєте нас…
Меевіс Інферні, Руйнівниця тисячі душ, Темна баронеса Пекла - була дуже небезпечною істотою, а її ім'я не рекомендувалось вимовляти без потреби. Однак, так сталося, що вона була матір'ю моєї Марли і, фактично, була моєю тещею…
- Девіде, - почув я голос дружини з кутка кімнати, - Приїхала моя мама.
- Я вже побачив її, - відізвався я з сарказмом в голосі.
Я подивився на кохану, усвідомлюючи, яким я був щасливцем, що одружився на такій чудовій жінці, як Марла. Вона була високою, поставною жінкою, з довгим каштановим волоссям, котре сягало середини спини. Вона мешкала з своїм смертним батьком з самого народження і до повноліття не знала, що є наполовину демоницею. Все змінилось, коли їй виповнилось шістнадцять. Одним з подарунків для Марли була інформація про її матір і те, ким вона була насправді. Але незважаючи на це, вона залишилась звичайною дівчиною. Я закохався в неї коли випадково побачив її… мало одягненою. Саме тоді, я побачив маленькі ріжки в неї на голові та тонкий хвіст, котрий звивався як справжня змія. Я, мабуть, був єдиною особою, яка була щаслива побачивши їх. Взагалі-то, вона один тиждень на місяць переходила на свою другу, демонічну сторону, але ми намагались не зациклюватись на цій їй здатності.
- Ти рано повернувся, - сказала дружина, коли підійшла і поцілувала мене.
- Сьогодні майже не було заторів, - відповів я, кидаючи тривожний погляд на Меевіс.
Демонесса спокійно вийшла з кола, так ніби воно зовсім не затримувало її. - Ти все ще тут… Девіде? - запитала вона з глузливою інтонацією в голосі, виразно підкреслюючи моє ім'я, так ніби це була якась профанація. Однак, цього разу вона назвала мене по-імені, що було значно кращим ніж «жалюгідний смертний» або «безхребетний хробак», а це була її улюблена забава по відношенні до мене.
- Я тут мешкаю, - впевнено, але і твердо відповів я.
Меевіс глипнула на мене, а її очі стали ще більш яскравими. - Жоден смертний не сміє ТАК зі мною розмовляти…
- Ох, ні! - вигукнула Марла. - Мамо!…
- Я ПРОКЛИНАЮ ТЕБЕ! - виголосила Меевіс з насмішкою презирства, знову вказуючи на мене пальцем.
Все моє тіло почало пекти та горіти і це не було відчуття тільки на шкірі. Відчуття охопило мої м'язи і кістки, розходячись по нервах так, що я відчував біль всіма клітинами мого тіла. Я ахнув від цього і впав на підлогу, розуміючи, що це тільки початок.
- Зараза, - задихаючись вимовив я, відчуваючи, як все всередині мені починає зміщуватись і рухатись в якийсь дивний спосіб.
- Саме так, - відповіла Меевіс з злим сміхом.
Моє тіло почало змінюватись, а я відчував, як це відбувається. Все виглядало так, ніби моє тіло було з глини, а невидимі руки змінювали його форму. Я стогнав, відчуваючи себе страшно і мабуть так це виглядало.
Я почув, як зміщуються мої кістки всередині мене і змінюють не тільки своє положення, а і форму та розмір. Як не дивно, під-час всього цього, я відчував себе дивно і незручно, але болі, як такої, майже не було. Якийсь тиск виник на моїх грудях, а моя талія, здавалося, затягувалась. А потім, в мене почала формуватись пара грудей. Я схопив ці м'які та м'ясисті горбики, відчуваючи, як вони збільшуються в розмірі прямо в моїх долонях.
- Що до…? - почав говорити я, але задихнувся від подиву.
До цього моменту, моє тіло вже достатньо змінилось і чоловічий одяг перестав відповідати йому. Тіло збільшувалось в одних місцях і зменшувалось в інших. Моя сорочка дуже сильно розтягнулась на грудях, аж раптом, зі тріском порвалась, оголюючи мене.
Я дивився на себе не вірячи в те, що бачу. Тіло продовжувало змінюватись. В мене були тверді, великі груди, тонка талія і велика попка з довгими та сексуальними ногами. Все моє тіло виглядало дуже жіночо, а довге волосся швидко росло, опускаючись вниз та лоскочучи спину. А потім, я відчув, як засмикався мій пах і я зрозумів, що повністю став жінкою.
Коли зміни мого тіла закінчились, я змінився в жінку з майже карикатурними пропорціями, а мої груди, розміром з баскетбольний м'яч, були першими, що кидалось в очі. Цицьки в мене були набагато більшими ніж шикарні груди Марли, хоча вони все ще не рівнялись до грудей її матусі. Нігті на моїх пальцях стали довгими і доглянутими, а коли я підніс пасмо свого волосся до очей, то побачив, що воно змінило колір з світло-коричневого на сріблястий.
Я вже сподівався, що все закінчилось, коли відчув лоскотання по всій шкірі, хоча і не таке, як раніше. Через мить, я виявив, що знову маю одяг на собі, але чи це можна було назвати одягом. Я навіть не знав, що такий одяг існує в природі.
На мені з'явилось ажурне, чорно-червоний бюст'є, яке вигідно підкреслювало величезні груди. Талію обхопила дуже коротка латексна, чорна міні-спідничка, котра навіть не прикривала і половину моєї попки. Ноги опинились в обіймах тонких та чорних панчох, а на стопах опинилась пара блискучих, чорних шпильок без носиків з, мабуть, дванадцятисантиметровими підборами, які унеможливлювали мені рівно стояти. Я помітив, що нігті на пальцях рук і ніг були покрашенні в криваво-червоний колір, на шиї з'явилось кольє, а на вухах, сережки. В цілому, я виглядав, як якась повія чи секс-бомба.
- Мамо! - обурилась Марла. - Як ти могла?
- Все дуже просто, люба, - відповіла Меевіс, все ще зло посміхаючись. - Якщо дозволиш мені вчити тебе магії, то скоро сама зможеш робити такі речі…
Я дивився на демонессу, подумки балансуючи між бажанням накричати на неї та вимагати повернути моє тіло назад і усвідомленням того, що вона може зробити мені значно гірше, якщо тільки забажає. Після кількох довгих секунд, я вирішив прикусити свій язик і підігравати їй, в надії, що моя Марла, вмовить матір все повернути назад, перш ніж та зникне.
Марла пильно дивилась на Меевіс, а потім роздратовано зітхнула. - Отже, - різко сказала вона, міняючи тему, - не бажаєш чаю?
Демонесса посміхнулась. - Якщо тобі буде не важко.
Через пару хвилин, вся наша трійка сиділа у вітальні, попиваючи чай та загризаючи його тістечками з маленької тарілки. Було дивним спостерігати, як Меевіс сидить з схрещеними ногами і п'є чай, тримаючи чашку з випрямленим мізинцем.
- Так це робив твій батько? - запитала демонесса в доньки. - Я не бачила його з часу вашого весілля.
- Ти ж знаєш його, - відповіла Марла лагідним голосом. - Він покинув спроби викликати демонів і весь свій вільний час проводить граючи в гольф. Він говорить, що це краще для його здоров'я.
- Це погано, - весело відповіла Меевіс. - Я надіялась, що він знову викличе мене коли-небудь…
Марла хмикнула на такі слова. - Я передам йому твоє слова.
Наступні п'ятнадцять хвилин, моя дружина і теща продовжували розмовляти між собою так, як звичайні мати та донька. А тим часом, я пив чай, нервово гризучи печиво та намагаючись не звертати уваги на своє нове тіло. Але потім, Меевіс знову перевела свою увагу на мене, розглядаючи мене протягом кількох секунд своїми палаючими червоними очима та злорадно посміхаючись.
- А як щодо тебе, Діді? - запитала вона, поводячись так, ніби нічого не відбулось. - Як там робота?
- Ну… так, як зазвичай, - відповів я, своїм незвичним новим сексуальними голосом. - Я керівник відділу і виконую тупу роботу, та наглядаю за працівниками, які також виконують власну тупу роботу. А ще… мої керівники часто використовують мене, як козла відпущення.
Теща співчутливо похитала головою. - Я так розумію, що в тебе все гаразд. Але твої проблеми не йдуть в ніяке порівняння з моїми, сам подумай: якийсь йолоп-смертний, котрий знав старомесопотамську, записав закляття виклику мене раз на десять років. Через те закляття, я не можу нічого зробити. Якщо я коли-небудь зустріну його душу, то…
- Але, якщо б не це заклинання, мене б не було на цьому світі, - нагадала їй донька, посміхаючись до матері.
- В цьому ти права, - погодилась Меевіс, посилаючи Марлі ніжну, материнську посмішку.
Коли чаєпиття було закінчено, Марла відкрила пляшку вина і ми продовжили спокійну розмову з келихами вина в руках. Коли Меевіс була спокійною і не вигукувала всілякі образливі фрази, вона могла б бути цілком приємною особою, принаймні поруч з Марлою. Взагалі-то, я завжди мав свою дружину біля себе, коли перебував поруч з тещею, принаймні так було безпечніше… для мене…
- Боюсь, що я повинна вже йти, люба, - врешті заявила Меевіс. Вона піднялась і обійняла доньку. - Бережи себе.
- Ти також, матусю, - відповіла Марла з посмішкою. - І сподіваюсь, що ти відвідаєш нас найближчим часом.
- Я планую зробити це, - відповіла демонесса, подивившись на мене зі злою посмішкою. - Я думаю, що наступним разом, я затримаюсь у вас на тиждень, може два…
Я поперхнувся і здавалось, така реакція забавила мою тещу. Перш ніж я щось встигнув сказати, вона повернулась в коло призову та зникла так само, як і саме коло.
Марла обернулась і побачивши мене, застогнала. - О ні! Мама забула зняти прокляття…
- Так, забула, - сказав я рівним голосом та похитав головою. - Я впевнений в цьому.
Я знову поглянув на своє тіло і видихнув. Незважаючи на той факт, що я далі продовжував виглядати, як якась сексуально заклопотана бімбо, я чомусь не відчував заклопотання. Взагалі-то, це був не перший раз, коли Меевіс прокляла мене і виходячи з досвіду минулого, я був впевнений, що її прокляття зникне само по собі через день, в крайньому випадку через два. Скоріш за все, в понеділок, я повернусь на роботу в своєму старому тілі. Можливо Меевіс і не любила мене, але вона не ризикувала б гнів доньки, роблячи щось, що не сподобалось їй.
- Принаймні цього разу, я все ще людина, - ствердив я спокусливим голосом з роздратованим тоном.
- Я знаю, що ти не повіриш мені, коли я скажу тобі, що моя мати дійсно любить тебе, - ствердила Марла приємним голосом.
Коли вона говорила це, я помітив, що моя кохана дивиться на мене «голодним» поглядом і я зрозумів, що вона хоче трішки попустувати. На її голові з'явилась пара маленьких ріжок довжиною в кілька сантиметрів і не таких вражаючих, як в її матері. На додаток, красивий хвіст почав зі свистом рухатися взад і вперед за нею.
- Кохана, я повинен турбуватись твоїм інтересом до мого тіла?
- Перестань Діді, - сказала Марла з нетерплячою посмішкою на устах. Вона схопила мене за руку і потягнула до спальні. - Давай випробуємо твоє нове тіло по повній програмі.
Я завагався тільки на мить, перш ніж посміхнутись і попрямувати за коханою дружиною. Можливо моя теща і є родом з пекла, але я не сумніваюсь, що мені дуже пощастило з цими обома жінками…
Немає коментарів:
Дописати коментар