Latex girl

 

Теща з пекла

Автор: Morpheus

Переклад: Pooh68

оригінал тут

     Я вийшов з автомобіля, зняв краватку і розстібнув верхній ґудзик сорочки відчуваючи полегшення. П'ятниця вечір, врешті робочий тиждень закінчився.

     - Нарешті вихідні, - сказав я сам собі, почуваючись так, ніби кілька кілограм спало з моїх плечей. Я з нетерпінням очікував моменту, коли сяду на диван і разом з моєю прекрасною дружиною, Марлою, переглянемо якийсь новий фільм, обіймаючись навзаєм. - Може щось хороше буде пізніше… Пляшка вина і всяке таке…, - почав марити я.

     Я був в хорошому настрої, коли підійшов до вхідних дверей нашого будинку. Сильний запах сірки змусив мене раптово зупинитись. Мій хороший настрій зник, як ранкова імла. Я насупився принюхуючись і усвідомлюючи, що цей запах значить. Зрештою, зробивши глибокий вдих, я зайшов до будинку.

     Як тільки я опинився всередині, я побачив призовне коло посеред підлоги. Його важко було не помітити, оскільки коло мерехтіло вогниками по його контуру. Але саме коло було нічим в порівнянні з постаттю, яка стояла всередині.

     Посеред вогників стояла жінка, але не звичайна жінка. Її тіло стриптизерки або порно-зірки викликало б дику заздрість у всіх цих професіоналок. Вона була високого росту, навіть трішки вища від мене, а в мене ріст метр вісімдесят. Жінка мала шкіру багряного кольору, а довге волосся на голові було блискучого чорного кольору та спадало каскадом їй спині, як якийсь плащ та закінчувалось в районі її колін. Пара великих рогів виходили з чола жінки і вигинались назад. Довгий червоний хвіст виходив ззаду і рухався в сторони ніби навмисно намагаючись привернути до себе увагу. Жінка подивилась на мене своїми очима, котрі світились червоним кольором.

     - НА КОЛІНА ПЕРЕД МНОЮ, ЖАЛЮГІДНИЙ СМЕРТНИЙ! - голосно наказала вона, вказуючи на мене своїм пальцем.

     - Привіт Меевіс, - ввічливо привітався я. - Я не знав, що Ви відвідаєте нас…

     Меевіс Інферні, Руйнівниця тисячі душ, Темна баронеса Пекла - була дуже небезпечною істотою, а її ім'я не рекомендувалось вимовляти без потреби. Однак, так сталося, що вона була матір'ю моєї Марли і, фактично, була моєю тещею…

     - Девіде, - почув я голос дружини з кутка кімнати, - Приїхала моя мама.

     - Я вже побачив її, - відізвався я з сарказмом в голосі.

     Я подивився на кохану, усвідомлюючи, яким я був щасливцем, що одружився на такій чудовій жінці, як Марла. Вона була високою, поставною жінкою, з довгим каштановим волоссям, котре сягало середини спини. Вона мешкала з своїм смертним батьком з самого народження і до повноліття не знала, що є наполовину демоницею. Все змінилось, коли їй виповнилось шістнадцять. Одним з подарунків для Марли була інформація про її матір і те, ким вона була насправді. Але незважаючи на це, вона залишилась звичайною дівчиною. Я закохався в неї коли випадково побачив її… мало одягненою. Саме тоді, я побачив маленькі ріжки в неї на голові та тонкий хвіст, котрий звивався як справжня змія. Я, мабуть, був єдиною особою, яка була щаслива побачивши їх. Взагалі-то, вона один тиждень на місяць переходила на свою другу, демонічну сторону, але ми намагались не зациклюватись на цій їй здатності.

     - Ти рано повернувся, - сказала дружина, коли підійшла і поцілувала мене.

     - Сьогодні майже не було заторів, - відповів я, кидаючи тривожний погляд на Меевіс.

     Демонесса спокійно вийшла з кола, так ніби воно зовсім не затримувало її. - Ти все ще тут… Девіде? - запитала вона з глузливою інтонацією в голосі, виразно підкреслюючи моє ім'я, так ніби це була якась профанація. Однак, цього разу вона назвала мене по-імені, що було значно кращим ніж «жалюгідний смертний» або «безхребетний хробак», а це була її улюблена забава по відношенні до мене.

     - Я тут мешкаю, - впевнено, але і твердо відповів я.

     Меевіс глипнула на мене, а її очі стали ще більш яскравими. - Жоден смертний не сміє ТАК зі мною розмовляти…

     - Ох, ні! - вигукнула Марла. - Мамо!…

     - Я ПРОКЛИНАЮ ТЕБЕ! - виголосила Меевіс з насмішкою презирства, знову вказуючи на мене пальцем.

     Все моє тіло почало пекти та горіти і це не було відчуття тільки на шкірі. Відчуття охопило мої м'язи і кістки, розходячись по нервах так, що я відчував біль всіма клітинами мого тіла. Я ахнув від цього і впав на підлогу, розуміючи, що це тільки початок.

     - Зараза, - задихаючись вимовив я, відчуваючи, як все всередині мені починає зміщуватись і рухатись в якийсь дивний спосіб.

     - Саме так, - відповіла Меевіс з злим сміхом.

     Моє тіло почало змінюватись, а я відчував, як це відбувається. Все виглядало так, ніби моє тіло було з глини, а невидимі руки змінювали його форму. Я стогнав, відчуваючи себе страшно і мабуть так це виглядало.

     Я почув, як зміщуються мої кістки всередині мене і змінюють не тільки своє положення, а і форму та розмір. Як не дивно, під-час всього цього, я відчував себе дивно і незручно, але болі, як такої, майже не було. Якийсь тиск виник на моїх грудях, а моя талія, здавалося, затягувалась. А потім, в мене почала формуватись пара грудей. Я схопив ці м'які та м'ясисті горбики, відчуваючи, як вони збільшуються в розмірі прямо в моїх долонях.

     - Що до…? - почав говорити я, але задихнувся від подиву.

     До цього моменту, моє тіло вже достатньо змінилось і чоловічий одяг перестав відповідати йому. Тіло збільшувалось в одних місцях і зменшувалось в інших. Моя сорочка дуже сильно розтягнулась на грудях, аж раптом, зі тріском порвалась, оголюючи мене.

     Я дивився на себе не вірячи в те, що бачу. Тіло продовжувало змінюватись. В мене були тверді, великі груди, тонка талія і велика попка з довгими та сексуальними ногами. Все моє тіло виглядало дуже жіночо, а довге волосся швидко росло, опускаючись вниз та лоскочучи спину. А потім, я відчув, як засмикався мій пах і я зрозумів, що повністю став жінкою.

     Коли зміни мого тіла закінчились, я змінився в жінку з майже карикатурними пропорціями, а мої груди, розміром з баскетбольний м'яч, були першими, що кидалось в очі. Цицьки в мене були набагато більшими ніж шикарні груди Марли, хоча вони все ще не рівнялись до грудей її матусі. Нігті на моїх пальцях стали довгими і доглянутими, а коли я підніс пасмо свого волосся до очей, то побачив, що воно змінило колір з світло-коричневого на сріблястий.

     Я вже сподівався, що все закінчилось, коли відчув лоскотання по всій шкірі, хоча і не таке, як раніше. Через мить, я виявив, що знову маю одяг на собі, але чи це можна було назвати одягом. Я навіть не знав, що такий одяг існує в природі.

     На мені з'явилось ажурне, чорно-червоний бюст'є, яке вигідно підкреслювало величезні груди. Талію обхопила дуже коротка латексна, чорна міні-спідничка, котра навіть не прикривала і половину моєї попки. Ноги опинились в обіймах тонких та чорних панчох, а на стопах опинилась пара блискучих, чорних шпильок без носиків з, мабуть, дванадцятисантиметровими підборами, які унеможливлювали мені рівно стояти. Я помітив, що нігті на пальцях рук і ніг були покрашенні в криваво-червоний колір, на шиї з'явилось кольє, а на вухах, сережки. В цілому, я виглядав, як якась повія чи секс-бомба.

     - Мамо! - обурилась Марла. - Як ти могла?

     - Все дуже просто, люба, - відповіла Меевіс, все ще зло посміхаючись. - Якщо дозволиш мені вчити тебе магії, то скоро сама зможеш робити такі речі…

     Я дивився на демонессу, подумки балансуючи між бажанням накричати на неї та вимагати повернути моє тіло назад і усвідомленням того, що вона може зробити мені значно гірше, якщо тільки забажає. Після кількох довгих секунд, я вирішив прикусити свій язик і підігравати їй, в надії, що моя Марла, вмовить матір все повернути назад, перш ніж та зникне.

     Марла пильно дивилась на Меевіс, а потім роздратовано зітхнула. - Отже, - різко сказала вона, міняючи тему, - не бажаєш чаю?

     Демонесса посміхнулась. - Якщо тобі буде не важко.

     Через пару хвилин, вся наша трійка сиділа у вітальні, попиваючи чай та загризаючи його тістечками з маленької тарілки. Було дивним спостерігати, як Меевіс сидить з схрещеними ногами і п'є чай, тримаючи чашку з випрямленим мізинцем.

     - Так це робив твій батько? - запитала демонесса в доньки. - Я не бачила його з часу вашого весілля.

     - Ти ж знаєш його, - відповіла Марла лагідним голосом. - Він покинув спроби викликати демонів і весь свій вільний час проводить граючи в гольф. Він говорить, що це краще для його здоров'я.

     - Це погано, - весело відповіла Меевіс. - Я надіялась, що він знову викличе мене коли-небудь…

     Марла хмикнула на такі слова. - Я передам йому твоє слова.

     Наступні п'ятнадцять хвилин, моя дружина і теща продовжували розмовляти між собою так, як звичайні мати та донька. А тим часом, я пив чай, нервово гризучи печиво та намагаючись не звертати уваги на своє нове тіло. Але потім, Меевіс знову перевела свою увагу на мене, розглядаючи мене протягом кількох секунд своїми палаючими червоними очима та злорадно посміхаючись.

     - А як щодо тебе, Діді? - запитала вона, поводячись так, ніби нічого не відбулось. - Як там робота?

     - Ну… так, як зазвичай, - відповів я, своїм незвичним новим сексуальними голосом. - Я керівник відділу і виконую тупу роботу, та наглядаю за працівниками, які також виконують власну тупу роботу. А ще… мої керівники часто використовують мене, як козла відпущення.

     Теща співчутливо похитала головою. - Я так розумію, що в тебе все гаразд. Але твої проблеми не йдуть в ніяке порівняння з моїми, сам подумай: якийсь йолоп-смертний, котрий знав старомесопотамську, записав закляття виклику мене раз на десять років. Через те закляття, я не можу нічого зробити. Якщо я коли-небудь зустріну його душу, то…

     - Але, якщо б не це заклинання, мене б не було на цьому світі, - нагадала їй донька, посміхаючись до матері.

     - В цьому ти права, - погодилась Меевіс, посилаючи Марлі ніжну, материнську посмішку.

     Коли чаєпиття було закінчено, Марла відкрила пляшку вина і ми продовжили спокійну розмову з келихами вина в руках. Коли Меевіс була спокійною і не вигукувала всілякі образливі фрази, вона могла б бути цілком приємною особою, принаймні поруч з Марлою. Взагалі-то, я завжди мав свою дружину біля себе, коли перебував поруч з тещею, принаймні так було безпечніше… для мене…

     - Боюсь, що я повинна вже йти, люба, - врешті заявила Меевіс. Вона піднялась і обійняла доньку. - Бережи себе.

     - Ти також, матусю, - відповіла Марла з посмішкою. - І сподіваюсь, що ти відвідаєш нас найближчим часом.

     - Я планую зробити це, - відповіла демонесса, подивившись на мене зі злою посмішкою. - Я думаю, що наступним разом, я затримаюсь у вас на тиждень, може два…

     Я поперхнувся і здавалось, така реакція забавила мою тещу. Перш ніж я щось встигнув сказати, вона повернулась в коло призову та зникла так само, як і саме коло.

     Марла обернулась і побачивши мене, застогнала. - О ні! Мама забула зняти прокляття…

     - Так, забула, - сказав я рівним голосом та похитав головою. - Я впевнений в цьому.

     Я знову поглянув на своє тіло і видихнув. Незважаючи на той факт, що я далі продовжував виглядати, як якась сексуально заклопотана бімбо, я чомусь не відчував заклопотання. Взагалі-то, це був не перший раз, коли Меевіс прокляла мене і виходячи з досвіду минулого, я був впевнений, що її прокляття зникне само по собі через день, в крайньому випадку через два. Скоріш за все, в понеділок, я повернусь на роботу в своєму старому тілі. Можливо Меевіс і не любила мене, але вона не ризикувала б гнів доньки, роблячи щось, що не сподобалось їй.

     - Принаймні цього разу, я все ще людина, - ствердив я спокусливим голосом з роздратованим тоном.

     - Я знаю, що ти не повіриш мені, коли я скажу тобі, що моя мати дійсно любить тебе, - ствердила Марла приємним голосом.

     Коли вона говорила це, я помітив, що моя кохана дивиться на мене «голодним» поглядом і я зрозумів, що вона хоче трішки попустувати. На її голові з'явилась пара маленьких ріжок довжиною в кілька сантиметрів і не таких вражаючих, як в її матері. На додаток, красивий хвіст почав зі свистом рухатися взад і вперед за нею.

     - Кохана, я повинен турбуватись твоїм інтересом до мого тіла?

     - Перестань Діді, - сказала Марла з нетерплячою посмішкою на устах. Вона схопила мене за руку і потягнула до спальні. - Давай випробуємо твоє нове тіло по повній програмі.

     Я завагався тільки на мить, перш ніж посміхнутись і попрямувати за коханою дружиною. Можливо моя теща і є родом з пекла, але я не сумніваюсь, що мені дуже пощастило з цими обома жінками…

Історія латексної печери

Автор: Bottomtooth5th

Переклад: Pooh68

оригінал тут

     На вихідні, Ронні з друзями запланували пригоду.

     - Вони довго не чекатимуть на нас. Давай, рухайся, - промовляв Ронні, штовхаючи Кріса.

     Через кільканадцять секунд, друзі опинились на вулиці. По дорозі, Ронні пояснював, що підбурило його на цю мандрівку.

     - Мій дідусь розповідав історію про свого дідуся, який володів цією землею і мав там шахту, в якій добували золото. Але одного разу, кілька шахтарів зникли при розробці нового шурфу. Решта робітників пішла їх шукати, але також не повернулась. Всі, хто залишилися, відмовились опускатись під землю і покинули роботу. А мій предок витратив усе здобуте золото, щоб побудувати будинок для своєї сім'ї. Гордість не дозволила йому покинути свою землю. Шахта так і не була продана. Всі, хто знали, що там відбулось, намагались оминати її десятою дорогою… То як? Хочеш перевірити її? Може знайдемо якусь жилу золота.

     - А що з сім'ями зниклих шахтарів? Вони не домагались розслідування загибелі рідних? Чи компенсації? - запитав Кріс.

     - Всі мешканці не сумнівались, що в шахті мешкають привиди, а земля, на якій вона розміщалась - проклята. Вони вирішили, що чим менше згадуватимуть про неї, тим краще. А ще, дідусь розповідав, що на роботу в шахту наймали всіляких бродяг і подібних людей. Напевно його дідусь розраховував, що в разі чого, не буде кому домагатись справедливості… О! Вона там! - раптом вигукнув Ронні.

     - Тобі не здається, що все це якесь дивне, - запитав Кріс. - Покинута шахта повинна бути небезпечна, я правий? Один з твоїх родичів повинен був зробити все, щоб туди ніхто не потрапив, після того, як чутки про привидів і прокльони затихли.

     - Я ж говорив тобі, - відповів Ронні. - Це місце було забуто всіма, коли шахтарі покинули його, а мій предок не захотів шукати інших працівників. Я думаю, що він не закривав шахти, сподіваючись, що врешті ніхто не пам'ятатиме про цей дивний випадок. Так що, ми можемо спокійно припускати, що від того часу, шахту ніхто не відвідував. Ми маємо карту і можемо сміливо опуститись туди.

     Минувши вхід, вони пройшовши кількасот метрів, вони опинились в цілковитій темряві. Забраний ліхтарик раптом відмовився працювати і хлопці зупинились, вирішуючи, що робити далі. Повертатись назад, означало б признання поразки, а Ронні не хотів цього. З іншого боку, тільки ідіоти продовжували б рухатися вперед, орієнтуючись потемки та маючи в голові столітню карту, яку було знайдено кільканадцять годин тому… З рештою, виглядало на те, що вони таки заблудились.

     - Я впевнений, що ми йшли прямо, потім наліво, прямо, направо, наліво… або… ААААЙ! - викрикнув Ронні.

     - ЗАРАЗА! - додав Кріс.

     Вони втратили ґрунт під ногами і покотились вниз, щоб зупинитись кілька метрів нижче. Минуло пів хвилини, перш ніж вони оговтались від падіння.

     Розглянувшись навколо, хлопці побачили, що знаходяться в печері, стіни і стеля якої тьмяно світилась завдяки чомусь на стінах. На додаток, підлога печери була покрита якоюсь дивною речовиною, подібною до слизу.

     - Цей слиз не виглядає на природний, - сказав Ронні. - Краще його не чіпати. Він може бути радіоактивним, або…

     Він раптово замовк, коли побачив, як Кріс спіткнувся і почав падати саме в цей слиз. На додаток, він схопив Ронні за руку і потягнув його за собою. Хлопці впали в дивний слиз і відчули, що той не був неприємним на дотик, а на додаток ще й помірно теплим.

     - Аааа, що це таке? Воно липке, тепле і… рухається! Мужик, воно повзе вгору по моїй руці!

     - По моїй також! Я не можу скинути його! Ми повинні швидко повертатись і покликати допомогу.

     - М-мої ноги! Я не можу рухатися! Слиз тепер рухається по моєму тілі. Що це?!

     Тим часом, слиз продовжував розповсюджуватися. Там, де він торкався тіла, хлопець втрачав її відчуття, залишалось тільки тепло, яке глибоко проникало всередину тіла.

     - В мене змінюється все, що нижче талії! - приголомшено викрикнув Ронні

     Дивлячись на себе, він міг бачити, як його тіло змінюється під впливом чорного слизу. Той якраз охоплював його ноги, сягаючи до стегон, які почали розширятися. А слиз не зупинявся і тепер сягав пупка. Талія хлопця почала вужчати, стаючи подібною до пісочного годинника. Через кілька секунд, слиз сягнув його грудей, щоб зупинитись і розпочати формування двох великих опуклих мас. Ронні не тільки бачив їх формування, а і почав відчувати збільшення ваги на торсі. Слиз продовжив рух і дійшов до його шиї, а на грудях з'явились виразні соски. Як на нього, все це було неймовірним. Він вирішив випробувати груди і натиснув на них руками. Ті піддались тиску, реагуючи так, ніби все життя були там. А потім, Ронні побачив, як слиз охоплює обличчя Кріса і він забув про дивне відчуття, яке отримав коли торкався своїх твердих сосків.

     Слиз на ньому не зупинявся і тепер, минувши щелепу дійшов до волосся, викликаючи паніку в голові. Раптом, відчуття стразу зникло, так ніби його ніколи не було. Не тільки тіло хлопця піддалось наступу дивного слизу, а і його розум перестав реагувати страхом на цей наступ. Він відчував, як щось змінюється в його голові. Ронні зрозумів, що повинен був робити далі, як повинен поводитись. Незважаючи на це, залишками сил, він хотів було закричати, але слиз попав всередину його рота, розтікаючись по горлу і унеможливлюючи появу жодних звуків. Як потопаючий, Ронні відчайдушно і безуспішно намагався врятуватися, все ще розраховуючи на якусь допомогу.

     На остаток, він ще встигнув побачити Кріса, обличчя якого зникало під чорним слизом. А потім слиз покрив його власні очі…

     * * *

     Він відчував, як керівництво над тілом переймає щось невідоме. Щось, що охоплює всього його. Розум заспокоївся, первісний хаос зник і все встало на свої місця, так, ніби всі мешканці будинку зайняли власні квартири. Коли вони відкрили очі, то побачили один одного.

     - Сестро моя. Нарешті ми знову маємо тіла. Я можу дихати і відчувати. Моя шкіра не така, як раніше, але це невелика ціна за той час, коли ми перебували в стані сну.

     - Я знаю, любове моя. Ми так довго чекали і тепер можемо допомогти решті… Тихо! Я чую голоси зверху! Скоро наші сестри також зможуть приєднатися до нас…

Латекс

Автор: Baneff18

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Все розпочалось класично: вона була самотньою і казково красивою, занадто красивою для цієї халабуди. Але вона була там і сиділа на барному кріслі, маючи на собі щось на зразок суцільного боді з щільного матеріалу і коротке пальто, яке прикривало її красиве тіло. Було дивно бачити жінку одягнену в такий спосіб, особливо пізньої осені та близько півночі, хіба що це був Хелловін. Я навіть почав розглядати саме таку можливість. До Хелловіна залишалось кілька днів і цей варіант не варто було відкидати. Мені було все одно у що вона була одягнена, неважливо ким вона була. В цьому барі, для мене вона була єдиною особою і я бажав її.

А потім, я помітив, що вона дивиться на мене. Коли я побачив її світло-блакитні очі, я вже не міг відступати. Я замовив в бармена випивку для цієї чарівної особи. Я чекав на реакцію жінки, сподіваючись, що вона оцінить мій рух. Здавалось, вона оцінила це. Жінка піднялась і пересіла на крісло поруч зі мною. Коли вона рухалась в мою сторону, одяг на ній видавав якесь дивне та незвикле попискування.

- Ти не підходиш до цього місця, - сказала жінка, викликаючи в моєму тілі дивний резонанс, який я вже не відчував довгий час. Її голос звучав чудово. Він був високим і з відтінком сталі десь в глибині. Власниця такого голосу звикла командувати всіма і не допускати будь-яких заперечень.

- Насправді? - затинаючись, запитав я, оглядаючи напівпорожній бар. Він однозначно не був самим популярним місцем в місті.

- Ти прийшов сюди не для того, щоб щось з'їсти чи випити. Ти прийшов сюди, щоб втекти, сховатись від світу, який не цінує тебе, який отримує насолоду, коли над тобою знущається, - продовжувала говорити вона.

«Вона права. Я був одним з таких людей! Я був всіма цими людьми!» - подумав я, усвідомлюючи її слова. - Тоді куди я маю піти? - запитав я вголос.

- В якийсь хороший ресторан. З хорошою їжею і танцями. Можливо з якимись дивними напоями, - відповіла вона, поклавши свою руку на моє коліно. Вся її рука була покрита тим дивним матеріалом, але я міг відчувати крізь нього тепло її тіла. Не заперечую, я був збуджений від цього дотику. «Цікаво, з чого зроблений цей матеріал? Я б хотів випробувати його на собі, опинитись всередині нього, торкатись її тіла через цей матеріал.

Я оперся спиною об бар, намагаючись зупинити еротичні сцени з цією жінкою в моїй голові. Це було важко зробити, але я впорався, випивши ще пива. Я спорожнив пляшку і показав бармену, щоб той дав ще одну. Він зробив це, а потім повернувся до якоїсь розмови на другому кінці бару.

- Якщо б тільки міг, - тихо сказав я, роблячи ще один ковток пива. - Але я не можу зробити це от так. Ми ж незнайомі.

Вона мило посміхнулась і нахилилась до мене. Тембр її голосу пестив моє вухо, коли вона прошепотіла: - Але чи ти цього не хочеш?

Я подивився на неї і потонув в блакиті її очей, в її соковитих рубіново-червоних устах. Вона була красивою і я хотів її. Але чи я міг дозволити собі бути з такою спокусливою жінкою? Кінець-кінців, я не був аж таким дурнем. В такому місці, скоріш за все, така жінка могла бути повією, яка вирішила швидко потішитись над такими простаками, як я.

- Так, - відповів я. - Хочу.

- Ти не втомився від свого життя? - прошепотіла вона. - Від життя, яке проходить десь поряд з тобою. Всі твої друзі відвернулись від тебе і саме тоді, коли ти цього найбільше потребуєш. В тебе немає сім'ї. Тобі не набридло відвідувати ось такі місця, подібні до цього? За кожним разом сподіватись, що сюди зайде хтось, хто забере тебе звідси. Когось, хто змусить тебе відчувати себе коханим. Когось, хто б тримав тебе в обіймах так, як ніколи раніше.

Кожне її слово лилось бальзамом на мою зранену душу, майже змушуючи мене плакати. І це говорила спокуслива жінка, котра сиділа поруч зі мною і яку я не знав ще п'ять хвилин тому.

Признаюсь, я був невдахою. В очах моїх батьків, в очах моїх друзів, у очах всіх навколо. Все, що я робив, в кінцевому результаті виявлялось неправильним. У мене не було майбутнього. Жодних перспектив, жодних надій на кращі зміни. Але ця жінка… Її слова мали силу, пробуджували мене до життя, змушуючи мене почувати себе краще. Врешті-решт, хто не помиляється?

- Так, - знову прошепотів я, відчуваючи прикрість через те, що мій голос тремтів.

- Тоді ходімо зі мною, - так само тихо промовила вона, а її рука торкнулась моєї руки. Її рука повільно підіймалась вгору, доходячи до мого плеча та змушуючи мене здригнутись. Коли вона торкнулась мого обличчя, я відчув в собі щось, чого я давно не відчував - справжнє бажання. - Йди зі мною і дозволь допомогти твоїм мріям збутись. Дозволь мені забрати твою біль, твою самотність.

Все ще відчуваючи її пальці на своєму обличчі, я повільно витягнув кілька купюр і залишив їх на стійці. Потім, я взяв її за руку, допоміг піднятись зі стільця, а вона повела мене з бару. Вона була вищою за мене, хоча я припускав, що це через чорні і блискучі туфлі на дванадцятисантиметрових каблуках, які вона мала на струнких ногах. Вони ідеально підходили до її вбрання і здавалось, ніби були його частиною.

Ми вийшли на вулицю і перед нами одразу ж зупинився автомобіль. Жінка відкрила задні двері, запрошуючи мене до салону. А потім, вона сіла поруч, тручись об мене. Автомобіль був просторим і мабуть дуже дорогим. Я не міг пригадати, коли я востаннє відчував себе так добре в автомобілі. Можливо, що ніколи…

- Куди ми їдемо? - запитав я. Єдиною відповіддю, був палець таємничої жінки на моїх губах.

- Просто насолоджуйся поїздкою, - прошепотіла вона.

Я спробував був щось розгледіти крізь скло, але ті були тоновані так сильно, що я нічого не побачив через них. Спереду, темне скло відокремлювало нас від водія. Оцінивши ситуацію, я почав сумніватись в правильності мого рішення. А жінка ніби почула мої думки і поклала руку на моє коліно, ніжно потираючи його і викликаючи хвилі задоволення, які протікали в мені.

Врешті, вона забрала руку і я повернувся до реальності та зрозумів, що автомобіль зупинився. Жінка вийшла і поманила мене, гладким, чорним пальчиком, за собою. Я зробив це без жодних коливань. Ця жінка буде мною піклуватись, вона не образить мене, не обдурить. Я усвідомлював це і не мав жодних сумнівів.

Перед моїми очима повстав особняк, в кільканадцять разів більший від моєї крихітної квартири в якій я жив. Згадавши про квартиру, я подумки побачив старий потертий диван. Моя сестра і її чоловік мали намір викинути його на смітник, але я переконав їх подарувати мебель мені. Моєму телевізору було майже шість років. Мікрохвильова піч, місцями проржавіла кухонна раковина, душова кабіна не першої свіжості, односпальне ліжко, коротке і тверде - ось, що чекало мене в попередньому житті. Я пригадав батьків. Я не розмовляв з ними вже кілька років. Можливо це була помилка? Хоча розмова з ними ніколи не була хорошою ідеєю. Їх здатність до презирства і розчарування мною була моторошна. Під кінець будь-якої їх розмови, я почував себе невдахою. Але це вже в минулому…

Ми увійшли в будинок, на другий поверх якого вели великі сходи. І двері навколо… багато дверей по різні сторони. Я поняття не мав, як вона орієнтується серед всіх цих дверей. Але виглядало на те, що вона знала, що робить і куди прямує. Жінка відкрила двері праворуч від нас і завела мене в кімнату.

Кімната виглядала на нешкідливу, звичайну спальню. Велике ліжко, комод, трюмо з дзеркалом, пара пуфів. Коли я так розглядався навколо, вона зняла свій темний плащ, залишаючись в чорному і блискучому цільному та щільному костюмі, на який я пускав слинки цілий вечір. Жінка дивилась на мене, сплівши руки на грудях. Кивком голови вона дозволила мені доторкнутись до одягу на собі. На дотик, той був пружним, м'яким та таким блискучим, що в ньому відбивалось світло з світильників кімнати. Я потягнув пальцем по одному з її боків знизу і до гори, зупиняючись на її шиї, де костюм закінчувався. Її стрункі ноги також були покриті цим же матеріалом. Мене пересмикнуло від бажання і потреби, коли мої пальці торкнулись її грудей. Я хотів знати, як відчуваються груди щільно затиснуті в цей дивний матеріал. Я відігнав незвичну думку і закінчив огляд її костюма, ще раз подивившись в її очі. Жінка доброзичливо посміхнулась у відповідь, споглядаючи згори на мене.

- Ти будеш дивитись на мій кетс'ют цілу ніч? - запитала вона. Я нічого не міг з собою вдіяти і лише кивнув головою. - Він зроблений з латексу. Ти ніколи не чув про такий матеріал? Я похитав головою заперечливо, а вона продовжувала. - Цей костюм дивовижний. Він обіймає тіло у всіх потрібних місцях, вигідно підкреслюючи найкрасивіші активи власника.

- Так, - тихо погодився я. - Він дійсно робить це.

- Ти хотів би носити подібний? - прошепотіла вона до мого вуха, почавши стягувати з мене легку куртку, перш ніж я нерішуче закивав головою.

- Гаразд, - відповіла вона, знімаючи з мене сорочку. - Але спочатку, ми повинні внести деякі корективи.

Я кивнув, не дуже розуміючи, що вона має на увазі. Її пальці почали рухатися по моїй голові і раптом, я почув, як в шию встромляються голки через котрі в моє тіло впорскується якась прозора рідина. Я сіпнувся з криком, коли відчув голки, які виходили з мене. Я затиснув рукою місце уколів і витріщився на жінку, яку ще кілька хвилин тому бажав і про яку мріяв. Страх і гнів розпалився в мені після такої її зради.

- Щ-що до біса? - прохрипів я, намагаючись знайти вихід з кімнати. А потім, світ навколо мене почав вирувати, а я почув себе слабким, повільним і втомленим. Я ще встигнув подивитись на її обличчя, а потім впав на підлогу. Перш, ніж темрява обійняла мене, перед очима спливла картина смутку і жалю на обличчі жінки. Можливо мені здавалось, але я міг заприсягтись, що вона сказала губами «вибач». А потім я відімкнувся…

* * *

Коли я прокинувся, моя голова боліла, а я відчувався слабким по всьому тілі. Я пригадав божевільну мрію про жінку, одягнену в кетс'ют з дивного матеріалу. Латекс - так вона його назвала. «Яка дивна назва», - подумав я. Але все стало дивнішим, коли я відкрив очі. Я лежав на ліжку, яке однозначно не було моїм. Великий балдахін з довгими рожевими шторами оточували це ліжко. Я підняв руку, щоб почесати ніс і виявив, що на руках мав яскраво-рожеві рукавиці: м'які і гладкі. Я повів головою і помітив, що вони тягнулись до ліктя, плеча, грудей, а потім переходили на другу руку. Раптом, щось клацнуло в моїй голові і я знову подивився на свої груди. На моєму торсі виднілись два масивних пагорба. Я був на сто відсотків впевнений, що ще вчора їх там не було. Я потягнувся до них і ткнув пальцями ці дивні пагорби. Я нічого не відчув, що означало, що вони були несправжні. Я відчув полегшення і чомусь розчарування отриманим результатом.

Я піднявся сідаючи і доторкнувся до свого обличчя. Принаймні, мені так здавалось. Я почувався дивно, торкаючись себе через рукавиці, але це був тільки початок. Я відчув, що єдиним місцем на обличчі, яке не було прикрите латексом, були мої очі, ніздрі і рот. Я помацав потилицю і виявив довге волосся. Я потягнув за нього, але воно не поворухнулось. Не було жодної болі, отже вони також не були справжніми, хоча і закріплені досить надійно. Я поглянув на решту свого тіла і виявив, що все воно було покрите яскраво-рожевим латексом, подібним до того, який покривав мої руки і груди. Костюм був суцільним і єдина невідповідність на ньому, був замок-блискавка в районі моєї промежини.

Я простягнув руку, розсунув штори і побачив жінку з вчорашнього вечора. Вона сиділа в кріслі та заворожено дивилась за мною.

- Доброго ранку, принцесо, - тихо промовила вона, дивлячись на мене і очікуючи паніки чи спроби втечі з моєї сторони. Я б збрехав, якщо не сказав би, що якась частина мене так і хотіла зробити, але відчувати себе в цьому костюмі з латексу було неймовірно приємно. Тіснява гуми, яка стискала моє тіло у всіх потрібних місцях, була чудова. Я відчував себе так, ніби опинився в нірвані.

- Доброго ранку, - прошепотів я і зрозумів, що мій голос став вищим і ніжнішим, ніж я пам'ятав. Я відчув щось на горлі, яке також обіймав латекс.

- Це кольє, - сказала вона, зрозумівши моє заклопотання. - Воно потрібне, щоб налаштувати твої голосові зв'язки, роблячи їх звучання більш жіночнішим і приємним.

Я зрозумів і кивнув головою. - Що відбувається? Де я?

- Ти в мене дома, - сказала вона. - Певен час тому, ми знайшли вчених, які зробили речовину, котра змінила тебе в те, що бажають чоловіки у всьому світі. Інколи, це дівчина-зайчик Плейбоя, іншого разу - латексна секс лялька, або французька служка. Ми відбираємо людей, яких ніхто не шукатиме, які не хочуть жити попереднім життям. Ми змінили тебе так, як нам це було потрібно, відкриваючи перед тобою новий розділ решти твого життя.

- Я розумію, - тихо сказав я, відчуваючи, що спогади мого попереднього життя бліднули і здавались нудними в порівнянні до того, що на мене чекало в майбутньому.

- Приємно це почути, - сказала жінка з явним полегшенням в голосі. - Багато чоловіків не сприймають цього так, як зробив це ти.

- То ким я маю стати?

- Я ще не вирішила. Ти мала стати іграшкою для доньки якогось багатія, але я переконала свого шефа, щоб той дозволив мені затримати тебе для себе. Прямо зараз, ти пусте латексне начиння. Я вирішу пізніше в кого тебе змінити. Сподіваюсь, що ти це розумієш, принцесо?

- Так, моя Пані, - формально відповів я, словами, які непрошені з'явились в мої голові. - Але чому я? Чому Ви вибрали мене?

- Тому що, зі всіх чоловіків, яких я змінила, ти був єдиним, хто хотів носити латексний кетс'ют. Ми споріднені душі, ти і я. Дві істоти, котрі закохані в цей дивовижний матеріал.

- Так, моя Пані, - знову сказав я, розуміючи, що вона має на увазі.

- А тепер, принцесо, - сказала вона з посмішкою, підіймаючись і підходячи до ліжка. - Давай подивимось, як добре ти освоїлась з своєю новою роллю.

Вона сильно штовхнула мене на ліжко і почала забиратись на мене, затягнувши штори за собою…

Суккуб TG

Автор: DragonEmperor999

Переклад: Pooh68

оригінал тут

     Він сидів на кріслі в пабі, попивав віскі і часом кидав погляд на сцені, де танцювала дівчина, а потім, перевів погляд на напівпорожню склянку.

     «Чому я такий безнадійний?» - подумав він, роблячи наступний ковток алкоголю. Томас був хорошим хлопцем, який протягом всього свого життя постійно попадав в якісь неприємні ситуації і час-від-часу виходив з них щасливою рукою. Це не означало, що йому подобалось таке. Ось недавно, набравшись мужності, він планував запросити знайому дівчину, щоб зробити отой найголовніший крок. Його відносини з цією дівчиною тривали найдовше серед всіх попередніх зв'язків, майже рік. І тепер, він сидить в цьому пабі знову самотній. Хлопець витягнув маленьку коробочку і відкрив її. Всередині було красива діамантова каблучка, яку він купив за тяжко запрацьовані гроші. Дивлячись на камінь, він пригадав події минулого дня…

     Після роботи, Томас пішов до будинку своєї подруги і зайшов в її квартиру. Він зробив це дуже тихо, плануючи забрати дівчину на місце в парку, де вони вперше зустрілись. Він навіть підготував щось на пікнік під зоряним небом. Хлопець впевнено рухався по квартирі. Телевізор був увімкнений, але на дивані перед ним, нікого не було. Томас тихо пройшов по коридору і почув дивні звуки, котрі доходили із спальні. Двері були прикриті але і цього було достатньо, щоб побачити те, що відбувалось всередині кімнати. Очі хлопця розширились від недовіри. Його дівчина трахкалась з іншим хлопцем. На додаток, вони обговорювали його! Кошик з їжею випав з його рук і від цього двері до спальні ще більше відкрились.

     Пара перестала рухатись і дві пари очей дивились на нього з перестрашеними виразами обличчя. Хлопець зіскочив з ліжка і кинувся збирати власний одяг, котрий був розкиданим по підлозі. Він швидко натягнув штани і сорочку та спробував прослизнути повз Томаса, але той перекрив дорогу рукою.

     - Мужик… Я не знав…, - почав виправдовуватись той.

     - Я здогадався. Але, якщо вона цього не заперечуватиме, то можеш залишитись. Вона вся твоя. Тільки одне питання: як довго ви це робите? - холодно запитав Томас.

     - Шість місяців, - відповів хлопець, все ще намагаючись прорватись.

     - Не турбуйся. Можете продовжувати, - сказав Томас. - Але, якщо я дізнаюсь, що ти зранив її серце, я зроблю так, щоб всі дізнались про тебе. Чи я говорю ясно?

     - Звичайно…, - відповів хлопець, а Томас розвернувся і попрямував до кімнати, де зберігались його речі та почав пакувати їх у сумку. Через кілька хвилин крики в іншій кімнаті затихли і він почув тихий стукіт в двері.

     - Томмі, ми можемо поговорити? - прозвучав за дверми м'який голос дівчини.

     - Про що? - різко запитав він.

     - Я не хотіла…

     - А чи я щось говорю? Виглядає на те, що наші стосунки нічого для тебе не значили! Виглядає на те, що ти знайшла мені заміну! То навіщо я тепер тобі потрібен? - кричав в гнів Томас.

     - Але Томмі…

     - Не називай мене Томмі! Нас вже немає! - з цими словами, він схопив сумку з речами і відкривши двері, відсунув свою бувшу дівчину з проходу. - Поки не забув, - сказав він, кидаючи дівчині ключі до квартири. А потім, він вибіг з будинку. Томас поїхав на місце де все почалось і плакав всередині свого автомобіля, поки не зайшло сонце…

     Він закрив коробочку з каблучкою і сховав її до кишені. Навколишній шум приївся йому і Томас, випивши рештки віскі, схопив куртку, маючи намір вийти. І саме тоді, він побачив цю жінку. Вона була одягнена в спокусливу чорну сукню і прямувала в його сторону.

     - Вибачте, можна пройти? - запитав хлопець, намагаючись обійти красуню.

     - Ні… гік, - ікнувши відповіла та. - Ти виглядаєш на когось, кому потрібна розвага. Залишся тут зі мною, - промовила вона знову ікаючи. Вона виглядала на дуже п'яну.

     - Я мабуть таки піду, - сказав Томас, ще раз пробуючи оминути жінку.

     - Який же ти надутий, - ствердила вона, мало не падаючи. Томас дійшов до своєї машини і сівши в неї, знову попрямував до місця де вперше зустрівся зі своєю бувшою. Він витягнув коробочку і відчув, як сльоза потекла по обличчю. Доходила північ. Місяць світив блідим світлом високо на небі.

     - Ти дійсно не знаєш, що робити, - почув він голос поруч з собою. Хлопець витер очі, оглянувся навколо та побачив білявку з ріжками на голові, крилами кажана на плечах і одягнену в дуже сексуально-провокаційну сукню. Томас повільно піднявся і подивився на дивну істоту.

     - Ніколи раніше не бачив суккуба? Якими ж ви, люди, стали прагматичними. У всякому разі, я тут, щоб перервати твоє пасмо невезіння.

     - Ви про яке невезіння? - запитав Томас, нахиляючи голову.

     - Давай, перестань. Ти не міг цього не відчувати. Навіть, якщо ти бачиш світло в кінці тунелю, це не означає, що швидко доберешся до кінця клятого тунелю, - сказала суккуб, вказуючи на хлопця пальцем з довгим і гострим нігтем.

     - А якщо так…, то ти мабуть тут для того, щоб підбадьорити мене? - запитав Томас.

     - Якщо ти так думаєш, то ні. Те, що ми сексуальні демони, не означає, що ми хочемо робити тільки це, - відповіла вона розтягуючи слова. - Я насправді прийшла сюди, щоб змінити твоє життя.

     - Ясно… І як?

     - Все записано в контракті! - сказала вона, сяючи посмішкою. Суккуб махнула рукою в повітрі і в її пальцях виник рулон паперу. - Підпиши тут і всі твої проблеми зникнуть.

     - Насправді? - сказав Томас, дістаючи ручку.

     - Так, - коротко відповіла вона.

     - Нічого не відбувається, - сказав хлопець, підписавши пергамент. А потім, той вирвався з його рук і зникнув. Протягом наступної хвилини знову нічого не відбувалось. - І що тепер? - запитав він, коли суккуб притягнула Томас до себе з наміром поцілунку. Це найкращий поцілунок, який він мав за все своє життя. Коли вона відсторонилась, він все ще перебував в тумані задоволення. Потім, вона відкрила його рот пальцями і засунула в нього свої руки, сягаючи горла хлопця. Він отямився, коли вона почала ковзати всередині нього. Хлопець відчув, що всередині щось перешкоджає йому, але він все ще міг вільно дихати. Його тіло почало нагріватись, а суккуб продовжувала рухатись всередині нього так легко, ніби тіло було зроблене з тіста. Спочатку вона попала в його голову, а потім, почала повільно опускатись вниз. Незабаром, вона дійшла до його серця, відчуваючи його м'якість і слабість. Вона продовжила рухатись всередині нього.

     Томас застогнав від болю, коли суккуб переміщалась всередині, трансформуючи при нагоді його тіло. Спочатку почали змінюватись його руки. Він сильно здивувався, коли усвідомив, що вони стали коротшими і меншими за розміром. Він відчував тремтіння, яке випромінювало з нього, відчув як його кістки поглинаються суккубом, Біль вибухала по всьому тілі, коли воно почало міняти свої пропорції. Після рук, зміни торкнулись всього тіла, яке також зменшувалось в розмірі.

     Томас відчув, як змінюється його обличчя, рухаючись, розтягуючись і стискаючись в різних місцях. Його губи розпухли, стаючи красивими на вигляд. Його ніс змінився, ставши меншим, а очі змінили свій колір від синього до рожевого відтінку. Хлопець почув, як засмикалось волосся на голові, почавши швидко рости. Він схопив його своїми жіночими руками і з жахом спостерігав, як ті змінюють свій колір на рожевий. Він спробував закричати, але тільки закашлявся, при нагоді відчуваючи зникнення адамового яблука. Томас почув, як стягується його талія. Він нерівно дихав, аж врешті зрозумів, як потрібно дихати в цьому тілі. Хлопець поклав руки на стегна, які збільшувались в розмірі, викликаючи нову порцію болю. Він відчув, як весь жир з живота переміщається вниз, а сам живіт стає пласким і гладким. Його ноги стали коротшими, ставши пропорційними до нового тіла та зменшуючи його загальну висоту. Томас почув, як соски на його грудях стають чутливими. Коли він поклав свої жіночі долоні на них то відчув, як швидко ростуть його цицьки. На остаток, він почув, як зникає його пеніс, повільно втягуючись в тіло та посилаючи перші хвилі задоволення.

     Коли біль зникла, вона продовжила досліджувати своє нове тіло. Долоні все ще стискали її пишні груди і вона застогнала від збудження, отримуючи підтвердження, що відтепер Томас став дівчиною. Одяг на тілі зник, залишаючи дівчину цілком голою в місячному світлі, протягом декількох хвилин. Зрештою, навколо її тіла виник вогонь, а коли він зник, дівчина мала на собі спокусливий одяг. Під кінець, вона відчула, як на її спині тріпочучи виникають крила кажана. Перед її очима знову з'явився контракт і вона схопила його в повітрі. Тільки тепер дівчина прочитала його до кінця і пересвідчилась, що підписавши його, погодилась залишитися назавжди суккубом. Плюсом контракту було те, що до самого кінця, вона завжди буде мати вдачу. Раптом, сексуальні бажання вибухнули в тілі і вона насолоджувалась ними протягом кількох хвилин, усвідомлюючи, що відтепер розпочався новий етап в її житті…

     Вона прийняла своє нове жіноче тіло, розправила спину, сховала крила і попрямувала вперед себе, цокаючи дванадцятисантиметровими каблуками, змушуючи всіх, особливо чоловіків, оглядатись в її сторону. Свіжоспечений суккуб посміхнулась про себе і вирішила отримати все найкраще від цієї ночі і від всіх наступних ночей, які чекали на неї…

 

Обробка фотографії в FaceApp а потім в Daz3D Face Transfer

Механічна дівчина

Автор: KatieJM

Переклад: Pooh68

оригінал тут

     * Ніч перед *

     - Я не можу зробити це, - відгризлась Сью

     - Мені прикро. Я вже змучився вибачатись перед тобою, - відповів Стів.

     - Я знаю. Нажаль, Амбер потрібна модель, а я зламала ногу, між іншим тренуючись до канікул з тобою! Тому, це ти повинен допомогти їй, - сказала дівчина і повернулась на бік, викликаючи біль в своїй зламаній нозі та даючи йому зрозуміти, що розмову закінчено.

     Він також повернувся і намагався заснути, продовжуючи щось тихенько бурмотіти. Але його дівчина не відзивалась…

     * Ранок *

     Стів підійшов до дверей готельного номера і постукав в них. Через кілька секунд, двері відкрились і в нього широко розкрились очі від побаченого в кімнаті. Амбер схопила його за руку і затягнула всередину.

     Її обличчя насупилось, а потім, карі очі, здавалось, спалахнули визнанням.

     - Ах, Стіве, - дівчина почала швидко і весело промовляти до нього. - Я рада, що Сью дозволила тобі заступити її. Не кожен хлопець добровільно погодиться замінити свою дівчину та одягнути вбрання передбачене для неї.

     Перш ніж він встиг відповісти, Амбер обхопила його на подив потужними обіймами. Стів оглянувся. По всій кімнаті лежали різні частини одягу, корсети, панчохи, капелюшки і інші речі, про призначення яких він навіть не здогадувався. Обійми дівчини ослабли і вона посміхнулась, дивлячись в обличчя хлопця.

     - Вона тобі нічого не пояснила? - запитала Амбер і продовжила. - Звичайно, що ні. Як ти можеш ходити з нею? Не хвилюйся. Я все поясню тобі. Не переживай. Я зміню тебе так, що ніхто тебе не впізнає.

     - В що? - намагався перебити її словоток Стів.

     - Ти будеш офіціанткою в стилі «стімпанк» на тематичній вечірці внизу готелю. Не хвилюйся, все, що тобі буде потрібно робити, це ходити між гостями з випивкою на таці. Нічого складного. Взагалі-то, тобі навіть не потрібно буде ходити, будучи дівчиною. Я зроблю з тебе… гмм… механічну дівчину, - врешті закінчила говорити Амбер.

     - В кого? - занепокоєно запитав Стів.

     - Механічну дівчину, - повторила вона. - Весь твій одяг буде стилізований під неї. Таким чином, ти не рухатимешся, вдаючи ніби в тебе всередині розкрутилась пружина. А ще, в мене є красивий маленький ошийник, який приховає твоє яблуко Адама і змінить тембр голосу на дівчачий та більш механічний. Амбер ходила по кімнаті та підбирала необхідні речі і частини одягу. - Ось, - сказала вона протягуючи знайдений ошийник, - спробуй це.

     Стів взяв запропоновану йому частину одягу. Він був зроблений з коричневої шкіри і мав декоративні зубці, намальовані на ньому золотою фарбою. Застібка ошийника мала вигляд старого ключа, подібного до таких, яким заводились вікові підлогові годинники. Амбер вихопила ошийник і зайшовши за спину хлопця, розмістила його на шиї Стіва. Вона підвела його до дзеркала, обертаючи хлопця вліво і вправо.

     - Він красивий, - почув той голосом наближеним до сопрано. Стів раптом зрозумів, що відтепер це його голос.

     - Не переживай. Ти звикнеш до нього і так ти будеш звучати протягом дня, - відізвалась Амбер. - Твій наряд лежить на ліжку.

     Стів підійшов до нього і подивився вниз.

     - Не хвилюйся. Я нікому не розповім, але спочатку тобі потрібно буде одягнути спідню білизну, що б виглядати довершено. Вибач, - тихо промовила Амбер. Стів почав думати, що недооцінив цю дівчину.

     Він зітхнув і взяв трусики та панчохи, а потім, попрямував до ванної кімнати. Там він натягнув трусики на себе, відчуваючи їх м'якість, яка ковзала по його шкірі. Про себе, він визнав, що це досить приємне відчуття. А коли Стів одягав панчохи, то почув, ніби електричний розряд пройшов через його тіло…

     Він повернувся в кімнату і побачив там Амбер, котра тримала коричневий шкіряний корсет з золотими гвинтиками на ньому. Хлопець розвернувся і дозволив дівчині закріпити на собі цей корсет. Він відчув, як той стискає талію, змушуючи піднятись його чоловічі груди.

     - Гмм… Майже розмір «В», - посміхнулась Амбер.

     Стів поглянув вниз і відмітив, що його груди дійсно виглядають досить дівочо. Його руки несвідомо піднялись вгору і пальці стиснули груди, відчуваючи їх реальність.

     Амбер не переставала посміхатись. - Красивий трюк, чи не так?

     - Ага, - промовив він новим голосом.

     - Я думаю, що зможу зробити твій вигляд ще кращим, - ствердила вона, відходячи.

     Дівчина повернулась до нього з невеликим набором інструментів і почала возитись з деякими гвинтиками на корсеті Стіва. Кілька поворотів гвинтиків тут і там, і талія хлопця стала ще вужчою, стегна ще ширшими, а груди ще більшими.

     - Що ж, - сказала вона, оглядаючи наслідки своєї роботи. - Тепер, ніби все ідеально. Чудово. Сподіваюсь, що ти зможеш самостійно одягнути жакет і спідницю вже без моєї допомоги. Зможеш? - запитала дівчина і продовжила. - Мені потрібно одягнути свій наряд. Амбер шльопнула Стіва по попці і вийшла з кімнати.

     Хлопець стояв перед дзеркалом і дивився на свій цілком новий вигляд: тонку талію, пишні стегна і великі груди. Дивлячись на себе, він відчув легке збудження. «Якби я зустрів таку дівчину, то не знаю, чи втримався б і не спробував познайомитись з нею», - подумав хлопець. Врешті, відірвавшись від свого відбиття, він поглянув на ліжко, де лежала решта його одягу. Хлопець підняв спідницю. Вона була довгою та сягала середини гомілки і, на додаток, ідеально співграла з корсетом на ньому. Запропонований йому жакет, виглядав на жіночий і коли Стів одягнув його, то аж здивувався, як такий маленький жакет так легко дався одягнутись йому.

     Амбер повернулась в кімнату, перериваючи роздуми хлопця над своїм одягом.

     - Круто. Тепер трішки макіяжу на обличчя, капелюшок на голову і ти будеш готовий на вихід, - ствердила Амбер будучи одягнена в шкіряну форму пілота. - Сідай перед трюмо. Я займусь тобою.

     Дівчина знову поклала свій маленький набір інструментів і вийняла з нього якісь дивні предмети.

     - Гмм… Менший ніс, - бурмотіла вона. - Менші щоки. Більші губи. Зелені очі. Так! Саме зелені очі і довгі вії. А ще волосся. Не можна забувати про волосся. З цими словами, вона поклала на голову хлопця красиву перуку.

     З дзеркала на них дивилась маленька, руда дівчина з веснянками і ямочками на обличчі та темно-зеленими очима.

     - І як? - запитав він.

     - Що я можу сказати? Все, що я роблю, роблю відмінно, - відповіла вона, посміхаючись. - Чудово. Тепер до роботи. Гості хочуть випити. Ти будеш носити піднос з шампанським. Ага. Якщо хтось запитає твоє ім'я, тебе звати… Кеті.

     - Кеті?

     - Ти ж не можеш бути Стівом. Це викликало б багато запитань. Давай, одягай чоботи і слідуй за мною.

     Стів подивився на довжелезні чоботи, котрі сягали до половини його стегна і були також зроблені зі м'якої та блискучої шкіри. Вони мали на собі золоті пряжки, всередині яких щось звивалось, коли на них довго дивитись. Натягуючи їх, він знову відчув електричні розряди, як ще раз пронеслись його тілом…

     * Вечірка *

     Коли Стів увійшов в зал, несучи тацю з шампанським в одній руці, він відчув, що всі погляди звернулись на нього. В залі було багато чоловіків і жінок, одягнених в костюми, подібні до його і Амбер. Поміж гостів ходили інші дівчата, одягнені так само як він і тримаючи таці з напоями. Він не міг зрозуміти того дивного відчуття в собі. Так, ніби всі очі були звернені тільки на нього і його наряд.

     - Кеті, нам потрібно ще випивки, - звернулась до нього одна з жінок. Це було вдесяте, коли він почув своє нове ім'я. На подив, він дивно легко реагував на нього…

     * Після вечірки *

     - Дівчата, все було чудово, - похвалила Амбер своїх працівниць, коли врешті все закінчилось. - Кеті, ти йдеш зі мною.

     Коли Стів і Амбер підіймались сходами, він майже фізично відчув погляди інших дівчат на собі.

     - Вони думають, що ти моя улюблениця, - посміхнулась Амбер, ніби читаючи думки хлопця.

     - То яким буде наступний наряд? - запитав Стів занепокоєним голосом.

     - Він буде більш провокаційним, але не хвилюйся, у мене є кілька трюків в рукаві.

     Пара зайшла в кімнату Амбер. - Знімай жакет, - сказала вона.

     Стів покірно виконав її наказ. Дівчина знову взяла свій маленький набір інструментів.

     - Що означають ці ключики? - запитав Стів, розглядаючи в дзеркалі ключі на ошийнику.

     - Вони означають, що ти механічна дівчина, - безцеремонно відповіла Амбер.

     Стів відчув, як його руки штовхають вгору.

     - Не рухайся і тримай їх так. Мені потрібен доступ до боків, - посміхаючись, сказала Амбер.

     Дівчина знову почала щось бурмотіти.

     - Так. Тут послабимо, - говорила вона і корсет став коротшим, ще більше демонструючи красиві груди Стіва. - Трішки коротше, - після цих слів спідниця сягнула середи стегна. - Може бути. Тепер більше видно, - почув хлопець і зрозумів, що відтепер можна було побачити панчохи на його гладких ногах.

     - Що? Як? - запитував Стів, намагаючись відсторонитись від дівчини.

     - Кеті, не намагайся противитись. Гмм… Я думаю, що ідеальним буде зелений колір. Під-стать кольору твоїх очей, - вона покрутила гвинтики на корсеті і весь одяг змінив колір на зелений. - Моя ідеальна механічна дівчина.

     - Тихо, - наказала вона, закриваючи його рот, коли хлопець хотів щось сказати. - Не можна допустити, щоб хтось сумнівався в тобі. Ти маєш дозволити переконати їх, що ти справжня дівчина. Можеш дозволити потягнути себе за волосся, чи торкнутись до трусиків, які я тобі дала. Але нічого більше! Ти зрозуміла?

     У відповідь, Стів потягнув рукою за парик, змушуючи голосу сіпнутись так, ніби штучне волосся на горі було його власним. Він спробував відійти від Амбер як найдалі, але його ноги не реагували на сигнали мозку.

     - Ні, ні. Навіть не пробуй. Я наказала тобі, щоб ти не рухалась. А тепер, поклади руку туди і подивись, - наказала Амбер зі злою посмішкою на обличчі.

     Хлопець опустив руку і поклав її під спідницю, відчуваючи пальцями матеріал трусиків, які він одягнув на самому початку. Його пальці рухались вниз і він зрозумів, що вони торкались… піхви. Його піхви!

     - Переконався? - запитала Амбер посміхаючись. - В тебе є п'ять хвилин, щоб підготуватись до роботи за стійкою бару. Не забувай демонструвати свої цицьки. Мені досить важко було їх зробити…

     * Бар *

     Цього разу було більше людей, які розглядали його нове тіло, хоча Стів і намагався поводитись не провокаційно. Нажаль, тепер, завдяки Амбер, його голос, звучав кокетливо. Під поглядами клієнтів, з кожною хвилиною, він відчував себе більш і більш нечистим.

     - Кеті! - почув Стів голос Амбер. - Повитирай підноси.

     Він підійшов до підносів, які лежали на стійці бару і відчув, як всі повернулись в його сторону, спостерігаючи за ним. Чи за нею? Один з відвідувачів навіть вирішив доторкнутись до його попки, інший - до його грудей. Стів виявив, що не може відповісти на це, оскільки тепер він виконував тільки накази Амбер…

     Коли він повернувся до бару, Амбер нахилилась до нього і прошепотіла: - Хороша дівчинка!

     Коли все закінчилось, вони повернулися до кімнати Амбер.

     - Що ж, Кеті, виглядає на те, що я довела всім на що здатна, - ствердила посміхаючись дівчина, очікуючи на його відповідь. - Ой, я забула. Кеті - можеш говорити.

     - Що ти зробила мені? - запитав Стів.

     - Те, що обіцяла. Перетворила тебе на механічну дівчину. Ти будеш робити все, що накаже твій власник, тобто я. І довела людям там внизу, що можу я зробити це і вони дорого заплатять мені, щоб дізнатись, як я це зробила. Я так рада, що Сью вирішила продати тебе…

     - Зробити, що?… Продати?… Мене?… - запитав він не розуміючи її слова.

     - Саме так. Повір мені, вона була сильно розлючена на тебе. А ще, вона знала, що я розробляю якісь химерні технології. Звичайно, вона не мала жодного поняття які саме. Вона взагалі досить недалека дівчина. Але я відволікаюсь. Час готуватись до балу, Кеті.

     Стів знову стояв нерухомо, коли Амбер крутилась навколо тіла Кеті.

     - Так,… тепер бальна сукня… Крем і золото… Тут трішки більше, я так думаю… Тепер поглянемо на тебе… Я думаю, що не варто возитись з цицьками розміром «DD», хоча особисто мені було б цікаво побачити їх, - промовляла вона, крутячи різні гвинтики на корсеті Стіва.

     А тим часом, він стояв і дивився в дзеркало на молоду, мініатюрну дівчину в бальній сукні кремового кольору і в корсеті з золотими нитками. Він поглянув на шкіряний ошийник, який тепер став золотим ланцюжком з циферблатом в центрі…

     - Йди за мною! - наказала Амбер…

     Внизу, зал вечірки тепер був перетворений на танцювальний зал. Всюди юрмились люди. Дехто танцював, дехто розмовляв. Стів був впевнений, що буде пущений по руках, щоб кожен з гостів міг випробувати його. Але він помилявся. Весь вечір він провів з Амбер, танцюючи з нею.

     - Кеті, ти стала дуже елегантною. Я не впевнена, що ти був таким. Останні не були.

     - Останні? - запитав він.

     - Ті, що працювали за стійкою бару. Я дала їх можливість вибору і ти також можеш вибрати, але не повернення назад, - посміхалась говорила вона, поклавши руку на пружну попку Стіва.

     Люди навколо різнились від нього. Щодо дівчат, то всі вони виглядали майже ідеально і всі були слухняні тільки наказам Амбер та яких вона створила для невідомо кого.

     - Що ж, люба моя Кеті. Вечір закінчився. Час лягати спати, - ствердила Амбер і посміхаючись, взяла Стіва за руку…

     * Ніч *

     Стів почув клацання. Він подивився в дзеркало і побачив, як циферблати на його шиї перестали крутитись.

     - Ти готова, - сказала Амбер, наближаючись до нього. Стів почув шум і його плаття зникло, залишаючи хлопця тільки в корсеті і дуже маленьких трусиках. Амбер доторкнулась до застібки на задній частині ошийника і той зісковзнув з його шиї. А потім, Амбер нагнулась і стягнула свої трусики.

     - Кеті ти можеш вийти і з самого ранку знову стати Стівом. Або… ти можеш підійти до мене, стати на коліна і служити своїй господині, як хороша маленька механічна дівчинка.

     Стів замислився над її словами. «Звичайно ж, я хочу піти. Я не маю жодного бажання бути рабом цієї божевільної дівчини», - розмірковував він…

     Кеті подивилась на Амбер і замислилась, розважуючи почуту пропозицію.

     - То як? - запитала Амбер.

     Кеті зробила крок вперед і опустившись на коліна, підповзла до своєї господині.

     - Яка ж ти розумниця, моя маленька механічна дівчинко, - застогнала від задоволення Амбер…