МАО: Нічні сестри

Автор: ElrodW

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Шипіння пива у відкритій банці зруйнувало тишу, яка панувала в кімнаті. Бред дивився в нікуди, підносячи банку до уст та роблячи великий ковток. Результатом цього було задоволене зітхання.

Навпроти нього сидів Ерік, його приятель та співмешканець. З уважним виразом обличчя, він переглядав компакт-диски і зробивши вибір, обережно вийняв пластмасовий диск та вклав його в стерео-систему. Ерік поглянув на обкладинку компакту, коли з колонок почали лунати моторошні звуки, які мали скидатись на музику.

- То, що будемо робити? - запитав Бред, взявши свою банку з пивом. - Ми повинні придумати приголомшливі костюми на вечірку.

Ерік відкинувся на кріслі з наступною порцією бурштинового еліксиру.

- Не знаю, - відповів він, знову зробивши великий ковток. - А може нам потрібно придумати, як з'явитись на вечірці без запрошення?

Берд лише кивнув головою. Щоб попасти на вечірку в Хелловін до братства «Фі-Дельта» потрібно було мати костюм, який служив своєрідним запрошенням. Зробити це буде нелегко, оскільки кожен хлопець з кампусу мріяв долучитися до братства «Фі-Дельта».

- А ще, ми повинні бути впевнені, що нас не розпізнають до тих пір, аж ми самі на це не дозволимо, - сумно додав Ерік. Щоб потрапити на вечірку, потрібно було виконати складні умови - занадто складні для більшості. Все це складалося на одне з випробувань. Навіть, якщо в них і було б більше часу, то всерівно, невідомо чи вони б пройшли перший етап ініціації.

* * *

- Я навіть не знаю, що про все це думати, - застогнав Ерік, коли друзі бродили по магазину з вживаним одягом. - Я не бачу нічого, що насунуло б мені якісь ідеї.

- Так, - коротко відповів Бред, оглянувши магазин. - Я думаю, ти правий, - пробурмотів він. - Ми не повинні були відкладати пошуки в «довгий ящик».

Ерік знав про що говорив Бред. Вони відвідали кілька магазинів з костюмами і залишились з пустими руками. Найкращі костюми були давно відібрані і навіть отой, малий виродок Джонс, встигнув вибрати щось нормальне! І усвідомлення цього добивало їх ще більше. Виглядало на те, що цьогорічна вечірка відбудеться без них.

Бред востаннє розглянувся навколо. Якась жінка в проході незграбно розвернулася і на підлогу впали кілька вішаків з одягом. А ще, якийсь металевий дипломат майже вдарив його в ногу, падаючи на підлогу.

Металевий предмет залишився лежати на підлозі, оскільки молоді хлопці все ще сподівались знайти якісь хороші костюми. Але через кілька секунд, Бред повернув свою увагу до валізки, який неначе притягував його увагу до себе. Хлопець нагнувся, підняв його, заплатив в касі і тримаючи валізку в руках, вийшов з другом на вулицю, прямуючи до його автомобіля.

- Що це? - запитав Ерік, хитаючи головою, коли побачив знахідку приятеля.

- Не знаю, - відповів той, знизуючи плечима.

- Ми мали шукати костюми, а не металеві ящики, - презирливо усміхнувся Ерік. - Це має бути твій костюм? Селюк з металевим дипломатом? Цікава концепція.

- Я знаю це, придурок, - відгризнувся Бред. - Але я напевно щось придумаю…

* * *

- То що там, Ейнштейне? - саркастично запитав Ерік, коли Бред цілковито втратив інтерес до костюмів і розглядав дивний металевий предмет.

Бред проігнорував слова свого сусіда. Дипломат, який він досліджував, мав приблизно, 45 см на 30 см на 10 см і був зроблений з неймовірно легкого металу. Ще більш незрозумілим, була відсутність видимих швів. Він виглядав так, ніби був зроблений з суцільного шматка металу, але вага, здавалося, лише підтверджувала, що всередині валізка була порожня. А ще, на ньому були якісь дивні символи. З розсіяним поглядом, Бред проводив пальцем по отих символах, розмірковуючи над тим, що вони могли б означати.

Скло на вікнах тихенько задрижало, а в Бреда широко розкрились очі, коли він побачив, що металевий дипломат почав рости в нього на колінах! Однозначно, той повільно збільшувався в розмірах!

Бред зірвався з крісла, кидаючи дивний предмет на підлогу і відступаючи від нього якнайдалі. Але на його дорозі опинився журнальний столик і він, спіткнувшись, впав з глухим звуком на спину.

Ерік поглянув на нього, а потім на дивний металевий ящик, від якого не зміг відірвати очей.

На підлозі плавно росло і розтягувалося щось, що ще мить тому виглядало на великий дипломат. Бред, сидячи на підлозі, намагався відсунутися від цього чогось, а його очі були наповнені страхом.

Нарешті, коли дипломат виріс до розміру телефонної будки, його ріст зупинився. Кілька довгих хвилин, хлопці з острахом дивились на оту «будку», відчуваючи страх, захоплення та інтерес одночасно. В кімнаті панувала тиша, яка лише підкреслювала сюрреалістичну ситуацію.

- Що… це… за… штука? - врешті промовив Ерік. Повільно, неначе притягуваний магнітом, він підійшов до «будки», розглядаючи нудну, сіру та безлику поверхню.

- Обережно! - попередив його Бред переляканим голосом. - Це може бути якась інопланетна штука! Він навіть не знав, як близько до реальності було це його припущення.

Ерік поглянув на перестрашеного сусіда, а потім повернувся до металевого чогось. Він повільно обійшов «будку», а потім зупинився. - Нічого собі!

Бред швидко піднявся і повільно підійшов до місця, де стояв Ерік. - Що це? - запитав він, майже благоговійним голосом.

- А звідки я маю це знати, - відповів Ерік, знизивши плечима. Він розглядав прямокутну чорну панель, на якій виднівся червоний трипалий слід. Поруч можна було побачити фіолетовий кристал, який нагадував прикрасу на дверній ручці. - Це, мабуть, служить для контролю, - припустив він. Хлопець обережно торкнувся пластини. Нічого не сталося і лише Бред помітно здригнувся. Тим часом Ерік, поклав долоню на відтиск червоної лапи.

Цього разу щось відбулося! На чорній пластині з'явилися ряди однотипних чужорідних символів, подібних до тих, які були на вершині дипломата. Коли символи заповнили «екран», весь текст почав рухатися так, як на дисплеї комп'ютера! Хлопці спостерігали за цим дійством, аж врешті, рух зупинився а внизу з'явились кілька символів, один з яких блимав.

Ерік забрав руку з відтиску і поглянув на Бреда. Той знизив плечима, а тоді, Ерік знову торкнувся чорної поверхні. «Екран» згаснув, а потім, з нього виросла фігура інопланетянина, подібного до того з фільму «Чужий».

- Я знав, що це якась інопланетна технологія! - викрикнув Бред, різко відсторонившись, з широко розкритими очима.

Ерік забрав руку і пильно пригледівся до «екрану».

- Не чіпай його! - попередив сусіда Бред. - Це може випустити, когось…, якусь річ!

Ерік скоса поглянув на сусіда і зітхнув. «Іноді, він такий боягуз», - подумав хлопець. Ерік навмисно став до друга спиною і торкнувся панелі. Монстр зник і тепер з'явився стрункий, сірошкірий та чорноокий прибулець. Ерік з посмішкою повернувся до Бреда. - Він ніби читає мої думки, або щось таке, - зауважив він. - І виводить їх на «екран».

Бред підійшов до панелі. Повільно, він простягнув руку та торкнувся до неї. Інопланетянин зник, а на його місці почала формуватись фігура оголеної дівчини. Коли все закінчилось, Бред повернувся до Еріка. - Ти правий! Вона читає мої думки! Він знову поглянув на дисплей і голу дівчину на ньому. - То це було варто тих грошей, які я заплатив?

Ерік закотив очі і зітхнув. Бред був правий. - Гаразд. Ця штука була таки варта трьох доларів, які ти заплатив, - зізнався він. - Як думаєш, що вона ще робить?

- А звідки я маю це знати? - зізнався Бред. - Але ти тільки подумай, які костюми ми могли б запроектувати з цією штукою!

- Ага, - пирхнув Ерік. - Проектування - це одне, але нам потрібні реальні костюми!

- О, так, - зітхнув Бред, усвідомлюючи, що Ерік, як завжди, був правий…

* * *

До пізнього вечора хлопці забавлялися новою «іграшкою». На дисплеї з'являлися всі мислимі і немислимі костюми на Хелловін: вампіри, перевертні, мумії, чудовиська з Чорної лагуни (Ерік поняття не мав що це таке і Бред був змушений пояснювати другу, єхидно коментуючи відчутність «культурного» виховання), Ромуланців з Стар Треку, Вукі, Дарта Вейдера, Дарта Маула, гунгана, ельфів, гномів, лицарів, а навіть кентавра. З кожним костюмом, вони наближались до свого ідеалу вбрання на вечірку.

Ерік вийняв кусок піци з мікрохвильовки і всівся на крісло. - То ми, повертаємося до пошуків костюму? - з сарказмом запитав він.

Бред глянув на дисплей, а потім повільно кивнув головою. - А визнай, ця штука крута.

Ерік підійшов до нього і знову поглянув на дисплей. - Так, - погодився він. - Прикро, що не можна зробити нічого більше.

Бред похмуру кивнув. Вони ні на крок не наблизились до вечірки братства «Фі-Дельта». На додаток, дорогоцінний час був змарнований. До вечірки залишилося три дні. Він востаннє глянув у вікно. - Мені цікаво, як він повертається до свого попереднього стану. Може потрібно натиснути оце?…, - хлопець поклав долоню на фіолетовий кристал.

Голосне зітхання Бред засигналізувало Еріка, що щось змінилося. Він підійшов до друга, щоб пересвідчитися, що того так налякало.

Бред стояв перед отвором, якого ще мить до цього не було. Відсутність передньої панелі дозволило йому побачити нутрощі «будки». Бред стояв всередині «будки». Поруч з ним був ще один кристал, а зверху світило м'яке жовте світло.

- Що ти зробив? - запитав Ерік, а Бред лише знизив плечима.

- Я просто торкнувся до цієї фіолетової штучки і вона відкрилася. Отак…, - він торкнувся кристалу біля себе і отвір… зник.

- Бред!? - викрикнув Ерік. Він торкнувся фіолетового кристалу, як це говорив його сусід, але нічого не сталося. Ерік почав панікувати, усвідомлюючи, що Бред опинився в пастці.

Коли паніка майже сягнула максимуму, в будці знову з'явився отвір. Ерік зітхнув з полегшенням і закляк в шоці. І було від чого. Він дивився на… Франкенштейна!

- Що?… - запитав Бред, спостерігаючи за виразом обличчя друга. - На що ти так витріщився?

Ерік швидко відступив і так, як Бред раніше, спіткнувся об журнальний столик. - Що ти зробив з Бредом? - запитав він заїкаючись.

На понівеченому обличчі монстра можна було побачити замішання. - Ти це про що? - запитав той. - Це я, Бред. Хіба ти не впізнав мене?

Ерік врешті оперся об стінку. - Ні, - пропищав він. - Ти не Бред!

Монстр стояв, як вкопаний. - Що ти маєш на увазі? Врешті, він повернувся і незграбно попрямував до ванної кімнати, цокаючи металевими каблуками об підлогу. - Кузьва! - долинув звідти крик. Франкенштейн повернувся назад. - Нічого собі - тихо промовив він. - Вона змінила мене! Вона насправді змінила мене!

- Про що ти говориш? - відізвався Ерік, з острахом в голосі.

Монстр посміхнувся. - Поглянь на дисплей, - запропонував він. - На ньому був він, коли я зайшов всередину. І ця штука змінила мене в монстра!

Долаючи страх, Ерік повільно піднявся. Монстр перед ним не поводився, як типовий Франкенштейн з фільмів. Хлопець обережно підійшов до дисплею, а потім почав переводити погляд то на нього то на монстра, який стверджував, що є Бредом. Врешті він відізвався, все ще маючи широко розкриті очі. - Це дійсно ти! - бурмотів він знову і знову. - Вона змінила тебе!

- Саме так. І ти знаєш, що це значить, чи не так? - відповів Бред, намагаючись посміхнутися. Не чекаючи на відповідь, він продовжив. - Це означає, що ми можемо мати найкращі костюми за будь-кого! Він підійшов до панелі і уявив своє старе тіло, натиснув на кристал, а потім увійшов всередину «будки». Через кілька секунд, звідти вийшов старий Бред в своєму тілі.

Ерік з інтересом спостерігав на всі ці дії. Коли перед ним повстав Бред, усмішка розквітла на його обличчі. - Так, - повільно зізнався він. - Цікаво, що ще вона може робити… Він торкнувся до панелі. Через кілька секунд, на дисплеї сформувався образ з його голови. Після, хлопець торкнувся кристалу і зайшов в «будку». - Я повинен торкнутися до нього? - запитав він, з непевністю в голосі.

- Ага, - кивнув Бред. - А коли все закінчиться, двері відкриються.

Ерік проковтнув слину і торкнувся кристалу всередині. Отвір зник, щоб через кілька секунд знову з'явитися. В «будці» стояла найбільш бажана «помпоняра» кампусу, Сенді Ранкін, яка тримала в руках свої «знаряддя праці», а тугий костюм підкреслював її пишні груди. З широко розкритими очима, вона обережно ступила в кімнату. Помпони опали на підлогу, коли вона схопилася за свої груди. - Ого! - вигукнула дівчина. - Ця штука дійсно працює!

Очі Бреда розширилися від похоті. - Ерік? - здивовано запитав він. - Це насправді ти?

Ерік поглянув на свого сусіда. - Так, - відповів він зміненим голосом, який мав сексуальний тембр. Він знову поглянув вниз, де його долоні все ще лапали його груди, змушуючи ствердлі соски виразно проступити через матеріал костюму. - Ця штука дійсно працює!

- Вони… Вони… Справжні? - запитав Бред, протягуючи руку до однієї цицьки.

Ерік підвів погляд і відштовхнув руку Бреда. - Забери її від мене, ти збоченцю! - прогарчав він. Дівчина швидко повернулась до панелі і Ерік уявив своє тіло. Тим часом Бред стояв позаду нього і ковтав слину. Ерік швидко увійшов всередину «будки» і натиснув на кристал. Через кілька секунд він вийшов звідти в своєму тілі. Хлопець поглянув на друга, відчуваючи злість на нього. - І чим ти тільки думав? - запитав він.

Бред лише знизив плечима і посміхнувся. - Якби це я перетворився на Сенді, ти б також мріяв полапати мої цицьки! - відповів він…

* * *

Цієї ночі, Ерік мав дивні сни про інопланетну «будку», яка змінювала його знову і знову в різних істот, а кожна зміна відбувалася поза його контролем. В основному, Ерік змінювався у всіляких монстрів, часом в Сенді або іншу з «помпоняр» і тоді він з охотою розглядав своє оголене тіло. Зрештою, він прокинувся весь мокрий від поту.

Ерік розглянувся, намагаючись зрозуміти, що примусило його пробудитися. Поступово, він усвідомив, що чує шум, який доходив з іншої спальні. Він піднявся з ліжка і тихо підійшов до дверей у кімнату Бреда та приклав вухо до них. Шум, який доходив з спальні, був подібним до пристрасних стогонів. Ерік нахмурився, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Він вже зібрався увійти, коли стогін змінився, ставши швидшим та голоснішим, аж переродився в тихий крик - жіночий крик. Ерік здригнувся та відступив від дверей. Він повернувся до вітальні, з все ще відкритим ротом від шоку. Хлопець подивився у вікно. В тьмяному світлі кімнати, він поглянув на дисплей, на якому виднілася Сенді Ранкін - оголена і з великими грудьми.

Похитавши головою, Ерік повільно усвідомлював, що відбувається. Зрештою, хлопець повернувся до себе, у спальню і накрив голову подушкою в марній спробі заглушити хтиві дівочі крики з сусідньої кімнати…

* * *

Після занять, Бред повернувся додому. Він розраховував знайти Еріка, але того не було і це здивувало хлопця. Двері до кімнати його друга були закриті. Коли він приклав вухо до них, то почув шум. Широка посмішка розквітнула в нього на обличчі. Він повернувся до «будки», а його очі спалахнули, коли він побачив жінку на дисплеї…

* * *

- То ти збираєшся взятися за костюми наповажно? - запитав Ерік, відвернувшись від телевізора.

- Ага, - повільно відповів Бред. Він піднявся зі свого крісла і попрямував до «будки». Подумавши секунду, він торкнувся панелі, викликаючи образ з голови. Через кілька секунд, з «будки» вийшов класичний вампір. - І як я тобі?

- Ну, не знаю, - почув він Еріка. - Як на мене, це все ще не те.

Бред відступив і до панелі підійшов Ерік і через мить, на екрані з'явився клінгонський воїн.

- А як тобі таке? - запитав змінений Бред, уважно спостерігаючи за другом. Він знав, що Ерік любить фантастику і намагався відтворити клінгонця зі всіма дрібницями.

- Навіть, якщо ми їх обдуримо, я не думаю, що на цій вечірці ми виглядатимемо оригінально, - почув він відповідь.

- Так. Мабуть ти правий, - зітхнув Ерік і зайшов всередину «будки» щоб повернутися до свого старого тіла.

В пошуках гідних костюмів, друзі змінювались кілька разів. Але жоден з костюмів не був ідеальним. Стандарти вечірки були досить високими. Врешті, Ерік пішов спати, все ще не знаючи, яким буде його костюм на наступний вечір…

* * *

- Гаразд. В мене є ідея, - відізвався Бред.

- І яка? - запитав Ерік, піднявши голову.

- Чорний лицар з «Монті Пайтон та Святий Грааль», - поважно ствердив Бред.

- Ти жартуєш? - насупився Ерік.

- Зовсім ні, - відповів його друг. - А що ти придумав?

- Я схиляюся до костюму тускенів з «Зоряних Воєн».

- Це так типово для тебе, - хмуро відповів Бред.

Ерік знизав плечима. - Цей костюм відповідає всім критеріям, в тому числі повному маскуванню. І ніхто не впізнає мене, доки я не зніму верх.

- Мабуть ти правий, - зітхнув Бред, повільно кивнувши головою. - Я також схилявся до цього варіанту.

Ерік торкнувся панелі, викликаючи запланований образ в голові. Через кілька секунд справжній тускен вийшов з «будки». З характерним виттям, він задемонстрував свій «прикид». Бред лише похитав головою, а потім підійшов до дисплею. Через мить, в кімнаті з'явився чорний лицар, який разом з тускеном вийшов з будинку…

* * *

- У вас є запрошення? - запитав хлопців м'язистий викидайло, який з схрещеними руками блокував вхід до будинку братства «Фі-Дельта»

Ерік глянув на Бреда. - Е-е-е… Ми залишили його дома.

- Нема запрошення, нема входу, - ствердив викидайло, похитавши головою.

- Але…, - почав було протестувати Ерік.

- Жодних винятків, - почули вони слова громили.

Хлопці розвернулись і з похмурими обличчями поплентались геть від будинку. Через кільканадцять хвилин, вони були біля буднику братства «Омега», де з радістю вітали всіх, хто прийшов на вечірку.

Бред зняв шолом і пив пиво. - Що з тобою? - запитав він Еріка. - І коли це вони змінили правила?

- Я так розумію, що ви це про «Фі-Дельта»? - запитав їх якийсь незнайомий хлопець.

- Так, - відізвався Бред. - Ми пробували, але не вийшло.

- Я також «пролетів», - розсміявся той. Він зняв маску і взяв пиво. - Як на мене, вони справжні засранці.

- Якщо так, то, чому ти хотів попасти на їх вечірку? - невинно запитав Ерік.

Незнайомець невдоволено подивився на Еріка, а потім розсміявся. - Туше, - він зробив глибокий ковток. - До речі, на їх вечірці забагато хлопців. Дівчата мають більше шанс опинитися всередині. Мене звати Майк, - він простягнув руку в жесті вітання.

- Я Бред, а це мій друг - Ерік.

Майк кивнув головою, вітаючись. - У будь-якому випадку, - продовжував він. - Ми не обладнані відповідним чином… для їх вечірки.

- Принаймні Джонса там також не буде, - втішився Ерік, похитавши головою.

- Ллойда Джонса? - здивовано запитав Майк. - Якраз він отримав запрошення.

- Маленький дуполиз, - відізвався Берд, сплюнувши. - Той відсмокче у будь-кого, щоб добитися свого.

- То ж, якщо ви хлопці не зможете чарівним способом змінитися в дівчат, ви не потрапите на їх вечірку, - ствердив Майк, беручи наступне пиво.

Бред розширив очі, а потім поглянув на Еріка. В очах того, він побачив підтвердження свого наміру. - Ти думаєш про те, про що я зараз думаю?

- «Будка?», - коротко відповів Ерік.

Майк здивовано повернув голову в їх сторону, намагаючись зрозуміти, що вони говорять. - Хлопці, вистачить говорити загадками, - врешті відізвався він.

Бред знову поглянув на Еріка, а потім посміхнувся. - Хочеш потрапити на вечірку «Фі-Дельта» разом з нами?, - запитав він з вогником в очах…

* * *

- То… це ота «будка», - врешті відізвався Майк, все ще дивлячись на пристрій. - І що далі?

Ерік посміхнувся. - Це набагато більше, ніж звичайна «будка». - ствердив він. - Дивись. Хлопець підійшов до дисплею і викликав образ з голови. Він увійшов в середину, щоб через кілька секунд з «будки» вийшла істота, яка висвітлювалась на дисплеї. - О-па!, - відізвався Франкенштейн, розводячи руки.

Майк отупіло дивився на монстра, а потім похитав головою, намагаючись прийти до себе. - Це якийсь фокус? - врешті запитав він з захопленням в голосі.

- Жоден фокус, - посміхаючись відізвався Бред. - Ми вважаємо, що це якийсь інопланетний пристрій. Він змінює твоє тіло в того, хто є на дисплеї.

Майкл з подивом поглянув на Бреда, а потім на Еріка. «Я, мабуть, таки забагато випив пива», - подумав він, намагаючись впорядкувати побачене і почуте, аж врешті все склалося докупи. - То… ця штука… може змінювати нас і саме так, ми потрапимо на вечірку? - повільно запитав він, а потім, схвильовано додав: - Але це означає…, що ми повинні…

- Ми можемо навіть змінитися в дівчину, - перебив його Бред.

Майкл поглянув на друзів. - То ви… робили це раніше? - запитав він, раптом почувши себе, якось ніяково.

Бред поглянув на Еріка, а потім кивнув. - Ми просто хотіли побачити, чи це вдасться, - відповів він, не вдаючись до найцікавіших моментів. - То ти з нами?

- І провести цілу вечірку… в тілі дівчини? В… тілі… дівчини? - запитав Майк, поступово приходячи до себе. Хлопці з «Фі-Дельта» не відзначалися джентльменською поведінкою у відношенні до дівчат, вважаючи, що агресивністю можна добитися всього.

- А це може стати проблемою, - насупився Ерік. - А як щодо того, щоб взяти «будку» зі собою і змінитися назад вже всередині?

- Це звучить, як хороший план, - кивнув Бред. - То в кого змінюємося? Помпоняри? Бімбо? Вампіриці?

Ерік лише посміхнувся, розуміючи, що Ерік мав на увазі. Окрім того, вони зможуть повеселитися. - Пропоную вампіриць.

Тепер посміхнувся Бред, а потім підійшов до панелі. Знадобилося кілька хвилин, щоб сформувати бажаний образ, але кінець-кінців, на дисплеї з'явилося те, що він планував. Дівчина мала бліду шкіру, була високою та стрункою, її великі груди проглядали через глибоке декольте чорної сукні, а на плечах була чорна шаль. Чорне, довге та пряме волосся сягало майже до талії, сексуальні червоні губи в поєднані з довгими криваво-червоними нігтями, утворювали ідеальний образ вампіриці. Коли все було закінчено, з дисплею на хлопців дивилась дівчина, яка була поєднанням Ельвіри та класичної вампіриці. - І як?

- Піде, - відповів Ерік, кивнув головою, а потім повернувся до Майка. - Ти з нами?

Майк подивився на дівчину, а потім повільно кивнув головою на згоду. - Я думаю, що… так. Але всі ми будемо виглядати так само?

- Хороше зауваження, - насупився Бред, а потім, його обличчя просвітліло. - Цей образ беремо за основу. А ви можете внести в нього незначні зміни, які забажаєте. Таким чином, кожен з нас різнитиметься у вигляді.

Майк і Ерік швидко погодилися. Вся трійка посміхалася від усвідомлення того, що зможе внести зміни в своє тіло за власним бажанням…

* * *

Викидайло з острахом дивився на трьох дівчат, які прямували до входу. Вони виглядали приголомшливо і були одягнені в одинакові чорні сукні, котрі ледве прикривали їх принади. «В них є щось таке…», - подумав хлопець про себе. «Щось магнетичне». - Чим я можу Вам допомогти, - запитав він, коли вся трійка підійшла до нього.

Бред глянув на Еріка. - Ми прийшли на вечірку, - відповів він спокусливим альтом, з східноєвропейським акцентом.

Охоронець енергійно кивнув. - Звичайно, - сказав він, відступаючи вбік. - Ви можете залишити дипломат в мене, якщо не заперечуєте. Самі розумієте - політика безпеки.

Ерік глянув на Бреда, а потім - на викидайла. - Нам можуть знадобитися деякі речі з нього, пізніше, - сказав він м'яким, але владним сопрано, поправляючи шарф на плечах.

Вся трійка була одягнена в схожі чорні сукні - простий крій з глибоким декольте та помірна довжина. І хоча сукні щільно обіймали їх сідниці і стегна, збоку був довгий розріз, який дозволяв ходити без видимих проблем і, одночасно, демонстрував струнку ногу обуту в чорний, шкіряний чобіт до коліна на п'ятнадцятисантиметровому каблуку. Низ сукні був злегка рваним, чудово вписуючись в тематику вечірки. Відмінності були в тілах дівчат: на відміну від чорного та прямого волосся Бреда, волосся Еріка було хвилясте, а груди - на розмір меншими. В Майка було коротке волосся каштанового кольору і будучи досить п'яним, він дався вмовити на насправді великі, дуже великі груди.

Трійка дівчат виділялись на вечірці, усвідомлюючи, що погляди всіх хлопців звернені на них. Відразу ж, як тільки вони зайшли, кілька хлопців запропонували їм випивку.

Ерік пив запропоноване пиво і відчував себе якось дивно. Він чув… щось, неначе голод. Але якийсь дивний голод, не такий, як раніше. Коли якийсь хлопець запропонував йому усамітнитися, Ерік охоче погодилися і пара піднялась на верх, увійшовши в темну спальню.

Як тільки хлопець почав цілувати шию Еріка та пестити його груди, той відчув прилив сили. Одночасно, голод зростав. Врешті, він не міг більше стримувати невгамовне бажання. Вампіриця відкрила рот, так неначе хотіла поцілувати партнера в шию. Ерік відчув шок від того, що робив власне зараз - його щелепа затискалась на шкірі шиї партнера, а ікла проколюють її. І раптом, дивна енергія, здавалося, почала перетікати до Еріка разом з кров'ю хлопця, енергія, яка збуджувала його так, як ніколи до цього часу. Він пив кров кілька секунд, відчуваючи дике бажання похоті. А вже через мить, він зривав з себе одяг, щоб зґвалтувати приголомшеного хлопця.

В інші кімнаті, Бред пив кров в іншого члена братства «Фі-Дельта», з яким опинився на самоті. Коли з ним було покінчено, настала черга на наступного, а потім ще на одного. Кожен ковток, здавалося, додавав пристрасті, підносячи його на новий рівень та збільшуючи спрагу і бажання пити ще більше крові. Все це повторювалося знову і знову.

Тим часом, Майк загнав в кут холу свого хлопця. Бідолаха загіпнотизовано дивився на Майка, коли той вишкірив ікла та прокусив шию. Інший хлопець побачив, що витворяє сексуальна вампіриця, з переляку вилив все пиво на свій дорогий костюм. Інший хлопець схопив Майка за руку, з наміром відтягнути дівчину від знайомого.

Майк розвернувся до нього, демонструючи довгі ікла і покриті кров'ю губи та злобно зашипів. Він схопив горе-рятувальника і без проблем підняв хлопця над підлогою, а потім відкинув його так, неначе той був шматяна лялька. Хлопець знерухомів у кутку, а Майк знову перемкнув всю свою увагу на жертву, яка подарувала йому неймовірне відчуття свята…

* * *

Ерік був першим, хто з них прокинувся. «Який жах», - подумав він. «Я йду на вечірку, як вампіриця і насправді п'ю кров всіх хлопців, які були там! Він озирнувся і відчув полегшення, переконуючи себе, що все це був тільки жахливий сон. Ерік лежав, розпластавшись на дивані, все ще маючи на собі костюм вампіриці. Інша вампіриця відкинулась на кріслі, а третя - на підлозі.

Пересилюючи себе, Ерік повільно піднявся. Намагаючись не робити різких рухів та не галасувати, він попрямував до ванної кімнати. Здавлений крик звідти, повернув Бреда до життя. Ерік повернувся в кімнату абсолютно білим, а його очі були широко розкритими. Він поглянув на друга.

- Що трапилося? - запитав той, з все ще східноєвропейським акцентом в голосі.

- Це… Це все було насправді! - промовив Ерік тихо і повільно. - Я думав, що то сон, але вчора - все це було насправді!

Бред поглянув на Еріка, а потім на своє тіло. - Кузьва! - врешті, тихо вимовив він. - Ця «будка» дійсно повністю змінила нас!

- Ти це про що?

Очі Бреда були широко розкриті від страху. - Чи ти… пам'ятаєш, як ми пили… кров? - запитав він повільно. Вираз обличчя Еріка лише підтверджував сказане другом. - Не знаю як ти, але я, почував себе дуже збудженим… коли робив це.

Ерік відвернув голову, відчуваючи, як його щоки червоніють від спогаду вчорашньої ночі. - Тільки не говори, що ми перетворилися в… справжніх вампірів!

Бред голосно ковтнув слину. - Я думаю, що вчора, ми були на вечірці не в костюмах вампіриць. Ми БУЛИ вампірицями!

- Але цього не може бути, - запротестував Ерік. - Я ж… Я ж бачив себе в дзеркалі!

Бред побіг до ванної кімнати і повернувся через кільканадцять секунд. - Можливо ти правий, - повільно промовив він. - Коли ми поміняємося назад, все буде, як раніше. Він оглянувся по кімнаті. - А де «дипломат»?

Ерік зробив теж саме, а потім, в паніці поглянув на друга. - Ти його не забрав?

- Якщо б я зробив це, то не задавав би таких дурних питань, - відповів Бред, хитаючи головою.

Коли вони так розмовляли, до себе почав приходити Майк. - Я голодний, - врешті, промовив він. А потім, в його голові, неначе засвітилась лампочка, коли він зрозумів, що ці слова вийшли з його уст. - А що б мене! - тихо скрикнув він. - Я… дівчина! Він поглянув на двох інших дівчат, а потім зробив глибокий вдих. - Гаразд! Я все ще сплю! Я зустрів двох хлопців і ми, перевдягнувшись в вампіриць, пішли на вечірку. А зараз… ми змінимося назад?

Ерік повільно заперечив головою. - Виглядає на те, що ми втратили «будку».

- То… ми… справжні вампіри? - повільно запитав Майк.

- Я так не думаю, - відповів Ерік. - Принаймні, не звичайними вампірами. Ми можемо бачити себе в дзеркалі.

Бред оглянув кімнату і його погляд зупинився на сонячному промені, який виднівся на килимі. - Якщо б ми були ними, то ранкове світло вже вбило б нас.

- Але…, - відізвався Ерік, а потім замислився. Все це не мало сенсу. А потім, він подумав про їжу. Він відкрив рот, відмічаючи, що його ікла мали збільшений розмір. - Здається, ми частково вампіри, а точніше - вампіриці.

Бред лише повільно кивнув головою. - Тепер, нам потрібно знайти нашу «будку», - врешті відізвався він…

* * *

- Що ти маєш на увазі, коли сказав, що її забрали? - грізно прошипів Бред до одного керівників братства «Фі-Дельта» на шиї якого виднівся підозрілий пластир.

- Ми… ми думали, що там бомба, чи якось так, - продовжував говорити той, відчуваючи себе ніяково. - Ніхто не міг відкрити цю валізку, тому ми зателефонували до охорони кампусу, а ті - до саперів.

Ерік поглянув на Бреда і Майка, а потім вся трійка побігла до автомобіля. Вони поїхали до поліцейського відділку, щоб там дізнатися, що відповідно до процедур, сапери повинні були підірвати підозрілий предмет, з можливою вибухівкою всередині. Але їм не сказали, що та валіза не підірвалась, а тому, поліція викликала федералів, щоб спекатися підозрілого вантажу…

Це був кінець. Вся трійка понуро повернулася назад, до квартири Еріка і Бреда. - Схоже, ми застрягли в цих тілах, - врешті промовив Ерік, голосно висловивши те, про що всі і так здогадувались.

- То що ми робитимемо далі? - тихо запитав Бред.

Майк похитав головою. - Не знаю як ви, а я зголоднів. Говорячи це, він не переставав ласкати власні величезні груди. Вся трійка знала, про який голод говорив той.

- Я знаю, - втрутив Ерік, глянувши на збуджені соски Майка. - Я також.

- То може «Мідна рейка»? - запитав Бред. Всі вони знали, що це було місце, в якому тусувалися хлопці-качки. Вибір був навіть цілком сприйнятливим. Вони їхали мовчки раннім ранком, ігноруючи погляди та свисти хлопців з інших автомобілів. Коли трійка дівчат увійшла в бар, вони відчували себе, як якісь шльондри, але «голод - не тітка» і вони не могли стримувати себе. Коли погляди всі присутніх звернулись на них, друзі почули гострий голод, який остаточно переламав всі внутрішні гальма. Сьогодні, три нічні сестри знову забенкетують та задовольнять всі свої сексуальні бажання…

* * *

Агент «D» похитав головою, відкидаючи теку на стіл. - Чи хлопці ніколи нічого не навчаться? - риторично запитав він.

Агент «С» розлив в чашки кави і сівши в крісло, відкинувся на його спинку. Він глянув в теку. - Вампіри. Скидаються на оригінальних. Як думаєте?

«D» лише похитав головою. - І це все, що ти можеш сказати про цю справу?

«С» знизив плечима і зробив ковток. - Їм пощастило. Виглядає на те, що вони стали псевдо-вампірами. Він зробив наступний ковток. - Що тут ще можна додати?

«D» знову відкрив теку. - Поглянемо. Трійка хлопців перетворили себе в вампіриць. Він поглянув на агента «С». - Це зрозуміло, що вони не справжні вампіри. Він знову опустив погляд на документи. - І вони насправді отримують значну частину харчування через кров жертв, завдяки іклам. Щодо звичайної їжі - то вони споживають сире м'ясо. А ще, вони володіють якоюсь гіпнотичною силою, щось як феромони, які дозволяють їм взяти вибраних жертв під свій контроль. Агент перекинув кілька сторінок. - Сонце їм не шкодить, але скоріш за все, довге перебування на ньому, через дуже бліду шкіру, буде для них неприємне. А ще, вони відбиваються в дзеркалі і не можуть перетворювати себе на летючих мишей.

Агент «С» засміявся. - На що вони розраховували? Думали, що МАО змінить закони фізики? Він зробив ще один ковток кави. - А як щодо їх сили? Вампіри в фільмах завжди дуже сильні.

«D» внутрішньо здригнувся. - Ти розмірковуєш в правильному напрямку. Один з них кинув на дев'ять метрів тіло качка, яке вибило двері бару.

«С» лише кивнув головою і додав. - Твоя черга зробити це: відвідати отих «дівчаток», щоб порозмовляти з ними.

Агент «D» зіщулився. Він знав, що його напарник був правий, але він також розумів, що напевно не… хоче… цього… робити…