Автор: Chantelle Ryder
Переклад: Pooh68
оригінал тут
Будинок був старим, сирим і темним. Я відчайдушно потребував відвідати туалет, а тому шукав руками клямку від дверей, рухаючись вздовж стіни. Звуки моєї вечірки лунали десь ззаду, але саме зараз, мені було не до неї. Врешті, я таки знайшов двері. Вони не були закриті і я штовхнув двері, зайшов всередину і завмер від побаченого. Перед моїми очима відкрилось найдивніше видовище, яке я міг собі уявити.
В кутку кімнати стояла фігура, котра була одягнена в найхимерніший фетишистський наряд. Найхимерніше було те, що вона дивилась на мене. Коли я спіткнувся, прямуючи до центру кімнати, фігура стрибнула до мене. Вона була одягнена латексну маску з крихітними отворами для очей і носа. Її тіло було одягнено в латексну блискучу блузу, котра застібалась аж по шию. На руках вона мала довгі, чорні, «оперні» рукавички, які кріпились до блузки. На шиї виднівся сталевий ошийник з товстим хромованим кільцем. Чорний з білим корсет щільно облягав талію цієї фігури, а його клапан проходив між її ногами і фіксувався спереду. Ноги були одягнені в товсті, чорні і блискучі латексні легінси. Стегна стискались чорною і вузькою латексною спідницею. Ноги були обуті в довгі, до колін, чорні і суцільні, без замка, латексні чоботи на 12 сантиметрових каблуках.
Фігура намагаючись наблизитись до мене і минула мить, перш ніж я почув, як вона почала ридати, як дівчина. В розпачі, вона вказувала рукою на книгу, яка лежала на пюпітрі посеред кімнати. Коли фігура рухалась, я міг чути тихеньке дзинчання і коли вона підійшла до мене, я побачив довгий ряд маленьких замочків, які гойдались на корсеті.
Я спробував було розвернутись і втікати, коли мій зір впав на відкриту книгу. На одній сторінці виднівся заголовок «Зробити раба», а на другій сторінці - «Звільнити раба». Я зупинився і заінтригованим, почав гортати сторінки книги, читаючи інші заголовки: «Влада над рабом», «Керування рабом» і тому подібне.
Несподівано, фігура опинилась біля мене і почала гортати сторінки книги назад, повертаючись до сторінки з заголовком «Звільнити раба». Тонкий і блискучий палець вказав мені на текст під цим заголовком. Замочки на корсеті продовжували дзинчати, а фігура намагалась видати з себе якісь звуки, але з-під маски лунали тільки тихе мичання і жіночі стогони. Відстеживши рухи пальця, які вказували на літери в тексті, я прочитав: «6»… «м»… «і»… «с»… «я»… «ц»…. «і»… «в»… Шість місяців? Вона була в пастці цілих 6 місяців?
Я зробив крок назад, в сторону дверей, намагаючись бути якнайдалі від цієї химерної фігури і даючи їй сигнали, що все це не моя проблема. Фігура почала панікувати, вищати і благаючи, склавши руки, знову вказала на сторінку з заголовком «Звільнити раба».
Не знаючи, що робити, я повернувся до книги і почав читати текст на цій сторінці. Текст був якимось дивним, незвичним, але почувши його, фігура почала плескати в долоні і радісно мичати. Коли я дійшов до кінця сторінки, вона вже майже танцювала.
Я почув її тихе зітхання, оскільки тісний наряд, в якому вона була так довго «запечатана», почав повільно послабляти свої обійми. Я заворожено дивився, як корсет розшнуровується і звільнившись від замочків, починає відкриватись. Врешті, він впав на підлогу, а поряд з ним впав ошийник. Ґудзики на блузі почали розстібатися, а під розкритою блузкою я побачив спітнілу пару великих цицьок. Маска зсунулась з її голови і плюхнулась на підлогу, оголивши прекрасне дівоче обличчя. З її рота вилетів кляп і також опинився на підлозі. Вузька спідниця зісковзнула по ногах вниз, так само як і легінси з чоботами. Нарешті, спокуслива чорна атласна білизна, яка охоплювала в своїх лещатах це дівоче тіло цілих 6 місяців, знайшлась біля решти вбрання. Переді мною стояла прекрасна дівчина, цілком гола і ридаюча від радості.
Я обійняв її, намагаючись не допустити до того, щоб вона впала. Але вона, раптом схопила мене, а потім пихнула, підставляючи ногу. Від несподіванки, я впав на підлогу, відчуваючи під собою теплу масу атласу і латексу.
Дівчина швидко встала перед книгою, а я зі страхом зрозумів, що вона читає текст з сусідньої сторінки, тієї з заголовком «Зробити раба». Якесь божевілля було в погляді її очей!
- Ні!… Ні! Будь-ласка! Це не я зробив оте з тобою! Я ж звільнив тебе! - благав я і відчув, як одяг під мною починає ворушитись.
- Це не має значення! Він потребує мати когось в цьому вбранні, а я не хочу, щоб він дізнався, що я зникла! Мені дуже прикро, але я повинна зробити це з тобою! - дівчина майже закричала, перш ніж продовжити.
А потім вона бурмотіла невідомі слова, а я намагався противитись, своїми ослабленими руками і ногами, щоразу сильнішими рухами її теплого і запашного одягу.
Але було занадто пізно…
Невидима сила підняла мене на рівні ноги. Атласний бюстгальтер обвився навколо мого торсу, неначе змія. Я міг бачити, як нутрощі його чашок заповнюються моїми грудьми, котрі почали рости і ідеально заповнювати бюстгальтер. Відірвавши погляд від нього, я подивився вниз і побачив, як стрінги почали підійматись вгору, рухаючись по моїх ногах. Врешті, піднявшись, вони заховали мого «приятеля» під блискучим чорним атласом. Стрінги почали стискатись, а я відчув, як збільшувались мої стегна. Я не міг повірити у все, що відбувається!…
- Прошу! Не роби цього зі мною! Будь-ласка! Я ж допоміг тобі!…
Але вона мовчала. Тим часом латексні легінси обгорнулись навколо моїх ніг і почали стискатись навколо них, піднімаючись догори і неначе прилипаючи до шкіри. Мої стопи опинились в полоні гумових чобіт, а я несвідомо вигнувся, намагаючись втримати рівновагу через височезні «шпильки» на них.
Я кричав і звивався, коли навколо мене з'явилась латексна блузка і почала повільно застібатись, доходячи аж до шиї. Латексні рукавиці, як змії, поповзли по моїх руках, сильно стискаючи їх, роблячи руки тонкими і жіночими. Нарешті чорний з білим корсет охопив мою талію і почав стискати її, поступово роблячи талію тонкою. На кінець, шнурівка корсету щільно зав'язалась на моїй спині, а замочки на корсеті замкнулись, унеможливлюючи його зняття. В фіналі, в мене була осина талія, а підняті корсетом, свіжо набуті, цицьки, красувались спереду.
Дівчина зупинила читати закляття коли гумова спідниця тісно обійняла мої пишні стегна, обмежуючи рухи ніг. Я задихався від безсилля, відчуваючи на собі все більше латексного одягу, яке ще так недавно було на тілі цієї шаленої дівчини. Я відчував неописуємий страх, розуміючи що потрапив до її недавньої в'язниці…
Тремтячими пальцями я торкався корсету, відчуваючи під ними всі його вигини і горбики. Я почав рухатись руками вгору і почув під пальцями ґудзики блузки, пишні цицьки і шию, цілковито заховану під блузкою. Я дійсно був в в'язниці проклятого вбрання! Ну… майже був… Я подивився на дівчину, а вона тримала в руках маску і ошийник, і посміхалась до мене.
- Прошу!… Ні!… Будь-ласка!… Прочитай другу сторінку!… Я ж допоміг тобі!… То допоможи тепер мені!… Ми втечемо звідси і я запіклуюсь тобою!
Але вона тільки покрутила головою і голосно прочитала останні слова. Коли закляття було закінчено, маска і ошийник вилетіли з її рук. Відкрита маска опала мені на голову і замкнувшись, цілковито відрізала зовнішній світ від мене. Я кричав, крутився, плутаючись в ногах обутих в чоботи з височезним каблуками. Кінець маски, щільно обмотавши мою шию, зник під коміром блузки, неначе зливаючись з нею. Всередині маски почав рости вологий кляп, подібний до пеніса, котрий почав затикати мого рота. З широко відкритими очима, я намагався хоч щось побачити через дрібні дірочки в масці… На кінець, стальний ошийник замкнувся навколо моєї шиї, голосно клацаючи і символізуючи повне перетворення мене в рабиню. Закляття закінчило свою роботу…
Я намагався говорити, але єдине що вилітало з моїх уст, були дівочі зойки і стогони, подібні до тих, які я чув від тієї дівчини. Дрібними кроками, докладаючи зусиль щоб не впасти, я підійшов до великого дзеркала, яке було на протилежному боці кімнати, намагаючись не звертати уваги на звуки замочків, які були на мені і цокання тонких каблуків своїх чобіт об підлогу.
Я подивився нас себе. З дзеркала на мене дивилась ідеальна жіноча фігура, з великими грудьми, неймовірно тонкою талією, пишними стегнами і спокусливою попкою. Одягнений в це латексне вбрання, я був покірною полонянкою. Я спробував закричати, але на зовню вирвався тільки виск і стогони. Я намагався здерти з себе цей тісний чорний наряд. Я все ще пробував боротись за своє життя, за своє існування. А поряд зі мною стояла гола дівчина. Стояла і посміхалась, усвідомлюючи, що вона, нарешті, звільнилась з свого гумового полону…
В паніці, роблячи обережні кроки, я рушив до книги, намагаючись регулювати своє дихання, враховуючи кляп в роті. Перед моїми очима була сторінка з заголовком «Звільнити раба». Я спробував прочитати текст, але жодне зрозуміле слово не вийшло назовні… Від тепер, я не міг вимовляти слова… Все через отой клятий кляп в роті!
В розпачі, я, звиваючись, спробував зірвати з голови маску, але почув тільки писк каблуків об підлогу і бухання серця в вухах. Я важко дихав, пробуючи наповнити мої легені киснем. Решткою сил, я кинувся до дверей… Але двері були замкнені! ЗАМКНЕНІ! Я обперся спиною до стіни. «Що ж мені тепер робити?!» - в розпачі подумав я…
Немає коментарів:
Дописати коментар