Інопланетні технології

Інопланетні технології 

Автор: Lobo De la Sombra 

Переклад: Pooh68 

оригінал тут 

- Добре Бобе, де пожежа? - Джим Блісс зупинився, коли побачив вигляд свого друга. Роберт Вайс завжди був здоровим і енергійним чоловіком. Але зараз він виглядав значно молодше своїх 42 років. На звук його голосу, Боб повернувся до нього посміхаючись. 

- Пожежа? А ти про це. Вибач. Я хотів показати тобі дещо, не відкладаючи в довгий ящик. 

Вони були друзями (а часом і не друзями) вже багато років. Будучи вченими і винахідниками, вони постійно конкурували між собою. Часами такі відносини приносили позитивні результати і поважні відкриття. І ось тепер Боб обійняв Джима за плечі і повів його в кінець лабораторії. 

- Пам'ятаєш уламки, які я знайшов пару років тому? Ти ще говорив, що це, мабуть, якийсь військовий експеримент. 

- Так, але я думав, що ти передав їх відповідним органам. 

- Я хотів це зробити, але потім зрозумів, що це за уламки. Можливо це і були уламки військової техніки, ось тільки на нашій Землі немає таких військ. Джим, це уламки інопланетної техніки. І деякі з них досі працюють! 

Джим, вражений від почутого, дозволив завести себе в кімнату, про існування якої він ніколи не підозрював. Кімната була округла. Єдиним меблем в ній було щось, що виглядало на лікарське акушерське крісло. 

- Що це? - запитав він. 

- Це чудо, про яке я говорив. Подивись на мене! Зараз я сильніший, здоровіший, а навіть розумніший ніж будь–коли в своєму житті. І це все завдяки цьому обладнанню. 

- І що воно робить? 

- Завдяки ньому я можу проаналізувати і навіть змінити людський геном! 

- ДНК? Бобе, ти ж знаєш, що на даний час провести повний аналіз ДНК нам не під силу. Найкращі комп'ютери можуть аналізувати ДНК людини тільки в невеликих фрагментах. 

- Наші комп'ютери так, але не інопланетні. В цій кімнаті якраз є такий інопланетний комп'ютер. Як ти мабуть знаєш, будь–які зміни в нашому житті відбиваються на нашому ДНК. Все це записується в них. І тепер ми маємо комп'ютер, який може зрозуміти ці записи. Якщо ти не віриш, то подивись на мене. Я зробив повне сканування свого тіла і дав команду комп'ютеру переписати своє ДНК і зробити моє тіло оптимальним. І тепер я є найкращою версією самого себе! 

Вони зупинились біля крісла. 

- Джиме, я хочу, щоб ти побачив, як ця машина працює. Ні, не так. Я хочу, щоб ти відчув це. Дозволь мені продемонструвати тобі його роботу. Роздягайся і сідай в крісло. 

- Знімати весь одяг? 

- Так, в іншому випадку, комп'ютер окрім твого ДНК, прочитає інформацію з твого одягу. Не хотілося б щоб джинси стали частиною твого ДНК - усміхнувся Боб з свого жарту. 

- Ну добре - неохоче погодився Джим. Він був впевнений, що Боб ніколи не поставить під загрозу його власне життя. Джим всівся на крісло голим, а тим часом Боб почав натискати різні кнопки. 

- По–перше - ми повинні створити карту твого геному. Це займе кілька хвилин. 

Джим відчув гудіння. 

- Що це? 

- Датчики збирають інформацію про тебе. Ти можеш собі уявити де можна використати таку машину? Припустимо, я виявив пухлину в твоєму організмі. Комп'ютер порівняє ДНК, відмітить зміни, які відбулись, а потім перепише його і пухлини більше не існуватиме. ОК. Між іншим, Джиме ти часами не відчуваєш біль в грудях? 

- Іноді, а чому ти питаєш? 

- Виходячи з аналізу, в тебе слабий клапан в серці. Зараз ми це виправимо. - Боб натиснув кілька кнопок і раптом Джим відчув, що щось змінюється. Це не було відчуття, які він міг би описати, але він знав, що щось всередині його тіла було по–іншому. У той же час, він став почувати себе так, як вже давно не почував. Він сказав це Бобу, а той усміхнувся. 

- Це тому, що тепер частини твого тіла почали отримувати більше крові, отже більше кисню, ніж вони мали раніше. Ні, ще не вставай. Є одна річ, яку б я хотів зробити. 

Джим знизив плечима і знову сів в крісло. 

- Тепер аналіз займе більше часу, тому розслабся. 

Протягом кількох хвилин Джим знову відчував щось дивне і незвичне. З часом це відчуття затихнуло і він почув голос Боба. 

- Все готово. Можеш вставати. 

Джим піднявся щоб сісти на край крісла і раптом відчув незнайоме почуття в рухах свого тіла. Він подивився вниз. 

- Бобе? - почув він жіночий голос. 

-Так? 

- Е… Бобе, а навіщо мені цицьки? 

Вигляд цицьок на своєму тілі викликали в Джима цікавість, а не заклопотання. 

- Тому, що у всіх жінок є цицьки - почув він у відповідь, - а твої виглядають досить симпатично. 

З якоїсь причини, від цього комплементу, Джим отримав насолоду. 

- Але я не жінка. 

- Насправді, тепер ти жінка. Можеш дослідити своє нове тіло. 

- Я не впевнений, що хочу. 

- Прошу, зроби це. 

Джим почав торкатись руками до свого тіла починаючи з грудей. Вони були твердими, але водночас м'якими і податливими. Соски зреагували майже відразу, як тільки руки доторкнулись до них. В порядку експерименту він ущипнув один з них і відчув як інтенсивне задоволення нахлинуло на нього. Далі, він провів руками по тілу, відчуваючи свою нову тонку талію, а потім, пишні і жіночі стегна. 

Між стегнами він відчув щось тверде і мускулисте. Пальці відчули тонку продовгувату щілину. Дотик до неї знову наповнив все тіло задоволенням. Коли тіло заспокоїлось, він відкрив очі і повернувся до Боба. 

- Чому ти змінив мене? - запитав він своїй новим, сексуальним голосом. - І чому я не в шоці від цих змін? 

Боб широко посміхнувся, дивлячись, як Джим встає в крісла. 

- Спочатку відповідь на друге питання. Однією з змін, які я зробив, це були зміни в твоєму розумі. Ти сприймаєш всі мої дії беззаперечно. Твоя цікавість осталась недоторканою, так як і твій інтелект. Щодо решти, ти прийматимеш все, що я зроблю для тебе без питань. Щодо першого питання. В своїй лабораторії я почував себе самотньо. Я захотів, щоб хтось склав мені компанію і спонукав мене до досліджень. В своєму новому тілі ти можеш забезпечити мені не тільки розумову стимуляцію але також і фізичну. 

- А як щодо мого життя, моєї роботи? - запитав Джим, відчуваючи долоні Боба на своїх грудях. 

- Відтепер, твоя робота буде об'єднана з моєю. Ми разом будемо досліджувати всі можливості цієї нової технології. Паралельно я буду досліджувати всі можливості твого нового тіла. Між іншим, ти не будеш відкликатись на ім'я «Джим». Чоловіка з таким іменем більше не існує. Тепер ти жінка на ім'я Джемма, ти зрозуміла? 

Слухаючи ці слова Джим відчув, як змінюється його свідомість. Він пам'ятав, як це бути чоловіком, але тепер нові думки заповнювали його розум, старі спогади здавались далекими і неважливими. 

- Я зрозуміла. Мене звати Джемма. 

- І ти належиш мені! - сказав Боб. При цих словах Джемма підійшла до Боба і обняла його руками. 

- Тільки твоя - промуркотала вона тихо. - Я зроблю все, що ти забажаєш і завжди буду робити тебе щасливим. Але можна питання? 

- Звичайно, кохана. Про що ти хочеш запитати? 

- Джим пішов назавжди? 

- Не повністю. Його карта ДНК зберігається в комп'ютері. Я можу повернути його в будь–який момент. 

- То я знову можу стати Джимом? 

- А ти цього хочеш? 

Джемма повільно похитала головою. 

- Тепер я Джемма і я твоя. Ти так сказав. Поки я твоя, я не хочу бути Джимом. 

Боб посміхнувся. 

- Дуже добре, моя кохана. 

Від цих слів Джемма почервоніла від задоволення. Продовжуючи посміхатись, Боб взяв її за руку і повів з кімнати. Надійшов час провести повне дослідження можливостей свого нового творіння.