На коліна перед своєю Панею!

 

На коліна перед своєю Панею!!

Джек з коробки

Джек з коробки

Автор: Morpheus

Переклад: Pooh68

оригінал тут

У підвалі було темно і в слабому світлі, яке пробивалось через невелике вікно, той виглядав так, ніби тут не прибирали вже з десяток років. Зі стін висіло густе павутиння, а шар пилюки і бруду, в всіх можливих місцях, сягав кілька міліметрів. Лампочка під стелею давно перегоріла і це додавало приміщенню моторошний антураж.

- Скажи мені, якого милого ми тут робимо? - запитав Ян, розглядаючись навколо. - Ще кілька хвилин і я задихнусь від цього пилу.

- Нам потрібно місце, де б ми поставити більярдний стіл - відповів йому Крейг, піднімаючи коробку з старим одягом. - Так що давай, рухайся. Чим швидше ми тут приберемо, тим швидше тут можна буде грати у більярд.

Ян кивнув і знову оглянув кімнату все ще не можучи повірити, що згодився на цю «авантюру». Він і Крейг були друзями ще з часів середньої школи. Коли його друг розсварився зі своєю подругою, вони вирішили знайти місце де б могли мешкати на спілку. Цей будинок підходив їм по всім статтям і вони вирішили замешкати в ньому, ділячи кошти за оренду на половину. Врешті Ян міг з'їхати з батьківського дому, кінець кінців йому було вже 22 роки.

Хлопець з нетерпінням чекав переїзду в нове житло, уявляючи як він і його друг заживуть разом. Спільні відеоігри, перегляд порнофільмів і дівчата - ось, що він бачив в своїх мріях. Хоча… Ян розумів, що все це не відбудеться одразу, як за дотиком чарівної палички, нажаль, може за винятком відеоігор і порнофільмів.

Власник будинку вже досить довго здавав його численним людям і за цей час мешканці зберігали непотрібні їм речі в підвалі будинку, забуваючи про них, коли переїжджали в інше місце. В результаті, в підвалі ставало все більше і більше речей. І саме цей підвал ідеально підходив для розміщення більярдного стола. На щастя власник дозволив їм навести порядок в підвалі і викинути всі непотрібні їм речі.

- Мужик, там ще багато коробок з одягом? - запитав Ян, витягуючи п'яту коробку з підвалу. - О, ще і дитячі іграшки…

- Так - відповів Крейг з усмішкою. - Але з іншого боку, ми можемо знайти щось інтересне серед цього хламу… типу антикваріату або щось подібного. По телевізору показували таке шоу, в якому люди платили великі гроші за старі речі.

Після того, як Ян витягнув старий матрац, хлопець вирішив трішки відпочити, випити пива і викурити косячка. «Жалко, що Крейг не може покурити» - подумав він. Крейг був змушений «зав'язати» з курінням майже рік тому, коли на його новій роботі почали проводити випадкові перевірки працівників на вміст наркотиків.

- Агов! Кидай роботу, пиво чекає - крикнув Ян своєму приятелю.

- Хвилинку - відповів той. - Здається, я знайшов дещо…

Через кілька секунд Крейг зайшов в кімнату, тримаючи в руках якусь коробку. Вона була приблизно 20 сантиметрів у висоту і 30 сантиметрів по діагоналі. Ян зміг докладніше приглянутись їй, коли Крейг поклав коробку на підлогу прямо перед ним.

Вона була зроблена з гладкого темного дерева. Оздоблення з полірованої латуні у вигляді петель, засувок і кантів гармонічно поєднувались з деревом в одне ціле. На верху була мідна табличка, на якій можна було побачити якісь букви.

- І як тобі моя знахідна? - вигукнув Крейг з усмішкою. - Вона лежала в підвалі, а на ній немає жодної пилинки. Вона виглядає так, ніби її положили туди лише вчора.

Ян подивився у вікно і мрійливо вимовив. - Може її туди поклали останні мешканці будинку. Ну, щоб заховати від злодіїв, або якось так…

- Все може бути - зізнався Крейг. - Розумієш, всі предмети навколо неї були покриті пилюкою, а вона ні.

- А що тут написано? - запитав Ян, розглядаючи мідну табличку, стараючись розібрати літери. Вони були вигравірувані в фантазійному стилі, але формували цілком зрозумілі англійські слова. Йому знадобилось кілька секунд, перш ніж він зрозумів напис: «Відкрий цю коробку і Джек виконає три бажання.»

- Джек?… - запитав Крейг все ще дивлячись на табличку. - Може це якась коробка для коштовностей…

Ян тільки посміхнувся до себе. - Можливо вона щось варта… особливо, якщо в ній є оці коштовності.

Коробку поставили на стіл у вітальні, щоб спробувати відкрити її. Нажаль, замок не виглядав на простий і легкий до зламу. Вони старались заглянути в його середину через дірку замка, гублячись в здогадках, що могло бути всередині і скільки це буде коштувати.

- Перше, що я куплю - це новий автомобіль - хвалився Ян, попиваючи пиво.

- За саму коробку ми зможемо отримати кілька сотень доларів… це все одно краще ніж нічого. Головне, щоб власник будинку про неї не дізнався.

- Однозначно - погодився Ян. - Він би захотів її забрати в нас.

- Було б приємно отримати трішки готівки. Завжди знайдеться таке, на що їх можна буде видати…

Ян пирхнув і допив своє пиво. А тим часом Крейг з'ясував, як відкрити замок і хлопці почули як той клацнув, відкриваючись.

- Я зробив це! - оголосив Крейг відкриваючи кришку коробки.

Як тільки він це зробив, коробка почала яскраво світитись зсередини. Кришка відкрилась до кінця, а з середини почав виходити густий дим, закручуючись посередині кімнати. Коли дим опав, в вітальні стояв чоловік. На вигляд йому було з тридцять років, а його тіло було атлетичне і красиве. На ньому був блакитний костюм з широким коміром, подібним до костюмів з 70-х років.

- Нічого собі - випалив в шоці Ян. Він був впевнений, що не випив аж стільки пива, щоб бачити таке. А потім хлопець пригадав напис на табличці і випалив: - Ти джин?

- Джин? - запитав з огидою чоловік. - Звичайно ж ні!

- Тоді хто ти? - запитав Крейг.

- Мене звати Джек Корбел - відповів прибулець. Він почав усміхатись, побачивши міни хлопців. - Я, чарівник!

- Ага, ясно - пирхнув Ян. - Взагалі-то ми не діти, щоб вірити у казки, типу «Гарі Потер».

Незнайомець… Джек, подивився на нього з подивом і запитав: - Хто?

- Як ти потрапив туди? - запитав Крейг ігноруючи його питання. - Я маю на увазі в коробку…

- Нажаль, це моя вина - відповів Джек зітхнувши. - Я перебуваю в цій чортовій коробці вже кілька десятиліть.

- А як це сталось? - запитав скептично Ян, знаходячи цю ситуацію цікавою.

Джек насупився, перш ніж відповісти.

- Гаразд. Це довга історія, а її коротка версія виглядає так… я був досить сильним чаклуном. Чаклуном, який забажав більше влади, а тому я розробив план. Я мав спіймати в пастку певну богиню щоб змусити її виконати три моїх бажання - він зробив паузу, щоб похитати головою. - Нажаль для мене, я її недооцінив. Перш ніж я усвідомив це, вона запхала мене в оцю коробку і наклала прокляття на мене. Вона сказала мені, що якщо я так люблю бажання, то відтепер я буду виконувати їх.

- От зараза - сказав Ян, все ще не вірячи в почуте. - Звучить жорстко.

- Ти навіть не уявляєш як - сказав Джек, киплячи від гніву. - Ця сучка забавлялась мною від самого початку. Я сподівався замкнути її в коробку, а натомість сам опинився на її місці.

- Ти сказав, що тобі доведеться виконувати бажання - сказав Крейг посміхаючись. - То ми можемо забажати їх?

- Тільки три - відповів Джек. - І я можу використати для їх виконання тільки свою магію, для свого задоволення… і більше ні для чого.

- Несамовито - вигукнув Ян, широко посміхаючись. - Я хотів би бути невідпорним для жінок.

- Я хотів би бути мільярдером - швидко додав Крейг. - Наше третє бажання…

А потім Джек почав сміятись. - Ви мене не так зрозуміли. Я повинен виконати три бажання. Але я ніколи не говорив, що це мають бути ваші бажання.

- Що? Я так і думав, що все це жарт - в замішання сказав Ян.

- О ні, це не жарт - відповів Джек з хижацьким оскалом. - Коли перший чоловік відкрив цю коробку, я думав, що виконавши три бажання я буду вільним. Нажаль, я виявив, що моє прокляття не є таким простим. Через двадцять годин, після того, як я виконав бажання, я знову опинився в коробці. Ящик закрився і відкрити його можна було аж через рік. А потім все повторялось знову і знову…

- Гарна історія - скептично заявив Ян, дивлячись на Джека. - Але я не вірю в чари.

Джек злегка схилив голову, продовжуючи розглядати Яна і Крейга.

- Після кількох перших разів я врешті зрозумів всю огидність плану моєї суперниці. Я був зобов'язаний виконувати три бажання, але вона не сказала мені, що це будуть мої три бажання. А тому я не зможу звільнитись, так як мушу виконувати свої бажання, а не бажання того, хто відкрив коробку.

- То забажай, щоб бути вільним - вигукнув Крейг.

- Я випробував цей варіант з двома останніми хто відкрив коробку! - відповів Джек з гнівом. - Нажаль, я не маю влади, щоб звільнити самого себе. Єдине, що я можу зробити, це використовуючи час на волі, зробити своє становище більш терпимим.

«У мене погані відчуття» - подумав Ян, коли побачив як Крейг повільно прямує в сторону дверей. Він поспішив за ним, будучи впевненим, що Джек зійшов з розуму, перебуваючи в цій коробці і це божевілля може стати небезпечним.

- Я бажаю, щоб ви підкорялись моїм командам - вигукнув Джек. Потім він щось пробурмотів на незрозумілій мові і Ян відчув дивне поколювання. - Стійте там де зупинились - продовжив говорити Джек і той завмер. - Не намагайтесь втекти від мене. Ви обидва підійдете до мене… це не ввічливо йти геть, коли я не закінчив говорити.

Ян виявив, що його тіло розвернулось і почало рухатись в сторону Джека, біля якого вже стояв Крейг. Хлопець зрозумів, що не може керувати своїм тілом. Все це виглядало на сонні кошмари.

- Просте закляття, але цілком дієздатне - вголос розмірковував Джек.

- Що ти зробив з нами? - судоржно закричав Крейг.

- Я тільки вимовив кілька слів. І не кричи так, це не культурно.

Ян проковтнув слину і відчайдушно старався повернутись і утекти з будинку, Але його тіло не реагувало на посилаємі команди.

- В оцій коробці я перебував досить довго - похмуро заявив Джек. - Від останнього разу минуло 10 років. А ще довше я не перебував в красивому товаристві. Насправді, останній раз, коли я мав жінку, був ще перед тим, як ця сучка зловила мене в пастку…

- Ти зійшов з розуму - заявив Крейг, пробуючи не кричати.

Джек подивився на мить на Яна, а потім на Крейга. - Моєю першою думкою, було відправити вас на пошуки вродливої жінки для мене, але це займе забагато часу. Замість цього в мене виникла набагато краща ідея. Я бажаю, щоб ви обидва перетворились в красивих жінок - сказав він з задумливим поглядом. А потім Джек почав бурмотіти закляття на незрозумілій мові.

Ян відчув подібне поколювання, коли він був змушений зупинитись, але зараз поколювання рухалось через все його тіло і на додаток, воно було значно сильніше від попереднього. Раптом він відчув, як його тіло починає мінятись. Це не було боляче, просто було досить незручно і нервово, тим більше, що він знав - тіло не можна просто так змінити.

- Зараза - випалив Ян, зрозумівши, що він помилявся. Хлопець міг відчувати кожну частину свого тіло яке трансформувалось… змінювалось так, ніби було зроблене з глини.

Жах вибухнув в його голові, коли до нього дійшло, що його тіло змінюється, а потім страх почав рости ще швидше, коли на його торсі почали рости цицьки. Спочатку він відчував тиск на грудну клітку, а потім шкіра почала розтягуватись, а під нею набухали груди, формуючись в два кургани, які продовжуючи рости, аж сягнули розміру волейбольного м'яча, натягнувши сорочку до межі.

- Нііі! - закричав Ян і почув сексуальний жіночий голос замість свого баритона.

Врешті хлопець згадав про свого друга і подивився в його сторону. Він був шокований побаченою сексуальною брюнеткою, яка була одягнена в одяг Крейга. Дівчина дивилась вниз на себе з виразом шоку і жаху, таким же як і в Яна.

Він проковтнув слину і подивився вниз на своє, тепер жіноче тіло. Ян схопив цицьки, все ще не можучи повірити в їх вагу і розмір. Він завжди любив дівчат з великими цицьками, але цього було вже забагато.

- Неможливо - видихнув Ян, розглядаючи свої долоні. В нього був ідеальний манікюр, а нігті були покриті червоним лаком.

Далі, він схопив своє волосся, відчув його шовковистість і побачив, що тепер вони в нього золотистого кольору, а саме волосся сягало майже до поясу. Опустивши руки між ніг, він не відчув там свого «приятеля». Його там не було!

- Зміни мене назад - зажадав Крейг своїм спокусливим голосом, який зривався в крик.

Ян подивився на Джека і скривився коли побачив, як хтиво дивиться на них чаклун. Він відчував суміш гніву і страху.

- Зміни нас назад - зажадав Ян. - Рахую до п'яти…

Хлопець не мав жодної уяви, що вони могли б зробити проти Джека, особливо тепер, коли в них були тендітні жіночі тіла. Але їх було двоє проти одного.

- І не подумаю - посміхаючись відповів той, переводячи погляд з Яна на Крейга. - Сексуальна брюнетка і пишногруда блондинка… Прикро, що вас було тільки двоє, а то я б зробив ще рудоволосу стерву… Залишилось зробити вам якісь сукні, хоча сумніваюсь, що ви будете довго їх носити.

- Що ти збираєшся з нами зробити? - запитав Ян, відчуваючи як сльози починають текти по його обличчю. Взагалі-то він вже здогадувався, що Джек планував з ними зробити, але не міг в це повірити.

- Я міг би наказати вам, щоб ви задовольнили мене - продовжував говорити Джек, зробивши вигляд, що не чув протести Яна і Крейга. - Але це буде занадто просто. Адже набагато приємніше, якщо мої партнерки також будуть отримувати насолоду.

- Сволота - загарчав Ян, а потім стрибнув на чаклуна, розмахуючи кулачками. Крейг також приєднався до друга.

Джек не виглядав на стурбованого їх акцією і лише наказав: - Ні одна з вас на нападатиме на мене, чи буде пробувати заподіяти мені шкоду будь-яким способом. Від цих слів Ян і Крейг одразу зупинились.

- Ти не можеш цього зробити - запротестував Крейг.

- Мабуть ти маєш рацію - погодився Джек. - Я не можу змусити вас йти проти вашої ж волі.

Друзі слабо зітхнули, а Джек продовжував: - Я просто повинен був переконатись, що ви більш ніж готові.

- До чого? - випалив Ян з почуттям страху.

- Для мого третього і останнього бажання - оголосив з посмішкою Джек. - Я бажаю, щоб ви обидві були добровільними учасницями в тому, про що я думаю.

Ян різко випрямився - Ні!… Будь-ласка, ні!…

Джек почав бурмотіти слова заклинання, а Ян благально дивився на нього і на Крейга, який в свою чергу також дивився на Джека очікуючи на найгірше.

Через мить Ян відчув поколювання по всьому тілі від якого тіло почало знову змінюватись і нагріватись. Потім він ахнув, зрозумівши, що відчуває… збудження!

Соски на цицьках Яна стали жорсткими і виросли, проглядаючи через матеріал розтягненої сорочки. В той же час він відчував як стає мокрим, теплим і липким в себе між ногами, а ще він відчував… голод?

Джек посміхнувся і сказав: - Закляття похоті завжди спрацьовує. Незважаючи на обмеження, які накладено на мене, я все ще можу вичаклувати щось таке.

- О-о-о-о-ох! - простогнав Ян, відчуваючи в себе сильне збудження. Він почав стискати свої соски однією рукою, а інша рука несвідомо ковзнула вниз, між ніг.

Ян мимоволі глянув на Крейга і побачив, як той почервонів від сильного збудження. Він тер свої груди, стогнав від задоволення, а потім поглянув на Яна.

Не кажучи ні слова Ян і Крейг схопили один одного і почали шалено цілуватись, судоржно здираючи одяг один в одного. Дві дівчини були неймовірно збудженими і старались задовільнити новий тип голоду, голоду їх тіл. Коли вони цілувались і обнімались, їх розуми почали змінюватись, щоб відповідати отримуваним сексуальним позовам, аж врешті на світ на світ з'явились Яна і Каріна.

- Будь ласка - випалила Яна, втупившись на Джека, не можучи повірити в слова, які виходили з її уст. - Припини це, або - вона почервоніла і прошепотіла - … трахни мене.

- Будь ласка, Джеку - благав Каріна.

Чаклун тільки самовдоволено посміхнувся: - Відтепер звертайтесь до мене - «Володарю».

- Так… Володарю - сказала Яна, відчуваючи себе в пастці Джека. На даний момент вона бажала тільки одного, щоб Джек… її Володар, задовольнив її відчуття дикої похоті.

- Бачите - сказав Джек, підходячи до Яни і цілуючи її. - Хіба тепер не краще, коли ви обидві готові і податливі?

- Так, Володарю - зізналась Каріна. Вона була готова сказати будь-що, тільки б Володар трахкав її не зупиняючись.

Джек відвернувся від Яни і поцілував Каріну. - Дівчатка… де тут у вас спальня? Я не мочив свій кінець протягом десятиліть і не можу дочекатись…

Яна скривилась від суміші відчуття сорому і збудження. Вона ненавиділа себе за це, але нічого не могла зробити. Кожен сантиметр її тіла бажав сексу, дикого, розпусного, несамовитого сексу.

- Дуже гарно - сказав Джек, обернувши одну руку навколо Яни, а іншу навколо Каріни. - Тепер, дозвольте мені задовільнити ваші потреби…

Коли вони дійшли до спальні, Джек пристрасно поцілував Яну і всі її думки, щодо неправильності подій зникли, а залишилось тільки одне жадання, тільки сексуальний голод всередині її тіла…

Минуло кілька годин, вона лежала в ліжку і прислуховувалась до того, як болить її нове тіло. Вона ніколи не могла собі уявити, що все що відбулось, було таким неймовірним і приємним одночасно. А ще, її сексуальний голод був затамованим, невідомо як надовго, але все ж таки був затамованим.

Яна ніяк не могла пригадати причину, через яку вона не хотіла трахкатись з Джеком, чому відчувала такий неприродний жах. Їй здавалось, що якась частина її тіла згоріла під-час тих годин несамовитого сексу, який вона мала з чаклуном. Вона мрійливо посміхнулась пригадуючи фрагменти їх ігор.

Джек виявився дуже досвідченим коханцем, а його сексуальну витривалість можна було б охарактеризувати як магічну. А його пеніс… він був таким великим і товстим… і так приємно розтягував її тугу піхву, даючи море насолоди…

- Дівчата, я боюсь, що на мене вже час - сказав Джек, дивлячись то на Яну, то на Каріну, яка також виглядала на сексуально задоволену особу. - Це були найкращі години, які я провів за останнє десятиліття.

Яна сіла і подивилась на Джека, не сказавши ні слова. Вона розуміла, що чаклун покине їх найближчим часом і вона нарешті буде вільна від його контролю. Ні вона і Каріна не будуть зобов'язані виконувати його бажання. Але потім вона згадала, що більше не буде такого чудового траху.

- Володарю, Ви зміните нас назад? - запитала Каріна, сідаючи на ліжку.

- Ні - відповів Джек, подивившись на них оцінюючи. - Я не міг би цього зробити, навіть якщо б захотів… і я, безумовно, не зробив би цього. Тепер ви обидві несамовито красиві дівчини. Це величезний крок від того місця, ким ви були до цього. Щоб змінити вас назад, потрібне ще одне бажання, а я використав всі три.

Яна кивнула головою, відчуваючи здивування, що тільки якась маленька частина її була засмучена почутим. Будучи в цьому тілі вона може займатись сексом будь-коли і з будь-ким.

Джек подивився на них. - Я бачу, що ви вже обрали імена для себе. Яна і Каріна. Красиві. Нехай буде так.

- Так, Володарю - дружно відповіли дівчата.

- Тепер, перш ніж я повернусь у цю прокляту коробку - сказав Джек з похмурим виглядом, - я наказую вам берегти коробку як зіницю ока, а я повернусь до вас за рік, любі мої.

І з цими словами тіло Джека почало перетворюватись в дим, який повернувся до коробки. Як тільки весь дим опинився всередині, кришка зачинилась і Яна почула звук замок, який закрився.

На мить дівчата заклякли, втупившись в коробку і усвідомлюючи, що будуть виконувати останній наказ протягом року. А потім він повернеться, щоб трахатись з ними знову і знову…

- Я не знаю, чи варто з нетерпінням чекати цілий рік на його появу, чи боятись її - зізналась Яна через хвилину.

- Подруга, як я тебе розумію - з зітханням погодилась Каріна. - Я так припускаю, що ми звільнились з нашої старої роботи…

Яна кивнула, повністю усвідомлюючи той факт, що на даний момент, вони були голі і покриті засохлою спермою. Також вона відчула, як хіть повертається знову, а її соски починають тверднути і рости.

- А чому б нам не розважитись? - запитала Яна з кривою посмішкою, вказуючи тонким пальчиком на свою кицьку, а потім на кицьку Каріни. - Я пам'ятаю, що тобі завжди подобались блондинки, а мені брюнетки…

- Як на мене, звучить цілком приємливо - з хихиканням погодилась Каріна і почала обнімати подругу. - Нам доведеться довго чекати, поки ця коробка відкриється знову. В нас є дуууже багато часу… 

Найвища ставка

Найвища ставка 

Автор: Sylvia Wechsel

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Розділ 1. Класичний ідіотизм

Я все повинен ретельно обміркувати, як має виглядати моя правильна відповідь. Час спливає, а навпроти мене стоїть демон.

- Ну і що ти бажаєш? - нетерпляче питає він.

Я ще раз подумав, як так сталось, що я вляпався в цю ситуацію?…

В одному антикварному магазині я знайшов стару книгу з закляттями. Вона містила закляття по латині, яке нібито викликало демона і змушувало його виконати моє бажання. Я сам по-собі скептик і посміявся з цього приводу. Але зараз я вже не сміюсь.

Я вирішив «для забави» провести ритуал в будинку моєї подруги Христини. Кілька свічок, кілька латинських виразів… я ніколи не сподівався, що закляття спрацює.

Демон з'явився в центрі кімнати в хмарі диму. Він мав «типовий вигляд». На ногах - копита, на лобі - роги, довгий хвіст і, звичайно, червону шкіру.

Як тільки демон матеріалізувався, Христина знерухоміла. Тільки її очі бігали в різні сторони. Вона явно була в паніці.

Спочатку демон був незадоволений, коли дізнався, що я його викликав заради забави. А тоді він запропонував мені парі. Якщо я програю - моя душа належить йому, якщо я переможу - то він виконає будь-яке моє побажання. Виглядало на те, що в мене не було вибору. Ми довго загадували загадки один одному, аж врешті демон помилився і я переміг. Тепер він бажав знати моє бажання.

Пам'ятаючи фільми про аналогічні ситуації, я старався бути обережним і розважливим в своєму бажанні. Якщо я б забажав гроші - то мабуть отримав би гроші, ось тільки вони були б крадені або фальшиві. Якщо б я забажав довгого життя - без проблем, я міг би захворіти і решту мого життя підтримувала апаратура. Так довго, як я хотів би. І так далі і тому подібне…

Я завжди хотів бути лідером, а тому придумав бажання, яке мені здавалось, було нешкідливе, принаймні для мене. Так я думав. Нажаль…

- Я хочу мати владу над людьми.

Коли я це сказав, то побачив криву усмішку на його обличчі. Я зрозумів, що в своєму бажанні пропустив щось дуже істотне.

- Згоден - сказав він, перш ніж я встигнув зреагувати.

Одночасно з цими словами відбулись дві речі: мій одяг зник, я стояв перед ним голим, а потім я відчув сильний біль, який заставив мене впасти на коліна.

Біль промінювала по всьому тілу, але найсильніше в нижній частині живота і на грудях. Я поклав руку на груди, щоб з'ясувати причину болі і відчув, як вони почали повільно рости. Коли я зрозумів, що відбувається, друга рука опустилась в район геніталій. Я тримав пеніс і яйця у марній спробі захистити їх. Я відчував, як вони повільно і поступово скорочуються, поки не зникли. Шукаючи їх рукою, я натрапив на статеві губи, які утворились на їх місці. А потім з'явився сильний біль, насправді сильний. Наче всі мої внутрішні органи різали ножем. Але через кілька секунд біль почав спадати, аж перестав повністю. Я знову міг піднятись на ноги. В великому дзеркалі, я побачив красиву руду жінку, в яку я був перетворений.

- Що ти зі мною зробив? - запитав я жіночим голосом, тембр якого був дуже спокусливий.

- В тілі красивої жінки ти будеш мати владу на чоловіками - голосно розсміявся він. - Але це ще не все, що я зроблю для тебе.

Коли він сказав це, я знову відчув біль. Мої ноги скрутили судоми і вони безконтрольно дрижали. Я впав на підлогу. Біль поселилась в куприку і на лобі. Коли вона минула, мої ноги все ще не могли рухатись, зате рухалось щось в районі мого заду. Я повернув голову, щоб побачити, що там таке і виявив, що маю хвіст довжиною близько 60 сантиметрів, який сам по собі колихався в різні сторони. Закінчувався він не стрілкою, як це всі малюють в різних книгах, а головкою пеніса. Весь хвіст виглядав на дуже довгий… пеніс? Руками я доторкнувся лоба і виявив, що відтепер в мене є маленькі ріжки, а моя шкіра прийняла червоний колір.

- Тепер ти суккуб - сказав демон. - Ти зможеш заставити будь-якого чоловіка виконати всі твої команди і він буде підкорятись тобі.

Він ледве міг говорити, заливаючись сміхом, а потім додав.

- Але для цього тобі потрібно зайнятись з ним сексом - сміявся він, ляскаючи себе по стегнах.

Коли він закінчив сміятись, то пояснив, як працюють мої магічні сили. Я повинен трахкатись з чоловіком і «перехоплювати» його оргазм. Як тільки він його отримає, я увійду в транс, в якому його оргазм буде продовжувати нескінченно до тих пір, поки я буду хотіти. В цьому стані, я зможу вимагати виконання будь-яких бажань, а він буде мені підкорятись. Звичайно ж, я не можу використовувати презерватив. Коли я доторкнусь до чоловіка, то буду хотіти з ним трахкатись. За допомогою мого пеніса-хвоста, я також зможу контролювати жінок. Мені тільки потрібно буде ввести в піхву вибраної жінки мій хвіст. При цьому я і вона будемо відчувати глибоке збудження. Як і з чоловіками, «перехопивши» її оргазм, я отримую повний контроль над нею.

- А як я буду ходити по вулиці з таким виглядом?

- Ти отримала природний камуфляж. Одягнешся щось жіночого і всі жінки навколо будуть сприймати тебе за свою. Але це тільки ілюзія.

Звичайно, це все було надто добре, але десь ховався «гачок». Була ще одна умова.

- Твій камуфляж потребує зарядки. Енергія буде братись з твого трахкання. Відновлення триває 24 години. Це означає, що ти повинен займатись сексом кожен день.

Тепер мені стало ясно, чому він так тішився.

- В якості бонусу від мене, ти зможеш використовувати камуфляж протягом 48 годин.

Сказавши це, він зник в хмарі диму, а я почув запах сірки і сірководню.

Розділ 2. Світло з неба

Коли демон пропав, я побачив яскраве світло в кутку. А потім з'явилась істота, яка виглядала як ангел. Чому ні, якщо існують демони, то чому не можуть існувати ангели.

Христина і далі сиділа на дивані, але тепер навіть її очі не рухались.

- Демон, майстер брехати - почув я.

- Що ти маєш на увазі? У мене немає магічних сил, про які він говорив?

- Ти отримав їх, але ти ще не проклятий.

- Що це значить?

- Все ще залежить від тебе, від твоїх дій.

- Яких саме?

- Ти ще не проклятий.

Я відчував себе, як хом'як в колесі.

- Ти не можеш використовувати отримані сили для задоволення себе.

- Я зрозумів. Я не повинен їх використовувати. А як щодо камуфляжу?

- Ти можеш використати їх, але не для грішний дій.

- І як це виглядатиме?

- Ти не можеш використовувати для своєї вигоди, а також заставляти людей грішити.

- Як це зробити?

- Ти можеш наказати, наприклад, не брехати.

- Я зрозумів. Ти хочеш, щоб я виконував роботу за вас.

- Можна було б сказати краще, але ти зрозумів суть.

- А що я буду мати з цього?

- Якщо протягом року ти уникнеш спокуси використання сил для себе, то все повернеться назад.

- І я знову буду чоловіком?

- Нажаль ні. Скасуванню підлягатиме тільки частина, яка стосується тебе в ролі суккуба.

- Він, що обдурив мене?

- Ні. Ти виграв змагання. Він зробив, те, що ти хотів.

- Це не те, що я бажав!

- А ти впевнений?

- А що відбудеться, якщо я зроблю, про що демон розповів?

- Ти будеш проклятий навіки.

- Як завжди…

- До кінця світу…

- Так, так, я вже зрозумів.

І ангел зник.

Розділ 3. Адаптація

Як тільки зник ангел, Христина знову могла рухатись і дивилась на мої стопи. Я також подивилась в їх сторону. Спочатку я думав, що їх звело судомами, а потім зрозумів, що мої суглоби були деформовані так, щоб я не міг ступати на підлогу повною стопою. Я намагався вирівняти стопу, але це причиняло мені тільки сильний біль. Я не міг ходити босоніж. Окрім того мої стопи стали більшими.

У Христини виникла ідея. Колись їй подарували взуття, яке було на два номери більше. Вона вийняла пару червоних босоніжок на 10 сантиметровому каблуці. Нажаль, вони виявились трохи замалі, п'ятки виступали на сантиметр ззаду.

Так як і обіцяв демон, як тільки я взула босоніжки, я трансформувався в рудоволосу жінку, якою він мене зробив спочатку. Нажаль, це таки була ілюзія. Я і далі відчувала свій хвіст. Мої ноги виглядали нормально, але я ще не могла нормально рухатись. А ще, я відчуваю свої ріжки на голові.

Я спробувала пройтись, а потім, навіть, побігати. Це давалось нелегко, але розподіляючи вагу, я впоралась з наукою ходіння на каблуках. Я знову зможу ходити, єдиним мінусом було те, що ходити я зможу тільки в взутті на височезних каблуках. І так з раннього ранку і аж до пізнього вечора.

Далі потрібно було ліквідувати проблему з хвостом. Спочатку ми шукали підходяу білизну. Моє нинішнє тіло виглядає, як тіло танцівниці з карнавалу в Ріо. Підібрати бюстгальтер було безнадійною справою, Христина мала груди розмірі В, майже С, а в мене сягали D. Ми так і нічого не знайшли.

Також моя дупа була більшою від дули Христини, але не за багато. Вибравши відповідний розмір, дівчина ножицями зробила отвір ззаду. Потім попросила натягнути їх, але тільки до колін. Її пальці спускали по моєму хребту, аж до самої дупи, заставляючи мене відчувати ніби електричне поколювання. Взявши кінець хвоста, вона вклала його в отвір, який вирізала. Тільки тепер я зміг підтягнути трусики вверх, до самої талії.

Мій пеніс-хвіст постійно рухався, перебуваючи на межі мого контролю. Христина попросила мене заспокоїтись, заставляючи його опуститись вниз. Потім, вона вийняла з шафи сукню з щільної вовняної тканини. Коли я її одягнула, то ми замітили, що хвіст притискається до тіла і ледве виглядає з-під сукні.

Далі ми почали працювати над моєю особистістю. Спочатку я боявся, що буде дуже важко пояснити, чому зник Вольтер Шмідт і з нікуди з'явилась жінка. Коли ми зайшли в гостинну кімнату, то побачили сумочку, яка лежала на столі. В ній були всі мої документи і гроші. Інтересно, чия це заслуга? На правах була моя фотографія, тобто моя теперішня, жіноча. Ім'я свідчило, що тепер мене звати Міранда Сміт. Ім'я мені сподобалось. Я народилась 13 серпня 1979. Між іншим, сьогодні 13 серпня. Гуморист з нього… Також в сумці лежали кілька візиток з яких виникало, що я працювала менеджером з продаж. А ще я дізналась адресу мого теперішнього помешкання. Можливо там я знайду гардероб для себе.

Христина і я поїхали туди. Я не могла сісти за кермо, не звикнувши до цього тіла і не з такими каблуками на ногах.

Моя квартира виглядала на жіноче гніздечко. На стінах висіли кілька фотографій мене, в тому числі з родиною. Також я знайшла практичні речі: одяг, білизну, панчохи і інші речі, як сумки, біжутерія і косметика.

Нажаль носити сукню з мої хвостом було незручно. Сукню маскувала хвіст, але його кінець і далі міг вільно рухатись. Коротка сукня не бралась до уваги. Я не хотіла виглядати як повія. Також відпадали штани. Хвіст було важко туди запхнути, а отвір ззаду них виглядав би дивно.

До всіх проблем додавались мої ноги. Стопи були не тільки вигнуті, але і великими. Все взуття, яке ми знайшли в квартирі, було замале, а тому покупку взуття ми добавили до задач «на вчора».

На щастя, я знайшла білу блузку і вузьку синю спідницю, довжиною майже до колін. Якщо мій хвіст скрутити між ногами, то він цілком поміщався під нею. Це буде незручно, але здійснимо. Запакувавши все, що підходило для мене, в чемодан, я Христина повернулись назад.

Вже на місці я повністю роздягнулась і прийняла «звичну» форму. Мені присіли переговорити. Я старалась не торкнутись її, боялась, що з мене «вилізе» суккуб.

- Після того, як пропав демон, з'явився ангел.

- Ангел? Чому я його не помітила?

- Ти була спаралізована.

- Я бачила чудовисько, але ангела ні. Це не справедливо.

- Мені прикро.

Я розповіла їй все (ну, майже все) з того, що ангел повідав мені. Врешті, я дійшла до місця, якого я найбільше боялась.

- Він також сказав, що я маю змогу подолати прокляття, але вже ніколи не стану чоловіком.

Вона розчаровано подивилась на мене.

- Ну і що з того?

- Я зрозумію, якщо ти залишиш мене.

- Та ніколи!

- Я кохаю тебе, але ніколи не зможу задовільнити як чоловік.

- Якщо ти про член в мої піхві, то завжди можна купити фалоімітатор. Окрім того, твій хвіст виглядає дуже перспективно.

Вона жартувала з мене, але не розуміла всієї поваги ситуації.

- Я кохаю тебе всю, а не тільки твоє тіло. І не залишу тебе, а тому закінчимо цю тему - продовжувала вона.

Я була дуже зворушена. Ми сиділи близько і я почала гладити її обличчя. Як тільки я торкнулась її то відчула сильне бажання домінувати і отримати хороший секс. Бажання було сильним. Воно росло в мені, як сніжна куля. Я непомітно і обережно, з великими труднощами, забрала руку. Це ставало небезпечно. А ще, мені було сумно, через те, що я не могла кохатись з любою.

Вона зрозуміла моє мовчання як збентеження і вирішила поміняти тему.

- Тобі потрібна допомога у вирішенні цієї проблеми.

- Що ти маєш на увазі?

- Ти думаєш так легко спокусити чоловіка?

- З моїми здібностями? Якщо я торкнусь чоловіка, то примушу його до сексу зі мною.

- Але тобі ще потрібно буде наблизитись до нього. Ти розумієш щось в косметиці?

- Але чому мені потрібна косметика? Я маю силу… - запитала я, згадавши, що не маю ніякого поняття щодо неї.

- Так, так. Твоя сила. Але ти не можеш зайти в бар без добре зробленого макіяжу. Використавши помаду, тіні для очей, туш - ти зробиш фурор серед відвідувачів.

Я зрозуміла, що вона права і погодилась на уроки тільки через те, що кохаю її і хочу бути з нею разом. Ми домовились, що я буду мешкати в неї, а мою квартиру використовуватимемо коли виникне потреба, наприклад для трахкання з вибраним чоловіком. Я погодилась на все тільки за однієї умови - я буду спати тут на дивані. Такий варіант був незручним, але я не могла собі дозволити несвідомо, під час сну, торкнутись Христини рукою чи хвостом.

Наступний ранок я зустріла на дивані. Була субота і ми вирішили відвідати магазини. Моя дівчина завезла мене до сусіднього міста. Ми не хотіли, щоб нас запам'ятали. Спочатку я зняла гроші з свого банківського рахунку. Сума, яку я там тримала була на «чорний день». І такий день настав. Я перевела гроші на мій теперішній рахунок. Цієї суми вистачить на тиждень, максимум два. А далі буде видно.

Першим з магазинів був магазин з взуттям. Продавець запитала, яке взуття я хотіла б купити. Я вказала на кілька моделей з високим каблуком, які стояли на вітрині. Почувши мій розмір стопи, на всяк випадок я сказала, що 44, вона здивувалась, але вголос нічого не сказала. Через кілька хвилин, вона принесла чотири коробки з вибраним взуттям. Я випробувала все. Розмір я вгадала правильно, але каблуки були занадто малі. Я не змогла б ходити в цьому взутті. Я попросила принести подібне взуття, але зі значно довшим каблуком. Тоді вона принесла п'ять коробок. Все взуття мало каблуки, як мінімум 12 сантиметрів. Я спробувала зробити кілька кроків в них. Мені сподобалось і я купила всі п'ять пар. Коли я йшла до каси, то почула шепіт.

- Зазвичай, взуття такого розміру, ми продаємо трансвеститам.

- Я не трансвестит! - сердито зауважила я. - Вам повинно бути соромно, але насправді, Ви помиляєтесь. Існують речі набагато гірші ніж бути трансвеститом.

Я вирішила перекусити, але спочатку зайшла в жіночий туалет і переобулась в нове взуття. Тепер я почувала себе значно краще.

Сидячи так з їжею, я дочекалась Христини. Вона нагнулась до мене і прошепотіла.

- В мене є ідея, як вирішити проблему з хвостом.

- І як?

- Колготки.

- Я не розумію.

- Ти можеш одягнути їх і впустити його вздовж ноги, а колготки будуть притримувати і приховувати його.

Це могло спрацювати. Ми пішли в магазин з білизною і я купила десять штук. В примірочній я одягнула колготки на себе. Частина запханого хвоста утворила на внутрішній стороні лівої ноги видимий горб. Я відчувала, як він тисне на ногу. Зробивши пару кроків, я відчула, що мій пеніс-хвіст поводиться спокійно. Маючи на собі сукню певної довжини, можна сміливо виходити в люди. Христина згодилась з моїми висновками.

Ми повернулись до бару і замовили їжу. За сусіднім столом я побачила батька, який лається з своїми дітьми. Все як завжди, але я помітила майже прозору ауру навколо нього. Чим більше я дивлюсь на них, тим більше розумію що діється.

Він злий. Це його діти. Він їх не любить, але його колишня дружина заставила його побути з ними. Чому ж він не хоче бути з дітьми? Через гординю, гнів? Але потім я зрозуміла. Він не кохав своїх дітей і діти відповідали йому тим самим. Все це промайнуло в моїй голові як блискавка.

- Ти ще не зрозумів? Це твоя перша місія - сказала мені Христина, коли я їй все розповіла.

- Що ти маєш на увазі?

- Це твоє ніби шосте відчуття - це свого роду підсвідомий детектор. Він дає тобі можливість зцілити цю людину

- Ти маєш на увазі, що я повинна трахнутись з ним, для того щоб він покохав своїх дітей?

- Це саме те, що я мала на увазі.

Все це мені не подобалось, але в кінцевому підсумку, мені потрібно було зарядити мій камуфляж і я змирилась з цим. Я неохоче згодилась, що переді мною моя перша жертва.

Ми почали спостерігати. Поки ми так чекали, я розмірковувала, навіщо демон дав мені такий корисний інструмент, як відчуття емоцій. А потім зрозуміла, що це подарунок від «конкуренції».

Коли чоловік з дітьми вийшли, ми продовжили стежити за ним. Христина пішла вперед, щоб під'їхати автомобілем і забрати мене, а я продовжувала спостереження Я подзвонила Христині і повідомила місце паркування «клієнта». Дівчина підібрала мене і ми поїхали за чоловіком. Спочатку він відвіз дітей до дружини. Вони поговорили і він з претензіями повернувся до свого авто. Ми рухались за ним, аж він приїхав до себе. Перед тим, як піднятись в квартиру, він пішов до бару. Ми ввійшли туди через кілька хвилин після нього. Чоловік сидів за стійкою бару. Він розмовляв з барменом, дивлячись футбол по телевізору. Присівши недалеко, ми слухали його розмову, а потім допили пиво і вийшли перед ним…

Завтра буде неділя. Буде приємно втратити цноту в неділю.

Розділ 4. Перший раз

План був такий: я змушую його до сексу зі мною, а потім, використовуючи свою силу, переконую його бути хорошим батьком. Все ніби просто. Я всю ніч не спала, розмірковуючи над тим які слова використати для досягнення цієї цілі.

До обіду Христина вирішила зайнятись моїм обличчям і тілом. Почали з душу. В мене коротке волосся, але кохана наполягла, щоб я вимила його з шампунем. Далі вона зайнялась моїми нігтями. Вона зробила майже професійний манікюр, після якого нігті були покриті червоним лаком. Далі, вона пробила мої вуха, запихаючи в них золоті сережки. Це було боляче.

Потім ми вибирали сукню. Я б взяла першу, яка попала б мені під руки. Але Христина три рази ходила до шафи, щоб вибрати підходячу сукню, а потім повторила все це ще раз тільки для себе. Коли ми закінчили вибір, то настав час на обід.

Після обіду прийшла черга на макіяж. Спочатку вона нанесла якусь «ґрунтовку» на моє обличчя, а вже потім решту «штукатурки» зверху. Олівцем вона підвела очі, наклала тіні на повіки і туш на вії. Коли вона закінчила, я здивовано дивилась на своє відображення в дзеркалі. Результат був більше ні ж чудовим. Нарешті, ми взяли сумочки і були готові йти в бар на «полювання».

Христина сидить за кермом, я далі не готова керувати. Сьогодні через вечірню тісну червона сукню, ну і звичайно шпильки на ногах. Мій пеніс-хвіст був зафіксований колготками на лівій нозі і ховався під сукнею.

Коли ми зайшли в бар, то побачили багато чоловіків, які дивились футбол по телевізору і пили пиво. Також, там було кілька жінок, але ми були найкрасивішими серед них. Вони дивились на нас злим поглядом. На щастя, моя перша жертва прийшла в бар самотньо.

Ми сіли за стіл, замовили два пива і вдавали, що нас цікавить футбол.

Незадовго до кінця першого тайму, я роблю свою спробу. Я підійшла до бару, щоб замовити ще пиво, встаючи біля моєї «жертви». Простягаючи руку за бокалом, я обережно торкаюсь його голого ліктя. Як і з Христиною, я відчуваю що від тепер маю контроль над чоловіком. Але на цей раз я не гамуюсь.

Помітивши мене, він повернувся.

- Ти дуже красива, як тебе звати?

- Катріна, а тебе?

- Хорст. Я бачу, що ти з подругою самотні, можна приєднатись до вас?

- Звичайно.

Він бере пиво і ми йдемо до нашого столу. Він сідає поруч зі мною. Я представляю йому Христину і ми продовжуємо розмову. До нашої зустрічі він уважно дивився в телевізор, але тепер не відводить від мене очей. Моя сила дійсно потужна. Легкий дотик і він вже під моїм контролем. Ми розмовляємо, а я поклала праву руку на його руку.

Я відчуваю як його енергія перетікає до мене. Він під моїм контролем. Вже через кілька хвилин він цілує мене. Я почуваю себе дивно. Ще ніколи мене не цілував чоловік, але побираєма енергія робить своє. Я схвильована і цей поцілунок здається навіть приємним.

- Чому б нам не знайти спокійніше місце? - запитала я.

- Моя квартира через вулицю - відповідає він, ніби п'яний.

Я прошу Христину почекати мене, а я і Хорст виходимо з бару. Коли ми увійшли в його квартиру, то одразу почали роздягатись. На мені з одягу залишилось тільки взуття, я не хочу, щоб він бачив мій справжній вигляд. В нього вже стоїть. Я невпевнено лягаю на спину, він лягає на мене і водить в мою піхву свій пеніс. Я знову відчуваю себе дивно. Це все ніби неправильно, але я отримую настільки велике збудження, що єдине чого прагну - це продовжувати отримувати задоволення.

Потім ми помінялись місцями. Тепер я була зверху і підскакувала на ньому, вводячи його пеніс в мою вагіну. Я відчула, як мій хвіст став жорстким і перестав рухатись. Здається він підготувався для проникнення.

Моє збудження зростає і я здивувалась, коли відчула свій і його оргазм. Це було надзвичайно сильне відчуття. Мій контроль над ним зріс до максимуму. Я інстинктивно беру його оргазм під свій контроль і перевожу в стан нескінченного задоволення. Нарешті він мій. Я зробила це, але тепер не впевнена в дальших діях.

- Ти забудеш, що погано відносився до своєї дружини і дітей!

Він стогне, а я продовжую.

- Віднині, як тільки ти побачиш дружину і дітей, то будеш мати тільки приємні спогади. Ти ніколи не будеш сперечатись з своїми дітьми і будеш завжди з ними, коли це буде потрібно. Зараз ти заспиш, а коли пробудишся, то будеш пам'ятати тільки мої команди.

Коли я злізла з нього, він одразу глибоко заснув.

Мені потрібно було відвідати ванну кімнату. Сперма Хорста стікала з піхви по моїх ногах…

Потім я одягнулась. Колготки і пеніс-хвіст добавили мені трішки трудностей, але я впоралась. Я вийшла в коридор, спустилась вниз, слухаючи, як каблуки цокали на сходах.

Я повернулась в бар і разом з Христиною повернулись додому. Вже на місці дівчина почала допитувати мене.

- Ну і як було?

- Що було?

- Ти знаєш про що я.

Я почала червоніти, хоча я і суккуб.

- Це було… приємно - відповіла я.

- Я знаю це. А як це в порівнянні?

- В порівнянні з чим?

- Не дрочись зі мною.

- Насправді… було по-іншому.

- Але коли краще?

Вона хотіла знати чий секс кращий: з чоловіком чи з жінкою.

- Це не можна порівнювати.

- Але ти зробила це недавно. Ти повинна відчувати, в кого він був кращий.

Вона мала на увазі секс перед тим як я почала робити «бавитись» з книгою.

- Я маю магічну силу, а тому все це не так відчувається, як в нормальної жінки…

- Як ти думаєш, ми і далі повинні продовжувати з цим?

- Ми?

- Звичайно. Як ти думаєш, ти можеш це робити тільки з грішниками?

- Скоріш за все так.

- Тоді не будь наївною. Невже ти ось так просто знайдеш жертву на протязі 15 хвилин?

- Я про це не думав.

- Ось тому ми повинні все запланувати, окрім того тобі потрібно повернутись до роботи.

- Чому?

Я планувала повністю присвятити себе моєму завданню.

- Нам потрібні гроші.

Тепер, коли вона сказала це, я зрозуміла, що вона права. Грошей на рахунку вистачить на місяць-два, не більше. Христина отримувала незначні суми від своїх батьків, яких вистачало на оплату рахунків. Навіть до моєї трансформації, я їй допомагав з грішми. А тим більше зараз, коли ми живемо разом, я повинна докластись до спільної каси.

- І що ти пропонуєш?

- Я все плануватиму, а ти працюватимеш.

Це могло спрацювати. Христина мала достатньо часу щоб вчитись і займатись нами.

- І як це відбуватиметься?

- Наприклад, в мене вже є клієнт для тебе на завтра.

- Хто це?

- Його звати Філіп і він банкір.

А потім вона розповіла мені історію цього Філіпа. Цей банкір обманув багатьох інвесторів. Він був заможнім. А за допомоги адвокатів, з нього було знято всі звинувачення. Я пам'ятала цю нашумілу справу. Всі знали, що він винен, але ніхто не міг нічого зробити.

- Така людина має апріорі багато гріхів - закінчила свою історію Христина.

Розділ 5. Рутина

З понеділка почалась моя рутина. Прокидаюсь вранці, роблю собі сніданок. Моя Христина прокидається набагато пізніше. Потім накладаю легкий макіяж, як навчила мене кохана, а далі на трамваї в магазин.

Працювати легко. Я звикла, продаж одягу нічим не відрізняється від продажу автозапчастин. Під кінець робочого дня подзвонила Христина і повідомила, що Філіп сьогодні ночуватиме в одному з готелів.

Після роботи швидко їду додому і берусь за повний макіяж. Після цього, Христина підвозить мене під готель. Ми сидимо в барі і чекаємо поки не з'явиться Філіп. Його аура аж палає червоною жадібністю. Я йду напролом: підійшовши, вітаюсь з ним за руку і поздоровляю з виграною в суді справою. Вже через п'ять хвилин, він запрошує мене до себе в апартаменти.

Він товстий, а тому я наказую йому лягти на спину і сідаю на нього зверху, так як робила це з Хорстом. Взяття його під мій контроль займає небагато часу. Я ввожу його в оргазмістичний транс і наказую.

- Завтра ти підеш у поліцію і розповіш всю правду про свої махінації. Ти надаш їм номера своїх таємних банківських рахунків для повернення грошей інвесторам. Зараз ти заснеш, а коли прокинешся, то нічого не будеш пам'ятати, окрім моїх команд.

Я спустилась в бар і з Христиною ми повернулись додому.

Наступного ранку, в новинах, ми почули, що Філіп прийшов в поліцію з зізнанням.

І такі дії ми повторювали день в день. Інші чоловіки, інші умови, але суть та ж сама. По неділях у нас було більше часу для себе, але інші дні закінчувались трахканням з «жертвами». Я наказувала виправити всі гріхи і пропадала з їх життя. Іноді ми отримували підтвердження успіху, як це було у випадку з Філіпом.

Повний список моїх «жертв» ставав все більшим і більшим. Однак справа з Андре, заслуговує окремої розповіді.

Андре був педофілом і вбивцею. Його аура мала чорний колір і була майже непрозорою. Я пручався спокусі наказати йому стрибнути з моста і втопитись. Але я втрималась від такої спокуси. Я трахкалась з ним, взяла його під контроль і наказала з'явитись в поліцію і показати всі місця його злочинів.

- Коли тебе судитимуть ти будеш просити, щоб тебе помістили в психіатричну лікарню суворого режиму. Ти будеш відмовлятись від будь-яких спроб звільнити тебе. Зараз ти заснеш, а коли прокинешся, то нічого не будеш пам'ятати, окрім моїх команд…

З часом я розібралась, як працює мій пеніс-хвіст. Першої його жертвою стала директор дитячого будинку. Вона жорстоко поводилась з дітьми. Коли мій кінець хвоста увійшов в її піхву, я відчула інтенсивне сексуальне задоволення, яке відрізнялось від мого досвіду з чоловіками. Воно було інтенсивніше, аж запирало дихання…

До закінчення року від моєї трансформації залишився місяць.

Розділ 6. Прощання

Ми сиділи разом на дивані. Я беру її руку в свою і переймаю контроль над нею. Ми цілуємось. А тоді йдемо в спальню. Вона лягає на спину і широко розводить ноги. Я знову цілую її, тепер вже в її розкриту, стікаючу соками піхву. Мій язик ніжно рухається по її кицьці. Губами я втягую її збільшений клітор і вожу язиком навколо нього. Пальцями стискаю її тверді соски на грудях так сильно, аж починаю боліти мої пальці. Вона стогне від задоволення, вигинаючи свою спину дугою. Звивається на ліжку як змія. Піднявшись на руках, я обережно ввожу свій довжелезний пеніс-хвіст в її гарячу і мокру кицьку. Я чекала на цей момент 11 місяців. Екстаз доводить мене на небачені вершини. Пеніс-хвіст рухається все швидше і глибше. Його тертя об стінки піхви моєї коханої зводить мене з розуму. Я взяла її соски в свій рот і почала смоктати зі всієї сили, стараючись вичавити з них молоко. Серця, моє і Христини, б'ються так швидко і голосно, що їх можна почути без стетоскопу. Наші оргазми акумулюються в один і вибухають в мені з силою атомної бомби. Я не сподівалась, що Христина може так голосно кричати. А стільки брудних слів я почула… Довівши кохану до оргазму, я наказую їй.

- Відтепер ти будеш звичайною дівчиною. Ти забудеш Вольтера Шмідта і Міранду Сміт. Ти забудеш останні 11 місяців, які провела з нею. Ти виїдеш з міста, щоб жити своїм життям, там де забажаєш. Зараз ти заснеш, а коли прокинешся, то нічого не будеш пам'ятати, окрім моїх команд…

Я ніжно цілую Христину в щоку. Сльози течуть по моєму обличчю, залишаючи чорні сліди на червоній шкірі…

Я збираю свої речі в валізу і викликаю таксі, щоб повернутись на свою квартиру. За ці 11 місяців я зжилась з своїм тілом, вивчила всі його тонкощі і найголовніше, я навчилась шукати свої жертви сама.

Я залишила валізу дома. Вечоріє. Вийшовши на вулицю, я сіла на лавку в парку і знову починаю плакати.

Я все ще кохаю Христину. Вона теж кохала мене. Вона була б зі мною, навіть коли я б стала проклятою. Ми могли б бути разом, але я повинна була рятувати її. Вона і так багато зробила для мене, а тому єдиним правильним кроком, було звільнити її від життя зі мною. Але це не означає, що це не болить… Це дуже болить…

Я плачу, сльози течуть з-під моїх закритих очей, а тому я не замітила, що перед мною зупинився чоловік.

- Чому ти плачеш, дочко моя?

Я відкрила очі і побачила перед собою священника. Він був молодим, не набагато старшим від мене, хоча і називав мене «дочкою». Я не бачу аури навколо нього. Виглядає на те, що в нього немає гріхів.

- Хтось, кого я кохаю, втрачений для мене назавжди.

- Мене звати отець Пітер - говорить він і вказує на костел, який я не замітила. - Не сумуй, я впевнений, що на твоєму шляху з'явиться хтось інший.

Він йде геть, а я ще встигаю запитати його.

- Скажіть отче, чи може один неправильний крок бути гріхом?

Моє запитання заставляє його замислитись.

- Я думаю, що своїми діями, ти заслужила прощення. Чому б тобі не приєднатись до нас?

- Я дійсно можу?

Чи може я хотіла сказати: «Я суккуб, чи мені можна?»

- Звичайно. До нас можуть приходити всі, незалежно від раси, статі і віри.

Він пішов далі, а я залишилась наодинці з своїми думками.

- Чому ні? З того часу, як це все почалось, я не мала часу, щоб просити допомоги. Чому я сумнівалась у існуванні Найвищого. Кінець кінців я бачила демона і ангела.

Розділ 7. Останній місяць

Моє життя змінилось. Протягом дня я полювала. Христина зібрала великий список потенційних «жертв» для мене, який я використовувала наступні 7 днів. А коли він закінчився, я сама почала формувати такий список з потрібних мені кандидатів за допомогою їх аур. Мій «детектор» показував необхідних людей, але всю іншу інформацію: адреси, звички і тому подібне, я була змушена добувати сама. А вечорами, я відвідувала костел…

Там я насправді молилась. Там мені було насправді добре. Я просила сили протистояти спокусі… А ще там був отець Пітер, який став мені справжнім другом. Його слова, навіть його присутність, була для мене важливою. З часом, я дізнавалась більше про нього. Як я і здогадувалась, він був на два роки старше мене… Невже я в нього закохалась?… Тепер я вірю в це, але тоді відкидала таку думку геть від себе. Він був пастором і саме це вберегло нас.

12 серпня. Завтра буде день мого звільнення від прокляття. В моєму списку залишилось ще 12 грішників. Останню жертву я вибирала випадково… А потім пішла в костел…

Я стояла на колінах і молилась. Я дякувала за те, що витримала рік і не піддалась спокусі. Я просила піклуватись Христиною, захистити її від злого, дати їй ліпше життя. Я відчувала суміш радості і печалі, через які сльози текли по моєму обличчю.

А потім я відчула, що хтось стоїть за мною. Це був Пітер. Він чекав, поки я закінчу і піднімусь. Коли я це зробила, він обійняв мене. Побачивши сльози на моїх очах, він ніжно витер їх пальцем. Я відчула, що можу взяти над ним контроль, змусити відмовитись його від усього і залишитись зі мною. Якщо я не витримаю, то пропаду навіки. Я беру себе в «руки», опановую страхи і дикі бажання. Це була найсильніша спокуса, яку я мала за останній рік. Я відштовхнула його від себе.

- Ні! Не торкайся мене!

Він виглядає на здивованого.

- Я не хочу заразити тебе - виправдовуючись сказала я.

А потім я розвернулась і щосили побігла додому, а мої каблуки спокусливо клацали по дорозі.

Розділ 8. Порятунок

Я прокинулась і відчула, що мені чогось не вистачає. Прислухавшись до свого тіла, я з радістю зрозуміла, що в мене немає пеніса-хвоста. Пальцями я пошукала ріжки на голові. Вони теж зникли. Я сіла на ліжку і спустила ноги на підлогу. Перший раз, за весь рік я можу нормально стояти на рівній стопі. Я відчуваю себе дивно. Цілий рік я ходила на височезних каблуках і звикла до них, а тепер вони мені вже не потрібні. Я виглядала на нормальну жінку, так як мені було обіцяно.

Спершу я почала шукати взуття. Моя нога стала меншою, але в мене збереглись босоніжки від Христини. Я взула їх. Так, зі сторони це виглядає дивно, але, як говорять, звичка є другою натурою. Мені було приємно носити таке взуття. Одягнувшись в плаття, я пішла до костелу.

Я була здивована не знайшовши його там. Я молилась і дякувала всім за те, що допомогли мені втриматись від спокус і врятували мене. За рік я бачила багато людей, які страждали, бачила негодивців і це все загартувало мене. Зробило мене сильнішою і за це я також дякувала.

В коридорі я замітила Пітера, але він був одягнений в звичайний одяг. Я підійшла до нього.

- Вибачте за вчорашній день, я відчувала, що простудилась.

- Я розумію і немає причин вибачатись.

- А чому Ви не там? - вказала я на амвону.

- Я залишив духовний стан.

Оце був сюрприз.

- Як, навіщо?

- Я закохався в красуню і не був впевнений, що дотримаюсь целібату.

Красуня? Кого він мав на увазі? А потім я зрозуміла, що він мав на увазі мене.

- І що ти будеш робити далі?

- Я не знаю. Можливо спробую бути вчителем історії.

Я усміхаюсь, не можучи повірити у все це.

- Я думала, що ваш вибір є вибором до кінця життя.

- На цьому світі все може мінятись.

Його слова заспокоїли мене. Невже є надія? Це безумство. Невже ми зможемо бути разом.

- Я хочу ще помолитись. Почекаєш мене?

- Звичайно. Я помолюсь з тобою.

Він сідає поруч. А я ще раз дякую за все…

Ми вийшли на вулицю і сіли в парку на ту ж лавку, де він вперше побачив мене.

- Я повинна тобі сказати, я вже давно не невинна.

- Я теж - каже він і доповнює, - ну… ти знаєш про що я.

- Так, я це знаю…

Ми далі сидимо разом, а потім я згадала.

- Ти знаєш, сьогодні мій День народження.

- Вітаю, кохана.

І ми голосно засміялись… 

SRU: Доленосне бажання

SRU: Доленосне бажання 

Автор: Jenni Daniels 

Переклад: Pooh68 

оригінал тут 

Старий, кудлатий чоловік привітався з нами, коли я з дружиною увійшли в магазин, який ми побачили в кінці вулиці Легран. Нас здивувало те, що в так пізню годину магазин був ще відкритим… Була субота, а на годиннику 3 година пізньої ночі, або раннього ранку. Тереза, моя дружина, і я пили і гуляли на вечірці до пізньої години. Ми залишили цю вечірку на підпитку… 

- Вітаю Вас, я Білл, власник цього милого магазину - почули ми привітання. 

Очманілими очима ми дивились на чоловіка і ледве втримували сміх. 

- Я чекав на Вас, з моменту, як Ви приїхали в це місто минулого четверга - додав він. 

Я подивився на Терезу здивованим поглядом і прошепотів. 

- Звідки він знає, що ми приїхали в це місто в четвер? - промовивши це, я згадав, що більшість людей приїжджало в це місто в четвер і повертались додому в неділю. - Мабуть старий вгадав - пробурмотів я собі під ніс. 

- Але ж Дене, вгадування не має нічого спільного з знанням. Тепер, коли Ви і Тереза нарешті завітали до мене, то почнемо? - запитав старий чоловік. 

- Почнемо що? - роздратовано запитала моя половина. - І звідки ти знаєш наші імена? 

- Просто знаю і все тут - старий голосно засміявся. - Ви, Тереза і Ден, ішли по вулиці Легран, шукаючи де ще можна розважитись. Я повинен Вам сказати, що Ви вже знайшли це місце. Принаймні, як на мене… Давайте будемо чесними, Ви вже не можете задовільнити один одного. Я правий? Дене, які речі Ви б хотіли змінити в Терези, а Вам Терезо в Дена? Саме тут, Ви маєте змогу виправити все це. Просто загадайте бажання. 

Я не витримав і засміявся. 

- Ти що чарівник чи який маг? Терезо, йдемо звідси. 

Я взяв руку дружини і ми підійшли до дверей, але вийти не змогли, двері були замкнені. 

- Добре! Великі цицьки! - закричав я, повертаючись до старого. - Вона говорить, що має груди розміру В, але насправді це тільки А. Я бажаю, щоб неї були великі груди, як мінімум розмір С! 

Я відчув, як Тереза вирвала свою руку з моєї і дала мені ляпаса по обличчю… 

- Дене! Ти засранець. Як твій маленький відросток може мене задовільнити. Я бажаю, щоб ти мав насправді великого, щоб дати мені радість і задоволення. 

- Продовжуйте, що ще Вам не вистачає в партнера - заохочував старий відвідувачів. 

Мені ліпше б було промовчати, але я не міг вже зупинитись. 

- Я бажаю, щоб вона сексуально одягалась, щоб бути більш привабливою для мене. 

- Невже ти такий дебіл? 

- А чому б ні. Подивись на себе. Ти носиш майку, шорти і сандалії. Через такий твій вигляд нас не пустили в два клуби - голосно сказав я. 

- Такий одяг зручний. Я люблю так одягатись, пане маленька кнопка внизу. Ти б міг відвідувати спортзал час від часу. Можливо тоді в тебе було б більш м'язисте тіло - ріпостовала вона, тикаючи пальцем в мій живіт. 

- Я б хотів, щоб ти красиво одягалась і виглядала більш привабливо і сексуально. Я ж просив тебе перед нашою поїздкою - відповів я їй, згадуючи, що пропонував жінці, щоб ми разом відвідали кілька магазинів з одягом. Звичайно, вона мені відмовила… 

- Ага. Тепер ти ревнуєш мене. Я бажаю, щоб ти ніколи не ревнував мене. Бажаю, щоб ти не звертав уваги на чоловіків, які дивляться на мене і мріють мене трахнути. Можливо я повинна дозволити їм це зробити, просто що б допекти тобі - кричала вона. 

- Я б хотів, щоб ти була розпусною і бажаю, щоб тобі завжди було весело і ти не була б такою сукою - засмучено сказав я, а у відповідь знову отримав ляпас. 

Це було останньою краплею в наші суперечці. Тепер Тереза кричала і бажала мені різні речі: щоб я мав величезний пеніс, м'язи на тілі, виглядав як модель і задовольняв її в різних місцях і позах. 

У відповідь я бажав їй, щоб у неї було сексуальне тіло, щоб вона еротично одягалась, носила взуття на височезних каблуках, завжди була готова до сексу зі мною, любила займатись сексом з жінками і кохала займатись сексом з будь-якої сторони, в тому числі і в дупу. 

Останній коментар привернув її увагу і вона голосно, і сердито відповіла. 

- Дене, пішов ти туди, де ти мрієш, в дупу. Я впевнена, що там ти отримаєш масу задоволення. Я бажаю, щоб ти випробував всі своє брудні мрії на собі, щоб ти став жінкою, щоб став проституткою! 

Ми стояли в кількох метрах один від одного і гнівно дивились на себе. М'який голос старого порушив тишу. 

- Мені дуже подобається твоя останнє бажання, Терезо. Коли Ви вийдете звідти, кожне з Ваших бажань виповниться. 

- З мене вистачає! Я йду звідти - заявив я, відкриваючи розблоковані двері. Дзвінок над дверима задзвонив, коли я вийшов на вулицю. Зробивши перший крок на бруківці тротуару, я почав падати, мало не підвернувши ногу. У відчаї, я схопився рукою за якогось незнайомця і втримався на ногах. На мій подив, він не заперечував проти такого руху. Мій візаві був високий, а тому я підняв голову, щоб подивитись на його обличчя. Його очі були великими і якось дивно розглядали мене. Я відчув холодне ранкове повітря на моєму тілі, ніби я не мав на собі штанів і сорочки. А потім я подивився на свою руку. На ній було відсутнє волосся, на зап'ястях були браслети, а на пальцях каблучки. Я швидко забрав руку назад. З іншої сторони вулиці йшло кілька чоловіків і я почув їх свист. Так свистять в сторону красивої дівчини, бажаючи привернути її увагу. Повернувшись до дверей магазину, я почав чекати, аж моя Тереза вийде з магазину. Чекаючи на неї, я рухався на бруківці, спокусливо стукаючи по ній каблуками. 

Подивившись у скло вітрини, я занімів. Звідти на мене дивилась жінка, яка виглядала як моя Тереза, але в неї були великі цицьки, які підтримував жорсткий корсет, підкреслюючи тонку талію. Спідниця на ній була така коротка і щільна, що коли б жінка нагнулась, то на всі 100 відсотків, всі побачили б її велику дупу. Довгі ноги були одягнені в панчохи до середини стегна. Обручі на вухах качались, реагуючи на кожен рух голови. Її лице було лицем Терези, але губи були повнішими, а макіяж… простіше кажучи, вона виглядала на розпусну стриптизерку. Розглядаючи цю жінку в склі вітрини, до мене дійшло, що це я відбивався в ньому. Відтепер я був моєю дружиною, я був Терезою!. Я стояв нерухомо, все ще розглядаючи жінку, яка була моєю Терезою, але не тією, з якою я взяв шлюб. Це була Тереза моїх мрій, про таку дружину я фантазував ночами, саме таку дружину я хотів трахкати без перестанку! 

Мені потрібно повернутись в магазин, щоб вимагати в старого повернути все назад вирішив я. Коли я простягнув руку до дверей, вони відчинились. Звідти вийшов… я, Ден, ну принаймні це був я на обличчі. Однак моє тіло… виглядало на міцне і мускулисте, а навіть на кілька сантиметрів вищим. Тугі джинси недвозначно демонстрували величину мого «приятеля» і він був значно більшим від того, який я мав раніше. 

- Ось де ти. Це місце якесь дивне - говорив Ден, якби не розумів, що сталось. - Я радий, що ми пішли звідти. Сонце сходить і ми ще чудово повеселимося, маленька. В цьому одязі ти виглядаєш заєбисто. Порівняно з іншими жінками з вечірки, ти виглядаєш абсолютно гаряче! 

Я схопив Дена за руку, пробуючи втриматись на 12 сантиметрових каблуках. Іншою рукою, я пробував опустити спідницю вниз, як тільки це було можливо. А потім я почав шукати двері в магазин, але… двері були закладені цеглою, а вікна закриті фанерними щитами. Магазин виглядав пустим і закритим вже кілька років. Я стояв в шоці, коли чиясь рука схопила мою дупу. Я не знав як зреагувати, а тому нічого не робив. 

- Я говорив тобі, яка ти сексуальна в цьому вбранні? Всі чоловіки і жінки будуть бажати тебе… - посміхнувся Ден. 

- Пішов ти до дупи… - перебив я його, відчуваючи себе ідіотично будучи одягненим в такий одяг. 

- Так! Всі будуть хотіти відтрахкати тебе саме туди, як тільки побачать твоє чарівне тіло - голосно сміявся Ден. 

Зілля

Зілля

Автор: Septimius Severus

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Суботній ранок… Прокинувшись, я голосно застогнав від головної болі, все ще відчуваючи вчорашню п'яну вечірку. Я хотів піднятись і саме тоді почув щось дивне. Я відчував себе якось по-іншому. Щось давило на мій торс, ноги не торкались спинки ліжка, а ще - мою шию лоскотало волосся?! Я протер очі і подивився вниз. Те, що я побачив було неправильне. Неправильне і все тут!

Я мав цицьки! Вони були невеликі, але тим не менш вони були! «Я чоловік, а в чоловіків не повинні бути цицьки» - подумав я. А потім, я відтягнув труси… Мій пеніс, мій приятель, моя гордість і скарб - зник!

- Що відбувається! - голосно вигукнув я і піднявся з ліжка, щоб розглянути інші частини свого? тіла.

Виглядало на те, що тепер я був на 30 сантиметрів коротшим. Мої м'язи, над якими я важко працював в тренажерному залі зникли, так як і мій прес. Під пальцями я відчував нову, гладку і безволосу шкіру, все ще не можучи зрозуміти, що трапилось. Чоловіки не можуть ось-так перетворюватись на жінок, особливо за одну ніч. Це якийсь жахливий сон. Я потребував дзеркала, щоб подивитись на себе, щоб впевнитись, що все це не чийсь жорсткий розіграш.

Я кинувся геть з кімнати в сторону туалету, зіткнувшись в дверях з моїм співмешканцем Яном.

- Ай! - скрикнув я високим голосом, швидко прикриваючи оголені груди, сподіваючись, що Ян не встиг нічого побачити.

- Дивись під ноги! - вигукнув той. А потім він побачив мене, мене нового. - Еване, ти завжди був таким низьким?

- Яне, ти повинен мені допомогти. Зі мною щось трапилось! Я, мабуть, перетворився в дівчину!

Він дивився на мене кільканадцять секунд. - Хм… Тепер, коли ти про це сказав, ти дійсно виглядаєш як дівчина. Його похмурий погляд почала роз'яснювати посмішка. - Я не можу повірити, це насправді працює.

- Про що ти говориш? - запитав я.

- Вчора, на вечірці, я підсипав в твоє пиво магічне зілля.

- Що ти зробив?! - закричав я.

- Я купив це зілля в одного мужика на вулиці, який називав себе чарівником. Він сказав, що той хто вип'є рідину з цим його зіллям, перетвориться на красиву дівчину. Я ніколи не думав, що це спрацює.

- Ми повинні знайти того мужика і змусити його повернути мені моє тіло назад!

- Хм… Боюсь, що сьогодні це не вийде - сказав він, хитаючи головою.

- Чому? - вигукнув я, впиваючись в нього очима.

- Я дуже втомився. А взагалі-то, я планував подивитись телевізор - сказав він, відкинувшись на дивані.

- Ти придурок! - вигукнув я з гнівом.

Я спробував вдарити його, але він, витягнувши руки, без проблем утримував мене на відстані від себе. Зі своїми короткими руками, я нічого не міг зробити і через кільканадцять секунд дав собі спокій.

- Між іншим, є спосіб, щоб повернути твоє тіло назад - сказав він зі злою посмішкою. У мене загорілись очі на ці його слова.

- Як? Що потрібно робити?

- Я впевнений, тобі це не сподобається… - він почав повільно говорити.

- Просто скажи мені!

- Ти повинен мені зробити міньєт.

- Що?

- Той чарівник сказав мені, що всі наслідки вживання зілля зникнуть, коли перетворена особа зробить партнеру міньєт.

- Ти брешеш! А навіть, якщо ти і говориш правду… я ніколи… не візьму… твого… до роту!

- Перестань. Не будь такою ханжею. Я ж роблю тобі послугу. Зазвичай, я б не дозволяю таким плоскогрудим і непоказним дівчатам смоктати мій пеніс.

Коли він сказав це, я відчув як мої цицьки і соски починають рости. Я голосно зойкнув від задоволення, коли їх плоть вискочила з моїх долонь, які тепер були занадто малими, щоб прикрити груди, котрі отримали розмір В.

- Це неможливо - пробурмотів я в розпачі.

- Виглядає на те, що ти ще не до кінця змінився - сказав Ян, витріщившись на мої цицьки і облизуючи губи.

- Я все одно не буду смоктати твого… ти збоченцю! - демонстративно вигукнув я.

- А я так не думаю… - відповів той, знизавши плечима. - Чому б тобі не спробувати і не пересвідчитись на що схоже оте відчуття?

Ігноруючи мене, Ян розстібнув штани і вийняв свого члена.

- Фу! Прибери цю штуку! - закричав я. Але так чи інакше, я не міг відірвати очей від його пульсуючого великого пеніса. «Чому його вигляд так заворожує мене? Чому я уявляю свої губи навколо його члена?» - думав я. Врешті, я потряс головою, силкуючись вигнати ці брудні думки з своєї голови.

Замість того, щоб сховати його, Ян почав повільно дрочити пеніс своєю волохатою рукою, аж той став твердим і великим. Я навіть не уявляв, що він в нього аж такий великий, мабуть з 25 сантиметрів в довжину! Я почав відчувати, що мене тягне до нього, незважаючи на спротив в моїй голові.

Я відчув, як поколює моя шкіра, а пульс голосно відзивається в голові. Моє тіло продовжувало змінюватись. Волосся почало змінювати колір стаючи шоколадно-коричневим і тепер сягало 15 сантиметрів вниз від моїх плечей. Шкіра стала ще гладшою, а всі зморшки на ній зникли. Я відчув як почало змінюватись моє обличчя, як очі розширились, ніс зменшився, а губи розпухли. Я знову голосно застогнав, коли мої груди змінили свій розмір на С.

- Знаєш, з кожною хвилиною, ти стаєш все привабливішою ціпкою. Ти насправді не хочеш посмакувати моїм «малим Яном»? - посміхаючись запитав він, все ще тримаючи свій придаток в руках.

- Ні! - кричав я, відчуваючи як моя сила волі слабшає. «А Ян завжди був таким красивим? В нього такі широкі плечі і дупа! Він апетитно виглядає. Я б не проти схопити його дупу моїми маленькими пальчиками» - одна за одною дивні думки пролітали в моїй голові. Я був так збуджений від цього, що відчув як моя піхва стала мокрою і слизькою.

Шкіра знову почала свербіти. Тепер я почув, як стискається моя талія, нутрощі рухаються всередині мене, а попка пропорційно збільшується, аж врешті моя фігура прийняла форму ідеального пісочного годинника. Мої ноги подовжились і стали стрункими. На пальцях нігті сягнули 1,5 сантиметра поза кінці пальців, а волосся майже дійшло до талії. Ще один стогін засвідчив, що мої груди відтепер мають розмір D.

- Мммм - застогнав я, стискаючи чутливі соски тонкими пальцями. Я почував себе дуже збудженим. Настільки збудженим, що тепер не вважав нічого поганого в тому, щоб взяти пеніс Яна в свої руки. Його фіолетова головка і пульсуючі вени притягували мене як магнітом. Я хотів смоктати його, хотів взяти його повністю в свій рот!

Очі Яна випромінювали чисту хіть. Врешті, його рука рухалась по пенісу так швидко, що почала розмиватися.

- Чому б мені не допомогти тобі з цим? - почув я свій голос, своє солодкаве контральто, з м'якою і спокусливою інтонацією. Я опустився на коліна, підповз до нього на колінах, еротично рухаючи попкою і хитаючи грудьми. Я виглядав як спокуслива курва з розпусним виглядом на невинному обличчі.

Коли я обхопив пеніс своїми пальчиками, я знову відчув як моє тіло змінюється. Мої груди ще трішки виросли, а волосся стало ще трішки довшим. Я намагався стримувати моє збудження, але не міг, всього цього було забагато. Від поколювання в моєму тілі я отримував неземне задоволення.

Не будучи в силах противитись, я притулив свої пухкі червоні губи до головки пеніса, а потім, розкривши рота, повільно впхнув його всередину, починаючи рухати головою вперед і назад. Я відчув як Ян схопив моє довге волосся і почав керувати рухи моєї голови. Його стогони ще більше заводили мене, заставляючи відчувати себе як справжня повія. Відсутність блювотного ефекту дало мені змогу прийняти всередину його пеніс на всю довжину, відчуваючи, як той сягає мого стравоходу.

Врешті пеніс почав сіпатись і гаряча сперма бризнула прямо в мій шлунок. Я проковтнув все до останньої краплі, так ніби це був нектар, а я займався цим все своє життя. Від отриманого оргазму в Яна закотились очі, а сам він впав на підлогу без свідомості.

Проковтнута сперма почала робити свою справу. Я стогнав, коли моє тіло в болях почало знову змінювалось, повертаючись до старої форми. Мої м'язи повернули свою форму, ріст став майже метр вісімдесят, а на грудях з'явилось волосся. Врешті мій пеніс вискочив з тіла з відчутним мокрим звуком.

Перебуваючи в чоловічому тілі, я почув, як моє збудження швидко зникає. «Що я зробив?» - подумав я, з жахом дивлячись на млявий пеніс Яна. «Невже це був я? Я поводився як справжня курва! Виглядало на те, що я втратив контроль над своїм тілом. На щастя я знову чоловік. Принаймні, я не буду більше робити те…, що… що я зробив. Ніколи більше!»

Я підійшов до дзеркала в ванній кімнаті щоб переконатись що все повернулось на свої місця. Я повернувся! Але… було щось не так, не так як раніше. Моє підборіддя виглядало м'якіше. Моє чорне волосся було трішки довшим, стегна трішки ширшими, а талія - тоншою. І незважаючи на мій теперішній ріст, я все ще був на сім сантиметрів коротшим. Опустивши руку вниз, між ніг, я був здивованим розміром мого пеніса. Він був дуже маленьким!

- Ні, цього не може бути! - крикнув я, закриваючи обличчя руками.

Я вирішив, що заставлю Яна розповісти все, про це кляте зілля. А поки той був непритомним, я вирішив перевірити пошту і переглянути інтернет…

Хіть підкралась до мене, як змія в високій траві. Перш ніж я зрозумів, що роблю, я вже почав шукати сайти з порнографією. Я дивився відео з красивою дівчиною, яка смоктала пеніса. Я почав дрочити себе, стараючись уявляти, що вона смокче в мене, але мій «мікро» пеніс ніяк не реагував. А потім я почав уявляти себе на її місці. На цю думку мій «приятель» відреагував майже одразу. Я облизав свої губи, пригадавши відчуття, яке я отримував, маючи пеніс між них, відчуваючи його твердість. Як він глибоко входить в моє горло.

- Оооох… що діється зі мною? - стогнав я, коли гаряча сперма бризкала мені на пальці. А потім я зрозумів, що моє тіло знову змінилось.

Коли я подивився на себе в дзеркало, то не впізнав свого відбиття. Я виглядав як гермафродит, як якась двостатева істота…

- Що? - заскавчав Ян, коли я приводив його до тями. - Хіба ти не бачиш, що я сплю?

- Поясни мені, чому мій пеніс зник - вимагав я.

- Га?

- Чому я… я змінююсь… знову в дівчину? - голосно кричав я, трусячи його за плечі.

- Чому, чому. Я забув тобі сказати. Міньєт повертає тебе в чоловіка тимчасово.

- Що! - скрикнув я. - Ти ще щось забув мені сказати?

- Агов, остигни - пробурмотів він безтурботно. - Тобі просто потрібно буде знову в мене відсмоктати.

- Ні! Я, ніколи… - вигукнув я, вириваючись з його рук. - Як ти міг таке зі мною вчинити? Ти навіть не здогадуєшся, як це для мене принизливо, поводитись як… як якась курва!

- А мені здавалось, що тобі це подобалось - посміхаючись сказав він.

- Зовсім ні! Це все через оте зілля. Вона затуманило мені голову!

- Так, що тобі не подобалось смоктати мого «приятеля»? - Ян спокусливо поворушив своїм млявим пенісом. Всупереч самому собі, я відчув, як щось звивається всередині мене. «Його пеніс такий красивий. Настільки красивий, що я знову хочу взяти його до рота… Ні! Я не повинен навіть думати про це!…» - всілякі думки оббивались в моїй голові. - Ні! Ніколи більше! Я не зроблю цього - голосно крикнув я, тупаючи ногою і червоніючи на обличчі.

- А я так не думаю… - повільно сказав Ян і почав погладжувати свого прутня, усвідомлюючи, який вплив на мене мають оці рухи.

Я з усіх сил намагався ігнорувати його, але дивитись на нього було так заманливо, так приємно. Я уявляв, що дивлюсь на морозиво, яке хочу взяти до рота, смоктати і облизувати його. Чи всі сексуальні дівчата тільки про це мріють? Мріють, щоб ідеальний пеніс глибоко увійшов в їхнє горло? Ні! Я повинен опиратись!

На жаль для мене, моя шкіра знову почала поколювати. Трансформація мого тіла відбувалась все швидше. Тепер волосся досягло 30 сантиметрів і посвітлішало. Моє обличчя прийняло легко овальну форму з великими круглими очима, злегка задертим носиком і криваво-червоними пишними губами, які були ніби пристосовані для однієї цілі - смоктати пеніси. Мої цицьки ще більше виросли, талія звузилась, а попка - збільшилась. Між ногами утворилась щілина піхви, яка одразу стала мокрою від еротичних думок.

- Я думаю, що тобі подобається бути дівчиною. Ти перетворюєшся на таку собі маленьку повію, яка просто не може жити без мого члена - самовдоволено сказав він.

Я хотів заперечити, сказати, що це не правда. Але були деякі причини, через які я не міг цього зробити. Його пеніс ніби гіпнотизував мене. А моє тіло дівчини-збоченки почувало себе так добре.

Можливо Ян був правий і я потай бажав бути такою собі сексуально-розпусною дівчиною, яка закохалась в його пеніс. «Ні!… Ні!… Я повинен викинути ці думки з своєї голови!… Це все не правильно!… Я чоловік… Але ці груди… вони такі приємні на дотик… і так збуджують мене, коли я їх торкаюсь» - думав я.

- Все нормально. Ти бажаєш мене - сказав Ян, заклавши руки за голову. - Давай, підходь і візьми його.

Мене не потрібно було просити двічі. Без хвилини на роздуми я всівся на нього зверху, впускаючи в свою мокру шпаринку пульсуючі 25 сантиметри. З придихом в мене вирвалось зітхання, коли я відчув як його твердий пеніс розтягував мою вологу вагіну, потираючи клітор. Ян схопив своїми сильними руками мою талію і почав трахкати мене. Я підскакував вгору і вниз як розпусна шльондра, забувши, що ще недавно був чоловіком.

З кожним поштовхом мої груди ставали все більшими і більшими. Моє волосся вже сягало стегон, а обличчя прийняло невинний і надзвичайно сексуально-красивий вигляд. Я все більше перетворювався на ідеально красиву курву. Мої довгі вії тріпотіли, коли я стогнав від задоволення. «Як дівчата можуть бути такими моралістками в питаннях сексу, коли це так приємно?!» - розмірковував я підскакуючи.

Потім, я відчув як його пеніс був готовий вибухнути. Я вийняла його з себе, щільно охопила прутень долонями і взяла його до рота. Коли головка повністю увійшла всередину, я відпустив руки, пеніс сіпнувся і гаряча сперма заповнила мій рот. Я з задоволення проковтнув весь вміст, а далі я «доїв» його як корову, видушуючи все, до останньої краплини сперми.

- Ммм… - застогнав я і відчув, як моє тіло знову почало змінюватись. Моя піхва зникла, волосся стало скорочуватись. Я втрачав свої жіночі сексуальні вигини і ідеальну шкіру. Але на мій подив, я не перетворився назад в чоловіка. Я знову повернувся до тіла гермафродита.

Моя хіть зникла. «Невже Ян знову відтрахав мене?… Що зі мною не так?…» Я відчував себе брудним там, всередині, розуміючи, що вдруге втратив цноту. Я вирішив зупинити все це, щоб знову не перетворитись на дівчину. Не знаючи, що мені робити, я пішов на кухню, сподіваючись знайти для себе якусь зброю. Якщо Ян не розповість мені все добровільно, я змушу його зробити це…

- Забери мене до того чарівника! - зажадав я, розмахуючи ножем перед обличчям Яна.

- Ти що, збираєшся вбити мене?

- Так! - відповів я блефуючи.

- Я тобі не вірю. Тобі подобається смоктати гарячі члени, поводитись як остання курва. Сильно подобається - відповів той.

«От лайно і що тепер робити» - подумав я. - Клянусь, я зроблю це!

- Ні, ти не зробиш цього! Це було б катастрофічно для «малого Яна» - самовдоволено посміхаючись відповів він, рухаючи пенісом, який почав рости.

Зараза, він знає на які кнопки натискати. Я не міг просто так стояти і дивитись, як він «бавиться» своїм хм… «малим Яном». Мої думки повертались в старе русло. Я задавався питанням, як це мати жіночий оргазм. Хіба це не була найбільш запаморочлива річ? Коли я почав уявляти це, я відчув, що знову починаю збуджуватись. Коли я зрозумів, що відбувається, було вже пізно.

- Ммм - стогнав я, відчуваючи поколювання на шкірі. Моє тіло змінило форму майже миттєво, перетворюючи мене на спокусливу красуню. Я схопив свої цицьки долонями, відчуваючи задоволення від їх розміру і ваги. А потім зробивши круглі і невинні очі, я з надією почав дивитись на величезний пеніс Яна.

Він взяв ініціативу в свої руки, обернув мене обличчям до столу, нагнув і почав трахкати ззаду, по-собачому, як хтиву малу сучку, якою я зараз був. Я голосно стогнав, відчуваючи як моя піхва розтягується від масивного валу Яна. Я хотів плакати від задоволення, від відчуття заповнення. Від розуміння, що мене трахкають, мені ставало ще більш жаркіше, а вигляд моїх підстрибуючих цицьок тільки збільшував відчуття збудження.

- Ооох! Трахни мене… трахни сильніше! - кричав я, а мій голос звучав неймовірно сексуально.

Ян виконав свою частину траху на «відмінно». Я, мабуть, три рази отримував оргазм. Солодке відчуття задоволення розливалось по всьому моєму тілу, змушуючи мене забувати, де я знаходжусь. Я не хотів, щоб це закінчувалось. Врешті, коли він був готовий кінчити, Ян розвернув мене до себе і дозволив мені взяти свого пеніса до рота…

Цього разу, коли я проковтнула його сперму, нічого не сталося. Я побігла до дзеркала, щоб подивитись на моє теперішнє тіло. Дівчину, яку я побачила там, можна було порівняти до найкрасивіших жінок світу. Я ніби поглинула всю їх красу в себе. В мене була ідеальні фігура і спокусливе обличчя, яке притягувало зір. А сперма, яка капала з рота і носа, виглядала одночасно так еротично і пустотливо. Не дивно, що Ян так любив трахкати мене з таким диким ентузіазмом…

Я злизала солону сперму з моїх червоних губ, все ще думаючи про те, ким я стала. Виглядало на те, що я вже ніколи не буду чоловіком. А навіть, якщо б я знайшла отого чарівника, то тепер я не була впевнена, що хотіла б повернути все назад. Я глибоко зітхнула. Взагалі-то, в житті є набагато гірші речі, ніж бути такою красивою дівчиною як я. Дівчиною, помішаною на сексі… 

Протилежності

Протилежності

Автор: Morpheus

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Студенти коледжу жили своїм життям. Сиділи на парах, переміщувались між класами або в невідомому напрямку, відпочивали на газонах, пережовуючи канапки і гортаючи підручники, або розмовляли з друзями.

Корі Метьюз йшов по доріжці кампусу, озираючись по сторонах, стараючись сторонитись інших студентів, які спішили по своїм справам.

- Вибач - сказав він до хлопця, який майже врізався в нього, сподіваючись, що той не спізниться в своїх справах через нього.

Це був його перший рік в коледжі і в нього майже не було друзів, незважаючи на спроби знайомитись. Він відчував, що всі з ким він пробував приятелювати, сміялись йому в спину. Через це, Корі цінував тих, з ким він потоваришував і боявся втратити їх довіру до себе.

Нарешті хлопець побачив дерево, яке шукав, під кроною якого сиділо кілька молодих людей. Він посміхнувся до себе і пришвидшив кроки, аж врешті дійшов до них, захекавшись.

- Вибачте, я спізнився - випалив він, нервово дивлячись на друзів, шукаючи в них ознак гніву.

Лідером цієї групи був Том Хартвел: «крутий пацан кампусу» і кумир Корі. Він мав в собі все, чого так не вистачало Корі: ріст, красу і впевненість в собі. Він ніколи не коливався або сумнівався і завжди знав, що потрібно робити. І, найголовніше, він вмів впливати на людей так, що ті виконували всі його бажання…

- Сідай - сказав Том, закотивши очі.

Декілька метрів від нього сидів ще один хлопець, який мав трішки надмірну вагу і був одягнений в дорогий, хоча і дещо пом'ятий одяг. Поль Кантон був найближчим другом Тома. Він походив з заможної сім'ї, тому ніколи не відчував нестачу готівки і уваги людей до нього. Поль ніколи не працював. Маючи гроші, він вважав, що легше заплатити спеціалісту і той зробить всю роботу замість нього, а в той час він сидітиме в своєму автомобілі і розслаблятиметься…

А ще там була Стефані Льюїс, струнка блондинка, теперішня подруга Тома. Хоча Стефані була дуже красивою, вона не підпадала під визначення стереотипної блондинки - «помпоняри», яка не любить працювати. Вона з охотою використовувала свій розум і хитрість для досягнення поставлених цілей. Однак Стефані також була снобкою, яку поза її очі назвали «сніжною королевою», або навіть «залізною дівою».

Корі подивився на своїх друзів і негайно сів, усвідомлюючи, що він потребував цих «друзів» більше, ніж вони його.

- І що ми будемо робити через вихідні? - запитала Стефані, дивлячись на Тома.

Один раз на місяць, у вихідні, вони планували робити щось цікаве. Їздили на лижі в Аспен, відвідали Вегас, а навіть літали на Цесні, яка належала одному з дядьків Поля. Зараз, вони вирішували, що будуть робити в наступні вихідні дні і розподіляли завдання між собою. .

Поль байдуже знизив плечима. - Не дивіться на мене. Я, як всі.

Корі здригнувся, відчуваючи неспокій, коли запитають про його вибір. Він боявся приймати рішення, боявся, що ці його рішення можуть привести до якихось проблем чи помилок. Замість цього, він волів перекласти приймання рішень і всю відповідальність на когось іншого.

Том впевнено посміхнувся і заявив. - Ми відвідаємо будинок з привидами.

- Будинок з привидами? - перепитала Стефані.

- Цікаво - позіхаючи сказав Поль.

- Нічого собі - випалив схвильовано Корі. - Це дійсно хороша ідея.

Поль закоти очі і недбало продовжив. - Невідомо чи в цьому будинку є привиди. Це все тільки чутки. Він замовкнув, а потім продовжив: - Але він дійсно пустує вже деякий час і чудово підходить для вечірок. А вечірки: це круто - закінчив він посміхаючись.

- Безумовно - згодилась Стефані.

- Ми відвідаємо цей будинок сьогодні вечером - заявив Том. - І якщо він нам підійде, то на вихідні організуємо в ньому вечірку.

Корі злегка насупився, почувши все це. Він вже відвідав кілька таких вечірок і весь вечір простояв осторонь, коли інші веселились і пили пиво. Всякий раз, коли навколо нього було багато людей, Корі завжди мав непереборне бажання сховатись в найглибшу дірку. Так що ідея з вечіркою, не припала йому до серця.

- А як щодо інших варіантів? - тихо запитав Корі.

- А як щодо інших варіантів? - передражнив його Поль, заставляючи Корі здригнутись від сорому. Стефані тихо хихикнула.

- Спокій! - сказав Том, дивлячись на Корі, заставляючи того почувати себе ще гірше, хоча він не увляв, що це можливо.

- Пробачте - прошепотів Корі.

Том похитав головою і піднявся не дивлячись на Корі. - Тоді зустрічаємось в 5 годині і йдемо. Том врешті подивився на Корі і легко посміхнувшись, додав. - Корі, за тобою пиво і закуска.

Подивившись на годинник, Корі зрозумів, що в нього залишається багато часу, якщо він планував зайти в магазин і купити потрібне.

- До зустрічі - сказав він, зриваючись з місця.

- От придурок - пробурмотів Поль, посміхаючись в його сторону.

Стефані кивнула головою на згоду. - Все таки Томе, навіть такі придурки потрібні.

Том піднявся і пішов геть від дерева, змушуючи інших слідувати за ним. Він відійшов кілька метрів, коли на нього майже налетів інший хлопець.

- Дивись, куди лізеш! - загарчав на нього Том, відштовхуючи хлопця вбік, продовжуючи рухатись вперед.

* * *

Том, Поль, Корі і Стефані вибрались з автомобіля і мовчки стояли перед величезним будинком, втупившись в нього. На перший погляд його можна було б описати як невеликий старовинний особняк. І він чудово підходив для їх планів.

- І як він вам - сказав Том, вказуючи на будинок.

- Виглядає на покинутий - прокоментував Поль - Але чому ми приїхали сюди. Я б міг чудово його роздивитись і від себе, в мій телескоп.

- А хіба так не цікавіше? - запитала Стефані, споглядаючи на Поля. Той у відповідь тільки знизив плечима.

Не сказавши нікому ні слова, Том попрямував в сторону будинку і зупинився перед великими і важкими на вигляд дверима.

- От зараза. Вони закриті.

- І що тепер? - байдужо запитала Стефані.

Том подивився на неї, посміхнувся, а потім нахилившись, спробував поцілувати її. Дівчина у відповідь зробила крок назад, щоб не дати Тому зробити те, що він задумав. Той покрутив головою і зітхнув.

- Спробуємо найти інший шлях - врешті промовив той, показуючи вбік. - Можливо десь є відкрите вікно.

Корі проковтнув слину, нервово оглядаючись, боячись, що їх затримають у будь-який момент. - Але чи ми не порушуємо чиюсь власність? - тихо запитав він.

- Так - Том зухвало відповів йому у відповідь. - І що?

На мить Корі спробував придумати відповідь, але полишивши спроби здався і мовчки пішов за друзями. Вони обійшли навколо весь будинок. Всі побачені ними вікна були зависоко, а вікна до підвалу, які вони також замітили, виглядали на замкнені.

- Як не везе, то не везе - замітив Поль.

- Якщо не можна відкрити закрите вікно - твердо сказав Том, - ми його самі відкриємо

- Але… - почав було Корі, але побачивши гнівний погляд Тома, замовкнув.

- Тут вже кілька років ніхто не живе - сказав він. - І ще кілька років ніхто не дізнається, що ми тут були.

Потім, майже без коливань, Том схопився за підвіконня і підтягнув себе вгору, розбив скло каменем, який він прихопив з собою, відкрив засувку, а потім вікно.

- Я відімкну вхідні двері. Чекайте там на мене - сказав він, зникаючи всередині будинку, а решта друзів подалась до дверей.

- Я не можу повірити, що витрачаю свій час на все це - бурмотів Поль. Коли ні Стефані ні Корі не зреагували на його слова, він продовжив: - Я повинен подзвонити дівчині, яку я найняв до прибирання моєї кімнати, що б вона знайшла ключі від мого авто.

- А чому ти сам їх не шукаєш? - запитала Стефані з відтінком презирства в голосі. Поль тільки знизив плечима у відповідь.

За хвилину вони вже були біля вхідних дверей, саме тоді, коли Том їх відкрив з широкою усмішкою на обличчі. - Ви повинні подивитись, як все виглядає всередині. Це навіть краще, ніж я думав.

Коли вони зайшли, Корі заскиглив: - Ми дійсно повинні тут бути? Я маю на увазі, що ми можемо отримати масу неприємностей.

- Замовкни - роздратовано сказав Том. - Якщо тобі страшно, можеш повернутись назад. Тебе ніхто тут не тримає.

Том притримав двері, щоб Поль і Стефані зайшли всередину. Корі завагався перш ніж прослідував за ними і одразу наштовхнувся на дівчину, яка стояла на місці.

Вони були у великій кімнаті з широчезними сходами в глибині. Дерев'яна підлога красиво гармонізувала з дорогим килимом посередині. Велика кришталева люстра освітлювала всі кімнату приємним і теплим світлом. Стиль оформлення кімнати виглядав на ретро, але одночасно було досить елегантно.

- Виглядає, що тут є багато кімнат для вечірки - прокоментувала Стефані, критично розглядаючись навколо, так ніби старалась знайти якийсь негатив.

Том самовдоволено посміхнувся. - Звичайно. Коли я почув, що цей будинок пустує, я зрозумів - це ідеальне місце для нас.

- Ти правий - погодилась Стефані.

Потім Том потягнув їх за собою, коментуючи: - А тут - він махнув рукою в вітальні - є безліч антикварної мебелі. Мабуть дорогої.

- І тут ніхто не живе? - з подивом запитала Стефані.

- Для нас це навіть краще - сказав з посмішкою Поль.

Корі розглядався навколо, все ще перебуваючи в шоці від побаченого і почуваючи себе нервово. Він не міг повірити, що в такому красивому будинку ніхто не мешкає… і всі ці дорогі меблі.

Стефані провела пальцем по столі і задумливо ствердила: - Тут майже немає пилу. Мабуть власник наймає прибиральницю, щоб та витирала пилюку раз на деякий час.

- Сподіваюсь, що вона не прийде, коли ми будемо забавлятись в ці вихідні - усміхаючись заявив Том. - Цей будинок виглядає на старомодний, але і досить крутий.

Раптом вони почули жіночий голос за їх спинами: - Мені приємно почути, що ви так оцінюєте цей будинок.

Вони одночасно повернулись на голос і побачили жінку, яка слідувала за ними. Вона мала близько метр вісімдесят росту, була одягнена в сукню фасоном з 20-х років, мала фіолетового кольору волосся, яке сягало до плечей і красиве обличчя. Незважаючи на червону сукню на ній, одразу можна було здогадатись, що жінка має струнку фігуру, яка притягувала погляди.

- Зальот! - ахнув Том.

- Я думала, що тут ніхто не живе - холодно сказала Стефані, дивлячись на нього.

А тим часом жінка розглядала «непрошених гостів». - Виглядає, що живуть. І вас сюди ніхто не запрошував.

Вона сказала це таким нейтральним голосом, ніби повідомляла прогноз погоди. Однак темний блиск в очах суперечив інтонації її голосу.

Корі інстинктивно відсахнувся, нервово озираючись і шукаючи найкоротший шлях до втечі.

- Взагалі-то, ми вже збирались йти геть - випалив Поль, стараючись обійти жінку.

- Я так не думаю - почули вони інший голос, голос чоловіка.

Раптом Том завмер на середині кроку і задихаючись від подиву вимовив: - Я не можу рухатись…

Стефані спробувала підбігти до нього, але була шокована, коли відчула, що її ноги ніби приклеїлись до підлоги, відмовляючись рухатись. - Мої ноги… - почала вона.

- Це неможливо - вигукнув Корі, гарячково смикаючи свої ноги, які також знерухомілі. Його серце почало шалено битись, доводячи хлопця до паніки.

- Хто небудь, допоможіть мені… - почав говорити Поль, дивлячись на Тома.

- Не так швидко, любі гості - сказала жінка, коли чоловік підійшов до неї.

Ростом він був трішки коротшим за Тома, десь біля метр вісімдесят п'ять, струнким, з довгим чорним волоссям і трішки грубуватим обличчям. Його штани і сорочка з довгими рукавами були світло-фіолетового кольору з золотими химерними малюнками.

- Сестричко, я вибачаюсь, що перервав твою забаву - прокоментував він, - але я волію мати справу з нашими гостями безпосередньо.

- Тоді чому ти не зупинив їх, як тільки вони увійшли сюди? - запитала вона, подивившись на чоловіка самовдоволено. - Вони мали розглянутись навколо, а потім ти планував побавитись з ними? Я права?

Чоловік нахилився і поцілував жінку, яку назвав сестрою… дуже не братерським поцілунком. Вона, здавалось, з радістю відала йому поцілунок, а потім пара зробила крок назад і приглянулись до своїх полонених.

Поки Корі старався стати якнайменшим, а Том зажадав: - Що ви зробили з нами? Негайно відпустіть нас, виродки!

Жінка розсміялась від почутого. - Ой-ой. Це дуже не ввічливо. Тим більше, що ви незаконно проникли в будинок.

- Він повинен пустувати - випалив Поль.

- Однозначно - недбало сказав чоловік, дивлячись в бік своєї «сестри». - Технічно, я вважаю, що це не наш будинок. Принаймні не за законом.

- Ми… випросили з нього його власників - хихикаючи сказала жінка до ув'язнених. - І час від часу з'являємось тут з тих пір. І ми були впевнені, що цей будинок буде вільним протягом кількох десятиліть, принаймні.

Чоловік просто кивнув у мовчазній згоді.

- Відпустіть нас! - зажадав знову Том. В його голосі почала відчуватись нервозність, хоча він всім своїм виглядом намагався тримати фасон.

- Ми не судитимемось з вами, якщо ви нас звільните - загрозливо сказала Стефані.

- Я… Я заплачу вам любу суму, яку тільки забажаєте. Просто відпустіть нас - жалібно просив Поль.

- Будь-ласка - тихо благав Корі, дивлячись на Тома. Адже він завжди знав, що потрібно робити. Чи тепер щось змінилось?

Однак, жінка тільки розсміялась, а чоловік злегка посміхнувся. - Гаразд, сестро. Що ти придумала робити з ними? - запитав він спокійно, кидаючи погляд на непрошених гостів.

- Відпустіть нас, засранці… - випалив Том. Ні жінка, ні чоловік ніяк не реагували на його викрики. Виглядало, що вони навіть не чули його.

Через мить жінка посміхнулась до свого «брата». - А як щодо протилежності? Я завжди любила це.

Вона тихо засміялась. Чоловік злегка кивнув головою. - Кажеш протилежності? Я не проти.

- Про що ви говорите? - голосно запитала Стефані.

- Замовкніть! - жінка витягнула руку і клацнула пальцями.

Корі спробував закричати, але виявив, що не може видати з себе жодного звуку. По тому, як Стефані мовчки рухала своїм ротом, а також по виразу її обличчя, він зрозумів, що був не єдиним, хто замокнув. Вони всі заніміли.

- Магія - прокоментувала жінка з фіолетовим волоссям, підморгуючи до Поля. Все, що він міг зробити у відповідь, це зі страху проковтнути слину.

А тим часом чоловік підійшов до Поля, вголос коментуючи свої дії: - Тааак. Подивимось на наших порушників спокою…. - він щось пробурмотів і порухав пальцями, пильно дивлячись на Поля. - О тааак…

- Брате, що ти бачиш - запитала його жінка.

- Цікаво - вигукнув той, повільно посміхаючись. - Наш порушник досить… ледачий. Чоловік поглянув на жінку, перш ніж повернувся поглядом до Поля, який нерухомо стояв перед ним. - Ти лінивий, як свиня, яку полишили напризволяще. Це називається лінню. Твоє кредо: «нічого не робити самому, нехай інші працюють замість мене».

Корі ахнув, дивлячись з подивом на чоловіка і відчуваючи, як по його спині починають бігати мурашки. Його погляд… Це виглядало, так ніби той дивився крізь Поля, який був готовий ось-ось розплакатись.

- А тому відтепер ти будеш… - задумливо промовила жінка, все ще маючи пустотливий вираз обличчя.

Раптом тіло Поля розпочало слабо світитись і, здавалось, тремтіти і пульсувати. Через мить його одяг почав зникати. Поль задихався від відчуттів, які заполонили його тіло, але жоден звук не вирвався з його губ. Замість цього він мовчав, рухаючи ротом, а його тіло… змінювало свою форму.

- Як я кохаю цю частину - посміхаючись сказала жінка.

Поль відчув, що починає скорочуватись. Його нутрощі розпочали рухатись всередині, переміщуючись і займаючи нові місця. Кожен сантиметр його тіла мерехтів і змінювався, приймаючи форму, яка була зовсім іншою від існуючої. Він був занадто приголомшеним, щоб навіть думати, що з ним відбувається. А потім, він почув, як спереду починають рости… цицьки, які набрякаючи, утворили дві красиві кулі. А в той же час його пеніс і яйця втягнулись всередину, а на їх місці утворилась піхва.

- Що відбувається? - врешті викрикнув Поль. Але його голос тепер звучав так сексуально і жіночо.

Він почав обмацувати своє тіло, а всі навколо розглядали його в шоці, втупившись очима в сексуальну молоду дівчину, яка стояла перед ними. Вона мала метр сімдесят росту, спокусливе тіло і біляве волосся, в противагу світло-каштановому, яке Поль мав раніше. Теперішнє волосся сягало до половини його спини. Одним словом, тепер він виглядав як приголомшлива блондинка.

Потім Поль змінився на обличчі, розгублено дивлячись, як його руки самі по собі опускаються вниз. Ще одне мерехтіння виникло навколо нього і всі побачили чорні блискучі, масляні плями, які почали проступати на шкірі дівчини і швидко розповзатись, формуючи одяг… а конкретніше - куцу уніформу французької покоївки з блискучого латексу з тугим і грубим корсетом навколо тонкої талії, латексні чорні панчохи до середини стегон, і поясом, який їх підтримував. Пишну попку прикрили білі гумові трусики, на стопах виникли красиві чорні туфлі на 10 сантиметрових металевих шпильках, а на долонях з'явились короткі білі латексні рукавички.

Жінка, якою тепер став Поль, розгублено оглянулась.

- Ооо - вигукнула вона своїм новим сексуальним голосом. - Це місце - видихнула вона з французьким акцентом, - еее бардак!

На що чоловік лише слабо посміхнувся: - Тоді, чому б тобі не навести тут порядок, Монік?

- Ві, мосьє - вигукнула вона, роблячи легкий кніксен, а потім пішла з кімнати, без проблем рухаючись на високих підборах і еротично рухаючи попкою, так ніби вона робила це все своє життя.

Все, що інші могли зробити, це продовжувати витріщатись на неї. Очі Корі були широко відкриті і він відчував, що зараз втратить свідомість від побаченого. У той час, Том стиснув кулаки і шукав можливість втекти з цього проклятого будинку, або, в крайньому випадку, напасти на цих виродків - чоловіка і його «сестру». Тим часом Стефані заклякла зі страху і зневіри, які виднілись з її очей.

- Це завжди… так забавно - спокійно заявив чоловік. - Просто бачити, як хтось перетворюється на протилежну особу, якою він був до цього.

Жінка посміхнулась. - Французька покоївка отримує своє задоволення. Потім вона повернулась і запитала: - Хто наступний?

На мить чоловік чоловік і жінка зосередили увагу на решті, а ті старались зникнути, коли на них дивились. Кожен з друзів боявся, що з ними трапиться теж, що трапилось з Полем.

- Ти! - заявила жінка, раптово зупинившись на Стефані, з злорадною посмішкою на губах.

Зі слабим кивком, чоловік підійшов до дівчини і почав майже ліниво розглядати її. - Амбітна - заявив він недбало, - але тримає дистанцію. Ти боїшся займатись сексом, боїшся завагітніти, або підхопити якусь венеричну хворобу…. - задумливо продовжував він, все ближче нахиляючись до дівчини. Врешті, він простягнув руку і обережно потер її щоку.

- Вона така мила - з посмішкою прокоментувала жінка, облизуючи губи. - Як не прикро, але гра є гра.

- Ти боїшся, що будеш отримувати забагато задоволення від сексу - продовжував чоловік, дивлячись, як помітно похитнулась Стефані. - А ще ти боїшся, що це якимось чином відволікатиме тебе від твоїх планів і цілей.

Жінка лише похитала головою, виглядаючи розчарованою. - Таке марнотратство - вона схопила вільною рукою промежину свого «брата» і підморгнула до дівчини. - Ти не знаєш, що втрачаєш.

Мить і тепер Стефані почала світитись. Вона відчувала потужні і дивні враження, які заполонили її тіло, враження, які не можна було описати словами. Жах увірвався в її свідомість, коли дівчина зрозуміла, що її тіло почало змінюватись, а одяг зникати.

Том і Корі в шоці дивились на Стефані, яка росла, її груди зникли, перетворюючись на м'язи покриті волоссям. Її довге волосся раптом скоротилось, поки тіло мужніло. Врешті, з її жіночого тіла нічого не залишилось, а трансформація закінчилась, коли між ногами з'явились великий пеніс і яйця, що звисали з оголеного тіла.

- Навіть нічого собі - заявила жінка, - але я бачила кращі.

Красива дівчина, якою була Стефані ще кілька миттєвостей до цього, тепер перетворилась на чоловіка ростом метр дев'яносто, з різьбленими м'язами, але які, одночасно не виглядали, як м'язи культуриста. І хоча чоловік не був еталоном краси, він і не був потворним. А потім, коли всі дивились на нього, на тілі чоловіка почав формуватись одяг.

- Ха! - чоловік, який був Стефані моргнув, дивлячись навколо з змішаним виразом обличчя. Потім його очі зупинились на жінці і він почав посміхатись, дивлячись на її цицьки, виглядаючи так, ніби зараз почне пускати слину. Спереду його штанів почала рости опуклість. - Заспокійся жеребчику. Там є кімната, в якій ми побудемо разом. Я прийду до тебе і ми випробуємо твоє приладдя …

Корі тихо зойкнув, втупившись в чоловіка, який ще недавно був Стефані. Том був вражений, але вперто продовжував шукати варіанти втечі. Він навіть беззвучно вилаявся, що можна було зрозуміти і без слів.

Жінка замуркотіла пробігаючи пальцями по торсу бувшої Стефані. - Тааак… Я відтрахкаю тебе так, як ти ніколи не трахкався. Мак, тепер йди і чекай на мене в кімнаті. Я скоро прийду і займусь тобою.

Він кивнув головою і попрямував до кімнати, по дорозі дивлячись то на дивну жінку то на Монік, яка якраз почала прибирати.

- З амбіцією покінчено - сказав чоловік до жінки, - у зв'язку із зникненням… амбіції.

Том, стараючись зі всіх сил, хотів зловити жінку, яка була найближче до нього. Вона тільки посміялась над його потугами і заявила: - Здається, ми знайшли наступного добровольця.

Вже через мить перед Томом стояв чоловік і напружено дивився йому в очі. Корі просто зіщулився, будучи переляканим долею свої друзів. Він мовчки молився, щоб з Томом все було в порядку, розуміючи, що він був єдиним, хто міг його врятувати.

- Я бачу впевненість і рішучість - сказав чоловік, дивлячись в очі Тома. - І необхідність все тримати під контролем. Він ледь помітно посміхнувся. - У тебе є талант заставляти інших робити те, що ти забажаєш… так чи інакше з тебе вийшов би лідер, ось тільки невідомого кого.

Том мовчки боровся, але страх ставав все більшим і більшим. І він і Корі розуміли, що щось відбудеться і боялись цього.

Коротка тиша, а потім жінка зробила жест рукою і тіло Тома почало світитись і змінюватись. Втретє Корі дивився, як один з його друзів зникав, перетворюючись на когось іншого.

- Як я кохаю цю частину гри - повторила жінка до чоловіка з жорсткою усмішкою на устах. - Тааак… Це моя найулюбленіша частина.

- Я згідний з тобою, люба - повільно відповів він, посміхаючись.

Тим часом зміни тіла Тома тривали. Його тіло повторювало в зворотньому напрямку все те, що робило тіло Стефані. Його ріст зменшувався, волосся ставало довшим і довшим.

З тихим виттям жаху, Том відчув як шкіра на його торсі починає розтягуватись під натиском пари грудей, справді великих грудей. Його талія звузилась до неймовірних розмірів, змушуючи його робити маленькі подихи. Однак, це було ніщо в порівнянні до хворобливого відчуття, яке через мить вразило його промежину.

Після того, як його трансформація закінчилась, Корі дивився на вкрай сексуальну дівчину, яка стояла перед ним. На ріст вона мала метр шістдесят, або щось біля того. Її цицьки були непропорційно великі до її росту. Він подумав, що ці груди мали розмір D, хоча він і не був експертом в цьому питанні. Жінка, яка раніше була Томом, мала світле волосся, яке сягало її попки, а весь її вигляд ніби кричав: «трахни мене!» Завершували цей образ великі очі, як в дівчат з японських манг і сексуально соковиті губи на красивому обличчі невинної дівчини.

Раптом вираз її обличчя змінився з злого і наляканого на порожній. Її очі ще більше розширились, вона ахнула, відчуваючи себе надзвичайно сексуальною і невинною одночасно. Коли вона оглядала кімнату, навколо неї почав виникати одяг утворюючи пару сексуальних босоніжок на 15 сантиметрових підборах і 5 сантиметрових платформах, темно-синю латексну міні-спідничку, яка прикривала чорні латексні трусики із розрізом в промежині. Короткий латексний топ, який сильно розтягнувся від її величезних грудей, демонстрував грубі соски, що проступали через гуму, охоплював її шию, ледве втримуючи вагу цих чудових цицьок.

- Чому б тобі не присісти на диван - запропонував чоловік новоявлені дівчині, вказуючи на один з диванів під стіною.

З веселим кивком вона вигукнула: - Гаразд. І поспішила сісти, озираючись на чоловіка і жінку, ніби намагаючись визначити, чи все вона зробила правильно.

- Хороша дівчинка, Танді - з посмішкою сказала жінка.

Корі насторожився ще більше, коли чоловік і жінка врешті звернули на нього свою увагу. Хлопець подивився на трьох незнайомих йому людей, які ще недавно були його друзями і усвідомив, що тепер надійшла його черга. Він тільки міцно заплющив очі, не бажаючи дивитись на всіх цих людей. Все, що він міг робити, це мовчки молитись, щоб все відбулось безболісні і швидко.

- Схоже, що він зараз обмочиться - ахнула жінка, стоячи перед Корі.

Хлопець повільно відкрив очі, нервово ковтаючи слину на вигляд чоловіка і жінки, які стояли прямо перед ним. Чоловік почав пильно дивитись йому в очі.

- Наш хлопчик боїться - весело сказав чоловік. Дивлячись в очі Корі, він продовжив. - Ти прислуховуєшся до думок інших щодо себе, побоюючись, що вони можуть не сподобатись тобі. Ти не переносиш відповідальності і приймання рішень, боячись, що вони будуть неправильні. Замість цього ти віддаєш перевагу тим, хто бере відповідальність на себе і приймає рішення за тебе.

- Як патетично… - посміхнувшись сказала жінка.

Ще раз Корі насторожився, відчуваючи як живіт затягується в вузол, коли почув, що про нього говорить чоловік. Говорить всю правду. Він знав про це, але приховував ці знання глибоко всередині себе, боячись вимовити їх вголос. Почуті слова від когось іншого, які описували його характер, потрясли хлопцем більше, ніж він міг собі уявити.

Потім Корі зрозумів, що буде далі… але раптом відчув, як через його тіло починає проходити жар. Він зойкнув, почуваючи себе досить дивно. Як і в інших, його тіло почало світитись і пульсувати, а одяг зникати. Він все ще не міг рухатись, але відчуваючи як почало змінюватись його тіло.

Спочатку його нутрощі почали переміщатись і скручуватись всередині, але він мовчав і стояв, чекаючи на подальші зміни. Врешті він відчув, як на його торсі почала розтягуватись шкіра під впливом виростаючих грудей. Він видихнув, усвідомлюючи, що перетворюється на дівчину.

Менш ніж за хвилину фізичні зміни його тіла припинились і тепер його ріст був майже метр вісімдесят. На місці де стояв Корі, тепер була небезпечно сексуальні жінка з пишними цицьками, хоча і не так великими як в Танді. Її тіло було струнке, а на голові було довге, кручо-чорне волосся, яке спливало по спині.

Корі ахнув, дивлячись на себе. Коли шок від побаченого зник, його розум почав заповнювати густий туман. Все почало повільно затухати, залишаючи в голові пустоту. Після цього нові думки, нові спогади, відчуття і вміння почали заповнювати його мозок. І ось вже Синтія повільно подивилась навколо себе, а її очі випромінювали інтенсивну владу.

Здавалось, що вона не звертає уваги на одяг, який почав формуватись на її тілі. На ногах з'явились довгі чоботи з грубого латексу на 12 сантиметрових каблуках, тісно шнурована халява яких сягала майже до сідниць. Тіло жінки покрив чорний латексний кетс'ют без рукавів і з ногавицями, який щільно охоплював тіло і закінчувався на шиї. Талію охоплював корсет з твердої гуми, чашки якого піднімали і підтримували її цицьки, роблячи їх більшими і спокусливими на вигляд. Руки покрились довгими, на всю довжину рук, червоними латексними «оперними» рукавицями. На шиї з'явилось чорне кольє з срібним кулоном у вигляді черепа. На пальці лівої руки виблискувала золота каблучка з перлиною майже чорного кольору. Довге волосся туго стягнулось на голові, щоб звисати ззаду чорним «конячим хвостом». На обличчі з'явився агресивний макіяж, який красиво підкреслював всю владність, яка еманувала з її обличчя і фігури.

- Оригінально… - замуркотіла дивна жінка.

- Не смій так зі мною розмовляти! - грізно крикнула на неї Синтія. Потім швидко викинувши руку вперед, вона схопила жінку за сукню і підняла її на кілька сантиметрів вгору. - Я вимагаю поваги до себе. Це зрозуміло? - холодним і жорстким тоном сказала Синтія.

На мить жінка дивилась на своє творіння, дивуючись раптовій зміні ролей. Крихітний котик, яким ще донедавна був Корі, тепер став своєю повною протилежністю, перетворюючись на грізну тигрицю.

- Звичайно, вибачте… пані Синтіє - відповіла жінка, посміхаючись від гри, яка якраз розпочиналась, а ще… від збуджуючого захоплення.

- Однозначно оригінально - задумливо промовив чоловік з посмішкою, все ще стоячи в кільканадцяти сантиметрах від Синтії.

Вони подивилась на нього, але той легким помахом руки змусив її дивитись повз нього, наче його там не було.

- Ти! - гаркнула вона, вказуючи на Мака - Виглядаєш на такого, хто може бути корисним!

- Танді, Монік. Ви йдете за мною - сказав чоловік.

Монік знову злегка вклонилась. - Ві, мосьє.

- Тіі, хіі - злегка хихикнула Танді і без коливань встала за чоловіком.

Той повернувся до своєї «сестри». - Я залишаю тобі двох інших, люба «сестро».

Жінка тільки усміхнулась на ці слова. - Це напевно, буде вельми цікаво. Монік, добре подбай про нього… і насолоджуйся.

- Ві, мадемуазель - кивнула дівчина з усією повагою. - Дякую.

Чоловік піднявся на поверх разом зі своїми дівчатами, посміхаючись з того, що трансформованим було перенесено повну жіночність… хоча вони так і нічого не усвідомили. Тепер вони були справжніми жінками не тільки тілом, а і розумом. І це було найголовніше.

Тим часом жінка повернула свою увагу до Синтії, яка мовчала до сих пір. Змінивши вираз свого обличчя на невинний, вона склала руки і сказала: - Ох, пані…

- Що ТИ хочеш?! - грізно запитала Синтія.

- Тільки служити Вам - пролепетала жінка і незамітно махнувши рукою, щоб бути впевненою в тому, що вона запланувала на найближчі кілька годин.

- Тоді ти будеш мені служити - твердо заявила Синтія. - І будеш добре це робити. Ти мене зрозуміла шльондро?!

Доміна пихнула жінку на диван і жестом вказала на Мака: - А що стосується тебе…

* * *

Сонце тільки вставало, своїми променями освітлюючи кімнату через великі вікна. В будинку стояла тиша, а фіолетово-волоса жінка і її «брат» повільно спускались по сходах, ідучи пліч-о-пліч, маючи забавні вирази на своїх обличчях.

- Це було… цікаво - прокоментувала жінка з задоволеною усмішкою. - Мак був таким, як я і очікувала, але Синтія… - вона похитала головою. - Я мусила приспати її, щоб піти.

- Невже така злюща? - запитав чоловік посміюючись.

- Тигриця - відповіла його «сестра», підморгнувши.

Вони спустились на партер, зупинились і подарували один одному довгий поцілунок.

- Я так люблю робити ці протилежності - засміялась вона, відкидаючи назад свої красиве фіолетове волосся. - Це завжди так… інтересно і не передбачувано!

- Однозначно - кивнув чоловік з скромною посмішкою.

Кілька хвилин вони мовчали, дивлячись через вікно, а потім чоловік продовжив: - Ледацюга, який ніколи нічого не робив сам - тепер став служкою. Як тільки я вийшов, вона одразу взялась до прибирання.

- А ця амбітна, маленька кокетка - весело вигукнула «сестра». - Тепер, коли амбіції зникли, вона перетворилась на цілком приємного і невтомного коханця. Вона засміялась, пригадуючи скільки задоволення дав їй Мак.

- Впевненість і нахабство - продовжив чоловік. - Рішучість і воля нав'язувати всім свою точку зору. Тепер вона пасивна… і готова виконувати всі забаганки партнера. Лідер зник, як ранковий туман. Залишилась тільки підлеглість.

- І нарешті остання - сказала жінка з посмішкою.

- Так. Твоя тигриця - тихо сказав чоловік.

- Грррр - грайливо загарчала жінка, стискаючи свої груди. - Скажи мені щось про неї, дорогий «брате».

- Це мабуть найзабавніша зміна. Майже повна протилежність до Танді. Серце, яке наповнювалось невпевненістю і страхами, тепер все тримає під контролем і є владним.

Чоловік виглядав так, ніби мав продовжувати, але його перебила жінка: - Я втомилась від цього місця.

Вони обидва знову мовчали протягом хвилини, а потім чоловік сказав: - Ти вважаєш, що вже час залишити це місце? Вона кивнула головою, а він продовжив: - Тоді починати час шукати нових розваг!

- А що з ними? - запитала вона, киваючи головою в бік спалень.

- А що з ними? - безтурботно запитав він. - Вони будуть жити новим життям. Вони навіть можуть тут мешкати, якщо цього забажають. Чоловік слабо посміхнувся і продовжив: - Нам цей будинок більше не потрібен, чи можливо я помиляюсь?

Жінка повільно і задумливо кивнула, а потім радісно додала: - Флорида! Вона може бути хорошою заміною.

- Можливо - ухильно зауважив чоловік.

- Але наступного разу, коли ми забавлятимемось в протилежності - посміхаючись сказала вона, - ми повинні залишити зміненим трішки старих їх особистостей, щоб вони могли оцінити наші… вдосконалення.

- Можливо - цього разу чоловік відповів посміхаючись.

Вони дивились один на одного кілька секунд, перш ніж ледь помітно кивнули. Обійнявшись, пара підійшла до вхідних дверей не оглядаючись назад… і вийшовши на вулицю, попрямували своєю дорогою…

* * *

Дівчина мовчки сиділа на капоті автомобіля і з сумним виразом обличчя дивилась на фотографію в руках. Їй було майже 17 років. Світло-коричневе волосся було зачесане в «кінський хвіст». Вона не була на красуню, але в ній було щось таке, що робили її вигляд милим.

Дівчина ледь тремтіла, одинока сльоза впала на фотографію, а потім вона підняла голову. Минуло майже три місяці і всі вже перестали сподіватись на добру новину, навіть її батьки. Але вона не піддавалась, навіть якщо всю роботу вона буде змушена виконувати сама.

Зітхнувши, Беккі Метьюз сховала світлину свого брата Корі в кишеню і зістрибнула з капота.

- Ну - прошепотіла вона, - де тебе шукати?…

Беккі ще раз подивилась на коледж, де навчався її старший брат, до цього дивного зникнення його і трьох інших студентів, 3 місяці тому. Поліцейські провели коротке розслідування, але нічого не знайшли. Насправді, вони думали, що зниклі студенти, швидше за все, поїхали десь на довгі канікули, нікого не попередивши. Але Беккі в це не вірила. Вона сподівалась, що зможе щось знайти, якусь зачіпку, якусь інформацію про те, що сталось з її братом. Хоча вона розуміла, що це будуть вкрай ризиковані пошуки, дівчина все ж таки вирішила спробувати.

- Як Несні Дрю - сказала вона сама до себе, намагаючись вирішити, що робити далі.

Це було нелегко. Вона пригадала, ящо копи нічого не знайшли, то чому вона щось знайде? Але знову ж таки, нагадала вона собі, вони насправді і не дуже шукали.

Через хвилину Беккі вийняла блокнот і почала переглядати записи про те, що вона вже зробила. Спершу вона розмістила по всьому районі плакати з фотографією брата і інформацію, що той розшукується. Потім ходила по різних місцях і запитувала людей, чи ті часом не бачили її брата. Вона навіть перешукала речі брата, але і там не знайшла ніякої зачіпки.

Дівчина важко зітхнула і ще раз поглянула в блокнот і тут до неї дійшло, що вона шукала тільки брата. Звичайно, вона дуже хотіла його знайти, але як щодо тих інших трьох зниклих. Можливо інформація про них зможе їй допомогти. Можливо через них, вона знайде Корі. Вона тільки сподівалась, що з ним буде все в порядку…

* * *

Це була велика кімната, освітлена красивою люстрою і обставлена меблями з минулого століття. В одному кінці кімнати знаходилось велике крісло і високою спинкою, яке справляло враження трону. І хоча вона не визнавала цього, особа, яка сиділа у цьому кріслі вірила, що це її трон.

Синтія насупилась, трохи змінила позу в своєму кріслі, постукуючи нігтями однієї руки об підлокітник. Вона здушила спокусу дати команду негайно з'явитись Монік і відмовилась від цього. Монік і так скоро прийде. Вона була така передбачувана.

Потім Синтія знову змінила позу, схрестивши ноги, одночасно підносячи сигарету до губ. Вона млосно затягнулась і випустила вбік дим, пильно дивлячись на двері. Хтось добряче заплатить за те, що вона чекає… вони заплатять. Доміна слабо посміхнулась, а потім зробила ще одну затяжку.

Через мить в кімнаті з'явилась Монік, тримаючи піднос з пляшкою віскі і склянку повну льоду.

- Ваш напій, мадам - повідомила вона, ставлячи піднос на стіл і наповнюючи склянку алкоголем, а потім передаючи її Синтії.

Без слова подяки, Синтія вирвала напій з рук прислуги і зробила великий ковток. Потім знову подивилась на Монік, яка вже почала прибирати в кімнаті. І не важливо, що вона це робила сьогодні ранком, вона відчувала, що мусить це робити. Це давало їй почуття радості і насолоди. Таке прагнення до чистоти потішало Синтію. Вона навіть не нагадувала Монік, що та повинна робити, але те, що вона не нагадувала їй про роботу, викликали в Синтії змішані почуття.

- Дівчино - нарешті сказала Синтія, своїм командним голосом.

- Ві, мадам?

Синтія викинула сигарету і зробила ще один ковток віскі, усвідомлюючи, що Монік все ще чекає на її наказ. Врешті вона скомандувала: - Іди сюди і вилижи мою піхву.

Монік кивнула головою. - Ві, мадам - сказала вона підходячи і стаючи на коліна перед широко розведеними ногами мадам, щоб зробити так як їй наказано. Без зайвих слів Монік робила свою справу, а Синтія, залишаючись в своєму кріслі, смакувала отримуваним задоволенням тихенько стогнучи. Звичайно це не було щось екстраординарне, але мадам це подобалось.

Як тільки Монік закінчила, заставивши мадам отримати оргазм, Синтія махнула рукою: - Можеш йти… і забери піднос… І ще, поклич до мене Танді.

Потім Синтія слабо посміхнулась, побачивши, що Монік очікує ще на якісь накази. - Чекаєш на ще щось! - гаркнула жінка, ляскаючи служку по щоці, а та негайно поспішила виконувати отримане завдання.

- Так - задумливо промовила про себе Синтія. - Вона дуже корисна… хоча, часом, якась заторможена.

Хвилину потому в кімнату увійшла чуттєва блондинка Танді. Вона виглядала так, ніби ось-ось мала «вискочити» з свого одягу. Синтія злегка посміхнулась побачивши її, але лише злегка. Незважаючи на все, їй було приємно побачити Танді, яка була так сексуально одягнена.

- Привіт - вигукнула дівчина, посміхаючись.

- Принеси мені мій страпон! - зажадала Синтія, відставляючи склянку з алкоголем, Танді без застережень виконала її наказ, підносячи шкіряний пояс з закріпленим на ньому великим чорним гумовим фалоімітатором, а потім завмерла в очікуванні на новий наказ.

- Лягай на диван розведи ноги.

Танді знову без коливань зробила те, що їй наказали.

Синтія посміхнулась, а потім піднявшись, почала закріпляти на собі страпон. Зробивши це, вона повільно попрямувала до дивана, на якому її чекала Танді, відчуваючи як величезний фалос оббивався об ноги, реагуючи на її кроки. Синтія зупинилась в кільканадцяти сантиметрах від дівчини, розглядаючи її. Танді була блондинкою, а навіть більше: зразковою блондинкою, яка не була в змозі прийняти найменшого рішення щодо себе. Замість цього, вона чекала, щоб хтось сказав їй, що вона повинна робити.

Потім Синтія насупилась, пригадуючи Мака, гадаючи куди міг подітись цей кобель. Вона була готова наказати його, як тільки той з'явиться перед очима своє пані. І все це після того, як вона дала йому роботу в якості садівника, а навіть більше, дозволила йому служити і задовільняти її… Взагалі-то, він виявився хорошим лише в трахканні, хоча, признаючись в думках, в цьому йому не було рівних. Він був неймовірно витривалим, а його придаток постійно залишався твердим і готовим до виконувати для неї будь-які забаганки. Але, знову ж таки, це було єдине, про що він міг думати.

- Я розберусь з ним, як тільки він повернеться - задумливо промовила до себе Синтія, а на її красивому обличчі з'явився звірячий оскал, коли вона уявила собі, як Мак буде покараний.

Синтія не збиралась витрачати свій цінний час на роздуми про покарання, натомість сфокусувала свою увагу на поточному задоволенню. Вона ще ближче підійшла до дівчини і владно посміхнулась, вирішивши довго і без перестанку отримувати насолоду…

* * *

Беккі завмерла перед важкими дерев'яними дверима, звіряючись з адресою, яка була написана на клаптику паперу. Виглядало на те, що адрес відповідав написаному, все ніби було в порядку, але вона ніяк не могла собі уявити, що її брат міг робити в цьому будинку. Нажаль, ця адреса була єдиною зачіпкою, яку вона знайшла…

Напередодні Беккі відвідала одну дівчину, хлопець якої також зник з її братом. Беккі змушена була трішки розговорити її, аж врешті та розповіла все, про що знала, а по-правді, майже нічого нового. Вона навіть не мала речей свого хлопця. Вони були запаковані і переслані його батькам. Однак, в неї залишився нотатник Тома.

На мить Беккі посміхнулась, сподіваючись, що знайде якусь відповідь в ньому. Коли вона відкрила нотатник, звідти випав листок паперу з датою та адресою будинку. Це була дата, коли зниклих бачили востаннє.

Зрозумівши, що вона знайшла, Беккі вирішила самій перевірити адресу, вказану на папірці. На копів вона не розраховувала. Ті ставились до її слідства досить скептично. Дівчина була впевнена, що цей будинок був якось пов'язаний з зникненням її брата, а тому вона вирішила дослідити все сама… так на всяк випадок.

- Ну ось я і тут - пробурмотіла вона, розглядаючи вхідні двері будинку. - І що далі? - продовжила вона і застукала в двері.

Після короткого очікування, двері повільно відчинились і Беккі, з здивуванням, побачила красиву дівчину одягнену в еротичну латексну сукню французької покоївки, яка відкрила двері. Кілька секунд Беккі витріщалась на цю жінку… навіть трохи відчуваючи заздрощі.

- Бон жур - сказала та з сексуальним акцентом. - Чим я можу Вам допомогти?

- Хм… - Беккі моргала очима, аж врешті зробила глибокий вдих. - Я шукаю свого брата, чи не могли Ви його тут бачити?

Вона простягнула фотографію Корі, а потім фото його друзів. - А можливо їх?

Монік дивилась на знімки, а потім моргнула в замішанні. Молоді люди на них виглядали… знайомо, хоча вона і не могла сказати, що їх бачила. Насправді, вона була майже впевнена, що десь їх бачила, але ніяк не могла пригадати де і коли.

- Я не впевнена… - повільно сказала вона. - Зен здаються знайомими… але…

- Насправді? - запитала Беккі, побачивши блиск в очах покоївки, хоча та і виглядала на розгублену.

- Можливо зе мадам буде знати щось більше - знову повільно сказала Монік вагаючись.

Беккі злегка посміхнулась. Вона була майже впевнена, що саме тут щось дізнається про зниклих. Однак дівчина розуміла, якщо власники цього будинку були замішані в зникненні Корі, то вона могла б бути в небезпеці. Але з іншого боку, хто як не вони могли щось знати про Корі і його друзів.

- То чи я можу поговорити з нею? - запитала Беккі, намагаючись надати голосу жалібну інтонацію. - Прошу!

- Зе мадам не любить, коли їй перешкоджають - повільно сказала Монік, виглядаючи так ніби насправді хотіла допомогти, але і побоюючись на наслідки запрошення гостя. Але знову подивившись на Беккі, вона зітхнула і відійшла в сторону. - Будь-ласка заходьте, а я запитаю зе мадам…

Після миті коливань, Беккі повільно увійшла всередину. Увійшовши, вона повільно і з подивом розглядалась навколо, сподіваючись побачити свого брата. Сподіваючись, що Корі все ще живий…

Раптом вона почула голосний жіночий крик. - Що це таке?!…

- Мадам… - ахнула Монік, побачивши жінку коли піднімалась по сходах.

- … і хто це?! - владно запитала вона.

Беккі придивилась жінці, яка стояла на другому поверсі будинку, а її рот несвідомо почав відкриватись. Жінка мала довге чорне волосся і була неймовірно красива. На ній був латексне облягаюче вбрання, в якому вона виглядала так, ніби тільки-но вийшла з якого порно-фільму, або глянцевого журналу для фетишистів.

Синтія зробила кілька кроків, повільно спускаючись по сходах і пильно дивлячись на непрошену гостю. Від цього погляду Беккі інстинктивно зробила крок назад і зіщулилась. Одна Синтія здавалось сприйняла її рух, як належне. Коли вона продовжувала спускатись вниз і приглядатись до дівчини, то спохмурніла, маючи дивне відчуття, що десь, колись вона знала цю дівчину.

- Твоє ім'я, дівчино?! - холодно запитала Синтія, все ще будучи збентеженою від того дивного відчуття. Вона була більше ніж впевнена, що ніколи не бачила цю дівчину. Все виглядало заплутано, а Синтія не любила плутанини. - Відповідай!

- Б… Беккі Метьюз - нервово відповіла та, злякавшись тону цієї дивної жінки.

Коли дівчина дивилась на цю жінку, то відчула щось… дивне. Вона ніби знала її і це відчуття сильно непокоїло Беккі.

- Мадам - Монік винувато вклонилась, - вона декого шукає і я подумала, що Ви можливо знали їх.

Не кажучи ні слова, Синтія підійшла до Беккі, зупиняючись прямо перед нею і продовжуючи уважно розглядати її. Потім вона схопила підбородок дівчини і почала обертати її голову вліво і вправо, щоб краще придивитись. Дивне відчуття, що вона знає цю дівчину не полишали Синтію. Навіть її ім'я звучало якось знайомо.

- Ем… ем… - Беккі полегшено проковтнула слину, коли жінка відпустила її обличчя. - Я шукаю мого брата…

Синтія презирливо посміхнулась і взяла фото з рук Беккі. Дивлячись на світлину молодого хлопця, вона знову відчула, що десь бачила цього хлопця, хоча і не могла пригадати де. Це її заінтригувало. Вона забажала… ні, вона вимагала отримання всіх відповідей.

- Розкажи мені все, що ти знаєш, дівчино - прогарчала доміна, тоном який не звучав як прохання. Це був голос людини, яка не просить, а вимагає.

Беккі навіть не думала противитись і розповіла все, про що довідалась під час свого розслідування. Вона скептично ставилась до отриманої інформації, але ця інформація була єдиною, до якої вона «докопалась».

Як тільки дівчина закінчила свою розповідь, Синтія кинула їй фотографію Корі, не хвилюючись чи спіймає вона її чи ні. Вона все ще пильно дивилась на Беккі, ніби старалась щось пригадати. Потім насупилась, відчуваючи роздратування, від того, що в неї нічого не вийшло і що ця молода дівчина забирає її цінний час. Але з якихось причин, жінка не могла просто так розвернутись і піти до себе.

- Танді! - гукнула Синтія. - Підійди сюди. Це був саме такий тон, який зазвичай, зарезервовано для домашніх собак.

Кілька секунд потому, пишна блондинка з'явилась на другому поверсі. З одягу, вона мала на собі тільки туфлі на високих каблуках, панчохи, підв'язки, трусики, мініатюрний бюстгальтер і кольє навколо шиї.

- Пані мене викликала? - сміючись запитала Танді, як тільки спустилась на партер.

Беккі з подивом дивилась на на новоприбулу дівчину, яка виглядала як типова бімбо.

- Покажи їй фотографії - наказала Синтія, навіть не дивлячись на Беккі.

- Вони мило виглядають - захихотіла Танді, коли роздивилась світлини. - Я повинна трахнутись з ними?

Від почутого Беккі аж задихнулась, стараючись второпати куди вона попала. До неї дійшло, що ці люди якось пов'язані зі зникненням її брата та його друзів.

- Ти впізнаєш когось з них?! - холодним тоном грізно гаркнула Синтія.

Знизавши плечима Танді відповіла: - Я не знаю. Думаю, що ні…

Синтія пильно подивилась на Монік, так ніби та була у всьому винувата. - Ти?!

-О ні, мадам - швидко відповіла та. - Вибачте, що я впустила її… - вона замовкла, коли Синтія сильно ляснула її по обличчю. Від побаченого Беккі здригнулась.

- Приймати рішення не належить до тебе - твердо сказала Синтія. - Після всього, я буду змушена поважно зайнятись тобою…

Монік просто відступила назад і опустила голову від сорому. А потім, всі почули гучний стукіт в двері. Перш ніж Синтія спробувала затримати служку, та вже була біля дверей і відчиняла їх. Через кілька секунд Монік повернула обличчя до своєї пані з виразом розгубленості. Виглядало на те, що вона не розуміє, чому відкрила двері.

А потім в будинок зайшов чоловік, одягнений в сіре пальто і капелюх. Затримавшись за дверима, він повільно роздивився навколо.

Очі Синтії заблищали від люті. - Як ти посмів зайти в мій дім непрошеним?!… Її пальці стиснулись в кулаки, а сама вона ніби збиралась накинутись на невідомого. - І хто ти такий, до біса?!

Чоловік раптом підняв руку і Синтія завмерла, не можучи поворухнутись. - Моя люба пані - спокійно сказав він. - Я досить добре знаю хто я, хоча мені прикро, що Ви не можете ствердити теж саме про себе.

Його реакція налякала Синтію більше, а ніж її раптова безпорадність. Жінка не могла собі уявити хто цей чоловік, який так відноситься до неї. - Відпусти мене негайно! - зажадала Синтія холодним і жорстким тоном. - Інакше ти навіть не уявляєш собі, як будеш страждати.

Однак чоловік поводився так, ніби не чув погроз в свою сторону. - Я є тим, ким я є - продовжував він похмуро. - І більшість людей, звуть мене Джошуа.

- Я рада привітати Вас, пане - сказала Монік, роблячи легенький кніксен.

Танді нервово озирнулась, стараючись зрозуміти навколишню ситуацію. За винятком Синтії, всі інші дівчата дивились на Джошуа. Та з жорсткою усмішкою на красивих губах уявляла, що вона робитиме з цим непроханим гостем.

Коли вона було відкрила рота, щоб послати ще одну погрозу, Джошуа сказав: - Я сподіваюсь, що відповім на всі Ваші питання.

- Так буде краще - усміхнулась Синтія, хоча чоловік і і далі продовжував ігнорувати її слова.

- Ви знаєте де мій Корі? - ахнула Беккі, наполовину з надією, наполовину з підозрою в голосі.

Джошуа просто кивнув головою. - Він і його друзі знаходяться значно ближче, ніж Ви можете собі уявити.

- Де вони? - благала Беккі. - Де Коррі?

На мить Джошуа просто повільно і з задумливим виразом обличчя подивився на жінок в кімнаті. Потім продовжив: - Можливо буде простіше розповісти, що сталось з твоїм братом і його друзями.

Синтія ще раз збиралась голосно командувати, але раптом вона заніміла, так як раніше перестала рухатись. Вона кричала в німому розчаруванні, безпорадно рухаючи головою розглядаючись навколо.

- Всі вони стали жертвами магії - почав Джошуа, роблячи наголос на «магія», так ніби ненавидів це слово. - Пара злих чарівників заради власної розваги, використали їх.

- Не існує такої речі, як магія - запротестувала Беккі, дивлячись на знерухомілу Синтію і починаючи сумніватись в своїх словах.

- Ти навіть не знаєш, як я бажаю, щоб це було правдою - з легким роздратування відповів Джошуа. Потім він простягнув руку і над його долонею виникла куля, яка світилась. Він прибрав руку, а куля продовжувала висіти в повітрі, переливаючись незліченними кольорами. - Я також є чарівником - спокійно сказав до Беккі. - Хоча, боюсь, що не аж такий потужний, як ці двоє.

Вона стояла нерухомо, а в її голові крутились питання до цього дивного чоловіка. Дивлячись то в його очі то на левітуючу кулю, дівчина вже більше не сумнівалась в тому, що магія таки існує. Але це розуміння не зменшило кількість питань, відповіді на які вона хотіла отримати.

- Я думаю, що побачивши все сама, ти зрозумієш, що тут сталось - сказав Джошуа, вказуючи на кулю і бурмочучи щось собі під ніс.

Беккі побачила як куля почала рости, змінюючи розмір з тенісного м'ячика до баскетбольного м'яча. Всередині неї дівчина угледіла образи, які почали формуватись всередині. Врешті, вона побачила в кулі свого брата. Від несподіванки дівчина ахнула. Все це виглядало, як телепередача в телевізорі.

- Корі… - задихаючись прошепотіла вона.

Беккі могла тільки спостерігати в кулі, як її брат з приятелями зайшли в будинок, потім зустріли дивних чоловіка і жінку. Дівчина ледь не закричала, коли зрозуміла, що вони почали змінюватись… в когось, хто виглядав на знайомих.

- Ти? - врешті вигукнула Беккі, дивлячись на розгублену Монік.

Продовжуючи дивитись в кулю, щелепа дівчини відвисла, коли вона побачила, як змінюється її Корі, трансформуючись в сексуально одягну високу жінку, в жінку, яка стояла поруч з нею.

- Вони нічого не пам'ятають - пояснив Джошуа, коли Беккі розглядала Синтію і решту дівчат.

Синтія сама не могла повірити в побачене. Це було неможливо, щоб вона були колись цим худорлявим хлопцем. Це не мало ніякого сенсу, навіть беручи до уваги те, що вона нічого не пам'ятала зі свого минулого. Синтія люто дивилась на Джошуа чекаючи шансу, щоб той потрапив в її красиві руки. Ніхто не посміє так знущатись над нею.

- Цє може бути правдою? - тихо запитала Монік, дивлячись на чоловіка. - Я нічого не пам'ятаю… І хто ці молоді люди? Потім вона розгублено простягнула руку і почала полірувати клямку дверей, так ніби отримувала задоволення від цієї роботи.

- Чи… чи можна повернути зміни назад? - запитала Беккі. - Чи можна повернути Корі?

Джошуа повільно похитав головою вибачаючись. - Боюсь, що я не є настільки потужним чарівником, щоб скасувати ці заклинання. Потім він подивився в очі дівчини і додав: - Нажаль не тільки їх тіла були змінені. Їм змінили розум… та особистості.

Почувши це Беккі почала плакати від того, що не може нічого змінити. - Але…

- Я не знаю, як змінити їх назад - тихо почав говорити Джошуа. - Але є щось, що я можу зробити для них.

Дівчина з надією підняла заплакані очі, дивлячись то на чарівника то на Синтію. Думка, що ця сука була колись її братом сильно пригнічувала Беккі.

Через мить Джошуа продовжив: - Зміна їх тіла лежить поза моїми здібностями, але я можу відмінити зміни в їх головах, повернути їм попередні спогади. Хоча це і буде досить важко. Їх нові особистості занадто глибоко укорінились, щоб можна було повністю відновити попередні індивідуальності.

- Що Ви маєте на увазі? - запитала дівчина, знову починаючи хвилюватись.

- Чим довше вони перебувають в нових тілах, тим сильніше стає їх нове «Я». Якби я з'явився тут протягом кількох перших днів після зміни, то все можна було б зробити значно легше. Нажаль, вони перебувають в цих тіла понад 3 місяці, а тому мене чекає більше праці.

Джошуа знову замовк, дивлячись на Монік, потім на Танді, аж врешті зупинився на Синтії. - Це дійсно буде важко.

Раптом він підняв руки, щось шепочучи на невідомій мові. Потім його долоні почали світитись, але лише на коротку мить. Секундою пізніше Танді, Монік і Синтія почали по-порядку падати на підлогу.

- Як я ненавиджу магію - пробурмотів Джошуа.

Танді скрикнула від несподіванки, коли її спогади почали зникати, а в голові з'являлись спогади Тома. Вона підсвідомо зрозуміла, що саме ці спогади є справжніми. Спогади її/його минулого, коли він був хлопцем.

- Я Том? - прошепотіла Танді…

У той час, осторонь, Монік піднялась і почала похитувати головою, коли її старі спогади повертались в голові. Вона повільно моргала повіками, а потім усміхнулась, зрозумівши, що вона Поль. - Цє так… дивно - прошепотіла вона з французьким акцентом і розглядаючи своє тіло…

Синтія тільки скривилась від всієї цієї бурі в своїй голові, стараючись боротись з старими спогадами. Врешті спогади Корі майже витіснили спогади Синтії.

Вона повільно озирнулась навколо, потім глянула на Джошуа, аж врешті затримала свій погляд на незнайомій дівчині.

- Беккі… - посміхаючись прошепотіла Синтія, дивлячись на молодшу сестру і розпізнаючи її.

Дівчина скептично споглядала на Синтію, аж врешті запитала: - Корі?… Це насправді ти?

- Так - відповіла жінка, а потім додала. - Я думаю, що так…

Синтія/Корі піднялась і почала оглядати свої тіло, усвідомлюючи, що вона зовсім не подібна на Корі. Одночасно, він не відчував себе дивно і ніяково. Це просто було… його тіло.

- Я думаю, що на потрібно поговорити - ствердила Синтія, вказуючи на диван. - Ми можемо сісти отам і порозмовляти?

Як тільки вони сіли, Монік озирнулась на них і запитала: - Хтось хоче що-небудь випити?

- Принеси мені скотч - відповіла Синтія, потім злегка насупилась і майже неохоче додала, - будь-ласка.

Через кілька хвилин Монік повернулась з випивкою, відчуваючи задоволення, що всі навколо були щасливі. Потім вона спохмурніла, коли побачила на одному з столиків пил і вже хотіла підійти до столика і витерти пил, коли почула.

- Припини і сідай - наказала їй Синтія, кидаючи на дівчину спопеляючий погляд.

Монік завмерла і втупилась на пил, тримаючи ганчірку в руках, усвідомлюючи, що старий Поль ніколи б не витер цей пил. Але тепер, цей пил на столику сильно дратував її.

- Я… Мене перетворили на чистюлю - зойкнула вона від подиву. Монік розгублено озирнулась і врешті сіла, продовжуючи час від часу споглядати на виявлений пил, одночасно борючись з спокусою витерти його.

Танді сиділа злегка насупившись, пробуючи зрозуміти, що ж трапилось з нею. Вона пригадала ким був Том і ким вона є тепер. Однак, вона не горіла бажанням ставати тим, ким колись був Том.

- Хм… - Беккі запитала Танді. - З тобою все в порядку?

- Я думаю, що так - відповіла та, не будучи впевненою в сказаному. Вона виглядала на збентежену і з надією гляділа на Синтію…

- Я не можу повірити, що знайшла тебе - туркотіла Беккі, дивлячись на статну жінку з подивом і одночасно з цікавістю. - Але все це так дивно…

- Я знаю - відповіла Синтія з усмішкою. - Це досить незвично.

Потім вона подивилась на Джошуа. - Ви говорили, що повністю відновите наші старі особистості. Але Поль ніколи не поводив би себе так, як Монік тільки-но, або ж просто так сидіти і мовчати.

- Як я вже говорив, я не можу відновити стару особистість на всі 100 відсотків. Ваші нові індивідуальності були занадто сильними, а тому все, що я міг зробити це з'єднати ці свідомості в одну. Це був єдиний спосіб повернути вас назад.

- Зрозуміло - задумливо відповіла жінка, відкинувшись на дивані і закурюючи сигарету. Вона затягнулась і випустила дим через губи, раптом усвідомлюючи, що Беккі пильно дивиться на неї.

- Але ж ти не куриш… - скрикнула та від подиву.

- Корі не курив - різко відповіла Синтія, відчуваючи роздратованість, що хтось сумнівається в тому, що вона робить. - Джошуа тільки-но пояснив, що в цьому тілі я не тільки Корі, а частково і Синтія. Насправді, мені подобалось це ім'я. Я б хотіла використовувати його і надалі.

Почувши таке, Беккі була невпевнена, що думати про таке. Факт - її брат був перетворений в жінку, що вже було досить шокуючим. А тепер виявляється, що його особистість буде складатись з чоловічої і жіночої істотності. Вона не була впевнена, як ці зміни сприйме родина. Однак, те що Корі повернувся… навіть так кардинально зміненим, втішало її безмірно.

- Ти повернеш Стефані? - запитала Синтія, подумки додаючи, що було б добре знайти її. Вона посміхнулась, коли пригадала величезний пеніс Мака і його необмежену витривалість. Він був чудовою іграшкою для забав жорсткої Синтії.

- Боюсь, що для неї вже запізно. Її заарештували за сексуальне насильство і спробу зґвалтування. Я міг би відновити її особистість, як зробив це з вами, але в даній ситуації це не піде їй на користь, особливо там, де вона буде відбувати своє покарання.

Всі затихли на мить. - Бідна Стефані - сумно прошепотіла Танді. - Бідний Мак.

Синтія відчула легкий укол жалю до Мака і це відчуття застало її зненацька. Протягом кількох останніх місяців вона звикла не відчувати ніяких емоцій щодо своїх слуг. Виглядало на те, що Джошуа повернув сутність Корі, а та, відтепер, має вплив на відчуття Синтії…

- Я боюсь, що зробив все, що міг зробити - сумно і втомлено сказав чоловік. - Настав час йти далі.

- Але що це за люди, які зробили з ними таке? - запитала Беккі, притуляючись до Синтії. - Що, якщо вони повернуться?

- Не повернуться - запевнив їх Джошуа - Я вже стикався з їх… розвагами.

Він замовчав, ніби пригадуючи щось далеке і сумне. - Розваживши себе в одному місці, вони переносяться в інше, придумуючи там нові та жорсткі розваги.

- Але… почала Беккі, нервово оглядаючись навколо.

- Вибач, але в мене є інша робота - сказав їй Джошуа, вкладаючи капелюх. - Жертви зловживання магією потребують моєї допомоги.

Він підійшов до дверей, а Монік кинулась їх відкривати. Синтія йшла поруч з ним, а Беккі і Танді слідували за нею.

- Зачекай - сказала Синтія. Джошуа розвернувся і подивився на неї. Жінка глибоко вдихнула і щиро сказала: - Спасибі.

- Ві… я також… Мерсі… Спасибі - додала Монік.

Танді просто тихо хихикнула, а потім обійняла чоловіка. - Не потрібно було мені це робити - прошепотіла вона змовницьки, - але…

Коли Танді відсторонилась, слабо посміхаючись почала говорити Беккі.

- Я не знаю, що сказати… Я повернула Корі назад… але одночасно і не Корі… - вона невпевнено подивилась на Синтію.

- Думай про мене, як про старшу сестру - ніжно сказала Синтія, поклавши руку на плече Беккі. Від почутого дівчина широко посміхнулась.

- Нема за що - прошепотів Джошуа і пішов геть, бурмочучи під ніс: - Як я не ненавиджу магію.

Коли двері замкнулись, дівчата стояли і дивились одна на одну, усвідомлюючи, що минуле, таким яким воно було раніше не повернеш і вони будуть змушені пристосовуватись до нового життя. Виглядало на те, що коледж вони вже не закінчать, принаймні в найближчому майбутньому. А ще, якось потрібно було вирішити проблему з Маком.

- І що ви збираєтесь робити далі? - запитала Беккі, озвучуючи те, що хвилювало всіх.

- Я… Я не знаю - відповіла Танді, виглядаючи так, ніби зараз розплачеться. - Я не можу вирішити, що робитиму далі. Я просто не знаю…

Замість того, щоб продовжувати, вона згадала, що робила останні місяці в цьому будинку. Це життя було дивне, але… таке захоплююче. Вона злегка посміхнулась пригадуючи всі ті речі, які Синтія заставляла її робити. Саме тоді Танді відчувала себе щасливою і задоволеною. Вона вирішила поки-що залишитись там, де була до тих пір…

- Я не можу повернутись до дому. Не як французька покоївка - проковтнувши слину сказала Монік.

Вона подивились на себе з зітханням, відчуваючи абсолютно комфортно і нормально тим, ким вона була. Дівчина навіть не могла тепер уявити, що могла б когось примушувати виконувати роботу замість неї. Навіть, якщо тепер вона і була схиблена… на прибиранні і прислужуванні іншим, вона відчувала себе щасливою, роблячи щось для інших. Виглядало на те, що її майбутнє пов'язане з служінням для інших. Монік злегка здригнулась, коли зрозуміла, що ці думки не шокували її. В дійсності, вона відчувала гордість від своїх досягнень в цій області…

Синтія стояла і думала про Стефані… про Мака. Вона розуміла, що Стефані не винувата в тому, що її перетворили на сексуального наркомана, а тим більше не заслуговувала такої долі. Але Мак скоїв злочини і змушений буде понести кару за скоєне. Вона самовдоволено посміхнулась від цих думок, але їй все одно було сумно, що одночасно з Маком буде покарана і Стефані.

Вона переживала не тільки за Стефані/Марка, вона переживала за всіх своїх друзів. До появи Джошуа, коли б вона почула те, що трапилось з Марком, то просто розсміялась, а потім розлютилась на нього, через те, що він зробив те що зробив без її дозволу. Але зараз, вона чула жалість, почуття яке майже забула. Цей Джошуа таки «накрутив» з її особистістю. Тепер вона не знала скільки в неї є від Корі, а скільки від Синтії, хоча і була впевнена, що Синтія в ній є досить сильною стороною.

«Неважливо» - твердо вирішила вона. «Я є тим, ким я є… і не важливо ким.»

- Що нам тепер робити? - нервово запитала Танді.

Синтія пирхнула, відповідаючи. - Жити далі.

Беккі подивилась на свого старшого брата… старшу сестру зі змішаними емоціями, усвідомлюючи, що Корі змінився. Однак, вона любила його, незалежно від того, як той тепер виглядає. Без попередження, вона обійняла Синтію, вигукуючи: - Я кохаю тебе.

Синтія виглядала на злегка шоковану, але повільно обійняла Беккі у відповідь, відчуваючи, що кохає свою молодшу сестричку, яка зникла з її життя, а потім так несподівано повернулась до нього. - Я… Я теж тебе кохаю, маленька - ніжно відповіла жінка.

- Але що ми скажемо нашим батькам? - запитала Беккі, відсторонюючись від сестри.

- Ми щось придумаємо… Я думаю, що тобі настав час повертатись додому. А нам - вона вказала на подруг, - потрібно поговорити… наодинці.

Беккі виглядала на розчаровану, але з зрозумінням кивнула головою. Принаймні, вона вже знала, що трапилось з її братом і де тапер знайти його. Вона не хотіла йти, але пересилюючи себе, таки попрямувала до дверей.

- Побачимось пізніше - сказала дівчина до Синтії, зупиняючись перед дверима, які відкрила Монік. Її слова прозвучали одночасно як питання так і ствердження.

- Звичайно - відповіла Синтія киваючи головою.

Як тільки за дівчиною закрились двері, троє колишніх чоловіків мовчки подивились один на одного. В голові кожного крутились власні думки, власні плани і питання щодо свого нового життя.

- І що тепер на робити мада… Синтія? - стурбовано запитала Монік

- Що забажаєте - коротко відповіла Синтія, схрестивши руки на грудях. - Ви вільні, можете йти куди забажаєте, але я вирішила залишитись тут. Принаймні, поки не придумаю щось нового.

Танді і Монік подивились на себе. Нарешті покоївка сказала: - Я теж тут залишусь. Мені подобається те, що я зараз роблю… а тому залишаюсь з тобою…

Танді подивилась на Синтію, закусивши нижню губу в задумі. - Я не маю куди повертатись - повільно сказала вона. - І я не думаю, що зможу піклуватись про себе так як раніше.

Її слова звучали так, ніби сказане боліло дівчину, але одночасно в цих словах відчувалась чесність і розуміння.

- Я також залишаюсь тут….

Вона невпевнено поглянула на Синтію так, ніби хотіла добавити «якщо ти цього бажаєш…»

Синтія кивнула головою, її очі сіяли, а на губах з'явилась невелика посмішка. Вона насправді не очікувала іншої відповіді від подруг. Можливо в їх голови і повернулись старі спогади, але вона кохала їх теперішніх сильніше, аніж коли вони були чоловіками. Вона була вдячна за це, тим більше, що раніше це Корі завжди підлизувався до них, шукаючи дружби… Виглядало на те, що тепер вона була відповідальна за них… Ну що ж, вона заставить їх відчути, як сильно їх кохає…

- Монік - сказала вона - підготуй мені ванну… Якщо тобі не важко.

- Звичайно - з посмішкою відповіла покоївка. Хоча вона і повернула старі спогади, але робити щось самій… навіть для когось іншого, змушувало її відчувати себе важливою і необхідною. В неї з'являлось почуття мети, якого Поль ніколи не відчував.

Коли Моніка вийшла, Синтія звернулась до Танді і з посмішкою почала облизувати свої губи.

- Чому б нам спочатку не повеселитись? - ствердила вона, почавши пестити пишні цицьки дівчини.

Танді з радістю погодилась на цю пропозицію. Хоча Синтія не видала ніяких наказів, виглядало на те, що вона хотіла того, в чому Танді була найкраща. Її тягнуло до цієї жінки як магнітом.

Дівчина злегка хихикнула розуміючи, що відтепер все буде по-іншому, але, в даний момент, це ніскільки не турбувало її. Врешті вона відчувала себе вільною від відповідальності і переживань, від всіх дрібниць, якими Том «забивав» свою голову. Семе зараз, вона почувала себе в безпеці, впевнено усвідомлюючи, що Синтія буде піклуватись про неї.

Синтія посміхнулась і певним кроком почала підніматись сходами на гору разом з Танді. По дорозі, вона розмірковувала, що в перспективі їй доведеться знайти іншого коханця, оскільки Мак став недоступним. Але на даний момент, вона була цілком готова задовольнити себе, використовуючи Танді і Монік.

- Спасибі Беккі, що врятувала мене - тихо прошепотіла вона, додавши подяку і Джошуа. Не тільки за те, що повністю повернув Корі назад, але і за те, що врятував її, Синтію, від домінування Корі. - Знай сестричко, я ще не закінчила з тобою… Нас чекають не тільки родинні розмови. Тобі потрібно так багато навчитись і пізнати. А я з радістю побуду твоєю вчителькою…

Потім Синтія пригадала слова Джошуа про його ненависть до магії. Тільки тепер вона зрозуміла, що він мав на увазі. Володіти такою силою було небезпечно, особливо, якщо її використовувати так, як використовували оті двоє, що трансформували їх. Можливо, колись, вона навчиться творити магію і тоді ця пара чаклунів, жорстоко пожалкує того, що зробила.

Але одночасно з цими думками Синтія поглянула на своє теперішнє, шалено сексуальне тіло, яке відбивалось в величезних дзеркалах на другому поверсі, а потім на тіло Танді. Від побаченого вона посміхнулась, очікуючи сьогодні вечером хорошої розваги. Вона не могла позбутись дивної думки, що з тієї магії вийшли деякі хороші речі, навіть якщо і не навмисно. Принаймні для неї, Монік і Танді. Щодо Мака… Що ж, зараз доля цього хлопця її мало інтересувала. Вона була такою, якою вона була. І це їй дуууже подобалось…