Костюм

Автор: Aleanne

Переклад: Pooh68

оригінал тут



Був вечір Хелловіна. Мої співмешканки, Кетрін і Тіна, вже не могли дочекатися щоб вийти. Вони збирались відвідати якусь дурну вечірку, а я, мав за них зробити всю роботу з роздавання цукерок і солодощів. Я сидів в своїй кімнаті. Переглянувши пошту на телефоні, я вирішив почистити власний одяг.

- Бене! - почув я окрик Тіни. - Чи не міг би ти прийти до нас?

Я глибоко зітхнув і попрямував до її спальні, де застав обидві дівчини, які хитро посміхались. Тіна тримала в руках якийсь костюм.

- Ось твоє вбрання, - щасливо промовила вона, демонструючи мені костюм дияволиці. Я подумав, що це якийсь жарт, а тому стояв і не відзивався, очікуючи на події, котрі мали розгорнутися далі.

- Я говорив вам, що буду в костюмі привида! Не диявола! На додаток - це костюм для дівчини! Що тут відбувається? - врешті відізвався я, не дочекавшись жодної реакції від них.

- Ну… Це все, що вони мали. Не гнівайся на нас, - сказала Тіна.

- Я не одягну його. Ви повинні це зрозуміти, - відповів я, відчуваючи, що починаю сердитися.

Тіна і Кетрін гнівно поглянули на мене.

«Вони це на поважно», - подумав я. «Вони насправді думали, що я одягну це?» - Я не можу його одягнути! Це костюм для дівчини! - голосно відізвався я.

Кетрін лише захихикала, а Тіна посміхнулась.

- Гаразд. Виглядає на те, що ми повинні перейти до плану «Б», - ствердила вона.

Кетрін продовжувала хихикати, коли підійшла до дверей і закрила їх, переконуючись, що я не втечу.

- Бене, ми нічого міняти не будемо. Я купила цей костюм, заплативши за нього «грубі» гроші а тому ти носитимеш його, - спокійно промовила Тіна.

- Але це дівчачий костюм! - повторив я. - Він навіть не підійде для мене!

- Перестань нити, - відповіла вона. - Або ми змусимо тебе одягнути його.

- Я не збираюсь одягати це, - не вгамовувався я.

- Що ж, ти сам це вибрав, - промовила Тіна, підходячи до одягу, котрий лежав на ліжку. - Кетрін будь-ласка використай шприц. Та кивнула головою і несподівано вколола мене, вводячи весь вміст.

- Що…! Що це таке?! - викрикнув я, відчуваючи, як оніміння розходиться по всьому моєму тілу. Через хвилину, я вже не міг рухатися. Кетрін, посміхаючись, посадила мене на крісло.

- Це для того, щоб переконатися, що ти не рухатимешся, - сказала вона. - Але не хвилюйся. Ти не рухатимешся, але все відчуватимеш.

Вона була права… Я не міг поворухнути ні рукою, ні ногою! На додаток, вони роздягнули мене догола і я з жахом споглядав на «шалених» дівчат, котрі посміхались до мене.

Тіна вибрала з купи одягу чорні трусики і одягнула їх на мене, підтягуючи вгору та змушуючи мене відчувати приємний дотик матеріалу. На вигляд, трусики були на кілька розмірів меншими, а тому стискали мою шкіру і пеніс… Але з кожною секундою… вони ставали все більш зручнішими, а я відчував, як навколо них змінюється моя шкіра і зникає тиск на пеніс.

Я намагався порухати руками, але нічого не виходило. Зміни продовжувались і я відчув, як шкіра навколо трусиків стала більш гладкою. А ще… я почув, що щось відбувається з моїм «приятелем»! Він поступово стискався, змушуючи мене відчувати це. Врешті, він зник в мені, а я мимоволі простогнав.

- Перший етап закінчено, - ствердила Кетрін, дивлячись на мене.

- Що за перший етап? - запитав я, відчуваючи вологу між ногами. Вологу, яка витікали з мене…

Я знову спробував порухати руками, але без результату. Тіна взяла невелике дзеркальце і відтягнувши мої трусики, поставила його так, щоб я міг побачити те, що мав тепер між ногами.

Я кліпав очима, не можучи повірити в те, що бачив. Між моїми ногами виднілись вагінальні губи!…

- Чому… в мене… піхва?! - закричав я. - Що тут відбувається? Але дівчата ігнорували мої крики, а Тіна повернула трусики назад.

- Тіно. Час на нігті, - відізвалась Кетрін, тримаючи в руках пляшечку з темно-червоною рідиною.

- Я його якраз шукала, - відповіла Тіна, посміхаючись. Вона взяла пляшечку і обережно почала наносити лак на мої нігті. Той відразу ж висихав, залишаючи криваво-червоний колір на нігтях.

- Кетрін, передай мені взуття, - попросила Тіна, а Кетрін дала їй пару босоніжок на дванадцятисантиметрових підборах. Вона посміхнулась до мене і почала вбувати їх на мої ноги, закріпляючи ремінці навколо гомілки. Я відчув, як мої стопи повільно зменшуються, аж врешті ідеально підійшли до обутого взуття. Я зрозумів, що змінились не тільки мої стопи, а і цілі ноги, відчувши, як ті стають довшими, стрункішими та гладшими!

- Кетрін. Що тут відбувається?! Чому я перетворююсь на дівчину? - закричав я.

- Дурненький. Це ж дівочий костюм. І тому ти змінюєшся, - зітхнувши, відповіла Тіна, дивуючись на такі мої дурні питання.

- Бен, тепер повинно бути весело, - промовила Кетрін, демонструючи мені червоний корсет. Вона приклала його до мого живота і обгорнула тіло, затягуючи ззаду шнурок.

- Він… Занадто тісний! - ледве промовив я.

- Та не хвилюйся ти так, - почув я Тіну. - Ти сам знаєш, що зараз все владнається.

Я зрозумів, що вона говорить правду. - Ні. Ні… Це не має права відбуватися! - закричав я, відчуваючи, як мої груди почали рости, повільно заповнюючи чашки корсету.

Коли збуджені соски потерлись об матеріал чашок корсету, я знову, мимоволі голосно застогнав.

Тепер я відчув, як мій живіть змінюється, намагаючись підлаштуватись під обійми корсету. Моя талія стиснулась так сильно, що я відчув, як внутрішні органи змінюють свої місця. Але позитивом від цього стала можливість зробити глибокий вдих, після якого я знову поглянув на дівчат.

- Чому… все це… Ви не можете мені зробити це! - повільно промовив я.

- Продовжимо, - сказала Тіна, не реагуючи на мої слова. Вона тримала в руках червону міні-спідничку, яку швидко одягнула на мене.

Тим часом Кетрін одягнула пару червоних браслетів на мої руки і я відчув, як вони стають стрункішими і жіночнішими. Мої долоні зменшились, а пальці видовжились, закінчуючись довгими і доглянутими нігтями, які були покриті криваво-червоним лаком.

- Кетрін, передай мені гребінець, - попросила Тіна, а та вручила його їй. - Дякую, люба, - дівчина посміхнулась і почала розчісувати моє волосся.

З кожним її рухом моє волосся видовжувалося. Тіна навіть підрізала його ножицями в кількох місцях і все для того, щоб все виглядало ідеально.

До цього моменту, я завжди носив коротко підстрижене волосся, але тепер, відчував, як воно приємно треться об мою спину. На закінчення, Тіна розпилила на голові вміст спрею до волосся і, як наслідок, воно змінило колір на темно-коричневе та злегка завинулось на лівому плечі. Потім, дівчина вийняла щось з чорного мішечка.

- Дозволь мені зайнятись твоїм обличчям, - сказала вона, накладаючи підклад на моє обличчя, втираючи його.

Я мріяв, щоб все це закінчилось, але все ще не міг поворухнутися. Єдиними моїм спротивом був гнівний погляд на Тіну.

- Та перестань Бене. Ми лише робимо тебе красивішим.

Коли вона закінчила з моїм обличчям, я відчув, як воно починає змінюватися. Оскільки поблизу не було жодного дзеркала, я був змушений дивитись в очі Тіну, використовуючи їх як дзеркало, а та маленьким олівцем підвела мої брови, а потім використала туш для вій, роблячи їх довшими.

- Ще трішки і все закінчиться, - збуджено промовила вона.

Кетрін вибрала пару сережок і м'яко проколола ними вуха, викликаючи в мене невеликий біль.

- Мені це не подобається… Зупинись негайно, - сказав я, коли Кетрін почала ласкати мої груди. - Гей! Припини це!

У відповідь, та лише посміхнулась і продовжила робити те, що робила.

Тим часом, Тіна наклала тінь для повік, роблячи моє обличчя більш поважнішим. На остаток, вона розпилила якийсь парфум на моєму обличчі, змушуючи мене приємно пахнути. Одночасно з цим, я відчув, як мій ніс зменшується. Дівчина посміхнулась, тримаючи губну помаду в руках.

- Дозволь мені поправити твої губки, - єхидно промовила вона.

Я лише зітхнув, а дівчина почала наносити помаду на мої губи. З кожним її рухом, мої губи змінювалися, стаючи більш повними і більшими.

Кетрін підійшла до мене маючи в руках дужку для волосся з двома ріжками і поклала її мені на голову, а Тіна обгорнула мою шию червоним коміром, змушуючи моє горло відчуватися забавно.

- Ми зробили це! - гордо заявила вона. - Бене, як ти себе почуваєш?

- Я не знаю… Якось дивно, - відповів я, будучи здивований тембром мого голосу.

Дівчата лише посміхнулись, явно ігноруючи мою відповідь.

- Тепер, ти можеш поглянути на себе в дзеркало, - ствердила Тіна, а я відмітив, що знову можу рухати руками і ногами.

Я обережно піднявся, намагаючись не втратити рівновагу на босоніжках з високими підборами. Повільно я підійшов до дзеркала, яке висіло на стіні та поглянув на своє відбиття.

Звідти на мене дивилась неймовірно сексуальна дівчина, під тридцять років, одягнена в костюм дияволиці. Несвідомо, я провів руками по цьому тілу, продовжуючи дивитися на себе в дзеркало. В мої голові калаталися десятки думок і відчуттів, а я продовжував мовчати. Врешті, руки зупинились на моїх грудях. Я ніжно стиснув їх, а потім, руки продовжили рухатися вниз, відмічаючи тонку талію та пишну попку. «Невже це моє тіло?» - розмірковував я, ледве стримуючи себе, щоб не поцілувати власне відбиття в дзеркалі. Я посміхнувся і повернувся до дівчат.

- Я виглядаю сексі, - впевнено заявив я. - Тіно, мені це подобається, - продовжував я своїм сексуальним голосом, посміхаючись до дівчини.

- Насправді? Це добре… Бенджаміна, - відповіла вона.

- Як ти мене назвала? - роздратовано запитав я. - Що це за ім'я? Я хочу якесь інше… Якесь красивіше… Якесь спокусливіше… Окрім цього, воно так подібне до мого старого імені.

- То може Еріка? - запропонувала Тіна.

- Ні…, - заперечив я

- Гаразд… Катрін, підкажи щось, - сказала Тіна, звертаючись до подруги.

- А як щодо Андреа? - відповіла та.

- Ні… Ваші імена до одного місця. Як на мене, для мене ідеально підходить Кассандра, - промовив я, відчуваючи гордість за власний вибір.

- Ну… А як ти себе відчуваєш? - врешті запитала мене Тіна.

- Тіно, я почуваю себе чудово! Неймовірно! - відповів я, споглядаючи на свою попку в дзеркалі. Ми ще розмовляли між собою певен час, а я навіть попросив їх поради щодо різного вбрання для себе.

- Кассандро, я так розумію, що ти вже не хочеш повертатись до старого тіла? - обережно запитала Тіна.

Я поглянув на себе в дзеркало. - Мати ТАКЕ тіло і не показувати його, це був би злочин перед красою, - захихикавши відповів я до Тіни, яка мала на собі костюм нареченої зомбі, а Кетрін - відьми…

* * *

Дівчата розважались на вечірці, а я стояла біля вікна спостерігаючи за ними і розмірковувала. Я все ще мала спогади свого старого життя, але тепер, вони відчувались неначе не моїми. Неначе, це були спогади цілковито іншої людини. Вони були подібні до якогось документального фільму з життя якогось хлопця. Я пообіцяла собі, що мої нові спогади будуть значно кращі від таких буденних спогадів моєї старої особистості.

Я розправила плечі і відійшла від вікна. Весь будинок був прикрашений до Хелловіна. Звучала техно, не зовсім відповідна музика, як на Хелловін, але зійде.

Я розглянулась, бажаючи розважитися. Я зробила пару кроків, моя нога підвернулась і я відчула, що починаю падати. Саме тоді, хтось зловив мене, а потім допоміг піднятися.

Я обернулась і побачила хлопця з коротким чорним волоссям, одягненого в костюм вампіра.

- З Вами все в порядку? - запитав він, люб'язно посміхаючись до мене.

Я відкинула волосся з очей і посміхнулась у відповідь. - Все в порядку. Дякую, що врятували мене.

- Було б прикро, якщо така красива дівчина впала і поранила себе, - впевнено відповів він. Я лише кивнула у відповідь, розглядаючи з інтересом хлопця перед собою.

- То… Ви були тут весь час? - запитала я, а він заперечливо покрутив головою у відповідь.

- Я приїхав сюди п'ять хвилин тому, але дуже радий, що спізнився.

Ми продовжували фліртувати один з одним, а я відчувала, що він все більше і більше мені подобається. Минуло 30 хвилин і я врешті вирішила зробити наступний крок. Коли він хотів щось сказати і наблизив голово до мене, я притиснулась до нього, обійняла його за плечі і притиснула до себе. А потім… поцілувала, ковзаючи язиком по його губах.

Я хтиво застогнала, відчуваючи дотик його губ на власних губах. Через мить, до мого стогону приєднався стогін його радості.

- То… як звати мого рятівника? - запитала я, коли ми врешті розірвали поцілунок.

Він облизав губи і посміхнувся до мене. - Адам, - відповів хлопець грудним, сексуальним голосом.

- Адам…, - повторила я, «смакуючи» його іменем. Він кивнув головою.

- А як звати прекрасну принцесу?

- Кассандра, - впевнено відповіла вона. - Отже… Що тебе привело сюди, Адаме?

У відповідь він знизив плечима. - Я занадто старий, щоб дивитися молодіжні фільми-жахи, або ходити від будинку до будинку і вимагати цукерки.

Я спокусливо посміхнулась у відповідь. - Такий великий та міцний хлопчик і боїться дивитись фільми-жахи? - дражнилась я.

- Зовсім ні… Але я захотів вийти з дому, - відповів він.

- Я знаю про що ти говориш. Я теж не можу всидіти вдома і нічого не робити. Було б прикро, не задемонструвати мій костюм, - захихикала я.

- Як на мене, то в ньому ти виглядаєш неймовірно красиво, - Адам подарував мені ще один комплімент.

- Дякую, але знаєш, він виглядатиме ще красивіше на ліжку поруч з костюмом вампіра, - відповіла я спокусливим голосом, змушуючи Адама почервоніти. - То може шановний вампір трішки розважиться з дияволицею? Зачекаєш? - запитала я.

Адам кивнув, а я підійшла до Тіни.

- Тіно, я йду додому і забираю Адама з собою, - промовила я, намагаючись перекричати голосні біти.

Дівчина поглянула на мене, потім на Адама і, посміхаючись, передала мені ключі від будинку.

- Веселої забави. Ага. Можеш використати МОЮ кімнату, якщо забажаєш, - відповіла вона мені до вуха, змовницьки підморгуючи.

- Дякую, - відповіла я, поцілувала її в щоку, а потім взявши за руку Адама, попрямувала в сторону нашого будинку.

З кожним кроком, я відчувала, як в мене все більше і більше наростає відчуття бажання. Я схвильовано чекала на те, що відбудеться, як тільки ми опинимося в будинку.

Я поглянула на Адама, продовжуючи стискати його долоню в свої долоні. «Сьогодні я стану жінкою! Назавжди!» - подумки викрикувала я. «Сподіваюсь, що Тіна і Кетрін будуть задоволені своєю роботою», - подумала я, помітивши наш будинок в кінці вулиці…