Помилка відьми

Автор: Lobo De la Sombra

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Роберт Старк (зовсім інший Старк) повільно відкрив очі. Він дивився на стелю і почувався стомленим. Врешті, зібравши всі свої сили, він спромігся піднятися і сісти на край ліжка.

«Що за ніч», - подумав він, все ще розглядаючи стіни своєї кімнати. «Перший раз за півроку, я вирішив піти до бару і напився так, що не пам'ятаю, як повернувся додому. На додаток, я повернувся сам. Але якщо я повернувся сам, то що робила ота жінка в моєму ліжку?»

Роберт пригадав, як в його ліжку лежала одна з найкрасивіших жінок, яких він бачив в своєму житті. Він майже відчував, як її рука ласкає його тіло, шепочучи ласкаві слова до вуха, котрі він не міг зрозуміти. «Ця жінка була реальною? Чи все це мара через випитий алкоголь?»

Роберт знизив плечима. У будь-якому випадку, жінка зникла, а перед ним була ціла субота. Піднявшись на рівні ноги, він хитаючись попрямував в сторону ванної кімнати, розсіяно відмічаючи, що сьогодні його хода якась дивна. Нічого поважного, але йому здалося, що стегна розгойдуються трішки більше, ніж зазвичай. Роберт на «автопілоті» почухав груди, сподіваючись, що все це мине.

Раптом, він завмер. Груди?! Його, до сих пір частково закриті очі, широко розкрились і він втупився у виступи на своєму тілі. Роберт дивився на пару, мабуть, найкращих грудей серед всіх, які він бачив до сих пір. Ті були не занадто великими, щось розміром між «С» і «D», задерті вгору та з чітко вираженими сосками. Коли він так дивився на своє «надбання», соски на грудях почали тверднути. Приголомшений Роберт побіг до ванної кімнати, з острахом боячись того, що сподівався побачити там в дзеркалі.

Хлопець споглядав на своє відбиття з широко відкритими очима. На нього дивилась дівчина, краса якої, змусила його затамувати подих. За злегка відкритими пишними губами проглядали рівні та білі зуби. Високі вилиці, підкреслювали красивий носик, розміром в сам раз. Великі смарагдово-зелені очі красиво компонувались з темно-коричневим волоссям, котре сягало нижче плечей, доходячи до отих спокусливих грудей.

Поглянувши вниз, Роберт продовжував оглядати «своє» тіло: сильні плечі з м'язистими руками, груди, котрі розміщались на міцній грудній клітці, яка плавно переходила в тонку талію, щоб потім вибухнути пишними та широкими стегнами. «Його» ноги виглядали на довгі і стрункі. А між ними була…

Роберт обережно провів пальцями по злегка виступаючим горбику. Палець відчував знайомі обриси, але свідомість хлопця не могла змиритись з тим, що ці обриси належали до нього. «Піхва? В мене між ногами? Як це можливо?» - з острахом розмірковував він.

Розум Роберта щосили намагався примиритися з новонабутим тілом, коли пальці продовжували ніжно гладити шкіру між ногами, поступово підсилюючи натискання, аж врешті, вони увірвались всередину, ковзнувши між губами. Хлопець здригнувся від дивного відчуття присутності стороннього предмета в собі. Він одразу ж забрав руку геть.

- Що тут відбувається? - запитав він, вперше почувши свій новий голос, який був злегка хрипкуватим, але однозначно жіночим. - Я не можу бути жінкою! Як таке могло статися? Чому саме я?

Раптом, в голові виникли смутні образи минулої ночі. Невже жінка, з якою він був минулої ночі, зробила це йому? І чому? Чим він заслужив на ТАКЕ?

Тихий стогін залунав в кімнаті, налякавши його. Він відкрив очі, які невідомо коли закрив. Хлопець поглянув вниз і побачив пальці, які знову зникали між його стегнами. Інша рука ніжно стискала і ласкала ствердлий сосок. Роберт з зусиллям змусив руки опуститись по боках і відвернувся від дзеркала. «Мені потрібно знайти її!» - подумки кричав він.

Повернувшись в спальню, він завмер, побачивши, як та тепер виглядала. Якщо раніше нормою був безлад розкиданого одягу, то тепер в кімнаті все виглядало акуратно та впорядковано. Роберт відкрив одягову шафу і побачив там багато нарядів, котрі акуратно висіли на вішаках. Нарядів так, але жіночих нарядів! Від штанів до блузок та суконь. На мить, він споглядав з задоволенням на все це, а потім знову застогнав, усвідомлюючи, що його рука віднайшла шлях між стегна.

«Все змінилося!» - розмірковував він, відкриваючи шухляди комода, в яких тепер лежали бюстгальтери і трусики. «Невже весь світ змінився? І… оооох, чому я не можу втримати руки від ласкання себе?

Роберт знову примусив себе забрати руки геть. Він продовжив оглядати інші кімнати квартири. Кухня була акуратною і охайною. В холодильнику з'явилась їжа, яку він ніколи навіть не бачив, з іншого боку, та виглядала досить апетитно. Стіл виблискував чистотою. Коли хлопець розглядався навколо, палець його руки наново знайшов дорогу всередину тіла, змушуючи коліна підігнутися та задрижати від отриманого задоволення…

Вітальня також різнилася. В ній відчувався… жіночий дух. Роберт помітив сумочку на журнальному столику. Відчуваючи радість, що його обидві руки будуть зайняті чимось іншим, він почав переглядати вміст сумочки, знайшовши в ній гаманець, косметичну і ключі. Відкривши гаманець, хлопець побачив водійські права з його, теперішнім обличчям. На правах виднілось ім'я та прізвище: Роберта Стар. Подальший швидкий перегляд допоміг виявити кредитні картки, картку соціального страхування, а навіть бібліотечну картку. Всі документи містили його нові прізвище та ім'я: Роберта Стар.

Тримаючи гаманець, Роберт зробив крок назад і злегка здивувався тому, що він не оглянув ще одне місце свого тіла. Викрутивши шию, він здивовано споглядав на свою красиву попку, котра впиралась в край стола. Хлопець повільно відклав гаманець, а потім попрямував до спальні.

«Мені потрібен душ. Хороший, гарячий душ. Можливо тоді я пробуджусь і виявлю, що все це якийсь дивний сон», - розмірковував він…

Швидко відрегулювавши воду так, щоб можна було під нею стояти, Роберт зробив крок у ванну, підставляючи спину під струмені гарячої води. Очі хлопця дивились в порожнечу, а сам він розмірковував над своєю ситуацією. Ці роздуми знову були перервані пальцями, які він відчув в себе між ногами.

«Мийся!» - подумки наказав він сам собі. «Займи ці руки чимось!» Він відчайдушно схопив мочалку, наливаючи на неї запашну рідину до миття, ігноруючи те, що все це виглядало однозначно жіночо. Він почав терти тіло, намилюючи його.

«Повинен бути якийсь вихід з цієї ситуації!» - розмірковував він, енергійно потираючи себе. «Якщо це було зроблено зі мною, то це можна якось відмінити назад. Мені лише потрібно буде з'ясувати хто і чому зробив це зі мною».

Коли його розум логічно намагався все розставити по місцях, невгамовні руки знову повернулись до старого. Перш ніж Роберт зрозумів, що діється, одна з його рук сховалась між стегнами, а інша - терла мочалкою збуджений сосок.

Усвідомлюючи, що це таки мусить статися, Роберт притулився спиною до стіни, вирішивши більше не пручатися, очікуючи на неминуче. Врешті, один з пальців знайшов шлях всередину, а за ним послідував другий, змушуючи ноги розійтися та даючи пальцям більше місця на дослідження. Коли ті знайшли горбик клітору, хлопець зрозумів, що ще мить і його ноги не втримають тіла, настільки інтенсивними були отримувані дізнання. Інша рука, полишивши цицьку, схопилась за трубу, міцно тримаючись за неї.

Роберт підняв одну ногу і поклав її на край ванни. Він широко розвів коліна тоді, коли його пальці ритмічно входили в нього, змушуючи стогнати в реакції на кожен рух. Хлопець повільно рухав рукою, дозволяючи наростати новим відчуттям у собі. Врешті, отримуваних відчуттів стало так багато, що рухи пальців стали швидшими та агресивнішими, змішуючись з голосними стогонами. Через кільканадцять секунд все його тіло вибухнуло насолодою…

Роберт повернувся до реальності, спираючись об стіну та відчуваючи холодну воду, яка стікала між розведеними ногами. Все ще не можучи прийти до себе, він намагався відтворити картину того, що з ним відбулося, тих відчуттів, котрі заполонили його. Врешті, все повільно встало на свої місця. Хлопець вимкнув душ і похитуючись підійшов до дзеркала.

Він стояв і спостерігав, як здіймаються і опускаються його груди, коли дихання помітно нормалізується. «Якщо це був жіночий оргазм, то це мені подобається», - подумав він, витираючи себе рушником. «Тепер я розумію, чому вони так люблять отримувати його». Відвернувшись від дзеркала, Роберт повільно рушив до вітальні, щоб завмерти там від подиву.

У вітальні, на дивані, сиділа жінка, яку він пам'ятав! Коли він увійшов в кімнату, вона посміхнулась до нього і піднялась.

- Пане Старк, - відізвалась вона, не даючи Роберту дійти до слова. - Я тут, щоб вибачитися.

- Вибачитися? За що? - запитав хлопець, якого здивували її слова.

- Здається я зробила жахливу помилку, - відповіла жінка спохмурнівши. - Це не з Вами я повинна була вчора зустрітися в барі.

- Про що ти говориш?

- Я, відьма, - поважно відізвалась жінка. - Я знаю, відьми не повинні існувати, але ми існуємо. Я вас запевняю, тіло, яким ви тепер володієте є доказом того, що чари існують в цьому світі.

- То це ти зробила мене таким?! - вигукнув Роберт, відчуваючи, як в ньому наростає гнів. - Але чому?

Жінка знову спохмурніла. - Як я вже говорила - це моя помилка. Мене відправили в бар, щоб я зустрілась і забрала одного чоловіка, відомого своєю жорстокістю і байдужим ставленням до жінок. Я повинна була покарати його в того, з кім він так поводився, змінивши його в привабливу жінку на решту життя. Нажаль, я прийняла вас за цього чоловіка і це ви отримали покарання, яке належалось іншому чоловіку. Це не повинно було статися.

- То зміни мене назад, - сказав Роберт. - Віддай мені назад моє тіло і старе життя.

- Мені прикро, - відізвалась жінка. - Але я не можу цього зробити. Після накладання таких потужних заклять, вони не можуть бути взяті назад. Однак, я можу дещо доопрацювати.

Зробивши крок вперед, жінка поклала руку на чоло Роберта і почала шепотіти незрозумілі слова. Через мить, вона опустила руку і відступила назад, спостерігаючи за тим, як той розглядає своє чоловіче тіло.

- То я знову в нормі? - запитав Роберт.

- Не зовсім, - відповіла жінка. - Покарання полягає в примусі до життя в тілі привабливої жінки. Я не можу цього змінити, але я можу змінити умови.

Ви всерівно будите змушені жити в жіночому тілі, але не весь час. Замість цього, вам доведеться бути жінкою протягом одного тижня в місяці. І від вас залежить, як цей час ви використовуватимете. Наприклад, ви могли б бути жінкою вечорами і ніччю та на вихідні. А у інший час ви будете чоловіком, як до цього часу. Ви можете змінювати своє тіло за бажанням.

Окрім того, частиною покарання було непереборне бажання ласкати себе, - сумно посміхнувшись продовжувала жінка. - Саме це відбулося з вами під душем. Я не зможу видалити цю частину заклинання, але змінити його можу. Тепер, всякий раз, коли ви змінитеся в жінку, ви відчуватимете надзвичайне збудження. Але коли ви задовольните його, далі все буде нормально.

- То тепер, замість того, щоб відчувати збудження весь час, будучи жінкою, - відізвався Роберт, - я буду збудженою жінкою лише певен час. І де тут справедливість стосовно мене?

- Це не так, - неохоче відповіла жінка. - До закляття я додала деякі штрихи. Відтепер, ви ніколи не хворітимете. Ви можете завагітніти лише тоді, коли забажаєте. І ви старітимете дуже повільно, виглядаючи молодо протягом довгих років. Значно довше, ніж зазвичай. Також, є певні фінансові позитиви. Ви ніколи не відчуватимете проблем в цьому питанні.

Жінка замовкла, опускаючи очі. А потім, дуже м'яким і тихим голосом продовжила. - Існує ще одне покарання. Решту свого життя, неважливо як довгим воно буде, при вас буде хтось, хто задовольнятиме всі ваші немагічні бажання.

- Аж так? - брови Роберта полізли вгору. - І хто це має бути?

- Я, - тихо відповіла жінка червоніючи. - Це буде моє покарання за помилку, яку я зробила. Це через мене ви опинились в такій ситуації. Тому моїм покаранням буде служити вам в будь-який спосіб, до кінця вашого життя. Єдиним обмеженням буде те, що я не можу використовувати магію для виконання ваших бажань. У всіх інших випадках, я до ваших послуг.

Роберт задумливо дивився на жінку. - Гмм. Цікаво. І як вас звати?

- Джанін, - відповіла жінка. Хлопець кивнув головою, а потім посміхнувся. - Отже, Джанін, скажи мені, - м'яко промовив він. - Якщо твоє покарання - це служити мені, то чому я голий, а ти все ще ні?

Коли останні слова злетіли з уст Роберт, жінка перед ним, вже стояла голою. Його очі пробігали по її стрункому тілі, перш ніж їх погляди зустрілись.

- Схоже, що моя магія автоматично працюватиме на деякі твої бажання, - сказала вона.

- Скоріш за все, - відповів Роберт, простягаючи руки і ласкаючи її груди. Від такого дотику, Джанін закрила очі і тихо застогнала. - А ще, ти дуже чутлива до моїх дотиків, - продовжив хлопець. Від таких слів, Джанін швидко почервоніла.

- Мабуть, - тихо відповіла вона на слова Роберта.

А він, підняв її підборіддя пальцем, щоб їх очі знову зустрілися. - Я незадоволений тим, що ти зробила зі мною, - м'яко сказав він. - І я не заслуговую на таку кару з твого боку. Однак, нічого вже не зміниш, незалежно від того, як божевільно все це виглядає. Тому, я думаю, єдине, що мені залишилось - це звикнути до цього.

Роберт закрив очі. Коли він відкрив їх, ті були смарагдово-зеленого кольору. Її очі знову зустрілись з переляканими очима голої відьми. А потім, та посміхнулась.

- Можеш називати мене Боббі, коли я перебуватиму в цьому тілі, - відізвалась жінка з ще більш хриплим голосом ніж до цього. Все ще посміхаючись, вона взяла Джанін за руку і потягнула за собою до спальні.

- Час відпрацювати свою помилку, - сказала вона. - Я думаю, що тобі потрібно зайнятися моїм збудженням.

Закриті двері спальні приглушили її м'який сміх…