Магічний латексний костюм жінки-кішки

Автор: jeffapr202006

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Макс був талановитим злодієм і кохав робити те, що робив. Хлопець розпочав свою «кар'єру» в ранньому віці і маючи тепер двадцять чотири роки, ще ні разу не попався в руки правосуддя. Дивлячись на нього, можна було сказати, що він мав щось від кішки, коли займався своєю «роботою». Макс тримав своє тіло в прекрасній формі, а на додаток, був досить красивим. Блакитні очі, сильний прес, струнка фігура - це йому міг би позаздрити не один чоловік.

Сьогоднішнє пограбування можна було б назвати вершиною в його біографії злодія. Минулого місяця було знайдену стародавню могилу, яка до цього часу не була пограбована стародавніми шукачами скарбів, а від того часу минуло 6000 років. Про цивілізацію, до якої належала ця гробниця, не було багато відомо, а по-правді говорячи, майже нічого не було відомо. Вона зникла незабаром, як була закрита ця могила. З того, що науковці дізнались про неї було те, що ця цивілізація мала дуже еротичні культуру. В підтвердженні цього, в могилі було знайдено малюнки і скульптури спокусливого характеру.

Завдяки своєму досвіду, Макс зумів потрапити на склад, де перебував вміст гробниці і викрав звідти золоту лампу, вартість якої, він оцінював на понад 10000 доларів, а враховуючи її історичну цінність, ціна лампи на чорному ринку могла сягнути під 500000.

Благополучно діставшись додому, перед тим, як піти спати, хлопець роздягнувся і вирішив оглянути лампу ближче. Його не полишало відчуття, що ця лампа нагадує лампи в яких закляті джини. Сміючись своїм думкам, він потер бік лампи так, як це робили в багатьох фільмах. А через мить, Макс був шокований тим, що з лампи повалив білий дим і перед його очима з'явилась еротична жінка. На ній майже не було одягу, зате по всьому тілі можна було побачити різний пірсінг. Жінка заговорила незрозумілою мовою, а Макс дивився на неї розгубленим поглядом. Саме тоді, жінка підплила до нього і поклала руку на груди Макса, а потім посміхнулась до нього.

Минуло кілька секунд і вона знову почала говорити, цього разу чудовою англійською мовою. Вона розповіла Максу, що її звати Джині і вона перенеслась в лампу завдяки магії, щоб врятуватись, коли її світ ось-ось мав зникнути. Ця магія мала свою ціну і в подяці за звільнення з полону лампи, Джині мала виконати три бажання людини, яка викликала її. То ж, поки не буде вимовлене третє бажання, вона і надалі продовжуватиме перебувати в лампі.

Будучи розумним хлопцем, Макс усвідомлював, що до формулювання бажання потрібно віднестись дуже поважно, щоб потім не шкодувати. Джині сказала, що після виконання кожного бажання, вона повинна повернутись в лампу, щоб відновити в собі магічну енергію. Для наступного бажання, йому потрібно буде тільки потерти стінку лампи долонею.

Врешті, Макс був готовий до свого першого бажання, почавши чітко вимовляти його. - Я хочу один мільярд доларів без будь-яких наслідків зі сторони закону та щоб не мати ніяких зобов'язань стосовно цього. Коли він закінчив, Джині кивнула головою і зникла в лампі. Макс увімкнув комп'ютер і поглянув на баланс свого рахунку в банку. На екрані світилось «1 мільярд доларів». Він вирішив почекати кілька тижнів, найняти бухгалтерів та юристів і переконатись, що все законно і ніхто не матиме застережень до його фортуни.

Минуло кілька тижнів, все було перевірено і жодних незаконних оборудок чи зобов'язань, котрі були пов'язані з грішми, не виявлено. За цей час, хлопець купила великий особняк і насолоджувався життям в ньому. Але скільки можна так насолоджуватись? Він почав нудьгувати, не відчуваючи адреналіну від пограбувань. В голову Макса почали приходити думки щодо наступної авантюри і він почав розроблювати плани з втілення їх в життя. Через деякий час, закінчивши все досконало планувати, він захотів страховки, що не постраждає чи його впізнають. Він направився до сейфу, в якому зберігалась чарівна лампа. Настав час на друге бажання…

Він обережно взяв золотисту лампу і легенько потер її. Джині з'явилась одразу, очікуючи наступного його бажання. Макс почав говорити. - Я хотів би мати костюм на зразок костюма жінки-кішки, який би охоплював все моє тіло, не дозволяв впізнати мене та захищав мене від будь-яких несподіванок і в якому я не зазнав би жодної шкоди для себе. Як тільки він закінчив, Джині кивнула головою і знову зникла. До того, що сталось далі, Макс був зовсім неготовим. Він сподівався, що костюм буде лежати перед ним, на ліжку, але так не сталось.

Раптом, він відчув, як все його тіло вигнулось під впливом надприродних сил, а потім втратив свідомість…

* * *

Макс прийшов до тями через кілька годин, відчуваючи себе так, як ніколи не відчував раніше. По-перше, щось тиснуло на все його тіло, приємно обіймаючи його, навіть обличчя. По-друге, він зрозумів, що між ногами чогось не вистачає! По-третє, весь світ навколо нього був червоного кольору, так ніби він дивився на нього через прилад нічного бачення. Він намагався заспокоїтись і поворухнути руками. Виявилось, руки лежали на його тілі, але коли він подивився вниз, то побачив не руки, а дві середнього розміру кулі, які виходили з його тіла. Він поворухнувся тілом і кулі повторили його рух. «Це, що груди? В мене з'явились груди? Я, що став дівчиною? Це ж неможливо!» - жахливі думки усвідомлення того, що сталось, пролітали його головою. «Як? Чому?» - продовжував він запитувати самого себе. А потім до нього дійшло. Він таки допустився типової помилки при формулюванні бажання. Зробивши наголос на костюм жінки-кішки, він забажав, щоб той захищав його тіло і та клята Джині зрозуміла його слова неправильно, змінивши тіло хлопця в тіло дівчини, яку і мав закривати та захищати цей костюм. А потім, він відчув, що стискає щось в правій руці.

Намагаючись заспокоїтись, він повільно сів, сподіваючись розібратись в цій ситуації. Він почав оглядати своє нове тіло, дивуючись тому, що бачив. З голови до самих ніг, він був покритий латексом! Навіть пальці на руках були заховані під ним. З його торсу випирала пара красивих та твердих грудей розміром «С» з сосками, котрі випирали через матеріал костюму. Далі його тіло плавно переходило в осину талію, яка розширялась в пишні стегна, з яких, в свою чергу, виходили довгі, стрункі та спокусливі ноги. Ці ноги охоплювались знову ж таки латексними чоботами без видимого замка та мали п'ятнадцятисантиметрові підбори. Коли він почав опускати ліву руку між ніг, Макс зрозумів, що там він не знайде свого «старого приятеля». Латекс плавно охоплював стегна не залишаючи зовсім місця на зниклий пеніс. Замість цього, пальці натрапили на ледь відчутну шпарину, яка була надійно закрита гумою. Коли він провів по ній пальцем, то все тіло здригнулось від незвиклого імпульсу приємності, котрий пронісся через все його тіло. Хлопець почав підіймати руку вгору і з незвички заціпив нею цицьку. Оскільки та була в щільних обіймах латексу, вона майже не поворухнулась, але на цей дотик зреагував сосок на ній, сильніше випинаючись вперед та посилаючи ще один приємний імпульс тілу Макса. Хлопець завмер не знаючи, що робити далі. А потім, він пригадав про праву руку і підняв її до очей. В руці він тримав скручений чорний батіг в кілька метрів довжиною та зроблений з того ж латексу, як і його костюм. Макс спробував відкинута його подалі від себе, розкриваючи долоню. Батіг відлетів, але одразу ж повернувся назад до руки, так як метал притягується магнітом. Його покриті латексом пальці, впевнено обхопили ручку батога. Зрозумівши, що так просто він не позбудеться цього куска гуми, Макс почав відчувати дратування.

Він невпевнено піднявся і спробував підійти на своїх височезних підборах до великого дзеркала. Нажаль, за першим разом йому це не вдалось і Макс впав на ліжко, розтягуючись на всю свою довжину. «Як я маю ходити на цих каблуках?» - з розпачем подумав він. Хлопець знову спробував піднятись і коли йому це вдалось, він повільно підійшов до дзеркала на зігнутих ногах. Опинившись перед дзеркалом, Макс випрямився і був шокований побаченим! Все його тіло виглядало як тіло спокусливої дівчини, одягненої в тугий чорний латексний костюм жінки-кішки. Цей костюм був неймовірно еротичним і сексуальним зі всього, що він бачив будь-коли. Костюм підкреслював кожен вигін його жіночого тіла, кожен пружний м'яз і тонку талію, яка тепер, мабуть, мала з 60 сантиметрів в обхваті. Його очі були закриті червоними лінзами, з-за яких зовсім не було видно очей. На вершині голови виднівся кінський хвіст чорного, як смола, волосся, котре спадало вниз і сягало до його лопаток. Єдиним не закритим місцем на голові були ніс та отвір для рота. Він було спробував відтягнути латекс від шкіри, але це нічого не дало. Гума виглядала так, ніби була частиною його шкіри!

Все це викликало в нього гнів. - Це не те, що я хотів!… - викрикнув він, звертаючись до лампи, але замовк, почувши свій новий тонкий, дівочий голос. - Як я маю тепер займатись своєю роботою на таких каблуках? Я ледве можу на них ходити! Латекс є занадто тісним, а я навіть не хотів костюм з латексу. І цей надокучливий батіг. Чому я не можу позбутись його? - задавав він сам собі питання спокусливим голосом. Він покрутився перед дзеркалом намагаючись знайти якісь замки чи шнурівки на костюмі. Від побаченого, Макс мало не зомлів: на костюмі не було жодних швів. Хоча ні. Між ногами, він побачив замок-блискавку і коли він потягнув за нього, в дзеркалі, перед його очима з'явились губи власної… піхви. Замок зупинився доходячи до ануса і Макс зрозумів, що цей замок-блискавка виключно для забезпечення його гігієни. Так як і на голові, латекс внизу ніби виходив з шкіри. Він зі злості потягнув за замок, закриваючи його.

Стоячи перед дзеркалом, Макс раптом зрозумів: лампа належала до цивілізації, для котрої еротизм був звичною річчю, а тому ота Джині тільки так могла з інтерпретувати його бажання. Вирішивши перевірити властивості костюма, він попрямував до кухні так швидко, як тільки дозволяли його підбори. Діставшись на місце, він схопив ніж і протягнув ним по руці, намагаючись відчути повів повітря на оголеній шкірі. З жахом він помітив, що латекс навіть не піддався ножу, а на місці де той був протягнутим, залишився легкий слід, який зник через кілька секунд. Він спробував провести ножем по інших частинах свого тіла, але результат був таким же самим. Так, як він просив, костюм захищав його від всіляких несподіванок. Майже плачучи, він вирішив витратити своє останнє бажання і все відвернути назад.

Повернення в спальню, мабуть, тривало цілу вічність. Коли він йшов туди, латекс між ногами терся об його клітор, видаючи легеньке поскрипування та викликаючи у всьому тілі потужне задоволення. Опинившись перед дзеркалом, він побачив, що лампа далі була на місці, там, де він її поклав

Він мріяв покінчити зі всім цим. «Я забажаю повернути все, як це було до другого бажання», - розмірковував він. «В мене ж залишилось ще одне бажання». Він не міг собі уявити, що решту життя проведе в цьому тілі, яке було надійно захищене чарівним латексом. Макс взяв лампу в ліву руку і почав терти її, чуючи скрипіння гуми об залізо… Але нічого не відбулося! Намагаючись зрозуміти, що тут не так, він поглянув на руки і зрозумів одну неприємну річ! Його пальці, як і вся рука, були покриті латексом, а лампу потрібно терти ГОЛОЮ РУКОЮ! Тепер, його руку захищає латексний костюм і шкіра на руках ніколи не буде відкритою. Немає жодного способу, щоб гола рука торкнулась лампи і викликала Джині. «Але, якщо я не зможу її викликати, то залишусь в цьому костюмі до самої смерті. Він захищатиме мене від будь-яких проблем та хвороб і я, мабуть, житиму вічно, завдяки йому», - з острахом подумав Макс.

Усвідомивши все це, він знову подивився на себе в дзеркало очима, які вже навіки бачитимуть світ навколо в червоному кольорі. Він доторкнувся до щоки своїми латексними пальцями. Відтепер, це буде його обличчя, надійно заховане під гумою, яка назавжди приховає його особистість і неважливо чи буде він хлопцем чи дівчиною. Костюм відреагував на його розпач і почав інтенсивно вібрувати, а він спробував пом'якшити цей ефект руками, в одній з яких і надалі був скручений батіг. Через п'ять хвилин, він опав на підлогу відчуваючи неймовірно сильний оргазм, такий, який ще ніколи не відчував будучи хлопцем. Оргазм був настільки потужним, що його мозок був змушений відімкнутись і відправити тіло Макса в непам'ять…

* * *

Макс прокинувся наступного ранку, дивуючись дивному сну, який він бачив. Хлопець потягнувся рукою, щоб протерти очі і відчув, як пальці труться об скла лінз. Вся кімната була червоного кольору, пальці лівої руки покриті чорним латексом, а в правій руці знаходився батіг.

- Ніііі!!!! - закричав в розпачі Макс, а його тонкий голос поступово затихав, розходячись по кімнатах великого особняка. Єдиним способом повернути все назад, був джин в лампі, але він не зможе його викликати аж до самої своєї смерті…

Врешті заспокоївшись, Макс сів і замислився над своєю ситуацією.

- Завжди потрібно побачити світлу сторону в житті, - ствердив він, відчуваючи насолоду від звучання свого голосу. - Виглядає на те, що я буду змушений розпочати нову сторінку свого життя. Життя, яке тільки-но розпочалось і я так просто не здамся. На світ прийшла нова супер-героїня і не важливо, що вона не завжди стоятиме по правильній стороні. Стережіться! Світ ще довідається про мене - справжню жінку-кішку!…

*******************************************************************

Альтернативне закінчення від автора

Автор: jeffapr202006

Переклад: Pooh68

Минуло два роки з часу, як Макс, тепер Максі, потрапила в пастку латексного костюму жінки-кішки. Спочатку було важко пристосуватися до нової реальності, до нового життя в гумовому костюмі. Постійна вібрація в піхві та повна герметичність костюму, постійно нагадувала їй про нову ситуацію. Цілодобове нічне бачення дуже ускладнило спання, а з обійм слизького блискучого латексу вислизало все, окрім клятого батога. Щодо нього, Максі знайшла спосіб, як звільнитися від нього хоча б на певен час. Вона придбала найсучасніший сейф, вкладала в нього батіг та закривала двері, перш ніж той встигав повернутися в її руку. Проблема полягала в тому, що приблизно шість місяців вистачало, щоб той таки «виривався на волю» та повертався до власниці, незалежно де вона перебувала. Це дратувало, але таке рішення було кращим ніж постійно носити його в руці…

Після перших дев'яти місяців, вона навіть розглядала можливість вбити саму себе. Нажаль, Максі виявила, що завдати шкоди, маючи на собі костюм, неможливо. Навіть отрута не допомагала. Коли вона підходила до відкритого вогню, костюм підтримував нормальну температуру всередині, а коли вона опускалась під воду, - костюм забезпечував безперервне подання кисню. Вона провела кілька місяців нічого не роблячи, використовуючи всі зароблені гроші для втіх життя. Врешті, коли минув рік, Максі дійшла до того життя, яким жила зараз. Те, що нервувало дівчину, була неможливість побачити власні очі і це незалежно від того, як сильно вона приглядалась в дзеркало. Фактично, її очі «зникли» для власниці назавжди…

Переїзд до Амстердаму виглядав на єдине логічне рішення, оскільки там вона могла виходити на вулицю не привертаючи значної уваги до свого вигляду. Звичайно вона внесла кілька коректив у свій вигляд: довге шкіряне пальто, капелюх, перука, довгі рукавички та сонцезахисні окуляри. Все це щоб прикрити блиск гуми, яка покривала її з голови до самих ніг.

Максі відкрила фетиш-магазин, який спеціалізувався на високоякісному латексному вбранні. По суті, це дозволяло їй уникнути багатьох питань щодо костюму на ній. Питання, які їй задавали, стосувались вибору гумового одягу, а щодо бажання покупців купити костюм такий, як на ній, то дівчина відповідала: проектувальник костюму несподівано помер, забравши з собою таємницю створення костюму, а тому костюм на ній є в єдиному екземплярі. Така відповідь, за звичай задовільняла клієнтів, але не всіх. Шеннон приходила в магазин щодня і щодня просила Максі продати їй цей костюм. Зрештою, дівчата подружились і через певен час, Шеннон переїхала жити до Максі.

На питання Шеннон, чому Максі ніколи не знімає костюм, та придумала відповідь, що костюм захищає її дуже чутливу шкіру від впливу зовнішнього середовища. Така відповідь заспокоїла подругу, оскільки вона не хотіла, щоб Максі шкодила собі. З часом, дівчата почали відчувати одна до одної глибокі почуття. З моменту, коли Максі опинилась в «гумовому полоні», вона не сподівалась, що до чогось такого може дійти…

Одного разу, коли Шеннон спала на дивані, Максі увійшла до кімнати, в черговий раз сховавши батіг до сейфу. Її п'ятнадцятисантиметрові підбори тихенько клацали по підлозі, а латекс видавав знайомий легкий скрип. Переїхавши до Максі, Шеннон з часом звикла до цих звуків і тому продовжувала спати. Максі підійшла до лампи, яка стояла на столі, споглядаючи на річ, яка так кардинально змінила її життя. Час від часу, вона терла лампу, щоб викликати джині, але завжди отримувала такий самий результат - відсутність будь-якої реакції зі сторони лампи. І ось тепер, споглядаючи на лампу, вона помітила пляму бруду, яка з'явилась після останньої спроби дівчини повернути все назад. Зазвичай, вона використовувала шматинку, щоб видалити бруд з лампи. Але цього разу, Максі почувалась втомленою, щоб йти за нею, а тому плюнула на лампу, а потім протерла місце своїми гумовими пальцями.

Відставивши лампу назад, вона обернулась до Шеннон і не помітила того, що відбувається за її спиною. Тим часом, з носика лампи почав виділятися дим, який сформувався в джині. Максі нарешті вдалося досягнути свого, але вона навіть не знала, що їй це вдалося. Перед тим, як полонянка лампи відізвалась, Максі сказала сама до себе, споглядаючи на подругу: - Я б хотіла, що Шеннон мала на собі цей костюм і відчула те, що відчуваю я.

- Буде зроблено, - почула дівчина голос за собою. Максі здригнулась і швидко розвернулась на підборах. Побачивши джині, вона аж втратила дар мови. - Дякую, що звільнили мене, пані, - сказала рабиня лампи, а потім зникла, розвіюючись в повітрі.

А через мить це почалося. Навколо Максі виник дим і почав підійматися знизу і до гори, змушуючи латекс на ній зникати. Коли дівчина поглянула на Шеннон, то помітила, як змінюється тіло її подруги. На ногах дівчини з'явились чоботи, котрі різнились від чобіт Максі. Чоботи Шеннон сягали аж до самої промежини, але стопи… Стопи виглядали, як пуанти балерини з довжелезними, вісімнадцятисантиметровими підборами. Поступово, тіло Шеннон покривалось латексом і це врешті пробудило дівчину.

- Що?… Що відбувається?! - закричала вона, коли голова дівчини зникла під латексною маскою…

Через кілька годин, Шеннон стояла перед дзеркалом, милуючись собою та приймаючи різні спокусливі пози. - Я повинна сказати, що ніколи не повірила б те, наскільки приємно мати цей костюм на собі! Тим часом, Максі, стоячи поруч, врешті дивлячись в свої очі. Їй було незвично бачити Шеннон в обіймах свого костюму, а себе - голою. Щоб мати змогу ходити, вона обула на ноги босоніжки Шеннон, але їх висота була замалою до звичних п'ятнадцятисантиметрових підборів, на яких вона так довго ходила, а тому ноги дівчини продовжували легко боліти. А щодо Шеннон, то вона виглядала на таку, хто без застережень прийняла всі обмеження, які дарував їй костюм. Усвідомлення того, що на ній костюм про який вона так довго мріяла, страшенно збуджувало дівчину…

Наступні кілька тижнів, подарували дівчатам те, про що вони мріяли. Максі насолоджувалась своєю свободою. Єдине, що залишилось в ній від костюма, це бажання ходити на п'ятнадцятисантиметрових підборах. Але усвідомлення того, що вона вже більше не була полонянкою костюма, врівноважувала всі незручності від носіння отих височезних підборів, які вона могла зняти в будь-який момент. Дівчина довго «зависала» перед дзеркалом, дивлячись в свої очі. Щодо Шеннон, то вона також отримувала насолоду від зміни свого життя. Коли Максі засинала, Шеннон досить часто зникала вечорами, відвідуючи фетиш-клуби, демонструючи там вигини свого зміненого тіла. Єдине, що її «добивало» хоча і не аж так сильно - це балетки і постійне нічне бачення. Зрештою, дівчата отримали те, чого бажали: Максі - свободу, а Шеннон - «солодкий» полон латексного костюму…

Минуло ще кілька місяців. Спільне життя дівчат було щасливе ніж будь-коли. Максі майже повернулась до свого старого життя, А Шеннон вже не вимагала аж такої пристальної уваги до себе, отримуючи все потрібне від костюма та занурившись в світ латексного фетишу.

Подруги насолоджувалися спільними переглядом фільму і пивом, коли щось почало стукати в стіну. Раптом, в руці Шеннон з'явився шкіряний батіг, змушуючи дівчат заклякнути. Шеннон скрикнула, намагаючись відкинути його. Щодо Максі, то вона цілком забула про цей додаток до костюму.

Зрештою, вона розповіла Шеннон про батіг, коли її подруга оглядала «гостя». Коли Максі закінчила, Шеннон посміхнулася і кілька разів ляснула ним в повітрі. - Я зможу звикнути до нього, - вигукнула вона, не помічаючи, як підбори на її чоботах зникають. Максі посміхнулась до подруги і піднялась, що взяти наступну порцію попкорну, не помічаючи, що шкіряна халява чобіт, які вона носила цього вечора змінилась на латекс. Повернувшись з кухні, вона почула характерний скрип, але Шеннон не рухалась! Максі поглянула вниз і побачила, як рідкий латекс рухається по її ногах.

- Ні! НІ! НІІІ! - закричала вона, опускаючи миску з попкорном на підлогу. З відчаєм, вона поглянула на Шеннон і помітила, що та покрита латексом лише до талії. Вираз страху запанував на обличчі, коли вона дивилась на зміни свого тіла.

Максі кинулась до дзеркала, щоб побачити, як латекс швидко покрив її ноги, наближаючись до її грудей і утворюючи щільний корсет навколо талії. Максі поглянула на Шеннон, яка тепер з костюму мала на собі лише маску і рукавички. Коли Максі підняла до очей свої руки, ті вже були покриті латексом, а голова поступово зникала під гумовою маскою. Через кілька секунд, єдине, що не було приховане - це були її очі. Але з кожною секундою скла на масці червоніли, темніючи. Коли очі зникли за червоним склом, воно почало слабо світитися. І тоді, батіг знову опинився в її руці. Максі повернулась «до дому». Шість місяців тому, Шеннон отримала костюм, а сьогодні, батіг довершив костюм. Дівчина відчула все те, що відчувала Максі. Бажання останньої було повністю виконано і тепер, все повернулось на свої місця…

Будьте обережні в своїх бажаннях

Автор: rubberloved

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Джессі лежала в ліжку поруч з Яковом, який смачно спав і дивилась на стелю,. Вона зітхнула, прислуховуючись до ритму свого дихання, відчуваючи розчарування і збентеження.

Вони кохалися кілька годин тому, але все це було неначе примус і вже стало для дівчини цілковито нудним. Яків завжди був зверху, виконуючи ті ж самі рухи: кілька поцілунків, потім декілька хвилин рухів, аж все закінчувалося.

Джессі чуло, що все це більше не збуджує її. Лежачи в ліжку, вона мріяла щось змінити. Вона хотіла «гострого» траху. Хотіла пристрасті. Бажала випробувати чогось нового. Джессі пригадала, як одного разу вмовила коханого відшмагати її попку, сподіваючись, що це «заведе» їх. Яків виконав прохання, але те, що він зробив, можна було прирівняти до легеньких торкань. На додаток, після всього, він ще довго вибачався. Протягом останнього року, Джессі слідкувала за фетиш блогами, окунаючись в цей неймовірно дивний світ, який був недосяжний для неї.

Дівчина не знала, що робити далі. Вона занадто боялась розповісти коханому про свої мрії, боячись поранити його почуття чи чоловічу гордість. Її теперішні фантазії могли б налякати Якова, принаймні так вона думала.

Не можучи заснути, Джессі піднялась і підійшла до вікна так, як іноді це робила. Вона споглядала на нічне небо, намагаючись впорядкувати свої думки і відчуття. Дівчина побачила падаючу зірку і посміхнулась про себе. «Я хотіла б, щоб Яків був більш домінуючим», - забажала вона подумки, відслідковуючи поглядом яскравий слід зірки. Джессі ще кілька хвилин дивилась у вікно, перш ніж повернулась до ліжка. Вона кілька раз глибоко вдихнула і спробувала заснути…

Саме тоді Яків застогнав. Джессі відкрила очі і поглянула на партнера. Той здригався уві сні. Вона торкнулась до його плеча, будучи впевнена, що той переживає якийсь нічний жах. - Любий… Шшш… Все в порядку, - прошепотіла вона, намагаючись заспокоїти коханого. У відповідь, той відкрив очі і сів прямо.

- Моє тіло! - застогнав він. - Нутрощі. Вони неначе горять!

Джессі поглянула на нього, відчуваючи певну стурбованість. Той дійсно виглядав блідо навіть в слабкому нічному світлі і був залитий потом. - Я… Я не почуваюся добре, - простогнав він, а потім побіг до ванної кімнати.

Хлопець повернувся через пару хвилин. Джессі не була впевнена, але зараз він виглядав трішки по-іншому - можливо коротшим. Він ніколи не був занадто високим і на перший погляд його ріст не змінився. Джессі нахмурилась. Вона продовжувала оглядати його і помітила, що його невеликий «пивний» животик кудись зник, а широкі плечі виглядали на вужчі! Вона підійшла до Якова, щоб розгледіти все більш докладніше.

- Маленька, я насправді почуваю себе погано, - знову простогнав хлопець. - Зачекай… Відколи ми маємо однаковий ріст?

Джессі дивилась на нього в шоці. Яків завжди носив мішкувату піжаму до ліжка і ось тепер… Тепер вона споглядала, як його дупа і стегна ростуть прямо на очах, заповнюючи її. Хлопець поглянув вниз. - Ооох… Це так… туго… Що зі мною відбувається? - простогнав він. А через кільканадцять секунд, ґудзик на штанях відірвався, впавши на підлогу. Пара споглядала один-на-одного в шоці.

- Якове… Твої стегна… Твоя дупа! Твій… о мій…, - слова завмерли в горлі дівчини. Пеніс Якова, який щойно щільно натягував матеріал штанів, почав повільно зникати! Він ставав все меншим і меншим, аж… зник. Через мить, Джессі побачила чіткий контур вагінальних губ, які проступали через матеріал. Яків поглянув вниз і закричав. Його рука спробувала віднайти чоловічий орган, щоб пересвідчитися, що все це не сон.

- Ні… Ні!… НІ! - закричав він. - В мене клята піхва!

Пара стояла, не можучи зрозуміти, що відбувається. Як це взагалі могло статися? Перш, ніж Джессі встигла зреагувати, Яків впав на підлогу. Він відчував, як його нутрощі змінюються, щоб відповідати новому тілу. Його ноги стали трішки довшими і тоншими, а піжама, ще більш тіснішою. На додаток, він відчув, як на його тілі зникає волосся.

Далі, настала черга на верхню частину тіла. Тканина піжами навколо його талії була вільною. Виглядало на те, що вона зменшилась в діаметрі. Джессі спостерігала, як її хлопець отримує осину талію, за яку вона дала б себе покроїти на шматки.

- Джессі… Ти повинна мені допомогти! - кричав Яків. Коли він простягнув до дівчини руку, то вона побачила, що чоловічі м'язи на ній зникли. Тепер його руки виглядали тонкими, а долоні маленькими. Від всього того, що вона бачила, Джессі не могла видавити з себе жодного слова.

- Ні… Ні!… НІ! - знову закричав Яків. Він повернувся на спину і вигнувся. Дівчина розгублено спостерігала, як на його торсі з'являються груди. Хлопець марно намагався стримати їх ріст. Ті продовжували рости і рости. Кожен ґудзик з його піжами також опинився на підлозі. Зрештою, він забрав руки, маючи тепер груди більші ніж його дівчина!

Яків заспокоївся і тепер лежав на підлозі важко дихаючи від виснаження.

- Я… Яків? - розгублено запитала дівчина, опускаючись перед ним на коліна. - Що з тобою відбувається?

- Е… Все таке щільне! - простогнав той у відповідь.

Джессі нахмурилась. Вона поклала руку на його плече. Тканина його піжами відчувалась якось дивно. Вона підняла руку і на місці дотику, побачила чорну пляму подібну до гуми, яка швидко розходилась по тілу. Вона швидко опанувала плечі, дійшовши до грудей. Яків здригнув ногами і Джессі помітила, що ті також були покриті чорною гумою. Ноги Якова були неначе в коконах. Дівчина не могла відірвати очей від його ніг на яких з'явились пряжки, а стопи вигнулись від вісімнадцятисантиметрових підборів. Через мить, ноги Якова були обуті в довжелезні, блискучі, латексні чоботи-балетки.

Дівчина не могла повірити в те, як тепер сексуально виглядав її коханий. Вона спробувала відкинути еротичні думки, котрі вибухнули в її голові.

- Що це таке?! - викрикнув Яків, дивлячись на свої чорні руки.

- Це… Це латекс! - відповіла Джессі, почувши скрипучий звук гуми, коли її хлопець рухав руками. Вона вже бачила подібне вбрання на одному з блогів, завжди уявляючи, як це було б мати щось подібне на собі. Тепер її хлопець виглядав таким домінуючим… Саме тоді вона щось пригадала. - Ох! - вона прикрила рукою рот. - Якове, мені так прикро. Насправді. Це все моя вина! Я не сподівалась, що це станеться. Коли вона говорила це, талія її хлопця ставала ще тугішою, а навколо неї утворився гумовий корсет, рожевого кольору. - Я загадала дурне бажання, коли падала зірка. Я просто хотіла, щоб ти був більш домінуючим. Я не знала, що це збудеться… все це!

- Забажала бажання? То це ти… Ти мені зробила таким? Ти перетворила мене на якусь незграбну та збочену шльондру?! - закричав Яків.

В цей момент, верх і низ об'єднались, повністю покриваючи тіло Якова латексом. Пара спостерігала, як над його промежиною з'явився замок-блискавка, котрий зникав ззаду, на його попці. Цей замок-блискавка був єдиним замком на всьому костюмі, в якому опинився хлопець.

- Якове, мені так прикро! Я все виправлю! - намагалась виправдатись Джессі. Вона опустила очі, не будучи в силі дивитися в очі свого хлопця. - Любий… Скажи хоч щось…, - благала вона.

Але той мовчав. Дівчина підвела очі і заклякла. Латекс опанував голову її коханого. Відтепер його обличчя було безликим, а голова лиса. Очі Джессі розкрились якнайширше від побаченого. Вона спостерігала, як по боках голови з'явились дві довгих рожевих коси. Невеликий ніс сформувався над пишними та спокусливими губами, котрі виглядали так, неначе були покриті блиском до губ. Їх колір відповідав кольору довгих нігтів на руках. Через мить, на масці утворились дві щілини, за якими виднілась пара великих очей з довгими віями і рожевими тінями над повіками. Над всім цим можна було побачити тонкі, добре доглянуті брови.

- Я… Яків? - нервово відізвалась Джессі. Її хлопець повністю перетворився на неймовірно сексуальну жінку, одягнену в тугий латексний кетс'ют. Жінка перед нею виглядала, як справжня доміна. Десь, в закамарках свого розуму, дівчина відчувала власну провину, але і, одночасно, несамовите збудження.

Жінка перед нею не дихала, а може і дихала, але цього не було видно через тугий корсет. Її очі моргали.

- Якове, скажи хоч щось, - благала Джессі.

- Ти не можеш говорити мені, що я повинна робити! - врешті відповіла жінка, твердим і владним голосом.

- Любий? - збентежено промовила Джессі. Вона споглядала на витончену фігуру жінки перед собою з сумішшю шоку і бажання. «Чому він так говорить до мене?» - подумала дівчина.

- Джессі. Не називай мене Яків. Його більше немає. Я хочу, щоб ти називала мене… Пані, - промовила жінка, впевнено піднімаючись перед Джессі, котра все ще стояла на колінах.

- Я… Я не розумію. Що відбувається? - тихо відповіла дівчина, також піднявшись.

Латексні руки схопили її і притиснули до стіни. Пухкі губи почали цілувати Джессі з такою пристрастю, яку вона ніколи до цього часу не пізнала. Мить і весь її страх зник.

- Хіба ти не забажала, щоб Яків був більш домінуючим? - грізно прошипіла жінка. - Ти хотіла цього. І тепер отримаєш все, про що мріяла. Ти далі хочеш цього?

Джессі дивилась в очі латексної доміни. - Але я… я… не це мала на увазі…

Гумовий палець притиснувся до її губ. - Я знаю, що ти хотіла. А тепер… чому ти все ще не на колінах?

Дівчина коливалась кілька секунд, все ще не можучи відірвати погляду від владних очей навпроти. Вона закусила губу, відчувши, як стала мокрою між ногами. «Чи це буде зрада Якова, якщо я піддамся цій жінці? Чи переді мною все ще Яків?» - гарячково розмірковувала вона.

Перш ніж усвідомити те, що говорить і що робить, дівчина опустилась на коліна перед латексною богинею. - Так, моя Пані, - тихо відізвалась Джессі, схиляючи голову в покорі…

Костюм

Автор: Aleanne

Переклад: Pooh68

оригінал тут



Був вечір Хелловіна. Мої співмешканки, Кетрін і Тіна, вже не могли дочекатися щоб вийти. Вони збирались відвідати якусь дурну вечірку, а я, мав за них зробити всю роботу з роздавання цукерок і солодощів. Я сидів в своїй кімнаті. Переглянувши пошту на телефоні, я вирішив почистити власний одяг.

- Бене! - почув я окрик Тіни. - Чи не міг би ти прийти до нас?

Я глибоко зітхнув і попрямував до її спальні, де застав обидві дівчини, які хитро посміхались. Тіна тримала в руках якийсь костюм.

- Ось твоє вбрання, - щасливо промовила вона, демонструючи мені костюм дияволиці. Я подумав, що це якийсь жарт, а тому стояв і не відзивався, очікуючи на події, котрі мали розгорнутися далі.

- Я говорив вам, що буду в костюмі привида! Не диявола! На додаток - це костюм для дівчини! Що тут відбувається? - врешті відізвався я, не дочекавшись жодної реакції від них.

- Ну… Це все, що вони мали. Не гнівайся на нас, - сказала Тіна.

- Я не одягну його. Ви повинні це зрозуміти, - відповів я, відчуваючи, що починаю сердитися.

Тіна і Кетрін гнівно поглянули на мене.

«Вони це на поважно», - подумав я. «Вони насправді думали, що я одягну це?» - Я не можу його одягнути! Це костюм для дівчини! - голосно відізвався я.

Кетрін лише захихикала, а Тіна посміхнулась.

- Гаразд. Виглядає на те, що ми повинні перейти до плану «Б», - ствердила вона.

Кетрін продовжувала хихикати, коли підійшла до дверей і закрила їх, переконуючись, що я не втечу.

- Бене, ми нічого міняти не будемо. Я купила цей костюм, заплативши за нього «грубі» гроші а тому ти носитимеш його, - спокійно промовила Тіна.

- Але це дівчачий костюм! - повторив я. - Він навіть не підійде для мене!

- Перестань нити, - відповіла вона. - Або ми змусимо тебе одягнути його.

- Я не збираюсь одягати це, - не вгамовувався я.

- Що ж, ти сам це вибрав, - промовила Тіна, підходячи до одягу, котрий лежав на ліжку. - Кетрін будь-ласка використай шприц. Та кивнула головою і несподівано вколола мене, вводячи весь вміст.

- Що…! Що це таке?! - викрикнув я, відчуваючи, як оніміння розходиться по всьому моєму тілу. Через хвилину, я вже не міг рухатися. Кетрін, посміхаючись, посадила мене на крісло.

- Це для того, щоб переконатися, що ти не рухатимешся, - сказала вона. - Але не хвилюйся. Ти не рухатимешся, але все відчуватимеш.

Вона була права… Я не міг поворухнути ні рукою, ні ногою! На додаток, вони роздягнули мене догола і я з жахом споглядав на «шалених» дівчат, котрі посміхались до мене.

Тіна вибрала з купи одягу чорні трусики і одягнула їх на мене, підтягуючи вгору та змушуючи мене відчувати приємний дотик матеріалу. На вигляд, трусики були на кілька розмірів меншими, а тому стискали мою шкіру і пеніс… Але з кожною секундою… вони ставали все більш зручнішими, а я відчував, як навколо них змінюється моя шкіра і зникає тиск на пеніс.

Я намагався порухати руками, але нічого не виходило. Зміни продовжувались і я відчув, як шкіра навколо трусиків стала більш гладкою. А ще… я почув, що щось відбувається з моїм «приятелем»! Він поступово стискався, змушуючи мене відчувати це. Врешті, він зник в мені, а я мимоволі простогнав.

- Перший етап закінчено, - ствердила Кетрін, дивлячись на мене.

- Що за перший етап? - запитав я, відчуваючи вологу між ногами. Вологу, яка витікали з мене…

Я знову спробував порухати руками, але без результату. Тіна взяла невелике дзеркальце і відтягнувши мої трусики, поставила його так, щоб я міг побачити те, що мав тепер між ногами.

Я кліпав очима, не можучи повірити в те, що бачив. Між моїми ногами виднілись вагінальні губи!…

- Чому… в мене… піхва?! - закричав я. - Що тут відбувається? Але дівчата ігнорували мої крики, а Тіна повернула трусики назад.

- Тіно. Час на нігті, - відізвалась Кетрін, тримаючи в руках пляшечку з темно-червоною рідиною.

- Я його якраз шукала, - відповіла Тіна, посміхаючись. Вона взяла пляшечку і обережно почала наносити лак на мої нігті. Той відразу ж висихав, залишаючи криваво-червоний колір на нігтях.

- Кетрін, передай мені взуття, - попросила Тіна, а Кетрін дала їй пару босоніжок на дванадцятисантиметрових підборах. Вона посміхнулась до мене і почала вбувати їх на мої ноги, закріпляючи ремінці навколо гомілки. Я відчув, як мої стопи повільно зменшуються, аж врешті ідеально підійшли до обутого взуття. Я зрозумів, що змінились не тільки мої стопи, а і цілі ноги, відчувши, як ті стають довшими, стрункішими та гладшими!

- Кетрін. Що тут відбувається?! Чому я перетворююсь на дівчину? - закричав я.

- Дурненький. Це ж дівочий костюм. І тому ти змінюєшся, - зітхнувши, відповіла Тіна, дивуючись на такі мої дурні питання.

- Бен, тепер повинно бути весело, - промовила Кетрін, демонструючи мені червоний корсет. Вона приклала його до мого живота і обгорнула тіло, затягуючи ззаду шнурок.

- Він… Занадто тісний! - ледве промовив я.

- Та не хвилюйся ти так, - почув я Тіну. - Ти сам знаєш, що зараз все владнається.

Я зрозумів, що вона говорить правду. - Ні. Ні… Це не має права відбуватися! - закричав я, відчуваючи, як мої груди почали рости, повільно заповнюючи чашки корсету.

Коли збуджені соски потерлись об матеріал чашок корсету, я знову, мимоволі голосно застогнав.

Тепер я відчув, як мій живіть змінюється, намагаючись підлаштуватись під обійми корсету. Моя талія стиснулась так сильно, що я відчув, як внутрішні органи змінюють свої місця. Але позитивом від цього стала можливість зробити глибокий вдих, після якого я знову поглянув на дівчат.

- Чому… все це… Ви не можете мені зробити це! - повільно промовив я.

- Продовжимо, - сказала Тіна, не реагуючи на мої слова. Вона тримала в руках червону міні-спідничку, яку швидко одягнула на мене.

Тим часом Кетрін одягнула пару червоних браслетів на мої руки і я відчув, як вони стають стрункішими і жіночнішими. Мої долоні зменшились, а пальці видовжились, закінчуючись довгими і доглянутими нігтями, які були покриті криваво-червоним лаком.

- Кетрін, передай мені гребінець, - попросила Тіна, а та вручила його їй. - Дякую, люба, - дівчина посміхнулась і почала розчісувати моє волосся.

З кожним її рухом моє волосся видовжувалося. Тіна навіть підрізала його ножицями в кількох місцях і все для того, щоб все виглядало ідеально.

До цього моменту, я завжди носив коротко підстрижене волосся, але тепер, відчував, як воно приємно треться об мою спину. На закінчення, Тіна розпилила на голові вміст спрею до волосся і, як наслідок, воно змінило колір на темно-коричневе та злегка завинулось на лівому плечі. Потім, дівчина вийняла щось з чорного мішечка.

- Дозволь мені зайнятись твоїм обличчям, - сказала вона, накладаючи підклад на моє обличчя, втираючи його.

Я мріяв, щоб все це закінчилось, але все ще не міг поворухнутися. Єдиними моїм спротивом був гнівний погляд на Тіну.

- Та перестань Бене. Ми лише робимо тебе красивішим.

Коли вона закінчила з моїм обличчям, я відчув, як воно починає змінюватися. Оскільки поблизу не було жодного дзеркала, я був змушений дивитись в очі Тіну, використовуючи їх як дзеркало, а та маленьким олівцем підвела мої брови, а потім використала туш для вій, роблячи їх довшими.

- Ще трішки і все закінчиться, - збуджено промовила вона.

Кетрін вибрала пару сережок і м'яко проколола ними вуха, викликаючи в мене невеликий біль.

- Мені це не подобається… Зупинись негайно, - сказав я, коли Кетрін почала ласкати мої груди. - Гей! Припини це!

У відповідь, та лише посміхнулась і продовжила робити те, що робила.

Тим часом, Тіна наклала тінь для повік, роблячи моє обличчя більш поважнішим. На остаток, вона розпилила якийсь парфум на моєму обличчі, змушуючи мене приємно пахнути. Одночасно з цим, я відчув, як мій ніс зменшується. Дівчина посміхнулась, тримаючи губну помаду в руках.

- Дозволь мені поправити твої губки, - єхидно промовила вона.

Я лише зітхнув, а дівчина почала наносити помаду на мої губи. З кожним її рухом, мої губи змінювалися, стаючи більш повними і більшими.

Кетрін підійшла до мене маючи в руках дужку для волосся з двома ріжками і поклала її мені на голову, а Тіна обгорнула мою шию червоним коміром, змушуючи моє горло відчуватися забавно.

- Ми зробили це! - гордо заявила вона. - Бене, як ти себе почуваєш?

- Я не знаю… Якось дивно, - відповів я, будучи здивований тембром мого голосу.

Дівчата лише посміхнулись, явно ігноруючи мою відповідь.

- Тепер, ти можеш поглянути на себе в дзеркало, - ствердила Тіна, а я відмітив, що знову можу рухати руками і ногами.

Я обережно піднявся, намагаючись не втратити рівновагу на босоніжках з високими підборами. Повільно я підійшов до дзеркала, яке висіло на стіні та поглянув на своє відбиття.

Звідти на мене дивилась неймовірно сексуальна дівчина, під тридцять років, одягнена в костюм дияволиці. Несвідомо, я провів руками по цьому тілу, продовжуючи дивитися на себе в дзеркало. В мої голові калаталися десятки думок і відчуттів, а я продовжував мовчати. Врешті, руки зупинились на моїх грудях. Я ніжно стиснув їх, а потім, руки продовжили рухатися вниз, відмічаючи тонку талію та пишну попку. «Невже це моє тіло?» - розмірковував я, ледве стримуючи себе, щоб не поцілувати власне відбиття в дзеркалі. Я посміхнувся і повернувся до дівчат.

- Я виглядаю сексі, - впевнено заявив я. - Тіно, мені це подобається, - продовжував я своїм сексуальним голосом, посміхаючись до дівчини.

- Насправді? Це добре… Бенджаміна, - відповіла вона.

- Як ти мене назвала? - роздратовано запитав я. - Що це за ім'я? Я хочу якесь інше… Якесь красивіше… Якесь спокусливіше… Окрім цього, воно так подібне до мого старого імені.

- То може Еріка? - запропонувала Тіна.

- Ні…, - заперечив я

- Гаразд… Катрін, підкажи щось, - сказала Тіна, звертаючись до подруги.

- А як щодо Андреа? - відповіла та.

- Ні… Ваші імена до одного місця. Як на мене, для мене ідеально підходить Кассандра, - промовив я, відчуваючи гордість за власний вибір.

- Ну… А як ти себе відчуваєш? - врешті запитала мене Тіна.

- Тіно, я почуваю себе чудово! Неймовірно! - відповів я, споглядаючи на свою попку в дзеркалі. Ми ще розмовляли між собою певен час, а я навіть попросив їх поради щодо різного вбрання для себе.

- Кассандро, я так розумію, що ти вже не хочеш повертатись до старого тіла? - обережно запитала Тіна.

Я поглянув на себе в дзеркало. - Мати ТАКЕ тіло і не показувати його, це був би злочин перед красою, - захихикавши відповів я до Тіни, яка мала на собі костюм нареченої зомбі, а Кетрін - відьми…

* * *

Дівчата розважались на вечірці, а я стояла біля вікна спостерігаючи за ними і розмірковувала. Я все ще мала спогади свого старого життя, але тепер, вони відчувались неначе не моїми. Неначе, це були спогади цілковито іншої людини. Вони були подібні до якогось документального фільму з життя якогось хлопця. Я пообіцяла собі, що мої нові спогади будуть значно кращі від таких буденних спогадів моєї старої особистості.

Я розправила плечі і відійшла від вікна. Весь будинок був прикрашений до Хелловіна. Звучала техно, не зовсім відповідна музика, як на Хелловін, але зійде.

Я розглянулась, бажаючи розважитися. Я зробила пару кроків, моя нога підвернулась і я відчула, що починаю падати. Саме тоді, хтось зловив мене, а потім допоміг піднятися.

Я обернулась і побачила хлопця з коротким чорним волоссям, одягненого в костюм вампіра.

- З Вами все в порядку? - запитав він, люб'язно посміхаючись до мене.

Я відкинула волосся з очей і посміхнулась у відповідь. - Все в порядку. Дякую, що врятували мене.

- Було б прикро, якщо така красива дівчина впала і поранила себе, - впевнено відповів він. Я лише кивнула у відповідь, розглядаючи з інтересом хлопця перед собою.

- То… Ви були тут весь час? - запитала я, а він заперечливо покрутив головою у відповідь.

- Я приїхав сюди п'ять хвилин тому, але дуже радий, що спізнився.

Ми продовжували фліртувати один з одним, а я відчувала, що він все більше і більше мені подобається. Минуло 30 хвилин і я врешті вирішила зробити наступний крок. Коли він хотів щось сказати і наблизив голово до мене, я притиснулась до нього, обійняла його за плечі і притиснула до себе. А потім… поцілувала, ковзаючи язиком по його губах.

Я хтиво застогнала, відчуваючи дотик його губ на власних губах. Через мить, до мого стогону приєднався стогін його радості.

- То… як звати мого рятівника? - запитала я, коли ми врешті розірвали поцілунок.

Він облизав губи і посміхнувся до мене. - Адам, - відповів хлопець грудним, сексуальним голосом.

- Адам…, - повторила я, «смакуючи» його іменем. Він кивнув головою.

- А як звати прекрасну принцесу?

- Кассандра, - впевнено відповіла вона. - Отже… Що тебе привело сюди, Адаме?

У відповідь він знизив плечима. - Я занадто старий, щоб дивитися молодіжні фільми-жахи, або ходити від будинку до будинку і вимагати цукерки.

Я спокусливо посміхнулась у відповідь. - Такий великий та міцний хлопчик і боїться дивитись фільми-жахи? - дражнилась я.

- Зовсім ні… Але я захотів вийти з дому, - відповів він.

- Я знаю про що ти говориш. Я теж не можу всидіти вдома і нічого не робити. Було б прикро, не задемонструвати мій костюм, - захихикала я.

- Як на мене, то в ньому ти виглядаєш неймовірно красиво, - Адам подарував мені ще один комплімент.

- Дякую, але знаєш, він виглядатиме ще красивіше на ліжку поруч з костюмом вампіра, - відповіла я спокусливим голосом, змушуючи Адама почервоніти. - То може шановний вампір трішки розважиться з дияволицею? Зачекаєш? - запитала я.

Адам кивнув, а я підійшла до Тіни.

- Тіно, я йду додому і забираю Адама з собою, - промовила я, намагаючись перекричати голосні біти.

Дівчина поглянула на мене, потім на Адама і, посміхаючись, передала мені ключі від будинку.

- Веселої забави. Ага. Можеш використати МОЮ кімнату, якщо забажаєш, - відповіла вона мені до вуха, змовницьки підморгуючи.

- Дякую, - відповіла я, поцілувала її в щоку, а потім взявши за руку Адама, попрямувала в сторону нашого будинку.

З кожним кроком, я відчувала, як в мене все більше і більше наростає відчуття бажання. Я схвильовано чекала на те, що відбудеться, як тільки ми опинимося в будинку.

Я поглянула на Адама, продовжуючи стискати його долоню в свої долоні. «Сьогодні я стану жінкою! Назавжди!» - подумки викрикувала я. «Сподіваюсь, що Тіна і Кетрін будуть задоволені своєю роботою», - подумала я, помітивши наш будинок в кінці вулиці…

Помилка відьми

Автор: Lobo De la Sombra

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Роберт Старк (зовсім інший Старк) повільно відкрив очі. Він дивився на стелю і почувався стомленим. Врешті, зібравши всі свої сили, він спромігся піднятися і сісти на край ліжка.

«Що за ніч», - подумав він, все ще розглядаючи стіни своєї кімнати. «Перший раз за півроку, я вирішив піти до бару і напився так, що не пам'ятаю, як повернувся додому. На додаток, я повернувся сам. Але якщо я повернувся сам, то що робила ота жінка в моєму ліжку?»

Роберт пригадав, як в його ліжку лежала одна з найкрасивіших жінок, яких він бачив в своєму житті. Він майже відчував, як її рука ласкає його тіло, шепочучи ласкаві слова до вуха, котрі він не міг зрозуміти. «Ця жінка була реальною? Чи все це мара через випитий алкоголь?»

Роберт знизив плечима. У будь-якому випадку, жінка зникла, а перед ним була ціла субота. Піднявшись на рівні ноги, він хитаючись попрямував в сторону ванної кімнати, розсіяно відмічаючи, що сьогодні його хода якась дивна. Нічого поважного, але йому здалося, що стегна розгойдуються трішки більше, ніж зазвичай. Роберт на «автопілоті» почухав груди, сподіваючись, що все це мине.

Раптом, він завмер. Груди?! Його, до сих пір частково закриті очі, широко розкрились і він втупився у виступи на своєму тілі. Роберт дивився на пару, мабуть, найкращих грудей серед всіх, які він бачив до сих пір. Ті були не занадто великими, щось розміром між «С» і «D», задерті вгору та з чітко вираженими сосками. Коли він так дивився на своє «надбання», соски на грудях почали тверднути. Приголомшений Роберт побіг до ванної кімнати, з острахом боячись того, що сподівався побачити там в дзеркалі.

Хлопець споглядав на своє відбиття з широко відкритими очима. На нього дивилась дівчина, краса якої, змусила його затамувати подих. За злегка відкритими пишними губами проглядали рівні та білі зуби. Високі вилиці, підкреслювали красивий носик, розміром в сам раз. Великі смарагдово-зелені очі красиво компонувались з темно-коричневим волоссям, котре сягало нижче плечей, доходячи до отих спокусливих грудей.

Поглянувши вниз, Роберт продовжував оглядати «своє» тіло: сильні плечі з м'язистими руками, груди, котрі розміщались на міцній грудній клітці, яка плавно переходила в тонку талію, щоб потім вибухнути пишними та широкими стегнами. «Його» ноги виглядали на довгі і стрункі. А між ними була…

Роберт обережно провів пальцями по злегка виступаючим горбику. Палець відчував знайомі обриси, але свідомість хлопця не могла змиритись з тим, що ці обриси належали до нього. «Піхва? В мене між ногами? Як це можливо?» - з острахом розмірковував він.

Розум Роберта щосили намагався примиритися з новонабутим тілом, коли пальці продовжували ніжно гладити шкіру між ногами, поступово підсилюючи натискання, аж врешті, вони увірвались всередину, ковзнувши між губами. Хлопець здригнувся від дивного відчуття присутності стороннього предмета в собі. Він одразу ж забрав руку геть.

- Що тут відбувається? - запитав він, вперше почувши свій новий голос, який був злегка хрипкуватим, але однозначно жіночим. - Я не можу бути жінкою! Як таке могло статися? Чому саме я?

Раптом, в голові виникли смутні образи минулої ночі. Невже жінка, з якою він був минулої ночі, зробила це йому? І чому? Чим він заслужив на ТАКЕ?

Тихий стогін залунав в кімнаті, налякавши його. Він відкрив очі, які невідомо коли закрив. Хлопець поглянув вниз і побачив пальці, які знову зникали між його стегнами. Інша рука ніжно стискала і ласкала ствердлий сосок. Роберт з зусиллям змусив руки опуститись по боках і відвернувся від дзеркала. «Мені потрібно знайти її!» - подумки кричав він.

Повернувшись в спальню, він завмер, побачивши, як та тепер виглядала. Якщо раніше нормою був безлад розкиданого одягу, то тепер в кімнаті все виглядало акуратно та впорядковано. Роберт відкрив одягову шафу і побачив там багато нарядів, котрі акуратно висіли на вішаках. Нарядів так, але жіночих нарядів! Від штанів до блузок та суконь. На мить, він споглядав з задоволенням на все це, а потім знову застогнав, усвідомлюючи, що його рука віднайшла шлях між стегна.

«Все змінилося!» - розмірковував він, відкриваючи шухляди комода, в яких тепер лежали бюстгальтери і трусики. «Невже весь світ змінився? І… оооох, чому я не можу втримати руки від ласкання себе?

Роберт знову примусив себе забрати руки геть. Він продовжив оглядати інші кімнати квартири. Кухня була акуратною і охайною. В холодильнику з'явилась їжа, яку він ніколи навіть не бачив, з іншого боку, та виглядала досить апетитно. Стіл виблискував чистотою. Коли хлопець розглядався навколо, палець його руки наново знайшов дорогу всередину тіла, змушуючи коліна підігнутися та задрижати від отриманого задоволення…

Вітальня також різнилася. В ній відчувався… жіночий дух. Роберт помітив сумочку на журнальному столику. Відчуваючи радість, що його обидві руки будуть зайняті чимось іншим, він почав переглядати вміст сумочки, знайшовши в ній гаманець, косметичну і ключі. Відкривши гаманець, хлопець побачив водійські права з його, теперішнім обличчям. На правах виднілось ім'я та прізвище: Роберта Стар. Подальший швидкий перегляд допоміг виявити кредитні картки, картку соціального страхування, а навіть бібліотечну картку. Всі документи містили його нові прізвище та ім'я: Роберта Стар.

Тримаючи гаманець, Роберт зробив крок назад і злегка здивувався тому, що він не оглянув ще одне місце свого тіла. Викрутивши шию, він здивовано споглядав на свою красиву попку, котра впиралась в край стола. Хлопець повільно відклав гаманець, а потім попрямував до спальні.

«Мені потрібен душ. Хороший, гарячий душ. Можливо тоді я пробуджусь і виявлю, що все це якийсь дивний сон», - розмірковував він…

Швидко відрегулювавши воду так, щоб можна було під нею стояти, Роберт зробив крок у ванну, підставляючи спину під струмені гарячої води. Очі хлопця дивились в порожнечу, а сам він розмірковував над своєю ситуацією. Ці роздуми знову були перервані пальцями, які він відчув в себе між ногами.

«Мийся!» - подумки наказав він сам собі. «Займи ці руки чимось!» Він відчайдушно схопив мочалку, наливаючи на неї запашну рідину до миття, ігноруючи те, що все це виглядало однозначно жіночо. Він почав терти тіло, намилюючи його.

«Повинен бути якийсь вихід з цієї ситуації!» - розмірковував він, енергійно потираючи себе. «Якщо це було зроблено зі мною, то це можна якось відмінити назад. Мені лише потрібно буде з'ясувати хто і чому зробив це зі мною».

Коли його розум логічно намагався все розставити по місцях, невгамовні руки знову повернулись до старого. Перш ніж Роберт зрозумів, що діється, одна з його рук сховалась між стегнами, а інша - терла мочалкою збуджений сосок.

Усвідомлюючи, що це таки мусить статися, Роберт притулився спиною до стіни, вирішивши більше не пручатися, очікуючи на неминуче. Врешті, один з пальців знайшов шлях всередину, а за ним послідував другий, змушуючи ноги розійтися та даючи пальцям більше місця на дослідження. Коли ті знайшли горбик клітору, хлопець зрозумів, що ще мить і його ноги не втримають тіла, настільки інтенсивними були отримувані дізнання. Інша рука, полишивши цицьку, схопилась за трубу, міцно тримаючись за неї.

Роберт підняв одну ногу і поклав її на край ванни. Він широко розвів коліна тоді, коли його пальці ритмічно входили в нього, змушуючи стогнати в реакції на кожен рух. Хлопець повільно рухав рукою, дозволяючи наростати новим відчуттям у собі. Врешті, отримуваних відчуттів стало так багато, що рухи пальців стали швидшими та агресивнішими, змішуючись з голосними стогонами. Через кільканадцять секунд все його тіло вибухнуло насолодою…

Роберт повернувся до реальності, спираючись об стіну та відчуваючи холодну воду, яка стікала між розведеними ногами. Все ще не можучи прийти до себе, він намагався відтворити картину того, що з ним відбулося, тих відчуттів, котрі заполонили його. Врешті, все повільно встало на свої місця. Хлопець вимкнув душ і похитуючись підійшов до дзеркала.

Він стояв і спостерігав, як здіймаються і опускаються його груди, коли дихання помітно нормалізується. «Якщо це був жіночий оргазм, то це мені подобається», - подумав він, витираючи себе рушником. «Тепер я розумію, чому вони так люблять отримувати його». Відвернувшись від дзеркала, Роберт повільно рушив до вітальні, щоб завмерти там від подиву.

У вітальні, на дивані, сиділа жінка, яку він пам'ятав! Коли він увійшов в кімнату, вона посміхнулась до нього і піднялась.

- Пане Старк, - відізвалась вона, не даючи Роберту дійти до слова. - Я тут, щоб вибачитися.

- Вибачитися? За що? - запитав хлопець, якого здивували її слова.

- Здається я зробила жахливу помилку, - відповіла жінка спохмурнівши. - Це не з Вами я повинна була вчора зустрітися в барі.

- Про що ти говориш?

- Я, відьма, - поважно відізвалась жінка. - Я знаю, відьми не повинні існувати, але ми існуємо. Я вас запевняю, тіло, яким ви тепер володієте є доказом того, що чари існують в цьому світі.

- То це ти зробила мене таким?! - вигукнув Роберт, відчуваючи, як в ньому наростає гнів. - Але чому?

Жінка знову спохмурніла. - Як я вже говорила - це моя помилка. Мене відправили в бар, щоб я зустрілась і забрала одного чоловіка, відомого своєю жорстокістю і байдужим ставленням до жінок. Я повинна була покарати його в того, з кім він так поводився, змінивши його в привабливу жінку на решту життя. Нажаль, я прийняла вас за цього чоловіка і це ви отримали покарання, яке належалось іншому чоловіку. Це не повинно було статися.

- То зміни мене назад, - сказав Роберт. - Віддай мені назад моє тіло і старе життя.

- Мені прикро, - відізвалась жінка. - Але я не можу цього зробити. Після накладання таких потужних заклять, вони не можуть бути взяті назад. Однак, я можу дещо доопрацювати.

Зробивши крок вперед, жінка поклала руку на чоло Роберта і почала шепотіти незрозумілі слова. Через мить, вона опустила руку і відступила назад, спостерігаючи за тим, як той розглядає своє чоловіче тіло.

- То я знову в нормі? - запитав Роберт.

- Не зовсім, - відповіла жінка. - Покарання полягає в примусі до життя в тілі привабливої жінки. Я не можу цього змінити, але я можу змінити умови.

Ви всерівно будите змушені жити в жіночому тілі, але не весь час. Замість цього, вам доведеться бути жінкою протягом одного тижня в місяці. І від вас залежить, як цей час ви використовуватимете. Наприклад, ви могли б бути жінкою вечорами і ніччю та на вихідні. А у інший час ви будете чоловіком, як до цього часу. Ви можете змінювати своє тіло за бажанням.

Окрім того, частиною покарання було непереборне бажання ласкати себе, - сумно посміхнувшись продовжувала жінка. - Саме це відбулося з вами під душем. Я не зможу видалити цю частину заклинання, але змінити його можу. Тепер, всякий раз, коли ви змінитеся в жінку, ви відчуватимете надзвичайне збудження. Але коли ви задовольните його, далі все буде нормально.

- То тепер, замість того, щоб відчувати збудження весь час, будучи жінкою, - відізвався Роберт, - я буду збудженою жінкою лише певен час. І де тут справедливість стосовно мене?

- Це не так, - неохоче відповіла жінка. - До закляття я додала деякі штрихи. Відтепер, ви ніколи не хворітимете. Ви можете завагітніти лише тоді, коли забажаєте. І ви старітимете дуже повільно, виглядаючи молодо протягом довгих років. Значно довше, ніж зазвичай. Також, є певні фінансові позитиви. Ви ніколи не відчуватимете проблем в цьому питанні.

Жінка замовкла, опускаючи очі. А потім, дуже м'яким і тихим голосом продовжила. - Існує ще одне покарання. Решту свого життя, неважливо як довгим воно буде, при вас буде хтось, хто задовольнятиме всі ваші немагічні бажання.

- Аж так? - брови Роберта полізли вгору. - І хто це має бути?

- Я, - тихо відповіла жінка червоніючи. - Це буде моє покарання за помилку, яку я зробила. Це через мене ви опинились в такій ситуації. Тому моїм покаранням буде служити вам в будь-який спосіб, до кінця вашого життя. Єдиним обмеженням буде те, що я не можу використовувати магію для виконання ваших бажань. У всіх інших випадках, я до ваших послуг.

Роберт задумливо дивився на жінку. - Гмм. Цікаво. І як вас звати?

- Джанін, - відповіла жінка. Хлопець кивнув головою, а потім посміхнувся. - Отже, Джанін, скажи мені, - м'яко промовив він. - Якщо твоє покарання - це служити мені, то чому я голий, а ти все ще ні?

Коли останні слова злетіли з уст Роберт, жінка перед ним, вже стояла голою. Його очі пробігали по її стрункому тілі, перш ніж їх погляди зустрілись.

- Схоже, що моя магія автоматично працюватиме на деякі твої бажання, - сказала вона.

- Скоріш за все, - відповів Роберт, простягаючи руки і ласкаючи її груди. Від такого дотику, Джанін закрила очі і тихо застогнала. - А ще, ти дуже чутлива до моїх дотиків, - продовжив хлопець. Від таких слів, Джанін швидко почервоніла.

- Мабуть, - тихо відповіла вона на слова Роберта.

А він, підняв її підборіддя пальцем, щоб їх очі знову зустрілися. - Я незадоволений тим, що ти зробила зі мною, - м'яко сказав він. - І я не заслуговую на таку кару з твого боку. Однак, нічого вже не зміниш, незалежно від того, як божевільно все це виглядає. Тому, я думаю, єдине, що мені залишилось - це звикнути до цього.

Роберт закрив очі. Коли він відкрив їх, ті були смарагдово-зеленого кольору. Її очі знову зустрілись з переляканими очима голої відьми. А потім, та посміхнулась.

- Можеш називати мене Боббі, коли я перебуватиму в цьому тілі, - відізвалась жінка з ще більш хриплим голосом ніж до цього. Все ще посміхаючись, вона взяла Джанін за руку і потягнула за собою до спальні.

- Час відпрацювати свою помилку, - сказала вона. - Я думаю, що тобі потрібно зайнятися моїм збудженням.

Закриті двері спальні приглушили її м'який сміх…