Доктор Джекіл і міс Гайді-DV8

Автор: MagicWand

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Розділ перший

Ви навряд чи повірите в мою історію. Часами, навіть я сумніваюсь, що все це відбулося. І саме тому, я був змушений записати її, щоб пересвідчитись, що з моїм психічним станом все ще в порядку. Тож дозвольте розпочати свою історію з самого початку…

Мене звати Джек і мені 42 роки.

Я працюю біохіміком в одній з великих фармацевтичних компаній. Робота забирає в мене багато часу і це не дивно, коли на кону багатомільярдні контракти. Праця в цій галузі, можна сказати, родинний бізнес - мій прадід також займався хімічними експериментами в далекій Англії в 80-х роках ХІХ сторіччя. І його робота також зруйнувала сімейне щастя, так само, як це зробила і моя. Для тих, хто ще не здогадався, моїм прадідом був доктор Генрі Джекіл. Однак більша частина його життя була літературно перебільшена, я так думаю.

Мій дідусь був впевнений, що саме через репутацію прадіда, моя родина переїхала в Чикаго і змінила ім'я на Келлі. Незважаючи на те, що я закінчив медичний коледж, мене «тягнуло» до дослідницької роботи в галузі медицини, а тому, я продовжив навчання по спеціальності «біохімія».

Зі своєю дружиною, Шеллі, я одружився ще в коледжі і в нас є пара чудових дітей: Люсі, якій недавно виповнився 21 рік і Хенк-22 річний юнак, котрий навчався в коледжі. По-правді, протягом останніх 3 років, в мене не було аж так багато часу, який я б проводив з своєю родиною так, як ми робили це раніше.

На ринку, мою компанію випередила інша фірма, яка випустила віагру. Ми працювали над подібним препаратом, але конкуренція була швидшою. Поважні мільйони, які були задіяні на дослідження, пішли «коту під хвіст». Як наслідок, в рамках реструктуризації, багато хороших людей було звільнено. Але я і моя команда якось викараскалась з цієї халепи.

Як на мене, нас врятувало те, що ми дуже багато і свідомо працювали, не маючи можливості забрати роботу додому. Кожен день, коли ми виходили з лабораторії, наші сумки і портфелі уважно переглядала охорона. Нам було заборонено виносити папери, нотатки, чи хімічні сполуки.

Мою команду називали «геноми». І це відповідало дійсності, оскільки ми вивчали ДНК і вплив на нього розроблювальних препаратів, котрі могли б виправляти пошкодження генів на рівні щойно утвореної зиготи. Ми сподівались, що назавжди позбудемось вроджених вад в новонароджених.

Звичайно, до готового продукту ще було дуже далеко, але ми вже почали випускати препарат, який використовував дещо з наших досліджень. Він називався ІС 2 і дозволяв людині змінити колір своїх очей. Більше жодних контактних лінз. Якщо препарат «піде в народ», гроші від його реалізації будуть використані на ІС 4. Ці ліки дозволять зберегти гнучкість рогівки і, як наслідок, усунуться проблеми з зором в людей похилого віку.

Ми також працюємо на жіночою версією віагри. Цей препарат стимулюватиме лібідо в жінок і носить назву DV. DV1 і DV2 були катастрофою. DV3 здійснив прорив в дослідженнях, хоча і перетворив дослідне шимпанзе в ненаситну німфоманку. В DV4 і до DV6, ми намагались врегулювати рівень стимуляції лібідо. І тепер, з DV7, ми готові виступити до урядової агенції на отримання дозволу на випробування ліку на людях. Весь дослідний процес зайняв нам 2 роки і всі ми відчували схвильованість подальшими діями фірми.

А ще, я «на боці» займаюсь власним дослідним проектом і сподіваюсь, що скоро представлю своєму керівництву перші результати. Доктор Крейвен була ініціатором серії DV. Свій проект я назвав DV8. В ньому я використав деякі формули з щоденників мого прадіда. Щоб уникнути негативних наслідків, з якими стикнувся мій прадід, я спробував задіяти жіночі гормони.

Я усвідомлював, що мій батько жахнувся б, колиб дізнався, що я отримав доступ до щоденників шаленого родича. Але він не знав цього і це добре. Я знайшов записки в одному з старих ящиків на горищі кілька років назад. Читаючи їх, я зрозумів, що в науці ще не досягнуто остаточних границь.

Сама історія перетворення мого прадіда в монстра широко відома громадськості ще з давніх часів. Його формули змінювали хімію мозку, впливаючи на геном, Ці формули могли пришвидшити наші дослідження в сотню разів. Звичайно, я нікому не говорив про них, історія містера Гайда була всім добре відома. А якщо б в фірмі дізнались, що я є далеким родичем доктора Джекіла, то мене б одразу ж звільнили. То ж я проводив свої дослідження над DV8 в цілковитій таємниці, сподіваючись в результаті на поважну нагороду.

Один з членів моєї групи, Майкл Югур зазвичай відвідував місцевий морг, де відбирав зразки ДНК. Для моїх досліджень, мені були потрібні ДНК молодої жінки, найкраще від 20 до 25 років. І він знайшов потрібне - в морзі якраз було тіло 25-ти річної повії, котру знайшли мертвою. Сумна історія, так само, як і її життя. Але тепер, ДНК дівчини житиме далі і допоможе тисячам жінок по всьому світі.

Я був готовий провести експерименти з DV8. Теоретично, цей препарат повинен був робити жіноче лібідо більш активним, а жінка відчуватиме себе значно молодшою і матиме швидші рефлекси. Її мозок працюватиме видатніше, а пам'ять буде ефективнішою.

В нашій фірмі ми використовуємо шимпанзе для початкових випробувань. Їх ДНК на 99 відсотків подібне до людського. Нажаль, ці примати дуже дорогі. І це не тільки через протести охоронців природи. Бюрократична тяганина і неймовірна кількість паперової роботи значно збільшує їх вартість.

Керівництво фірми наполягало на розгорнутих дослідних роботах, перш ніж в дослідженнях будуть використані шимпанзе. Що ж, я буду змушений витратити багато місяців, перш ніж зможу підтвердити слушність формул мого прадіда. Особисто я розраховував, що все це займе мені з рік часу…

Хенк приїхав до нас на вечерю в понеділок вечером. Він розповів мені, що його коледж власне отримав чотири шимпанзе для факультету психології. Мій Хенк якраз вчився на цьому факультеті. З його слів, ці шимпанзе були такими забавними.

В мене виникла шалена думка, що я міг би використати одного з цих приматів для тестування свого проекту. Хенк забезпечив би мені доступ до мавп, але проблема була в винесенні ліків з лабораторії і все це через постійний обшук.

І тут мене осінило. Члени моєї групи підлягали обшуку, але відвідувачі, як правило, вже ні! Будучи на роботі, я подзвоню Хенку і попрошу його приїхати до мене. Я розказав сину про мій новий препарат, який був готовий до тестування і пояснив, що для подальшої роботи мені потрібне їх шимпанзе. Звичайно, я запевнив його, що бідній мавпі нічого не загрожує, а ще, що тільки я зможу побачити різницю в поведінці піддослідної тварини. Я був впевнений, що Хенк згодиться. Кінець-кінців, це я оплачую його навчання.

Я зустрівся з доктором Крейвен і розповів їй, що мій син мріє стати біохіміком та хотів би поглянути, де працює його батько. Вона погодилась і коли Хенк прибув в п'ятницю, я передав йому бейджик «Гість» та повів на екскурсію будинком. Коли ми дійшли до моєї лабораторії, я таємно передав йому дві пробірки: в одній з них був DV8, а в другій - анти-активний реагент. Реагент повинен був ліквідувати наслідки дії DV8, якщо щось піде не так. Хенк сховав пробірки в штани.

І, як назло, охорона вирішила провести вибіркову перевірку гостей. Я мало не втратив свідомості, коли вони почали обстукувати його по боках. Але все минулося і він без перешкод вийшов через двері. Я зітхнув з полегшенням і витер піт з чола.

На вулиці, я попросив сина сховати DV8 в нашому будинку, а реагент забрати до коледжу, щоб мати його «під руками», коли я проводитиму експеримент в неділю.

Хенк поїхав до коледжу, а я страшенно нервував, їдучи додому. Я навіть кілька разів зупинявся, щоб пересвідчитись, що за мною не слідкують. Був теплий день. Люсі була ще в школі, а Шеллі поїхала до сестри в Клівленді. Коли я приїхав, то швидко забіг в будинок і закрив за собою двері, почуваючись неначе параноїк.

Щоб заспокоїтись, я вирішив було випити скотчу, але потім передумав і захотів щось холодне. Я відкрив холодильник і побачив напівпорожню пляшку «Gatorade». Зробивши ковток і закривши холодильник, я помітив, що в автовідповідачі є одне повідомленні: Хенк просив мене віддзвонити, якнайшвидше.

- Це я, - сказав я в телефон.

- Все нормально, - відізвався Хенк. - Я просто хотів сказати, що перелив вміст пробірки в порожню пляшку з-під «Gatorade» і поставив її в холодильник. Так що, все в порядку. Це я до того, щоб ти знав про це, перш ніж Люсі повернеться додому. Тато?… Гей!… Ти все ще там?!…

Розділ другий

Я щось пробурмотів в телефонну трубку, перш ніж Хенк перервав розмову. Я щойно випив DV8. Признаюсь, я почав нервуватися. Було б чому: я випив експериментальний препарат, який навіть не тестувався на тваринах.

А потім, я усвідомив, що я все ще вчений, а тому, повинен підходити до проблеми логічно. По-перше: доза препарату була невеликою, розрахованою на дворічну самку шимпанзе, котра важила з два рази менше від мене. По-друге: препарат був розроблений для жінок. Чоловічі гормони різняться від жіночих, хоча і мають в собі жіночу хромосому в ДНК. Але вона не є домінуючою, отже, можливо… я… не відчую жодного ефекту…

Саме тоді, моє тіло почало тремтіти. Я ще пам'ятав, як впав на підлогу, звиваючись в конвульсіях. Вся моя шкіра пекла і боліла. Біль була такою, неначе тисячі голок намагались вирватись з мого тіла назовні. Мої очі опухли і тоді я втратив свідомість…

Коли я повернувся до реальності, я піднявся і хитаючись, спробував зробити кілька кроків, але спіткнувся об власні штани. Вони впали вниз і поглянувши на них, я відчув, що моя голова почала крутитися, так, неначе я був п'яний. Я спробував зосередити зір на перешкоді, а потім, вийшов з штанів і повільно попрямував до спальні.

Я обперся об трюмо і не міг повірити в те, що побачив в дзеркалі. Я був блакитнооким молодим індивідуумом, який мав на собі мою сорочку і краватку. Я поглянув на власні руки, які були сховані в довгих рукавах сорочки. Я зняв краватку, розстібнув сорочку і ахнув…, побачивши власні груди.

Я розглядав власне голе тіло і повільно усвідомлював, що DV8 власне змінило мене в жінку. Ні, не в жінку. В молоду дівчину. Можливо в 25 річну, а можливо навіть в трішки старшу. Незважаючи на зміни тіла, я все ще пам'ятав хто я. Всі мої спогади залишились, але тепер, я знав, що я дівчина і мене звати Гайді. Я люблю морозиво і мені подобається «Mountain Dew». А ще, я люблю хлопців. Саме так, сильно люблю хлопців. Від усвідомлення цього, моя рука інстинктивно перемістилась до промежини.

Несвідомо, я почав ласкати власну піхву. Частина старого мене не могла змиритися з тим, що відтепер в мене є піхва, але моя друга половина, отримувала насолоду від цього акту, намагаючись «відірватись по-повній».

Очевидно, генетична модель, яку я отримав від померлої дівчини, включала в себе її особистість, яка була закодована в мозку. Мені навіть стало цікаво провести більш докладні дослідження, але рухи пальців між ногами поступово відбирали можливість думати логічно і ясно.

А потім, я почув, як грюкнули вхідні двері.

- Тато? - почув я голос Люсі. - Ти вже дома? Вона мабуть побачила мій автомобіль на під'їзді.

Я схопив свій одяг, але той був занадто великим для мене. Я одягнув сорочку і спробував взяти себе в руки. «Як я все це поясню донці?» - з острахом розмірковував я, виходячи із спальні. Люсі повернулась, реагуючи на рух і як тільки побачила мене, прийняла звинувачувальну позу, схрестивши руки на грудях.

- То хто ти така? - гнівно запитала вона.

- Привіт. Я Гайді, - випалив я тонким голосом. В моїй голові неначе боролись дві особистості за повне панування над тілом. - Люсі, дозволь мені все пояснити. Продовжив я. Але моя донька мене не слухала і кулею пронеслась повз мене, вбігаючи до спальні.

- Тату, тобі краще буде щось придумати достовірне, - закричала вона. - В іншому разі, мама про все дізнається. Вона почала оглядати спальню, намагаючись мене знайти. Не знайшовши мене, вона вирішила, що я заховався так, як робила вона з своїм братом в дитинстві, бавлячись в хованки.

- Люсі! Це я, твій батько, - знову відізвався я.

- Що, до біса, ти несеш! - голосно викрикнула вона до мене.

Я посадив її на ліжко і розповів всю свою історію. Це було важко робити, оскільки після кожних двох, трьох речень, я вставляв щось на зразок: «як я кохаю своє волосся» чи «ці шпильки заєбисті». І це ще не все, я поклав свою руку на її руку, та почав легенько гладити її, а потім накручувати її волосся на палець.

- Гей, дівчино! Е-е… тато, що тут відбувається? - з острахом запитала вона.

- Люсі, люба, вибач, але це схоже на те, ніби в мені живуть дві особи, одна з яких - справжня бімбо типу «давай розважимося», - сказав я, скидаючи довгу сорочку. - Я повинен поїхати до Хенка і забрати в нього реагент, а до цього часу, повинен виглядати так, як виглядаю.

- Ну… в мене я дещо з одягу, що підійде для тебе… тато, - врешті промовила донька, оглянувши моє тіло.

- Ти можеш називати мене Гайді і до твого відома, я не ношу бюстгальтерів, - відповів я спокусливим голосом. - Ох, як мені важко себе контролювати. Люсі вибач, - промовив я поважнішим тоном, перш ніж замовкнути.

Моя донька лише захихотіла і закотила очі. Я все ще мав туман в голові, коли зайшов разом з нею в її кімнату. Вона почала ритися в шафі і комоді і якби я був повністю у владі Гайді, то отримував неймовірне задоволення вибираючи одяг разом з нею. А так, я намагався оцінити наслідки мого майбутнього, якщо реагент не поверне все назад. Перш ніж я повернувся до реального світу, я вже був одягнений і вийшов з кімнати. Я поглянув на себе у велике дзеркало в коридорі і завмер, побачивши в ньому своє відбиття.

- Що це за вбрання? - грізно запитав я.

- Це ти його вибрав, татусю, - єхидно промовила Люсі. - Сам вибрав, чи може я повинна говорити, сама?

Я мав на собі коротку картату спідничку, блакитний топ і голий живіт. А ще, на мені була біла сорочка, низ якої був зав'язаний вузлом під грудьми. Довге світле волосся було стягнене в «кінський хвіст», а на обличчі виднівся агресивний макіяж, котрий підкреслював яскраво-рубінові губи. Я виглядав, як…

- Я виглядаю, як якась шльондра! - викрикнув я.

- Я б так категорично не стверджувала, - сміючись відповіла моя донька. - Багато дівчат саме так одягаються. І до речі, на такий твій вигляд сильно вплинули пишні губи і великі цицьки. Але з цим, ти не можеш нічого вдіяти.

Я було почав говорити, що це неприпустимо і вже хотів було повернутися назад, щоб перевдягнутися, але замість цього, з мого роту вирвалося: «А я сексі!». Я послав своєму відбиттю повітряний поцілунок і розвернувся, щоб йти далі.

Цього разу за кермом була Люсі, оскільки Гайді не мала прав. Коли ми дістались до гуртожитку Хенка, я була в шоці від побаченого.

- О ні. В нього вечірка, - застогнав я. - Це жахливо.

- Тато, ти залишися в автомобілі, а я піду приведу Хенка, - поважно заявила Люсі.

- Спасибі, доню. Я не можу туди потрапити, - з острахом відповів я. - В жодному разі не можу…

Розділ третій

Люсі вийшла з автомобіля і почала пробиратися через натовп студентів. Кілька хлопців навіть спробували привернути її увагу до себе, але вона не реагувала на їх зачіпки. Тим часом, я сидів в автомобілі і намагався зробити себе невидимим. Стук в скло змусив мене підскочити від несподіванки.

Я опустив скло і побачив молодого «засранця», який поїдав очима моє тіло.

- Агов, солоденька. Я приніс тобі трішки соку, - сказав він, облизуючи губи.

Він простягнув напій всередину салону і я взяв його, розмірковуючи над тим, що міг би взяти від нього дещо більше, ніж тільки сік. Я випив вміст і… відчув, як автомобіль починає крутитися. Ні! Це не був автомобіль. Це я був всередині будинку і крутився там. Я танцював!

В моїй руці з'явилась ще одна паперовий кубок з соком, але ця порція на смак була менш солодкою, від попередньої. Я пам'ятав, що розмовляв з кількома хлопцями, але взагалі-то, це не я розмовляв, а Гайді. Це вона танцювала, сміялась і фліртувала. Щодо мене, то я зі всієї сили намагався тримати в голові те, що я - вчений, що в мене більше мізків, ніж в Гайді…. Але кожен раз, коли я намагався це робити, я чув хихикання свого альтерего…

Я відчув тепло. Мої очі були закриті, а коли я їх відкрив, то побачив, що цілуюсь з якоюсь дівчиною. Ні. Я цілував хлопця! Він був набагато вищим від мене і щоб зробити це, я мусив встати навшпиньки. Я відчував, як його руки ковзаються по всьому моєму тілу і… раптом, я почув дивне хвилювання. Я спробував було вирватися з його обійм, але світ навколо мене втратив чіткість, розмиваючись…

Мені було так приємно. Я важко дихав через ніс, бо мій рот був зайнятий чимось іншим. Щось рухалося в ньому вперед і назад, але всю мою увагу прикували відчуття, які я отримував з району своєї промежини. Раптом, я усвідомив, що був на колінах і відвівши голову назад, я видав стогін, коли побачив член, котрий майже вийшов з моїх вуст.

«О, ні! Саме зараз, я відсмоктав в мужика, а якийсь інший мудак власне трахає мене ззаду!» - з острахом подумав я. Я намагався впорядкувати все, що відбувалось зі мною, але через мить, пеніс знову повернувся в мій рот, а я інстинктивно продовжив смоктати його, роблячи це навіть швидше, ніж за попереднім разом. Все моє тіло тремтіло. Я навіть подумав, що знову змінююсь в самого себе, але зрозумів, що власне отримав приголомшливе задоволення, яке називається оргазмом.

Наступне, що я усвідомив, це те, що мене хтось кудись несе, а потім кладе на ліжко. Я все ще мав на собі спідницю, але топ зник. Хтось цілував мої соски, а я насолоджувався відчуттями, котрі мені дарували власні цицьки.

- Гайді, ти прекрасна, - почув я голос молодого чоловіка.

- Звичайно, красунчику, - хихикнув я у відповідь.

Я поглянув в його очі, побачивши в них щось знайоме. Я відчував себе в безпеці і в теплі, коли він цілував мене і пестив. Я почув, як його тіло вмощується на мені, як він бере мою руку і кладе її на свого «півника». Я знову почав було противитися, але тіло стриптизерки взяло верх над моїм мозком, відкидаючи мою чоловічу особистість та гідність кудись далеко-далеко. «Я - мужик! Мені потрібно вийти звідси!» - кричав я в своїй голові. Але моє тіло хотіло залишитись саме тут і саме зараз. Замість втечі, я лише ширше розвів ноги і обгорнув ними талію хлопця, сильніше притягуючи його до себе.

Він увійшов в мене і почав рухатися все швидше і швидше. Його поцілунки перейшли на мою шию та обличчя, а я легенько почав дряпати його спину власними нігтями, підігруючи рухам. А потім, я ахнув, усвідомлюючи те, що робив. Я, мабуть, навіть кричав і признаюсь, те, що я робив, мені дуже подобалося. Я насолоджувався відчуттям хлопця на собі, твердим членом, який рухався в моїй піхві… Саме так. МОЇЙ піхві!

Вона була моєю і я смакував відчуттями, котрі вона мені дарувала. Я кохав своє нове тілом. І коли гаряча сперма наповнила мене, я отримав неймовірну насолоду, яка була такою повною і всеоб'ємною. Такого я ніколи не відчував, будучи чоловіком.

Хлопець намагався заспокоїти дихання, все ще лежачи на мені. Врешті, він скотився на ліжко поруч зі мною і я відчув прохолодне повітря на своєму спітнілому тілі. Я знав, що дурнувато посміхаюсь. Я оглянув кімнату і вона здалась мені якоюсь знайомою. А потім, я побачив Люсі, котра стояла в дверях.

- Що ж, я бачу ти знайшла Хенка, - сказала вона.

- Люсі, що ти тут робиш? Забирайся геть! - викрикнув Хенк, прикриваючи своє тіло ковдрою.

- Це моя подруга Гайді і я прийшла, щоб забрати її додому, - відповіла вона, намагаючись ігнорувати його слова. - Між іншим, тато послав мене за пробіркою, яку передав тобі.

Коли мій син і донька розмовляли між собою, я швидко одягнувся. Мій розум намагався викинути останні події з голови. Той факт, що я трахався з власним сином було занадто багато, щоб я міг про це думати саме зараз. Люсі схопила мене за руку і потягнула вниз по сходах через натовп напівп'яних і зовсім п'яних студентів, багато з яких викрикували ім'я «Гайді».

Ми сіли в автомобіль і поїхали назад.

Панувала незручна тиша. - Тато, з тебе таки справжня шльондра, - врешті відізвалась Люсі.

- Це все через отой фруктовий сік, - коротко відповів я.

- Фруктовий сік? Ага, - засміялась вона. - Ти думаєш, студенти бавляться в щось таке? Кожен з них, за час навчання випив не одну бочку пуншу. Він же такий солодкий. А ти навіть не можеш випити трішки лікеру, щоб не сп'яніти. Люсі закінчила читати мені нотації.

Я не знав, що відповісти на таке. Мені було соромно. Сьогодні вечером, я трахався і не з одним хлопцем, а з кількома. Мене, навіть, «перелетів» власний син. «Невже саме це я хотів довести своїм експериментом?» - з острахом подумав я.

- Реагент в тебе? - запитав я, вирішивши не розгрібати минуле. - Дай його мені.

- Зараз я керую. Я дам його тобі, коли ми приїдемо додому, - відповіла Люсі і дальшу дорогу ми сиділи в тиші.

Коли ми увійшли в будинок, то відразу ж попрямували до її кімнати. Я йшов за донькою, усвідомивши, що був босий. По дорозі, я поглянув на себе в дзеркало, яке висіло в коридорі. Мій «кінський хвіст» зник, а довге світле волосся було розпатлане і липке. Помада також практично зникла. Мої цицьки звисали над вузлом сорочки, яка втратила усі ґудзики. А ще, я відчував, що не мав на собі трусиків.

Я повільно увійшов в кімнату, відчуваючи сором. Світло в кімнаті було вимкнуте і тільки світло з ванної кімнати злегка розсвітлювало її. Люсі лежала гола на ліжку і поплескала рукою по ньому, дивлячись на мене. Я сів маючи намір скартати її, але вона поклала палець на мої губи.

- Гайді, побавимось «знайди це», - прошепотіла вона.

Вона потягнула мене до себе, стягуючи мою сорочку. Люсі почала цілувати мене і я відповів їй. Мої руки пестили її груди, а язик опинився в її роті. Минула хвилина, або більше, перш ніж я відсторонився і поглянув на неї.

- Тато, ти завжди трактував своїх дітей однаково. Я очікую, що ти зробиш мені приємно так само, як зробив Хенку. А потім, ти можеш випити свою «мікстуру». Я хочу отримати насолоду в компанії з Гайді, - Люсі гортанно засміялась, а потім обернулась в ліжку та зайняла позу «69», даючи нашим язикам доступ до піхви партнера…

Я таки випив реагент, але це було вже ранком. Через годину я повернувся до свого тіла та до свого строго «я». Мої спогади про Гайді були розмиті і неясні, неначе я намагався пригадати якийсь фільм, котрий бачив дуже давно. Тим не менш, я не впевнений, що повторю цей експеримент ще колись. Лише Люсі і я знали, що відбулось в моєму будинку минулими вихідними.

Щодо Люсі, то вона обіцяла нікому не розказувати про це. Нажаль, вона поставила одну вимогу: я повинен принести додому більше свого DV8. А коли наступного місяця, на вихідні, моя дружина знову поїде у відвідини до тітки, Люсі навіть запланувала запросити Хенка до наших «забав»…