Автор: Mercury
Переклад: Pooh68
оригінал тут
Частина перша
Двері відчинились і в кабінет психіатра Елізабет Мітчелл зайшла приголомшливо красива рудоволоса дівчина в бежевій блузці і чорній спідниці.
- Добрий день. Ви… Елізабет? - запитала вона молоду жінку, яка сиділа за столом.
Жінка закрила папку і подивилась на відвідувачку.
- Так, це я - відповіла вона з теплою усмішкою.
Рудоволоса дівчина закрила двері і оглянула кабінет. Він виглядав на стандартний кабінет психологів: коричневий диван з білими подушками, книжкова шафа і дипломи на стіні. Елізабет встала з-за столу і жестом запросила дівчину присісти на диван.
- Ви мабуть наступний відвідувач на сьогодні… Шон чи не так? - запитала вона, всівшись на крісло біля дивана.
- Це було… одного разу - почала рудоволоса, вмощуючись на дивані.
- Шоне, щоб Ви знали: все що Ви тут скажете, залишиться між нами. Пам'ятайте про це.
- Так. Агент наголошував мені це неодноразово. Але він також просив не заходити занадто глибоко в деталі з міркувань національної безпеки.
Елізабет відкрила блокнот і приготувалась слухати розповідь пацієнта. Вона могла б використовувати магнітофон або програму, яка на комп'ютері переводить сказані слова в текст, але Елізабет дотримувалась старої школи: олівець і блокнот - основне знаряддя праці психіатра. Вона вірила, що цим самим бере більш активну участь в терапії, так допомагаючи своїм пацієнтам.
- Шоне, то як Ви хочете почати розповідь. З самого початку? Чи з…
Шон подивився на жінку і зітхнув.
- Давайте з цього місця коли я знайшов «пристрій», або як його називають в агентстві Морфічно Адаптивна Одиниця або скорочено «MAО».
Елізабет щось записала в блокнот. Шон поглянув на неї і здавалось пригадав щось, чого ще не питав.
- Вибачте, пані Елізабет, у Вас є допуск щоб слухати мою розповідь? А може Ви шпигунка? - запитав він, подивившись на жінку.
Елізабет нервово відреагувала на почуте, прочистила горло і відповіла:
- Шоне, я знаю, що теперішня Ваша ситуація змушує Вас… не довіряти певним людям, але я запевняю, що маю всі можливі допуски для розмов з пацієнтами, яких до мене направляє агентство.
- Розслабтесь лікарю. Я це сказав щоб зламати лід в наших відносинах.
Елізабет посміхнулась, коли зрозуміла, що Шон просто пожартував на рахунок секретів. Елізабет працює для уряду з моменту закінчення університету. Вони хотіли мати психолога з свіжим поглядом. Шон дивився на її щиру усмішку.
- На чому я зупинився?
- Ви знайшли MAО.
- Саме так. Все це розпочалось в парку, прямо за містом.
* * *
Неділя, 17:33
Я катався на велосипеді в невеликому парку, насолоджуючись свіжим повітрям. Завтра я починав нову роботу, отож це був мій останній вільний день. Їзда була приємною, людей майже не було. Я вже катався кілька годин, коли вирішив перепочити і випити води. З'їхавши з стежки, я замітив щось блискуче на березі озера. Я з натури допитливий, а тому вирішив подивитись на це щось.
- І що ми тут маємо? - вголос запитав я сам себе, розглядаючи металеву валізку, яка виглядала як тонкий металевий дипломат, наполовину занурений в багнюку.
Першою моєю думкою було, що ця штука випала з літака, але вона не виглядала на пошкоджену. Я вийняв телефон і зробив кілька світлин, так на всяк випадок. Якщо цей дипломат хтось загубив або звідкись випав, це буде доказом, що саме я його знайшов.
Тримаючи металеву валізку в руках, я почав оглядати цю штуку. Використовуючи залишки води з пляшки, я змив багнюку і побачив візерунки на корпусі дипломата, які виглядали на письмено.
- Це мабуть китайська або японська - прошепотів я і закріпивши валізку на велосипеді, попрямував до свого автомобіля.
* * *
Неділя, 19:09
Повернувшись додому, я в першу чергу направився на кухню, щоб «заморити хробака». Зараз, я думаю, настав час описати себе, яким я був до зміни. Мій ріст - метр п'ятдесят п'ять, тіло вузької статури з злегка засмаглою шкірою, а на голові коротке темно-русяве волосся. І хоча, я ніколи не вважав себе за ідеал, жінки не скаржились на мене і моє тіло, але з іншої сторони і не були від нього в захваті. Я мешкав на західному узбережжі, в невеликому містечку Dry Creek.
Я мешкав на другому поверсі старого будинку з 50-х років. Відкрита кухня, ванна кімната з душем і велика кімната, яка була і гостинною і спальнею одночасно. На щастя на першому поверсі ніхто не мешкав, а тому я нікому не перешкоджав.
Перекусивши бутербродом, я взяв валізку і закінчив її очищати від бруду. Це зайняло в мене трішки часу. Закінчивши роботу, я помітив, що було вже досить пізно, а тому я сховав дипломат для дослідження на кращі часи.
* * *
Середа, 17:47
Я повернувся з роботи додому, нарікаючи на свого нового боса. Роздягнувшись, я сів на диван, все ще з огидою пригадуючи свій робочий день.
- Це несправедливо - пробурмотів я про себе.
Мій робочий день почався цілком добре. Фірма, в якій я працюю, займалась оптовою купівлею-продажем витратних матеріалів, комп'ютерний і офісних меблів. Вона була однією з найбільших постачальників такого майна. Ми також допомагали фірмам в обладнанні офісів, за цілком розумною ціною. Зарплата була хорошою, час роботи також мене задовольняв. Проблемою була моя керівничка, Амбер, донька власника фірми.
Одним з моїх завдань було допомагати їй із підрядниками, надавати про них всю необхідну інформацію. Але та одразу переклала всі свої обов'язки на мене. Я повідомив її батька про це, він викликав доню до себе, дівчина поплакалась в плече на своє «тяжке» життя, він вибачив її, Амбер взялась до роботи, але вже через тиждень все вернулось так, як було раніше.
Але сьогодні ця сучка насправді завалила роботу. Вона повинна була підтвердити велике замовлення для поважної фірми. Коли її тато запитав про це замовлення, вона почала викручуватись і кидала «стрілки» на нас, своїх підлеглих. Ден ледве не звільнив мене. В голові я підраховував, скільки разів вона вже так «відмазалась» від покарання, кліпаючи свої красивими оченятами і беручи на «жалість». Я ще до сих пір бачу, як вона сидить за столом і посміхається до мене…
Я все ще відчував себе ідіотом, коли поклав валізку на столик щоб досконало оглянути її. Спочатку я подумав, що вона пуста, враховуючи вагу, а потім уявив, що в середині можуть бути дорогоцінні камені або інші цінні речі. Я обертав валізкою в надії знайти якусь засувку чи кнопку. Нажаль нічого такого я не знайшов.
- Як же тебе відкрити?
Потім я пробігся пальцями по дивних символах і почув тихий свист. Валізка почала рости і вібрувати, аж поки не впала на підлогу, а потім почала рости аж перетворилась на щось подібне до телефонної будки. Я ніколи не бачив нічого подібного раніше, хіба що в мультиках чи коміксах, а тому навіть боявся доторкнутись до неї. Оглядаючи будку, я помітив щось на зразок контрольної панелі з трипалим відтиском долоні. Я доторкнувся до відтиску і на екрані побіг текст з незнайомими символами.
- Що за фігня - сказав я і поклав долоню на відтиск лапи…
На екрані, без попередження, виникла тривимірна картина жінки. Спочатку вона була нечіткою, але швидко набрала різкості і все більше і більше була ставала подібною до Амбер. Світле волосся, яскрава усмішка і красива, струнка фігура. Коли я приглянувся цьому зображенню, то побачив, що дівчина була цілком голою.
Я швидко забрав долоню, відчуваючи огиду. Не зрозумійте мене неправильно: тіло цієї жінки було прекрасне, але… коли я усвідомив, якою вона була сукою, то Ви зрозумієте мою огиду. Коли я забирав руку, я випадково доторкнувся до фіолетового кристалу і побачив як одна з сторін будки відкрилась. В середині був подібний кристал, тільки червоного кольору.
- Агов? - крикнув я, сподіваючись, що там хтось буде.
Я зайшов всередину і несвідомо торкнувся червоного кристалу і все змінилось. Коли я вийшов як жінка, перше що я відчув, це був запах в квартирі. Вона смерділа, як спортивний зал, смерділа старими шкарпетками. Цього вечора я дізнався дві речі: в жінок нюх кращий від чоловіків і моя квартира потребувала прибирання.
Від цього запаху мені робилось погано. Закривши рот і ніс своїм новим білим волоссям, я попрямував до кухні, щоб там обполоскати обличчя. Минуло кілька секунди перш ніж я замислився над тим, чому в мене світле волосся, чому я голий, чому моє обличчя гладке і чому в кімнаті так смердить. Коли я задав собі ці питання, я побіг у ванну кімнату і з розкритими очима придивився на себе в дзеркало.
- Нічого собі - почув я тонкий голос Амбер.
Я з жахом розглядав обличчя в дзеркалі і мало не зомлів від побаченого. Я пробував привести себе до чуття холодною водою з крану, сподіваючись, що все це тільки сон і я врешті прокинусь. Але це нічого не давало і в підсумку я зрозумів, що я і надалі залишився голим і на додаток, ще і мокрим. Тремтячими руками я витер обличчя рушником, а потім обгорнув ним своє нове тіло.
- Як ця річ могла зробити таке зі мною? - запитував я себе, повернувшись до будки, яка все ще стояла в кімнаті. - Як я маю жити далі в тілі цієї сучки? І найголовніше - чи зможу я повернутись назад в своє тіло?
Я поклав долоню на панель і відтворив зроблені раніш дії. Перед мною далі виднілась гола версія Амбер.
- Гаразд, зберись, ти повинен знайти спосіб повернути своє тіло назад - сказав я собі.
Зображення швидко змінилось на чоловіче. Задихаючись, я ще більше зосередився, аж в чоловічій фігурі я впізнав себе. Я спробував згадати, що я робив далі.
- … я побачив Амбер, тоді…
Моя рука торкнулась фіолетового кристалу і одна сторона будки відкрилась. Я швидко увійшов в середину і торкнувся червоного кристалу, сподіваючись, що все роблю правильно. Коли я вийшов, то одразу побіг у ванну до дзеркала. Після ретельного обстеження, я зітхнув з полегшенням. Перед дзеркалом знову стояв я, в своєму власному чоловічому тілі.
Повернувшись в кімнату, я сів на диван і замислився. Якщо ця штука могла змінити мене в Амбер, то що вона може ще зробити? І я почав експериментувати… всю ніч.
* * *
Четвер 6:05
Світало, коли я знову вийшов з будки, маючи потужні м'язи, як He-man або Hulk*. (*герої відомих коміксів - прим. перекладача)
- Нічого собі - сказав я, дивлячись на свої м'язи, згинаючи руку.
Я відчував себе великим і сильним! Я був великим і сильним! Ніколи в своїх найсміливіших мріях, я не мав такого тіла як зараз. В реалі його можна було б отримати займаючись роками качанням і ковтаючи всілякі таблетки і стероїди…
Я цілу ніч переінакшуючи своє тіло, модифікуючи різні його частини. Я навіть «забавлявся» кольором волосся, змінюючи його від білого до зеленого, просто так, щоб подивитись, як я виглядатиму. В один момент в мене було навіть афро. Всякий раз, коли я відчував, що втомився, я клав долонь на панель і в подумки додавав собі енергії, щоб знову виглядати на мільйон доларів…
Задзвонив годинник.
- От зараза… потрібно йти на роботу - пробурмотів я, зрозумівши, що мої ігри з змінами тіла закінчились і я повинен повертатись до щоденних рутинних занять. Увімкнувши чайник і взявши рушник, я попрямував під душ. Я зайшов в ванну кімнату і зрозумів, що з теперішніми моїми двома метрами зросту і потужними м'язами, прийняти душ буде проблематично. Я насилу помістився під змішувач і потратив в два рази більше часу, щоб помитись.
Закінчивши «водяні процедури» і витершись, я повернувся в кухню, зробив собі кави, і заодно увімкнув комп'ютер. Переглядаючи пошту, я помітив один лист. Тиждень тому, я розмістив світлину машини (ще коли вона був в формі валізки) на дошці оголошень знайдених дивних речей. І ось тепер, хтось відповів мені. Я вирішив відкласти читання на пізніше, так як часу було обмаль. Я підійшов до машини, поклав долонь на панель і викликав свій образ, злегка модифікуючи його додаючи трішки м'язів, прес, бездоганну шкіру і засмагу…
Кілька секунд потому, я вийшов з будки одягненим в новий, чудово скроєний костюм, а на руці в мене був срібний Rolex.
- Оце круто!
Потім я схопив ключі, гаманець і попрямував на роботу, перебуваючи схвильованим як ніколи.
* * *
Четвер 7:58
Коли я приїхав в офіс, Амбер вже чекала на мене.
- Шоне, ти майже спізнився… Якщо ти не хочеш, щоб мій тато довідався про це, то сьогодні ти повинен «вкалувати» по- повній - самовдоволено заявила вона, заходячи в офіс і сьорбаючи гарячу каву по дорозі.
Я важко зітхнув, увімкнув комп'ютер і приступив до роботи.
- Принаймні, сьогодні вона значно приємніша ніж вчора. Може хоч сьогодні візьметься до роботи? - почув я голос моєї знайомої секретарки Дженні.
Дженніфер Гаррет або Дженні, як вона воліла щоб її називали, була в нас дівчиною- «чи не могла б ти мені допомогти». З її каштановим волоссям до плечей і молодим тілом, яке випромінювало молодість, вона виглядала на дев'ятнадцятирічну дівчину, хоча водійські права говорили зовсім інше. Половина чоловічої братії були закохані неї, в тому числі і я, але офіційна політика фірми щодо зв'язків між працівниками різної статі, робила її недосяжною для нас. Тим більше, що вона була також секретаркою батька Амбер.
- Агов, Шоне, сьогодні ти виглядаєш просто чудово. Десь качаєшся? - похвалила вона
- Так, Дженні. Я вирішив поєднати їзду на велосипеді з підніманням тягарів.
- Так тримати - сказала вона з посмішкою.
Я пограв м'язами перед Дженні, так як це робив в фільмах Арнольд, а потім ми повернулись до роботи.
До полудня все було чудово, але потім Амбер зайшла до мене в кабінку.
- Шоне, чи можна тебе відірвати на хвилину?
Я піднявся, сподіваючись, що вона не планує знову загрузити мене своєю роботою. Коли я увійшов в її кабінет, вона швидко зачинила двері і повернулась до мене.
- Ви хотіли мене бачити? - запитав я так спокійно, як тільки міг.
Амбер закрила жалюзі на вікнах в кабінеті і пішла в сторону свого столу, спокусливо похитуючи стегнами.
- Шоне, я помітила, що ти змінився.
- Ну… я відвідував тренажерний зал… щоб підкачати свої м'язи на цих старих кістках - нервово відповів я.
Амбер кивнула головою і злорадно посміхнулась.
- Ти знаєш, я недавно розійшлась з своїм хлопцем…
Я розумів що відбувається і здогадувався, що все це добром для мене не закінчиться.
- Е-е ні… мені прикро, але я зустрічаюсь з дівчиною - збрехав я.
Вона подивилась на мене і захихикала.
- Заспокійся. Я не прошу тебе стати моїм хлопцем.
Я зітхнув з полегшенням.
- Я просто хочу трахнутись з тобою.
- Щооо? - закричав я.
- Шшшша… Тихіше. Ти хочеш щоб весь офіс почув тебе? - сказала вона з усмішкою.
Я впав на крісло і похитав головою.
- Амбер, я ні за які гроші не пересплю з Вами.
Вона піднялась і перехилилась над столом, даючи мені змогу побачити її принади.
- А в тебе немає вибору - заявила вона самовдоволено.
- Що Ви маєте на увазі?
- Ну… або ти трахкаєшся зі мною тоді коли я цього бажаю, або мій татусь почує, як ти домагався його бідну донечку і заодно саботуєш всю роботу в офісі. І все це через мою відмову займатись коханням зі тобою.
Я ахнув.
- Не будь таким здивованим. Я знаю, про що говорять всі ці самці за моєю спиною - холодно сказала Амбер.
На момент мені здалось, що я побачив сльози в її очах.
- Що я курва, сучка і татусева доня… Що в цій фірмі я можу бути ким завгодно. І все це завдяки йому.
Я глянув на неї і почав швидко розмірковувати про те, що мені робити далі.
- І ще, якщо ти плануєш все розповісти моєму татку, то знай, у випадках сексуального домагання, всі жаліють жінок. Це на випадок, якщо ти підеш до суду. Тоді всі почують жалюгідну історію про те, як ти приходив до мене, навіть після того як я неодноразово відмовляла тобі. Далі татусь найме дуже хороших юристів, а судячи з твого Rolex'a, я отримаю хорошу грошову моральну компенсацію.
Потім вона відкинулась в своєму кріслі і наказала мені повертатись до роботи.
- Я подзвоню до тебе пізніше.
Дженні подивилась на мене з тривогою, коли я впав на своє крісло.
- Яка я рада, що вона не мій керівник - почув я її бурмотіння.
Я зітхнув, знаючи, що Амбер робить зі своїми хлопцями. Спочатку вона зводить їх з розуму, вдаючи вигляд що шалено їх кохає, потім трахкається з ними, а потім поводиться з ними як з лайном, поки вони не отримуються сигнал, що наскучили їй. Тоді дівчина вибирає наступну жертву. В мене є два шляхи: трахкатись з Амбер, або звільнитись… Якщо я хотів безпечно вибратись з цієї ситуації, я повинен використати будку. Те, що сьогодні Дженні і Амбер звернули на мене увагу підсунуло мені ідею…
* * *
Четвер, 11:15
Я не пишаюсь тим, що я запланував далі, але події змусили мене зробити те, що я запланував, щоб звільнитись з-під влади Амбер. І мені було насправді прикро, що для цього я повинен використати Дженні…
Очікування коли Амбер піде на обід було подібне до відвідування стоматологічного кабінету, але моє терпіння окупилось. Ця «зараза» залишила в кабінеті свій мобільний. Я незамітно забрав його і відправився додому, щоб використати «МАО»…
Тепер я змушений буду грати нову роль, щоб втілити мій план помсти щодо Амбер і її батька. Тільки так я зможу назавжди позбутись цієї дівчини з мого життя.
Я оцінював оголене тіло Дженні з голови до ніг, стоячи перед дзеркалом в ванній кімнаті і сподіваючись, що мої додаткові модифікації працюватимуть так як я того забажав. Я одягнув такий самий одяг, який мала Дженні в офісі: біла блуза на короткий рукав, темно-синя спідниця середньої довжини, темні колготки і чорні туфлі на 5 сантиметрових каблуках, завдяки яким, мій теперішній ріст був майже метр вісімдесят. Часу залишилось небагато, а тому я не одягнув бюстгальтер, а тому був змушений повертатись в офіс без нього.
* * *
Четвер, 11:55
Перед моїм від'їздом я зробив ще кілька речей. Першою з них був дзвінок до Дженні. Я використав одну зі своїх модифікацій і голосом батька Амбер запропонував їй взяти вихідний день. Коли я приїду в офіс, я мусив бути впевненим, що моєї подруги там вже не буде. Далі я подзвонив друзям Амбер і голосом Дженні сказав їм, що вона забула телефон в фірмі і щоб вони дали Амбер трубку. Коли та взяла її, я сказав дівчині, що хочу зустрітись з нею в офісі, але не сказав чому. І на остаток, я загрузив в телефон непристойні фотографії Амбер, які я зробив перебуваючи в її тілі, а потім переслав їх з телефону Амбер на свій…
Коли я під'їхав до офісу, червона Мазда Амбер вже була там. Я глибоко зітхнув і ще раз подивився на себе в дзеркало заднього виду.
- Ти Дженні… Ти можеш зробити це… Відплатити Амбер за все - я повторював ці слова, як мантру, дивлячись в красиві очі Дженні.
Вийшовши з автомобіля, я попрямував в офіс, стараючись не впасти через високі каблуки.
- І як вони ходять в такому взутті. Я відчуваю ніби йду на ходулях - бурмотів я, ставлячи обережні кроки.
Взагалі-то це в мене якраз і не дуже виходило. Я не міг перестати думати про ці кляті підбори. Кожен мій крок заставляв колихатись мою нову попку і груди, а на додаток, я пробував вгамувати своє довге волосся, яке вперто старалось закрити мені очі. Зайшовши всередину, я зауважив, що більшість моїх колег пішли на обідню перерву, а ті що залишились, були завалені роботою «аж по самі вуха». Ніхто навіть не звернув уваги на Дженні, яка йшла до свого місця праці так, ніби була легко сп'янілою…
Я підійшов до кабінету Амбер, все ще подумки проклинаючи ці туфлі. Я легенько постукав в двері, сподіваючись, що Амбер ще не було там.
- Дженні, що трапилось? - запитала недбало Амбер.
- Я знайшла Ваш телефон… Ваш батько не міг до Вас додзвонитись і тому вважав, що Ви його мабуть згубили - сказав я, витягуючи телефон з сумочки.
Вона встала і швидко забрала його з моїх рук.
- Загубила, якраз… Я поставила його на зарядку - почув я її бурмотіння.
Настав час на наступний етап мого плану. Концентруючись, я випустив хмарину феромонів, які впливають на жінок, ослаблюючи їх силу волі і заодно робили мене привабливою для інших жінок. Їх запах чимось нагадував запах троянд, але я був не впевнений на всі сто відсотків.
- Дженні, нові парфуми? - запитала Амбер, починаючи червоніти.
- Ммм. Так… Вам подобається їх запах?
Вона кивнула головою, підійшла до мене і почала інтенсивно обнюхувати мене.
- Ммм. Ти сьогодні пахнеш так приємно, люба - прошепотіла Амбер мені в вухо.
В її подиху я відчув запах алкоголю. Амбер важко дихаючи, поклала долоні на мої груди.
- Ого! Ти що, не носиш бюстгальтер?
Події почали розвиватись все швидше і швидше. Амбер заціпеніла, продовжуючи стискати мої цицьки своїми ніжними довгими пальцями. Маю признати, що мені було дуже приємно від цього її дотику, хоча вона і сильно стиснула мою ліву цицьку. Я дивився, як наступна партія випущених феромонів заставила потьм'яніти очі Амбер. Вона ще ближче притулилась до мене і зі всієї сили намагалась поцілувати мене…
А потім все вийшло з-під контролю. Вона закрила двері, потягнула мене до стола, скинувши з нього на підлогу всі речі.
- Амбер, що ти робиш? - слабо запротестував я, коли вона почала цілувати мою шию.
- Джен! Я… Я… не знаю що, але я хочу тебе, дико хочу тебе - говорила вона в перерві між поцілунками. - Я не знаю, що відбувається, але я хочу тебе все більше і більше!
Вона сильно обійняла мене, продовжуючи цілувати. Через мої цицьки, притиснуті до тіла дівчини, я відчував як шалено б'ється її серце. Моя промежина стала теплої він жару, яке промінювало з її піхви. Язик Амбер досліджував кожен куток роту, стараючись перебороти спротив мого язика.
Я забула тобі сказати, я також зробив так, що моя слина була м'яким афродизіяком, який викликав наркотичне бажання в Амбер, зводячи її з розуму і викликаючи безмежне бажання трахкатись. А тому, перш ніж я зрозумів що діється, вона штовхнула «Дженні» на стіл, силуючись зняти з неї спідницю.
- Амбер! Будь-ласка, припини - благав я зі сльозами на очах (сльози на бажання - це ще одна моя модифікація, закладена в це тіло).
Амбер ігнорувала мої благання. Вона вже зняла з мене весь одяг нижче пояса. Я все менше і менше противився їй. Вона широко розвела мої ноги, поклала свої руки між моїми стегнами і почала ніжно торкаючись е… піхви «Дженні».
- Джен! Ти змушуєш мене почуватись так чудово - муркотіла Амбер, цілуючи мене в уста.
- Амбер! Перестань!!! - закричав я…
А потім гучно відкрились двері і на порозі, відкривши рота, стояв батько Амбер. Він подивився на доньку, а потім на мене і йому довелось притриматись стіни, щоб не впасти.
* * *
Четвер, 14:30
Який там був крик… Ден одразу звільнив всіх працівників додому, щоб ніхто не чув його. Амбер хотіла позбавити себе життя, але я зупинив її. Не дивно. Її батько побачив свою улюблену доню, яка домагалась від його секретарки лесбійського сексу. Тим більше, що остання кричала з широко розведеними ногами…
Ден одразу забрав Амбер до себе в кабінет і вже там накинувся на неї з криком, жадаючи знати, що відбувалося. Не знаю, що вона йому наговорила, але я почув як він кличе мене.
- Дженніфер зайди до мене - крикнув він з передпокою.
Я повільно піднявся і зайшов в його кабінет. Він люто дивився на мене, а Амбер в думках вицарапувала мені очі.
- Дженніфер. Я не знаю, що Ви зробили, щоб змусити Амбер робити… ці речі, але я присягаю, що в цьому місті Ви не знайдете роботи до кінця свого життя.
Я розплакався і розповів все, що відбувалось, підкреслюючи факт, що я намагалась зупинити Амбер, але вона не реагувала на мої прохання.
- … тоді вона почали лизати мою піхву… - продовжив я, втираючи сльози.
- Досить! Моя донька не курва. Забирайся з мого офісу - крикнув він, грюкнувши кулаком об стіл.
Амбер стояла там, дивлячись на мене з самовдоволеною переможною посмішкою. Мені залишився ще один козир і настав час його використати. Я встав між Деном і його донькою і вийняв свій телефон, знайшов те що шукав і повернув екран до нього.
- Що це? - запитав він, втупившись в екран телефону.
- Ваша донька послала мені це - сказав я показуючи йому світлини з оголеною Амбер.
- Що це, татку? - запитала Амбер своїм невинним голосом.
- Вийди будь-ласка в коридор, мені з Дженніфер потрібно переговорити - сказав Ден, все ще дивлячись на світлини з телефону.
Амбер подивилась на мене, потім на батька, розуміючи, що щось змінилось, але вона не знала що саме.
- Татку, що вона вам показала? - насупилась дівчина, пробуючи заглянути на екран.
Я швидко притиснув телефон до грудей.
- Амбер! Вийди! - скомандував він, вказуючи на двері.
Вона ще протестувала, але батько випхав її з кабінету.
- А тепер, я розповім Вам про Амбер, яку Ви не знаєте…
Я почав розповідати все, що знав про його доньку. Про те як вона працює, про пияцтво, сексуальні домагання і що вона думає про своїх підлеглих. Як вона обвела його навколо пальця, заставляючи батька робити все, що забажає, навіть на шкоду фірми. Про деякі речі він здогадувався, але його кохання до доньки змушували закривати очі на всі її вибрики.
Після всього почутого, він вирішив порозмовляти з Амбер поза офісом. Коли вони йшли по коридору, я все ще чув їх розмову.
- Татку, чому ти робиш все це? Це ж я, твоя маленька донечка.
- Ти поїдеш до матері і будеш мешкати з нею.
- Хіба ти не бачиш, що ця сука зробила все, щоб нас розлучити! Вона мабуть використала якусь магію, щоб змусити мене робити всі ці огидні речі!
Я попрямував до виходу все ще чуючи, як Амбер старається переконати батька в своїй правоті. Ден запевнив мене, що Амбер поїде до своєї матері (його колишньої дружини), яка мешкала в іншому місті (ура!), за умови видалення пікантних світлин. Я чув, що її мати любить дисципліну і тому не дивувався, що дівчина мало не на колінах просила батька залишити її в місті. Крокуючи так по коридору, я відчував приємне задоволення від проведеної «операції». Вийшовши на вулицю, я пішов до свого автомобіля, щоб поїхати додому.
* * *
Четвер, 16:15
Коли я нарешті добрався додому, я плюхнувся на диван і нарешті зняв ці жахливі туфлі. Хоча, признаюсь, за весь день я звикнув в них ходити, але мої ноги сильно боліли і тепер я розумію Дженні, коли вона сидячи за столом, старається покласти свої ноги на стіл.
- Але, незважаючи на все, ці каблуки роблять вигляд попки Дженні просто чудовим - пробурмотів я.
Її еротична попка поставала в моїй голові знову і знову, спокусливо гойдаючись коли дівчина ходила по коридору. Моя права рука несвідомо потягнулась до промежини і почала легенько її потирати через матеріал трусиків. Лівою рукою я почав стискати цицьку. Я відчув жар, який розливався по тілу, моє дихання і пульс пришвидшились. Долонею я відтягнув матеріал трусиків і пальці почали торкатись гарячої піхви. Потім, я повільно розвів пальцями губи, я ввів, у вже досить вологу піхву, два пальці. Я уявив, як Дженні лягла животом на стіл, еротично випинаючи своє попку, запрошуючи мене діяти. Від такої картини, я ще більше завівся. Подумки я увійшов в неї, а вона тихенько воркувала, реагуючи на кожен рух мого пеніса в її піхві. Як тільки я уявив, що увійшов глибше, щось перемкнулось.
Тепер це я вже лежав на столі, а Дженні трахкала мене ззаду.
- Що це зі мною? Звідки взялись такі думки?
Це сталось, коли я отримав свій перший жіночий оргазм, пальці сильно стиснули мої соски, ноги підігнулись, а я стогнав як вовк на місяць, коли хвиля насолоди розлилась по моєму тілу. Цей оргазм йшов ззовні в середину, зовсім по іншому ніж пережиті мною чоловічі оргазми. Щоб продовжити задоволення, я почав уявляти секс з різними людьми, чоловіками, жінками, культуристами, зірками еротичних журналів і знаменитостями. Я збився з рахунку від отриманих оргазмів, аж врешті безсилий заснув на дивані…
Коли я прокинувся, то замітив, що підсвідомо прийняв позу ембріона, обхопивши ноги руками. Сонце вже зайшло і моя квартира полинула в темряву, а я нічого не бачив в цій темряві. Спочатку я відчув важкі груди на собі і мокру постіль під собою. Піднявшись, я відчув як цицьки заколихались, а довге волосся впало на мої плечі. Я сягнув рукою вниз, щоб почесати яйця і запанікував.
В темноті я зробив пару кроків, натрапив на журнальний столик і впав на свої цицьки.
- От лайно! - завив я від болю, коли тіло притиснуло мої м'які виставаючі частини.
Повернувшись на диван, я сів і потер груди, щоб полегшити біль. Всі спогади повернулись до мене: Амбер, Дженні, моя мастурбація, оргазми. Я відчував себе брудним від усього цього.
- Я ж не гей! - голосно сказав я. - Ні, тепер ти жінка - почув я свої думки.
Обережно піднявшись, я увімкнувши світло і взяв з холодильника холодний Sprite. Зробивши ковток, я відчув дивний смак, трішки солодкуватий. Я дійшов до висновку, що в жіночій версії мене, відчуття смаку не повинно співпадати з смаком, який я відчував, коли мав чоловіче тіло.
Оглянувши диван, я помітив пляму, яку зробило тіло Дженні. Я уявив, що сказав би мій приятель Стів: - Ти зробив що?! Я засміявся, мої цицьки знову почали трястись, нагадуючи мені, що я все ще жінка. Відчуття новизни зникало, я підійшов до будки і поклав долоню на панель. Я викликав своє старе чоловіче тіло, радіючи що знову буду мати старого «приятеля» між ногами. Зробивши ще один ковток, я задався питанням, що далі робити з цією машиною. Завтра п'ятниця, я не мав бажання йти на роботу, враховуючи сьогоднішні пригоди. «Я міг би провести день в тілі жінки. Отримати досвід, так мовити, з іншого боку паркану. Дізнатись, що відчувають Дженні, а навіть Амбер».
Я був хлопцем від народження, що мені перешкоджає побути жінкою ще один день, враховуючи, що я вже був жінкою тричі. Перша проблема з якою я стикнувся, була якою жінкою я хочу бути. Високою, низькою, пишною, худою, сексуальною, стрункою, чорною, білою, молодою, старшою? А може залишитись в тілі Дженні? Чи може вибрати жіноче тіло з телевізора чи кінофільмів? Перед мною відкривався океан варіантів, а тому я дістав свій ноутбук, щоб допомогти собі у виборі…
* * *
П'ятниця, 10:17
Я веселився всю ніч, аж нарешті скомпонував жінку своєї мрії. Я перепробував різні варіанти, деякі з них були забавні, деякі ні. Наприклад, я був моделлю з коротким волоссям і великими грудьми, фото якою я знайшов в інтернеті. Для себе я зробив такі ж цицьки, вони були приємно м'якими на дотик і мали дуже чутливі соски.
Нажаль, в такому варіанті, груди були великими як на мене і тим більше в порівнянні з цицьками Дженні. Через певен час вони почали відволікати мене, оскільки я не міг зупинитись бавитись ними. Вони ніби жили своїм життям. Коли я обертався, вони продовжували рухатись, тягнучи мене в сторону, реагували на кожний мій рух і подих. Я просто не міг з ними впоратись, а тому увійшов в машину, щоб спробувати щось інше. Наступною моєю зміною була чорношкіра красуня з великою дупою.
Розглядаючи себе в дзеркалі, я зрозумів значення слів «величезна дупа». Я не збирався виходити на вулицю в цьому тілі, я просто хотів відчути, як це мати таку дупу. Розглядаючи філейні кривизни, я почував себе просто відмінно.
- Моя дупа є сексі і я кохаю її! - сказав я грудним голосом. - Я бачу тебе, маленька, потряси своєю попкою - продовжував я, роблячи рухи дупою.
Мій голос був чуттєвим і приємним, як в чорношкірих співачок, Я вдарив долонями кілька разів по дупі, щоб поглянути як колихається тіло. Перш ніж зайти в машину, я відчув, що мене кличе природа і я відвідав туалет перший раз як жінка.
Спочатку я хотів зробити це за допомогою МАО, але вирішив зробити це природним способом, кінець-кінців я мусив отримати дівчачий досвід. Знявши з себе одяг, я сів на стільчак і розслабився… і нічого. Я подивився вниз, а потім зробив теж, що робив коли був хлопцем і все вдалось. Витершись і вимивши руки, я повернувся в кімнату.
Стоячи перед машиною, я придумував чергові зміни. Тепер я хотів виглядати не просто як жінка, я хотів мислити як вони. Коли я був підлітком, я завжди соромився розмовляти з дівчатами. Для мене це була ніби розмова з прибульцями. І навіть вчора, коли я носив жіноче вбрання, я почував себе не зовсім комфортно. Я прагнув окунутись в жіночий світ повністю з головою.
Поклавши долоню на панель, я уявив образ красивої брюнетки, але на цей раз я вибрав скромніші параметри: ріст метр п'ятдесят п'ять, розмір грудей - В. Потім, я додав деякі психічні і фізичні зміни, які хотів випробувати. Перш за все, я хотів відчувати себе жінкою так, ніби я народився нею і знати все, про що дізнаються жінки з моменту свого народження. По-друге, я хотів вміти… танцювати. Я хотів танцювати все своє життя, але в мене було «дві ліві ноги», якими я час від часу наступав на ноги партнеркам на дискотеках. Я не жартую, я так втратив мою дівчину. Вона запросила мене на танець і я з усіх сил намагався дорівняти їй в цьому. Нажаль, після цього танцю ми вже не зустрічались… А тому зараз я хотів танцювати як професіонал.
Після того, як машина закінчила свою роботу, я вийшов назовні з… головним болем. В мене було тіло танцівниці, яке могло б узяти золото в будь-якому танцювальному конкурсі. Тіло, яке знало всі свої інтимні таємниці. Я точно знав, що і як робити в туалеті. Ба, я навіть знав коли в мене наступна менструація…
Я зробив кілька глибоких вдихів і головний біль минув. Я відчував себе чудово, насправді чудово і на початок зробив кілька вправ і розтяжок. З моїм тілом ці вправи виконались легко і інстинктивно. Я підсвідомо знав, що робити, як безпечно ставити кроки, як вигинатись. Я танцював! Схопившись за спинку дивану для підтримки, я підняв ногу вертикально так високо, як тільки міг. Потім я зробив короткий фліп, кілька випадів і кроків, стараючись не налетіти на меблі в кімнаті. Кожен мій рух був відточеним і досконалим, так ніби я займався балетом і танцями все своє життя…
П'ятниця, 12:05
Ви не уявляєте, яке це відчуття рухатись так, як це роблять дівчата в танцювальних телепрограмах. В мене постійно виникала перед очима одна з таких дівчат… Саммер Глау. Чи ви знали, що вона займалась балетом? Кожен її рух на екрані виглядав витончено і водночас смертельно. Де вона «нахапалась» таких рухів? Я був впевнений, що вся ця майстерність була наслідком довготривалих тренувань і занять…
За допомогою машини я вирішив добавити собі деякий повсякденний одяг (футболка, джинси, прості, але сексуальні туфлі). Після цього я був готовий відвідати продуктовий магазин по сусідству.
Йдучи по вулиці, я розглядав навколишній світ з цілком нової перспективи. Від кожного погляду хлопців, я почував себе начебто був голим. З іншого боку, кожна жінка дивилась на мене ревнивим поглядом або з заздрістю. Це трішки мене насторожувало, але коли я дійшов до магазину, то звик до нових відчуттів і не звертав уваги на такі «дрібниці». Взявши кошик, я пішов за покупками. Проходячи повз хлопців-підлітків, я почув їх шепіт.
- Ти бачив цю ляльку? Таку б трахнути.
- Так ми прийшли сюди для того, щоб дивитись на таких сучок, чи не так?
- Ага. Мені цікаво, як виглядали її губки навколо мого «банана».
- Забагато хочеш! Твоя піцюрина в її роті? Давай, продовжуй уявляти!
- Пішов ти…
Я закотив очі. Ці пацани ідіоти і рукоблуди. Все про що вони мріяли, це потрахкатись зі мною, а тому я вирішив розіграти їх. Я різко розвернувся і підійшов до них. Я замітив, що вони не відривали очей від моїх цицьок і промежини. Вони навіть не намагались приховати свою хіть.
- Умм, вибачте - сказав я.
- Так? - хмикнув один з них.
- Чи не могли б ви відійти? Мені потрібно взяти те, що за вами.
Вони повернулись, щоб побачити, що я хочу взяти. Від побаченого хлопці впали в ступор. На полиці лежали презервативи. Я взяв пачку, даючи одному з них хороший вигляд на мої груди.
- Як прикро, що не випускають більшого розміру. Мій приятель має постійно проблеми з ними. Я думаю, що вашим паличкам ще потрібно рости і рости до його розміру - сказав я хихикаючи, дивлячись на їх пагорби в штанах.
Їх щелепи відвиснули, а я почув «сука», коли попрямував від них в іншу сторону.
- То ви купляєте їх, чи ні? - запитав я повернувшись до них. Вони почервоніли і відвернулись від мене. - Мабуть таки ні.
Я знизив плечима і замітив, як один з них повернувся і, набравшись сміливості, відповів мені.
- Е-е, звичайно, постійно купуємо - нервово сказав він, посміхаючись.
Я знову захихотів. Тут і без жіночої інтуїції було видно, що він бреше, але я вирішив продовжувати.
- Ох, як мило… вона мабуть дуже красива - проворкував я.
- Її дупа краща за твою - впевнено сказав він.
Я закотив очі, коли він чесав свою шию, стараючись справити на мене враження. Його друзі стояли осторонь і дивились, куди заведе його перепалка зі мною.
- Як вона виглядає?
- Що?
- Як вона виглядає - повторив я. - В тебе є її світлина?
Він зім'як, як кожен, кого зловили на брехні.
- Е-е, ні. Але вона насправді гаряча… подібно до тебе - відповів він розмахуючи руками.
- Але в неї більші цицьки - перервав я. - Більші ніж в мене… Хммм, вона повинна бути стриптизеркою, або порнозіркою? Вона як ті дівчата з порножурналів? Тоді я не впевнена, що вона хотіла б трахкатись з таким як ти.
Він виглядав як олень в світлі фар автомобіля. Його друзі почали сміятись над ним. Я вирішив дати йому перепочинок.
- Ти мабуть качаєшся? - сказав я, легко вдаривши його по дупі. - Може, коли тобі буде 18, ти станеш хорошим трахалем.
Я повернувся і пішов в зал, даючи їм змогу розглядати мою попку, додатково збільшуючи її рухи під-час ходьби.
- Пацан! Вона летіла на тебе - сказав один з хлопців, штурхаючи хлопця в спину.
- Просто я знаю як говорити з такими сучками - недбало відповів він.
Я тільки похитав головою, пригадуючи яким я був в його віці і що я думав про жінок. Зробивши покупки, я пішов назад до себе.
* * *
П'ятниця, 13:55
Коли я повернувся додому і відклав покупки, я все ще сміявся, пригадуючи мою розмову з тими пацанами в магазині. Я не міг повірити, як мені було легко «поставити на місце» того хлопця. Вистачало кілька вдало підібраних слів і поглядів, і я мав повний контроль над ним, над тим, що він говорив і думав. Ця влада, яку я отримав п'янила мене. Мені стало інтересно: цю здатність дала мені машина чи її мають всі красиві жінки від народження? Я ніколи не реагував так, коли був в чоловічому тілі і не знав жінок, які могли б робити такі речі, окрім … Амбер. Спогад про мою бувшу шефову повернув мене до реальності. Щоб відірвати думки від тієї суки, я вирішив перевірити автовідповідач.
- Привіт Шоне - почув я голос Дженні.
Я здивувався, почувши її. Вона досить рідко дзвонила до мене додому.
- Ти чув, що сталось вчора вечером? Щось дивне трапилось Амбер, а сьогодні виявилось, що вона тут більше не працюватиме. Всі говорять, що я зупинила її перед самогубством.. Чи це не дивно? Як прикро, що ти захворів. Може це через те, що ти їв на обід? Якщо почуватимешся краще, віддзвони мені.
Я зітхнув, коли перестав чути її голос. Дженні задзвонила мені просто, щоб поговорити про вчорашнє і впевнитись, що зі мною все гаразд.
Я почувався огидно по відношенню до неї. Все що я міг зробити, це впасти на диван з словами: «все що робиться, робиться на краще». Я розмірковував, що робити. Думка розповісти все Дженні крутилась в моїй голові, але я сумнівався в те, що вона повірить моїм словам без доказів. Щоб надати їй такі докази, я повинен був би показати їй машину та пояснити як вона працює.
Я неохоче повернувся в своє чоловіче тіло і записався на телефон Дженні, запропонувавши зустрітись з нею вечером в барі, який був недалеко, додавши, що маю їй щось розповісти стосовно вчорашніх подій. А на кінець, продиктував свій номер мобільного, так на всяк випадок. Я знав, що в неї не було номера мого мобільника. Далі я почав розмірковувати як переконати дівчину, що я можу змінюватись. Увімкнувши свій ноутбук, я запустив свій, ще з дитинства, улюблений фільм «Термінатор 2: Судний день». Переглядаючи фільму, я звернув Вашу увагу на модель термінатора Т-1000, в ролі якого виступив Роберт Патрік. Цей термінатор був зроблений з рідкого металу який називався «Міметичний полісплав», який давав йому за бажанням можливість змінювати свою зовнішність і генерувати різну ручну зброю. Він виглядав просто чудово для мого показу перед Дженні. Я сподіваюсь, що мій показ переконає її.
* * *
П'ятниця, 14:25
Я почав уважно дивитись фільм, збираючи всі подробиці щодо Т-1000, які мені були потрібні для програмування машини. Зрештою я увімкнув третій фільм (який я знав значно гірше від другого) і побачив там термінатора Т-Х. Я вирішив приглянутись до нього. Він також використовував «Міметичний полісплав», але тільки для зовнішньої оболонки, оскільки в нього був металевий екзо-скелет. Мене заінтересувала можливість використання арсеналу зброї і інших «прибамбасів», яких так не вистачало Т-1000. Цією зброєю Т-Х міг без проблем покласти на лопатки Т-1000, плюс Т-Х мав витончене жіноче тіло, яке останнім часом мені подобалось все більше і більше. А тому вибір був очевидний. Поклавши долонь на консоль я почав уявляти Т-Х.
Спочатку з'явився скелет на який я додав шкіру. Під-час генерування образу Т-Х я виправив кілька проблем оригінального термінатора, про які я прочитав в інтернеті. По-перше: я замінив радіоактивне джерело живлення на екологічно чисте. Далі, я додав кілька універсальних інструментів до рук, які були б потрібні в господарстві, плюс кілька видів зброї, доопрацював інтуїцію, комп'ютер і зовнішній вигляд тіла. Я хотів виглядати красивою.
Будучи хлопцем я знав, що будь-яка машина рано чи пізно ламається, а тому я вирішив додати ремонтну систему на основі наноботів, які могли б відремонтувати будь-який компонент мого нового тіла, включаючи шкіру, виходячи з того, що «ви ніколи не знаєте, що може трапитись». Проектування термінатора закінчилось додаванням обличчя актриси (Крістіни Локен), яка виступала в ролі Т-Х.
Її світле волосся і загоріла шкіра красиво гармонізували з коричневим шкіряним одягом, який вона носила в фільмі.
Саме тіло акторки мені не сподобалось. Мені потрібно було створити тіло базової форму, до якої я міг завжди повернутись. Всі зміни тіла можна буде проводити за допомогою моїх наноботів. Жінка, яку я вибрав була чимось подібна на супер модель з бездоганною шкірою, хвилястим рудим волоссям і блакитно-зеленими очима…
Ввівши остаточні зміни в машину, схрестивши пальці, я увійшов в середину, маючи надію, що все спрацює і натиснув на кристал…
Коли я вийшов, то я почав сприймати навколишній світ через віртуальний монітор, так як це робила Т-Х в фільмі. Перед моїми очима пробігали дані про меблі в кімнаті, Wi-Fi мережу і інтернет (я міг без проблем отримати доступ до його ресурсів і це було круто). Через кілька секунд навколишній світ прийняв реальні кольори даючи мені комфортне відчуття. Додатково я отримав можливість нічного та інфрачервоного бачення. Приємним додатком була можливість мікроскопічного зору. Підлога в моїй кімнаті скрипіла коли я спробував ходити. 150 кілограм мого нового тіла робили своє. Я відчував себе досить сильним і, мабуть, міг би підняти велику вантажівку.
Аналізуючи дані про моє тіло, я приглянувся моєму екзо-скелету. Я все ще мав метр п'ятдесят п'ять, але тепер я міг регулювати свій ріст навіть до метра вісімдесят вгору завдяки телескопічному торсу і кінцівкам. Це давало мені можливість змінитись в будь-кого в цьому діапазоні. Я зробив внутрішнє сканування, яке зайняло 4 секунди і пересвідчився, що все працює в оптимальному режимі, навіть мій реактор. Він працював на основі водню і одна склянка води дозволяла мені почувати себе комфортно протягом цілого тижня. Після підтвердження системи, що я найближчим часом не буду шукати Джона Коннора або його друзів, я відчув себе готовим до зустрічі з Дженні.
Я пробігся руками по моєму кібернетичному тілу, щоб відчути чи моя нова шкіра нічим не відрізняється від шкіри мого старого тіла. Я не закінчив дослідження, так як задзвонила Дженні.
- Привіт, Джен - відповів я жіночим голосом. На іншому кінці на кілька секунд запала тиша, яка змусила мене зрозуміти, що я лоханувся. Мій новий голос звучав сексуально і гаряче, і він підходив до мого нового тіла, але не до тіла Шона.
- Алло? Шоне? - знову почув я.
Я швидко змінив свій голос на чоловічий.
- Джен? - запитав я, сподіваючись, що вона не відкладе трубку.
- Шоне? - знову запитала вона.
- Ммм, так. Єдиний і неповторний!
Я почув сміх з другого боку.
- Сьогоднішня зустріч залишається в силі?
- Все залежить від того, що ти мені розповіш про вчорашні події - лукаво відповіла вона.
- Ну тоді ми повинні зустрітись, що б ти переконалась - сказав я обережно. - І, можливо, тобі не все сподобається, але довірся мені.
- Ти говориш загадками. Сподіваюсь, що це не якийсь збочений спосіб побачення… В якій годині ми зустрічаємось?
- Сьома година, в Crazy Eights. Якщо заблудишся, подзвони мені.
- Зрозуміла. І Шоне, хто це прийняв дзвінок?
- Що ти маєш на увазі?
- Відповіла якась жінка.
- А це. Це моя двоюрідна сестра… - швидко скомбінував я. - Сара!
- Ясно, Сара. Шоне, якщо ти маєш когось, тоді ми не повинні зустрічатись на самоті…
- Між мною і Сарою нічого немає. Клянусь - перервав я. - Я і Сара як брат і сестра і тільки так.
- Насправді? - скептично запитала вона.
- Може познайомиш нас - сказав я в телефон жіночим голосом.
- Добре. Мені потрібно закінчити кілька справ, так що зустрінемось на місці…
Я стояв перед дзеркалом і розглядав своє відбиття.
- Тест. Один… два… три.
Ти не повіриш, як дивно чути свій чоловічий голос, який звучить з цього спокусливого ротика.
На годиннику висвічувалась третя година після обіду, а тому в мене було достатньо часу щоб продовжити дослідження свого нового тіла, перш ніж я піду на зустріч з Дженні…
* * *
П'ятниця, 19:03
Я стояв на вулиці перед входом в Crazy Eights, тримаючи в руках телефон і чекаючи на Дженні. Я змінився в свою чоловічу версію, як би це не звучало дивно. На мені була червона футболка та чорні штани. Я міг би зробити одяг зі своєї шкіри, але тоді я був би голим, а до цього я ще не був психічно готовим. Клуб мав великий зал, бар і кабінки в яких можна було спокійно випити і поговорити. «Шалена вісімка» не була романтичним місцем, але я приходив сюди досить часто і був задоволеним обслуговуванням.
Дженні, як всі жінки, спізнилась але тільки на п'ять хвилин. Її синій родстер BMW заїхав на стоянку і я допоміг їй вийти. Дівчина була одягнена в чорну спідницю і фіолетову сорочку з невеликим декольте. Все про що я подумав в цей момент, це «вона, мабуть, одягнула push-up бюстгальтер».
- Ну то що, вперед - скомандувала дівчина, повертаючи мене до реальності. Я кивнув і ми зайшли всередину. Я повідомив, що ми приймемо замовлення на місці і ми зайшли в одну з таких кабінок.
- І що ти хотів мені розповісти? - запитала вона, сідаючи.
Я сів навпроти неї і тільки-но зібрався почати розповідь, як підійшла офіціантка щоб отримати наше замовлення. Дженні замовила дієтичну колу. Я також приєднався до її замовлення. Коли офіціанта пішла, я продовжив.
- Гаразд - сказав я, оглянувшись навколо.
- Минулі вихідні, в парку, я знайшов металеву валізку…
І я почав розповідати їй про те, що відбувалось після. При цьому я старався не дивитись на Дженні, відчуваючи на собі її погляд.
- Шоне, я не розумію, чому ти граєшся в цю хвору гру зі мною, але прошу, зупинись.
Вона піднялась і схопила сумочку, але я зупинив її.
- Я говорив правду… ось можеш подивитись.
Я активізував свій вказівний палець правої руки, який перетворився в металевий стилет, так як це робила Т-Х, коли хотіла взяти керування над іншими машинами.
- Що за… - скрикнула дівчина, зі страхом дивлячись на мій палець.
Я потягнув Дженні назад і коли вона знову сіла, я продовжив свою розповідь. Я розповів їй все, що трапилось з Амбер, а потім як я змінив себе на Т-Х.
Вона шоковано дивилась на мене.
- То ти термінатор! - викрикнула вона. Я швидко прикрив їй рота, коли на нас поглянули кілька відвідувачів кафе.
- Так, я фанат цього фільму! Ну і що! - відповів я, щоб всі навколо заспокоїлись.
- Вибач Шоне, просто в це важко повірити - вибачилась вона.
- Агов, якщо комусь тут потрібно вибачатись, то це мені - сказав я.
Дженні подивилась на мене не розуміючи про що я.
- Ааа, це ти про те, що робили ти/я і Амбер?
Її розлючений погляд заставляв мене почуватись дитиною, яка нашкодила і тепер отримує наганяй від матері.
- Шоне, ти розумієш що ти зробив? Я маю на увазі, що ти зробив з мене лесбійку.
Я почувався як шматок лайна, а тому навіть не пробував виправдовуватись. Дженні зробила паузу, але побачивши мій вигляд почала сміятись.
- Заспокійся Арнольде. Я ще не бачила, щоб термінатор плакав.
Потім вона ніжно взяла мої долоні в свої і подивилась мені в очі
- Те що ти зробив, недопустимо до відношенні до мене як людини. Але, якщо хтось інший зробив би таке, я б ніколи про це не довідалась. Я поважаю тебе за те, що ти все розповів мені. Крім того, всі мають мене за героя, завдяки якому ми «вигризли» Амбер.
Дженні замовкла і тихо сиділа, схрестивши руки під грудьми.
- Без недомовлень. Я розумію, ти зробив це щоб врятувати себе і ти зробив би це для мене також.
Я кивнув, пробуючи зрозуміти, що вона мала на увазі.
Ми ще довго сиділи і розмовляли про те, звідки з'явилась ця машина.
- Ти знаєш, я відчуваю дотик, бачу і чую все навколо, але всередині себе, я почуваю себе по-іншому - я взяв повну склянку коли. - Дивись.
Я випив її вміст, показуючи Дженні порожню склянку. Вона дивилась з інтересом то на мене то на склянку. А потім я підніс склянку до рота і наповнив її коричневою рідиною, повертаючи все, що випив.
- Супер - прошепотіла вона.
- Я не відчуваю голод, жару чи холод. Моєму тілу не потрібен сон чи кисень.
Відвівши свою шкіру, я показав Дженні металеву руку, а потім назад повернув її вигляд.
- Я можу розтрощити бетон, так ніби це пінопласт. Я можу навіть змінити свою зовнішність, але це я покажу тобі пізніше.
- Тобі не вистачатиме звичайних людських відчуттів - сказала Дженні і вхопила мене за руку, роздивляючи її. - Я відчуваю тепло, так ніби це жива рука.
- Вона зроблена з суміші вуглецю і титану і повністю повторює справжню руку з всіма кістками і хрящами.
- І ти щось змінив?
- Так, дещо - відповів я, не вдаючись в подробиці.
- Круто - сказала вона, відпускаючи мою руку.
Після того, як Дженні випила свою колу, ми піднялись і вже доходили до дверей, коли вона зупинила мене.
- Ти бачив ставку на більярдному столі?
Я кивнув і ми повернули до стола, біля якого стояло кілька хлопців, які сподівались обробити якогось фраєра у більярд.
- Я досить добре граю у більярд. Приєднаєшся до мене? Ти розумієш про що я? - грайливо запитала вона, поклавши свою руку на моє плече.
* * *
П'ятниця, 20:01
Ми поїхали до найближчого банкомату і під-час дороги, Дженні придумала план гри.
- Ти казав, що можеш перетворитись на жінку? - запитала вона.
Я посміхнувся, уявляючи, як мало вона знає про мене. Вона дивилась на мене з відкритим ротом, коли я послав команду і перетворився на руду сексуальну дівчину, тіло якої я вибрав за базове.
- Така підійде? - запитав я спокусливим голосом.
- Нічого собі. То тоді… то був ти?
Я посміхнувся, поправляючи одяг, який тепер був завеликим для мене.
- Я ж обіцяв тобі зустріч з Сарою.
- Шоне! Сьогодні вечером, ти повний сюрпризів - відповіла вона, похитуючи головою.
Ми повернулись до кафе і тепер виглядали як дві студентки, які шукали пригод на свої п'яті точки.
- Я думаю, що ти міг би вибрати кращий одяг.
- А що з цим не так? - запитав я оглядаючи себе. Я наказав своїй шкірі перетворитись на біло-зелену сорочку і чорні штани, які підкреслювали мою попку.
- Ну, я хотіла б бачити більше «шкіри».
- Дженні! Це і є моя шкіра. Прямо зараз я голий - я подивився їй в очі. - Просто так я пристосовуюсь до навколишнього світу. Окрім цього, це була твоя ідея.
Дівчина зітхнула по дорозі до стола. Вже на місці, я відчув, наскільки я був тепер нижчий від всіх. Дженні почала тихенько пояснювати мені, що тепер вона і її подруга, тобто я, «зірвались» з уроків і шукаємо, де б можна пограти на гроші. Особливо увагу потрібно звернути на легко п'яних молодиків. Знайти таких «клієнтів» було не важко. Вони кружляли навколо столу в пошуках жертви. Дженні трішки пофліртувала з ними, а потім запропонувала гру.
- Як щодо партії хлопці проти дівчат?
Нам в суперники напросились два бугая під метр вісімдесят, від яких несло пивом і потом.
- Згодні - відповіли вони разом.
Спочатку я і Дженні грали так, ніби вперше тримаємо киї.
- Ви хлопці, насправді добрі - заохочувала їх Дженні, коли ті робили влучний удар і, - а було так близько - коли вони не попадали в лузу. Вона посміхалась як дурненька бімбо, коли один з них лягав на її плечі і так «допомагав» робити удар.
Я проковтнув свою чоловічу гідність і дозволив іншому хлопцю лапати мене за дупу, коли той також пробував «допомагати» мені.
- Спокійно Саро, ти робишся нервовою, а тому не влучаєш - засміялась Дженні, коли я дивився на свого супротивника злим поглядом.
Виглядало на тем, що хлопець (Мат) отримував велике задоволення від торкання до моєї дупи. Зрештою він відступив, але через півгодини, прийнявши наступну дозу пива, повернувся до свого. Його приятель (Джеф) мав більш приємний вигляд і разом вони виграли в нас два рази.
- Чудовий удар, брате - сказав Мат, лапаючи мене за дупу…
Загальний рахунок гри сягнув 5 до 1, а ми все ще розігрували наївних подруг. В цей час Дженні почала прикидатись, що гра починає її нудити. Коли я розставляв кулі до наступної гри, вона запитала:
- Хлопці, а як щодо зробити гру цікавішою?
І ми почали грати на гроші. Я почав використовувати мій кібернетичний мозок, щоб обчислити всі варіанти ударів. З іншого боку, Дженні використовувала всі свої навички та інстинкти, заставляючи Мата і Джефа робити все більші і більші ставки. Ми почали грати з 20 доларами і перш ніж вони зрозуміли, що сталось на кону вже було 300 доларів.
Мій останній влучний удар заставив хлопців кинути киї зі злості.
Дженні обійняла мене і прошепотіла на вухо: - Чудовий удар, Саро.
Я відповів, що для мене це був легкий удар, я просто вирахував потрібні кути і збільшив силу удару на 30%, але Дженні попередила мене, щоб я сильно не загравався, хлопці могли знахабніти.
- Дженні, Саро хочете розважитись сьогодні? - запитав Джеф, обнімаючи Дженні за плече.
- А ми і так розважаємось. Хіба ні, Саро? - Дженні кинула в мою сторону посмішку, даючи мені зрозуміти, щоб я погоджувався на все, що вона запропонує.
- Звичайно, Дженні - відповів я, заганяючи наступний шар в лузу.
- Хлопці, вам часом не потрібно до ліжечка? - дорікнула Дженні.
- Ще за рано, як на мене - сказав Мат, чухаючи голову. Саме тоді високий хлопець випадково налетів на нього.
- Дивись куди лізеш! - відгризнувся Мат.
- Мудак - хмикнув той.
- Перестань Мат - спробував розрядити обстановку Джеф.
- Ніколи. Він образив мене.
Поки Мат кричав до Джефа, я помітив одну річ. В хлопця, через якого почався весь це сир-бір, не було адамового яблука. а з-під кепі вивалилось пасмо довгого чорного волосся. Дженні пробувала втихомирити Джефа, але той встиг пхнути дівчину до стіни. Коли Мат зосередив всю свою увагу на нас, дівчина копнула Джефа коліном в яйця і побігла в сторону дверей.
Джеф швидко догнав її, перш ніж вона встигла вибратись на вулицю.
- Заспокійся. Все, що я хочу - це вибачитись за Мата - благав він, тримаючи дівчину за талію. Та штовхалась і кричала, але Джеф тримав її міцно. Він просто тримав її, щоб та заспокоїлась. Мат, побачивши де знаходиться особа, яка його образила, схопив кий і попрямував до неї. Настала черга втрутитись мені. Коли він проходив повз мене, я схопив його за руку.
- Мат, заспокійся. Вона просто наткнулась на тебе і несвідомо викрикнула - сказав я, тримаючи його.
- Замовкни сніжна королева! Все чим ви займались останню годину, це відбирали наші чесно запрацьовані гроші - відповів той, дивлячись мені в лице. Він хотів вирватись, але я міцно тримав його. - Сара, ти теж хочеш попасти під роздачу? - холодно запитав він, дивлячись в мої очі.
Я випустив свій кий з руки і стиснув кулак. Тепер вже я почав «закипати». Мат прийняв це за мою слабкість і ривком схопив мене за дупу.
- Саме так, суко! І що ти тепер буде робити? - запитав він тримаючи мене.
Я лише на мить забув, що я не дівчина, а ходяча вбивча машина і просто розлютився.
Я відвів свою руку назад і відіпхнув його від себе. Хлопець перелетів десять метрів, впавши між двома більярдними столами, поїхав по підлозі і зупинився на стіні. Джеф кинувся в його бік, залишивши без уваги дівчину.
- Мат, Мат! Ти в порядку? - питав він, допомагаючи піднятись своєму другу.
Мат стогнав так ніби в нього було щось зламано, але з того що я побачив, то він просто забив спину.
- Саро, ми повинні вшиватись - сказала Дженні, беручи мене за руку. - Зараз тут буде поліція.
Я вийшов на вулицю за Дженні і тією дівчиною. Коли ми були на зовні, вона подякувала нам і побігла в іншу сторону. Дженні смикнула мене за руку.
- Давай, коханцю, змиваємось.
Я чув поліцейські сирени, тому ми швиденько сіли в автомобіль Дженні і забрались звідти ще до приїзду поліції.
Субота, 23:18
- Ласкаво прошу в мій скромний дім - сказав я, пропускаючи Дженні вперед. Я увімкнув світло і вона оглянулась навколо, коли зайшла всередину. Здавалось, що вигляд машини її зовсім не вразив.
- І це все? - запитала вона, підійшовши до неї.
- Так, це вона, в своїй повній красі - зажартував я, роздягаючись. Я повернувся до своєї базової форми: руде волосся, ріст метр п'ятдесят п'ять.
- Як вона працює? - запитала Дженні, торкаючись будки пальцями.
Я розповів їй, як і запустив машину, як спроектував образ, як відкрив цей «агрегат» і що робив всередині. Дженні питала в кого я ще перетворювався, але я ігнорував більшість її питань з цієї серії. Потім вона поклала долонь на панель і почала уявляти собі образ, наполягаючи щоб я не підглядав.
- Що ти вибереш? - запитав я, сидячи на дивані.
- Ти про все дізнаєшся - підморгнувши мені, відповіла Дженні.
Дівчина увійшла в машину і двері зачинились. Коли вона вийшла, я був шокований побаченим. Переді мною стояла… Дженні, одягнена в блискучу сукню і з валізою в руках.
- Сукня і валіза? Ти плануєш подорожувати? - я намагався приховати саркастичний голос.
Дженні просто зітхнула, хитаючись підійшла до мене і з гуркотом поклала валізу на журнальний столик.
- Це не просто сукня і валіза - заперечила вона і відкрила її, демонструючи мені блискучі злитка золота. Сукня розшита брильянтами і валіза з 10 кілограмами золота.
- На початок не погано - сказав я посміхаючись.
- Однозначно, особливо, коли я зніму її - вказуючи на сукню, відповіла вона. - Давай, виходь, а я перевдягнусь.
- Агов! Ти забула, що я був тобою? - запитав я самовдоволено.
- Ага, ага! - відповіла вона, випихаючи мене в ванну кімнату.
Коли вона перевдягнулась то покликала мене. Я побачив дорогоцінну сукню, яка лежала на дивані, а Дженні стояла біля неї маючи на собі блузку і спідницю. Вона знову використала машину, щоб тепер зробити собі новий комплект одягу, для збільшених на 10% грудей і на 18% попки.
- Тобі подобається? - запитала вона.
Я просто кивнув. Вона безумовно виглядала краще, її волосся блищало, шкіра виглядала бездоганно. Я навіть помітив, що її талія стала вужчою на 2,5 сантиметра.
- Тобі буде потрібен новий гардероб.
Дженні подивилась вниз. - Ти помітив?
Потім вона прийняла іншу позу. - Я мислю, що ти мабуть жалієш, що тепер не є хлопцем.
Дженні обернулась до мене задом і покрутила переді мною своєю збільшеною попкою. - А це ти теж помітив?
- Звичайно - відповів я, захоплюючись її виглядом.
- Шоне, я мушу запитати тебе.
- Що саме?
- Чому ти змінив себе в жінку?
- Ммм, ти маєш на увазі Т-Х жінку-термінатора… Мабуть все через фільм. Це базова форма цього термінатора.
- А не простіше було зробити чоловічу версію?
Я замислився, пробуючи зрозуміти, чому саме жінка.
- Я хотів поглянути на світ очима протилежної статі - відповів я перше, що спало мені на розум.
Дженні поглянула на мене з цікавістю, потім на себе, потім знову на мене.
- Ти хотів побачити світ як жінка, а перетворив себе на кіборга. Це якось не сходиться - ствердила вона, повівши бровою.
Я схрестив руки і вперся об стінку.
- Не зовсім так. Я перетворився в Т-Х, щоб переконати тебе, що я можу змінюватись в будь-кого, навіть в жінку… А ще тому, що я хотів цього.
- Тобі подобається бути… жінкою? - запитала вона в шоці.
Я намагався подивитись їй в очі, але зумів підняти їх лише до рівня її губ.
- Не зовсім так - соромно відповів я. - Але я хотів випробувати увагу і силу красивої жінки.
- Послухай Шоне. Я не знаю, як ти використовував цю машину перед тим, як я побачила її, але я впевнена, що ти не все випробував - сказала вона серйозним тоном.
Потім дівчина підійшла до мене і підняла моє підборіддя так, щоб я побачив її очі.
- Справжня жінка має менструації, дітей, відчуває себе грубою, хворіє і бояться, що чоловіки ніколи її не зрозуміють.
Вона повернулась і всілась на диван.
- Неважливо, що ти зробив, ти пізнав маленьку крихту великого жіночого життя. Жінок, які ходять на роботу, які, якщо пощастить, добре вийдуть заміж і будуть мати щасливу сім'ю. Ти всього цього не зрозумієш навіть за все своє життя. Ось так!
Я кивнув, відчуваючи на собі суворий погляд подруги.
- А тепер давай, продовжуй розповідати і без приховування.
* * *
Неділя, 0:48
Ми сиділи на дивані і розмовляли. Я розповів їй про все, що сталось після того, як я знайшов машину. Як я випробував різні жіночі тіла, навіть про те, як я ходив за покупками в магазин. Те, як я поставив на місце тих пацанів, дуже розсмішило Дженні і значно поправило їй настрій.
- То ти пішла в магазин і загравала з хлопцями? - запитала вона, пробуючи не сміятись.
- Це була свого роду забава, ти б бачила вирази їх облич.
Я почав демонструвати їх гримаси, Дженні не витримала і почала сміялась.
- Е-е. Ти бачив цю ляльку? Таку б трахнути - сказав я, вдаючи одного з цих хлопців. - Мені цікаво, як виглядали її губки навколо мого «банана».
Дженні так сміялась, аж в неї з очей потекли сльози.
- Всі чоловіки стають ідіотами, коли бачать красивих жінок?
- Ха-ха-ха, ну не всі… але з особистого досвіду мозок мужика виключається, коли в його поле зору потрапляють жіночі цицьки або він планує зайнятись сексом з жінкою - відповіла Дженні, після того, як, нарешті, змогла спокійно дихати.
- Я зрозумів.
Дженні піднялась і попрямувала до холодильника. - Можна пива?
- Тільки не випий усе.
Вона взяла одну банку і повернулась до машини.
- Коли ти знайшов її, вона виглядала як дипломат?
Я піднявся і встав біля неї.
- Саме так. Вона була наполовину закопана в землю.
Дженні поклала долонь на консоль і закрила очі. А потім… машина зменшилась і на підлозі лежав відома мені валіза.
- Як!?… Як ти це зробила? - здивовано запитав я. За ці всі дні, зробити щось таке навіть не прийшло мене в голову.
- Я просто поклала долонь на і уявила машину маленькою і переносною. Просто жіноча інтуїція.
- Насправді?
Дженні хихикнула. - Так… і я випробувала це, коли ти був у ванній кімнаті.
Допивши свої пиво, Дженні шокувала мене проханням.
- Шоне, пам'ятаєш, ти щось мені обіцяв?
Я кивнув головою, пробуючи зрозуміти в яку сторону вона клонить.
- Чи не міг би ти позичити сьогодні цю штуку мені?
- Ну… я - я намагався швидко придумати якусь причину не робити цього, але так і не зміг.
- Коли я закінчу з нею, я заберу тебе на покупки - сказала Дженні.
- Покупки? - запитав я з інтересом.
- Ми купимо все, що забажаєш і, можливо, проведемо ніч разом - на кінець підкинула вона «солодку пігулку».
- Ну… ми могли б провести разом ніч вже сьогодні.
- Шоне, ти забавлявся цією іграшкою останні три дні. Ти щось винен мені - насупившись сказала вона, схрестивши руки на грудях. - Окрім того, я не лесбійка.
Всі еротичні мрії щодо мене і Дженні власне лопнули, як гумова кулька.
- До кінця цього дня?
- Так - пообіцяла вона.
- Згоден.
Десять хвилин потому, я махав Дженні, які поїхала до себе. Вона запропонувала мені повернутись в моє чоловіче тіло, але я відмовився. Час, який залишився до вечора, я вирішив провести в тілі Т-Х, мені потрібно було забрати своє авто з-під Crazy Eights.
* * *
Неділя, 1:57
Після того, як Дженні поїхала до себе, я вирішив полагодити поламані речі в своїй квартирі (ящики і тостер). Поламані ящики легко відремонтувались моєю універсальною рукою досить швидко. З тостером було складніше. Це був подарунок батька, який дістався йому від його батька. Для мене він мав сентиментальну цінність. Тостер був дуже надійним, як всі старовинні речі, але, близько місяць тому, він згорів через замикання проводки в будинку.
Відкривши його, я побачив, що згорів елемент, який вже з 20 років не випускався, а тому я вирішив випробувати свої наноботи. Змінивши свій палець на довгий стилет, я ткнув його кінчиком в потрібне місце. Я послав туди 50% своїх наноботів (пізніше, я дізнався, що аж така кількість була зайвою, але я хотів переконатись як вони працюють).
Спочатку наноботи направили мені на віртуальний монітор запит, що вони повинні робити. Я дав їм просто команду знайти поламану частину, відновити її, перевірити і покращити весь тостер. Наноботи швидко взялись за роботу, а я сидів за столом попиваючи каву і очікував на закінчення роботи мої ботів. Через деякий час я прочитав перед очима: «пошкодження злокалізовано і усунено. Елементи відремонтовані і оновлені».
Закінчивши з ремонтом, я увімкнув телевізор. Перескакуючи з каналу на канал, в цю пору я шукав якийсь хороший фільм. Так і нічого порядного не знайшовши, я вирішив вийти. Провівши швидку діагностику свого тіла, я схопив ключі від свого автомобіля і вийшов на вулицю.
* * *
Неділя, 2:21
Я вийшов на тротуар і розглянувся в обидва боки. За винятком кількох промайнувших автомобілів, вулиця була порожня. Перемкнувшись на нічне бачення, я впевнився, що ніхто не побачить, як я змінюю свій одяг на спортивний одяг для пробіжок. Ще раз оглянувши вулицю, щоб впевнитись в самоті, я наказав моєму волоссю заплестись в косу, а моїм цицькам стати жорсткішими. Це ще один плюс бути Т-Х. Я «увімкнув швидкість» і побіг до стоянки перед Crazy Eights, де був мій автомобіль.
За звичай, на авто я добирався туди за 10 хвилин. Пішки мені це займало приблизно годину. Зараз я біг з швидкістю від 48 до 65 кілометрів на годину, в залежності від стану тротуару і сповільнюючись перед перехрестями.
Така швидкість була б не прийнятна для любої людини, але я був впевнений, що це не мій максимум. Біг з такою швидкістю давав мені несамовите відчуття. Я отримував задоволення, коли обганяв їдучі автомобілі і дивився на обличчя водіїв, які ніяк не могли зрозуміти, чому їх обганяє якась дівчина.
Прибігши на стоянку, я оглянувся навколо. Окрім мого автомобіля на ній не було нічого. Я вирішив забратись звідти, поки її не вкрали. Коли я сів і приготувався увімкнути двигун, хтось застукав у вікно. Я повернув голову, щоб побачити хлопця в масці з пістолетом в руці. Він кричав на мене, щоб я вийшла. Піднявши руки вгору, я повільно вийшов на зовні.
- Швидко! Ключі і гроші, суко! - закричав він, тикаючи пістолетом мені в голову.
- У мене немає грошей, а ключі в машині - холодно відповів я.
Подивившись на мене, а потім на машину, він вилаявся і знову навів на мене пістолет.
- Відпочинь, суко! - сказав він і вдарив мене в обличчя пістолетом, сподіваючись позбавити мене свідомості.
Замість цього, я нахилився вниз і вбік, і зловив його руку. Поваливши його переворотом на землю, я не відпускав руки доти, поки не почув як зламалось його зап'ястя. Він випустив пістолет і почав звиватись від болю, лежачи на тротуарі, тримаючи руку, яка вже втрачала натуральний колір.
Піднявши пістолет, я розмірковував, що робити далі. Позвонивши в поліцію, я буду змушений розповісти, як я зламав руку цьому мудаку і заодно, відповісти на ще кілька незручних для мене запитань.
Я подивився на цього горе-злодія. Він лежав на асфальті і скиглив. Навіть через його маску я міг відчути його страх і ненависть, які випромінювали в мою сторону.
- Що ти збираєшся робити?
- Хлопче, сьогодні вечером ти нарвався не на ту дівчину - холодно відповів я.
Я вийняв магазин, перемкнув затвор і викинув патрон з ствола.
- Ти мене відпускаєш?
- Не зовсім так.
Я зняв йому маску, щоб запам'ятати його обличчя. Воно було звичайне, з досить брудним волоссям на голові.
- Дозволь відкрити тобі один секрет.
І я почав змінювати своє тіло, прямо на його очах.
А потім почав говорити його голосом: - Я не людина!
Тримаючи в руці його пістолет, я стиснув його, аж поки той не перетворився в металеву кулю, яку я кинув йому.
- Якщо я ще раз побачу це лице, коли воно буде займатись злочином - почав говорити я, вказуючи то на його обличчя, то на своє, - я знайду тебе і зламаю кожну кістку твого кволого тіла!
Говоривши це, я змінювався спочатку в Дженні, потім в старого себе, аж врешті зупинився в тілі Амбер. - Ти все зрозумів?
Він повільно відповзав назад, а за ним тягнувся слід сечі. - Хто… хто ти?
Я знову змінився в Сару і подивився на нього холодним поглядом. - Я твій найстрашніший нічний кошмар, який ти можеш собі уявити.
Швидким рухом руки я вдарив його в обличчя, щоб нокаутувати його.
Сівши в автомобіль, я подивився в дзеркало заднього виду і здригнувся від свідомості, що б він міг зробити зі мною, якщо я був би в тілі звичайної жінки. Я завів машину і поїхав додому.
* * *
Неділя, 3:07
Коли я повернувся додому, то отримав повідомлення від своїх наноботів, що всі роботи по ремонту завершені і тостер змодифіковано. Відклавши ключі, я взяв тостер і поставив його на журнальний столик. На перший погляд, він виглядав як і раніше, але своїм зором я відмітив, що той був під невеликим струмом, що було дивно, так як він не був підключеним до електромережі.
Розглянувши його зі всіх сторін, я замітив місце, в якому я випустив своїх наноботів, а тому, знову змінивши палець, зібрав їх назад. Я зрозумів, що тепер мій тостер не потребує живлення для роботи. Я вклав в нього шматок хліба і вже через неповну хвилину, скибочка хліба з золотистою скоринкою вискочила назовні.
Я взяв тост і посміхнувся. Наноботи добре попрацювали, внісши зміни в мій старий тостер. Всівшись на диван, я вкусив скибку хліба, щоб спробувати її на смак, але нічого не відчув, так як тоді, коли ви п'єте воду не відчуваючи спраги. Я отримав інформацію, що пережована їжа опускається в камеру над мої реактором, де наноботи перетворили її на паливо. Не маючи нічого до роботи, я перемкнув себе в режим сну до 12 години або до чогось такого, що вимагало від мене уваги. Закривши очі я відімкнувся…
* * *
Неділя, 10:12
Я почув стукіт в двері, який «розбудив» мене. Відкривши двері, на порозі я побачив найкрасивішу жінку. Брюнетка, метр вісімдесят росту, красиві карі очі, а тіло таке, що за нього варто померти. І ця чарівна усмішка на обличчі…
Я стояв приголомшеним, уявляючи які речі ми могли б зробити разом. Мабуть машина залишила мені якусь частинку мого чоловічого статевого потягу, тому я так незвично реагував на це «явище», яке стояло в дверях. Жінка побачивши мій ступор, кашлянула і я почув її солодкий, сексуальний голос.
- Шоне, ти так і далі будеш стояти, чи дозволиш мені увійти?
- Дженні?
- Саме так, хлопчику. Саме так! - відповіла вона і пройшла повз, легко отираючись об мене.
Вона розсміялась, коли я інстинктивно схрестив руки над своєю промежиною, так як я зробив би це, перебуваючи в своєму чоловічому тілі.
- Приємно бачити, що я ще можу сконфузити біонічну жінку, навіть тоді коли в неї немає нічого від чоловіка.
Я почервонів і спробував відвести розмову від себе. - Гм, я бачу, ти зробила кілька змін в своєму тілі.
- Тобі подобається? Я називаю це тіло Дженні 2.0, сексуальна мрія всіх чоловіків і найгірший кошмар їх жінок і подруг - сказала вона, крутячись навколо себе.
- Ти виглядаєш… мило - сказав я, підбираючи слова, так, щоб не образити її. Вона насупилась, коли почула моє «мило».
- Шоне, я не тестую тебе, просто скажи, що ти насправді мислиш - суворо сказала вона, схрестивши руки на грудях. Я думаю, що вона копнула б мене, якщо я продовжував би дивитись на її чудові цицьки.
- Дженні, ти виглядаєш дуже-дуже чудово! - відповів я, стараючись дивитись їй в очі.
Вона подивилась на свої груди. - Як ти думаєш, я не переборщила з ними?
Я заперечливо похитав головою. - Як на мене, вони виглядають досконало, просто ідеальні.
- Я завжди хотіла мати груди такої величини, але боялась ускладнень від хірургічної операції.
Я просто кивнув, коли вона охопила свої цицьки долонями. - Шоне, спасибі за машину. Вона несамовита. Ці цицьки такі м'які і чутливі.
Вона замітила, що я не міг відірвати очей від них і вирішила змінити тему.
- Я замітила, що ти забрав своє авто - сказала вона, забравши долоні від грудей.
- Так, мені було нудно, а термінаторам сон не потрібен - відповів я, пригадуючи нічну пригоду. - Його ледве не вкрали.
- Що?!
- Та якийсь хлопець, погрожуючи мені пістолетом, хотів гроші і ключі від автомобіля. Ну я… я «розібрався» з ним.
- Нічого собі! Він стріляв в тебе? - запитала вона, оглядаючи мене, мабуть шукаючи отвори від куль.
- Ні… але він хотів вдарити мене цим пістолетом, але я зреагував швидше.
- Ти жартуєш? Давай розповідай!
Я був змушений розповісти їй всю нічну пригоду і що я зробив з тим пацаном…
- Ти щось говорила про покупки?
- Ти мусиш попробувати зробити покупки як дівчина. Для нас це є ритуальною частиною життя - Дженні жестом показала на свій наряд. - Сам розумієш, ми повинні виглядати згідно останнього «крику моди».
Я закотив очі і наказав змінити свій одяг на коричневий шкіряний костюм Т-Х
- Як щодо цього? запитав я з усмішкою.
- Не погано, цілком не погано - відповіла дівчина, відійшовши кілка кроків назад. - І як ти себе почуваєш?
Вона провела долонями по моїх грудях, відчуваючи текстуру «одягу» і вагу моїх цицьок. Я дійсно почував себе добре.
- Шкіра трішки жорсткувата, але вона робить тебе дуже сексуальною.
Дженні знову провела долонями по моїх цицьках, заставляючи стверднути мої соски.
- Твої цицьки тримають форму, І вони майже не рухаються.
- Потримай їх ще трішки - сказав я, згадавши, що зробив їх твердішими. Тепер я надіслав команду і вони пом'якшали прямо в руках Дженні.
- Гей, що ти зробив? - запитала вона, відчуваючи, як мої цицьки втратили жорсткість.
- Нічого такого, я просто відрегулював їх твердість, так що ти можеш продовжувати насолоджуватись ними - відповів я, коли вона відвела свої руки за спину.
- Гарно придумав, хочеш потрогати мої? - запитала вона, потрясаючи своїми грудьми, поки я підтверджуючи кивав головою.
- Ти готова на покупки? - запитав я, коли я закінчив з її цицьками.
- Ясно! Але спочатку ми повинні зупинитись в кількох місцях по дорозі - посміхаючись своєю білосніжною усмішкою відповіла вона. - Візьмемо мою машину.
- Згоден, але, мабуть, тобі потрібно буде називати мене Сарою. На Шона я якось не виглядаю - відповів я і ми вийшли на вулицю.
* * *
Неділя, 10:58
Першою нашою зупинкою був ломбард, де Дженні продала один з золотих злитків, які вона зробила вчора. Його розглядали зі всіх боків, зважували кілька разів і навіть пробурили кілька дірок, щоб переконатись що перед ними справжній злиток золота. Все йшло нормально, аж поки вони не попросили в Дженні її документи щоб заповнити історію злитка, який вона принесла. Дівчина вийняла свої водійські права з її старим прізвищем і новими даними та новим фото її обличчя. Далі, вона пояснила, що отримала злиток від свого далекого дядька, який недавно помер. Історія звучала, як стара, «заїжджена» платівка, але власник ломбарду «купив» її і виписав чек на 85 тисяч доларів. Більше в нього не було.
- А мені щось перепаде? - недбало запитав я Дженні, поки ми йшли до її машини.
- В тебе є апарат, сам можеш зробити стільки скільки захочеш. Крім цього, я планую використати ці гроші на наш спільний похід по магазинах - відповіла вона і по-дитячому показала мені кінчик свого красивого язичка.
А потім вона спонтанно кинулась на мене, зі всієї сили обійнявши і гаряче поцілувала мої уста, заставивши мене остовпіти. - Сарочко! Якщо я була б лесбійкою, я б з радість відтрахала тебе прямо тут і зараз.
Потім вона відірвалась від мого тіла і пішла до свого авто, а я стояв пробуючи осмислити те, що відчував і почув від неї.
- Наступна зупинка - банк, а потім торговий центр. 85 тисяч, маленька! Ми багаті!
Я тільки похитав головою. Я ще ніколи не бачив Дженні так збудженою. Коли ми підійшли до її родстера, я зупинився.
- Дженні, можна мені… порулити?
Вона подивилась на мене так, ніби я попросив продати одну з її нирок.
- Шоне… е Саро. Цей автомобіль подарував мені тато, коли я зробила свій диплом, так що якщо ти подряпаєш його, або розіб'єш…
Я обернув руки навколо її талій, легенько притиснув до себе і подивився в її красиві карі очі.
- Обіцяю, що буду дуже обережний.
Вона все ще виглядала невпевненою.
- Окрім того, якщо нас затримає поліція, я покажу офіцеру ось це…
Я наказав моїм цицькам вирости з розміру 35С до 36DD, а потім повернув їх розмір назад. Судячи по погляду Дженні, мій показ не справив на неї враження, а тому я змінив тактику.
- Ей, я довірив тобі мою машину, а тому сподіваюсь, що ти довіриш мені свою - нагадав я їй.
Дженні знехотя простягнула мені ключі.
- Якщо я побачу хоча б одну подряпину на моїй дитинці, Шоне… я скопаю твою металеву дупу, будь впевнений.
Я запищав від захвату і кивнув головою.
- Дженні, твоя дитинка в повній безпеці. Обіцяю! - сказав я всідаючись за кермо. Дженні сіла поруч зі мною і одразу почала робити мені нотації.
- Обережно з нею, я хочу отримати її назад в робочому стані.
Я швидко нахилився до неї і подарував дівчині довгий і глибокий поцілунок. Тепер настала її черга впасти в ступор. Ця дівчина дражнила мене своїм сексуальним тілом відколи ми вийшли з моєї квартири.
- Розслабся, люба.
Я утворив на обличчі сонцезахисні окуляри і поправив дзеркало заднього виду. Почервоніла Дженні сиділа тихо, все ще смакуючи мій поцілунок.
- Супер! - сказав я, перемикаючи передачу.
З писком коліс ми виїхали з паркінгу на дорогу, я насолоджувався вітром, який розвівав моє руде волосся, а поряд зі мною сиділа гаряча подруга.
* * *
Неділя 12:50
Після того, як гроші були переказані з чека на рахунок Дженні, ми доїхали до найближчого торгового центру і я запаркувався на стоянці біля нього. Було нелегко знайти вільне місце, зважаючи на велику кількість відвідувачів, але я знайшов вільне місце між двома позашляховиками. Я з математичною точністю запаркувався і ми ледве вийшли, так вузько було.
- Що за люди їздять такими монстрами? - розмірковував я, пробуючи пройти між автомобілями.
Коли Дженні поралась з дверима, мені в голову прийшла божевільна ідея. Уважно оглянувши все навколо і не зауваживши ніяких свідків і камер, направлених в нашу сторону, я підійшов до одного з цих автомобілів і повільно, і обережно відсунув його від авто моєї подруги. А потім повторив це з другим автомобілем.
- Шоне, що ти робиш? - запитала вона, коли я відпихав позашляковики, роблячи достатньо місця, щоб відкрити двері в машині Дженні.
- Даю урок горе-водіям, які керують цими гігантськими пенісами, щоб вони купили щось нормального розміру.
Переконавшись, що на автомобілях не було ніяких подряпин, я залишився задоволеним від добре виконаної роботи. Дженні заворожено дивилась на те, як я легко пересував авто вагою майже в дві тони.
- Тепер паркуватись це так просто - сказав я, демонструючи свій біцепс дівчині, яка хихикала.
Коли ми зайшли всередину, Дженні довелось скористатись туалетом. Я мусив піти з нею, як охорона. Зайшовши туди, я сподівався побачити принаймні рожеві стіни, але розчарувався. Навколо мене були такі ж нудні сірі стіни, як і в чоловічому туалеті, хіба що не було пісуарів.
- В тебе немає рентгенівського зору, чи чогось подібного? - запитала Дженні, перш ніж зайти в кабінку.
- Ні, а навіть якщо б я і мав його, я б не дивився на те, що ти робитимеш - заперечив я.
Вона швидко вибачилась і зайшла в кабінку.
- Саро, поки ти тут, зроби мені послугу.
- Немає паперу?
- Не це. Мені цікаво, чи ти не могла б змінити свій розмір тіла на такий як в мене, коли ми купуватимемо одяг?
Я вивів на свій дисплей дані Дженні. - Ти хочеш, щоб я виглядав так само як ти?
Вона вийшла і вимила руки. - Ні, не так. Ми б тоді виглядали досить дивно… я говорила про розміри мого тіла, до моєї зміни.
Дженні вказала на своє тіло. - Хоча Дженні 2.0 є чудова, але мені завтра потрібно йти на роботу, як завжди.
Я кивнув і почав змінювати розміри свого тіла, до тих, які мала Дженні вчора вечером. Я відчув, що зменшуюсь на сім сантиметрів, а мої цицьки тепер можна було закрити долонями.
- Так піде?
- Я не можу повірити, що я така низька - відповіла вона, поклавши долоню на мою голову. - Це як мати молодшу сестричку, якої в мене ніколи не було.
Я додатково змінив обличчя і голос, щоб повністю відповідати образу Дженні з вчорашнього вечора. - Ох, старша сестричка покаже мені, як одягнути бюстгальтер і який вибрати одяг, щоб «підчепити» хлопчиків - сказав я її голосом, але додаючи солодкий і безневинний тон маленької дівчинки.
Спочатку Дженні дивилась на мене як старша сестра на молодшу, а потім посміхнувшись сказала: - Саме так, моя молодша сестричко! Йдемо до Fredericks of Hollywood за твоїм першим бюстгальтером.
Потім вона помацала мої груди. - Для грудей, які ще будуть рости.
Далі вона поклала долоню на мій пах. - Потім потрібно буде відвідати аптеку і купити тобі твій перший тампон!
Я відскочив назад, змінюючи обличчя і голос назад до Сариного. - Заспокійся. Я все зрозумів!
Дженні нахилилась вперед, щоб поглянути мені в очі.
- Що з моєю молодшою сестричкою? Ти хочеш сказати, що знаєш як використовувати тампони? - запитала вона з посмішкою.
- Заспокійся, дівчино - відповів я, стараючись уникнути її пустотливих рук.
- Може наступного разу, ти спочатку подумаєш, перш ніж робити з мене старшу сестру - сказала Дженні з самовдоволеною посмішкою.
* * *
Неділя, 13:17
Ми вийшли з туалету і я йшов за Дженні споглядаючи, як всі чоловіки стріляють очима на мою подругу. Від таких поглядів я почав трішки ревнувати і нервувати. Я також мав красиве тіло, але всі дивились тільки на неї. Перша наша зупину був магазин типу Victoria's Secret.
Насправді, це була хороша, але тільки копія цього відомого магазину. Але це був улюблений магазин Дженні і вона хотіла подивитись, як сексуально вона буде виглядати в білизні. Спочатку я боявся, що як тільки я зайду всередину, на мене накинеться стадо розлючених жінок. Але Дженні переконала мене, що нічого не трапиться, я ж виглядав як жінка.
Як більшість чоловіків, я вважав, що покупка одягу це щось просто і швидко, але Дженні переконала мене, що вибір одягу, це свого роду полювання. Вона ходила вздовж стійок і знімала одяг, який їй подобався. Врешті ми підійшли до кабінки де перевдягаються. Зайшовши всередину, я вирішив влаштувати своїй подрузі приватне шоу. Дівчина-продавець було хотіла запропонувати свою допомогу, але Дженні ввічливо відмовила і сказала, що покличе її, якщо виникне потреба…
Кожен раз, як вона прикладала плаття чи білизну до мого тіла, вона питала моєї думки як чоловіка, чи подобається мені ця річ чи ні. Врешті Дженні порадила мені спробувати на собі кілька з цих суконь. Коли я одягав їх то зосереджувався на своєму відчутті і фіксував це відчуття в моїй пам'яті. Надалі змінювати свою шкіру на цей одяг було ідеальним рішенням, враховуючи цінники на оригінальне вбрання. Я не міг би дозволити собі придбати і половини того, що вибрала для себе Дженні.
Я спостерігав, як вона тішилась з моєї демонстрації одягу. Я змінювався знову і знову. Я був як особистий живий манекен дівчини. Вона навіть попросила змінити колір мого волосся і колір шкіри, щоб повністю стати подібною до неї.
- Дженні, я б хотів нарешті побачити щось одягнене на твоєму новому тілі - сказав я одягнувши золотисте облягаюче плаття, яке ледве прикривало моє тіло.
- Саро, ти хочеш побачити на мені тільки бюстгальтер і трусики, а вони добре виглядають так як і на тобі - зітхнувши, сказала вона.
Я уявив собі нове сексуальне тіло Дженні в еротичні білизні, яку я тут побачив.
- Можливо ти права - сказав я з посмішкою від вуха до вуха.
- Я здогадуюсь, як «це» заводить тебе - сказала Дженні, випихаючи вперед свої цицьки. - Але таке тіло не є нормальне для звичайної жінки. З моїм ростом в метр вісімдесят і цицьками, як в порнозірки, в цьому магазині я не мала б багатого вибору. Якщо я залишусь такою, то мені доведеться замовляти одяг персонально, або шукати магазин з одягом для високих жінок.
- З моїм тілом не виникало б таких проблем. Я можу зробити будь-який одяг, який хочу - сумно констатував я.
Дженні встала, розгладжуючи складки на сукні. - Гаразд. Я попробую знайти щось, що виглядало б на мені красиво…
- Це плаття виглядає на тобі ідеально - сказала вона, переконавшись, що я виглядав довершено. - Ти дуже допоміг мені з виборами, а тому ти можеш вибрати щось для мене. Але після примірки ще однієї сукні.
Я посміхнувся, кивнув і взяв останню сукню. Це було просте, але досить сексуальне чорне плаття з одним плечеком і бічним розрізом аж до середини стегна. Воно мені дуже подобалось. Дженні наполягала щоб я спробував одягнути його на себе і зберіг це в пам'яті.
Я позував в ньому перед дівчиною, одночасно уявляючи її одягнену в сексуальну білизну. Я був так схвильованим, що мало не танцював, крокуючи в роздягальні, спокусливо колишучи своїми стегнами. Я майже торкався попкою Дженні, роблячи рухи як професійна стриптизерка. Дженні спочатку забавляв мій танець, але коли я мало не встромив свою попку в її обличчя вона не витримала.
- Припини це - сказала вона, поклавши долоні на мої сідниці.
- Хіба ти не хочеш побачити, як гаряче виглядаєш в цьому платті - з сарказмом відповів я, піднімаючи свою попку вгору.
- Побачити плаття - так, але побачити твою дупу на моєму обличчі - ні - сказала вона, відпихаючи мене від себе.
Я зупинився і випрямився.
- Тепер твоя черга для показу мод - пустотливо сказав я, шукаючи те, що дати Дженні.
- Це не чесно - відповіла вона.
- Та ну. Якщо ти хочеш вижити в модельному бізнесі, ти повинна бути розумною і спритною.
Нарешті я знайшов ідеальний одяг для моєї Дженні. - Ось, спробуй це!
Дженні поглянула на нього і похитала головою. - О, ні! Ні в якому разі! Я ніколи не одягну цього!
- Ти обіцяла.
- Добре - нарешті згодилась вона, вихопивши те, що я вибрав.
Вона зайшла за штору в роздягальні і перевдягнулась. Коли Дженні вийшла, то я побачив на ній чорний корсет з білими блискавками, який прилягав до її тіла, як друга шкіра.
- І як я виглядаю? - запитала вона, розглядаючи себе в дзеркалі.
Я посміхнувся і схрестив руки. - Як хтось, хто грів би мене в холодні, самотні ночі.
Дженні посміхнулась на мене і поправила корсет. - Я відчуваю, що не зможу втримати його на собі.
- Це було б прикро - відповів я, допомагаючи їй поправити його, особливо навколо її грудей. Я стягнув ззаду шнурівки на корсеті так, аж Дженні важко зітхнула. - Ти насолоджуєшся цим, Шоне. Чи не так?
Я подивився в її очі, які відбивались в дзеркалі і ніжно посміхнувся. - Сара, Дженні. Ми домовились, що мене звати Сара. І ти права. Я насправді насолоджуюсь.
- Ти знаєш, справжні нормальні подруги не шантажують одну одну - сказала Дженні, коли я стояв біля неї і легко обійнявши руками тонку талію дівчини.
- А хто сказав, що я нормальна дівчина? - запитав я і поцілував її в лебедину шию.
- Гм, гм. Вибачте - почули ми голос дівчини-продавця.
- Дженні вирвалась з моїх обіймів і обернулась в сторону дівчини. - Це не то, на що виглядало!
- Я… я не суддя в цьому питанні. Я просто хотіла дізнатись, чи будете Ви купляти вибрані речі? - зніяковіло запитала вона.
- Звичайно. Як тільки ми перевдягнемось - відповіла Дженні і дівчина швидко зникла з наших очей.
- Це не те, на що виглядало? - запитав я, зіщуливши очі.
- Шоне! Я не лесбійка! - нервово сказала вона. - Коли ти цілував мене, мені було приємно… але це… якось так…, неправильно.
Вона глибоко вдихнула. - Мені не подобається, коли ти робиш такі речі перебуваючи в жіночому тілі. Я почуваю себе дивно і ніяково. Прошу, не роби цього, поки не змінишся назад в чоловіка.
Я відчув укол провини і зрозумів свою помилка щодо Дженні. Я поставив себе на її місце і уявив як би це було, коли в магазин на покупки пішов я разом з Т-Х. Що я відчував, коли він мене домагався б, лапав мене за дупу і цілував в уста. Все, що приходило мені в голову, це «збоченець» і страх.
- Дженні вибач, мені прикро - сказав я, відчуваючи огиду до самого себе.
- Все добре. Просто не роби цього знову.
- Обіцяю, що не робитиму ніяких сексуальних дій, поки ти не дозволиш, а я не повернусь в свої тіло - твердо пообіцяв я.
- Так вже краще. Чому б нам не вийти звідси як звичайні подруги, а не як пара.
Я кивнув і Дженні повернулась в роздягальню, щоб одягнути свій старий одяг: чорний топ і бавовняні штани, а я, в свою чергу, повернув свій одяг термінатора.
Дженні заплатила за покупки і в рамках вибачення, заставила мене нести всіх їх.
* * *
Неділя, 15:25
Ми ще довго ходили від магазина до магазина, в основному розглядаючись, оскільки Дженні не могла знайти одяг, який би їй подобався і був підхожого розміру. Нарешті ми зупинились перед ювелірним магазином. В ньому Дженні зробила мені подарунок, купивши срібний Rolex, подібний до того, який я мав після першого випробування машини. Я ніжно обійняв Дженні і легенько поцілував її в щоку, поки продавець пакував його.
Я забрав наші покупки і коли виходив з магазину, на мене налетів досить грубий хлопець. Завдяки моїй вазі я залишився стояти, а він, відбившись від мене, впав на підлогу.
- З тобою все в порядку - запитав я, дивлячись, як він пробує піднятись.
- Так, все в порядку.
- Дозволь допомогти тобі - сказав я, протягуючи руку.
Він подивився на мою простягнену руку невпевненим зором, пробуючи зрозуміти, як така невисока дівчина, яка, мабуть, важила з 50 кг, може допомогти йому. Повагавшись, він взяв мою руку і я легко підняла його, викликаючи подив в очах перехожих.
- Ви бачили, як ця тендітна дівчина підняла того грубезного хлопця? Вона мабуть тренується? - прошепотіла дівчина до своєї подруги.
Коли хлопець піднявся, я спробувала обтріпати пилюку з нього, але він швидко пішов геть, не сказавши ні слова.
- Навіть не вибачився.
- Збоченець. Йому ще пощастило, що він впав на свою жирну дупу - почув я слова Дженні.
- Збоченець?
- Він пробував обмацати тебе.
- Насправді? - перепитав я в замішанні. - Все що він зробив, це налетів на мене, коли я виходив.
Дженні зупинилась, подивилась на мене і похитала головою. - Вони роблять це так вміло, що ти навіть нічого не відчуєш.
Вона поглянула на мене з виразом на обличчі типу «ох, люба», зітхаючи при цьому. - Ця придурки стоять біля входу і вибирають собі жертву, а потім… ніби випадково врізаються в них, при цьому встигають обмацати їх цицьки, перш ніж впадуть на підлогу.
Я пригадав, як його руки ковзали по моїх грудях, коли він наскочив на мене.
- От засранець - загарчав я.
- Вітаю з першим практичним уроком в жіночому світі - сказала Дженні, протягуючи мені пакети з покупками.
Потім вона поклала руку на моє плече. - Якщо ти хочеш і далі мати це жіноче тіло, то повинен почати звикати до такого лайна з боку більшості чоловіків. І знаєш, я трішки ревную, що він вибрав тебе, а не мене.
Вона стиснула долоні в кулачки. - Звичайно, якщо б він таке зробив зі мною, то я так просто не дала б йому втекти. Задоволення отримала б я, а не він.
Я ніс пакети і посміхався, уявляючи, як Дженні знущалась над яйцями цього засранця. Він мені також не подобався, але з мого боку, копати його по яйцях було б актом садизму. Я пригадав, як в дитинстві досить сильно вдарив свої «цінності» і як довго вони боліли…
Коли ми так продовжували ходити від магазина до магазина, Дженні вирішила щось перекусити. Зайшовши в одне з кафе, вона замовила піцу Di Angelos з пепероні, велику колу і салат Цезар. Як тільки ми сіли, Дженні накинулась на їжу так, ніби вона кілька днів нічого не їла.
- Саро, ти не знаєш, як це постійно втримувати себе, щоб не з'їсти чогось зайвого. І все це через ці кляті калорії - радісно сказала вона, поглинаючи наступний кусень піци.
- Так, останні дні навчили мене, що жінка це не тільки тіло, цицьки і красиве вбрання - сказав я, дивлячись як Дженні взялась до салату.
- Ммм. Дякуючи машині я можу нормально поїсти перший раз за 5 років - вона зробила ковток напою. - Саме тоді я «сіла» на дієту.
- Ти хочеш поговорити про це? - подавшись вперед, запитав я.
Дженні смутно подивилась на мене, пригадуючи щось з минулого. - Я почала об'їдатись, коли… померла моя мама.
Я поклав долоню на долоню подруги. - Мені прикро, Дженні. Я не зна… - вона швидко висмикнула долоню назад.
- Все в порядку. Це був не найкращий період в моєму житті… Я звикла заповнювати порожнечу споживанням їжі в великій кількості.
Вона витерла рота і піднялась, готова до виходу. - Я наїлась, йдемо?
- Вперед! - я взяв пакети і ми вийшли з кафе, повільно прямуючи до виходу на стоянку. Раптом я побачив ігровий автомат «Dance, Dance Revolution» біля входу і вирішив розвеселити дівчину.
- Дженні, а як щодо невеликого змагання? - запитав я, вказуючи на автомат.
Вона похитала головою і зітхнула. - Саро, я не маю бажання танцювати.
- Ну давай, Дженні, це розвеселить тебе, окрім того, якщо ти переможеш, я дозволю… взяти тобі машину на наступні вихідні.
- На всі?
Я кивнув головою.
- А якщо я програю?
- На вихідні ти даш мені свій «Бумер».
Вона на хвилину завагалась, розмірковуючи, що робити далі.
- Дженні давай, буде весело. І цілі вихідні ти будеш робити все, що захочеш.
- Гаразд, але пісню вибираю я.
Вона кинула монету, я вибрав варіант з двома гравцями, а Дженні вибрала пісню. По правді кажучи, до цього моменту, я ні коли не грав на такому автоматі через мою погану координацію рухів. Але я бачив як це робили інші, а тому орієнтувався, що потрібно робити і куди ставити ноги.
- Ви готові? - почули ми голос з автомату.
- Я збираюсь перемогти тебе, Саро - сказала посміхаючись Дженні, пригадуючи як вона пробувала танцювати зі мною на Новий рік.
Я посміхнувся в її сторону і наказав напружити свої цицьки. - Побачимо, подруго!
- Покажіть, як Ви танцюєте! - ми знову почули голос автомата і змагання почалось.
Дженні вибрала техно, яке я ніколи не чув до цього. Воно повільно починалось, але вже через кілька секунд темп швидко зріс, заставляючи наші ноги «літати» над стрілками. Виглядало, що Дженні вже стикалась з такими автоматами. Її рухи були майже ідеальні.
Ми танцювали, а навколо нас почав збиратись невеликий натовп чоловіків і жінок, які дивились на наше змагання. Ми рухались синхронно, цифри на дисплеї змінювались, як шалені, але я робив рухи трішки швидше, а тому я незначно випереджав Дженні.
- Гаразд, подруго. Пришвидшуємо! - сказала вона і музика почала грати ще швидше.
Дженні пришвидшилась і її великі цицьки почали ще більше підскакувати, на радість мені і чоловічої аудиторії навколо. І раптом я втратив лідерство. Дженні обігнала мене, виконуючи складні рухи, тоді коли я розглядав «танець» її грудей. Я дійсно хотів отримати автомобіль подруги на вихідні, а тому сфокусував всю свою увагу на рухах.
Мої ноги рухались в темп музики, моє тіло увійшло в гармонію з ритмом. Дженні була занадто зосереджена на своїх рухах і не зауважувала, як мої очки поступово вирвались вперед. Мої рухи виглядали на надприродні. Не задовго до кінця пісні, я вже досить випереджав подругу.
- Гравець один: перемога - зазвучав голос автомата.
- Прокляття, я думала, що першою буду я - сказала Дженні, сходячи з «паркету».
- Схоже на те, що в найближчі вихідні, я буду їздити з комфортом.
Дженні зажмурила очі і подивилась в мою сторону. - Ти не обманювала?
- Я не знаю, що ти маєш на увазі - безневинно заявив я, схрестивши руки за спиною.
- Учень переріс свого майстра. Ха! Ха! Ха! Я створила монстра!
Дженні подивилась на аудиторію і замітила, як кілька глядачів знімали наше змагання на телефон. - Виглядає на те, що вранці ми побачимо себе в інтернеті.
Я почав позувати перед ними. - Чудово, я завжди хотів бути зіркою інтернету!
- І всі інтернет-збоченці будуть тискати на кнопку Play - з усмішкою сказала Дженні.
Я уявив собі мільйони сексуально збуджених чоловіків, які дрочать дивлячись на моє тіло. - Я не люблю тебе! Ти зруйнувала мою мрію!
- Помста, це така солодка річ - відповіла вона, легко штовхаючи мене ліктем.
Кілька хлопців, почувши слова Дженні спробували заговорити з нами і попросити номера нашим мобільників. Дженні легко «відшила» їх, сказавши, що все це ми робили для наших хлопців. Потім вона попросила надіслати посилання на наше відео і дала їм адресу своєї електронної пошти. Після цього «виступу», ми вийшли на вулицю і попрямували на стоянку автомобіля Дженні.
* * *
Неділя, 16:28
Коли ми підійшли до її авто, я помітив того грубого хлопця, який пробував мене «лапати».
- Засранець повернувся - сказав я, пришвидшуючи ходьбу. Дженні схопила мене за руку щоб зупинити, але я викрутився.
- Саро, тільки не вбий його - поважно крикнула вона.
Я обернувся і подивився на неї. - Я не збираюсь заподіяти йому біль. Я просто хочу добавити йому трішки розуму.
Я помітив, що це хлопець стояв біля SUV'а, який я відсував, коли ми приїхали. Дженні стояла осторонь, приглядаючись цьому всьому і була готова у будь-яку мить втрутитись.
- Хто поставив машину так близько? - питав він самого себе, чухаючи голову.
А потім він побачив мене, коли я підходив і запанікував. - Це… це знову ти?
- І як тобі мої цицьки, засранцю? - запитав я, тикаючи пальцем в його жирне тіло.
- Я… я не знаю про що ти говориш - відповів той, кривлячись від болю і відступаючи від мене.
Я кинув пакети на сидіння БМВ і подивився йому в очі. - Я думаю, що ти знаєш про що я говорю.
- Послухайте, пані, я жалкую, що врізався в Вас. Я… мені спішилось - він пробував пояснити.
- Поспішав, так?
- Саме так. Мені потрібна була медична допомога - сказав він самим невинним голосом, майже плачучи. Я не міг ствердити чи бреше він чи ні. А ще, я не хотів щоб він помер зі страху, прямо тут, на стоянці.
- Як тебе звати?
- А це вже не твоя справа - відповів він нагло.
Я підняв кусок бетону розміром з м'ячик до гольфу. Не кліпаючи очима, я підніс камінь під його обличчя і розчавив його пальцями. - Як… тебе… звати?
Я здув пил з долоні. Він відступив крок назад і підняв руки в спробі захисту, сподіваючись, що я накинусь на нього.
- Е…е… Піт… Пітер, пані. Тільки заспокійтесь - сказав він дістаючи з кишені мобільний.
- Спокійно засранцю, я не скривджу тебе, так що сховай трубу.
Я розслабився, а Пітер сховав телефон в кишеню.
Кивнувши головою на SUV, я запитав: - Це твій?
- Ні, моїх друзів - чесно відповів він.
- Пітер, скажеш своїм приятелям, що при парковці потрібно залишати місце для машин таких дівчат як ми - сказав я з посмішкою. Хлопець стояв з відкритим ротом і дивився то на мене то на позашляховик.
- То це Ви пересунули їх?
- Тільки трішки - зі сміхом відповів я, показуючи пальцями відстань. - Наступного разу, коли ти «налетиш» на жінку, тобі краще вибачитись… або вона, можливо, може «налетіти» на тебе.
Він тихенько відступив і побіг в сторону магазину, пробуючи зрозуміти, як така тендітна жіночка відіпхнула ці два тяжких автомобіля. Я всівся за кермо БМВ, коли Дженні підійшла до мене.
- Приємно тебе знову побачити - сказав я до подруги.
- Я не знала, що ти планував щодо того пацана, але він міг викликати поліцію - відповіла та. - На всяк випадок, я була готова врятувати тебе.
- Це, якщо б я мав проблеми - сказав я самовдоволено.
Дженні зітхнула. - Ти маєш рацію. З твоїми здібностями, ти міг би зникнути без проблем. Чи не так?
- Я б хотів подивитись, як вони шукатимуть жінку, яка може бути подібно до будь-кого.
Дженні подивилась на місце, яке я обрав і сіла поруч зі мною.
- Щось неправильно?
- Хіба, щось з тобою.
- Куди їдемо, панянко? - запитав я Дженні своїм найкращим аристократичним акцентом.
Вона пристебнула ремінь безпеки. - Додому, Джарвіс, додому.
- Як панянка забажає - сказав я і ми виїхали з паркінгу.
Неділя, 17:06
Ми поїхали до Дженні. Вона мешкала в хорошому житловому комплексі, на іншому боці міста. Я увійшов в квартиру за нею, несучи з пакети в руках. Це було типова невелика квартира з телевізором і диваном в гостинній, односпальним ліжком в спальні і невеликою ванною кімнатою.
- Я припускаю, що ти сповідуєш мінімалістський образ життя - сказав я до Дженні, коли вона винесла мені машину зі спальні.
- Я переїхала сюди недавно. Більшість моїх речей все ще у сховищі.
- Тепер я розумію, чому ти хотіла зробити похід в магазин. Тобі потрібно чимось заповнити простір.
- Це не зовсім так - вона зітхнула. Мій бувший хлопець накупив всіляких речей, розраховуючись моєю кредиткою. А тому в мене не залишилось коштів на оплату за попередню квартиру. Я була змушена продати все що мало цінність, щоб погасити заборгованість на карті. В ці вихідні я була навіть готова продати подарунок тата, але тут з'явився ти з своєю будкою.
- Вибач мені, я придурок - сказав я, кладучи пакети на диван.
А тим часом, Дженні «увімкнула» машину в гостинній. - Ти не знаєш і половини з мого життя… Готовий повернутись назад?
- Жінки перші - сказав я Дженні, вказуючи на будку.
- Шоне, ти не заперечуватимеш, якщо я спочатку щось випробую - запитала вона, перш ніж покласти долоні на панель.
- Що ти маєш на увазі?
- Я… я хочу змінити тіло, так як ти.
Я був шокованим тим, що вона захотіла бути подібною до мене. - Ти хочеш бути термінатором, як я?
- Ну… так. Я хочу спробувати побути термінатором з другої частини. Тим… сріблястим.
- Ти про Т-1000?
- Якщо це той, що міг змінювати своє тіло розпливаючись, тоді так - відповіла вона, схрещуючи руки під грудьми. - Тільки ти все досконало знаєш про нього, а тому, тільки ти зможеш перетворити мене в нього.
Я кивнув і поклав долоню на панель і почав уявляти собі Т-1000, таким яким він був в фільмі. Після того як він з'явився переді мною, я приготувався запитати Дженні про її зміни в конструкції термінатора.
- Гаразд. По-перше, як повинна виглядати твоя базова форма?
- Базова форма?
- Так. Форма по умовчанню. Так як в мене тіло Сари - пояснив я, вказуючи на себе. - Для Т-1000 базовим було чоловіче тіло, але я впевнений, що ти б хотіла мати жіноче тіло.
Дженні кивнула головою і жестом показала на себе. - Така, як я зараз. Дженні 2.0.
Я зробив зміни в 3D моделя термінатора і тепер я дивився на оголену версію Дженні 2.0 у всій її красі.
- Добре, ми маємо базову версію твого тіла, щоб ти хотіла додатково добавити чи змінити в цьому тілі?
Збентежений вираз з'явився на обличчі Дженні. - Додатково?
- Ну… наприклад, можливість змінювати обличчя, це може бути забавно, але досить швидко набридає, особливо коли робити на самоті і перед дзеркалом - сказав я, дивлячись на подругу. - То щось додаємо?
Дженні міцно замислилась, вирішуючи які додаткові функції добавити. - Може порадиш, що мені вибрати?
- Все залежить від того, як довго ти хочеш бути в цьому тілі, але якщо б я вибрав Т-1000, то додав би…
Я було добавив кілька речей, так для сміху, але потім відмінив їх. Т-1000 не потребував радикальних доповнень. Я згадав сцену з фільму, де він «збирається» назад після того, як був розбитий на кусочки.
- Як щодо здатності клонувати себе. Розділити своє тіло на дві частини? - запитав я, тримаючи руку на панелі.
- Розділити? А це не буде небезпечно? - невпевнено запитала дівчина.
- Уяви собі. Ти б могла розділитись і закінчити свою роботу в два рази швидше - охоче пояснив я. - А ще, можна шпигувати за кимось, просто зробивши свою копію і залишивши її в такому місці, де б ніхто не сподівався. А потім з'єднатись і отримати всю шпигунську інформацію. Або, я міг би зробити, щоб ти отримувала всю текучу інформацію дистанційно.
- А Т-1000 міг таке робити в фільмі?
- Якщо він і умів таке робити, то я цього не помітив. Він був розбитим на частини, але всі вони не були автономні. Повір мені, я дивився цей фільм кільканадцять разів. Якби Т-1000 мав здібність клонувати себе, то він зловив би Сару Коннор вже на початку фільму.
- Закінчити роботу в два рази швидше… Це звучить неймовірно - сказала Дженні, стукаючи пальцем об підборіддя. - Згода, додавай цю можливість.
- Ти не заперечуватимеш, якщо я додам ще кілька речей - запитав я, розглядаючи 3D образ Дженні 2.0 і все ще тримаючи долоню на панелі.
- А які?
- Я думаю додати можливість отримувати задоволення від їжі. А ще, якщо забажаєш, можливість керувати іншими речами. Я надіюсь, ти розумієш про що я?
- Я думаю, ти правий - відповіла вона, з рум'яним обличчям.
Після додання всіх здібностей і модифікацій, які робили б життя простішим, я відчуваючи впевненість у моїй моделі, поклав руку на кристал і відкрив будку.
- Готова? - запитав я.
- Я сподіваюсь, що все це спрацює - нервово відповіла Дженні і зайшла всередину.
- Я теж - прошепотів я у відповідь.
Двері зачинились і машина загуділа. Все це тривало ніби вічність, аж врешті вона відкрилась.
- Дженні, з тобою все в порядку?
Дженні вийшла з машини повністю голою, в своєму новому і блискучому тілі.
- Я відчуваю себе… нормально! - відповіла вона, оглядаючи себе.
Я спостерігав, як дівчина розглядала праву руку, змінюючи її від ліктя до кінчиків пальців в гостре довге лезо.
- Це спрацювало! - в захваті прокричала вона. Дженні далі змінювала руку в інші речі, бавлячись як дитина новою іграшкою.
- Побавилась? - запитав я, коли Дженні повернула руку у звичайну форму.
- Це тааак сууупер! - з коментувала вона свою забаву.
- Ааа. гм… гм - я кашлянув.
Дженні подивилась на мене, потім на себе і швидко прикрилась руками.
- Все уважно розглянув? - ображено запитала вона.
Я кивнув з задоволеною посмішкою. - О… так!
- Заспокійся і поясни мені, як зробити собі одяг. Я більше не хочу дивитись на твою ідіотську усмішку на красивому дівчачому обличчі.
- Гаразд. Зосередься на своєму тілі, так як тоді, коли ти бавилась з рукою - пояснив я. - Особливо зверни увагу на свою шкіру, потім подумки уяви потрібний тобі одяг і місця на тілі, які він закриватиме.
Дженні закрила очі і напружилась. - Ось так?
На її тілі майже миттєво виник чорно-білий квітковий сарафан, а на шиї з'явилось перлове намисто.
Я розглядав її згори і до долу, милуючись платтям.
- Нічого собі, так швидко! - сказав я і доторкнувся пальцями до гладкої текстури плаття.
- Ооо! - застогнала вона, відпихаючи мою руку. - Це досить дивно відчувати твою руку… через плаття. Це займе трішки часу, поки я звикну до цього і навчусь повністю використовувати цю здатність.
Я кивнув головою. - На дотик, твоє плаття трішки за гладке. Відчуття таке, ніби воно зроблене з латексу. Але на початок цілком не погано.
Ми почули дивне шипіння за нашими спинами. Коли я повернувся, то встиг побачити, як машина повертається до форми дипломата.
- Це ти зробив?
- Я? Звичайно, що ні…
Ми підійшли до дипломата і я взяв його в руки, пробуючи знову увімкнути машину.
- Може вона поламалась? - запитала Дженні, спостерігаючи на мої спроби.
Я заперечив. - Може їй потрібно зарядитись, або щось таке - сказав я недбало, щоб занадто не турбувати Дженні. Я навіть не мав поняття, чи вона взагалі заряджається, але тоді я не турбувався, розраховуючи на мої наноботи. Яким я був наївним.
- Отже, тепер ти Дженні-1000 - повідомив я дівчину спокусливо. - В тебе є якісь плани на решту вечора?
- Дженні-1000? - перепитала вона. - А мені подобається.
Вона сиділа в кріслі, схрестивши ноги. - Незвичний хлопець дав мені тіло моєї мрії.
Дженні посміхнулась до мене. - Але він, здається, ще не дозрів до цього, щоб бути поряд з цим тілом.
Вона підморгнула мені, а я підхопив її гру. Я змінився на Шона, наказав змінити свою шкіру у смокінг і сів поруч з Дженні.
- Привіт, маленька! Я чув, що ти шукала мене.
Вона подивилась на мене згори до долу. - Де Ви пропадали, Шоне! Я шукала Вас всі вихідні - вона нахилилась до мене, дивлячись мене в очі. - Я повинна відіслати тебе додому, прямо зараз і без поцілунку.
- Вибач, Дженні. Я був страшно зайнятий у ці вихідні.
- Занадто зайнятий?
- Навалились різні речі… але я надіюсь, що моя кузина Сара, склала тобі компанію.
- Вона була навіть нічого собі, але, як на мене, трішки «чоловіча». Я надіюсь, ти розумієш про що я?
Я почав пригадувати, що робив у вихідні. Вчив двох хлопців грати у більярд, додатково даючи урок, як поводитись з дамами. Зупинив іншого хлопця, який хотів вкрасти моє авто і при нагоді знищив йому пістолет. Поїхав з Дженні робити покупки і «забавлявся» з позашляховиками. Все це виглядало на чоловічі замашки, як що саме це вона мала на увазі.
- Сара така розбишака і саме невинність - сказав я, знизуючи плечима. Тоді я згадав свою обіцянку про те, що не буду робити ніяких сексуальних дій без згоди Дженні. Тому я м'яко відсунувся в інший бік дивану.
- Так що ти збираєшся робити тепер? - запитав я з деяким розчаруванням в голосі.
- А може подивимось фільм, поки ця штука перезаряджається, або щось інше - сказала вона з сердечною посмішкою.
- Щось не маю бажання дивитись кіно прямо зараз.
- Ой там. Подивимось фільм, який ми купили сьогодні. Окрім того, ти зараз не є в тому стані, щоб повертатись додому.
Не встаючи з дивану, Дженні подовжила і розділила на кілька частин свою праву руку. Вона сягнула нею на другий кінець кімнати, взяла куплений диск, вийняла компакт, увімкнула плеєр. І все це зробила одним плавним рухом. Поки її рука поверталась до звичайного стану, вона натиснула кнопку Play.
- Починається - прокоментував я показ Дженні, а вона просто сміялась з мене.
Коли фільм почався, я вирішив повернутись в своє базове тіло, одягнене в легку нічну сорочку червоного кольору, яка прикривала верх мого тіла. Коли подруга побачила, що я мав на собі, вона «одягнулась» в подібну сорочку, але сріблястого кольору, з великим декольте, яке збільшувало сексуальну напругу між нами.
Фільм називався «Just Like Heaven» з Різ Вітерспун в головній ролі. На протязі всього фільму, я періодично дивився на Дженні, яка все більше і більше була подібною до Різ. Її шкіра і волосся ставало все білішим, на лиці з'явились високі вилиці і блакитні тіні до повік, так як головної героїні фільму.
- Цей фільм починає мені подобатись - проворкувала вона голосом акторки.
Я тільки похитав головою і посміхнувся.
Ми подивилась ще кілька фільмів і кожен раз Дженні змінювалась в одну з актрис щоб випробувати на собі їх вигляд. Одного разу вона навіть зупинила фільм і відтворила переді мною почутий з фільму монолог, тільки для того щоб я міг порівняти її з оригіналом.
Закінчивши перегляд фільмів, я вирішив повернутись додому, сподіваючись, що Дженні «підкине» мене до моєї квартири. Вона неохоче погодилась на це. Я змінив свій одяг на базовий костюм Т-Х, а на Дженні з'явився біла сорочка, темно-коричневий шкіряний піджак з відповідними штанами. Збоку ми виглядали як дуже хороші подруги, які намагались бути як сестри.
* * *
Неділя, 23:04
Відстань між нашими квартирами ми поконали за рекордний час. Дженні гнала на своєму автомобілі по порожніх вулицях як шалена і різко зупинилась перед моїм будинком.
- Ти знаєш, від подорожі на шалені швидкості я отримала велике задоволення. Особливо, якщо розумієш, що не можеш загинути.
- Дженні, якщо б я їв їжу перед нашої поїздкою, то вона була б на підлозі ще 3 кілометри тому - сказав я пробуючи розслабитись.
Вона засміялась і ми обоє вийшли з її авто. Дівчина відкрила багажник і я забрав МАО.
- Ну… я думаю, що настав час побажати спокійної ночі один одному - сказав я, тримаючи валізку в лівій руці. Потім я подивився вгору, Дженні тепер була на 10 сантиметрів вища від мене, завдяки високим підборам в які вона перетворила свої стопи.
- Я теж так думаю - відповіла вона, закриваючи багажник.
Вона притулилась до автомобіля і схрестивши ноги запитала:
- Шоне, я ось це розмірковувала про все те лайно, що трапилось нам за останні кілька днів…
Моє тіло напружилось. Я сподівався, що вона не хоче розірвати нашу дружбу.
- Я збираюсь звільнитись з фірми - вона подивилась на мене, перш ніж продовжувати. - Я маю достатньо грошей, щоб не турбуватись про касу… принаймні не зараз і я знаю, що Ден не буде мене затримувати.
Я зрозумів, що вона говорить про те, як я обійшовся з нею і Амбер.
- Так, що мені цікаво… чи ти не хотів би також звільнитись, щоб ми подорожували разом?
- Залежить куди ти плануєш поїхати.
Дженні посміхнулась до мене. - Як щодо Лас-Вегаса? Випробуємо вдачу за столами. Я не знаю, чи ти помітив, але останнім часом ти приносиш мені вдачу.
Я не міг втриматись від посмішки на такий комплімент.
- Це займе трохи часу поки ми туди доїдемо. Може там на місці, машина знову запрацює. Сподіваюсь, що ми отримаємо задоволення від подорожі.
Вона нагадала мені про нашу «проблему» з машиною. На перший погляд зовні не було ніяких гнізд і інших дірок, куди можна було б встромити зарядку. Та і чи їй потрібно була зарядка? Я вирішив досконало розібратись з цим «апаратом» коли попрощаюсь з дівчиною.
- Послухай Дженні. Я б з радістю… але мені завтра потрібно йти на роботу. Мене там не було з четверга. Я вдавав хворобу. І якщо Ден дізнається, що мене і завтра не буде, то не сумніваюсь, що він звільнить мене.
Дженні важко зітхнула. - Шоне, як тільки машина знову запрацює, в тебе зникнуть проблеми з касою.
Я підняв валізу. - Сподіваюсь, що саме так і буде. Але до цього часу мені потрібно оплачувати рахунки за квартиру і послуги, а для цього потрібно працювати.
Вона знизила плечима і міцно обійняла мене, піднімаючи моє 150 кілограмове тіло на кілька сантиметрів від землі. Ось так, ще один цікавий тест її здібностей.
- Якщо зміниш свою думку, подзвони.
Я кивнув головою, коли вона сказала в якому готелі планувала зупинитись, в які ігри планувала грати і якщо щось придумаю стосовно машини.
Потім Дженні сила в своє синє BMW, ми попрощались і я дивився як вона зникла в кінці вулиці, а звук двигуна її авто ще довго лунав в повітрі. Я ще постояв кілька хвилин, уявляючи як Дженні, з її комп'ютерним мозком, буде грати в очко чи покер. Як вона буде ставити фішки в рулетці, вираховуючи кут відбиття кульки в колесі. Якщо вона не буде сильно жадібною, буде часто змінюватиме казино і свій вигляд, то вона розіб'є кілька банків в казино. Лас-Вегас не підозрює яке лихо наближається до міста.
Піднімаючись до своєї квартири з валізкою в руці, я все ще розмірковував над тим, що пропонувала мені подруга. Заробити трішки каси було б весело. Але я був реалістом. Я буду триматись своєї роботи, поки буде потрібно. Я сподіваюсь, що коли я завтра ранком прийду до фірми, я ще працюватиму там…
Коли я відкрив двері, то одразу відчув, що щось не так. На кухонному столі були розкидані папери, двері в шафі були прочинені, хоча я пам'ятав, що закривав їх. Перемкнувшись на нічне бачення, я сподівався, що побачу непрошеного гостя. Оглянувшись, я помітив, що навіть моя постіль була розкидана. Я поставив валізу на підлогу, але власну зброю не активував так як знав, що вистачить моєї сили і я не хотів робити дірок в стінах моєї квартири.
Після того, як я перевірив ванну кімнату і гардеробну шафу (тільки в цих двох місцях можна було сховатись) я трішки розслабився і зробив «інвентаризацію» своєї квартири. Я одразу помітив, що хтось користувався моїм ноутбуком, так як він лежав з іншого боку на журнальному столику. І що було дивним, нічого не зникло: ні телевізор, ні програвач blu-ray, а навіть гроші, які лежали на столі.
Я не знав, що робити далі. Я був впевнений, що той хто був в моїй квартирі щось шукав, переглядаючи всі мої речі. В моїй голові крутилась думка, що я знаю, що саме шукав непрошений гість. Тому я швидко підійшов до телефону, щоб подзвонити Дженні. Коли я клацнув вмикачем світла… навколо мене розігралось пекло.
За соті долі секунди вогонь висмоктав весь кисень, а моя квартира перетворилась на пекло. Якщо б я був людиною, я помер би прямо на місці. Але мені пощастило. За ті долі секунди я зрозумів, що відбувається і вискочив через вікно, перш ніж стався вибух і опинився на капоті мого автомобіля.
* * *
Елізабет Мітчелл щось писала в своєму блокноті, коли Шон, лежачи на дивані в її кабінеті, тихим голосом пригадував травматичні події тієї ночі.
- В один момент я втратив все: мій одяг, меблі, світлини. Я втратив все своє життя…
В кімнаті запала тиша.
- Ви хочете відпочити, пані… - Шон глянув на Елізабет. - Е…е, пане Кілліан.
Елізабет нервово виправила себе. Шон був її першим таким «пацієнтом» направленим до неї агентством. Вже протягом першої сесії, вона зрозуміла, що її і надалі будуть відвідувати досить незвичні пацієнти.
Руда дівчина просто зітхнула і закотила голову.
- Все нормально. Я більше відчуваю себе як пані, а ніж пан - відповів Шон. - Взагалі-то, я волів би, щоб ви називали мене Сарою.
Елізабет кивнула головою і зробила позначку в блокноті.
- Гаразд Саро. Як щодо того, щоб зробити перерву на деякий час?…
кінець першої частини
Немає коментарів:
Дописати коментар