Автор: Jennifer
Переклад: Pooh68
оригінал тут
Розділ 1.
Двері зі скрипом відкрилися і в кімнату увірвалося світло ззовні. Валіза впала на підлогу, коли її очі зустрілися з моїми.
- Та ви збоченці, - зі злості вигукнула дівчина в дверях.
- Керол! - викрикнула я, задихаючись від несподіванки. - Що ти тут робиш? Я думала, що ти поїхала додому на вихідні!
- Я мусила змінити свої плани, окрім того… яка це різниця? - кричала дівчина. - Це ж моя кімната і те, що ви тут робите - це огидно! Я вже шостий чи сьомий раз зловила вас на такому. Я вже навіть не можу спокійно відпочити. Сюзан… ти однозначно найгірша співмешканка, яку я мала до цього часу. Ти поводишся, неначе найдешевша шльондра, а твій хлопець, як збоченець. Мені навіть не вистачає шкали до порівняння!
- Але Керол…, - намагалася я її перервати, але дівчина не реагувала.
- В понеділок, з самого ранку, я доповім все в ректораті і сподіваюсь, що вони тебе переселять від мене. У будь-якому випадку, я не повинна була впускати тебе до себе. Я могла б вибрати когось іншого! А ти…, - вона грізно поглянула в бік Майкла. - В тебе є дві хвилини, щоб зникнути звідси, в іншому випадку, я викличу поліцію! З цими словами, вона розвернулась і зі злістю закрила за собою двері.
- Вона виглядала на дуже розлючену, - сказав Майкл до мене, почавши збирати одяг з підлоги.
- А кого це обходить, - відповіла я. - Вона справжня сука.
Майкл тихо захихотів. - Насправді, я думаю, що в цьому і є проблема.
- Що ти маєш на увазі? - запитала я.
- Вона недотрахана! - просто відповів Майкл і ми вибухнули сміхом.
Майкл швидко одягнувся, а я поцілувала його в щоку. - Побачимось завтра, - прошепотіла я. Незабаром з'явилась Керол і ми сіли один напроти другого, очікуючи на початок суперечки.
Керол і я ніколи не могли дійти до спільного порозуміння в різних справах. Відколи мене поселили до неї, наші відносини стали досить напруженими. Першопричиною було те, що ніби я… ревнувала її до того, ким вона була. А вона була з тих, в кого було все: Керол була розумною, багатою і дуже привабливою. Її довге світле волосся, блакитні очі і струнка фігура, змушували хлопців «стелитися» перед нею. А яка в неї талія! І незважаючи на це, вона до сих пір була незаймана! Насправді, я думаю, що вона ніколи навіть не бачила голого хлопця. Незважаючи на це, Керол усвідомлювала, що є спокусливою і поводилась відповідно з цим. Вона могла мати будь-якого хлопця, їхні стосунки не закінчувалось навіть «на першій базі». Вона домовлялась з хлопцем на вечірку, а потім просто не приходила. Яка ж вона сука!
Вже через кілька тижнів ми зрозуміли, що не підходимо одна до одної. Вона мала своїх друзів, я - своїх. Ми майже не розмовляли разом. Але це мене не турбувало, якби не оте її ставлення до мене.
Ця сука дивилась на мене зверхньо, ніби примушуючи мене почуватися гіршою від неї. І все це через те, що моя сім'я не була такою багатою, як її. З часом, вона почала критикувати мої сексуальні відношення з Майклом, називаючи мене шльондрою. На додаток, вона придумала, як розповсюджувати чутки про мене в гуртожитку, роблячи все можливе, щоб принизити мене. На щастя, семестр скоро закінчується і я переселюсь в іншу кімнату, а для Керол знайдуть когось іншого, кого вона буде мати на своїй совісті… Для мене цього вже було достатньо.
Але сьогодні… Я вляпалась по саме «не можу».
Розділ 2.
Як завжди на цьому світі, новий день був кращим від попереднього. Майкл і я зустрілись під-час обіду і провели решту дня тиняючись торговим центром. Ми тримались за руки, намагаючись забути події вчорашнього дня, коли побачили невеликий магазин, який привернув мою увагу вивіскою з написом: «Чари для Вас».
- Майкле, ти бачив цей магазин раніше? - запитала я.
- Про який магазин ти говориш? - запитав у відповідь мій хлопець.
- А отой, - вказала головою я на побачений магазинчик.
- «Чари для Вас». Гмм… Ні… Я ніколи не бачив нічого такого раніше, - відповів Майкл. - Він мабуть недавно відкрився.
Я потягнула його за руку в сторону магазину. - Давай перевіримо. Він виглядає забавно.
- Та без проблем.
Слабо освітлені нутрощі магазину тхнули цвіллю. На полицях можна було побачити старі книги і кілька предметів невідомо для чого. Я оглянулась навколо намагаючись знайти продавця. - Дивно, як такий магазин все ще не збанкрутував. Не схоже, щоб на його товари був шалений попит.
- Ну…, - почав було говорити Майкл.
- Чим я можу Вам допомогти? - почула я сиплий голос з-за спини.
Від несподіванки ми аж підскочили, перш ніж розвернулись.
- Звідки Ви тут взялись? - запитала я. - Ще мить до цього, тут нікого не було.
- Ох. Вибачте, що я Вас налякав. В мене виробилась погана звичка підкрадатися до відвідувачів, - спокійно відповів незнайомець.
Перед нами стояв старий чоловік, який був одягнений в пурпурний атласний халат з золотим зірками і маленькими півмісяцями на ньому.
На шиї чоловік мав товстий золотий ланцюг з гірським кришталем в ролі амулета. На його голові виднівся загострений капелюх, десь на тридцять сантиметрів в довжину. Персні на пальцях, якими він опирався на прилавок, довершували дивний вигляд. Чесно кажучи, чоловік виглядав на погану версію Мерліна з легенд про лицарів короля Артура.
«І все для того, щоб заробити касу на відвідувачах», - розмірковувала я.
- Красивий прикид, Мерліне, - хихикнув Майкл.
- То…, - відізвався старий, підморгуючи. - Чи я можу допомогти вам в пошуках? В мене є речі на всі випадки життя. Костюми, зілля, заклинання, магічні ювелірні прикраси… Що тільки запрагнете.
- Дайте подумати…, - відізвалась я. - Я була б не проти змінити свою сусідку по квартирі в… жабу? Або в щось інше.
- Твою сусідку? - перепитав старий. - Що ж вона такого зробила, щоб заслужити на таке бажання?
Майкл посміхнувся на почуте. - Що ж… Ви ніколи не бачили Керол. Я впевнений, що Ви хотіли б її зустріти в натурі.
- По правді… У моєму віці… Не важливо, - старий махнув рукою. - Я все розумію і не потребую аж так глибоко дізнаватися про ваше особисте життя.
- Це нічого особистого, - відізвалася я. - Вона задовбала мене від того часу, як ми живемо разом… І ось все дійшло до точки, звідки немає вороття.
- Ага…, - промовив старий чоловік, розчісуючи довгу сиву бороду. - Зачекайте тут хвилинку. У мене є дещо, що може допомогти Вам.
З цими словами, він зник в підсобці, бурмочучи щось собі під носом. Через кілька хвилин чоловік повернувся, стискаючи в пальцях сувій пергаменту.
- Ось, - просто сказав він, вказуючи на нього. - Він допоможе вирішити Вашу проблему.
- А що це? - запитав Майкл, протягуючи руку.
- Це чарівний сувій, - з посмішкою відповів старий. - А що, на Вашу думку, це може бути?
Майкл розгорнув пергамент і ми поглянули на нього. - І що він робить? - запитала я.
- Сувій містить дуже потужне закляття, яке є доволі небезпечне, - пояснив чоловік.
- «Закляття помсти», - прочитала я заголовок зроблений каліграфічним почерком на самому верху. - Ясно… І як воно працює? - запитала я, намагаючись прочитати текст під заголовком.
- Насправді, все дуже просто, - відповів старий. - Це, так би мовити, базове закляття. Воно дозволяє особі, яка його вимовляє, змінити того на кого кидається закляття. Той, хто вимовляє закляття, може побажати все, окрім смерті для візаві і…
- Все?! - перебив його Майкл.
- Саме так. ВСЕ! - відповів чоловік. - Все, що ви собі можете уявити… Ви навіть можете перетворити її на жабу!
Чоловік внутрішньо захихотів від такої думки…, а потім прийняв суворий вигляд. - Як я вже говорив - це закляття дуже потужне, можливо занадто потужне для новачків таких, як ви. Я б запропонував, щось менш «вибухове»…
- Я думаю, що ми впораємося! - з ентузіазмом відізвалась я.
- Я… не впевнений, - задумливо промовив старий.
- Ох. Будь-ласка. Що може статися? Окрім того, ми, - продовжувала я. - дуже відповідальні… Я права, Майкле?
- Все нормально, - відповів той, киваючи головою.
- Що ж… гаразд. Домовились, - погодився чоловік. - Але спершу, Ви повинні уважно прочитати інструкцію. Вона чітка і дасть Вам можливість уникнути неприємностей. Перш ніж вимовляти закляття, ви повинні усвідомити його наслідки… І не пропустіть дрібного друку внизу. Пам'ятайте. Ретельно вибирайте бажання. Результати закляття не можуть бути скасовані, навіть іншим закляттям!
Ми лише кивнули головами, усвідомлюючи його слова, а потім, я додала: - Залишилася лише одна річ. Скільки коштує ця «краса»?
Старий замовкнув, глибоко розмірковуючи. - Зробіть мені ласку і не розповідайте друзям про те, що я тільки-но зроблю… Але оскільки Ви нові мої клієнти… то, як щодо 20 доларів?
- Двадцять? І це все? - запитала я дивуючись
- Я маю текучі рахунки. Вважайте це за мій своєрідний жест, такий собі подарунок. Окрім того, допомагати молодим людям мені страшенно подобається. Вони варті того, щоб отримати від життя все, на що заслуговують.
- Ви занадто добрі, - відповіла я, посміхаючись.
Заплативши та отримавши інструкцію, Майкл і я вийшли з магазина з сувоєм в руці.
Розділ 3.
На вечір ми замовили піцу, а я розмірковувала: що ж зробити з Керол. В моїй голові крутились різні думки, але жодна з них, здавалось, не задовольняла моє почуття помсти. Врешті, ми вирішили зробити перерву.
- Гей, Сюзан…
- Так.
- Ти справді думаєш, що Керол пожаліється на нас в понеділок? - запитав Майкл.
- Я не знаю. Вона погрожувала мені і раніше, але завжди «здавала назад». Хоча цього разу, вона виглядала на злегка божевільну, - відповіла я.
- Вона така невдаха, - ствердив Майкл. - Я маю на увазі, вона взагалі трахається?
Схрестивши ноги на ліжку, я відповіла: - Я думаю, що все це через її консервативну родину. Вона думає, що повинна зачекати, аж вийде заміж. Можеш в це повірити?!
- Ти жартуєш? - здивовано запитав мій хлопець.
- Ні… Вона дійсно така, - відповіла я. - Я впевнена, що дивлячись на неї, ти так не подумав би. Але це правда. Вона така консервативна, що аж зуби болять… Я маю на увазі… Вона навіть повністю не роздягається при мені і завжди йде у ванну кімнату, щоб перевдягнутися до сну. Ти не повіриш, але вона до сих пір носить звичайні, а-ля бабусині, труси.
- Нічого собі, - Майкл аж ахнув. - Дівчина з її фігурою. Це ж неподобство!
- Це правда, - сказала я і підійшовши до комода, вийняла з нього труси Керол. - Сам подивись. Майкл був шокований побаченим.
- Я не можу в це повірити, - врешті, відізвався він. - Вони такі… старовинні.
Ми вибухнули сміхом, а потім я обережно відклала це щось назад в шухляду.
- Все, що їй потрібно - це розслабитися… і потрахатись, - заявив Майкл, крізь сміх.
І тоді до мене щось дійшло. - Що ти щойно сказав?
- Що?.. Що вона повинна розслабитися і потрахатись, - повторив Майкл.
- Я думаю, це те, що нам потрібно! - вигукнула я.
- Що саме?
- Це те, що ми зробимо за допомогою нашого маленького, чарівного сувою, - почала пояснювати я. - Так, як ти сказав: вона потребує розслабитися… і ми допоможемо в цьому… До роботи!
- Зачекай, - відізвався Майкл, а потім розсміявся. - Ти пропонуєш змусити її трахатися зі всіма, кого побачить чи купляти сексуальну білизну?
- Перестань. Я цілком поважно, - відповіла я. - Чому б нам не зробити так, щоб вона покохала те, що зневажає? Я маю на увазі, ми могли б дати їй урок, змушуючи її робити те, що вона ненавидить робити більше за все на світі.
- І що? - запитав Майкл, - Ти перетвориш її на себе?
- Ха-ха-ха, - саркастично відповіла я. - Дуже смішно. Ні… Я говорю про те, щоб зробити з неї шльондру!
Велика посмішка розквітла на обличчі Майкла. - Пропоную краще. Як щодо змінити її в справжню курву?
Я аж заплескала в долоні від такої думки. - Гаразд…, - продовжив Майкл. - Зробімо це, доки ми не передумали.
Вже через хвилину, ми розгорнули сувій.
- Старий наголошував, щоб бажання було зрозуміле, - сказала я.
Ми почали розглядати текст на пергаменті. Той був написаний староанглійською, яка виявилась важкою для сприймання, особливо тому, що ми стикнулись з такою мовою вперше. Але пробігши очима текст кілька разів, той перестав виглядати аж так незвично.
- І що ти думаєш про все це? - запитала я Майкла.
- Це не виглядає аж так важко, - відповів він. - Я думаю, що все зрозумів… А як ти?
- А теж… Я прочитала його двічі. То ми повинні його випробувати? - запитала я.
- Абсолютно… Дамо шанс нашій красуні! - відповів Майкл.
- Зачекай, - сказала я. - Старий говорив щось про дрібний текст внизу. Я вказала на «хробачки» букв внизу сувою.
Ми були змушені примружитись, щоб розібрати дрібні букви слів.
- «Послання сину вовка, 30». І що це значить? - запитав Майкл.
- Звідки я можу знати, - поважно відповіла я.
- Я ніколи не чув про щось таке, а ти? - запитав він.
- Ні, - відповіла я. - Але мені всерівно. Це, мабуть, вказівка на опис життя якогось монаха, котрий переписав сувій. Нічого страшного.
- Я не знаю… Я маю на увазі, що ми почувалися б краще, якби знали, що значить цей текст? - запитав Майкл.
- Та заспокійся. Я впевнена, що це дрібничка… Повір мені. ОК? - впевнено відповіла я.
- Можливо ти маєш рацію, - погодився Майкл.
Ми всілись на підлогу поруч з сувоєм. Було запалено дві свічки, по одній для кожного, хто вимовляв закляття. Третя свічка була для зарезервована для Керол і поки-що, очікувала на свою чергу. Ми вписали ім'я Керол в закляття з сувою, а потім, приготувались вписати кілька своїх пропозицій… тих, яких ми хотіли, що б сталося з моєю сусідкою.
- Отже, Сюзан. Що ми повинні написати? - запитав Майкл. - Щось на зразок… «Ми хочемо, щоб Керол перетворилась на курву?
- Ні…, - відповіла я. - Я думаю, що нам потрібно бути більш конкретними. Окрім того, це було за легко для неї. Я хочу змусити її страждати. Я хочу, щоб вона заплатила за те, що ставилась до мене, як сучка.
- Я не впевнений, що ти маєш на увазі, - сказав Майкл. - Хіба перетворення її в курву не є достатнім покаранням?…
- Зачекай…, - перервала я його. - Дай мені подумати.
Через кілька хвилин, я все «порозкладала на полиці».
- Чудово! - викрикнула я. - Я не хочу перетворювати її на дешеву курву… Я хочу, щоб вона була змушена поводитися, як завжди, коли нікого не буде поруч, повністю контролюючи себе…
Але, якщо хтось буде поруч… вона перетвориться на пустоголову, голодну сексу бімбо! І я хочу, щоб вона усвідомлювала те, що з нею відбувається, і знала, хто це зробив з нею! Хіба це не ідеально?!
- А ти ще та зараза, - з острахом відізвався Майкл. - Аж так ненавидиш її?
- Всім своїм єством, - поважно відповіла я. - Ти навіть не уявляєш, як вона поводилась зі мною. Завдяки їй, я пройшла через пекло, … І тепер настала її черга.
- Гаразд…, - сказав Майкл. - То якісь фізичні зміни? Я про те…, чи ми повинні змінити її так, щоб вона виглядала, як стриптизерка?
- Я не знаю, Майкле…, - поважно відізвалась я. - Я все ще хочу, щоб всі навколо впізнавали її. Я хочу принизити її. Помста не буде нічого варта, якщо всі навколо не знатимуть хто вона. Окрім того, хтось може помітити, що вона змінилась фізично… Я просто хочу, що люди навколо неї усвідомлювали, що вона є курва. Я думаю, що цього буде достатньо, а ти?
- Гаразд… Якщо ти цього хочеш, - відізвався Майкл. - В кінці, кінців…, ти єдина, хто має на неї аж такий «зуб». Все в твоїх руках.
Ми записали в сувій все потрібне, і підписалися в його нижній частині. Так, як нам розповів старий, на сувій ми поставили третю свічку і взявшись за руки, візуалізували зміни, які хотіли бачити в Керол. Через пару хвилин, ми запалили третю свічку і прочитали вголос співуче письмо з сувою. Наше вимовляння тексту не було ідеальним, але цілком зрозумілим. З останнім словом, вогонь свічки яскраво загорівся, ставши більшим. Коли закляття було вимовлено, всі три свічки згасли і запанувала цілковита темрява…
Ми піднялись і я увімкнула світло. Підлога була порожньою, а сувій зник.
- Кузьва, Майкл… дивись. Його нема! - вигукнула я.
- Ого! Виглядає на те, що він таки був справжнім, - тихо відповів Майкл. - І я вже починаю боятися.
- Я не впевнена, що б повірила у все це, якби мені хтось про таке розповів, - також тихо сказала я.
Ми нервово прибрали речі з підлоги, не можучи дочекатися наслідків нашого закляття, щоб переконатися, що воно працює.
- Отже, Сюзан… Що ти думаєш про все це? - врешті запитав Майкл.
- Ти про що? Про сувій? - запитала я.
- Так… Я маю на увазі, думаєш, що все це реально спрацює? - продовжував Майкл.
- Ну… Судячи по тому, що тут відбулося… Я б сказала, що є досить хороший шанс, що щось таки відбудеться. Я думаю, що ми повинні просто зачекати і переконатися.
Оскільки було вже досить пізно, я сказала Майклу, що він повинен повертатися додому, доки на прийшла Керол. Інакше, вона влаштує мені «оторванные годы». Мій хлопець поцілував мене і сказав: - Задзвони мені, якщо щось зміниться… Я вже не можу дочекатися!
- Я так і зроблю, любий, - відповіла я, посилаючи йому повітряний поцілунок.
Незабаром, після того, як Майкл пішов, з'явилась Керол. Проходячи повз, вона кинула на мене свій зверхній погляд, прямуючи до ванної кімнати. Опинившись всередині, вона закрила за собою двері, почавши готуватися до сну. Через кілька хвилин, дівчина повернулась, одягнена в консервативну нічну сорочку. Я ледве стримала сміх, коли вона пройшла так одягнена біля мене.
«Гмм», - подумала я. «Все та ж, стара Керол… Виглядає на те, що мої мрії таки залишаться мріями, а мої фокус - покус не спрацював».
Відчуваючи легке розчарування, я також почала готуватися до сну.
Розділ 4.
Як завжди, будильник задзвонив несподівано рано. Незважаючи, що сьогодні була неділя, я мусила вставати. Я швидко перекусила, а потім, вийшла на вулицю, прямуючи на зустріч братства, а ще, щоб тільки не дивитися на цю сучку Керол. «Пішла вона…», - розмірковувала я. «Це її життя і її таргани в голові». Через кілька хвилин, як зустріч розпочалася, з'явилась Керол з своїми двома друзями. Проходячи повз мене, вона кинула в мою сторону свій «фірмовий» погляд злюки. Вся трійка втиснулись на вільні місця попереду.
Здавалося, що половина присутніх дивились на них, але це, скоріш через те, що вони запізнилися. Щодо Керол, то вона виглядала приголомшливо з отим своїм золотистим волоссям, яке каскадом спадало на її плечі. Коли я побачила, як багато людей задивляються на неї, то відчула щось, на зразок ревнощів. Але вже через мить, я взяла себе в руки і перестала звертати уваги на цю «заразу».
А потім… я помітила, що Керол почала обтягувати свій бюстгальтер. Спочатку, я подумала, що вона просто його поправляє, але дівчина не зупинялась. Це виглядало настільки некоректно, що мені навіть було соромно дивитися на неї. Приблизно через п'ять хвилин, вона піднялась і попрямувала до виходу, виглядаючи неначе якесь посміховисько.
«Нарешті», - подумала я. «В неї якісь проблеми?»
Через певен час, вона повернулась, а моя щелепа ледве не опинилась на підлозі, коли я побачила причину її дискомфорту.
«Нічого собі! Її груди… Вони величезні!» - здивовано подумала я і штовхнула Петі, яка сиділа поруч зі мною, вказуючи на Керол. - Ти тільки подивись.
- Подивитись на кого? - запитала вона.
- Подивись на Керол! На її груди…, - прошепотіла я.
- Ти про… а…, - прошепотіла моя сусідка, врешті зрозумівши, про що я говорю. - Ти, що мешкала в печері?
- Але ранком, вона так не виглядала…, - відізвалась я і раптом замовкла.
- Сюзан, з тобою все гаразд? - запитала Петі.
- Так… Я в порядку, - тихо відповіла я, усвідомлюючи, що закляття таки спрацювало. Воно насправді спрацювало!
Я була так схвильована, що не чула про що говорили інші присутні, ледве стримуючи себе, щоб не вибігти і не задзвонити Майклу. Врешті все закінчилося.
Розділ 5.
Я побігла до будинку, плануючи по дорозі відразу ж подзвонити Майклу, як тільки-но опинюсь в себе… Але коли я схопилась за клямку дверей, то почула голос Керол, який звучав всередині.
- Що тут відбувається?! - викрикувала вона. Що зі мною сталося? Що з моїм тілом?…
Я відкрила двері і увійшла в кімнату. А потім, сталося неймовірне. Все змінилося так, немовби було клацнуто вимикачем. Її тіло, мова, настрій, тембр голосу, рухи… все миттєво змінилося. Вона поглянула на мене з посмішкою і попрямувала до комоду, щоб перевдягнутися. Стоячи до мене спиною, вона розстібнула плаття, дозволивши йому впасти на підлогу. Але плаття не опало до кінця, на чомусь застрягнувши. Коли Керол, врешті вдалося стягнути його, я помітила причину.
«Ого! Тільки-но погляньте на неї!» - подумала я.
Трусики на ній виглядали так, немов би були на два розміри менші, але незважаючи на це, вони все ще намагались прикрити її пишну попку.
Тим часом, Керол безтурботно повернулась і попрямувала в сторону ванної кімнати, а я не могла відірвати погляду від її грудей.
«Вони… такі величезні! А ці соски…» - в шоці подумала я. І тоді, я отримала можливість придивитись до обличчя дівчини, яке змінилося на більш… еротичне. Навіть її волосся стало довшим… пишнішим.
«Я нічого не розумію», - подумала я. «Ми ж не планували змінювати її зовнішність… Зараза!… Майкл!… Це, мабуть, його робота!
Заспокоївшись, я спробувала узагальнити побачене. Загалом, вигляд Керол сприймався якось комічніше… і крім того… в зміненій дівчині все ще можна було помітити стару Керол. Тепер, вона виглядала, неначе інша версія самої себе. «Сюзан перестань», - подумала я. «Все спрацювало так, як ми це запланували… Я не буду занадто суворою до результатів нашого закляття».
Коли Керол вийшла з ванної кімнати, я вирішила поводитися так, як би нічого не помітила.
- Так… Керол… Ти… здається сьогодні виглядаєш трішки по-іншому… Ти нічого не помітила? - заїкаючись запитала я.
- Я?… Ні… А повинна? - перепитала вона хихикаючи.
Н, у я би могла їй все пояснити… Сказати, що саме я маю на увазі… Але я побачила в її очах, що вона і так нічого не зрозуміє, а тому вирішила підіграти.
- Ти виглядаєш ідеально! - солодким голосом сказала я. - Хіба це не чудово? - продовжувала я. - Просто дивитися на тебе, коли ти не усвідомлюєш своїх змін. Розуміти те, що це я зробила тебе такою! Знаєш, я і Майкл зробили оце маленьке диво, після невеликого фокус - покус… І вуаля! Панянка «королева - сама консервативність» перетворилась… гаразд… просто поглянь на себе в дзеркало… в курву! Чи не можна покохати ці зміни?
Я спостерігала, як Керол відчайдушно намагається зрозуміти те, що я говорю. Але, незважаючи на все, вона не могла цього зробити. Сміючись, і вибрала номер Майкла.
- Давай… Відповідай… Ну…, - бурмотіла я.
- Привіт, - почула я в трубці.
- Майкл… Це Сюзан.
- Е… Як справи?
- Майкл… Ти не повіриш! Це спрацювало… Ця штука спрацювала!
Коли я розмовляла з Майклом, Керол продовжувала дивитися на мене з дурнуватою посмішкою на обличчі.
- Ти про сувій? - запитав хлопець.
- Так, я про сувій. А про що ще я можу говорити? - сказала я.
- Сюзан, перестань морочити мені голову, - відізвався Майкл.
- Я говорю правду. Сам прийди і все побачиш, - нервово відповіла я.
- Вона там? - запитав Майкл.
- Так, - прошепотіла я. - Вона стоїть прямо переді мною. І дебільно посміхається, коли я розмовляю з тобою.
- Зрозумів, - відповів Майкл. - Я скоро буду.
- Побачимось.
Закінчивши розмову, я повернулась до Керол. - Гаразд, дорогенька… Я спущусь вниз і зачекаю на Майкла. Ти зрозуміла? Ми повернемось разом. А поки-що, насолоджуйся собою.
Я розвернулась і вийшла з кімнати, закривши за собою двері і тоді почула, як Керол розплакалась… проклинаючи моє ім'я.
«Катюзі по заслузі», - подумала я, спускаючись по сходах. «Сподіваюсь, що вона буде нещасливою»
Коли з'явився Майкл, я сіла в його автомобіль і подарувала своєму хлопцю пристрасний поцілунок.
- Це спрацювало! Спрацювало! - викрикувала я.
- Давай…, - відізвався Майкл. - Йдемо нагору. Я мушу все це побачити.
- Еее… Майкл.
- Так?
- Я думала, що ми не збирались вносити жодних фізичних змін в неї, - з сарказмом сказала я.
- Ага… І що ти маєш на увазі? - запитав Майкл.
- Я маю на увазі, що вона… змінилась в когось, на зразок дівчини з розкладки «Плейбоя» на стероїдах. І це не моя робота, - пояснила я.
- Гаразд…, - тихо відповів Майкл. - Люба, я нічого не міг вдіяти. Коли ми сиділи там і уявляли собі її новий вигляд, я мріяв, як еротично виглядала б змінена Керол. Вибач, але всі ми, мужики, такі.
- Та знаю я. Знаю, - засміялась я. - Все нормально. Але це вже востаннє. Насправді, я думаю, що наші «вдосконалення» чудово спрацювали. Зачекай доки не побачиш їх… Ти не повіриш, що перед тобою Керол!
Опинившись в квартирі, Майкл закляк на порозі.
- Нічого собі, - промовив він. - Керол… Це ти?
Та поглянула на нього і посміхнулася, хихикаючи у відповідь.
- Сюзан… Ми непогано попрацювали над нею, - ствердив мій хлопець.
- Жартуєш? - відповіла я. - Ми зробили відмінну роботу і заслуговуємо на маленьке свято. Згоден?
- Жартуєш? - сказав Майкл. - Як щодо пообідати? Я вмираю з голоду.
Сміючись, ми вийшли з квартири і попрямували до автомобіля Майкла.
Під-час обіду, ми веселились над нашим уроком для Керол. Жоден з нас не міг повірити в те, що відбулося…, що магія таки існує в нашому світі.
- Знаєш, - сказала я. - Ми дійсно повинні подякувати цьому старому, який продав нам сувій. В нас би нічого не вийшло, якби не він.
- А це чудова ідея, - відізвався Майкл. - Чому б нам не поїхати до торгового центру і не відвідати його знову.
- То зробімо це, - погодилась я.
- І що ти думаєш про все це? - запитала я Майкла.
- Це не виглядає аж так важко, - відповів він. - Я думаю, що все зрозумів… А як ти?
- А теж… Я прочитала його двічі. То ми повинні його випробувати? - запитала я.
- Абсолютно… Дамо шанс нашій красуні! - відповів Майкл.
- Зачекай, - сказала я. - Старий говорив щось про дрібний текст внизу. Я вказала на «хробачки» букв внизу сувою.
Ми були змушені примружитись, щоб розібрати дрібні букви слів.
- «Послання сину вовка, 30». І що це значить? - запитав Майкл.
- Звідки я можу знати, - поважно відповіла я.
- Я ніколи не чув про щось таке, а ти? - запитав він.
- Ні, - відповіла я. - Але мені всерівно. Це, мабуть, вказівка на опис життя якогось монаха, котрий переписав сувій. Нічого страшного.
- Я не знаю… Я маю на увазі, що ми почувалися б краще, якби знали, що значить цей текст? - запитав Майкл.
- Та заспокійся. Я впевнена, що це дрібничка… Повір мені. ОК? - впевнено відповіла я.
- Можливо ти маєш рацію, - погодився Майкл.
Ми всілись на підлогу поруч з сувоєм. Було запалено дві свічки, по одній для кожного, хто вимовляв закляття. Третя свічка була для зарезервована для Керол і поки-що, очікувала на свою чергу. Ми вписали ім'я Керол в закляття з сувою, а потім, приготувались вписати кілька своїх пропозицій… тих, яких ми хотіли, що б сталося з моєю сусідкою.
- Отже, Сюзан. Що ми повинні написати? - запитав Майкл. - Щось на зразок… «Ми хочемо, щоб Керол перетворилась на курву?
- Ні…, - відповіла я. - Я думаю, що нам потрібно бути більш конкретними. Окрім того, це було за легко для неї. Я хочу змусити її страждати. Я хочу, щоб вона заплатила за те, що ставилась до мене, як сучка.
- Я не впевнений, що ти маєш на увазі, - сказав Майкл. - Хіба перетворення її в курву не є достатнім покаранням?…
- Зачекай…, - перервала я його. - Дай мені подумати.
Через кілька хвилин, я все «порозкладала на полиці».
- Чудово! - викрикнула я. - Я не хочу перетворювати її на дешеву курву… Я хочу, щоб вона була змушена поводитися, як завжди, коли нікого не буде поруч, повністю контролюючи себе…
Але, якщо хтось буде поруч… вона перетвориться на пустоголову, голодну сексу бімбо! І я хочу, щоб вона усвідомлювала те, що з нею відбувається, і знала, хто це зробив з нею! Хіба це не ідеально?!
- А ти ще та зараза, - з острахом відізвався Майкл. - Аж так ненавидиш її?
- Всім своїм єством, - поважно відповіла я. - Ти навіть не уявляєш, як вона поводилась зі мною. Завдяки їй, я пройшла через пекло, … І тепер настала її черга.
- Гаразд…, - сказав Майкл. - То якісь фізичні зміни? Я про те…, чи ми повинні змінити її так, щоб вона виглядала, як стриптизерка?
- Я не знаю, Майкле…, - поважно відізвалась я. - Я все ще хочу, щоб всі навколо впізнавали її. Я хочу принизити її. Помста не буде нічого варта, якщо всі навколо не знатимуть хто вона. Окрім того, хтось може помітити, що вона змінилась фізично… Я просто хочу, що люди навколо неї усвідомлювали, що вона є курва. Я думаю, що цього буде достатньо, а ти?
- Гаразд… Якщо ти цього хочеш, - відізвався Майкл. - В кінці, кінців…, ти єдина, хто має на неї аж такий «зуб». Все в твоїх руках.
Ми записали в сувій все потрібне, і підписалися в його нижній частині. Так, як нам розповів старий, на сувій ми поставили третю свічку і взявшись за руки, візуалізували зміни, які хотіли бачити в Керол. Через пару хвилин, ми запалили третю свічку і прочитали вголос співуче письмо з сувою. Наше вимовляння тексту не було ідеальним, але цілком зрозумілим. З останнім словом, вогонь свічки яскраво загорівся, ставши більшим. Коли закляття було вимовлено, всі три свічки згасли і запанувала цілковита темрява…
Ми піднялись і я увімкнула світло. Підлога була порожньою, а сувій зник.
- Кузьва, Майкл… дивись. Його нема! - вигукнула я.
- Ого! Виглядає на те, що він таки був справжнім, - тихо відповів Майкл. - І я вже починаю боятися.
- Я не впевнена, що б повірила у все це, якби мені хтось про таке розповів, - також тихо сказала я.
Ми нервово прибрали речі з підлоги, не можучи дочекатися наслідків нашого закляття, щоб переконатися, що воно працює.
- Отже, Сюзан… Що ти думаєш про все це? - врешті запитав Майкл.
- Ти про що? Про сувій? - запитала я.
- Так… Я маю на увазі, думаєш, що все це реально спрацює? - продовжував Майкл.
- Ну… Судячи по тому, що тут відбулося… Я б сказала, що є досить хороший шанс, що щось таки відбудеться. Я думаю, що ми повинні просто зачекати і переконатися.
Оскільки було вже досить пізно, я сказала Майклу, що він повинен повертатися додому, доки на прийшла Керол. Інакше, вона влаштує мені «оторванные годы». Мій хлопець поцілував мене і сказав: - Задзвони мені, якщо щось зміниться… Я вже не можу дочекатися!
- Я так і зроблю, любий, - відповіла я, посилаючи йому повітряний поцілунок.
Незабаром, після того, як Майкл пішов, з'явилась Керол. Проходячи повз, вона кинула на мене свій зверхній погляд, прямуючи до ванної кімнати. Опинившись всередині, вона закрила за собою двері, почавши готуватися до сну. Через кілька хвилин, дівчина повернулась, одягнена в консервативну нічну сорочку. Я ледве стримала сміх, коли вона пройшла так одягнена біля мене.
«Гмм», - подумала я. «Все та ж, стара Керол… Виглядає на те, що мої мрії таки залишаться мріями, а мої фокус - покус не спрацював».
Відчуваючи легке розчарування, я також почала готуватися до сну.
Розділ 4.
Як завжди, будильник задзвонив несподівано рано. Незважаючи, що сьогодні була неділя, я мусила вставати. Я швидко перекусила, а потім, вийшла на вулицю, прямуючи на зустріч братства, а ще, щоб тільки не дивитися на цю сучку Керол. «Пішла вона…», - розмірковувала я. «Це її життя і її таргани в голові». Через кілька хвилин, як зустріч розпочалася, з'явилась Керол з своїми двома друзями. Проходячи повз мене, вона кинула в мою сторону свій «фірмовий» погляд злюки. Вся трійка втиснулись на вільні місця попереду.
Здавалося, що половина присутніх дивились на них, але це, скоріш через те, що вони запізнилися. Щодо Керол, то вона виглядала приголомшливо з отим своїм золотистим волоссям, яке каскадом спадало на її плечі. Коли я побачила, як багато людей задивляються на неї, то відчула щось, на зразок ревнощів. Але вже через мить, я взяла себе в руки і перестала звертати уваги на цю «заразу».
А потім… я помітила, що Керол почала обтягувати свій бюстгальтер. Спочатку, я подумала, що вона просто його поправляє, але дівчина не зупинялась. Це виглядало настільки некоректно, що мені навіть було соромно дивитися на неї. Приблизно через п'ять хвилин, вона піднялась і попрямувала до виходу, виглядаючи неначе якесь посміховисько.
«Нарешті», - подумала я. «В неї якісь проблеми?»
Через певен час, вона повернулась, а моя щелепа ледве не опинилась на підлозі, коли я побачила причину її дискомфорту.
«Нічого собі! Її груди… Вони величезні!» - здивовано подумала я і штовхнула Петі, яка сиділа поруч зі мною, вказуючи на Керол. - Ти тільки подивись.
- Подивитись на кого? - запитала вона.
- Подивись на Керол! На її груди…, - прошепотіла я.
- Ти про… а…, - прошепотіла моя сусідка, врешті зрозумівши, про що я говорю. - Ти, що мешкала в печері?
- Але ранком, вона так не виглядала…, - відізвалась я і раптом замовкла.
- Сюзан, з тобою все гаразд? - запитала Петі.
- Так… Я в порядку, - тихо відповіла я, усвідомлюючи, що закляття таки спрацювало. Воно насправді спрацювало!
Я була так схвильована, що не чула про що говорили інші присутні, ледве стримуючи себе, щоб не вибігти і не задзвонити Майклу. Врешті все закінчилося.
Розділ 5.
Я побігла до будинку, плануючи по дорозі відразу ж подзвонити Майклу, як тільки-но опинюсь в себе… Але коли я схопилась за клямку дверей, то почула голос Керол, який звучав всередині.
- Що тут відбувається?! - викрикувала вона. Що зі мною сталося? Що з моїм тілом?…
Я відкрила двері і увійшла в кімнату. А потім, сталося неймовірне. Все змінилося так, немовби було клацнуто вимикачем. Її тіло, мова, настрій, тембр голосу, рухи… все миттєво змінилося. Вона поглянула на мене з посмішкою і попрямувала до комоду, щоб перевдягнутися. Стоячи до мене спиною, вона розстібнула плаття, дозволивши йому впасти на підлогу. Але плаття не опало до кінця, на чомусь застрягнувши. Коли Керол, врешті вдалося стягнути його, я помітила причину.
«Ого! Тільки-но погляньте на неї!» - подумала я.
Трусики на ній виглядали так, немов би були на два розміри менші, але незважаючи на це, вони все ще намагались прикрити її пишну попку.
Тим часом, Керол безтурботно повернулась і попрямувала в сторону ванної кімнати, а я не могла відірвати погляду від її грудей.
«Вони… такі величезні! А ці соски…» - в шоці подумала я. І тоді, я отримала можливість придивитись до обличчя дівчини, яке змінилося на більш… еротичне. Навіть її волосся стало довшим… пишнішим.
«Я нічого не розумію», - подумала я. «Ми ж не планували змінювати її зовнішність… Зараза!… Майкл!… Це, мабуть, його робота!
Заспокоївшись, я спробувала узагальнити побачене. Загалом, вигляд Керол сприймався якось комічніше… і крім того… в зміненій дівчині все ще можна було помітити стару Керол. Тепер, вона виглядала, неначе інша версія самої себе. «Сюзан перестань», - подумала я. «Все спрацювало так, як ми це запланували… Я не буду занадто суворою до результатів нашого закляття».
Коли Керол вийшла з ванної кімнати, я вирішила поводитися так, як би нічого не помітила.
- Так… Керол… Ти… здається сьогодні виглядаєш трішки по-іншому… Ти нічого не помітила? - заїкаючись запитала я.
- Я?… Ні… А повинна? - перепитала вона хихикаючи.
Н, у я би могла їй все пояснити… Сказати, що саме я маю на увазі… Але я побачила в її очах, що вона і так нічого не зрозуміє, а тому вирішила підіграти.
- Ти виглядаєш ідеально! - солодким голосом сказала я. - Хіба це не чудово? - продовжувала я. - Просто дивитися на тебе, коли ти не усвідомлюєш своїх змін. Розуміти те, що це я зробила тебе такою! Знаєш, я і Майкл зробили оце маленьке диво, після невеликого фокус - покус… І вуаля! Панянка «королева - сама консервативність» перетворилась… гаразд… просто поглянь на себе в дзеркало… в курву! Чи не можна покохати ці зміни?
Я спостерігала, як Керол відчайдушно намагається зрозуміти те, що я говорю. Але, незважаючи на все, вона не могла цього зробити. Сміючись, і вибрала номер Майкла.
- Давай… Відповідай… Ну…, - бурмотіла я.
- Привіт, - почула я в трубці.
- Майкл… Це Сюзан.
- Е… Як справи?
- Майкл… Ти не повіриш! Це спрацювало… Ця штука спрацювала!
Коли я розмовляла з Майклом, Керол продовжувала дивитися на мене з дурнуватою посмішкою на обличчі.
- Ти про сувій? - запитав хлопець.
- Так, я про сувій. А про що ще я можу говорити? - сказала я.
- Сюзан, перестань морочити мені голову, - відізвався Майкл.
- Я говорю правду. Сам прийди і все побачиш, - нервово відповіла я.
- Вона там? - запитав Майкл.
- Так, - прошепотіла я. - Вона стоїть прямо переді мною. І дебільно посміхається, коли я розмовляю з тобою.
- Зрозумів, - відповів Майкл. - Я скоро буду.
- Побачимось.
Закінчивши розмову, я повернулась до Керол. - Гаразд, дорогенька… Я спущусь вниз і зачекаю на Майкла. Ти зрозуміла? Ми повернемось разом. А поки-що, насолоджуйся собою.
Я розвернулась і вийшла з кімнати, закривши за собою двері і тоді почула, як Керол розплакалась… проклинаючи моє ім'я.
«Катюзі по заслузі», - подумала я, спускаючись по сходах. «Сподіваюсь, що вона буде нещасливою»
Коли з'явився Майкл, я сіла в його автомобіль і подарувала своєму хлопцю пристрасний поцілунок.
- Це спрацювало! Спрацювало! - викрикувала я.
- Давай…, - відізвався Майкл. - Йдемо нагору. Я мушу все це побачити.
- Еее… Майкл.
- Так?
- Я думала, що ми не збирались вносити жодних фізичних змін в неї, - з сарказмом сказала я.
- Ага… І що ти маєш на увазі? - запитав Майкл.
- Я маю на увазі, що вона… змінилась в когось, на зразок дівчини з розкладки «Плейбоя» на стероїдах. І це не моя робота, - пояснила я.
- Гаразд…, - тихо відповів Майкл. - Люба, я нічого не міг вдіяти. Коли ми сиділи там і уявляли собі її новий вигляд, я мріяв, як еротично виглядала б змінена Керол. Вибач, але всі ми, мужики, такі.
- Та знаю я. Знаю, - засміялась я. - Все нормально. Але це вже востаннє. Насправді, я думаю, що наші «вдосконалення» чудово спрацювали. Зачекай доки не побачиш їх… Ти не повіриш, що перед тобою Керол!
Опинившись в квартирі, Майкл закляк на порозі.
- Нічого собі, - промовив він. - Керол… Це ти?
Та поглянула на нього і посміхнулася, хихикаючи у відповідь.
- Сюзан… Ми непогано попрацювали над нею, - ствердив мій хлопець.
- Жартуєш? - відповіла я. - Ми зробили відмінну роботу і заслуговуємо на маленьке свято. Згоден?
- Жартуєш? - сказав Майкл. - Як щодо пообідати? Я вмираю з голоду.
Сміючись, ми вийшли з квартири і попрямували до автомобіля Майкла.
Під-час обіду, ми веселились над нашим уроком для Керол. Жоден з нас не міг повірити в те, що відбулося…, що магія таки існує в нашому світі.
- Знаєш, - сказала я. - Ми дійсно повинні подякувати цьому старому, який продав нам сувій. В нас би нічого не вийшло, якби не він.
- А це чудова ідея, - відізвався Майкл. - Чому б нам не поїхати до торгового центру і не відвідати його знову.
- То зробімо це, - погодилась я.
Розділ 6.
Через годину ми зупинились на стоянці перед торговим центром, сподіваючись, що в неділю магазин старого буде відкритим.
- Чудово, - сказала я., коли ми зупинились перед ним - Магазин відкритий.
Коли ми опинились всередині, старий відразу ж впізнав нас і вийшов з-за прилавка.
- Як добре знову бачити Вас, - відізвався чоловік. - Сподіваюсь, що Ви задоволені сувоєм?
- О так, - відповіла я з ентузіазмом. - Він спрацював просто чудово. Ми хотіли подякувати Вам. Я маю на увазі… без Вашої допомоги…
- Будь-ласка, - перервав мене старий. - Все в порядку… Насправді. Але, якщо не секрет, що Ви зробили з нею? Перетворили її на жабу, як хотіли? - сміючись запитав чоловік.
- Не зовсім…, - відізвався Майкл. - Ми просто дали їй новий погляд на життя!
На обличчі старого заквітнула посмішка. Він і без цього пояснення знав, що насправді відбулося.
- Що ж. Я радий, що мої клієнти задоволені, - відповів старий.
- То… Ще раз спасибі, - сказала я, коли ми виходили з магазину.
- Сподіваюсь знову побачити Вас, коли буде потрібна якась допомога, - відповів старий. - До побачення.
- До побачення, - відповіли ми разом.
Коли гості вийшли, старий повернувся за прилавок і відкрив величезну книгу, поклавши її на старий пюпітр.
- Так… Пригадаймо… Про що там писалось дрібним шрифтом, - промовляв він до самого себе. - Ага. «Послання сину вовка, 30».
Старий почав гортати сторінки. - Ось воно, - сказав чоловік, поправляючи окуляри на носі і примружуючись, щоб прочитати знайдений текст.
«Послання сину вовка, 30.
…І твої очі будуть звернені в бік правосуддя,
а тому те, що ти вибрав для свого ворога,
ти вибрав для самого себе…»
Старий посміхнувся. - Чудово… Я сподіваюсь, що вони прочитали дрібний текст так, як я радив! - сказав він з сарказмом в голосі, закриваючи величезну книгу.
* * *
Тим часом в торговому центрі.
- Гей Сюзан… Мені потрібно до туалету, - сказав Майкл. - Я скоро повернуся.
- Без проблем, - відповіла я. - Я зачекаю на тебе.
Майкл швидко розвернувся і попрямував в сторону чоловічого туалету, але коли він підняв руку, щоб відкрити двері, то завмер. Щось змусило його розвернутися на 180 градусів і піти до жіночого туалету. Він намагався зупинити самого себе, пробував повернути голову в мою сторону, щось викрикнути… але так і не зміг. Майкл почав панікувати, коли відкрив двері до туалету, недбало заходячи всередину. Він пройшов повз кількох жінок, які навіть не звернули на нього уваги, продовжуючи розмовляти між собою. Коли Майкл підійшов до дзеркала, він поглянув на себе.
«Чому ці жінки не кричать, щоб я забрався звідси?» - розмірковував він. «Хіба вони не бачать, що я чоловік?»
Майкл продовжував рухатися в сторону кабінки. Опинившись всередині, він розвернувся і сів на унітаз з жахом усвідомлюючи чому саме це зробив. Між ногами в нього булу пусто… І тоді, він почав панікувати. Закінчивши з потребою, він інстинктивно схопив кілька листків туалетного паперу і підтер себе так, немов би робив це все своє життя.
Коли Майкл нагнувся, щоб підтягнути свої труси, він схопив пальцями атлас мережевих трусиків. Прохолодний матеріал ідеально охопив його пишну попку та неймовірно гладку піхву. Далі, він підтягнув голубі джинси, які відчувались такими тугими… і маленькими. Але так чи інакше, йому вдалося впхнутися в них. Коли він тягнув за замок-блискавку, то відчув, як його тіло змінюється. Він ніколи не носив аж таких тугих джинсів. І ось тепер, кожен сантиметр його тіла, щільно виповнював форму штанів. Коли він поглянув вниз, то помітив, як шов штанів виразно виділяє «пелюстки» його «квітки».
Закінчивши з штанами, він відкрив двері кабінки і підійшов до раковини, щоб помити руки. Приваблива жіночка, яка стояла поруч, поправляла зачіску. Вона посміхнулась до його відбиття в дзеркалі, продовжуючи чепуритися. Коли Майкл сушив долоні, він розглядав її вбрання. А потім, Майкл запитав, де вона купила його, оскільки вже давно намагався знайти щось подібне. Дівчина повернулась до нього і з задоволенням відповіла на питання. Коли вони так розмовляли, Майкл відчув, як змінюється решта його тіла. Його волосся, звиваючись, спадало за спину, а дівчина навпроти нього, навіть цього не помічала.
- І ці туфлі…, - продовжував Майкл. - Вони виглядають на неймовірно дорогі.
А тоді, він почув біль в грудях. Майкл поглянув в дзеркало і побачив, як збільшились його соски, натягуючи футболку. Незабаром, його цицьки почали збільшуватися в розмірі. Дівчина продовжувала говорити, все ще поводячись так, неначе перед нею не відбувається нічого дивного.
Через кільканадцять секунд, цицьки Майкл були вже величезними. На додаток, коли він говорив з дівчиною, то відмітив, що його голос став звучати на октаву вище. Врешті, їх розмова закінчилась і коли дівчина вийшла з туалету, Майкл отримав владу над своїм тілом. Він швидко схопився за груди, все ще не можучи повірити в те, що відбувається.
- Ні… Ніііі!… НІІІІ! - закричав він.
Коли Майкл поглянув на себе в дзеркало, то побачив там білявку - бімбо, яка споглядала на нього. Він схопив себе за обличчя, будучи в шоці. Його очі «бігали» по фігурі, а потім, мініатюрні пальці підтягнули футболку вгору, оголюючи пишні і тверді груди, подібні до яких, він ніколи не бачив за все своє життя. Опухлі соски виднілись на ареолах розміром з велику монету. А тоді, відкрились двері і в кімнату зайшла молода жінка. Майкл знову втратив контроль над тілом і швидко обсмикнув футболку, а потім почав поправляти свою зачіску. Він пильно споглядав в очі молодої жінки, коли розвертався, а потім, вийшов з туалету.
Опинившись назовні, він побачив мене. Щодо мене, то я також змінилась, отримавши пишне тіло. Ми втупились поглядами один в одного, намагаючись зрозуміти, що відбувається, все ще не в силах вимовити жодного слова стосовно наших змін.
Замість цього, я сказала: - Знаєш, Мішель, як щодо зайти в магазин з білизною? Мені потрібні нові бюстгальтери.
- Чудова ідея, - схвильовано відповіла дівчина переді мною. - Я також їх потребую.
Ми виглядала вбивчо, коли йшли рука в руку по торговому центрі. Кожен хлопець і чоловік, небезпечно для себе, вивертали голови в нашу сторону, не можучи відірвати очей від наших грудей. А ми… ми лише безпорадно посміхалися у відповідь, намагаючись стримати себе, щоб не «осідлати» прямо тут і зараз тих, хто дивився на нас поглядом «голодного вовка». Ми відчували себе неймовірно збудженими і виглядало на те, що довго так не протримаємося. Мішель насолоджувалась отримуваними новими відчуттями, сподіваючись випробувати ВСІХ отих милих хлопців, відчуваючи, як її трусики стають мокрими.
Ми пройшли повз магазин «Чари для Вас», на порозі якого стояв старий чоловік.
- Дівчатка, я радий знову бачити Вас, - весело відізвався він. - Відвідайте мене, якщо чогось потребуватимете.
В руках старий тримав старовинний сувій. Він підморгнув нам, а потім поглянувши на нього, розвернувся і зайшов всередину, бурмочучи під ніс: - Як я люблю допомагати молоді отримувати від життя все, на що вони заслуговують…
Через годину ми зупинились на стоянці перед торговим центром, сподіваючись, що в неділю магазин старого буде відкритим.
- Чудово, - сказала я., коли ми зупинились перед ним - Магазин відкритий.
Коли ми опинились всередині, старий відразу ж впізнав нас і вийшов з-за прилавка.
- Як добре знову бачити Вас, - відізвався чоловік. - Сподіваюсь, що Ви задоволені сувоєм?
- О так, - відповіла я з ентузіазмом. - Він спрацював просто чудово. Ми хотіли подякувати Вам. Я маю на увазі… без Вашої допомоги…
- Будь-ласка, - перервав мене старий. - Все в порядку… Насправді. Але, якщо не секрет, що Ви зробили з нею? Перетворили її на жабу, як хотіли? - сміючись запитав чоловік.
- Не зовсім…, - відізвався Майкл. - Ми просто дали їй новий погляд на життя!
На обличчі старого заквітнула посмішка. Він і без цього пояснення знав, що насправді відбулося.
- Що ж. Я радий, що мої клієнти задоволені, - відповів старий.
- То… Ще раз спасибі, - сказала я, коли ми виходили з магазину.
- Сподіваюсь знову побачити Вас, коли буде потрібна якась допомога, - відповів старий. - До побачення.
- До побачення, - відповіли ми разом.
Коли гості вийшли, старий повернувся за прилавок і відкрив величезну книгу, поклавши її на старий пюпітр.
- Так… Пригадаймо… Про що там писалось дрібним шрифтом, - промовляв він до самого себе. - Ага. «Послання сину вовка, 30».
Старий почав гортати сторінки. - Ось воно, - сказав чоловік, поправляючи окуляри на носі і примружуючись, щоб прочитати знайдений текст.
«Послання сину вовка, 30.
…І твої очі будуть звернені в бік правосуддя,
а тому те, що ти вибрав для свого ворога,
ти вибрав для самого себе…»
Старий посміхнувся. - Чудово… Я сподіваюсь, що вони прочитали дрібний текст так, як я радив! - сказав він з сарказмом в голосі, закриваючи величезну книгу.
* * *
Тим часом в торговому центрі.
- Гей Сюзан… Мені потрібно до туалету, - сказав Майкл. - Я скоро повернуся.
- Без проблем, - відповіла я. - Я зачекаю на тебе.
Майкл швидко розвернувся і попрямував в сторону чоловічого туалету, але коли він підняв руку, щоб відкрити двері, то завмер. Щось змусило його розвернутися на 180 градусів і піти до жіночого туалету. Він намагався зупинити самого себе, пробував повернути голову в мою сторону, щось викрикнути… але так і не зміг. Майкл почав панікувати, коли відкрив двері до туалету, недбало заходячи всередину. Він пройшов повз кількох жінок, які навіть не звернули на нього уваги, продовжуючи розмовляти між собою. Коли Майкл підійшов до дзеркала, він поглянув на себе.
«Чому ці жінки не кричать, щоб я забрався звідси?» - розмірковував він. «Хіба вони не бачать, що я чоловік?»
Майкл продовжував рухатися в сторону кабінки. Опинившись всередині, він розвернувся і сів на унітаз з жахом усвідомлюючи чому саме це зробив. Між ногами в нього булу пусто… І тоді, він почав панікувати. Закінчивши з потребою, він інстинктивно схопив кілька листків туалетного паперу і підтер себе так, немов би робив це все своє життя.
Коли Майкл нагнувся, щоб підтягнути свої труси, він схопив пальцями атлас мережевих трусиків. Прохолодний матеріал ідеально охопив його пишну попку та неймовірно гладку піхву. Далі, він підтягнув голубі джинси, які відчувались такими тугими… і маленькими. Але так чи інакше, йому вдалося впхнутися в них. Коли він тягнув за замок-блискавку, то відчув, як його тіло змінюється. Він ніколи не носив аж таких тугих джинсів. І ось тепер, кожен сантиметр його тіла, щільно виповнював форму штанів. Коли він поглянув вниз, то помітив, як шов штанів виразно виділяє «пелюстки» його «квітки».
Закінчивши з штанами, він відкрив двері кабінки і підійшов до раковини, щоб помити руки. Приваблива жіночка, яка стояла поруч, поправляла зачіску. Вона посміхнулась до його відбиття в дзеркалі, продовжуючи чепуритися. Коли Майкл сушив долоні, він розглядав її вбрання. А потім, Майкл запитав, де вона купила його, оскільки вже давно намагався знайти щось подібне. Дівчина повернулась до нього і з задоволенням відповіла на питання. Коли вони так розмовляли, Майкл відчув, як змінюється решта його тіла. Його волосся, звиваючись, спадало за спину, а дівчина навпроти нього, навіть цього не помічала.
- І ці туфлі…, - продовжував Майкл. - Вони виглядають на неймовірно дорогі.
А тоді, він почув біль в грудях. Майкл поглянув в дзеркало і побачив, як збільшились його соски, натягуючи футболку. Незабаром, його цицьки почали збільшуватися в розмірі. Дівчина продовжувала говорити, все ще поводячись так, неначе перед нею не відбувається нічого дивного.
Через кільканадцять секунд, цицьки Майкл були вже величезними. На додаток, коли він говорив з дівчиною, то відмітив, що його голос став звучати на октаву вище. Врешті, їх розмова закінчилась і коли дівчина вийшла з туалету, Майкл отримав владу над своїм тілом. Він швидко схопився за груди, все ще не можучи повірити в те, що відбувається.
- Ні… Ніііі!… НІІІІ! - закричав він.
Коли Майкл поглянув на себе в дзеркало, то побачив там білявку - бімбо, яка споглядала на нього. Він схопив себе за обличчя, будучи в шоці. Його очі «бігали» по фігурі, а потім, мініатюрні пальці підтягнули футболку вгору, оголюючи пишні і тверді груди, подібні до яких, він ніколи не бачив за все своє життя. Опухлі соски виднілись на ареолах розміром з велику монету. А тоді, відкрились двері і в кімнату зайшла молода жінка. Майкл знову втратив контроль над тілом і швидко обсмикнув футболку, а потім почав поправляти свою зачіску. Він пильно споглядав в очі молодої жінки, коли розвертався, а потім, вийшов з туалету.
Опинившись назовні, він побачив мене. Щодо мене, то я також змінилась, отримавши пишне тіло. Ми втупились поглядами один в одного, намагаючись зрозуміти, що відбувається, все ще не в силах вимовити жодного слова стосовно наших змін.
Замість цього, я сказала: - Знаєш, Мішель, як щодо зайти в магазин з білизною? Мені потрібні нові бюстгальтери.
- Чудова ідея, - схвильовано відповіла дівчина переді мною. - Я також їх потребую.
Ми виглядала вбивчо, коли йшли рука в руку по торговому центрі. Кожен хлопець і чоловік, небезпечно для себе, вивертали голови в нашу сторону, не можучи відірвати очей від наших грудей. А ми… ми лише безпорадно посміхалися у відповідь, намагаючись стримати себе, щоб не «осідлати» прямо тут і зараз тих, хто дивився на нас поглядом «голодного вовка». Ми відчували себе неймовірно збудженими і виглядало на те, що довго так не протримаємося. Мішель насолоджувалась отримуваними новими відчуттями, сподіваючись випробувати ВСІХ отих милих хлопців, відчуваючи, як її трусики стають мокрими.
Ми пройшли повз магазин «Чари для Вас», на порозі якого стояв старий чоловік.
- Дівчатка, я радий знову бачити Вас, - весело відізвався він. - Відвідайте мене, якщо чогось потребуватимете.
В руках старий тримав старовинний сувій. Він підморгнув нам, а потім поглянувши на нього, розвернувся і зайшов всередину, бурмочучи під ніс: - Як я люблю допомагати молоді отримувати від життя все, на що вони заслуговують…
Немає коментарів:
Дописати коментар