Автор: moon-sky81
Переклад: Pooh681. Вечірка
Я не міг повірити, що роблю це - вечірка в Хелловін. Останній раз, коли я перевдягався на щось таке, було ще в моєму дитинстві. Але тепер, мені 33. Я провів кілька годин в інтернеті на eBay і Amazon намагаючись знайти відповідний одяг. Нічого не знайшовши, я вирішив зробити власний костюм: костюм зомбі. Я вийняв старе вбрання з шафи і порізав його. Потім, за допомогою спеціального гриму, я навів кривавий «марафет» на обличчі і шиї, щоб все на мені виглядало реалістично. Врешті, після допомоги сусіда-студента, моє обличчя отримало бліду шкіру і темні круги під очима. Штучна кров навколо рота і на підборідді, довершила мій зомбі-візерунок.
О сьомій вечора, я вирушив до бару, який був в кільканадцяти хвилинах ходьби від моєї квартири. Саме в цьому барі я мав зустрітись з своїми новими колегами по праці. В цьому районі міста, я поселився місяць тому, а на роботу влаштувався тиждень після цього, намагаючись знайти розраду від прикрих і болючих спогадів.
На вулиці було темно, але незважаючи на це, можна було побачити кілька людей, одягнених у костюми відповідно до вечірки, які прямували до бару, а тому, я не почував себе аж занадто недоречно. Повітря було прохолодне, на небі було видно яскраві зірки. Я зупинився в тіні, поруч з парком і розглядав вечірнє небо протягом кількох хвилин, захоплюючись його красою. Я не розбирався в усіх цих сузір'ях, але любив дивитись на них.
Зайшовши всередину приміщення, я був здивований його оформленням. Організатори дійсно постарались зробити відповідну атмосферу: моторошне червоне освітлення, штучне павутиння, черепи та гарбузи. А ще старий, добрий рок, а не якийсь там поп чи хауз.
Том і Дарен, двоє хлопців котрі працювати зі мною, помахали до мене з-за бару. Взявши подвійну горілку з колою, я попрямував, щоб приєднатись до них.
Вони посміхнулись і потиснули мені руку, коли я сідав поруч з ними.
- І як тобі ця обстановка? - запитав мене Адам.
- Він ще не бачив дівчат, - прокричав Том, дивлячись на Адама.
- Ти правий, - погодився Адам у відповідь.
Я засміявся. - Я дивитимусь, але нічого не торкатимусь. Я ще не оговтався після розлучення зі своєю дівчиною, - сказав я.
- Прикро чути таке, - поспівчував мені Том. - Сподіваюсь, що ми ще побачимо тебе в «сідлі».
Я ввічливо посміхнувся, скривлюючись всередині. Розірвання стосунків з своєю бувшою, все ще болісно віддавалось всередині мене. І хоча тепер, ззовні, все було гаразд, я все ще почувався розбитим у цьому відношенні.
Ми говорили наступні півгодини про всяке таке, аж поки до нас не підійшов хлопець з двома дівчинами. Я думаю, що вони також працювали зі мною в офісі. Але тепер, дівчата були в костюмах і я не міг розпізнати їх.
- Ооо! Зомбі! Хороший костюм, - ствердила одна з них. - Мене звати Саллі, - представилась вона.
- Роб, - відповів я, посміхнувшись у відповідь. Дівчина, до речі також в костюмі зомбі, сіла навпроти мене. Я автоматично почав розглядати її: спокуслива, з чорним кучерявим волоссям, великі груди, мабуть 36D, які не неможливо було не помітити, завдяки корсету, який вигідно їх експонував. На вигляд, їй було 28 років і вона дуже доброзичливо відносилась до мене.
Але в приміщенні стало досить жарко і я не був в настрої підтримувати розмову з нею. Незважаючи на це, я не збирався бути грубим і, незважаючи ні на що, ми продовжували розмовляти на різні теми.
Перш ніж продовжити випивку, я відчув потребу відвідати туалет. Я піднявся, а моя голова легко закрутилась від спожитого алкоголю. «Я повинен пригальмувати, а то невідомо чи я дістанусь сьогодні додому», - подумав я опираючись на бар.
Повернувшись через кілька хвилин, я вирішив взяти води і чіпси, щоб наповнити шлунок. Підійшовши до переповненого бару, я побачив вільне місце і вирішив скористатись моментом. Але саме тоді, п'яний хлопець праворуч від мене, штовхнув свого друга, який налетів на мене, а я відповідно, штовхнув чоловіка ліворуч себе.
- Агов, обережніше! - пробурмотів я. Хлопці засміялись і пішли геть. Я повернувся до чоловіка зліва, маючи намір вибачитись.
Те, що я побачив, приголомшило мене. Я дивився на неймовірно красиву істоту - розлючену і неймовірно красиву істоту!
- Мені дуже прикро, - почав вибачатись я.
- Все нормально. Це не твоя вина, - відповіла дівчина спокусливим голосом, намагаючись витерти виплескану випивку. Коли вона піднялась, я в повній мірі оцінив її красу.
Ростом вона була приблизно метр шістдесят п'ять, але завдяки туфлям на десятисантиметрових підборах, дівчина не виглядала на низьку. Її тіло мало, мабуть, розмір 8 і одягнена вона була в чорне плаття вампіра, котре сягало аж до кісточок. Але вздовж ноги, сукня була розрізана аж до середини стегна, що візуально робило її ще вищою. Нога, яку я міг бачити крізь щілину була бліда, але і одночасно ідеальна: струнка та довга. Її стегна були прекрасні і переходили в дуже щільну попку. Чорна тканина сукні обіймала плаский живіт, а потім вибухала, демонструючи декольте з грудьми розміром 32D, котрі виглядали фантастично в поєднанні з її стрункою фігурою. Сукня закінчувалась тонкими чорними ремінцями. Волосся дівчини було світле з кількома рожевими та фіолетовими пасемками від самих коренів волосся і аж до кінця. Волосся було закинуте на ліву сторону, вигідно підкреслюючи маленьке та ангельське обличчя з пухкими губами і червоними… саме червоними очима! «Нічого собі», - подумав я. «Це, мабуть, якісь контактні лінзи!» Шкіра на її обличчі була бездоганно гладкою і досить блідою, а сама вона виглядала на двадцять шість.
Я усвідомив, що занадто довго розглядаю її.
- Е-е… Вибачте! У Вас приголомшливий наряд! - врешті промовив я. «Як якийсь шмаркач», - подумав я. «Ще не вистачало, що б я намагався розгледіти її трусики».
- Спасибі, - відповіла вона до мене, ніби співаючи. - А мені подобається Ваші рани», - додала вона, вказуючи на штучну кров на моїй шиї і обличчі.
- Спасибі, - тепер я подякував, посміхнувшись. «Принаймні, вона не послала мене на три букви», - подумав я і додав вголос. - Я думав, що будучи зомбі, ніхто не буде звертати увагу на те, як я танцюю.
Вона засміялась, демонструючи ідеальні білі зуби з іклами вгорі і внизу, які мали довжину, мабуть, з чотири сантиметри. В порівнянні з її невеликим ротиком, вони виглядали неймовірно великими.
- Хороший набір зубів! - ствердив я.
Вона знову посміхнулась. - Ви не повірите, через що я пройшла, щоб отримати їх, - сказала вона з лукавою посмішкою.
«А вона гаряча штучка», - подумав я. «Я ще ніколи не зустрічав дівчат таких, як вона».
- Мене звати Роб, - врешті представився я.
- Люсія, - посміхнувшись, відповіла вона, простягаючи свою маленьку долоню з довгими і тонкими пальцями, котрі закінчувались доглянутими довгими фіолетовими нігтями.
Я ніжно взяв її пальці в свої і відчув іскру, яка проскочила між нами, змушуючи мене здивуватись.
- Ой, вибач. Це мабуть через статику від мого костюма, - сказав я, відчуваючи замішання.
Вона знову посміхнулась. - Отже, Ти навмисне сів отут, щоб захистити мене від отих п'яниць? - запитала вона.
- Е-е… Так… Саме так, - вигукнув я, опадаючи на барне крісло та сподіваючись, що вона не передумає і піде геть. «Я не можу повірити в те, що така красива дівчина розмовляє зі мною», - подумав я дивлячись на Люсію…
2. Дівчина в чорній сукні
Я практично схопив бармена за руку, коли він проходив повз нас.
- Чи я можу отримати Фанту, пачку чіпсів для мене і червоне вино для цієї пані? - запитав я. Той виглядав на роздратованого, але коли побачив Люсію, одразу побіг виконувати замовлення.
Дівчина подивилась на мене з піднятою бровою.
«От лайно», - подумав я. - Вибач, але він ігнорував мене цілий вечір, так що я повинен був діяти швидко.
Я заплатив за випивку і чіпси.
- Все в порядку, - сказала Люсія. - На щастя, я люблю червоне вино. Вона піднесла келих в подяці.
- За початок нового життя, - сказав я.
- І залишимо все позаду - хороше чи гірше, - додала вона, цілуючи пишними губами скло келиха, роблячи ковток.
Я посміхнувся до неї. «А вона розумна так само, як і красива», - подумав я, попиваючи свій напій. - У всякому випадку, твоє вино підходить до твого костюму. Ти виглядаєш так, ніби п'єш кров! - пожартував я.
Вона захихотіла. - Взагалі-то, ще трішки зарано на такий трунок, - сказала дівчина з хитрою посмішкою. - Я маю на увазі кров.
«Ця дівчина зведе мене з розуму своєю таємничістю!» - знову подумав я.
- Ти тут одна? - врешті вирішив запитати я. «По крайній мірі, я дізнаюсь, чи така дівчина має хлопця. Не хотів би розпочинати будь-які дії, адже така красуня не може бути самотньою», - розмірковував я.
Люсія кивнула головою, потягуючи вино. - Визнаю. Цієї ночі я сама, - пожартувала вона.
- Вибач, я не любитель таких забав. Виглядає, що сьогодні ми самотні, - я вказав на групу моїх колег по роботі, які здавалось забули про мене. - Там мої нові колеги з роботи. Вони єдині, кого я тут знаю. Так що, якщо не заперечуєш, я складу тобі пару на сьогоднішню ніч, - сказав я, зухвало посміхаючись. Я думаю, що це спрацювало. Вона повернула голову до мене і посміхнулась, продовжуючи потягувати вино.
- То, від кого ти втікаєш? - запитала Люсія.
- Е-е… це довга історія, яка закінчується зовсім не як в казці. Моя подруга, з якою я був п'ять років, зрадила мене. Я застав її з своїм, так званим найкращим другом, Так… Після цього, я просто забрав свої речі і полишив їх. Це було два тижні тому. Я переїхав в цей район, орендував квартиру і знайшов роботу. І ось я тут…
- Іноді, жінки можуть бути такими ж негідницями, як і чоловіки. Я думаю, що про це досить часто забувають, - тихо сказала Люсія.
- Ти права, - погодився я. - Сподіваюсь, що це правило не стосується дівчини, яка сидить поруч зі мною, - засміявся я.
- Ти можеш в цьому переконатись, - посміхнулась вона, знову оголивши свої ікла. «Я сподіваюсь, що вони не справжні!» - з острахом подумав я.
Я посміхнувся і поглянув на своїх товаришів, даючи їм сигнал, що б вони не чекали на мене.
Люсія піднялась, допивши вино. «Невже я надоїв їй?» - з острахом подумав я.
- То покажеш мені, як танцюють зомбі? - запитала вона посміхаючись, вказуючи очима на танцмайданчик.
Я схопився, намагаючись зберегти холоднокровність і попрямував за Люсією, спостерігаючи за її невеликою але ідеально красивою попкою, якою вона похитувала оминаючи пари на майданчику.
Я почав рухатися в такт музики, так як, мабуть, рухаються зомбі. Дівчина сміялась до мене і з мене, одночасно рухаючи своїм спокусливим тілом в такт класичного рока.
Я почав танцювати більш звично і з усіх сил старався не відставати від партнерки. Зазвичай, я не є танцюристом, але тепер, я робив все можливе, щоб справити на неї позитивне враження.
Минуло кілька пісень, а ми все танцювали і танцювали. Я почав відчувати втому, але моя подруга ніби еманувала енергією. «Ці підбори, мабуть, добивають її!» - подумав я, дивлячись на те, як рухається Люсія. Десятисантиметрові каблуки робили її майже мого росту.
А потім зазвучав «November Rain» - «Guns'n'Roses», а я врешті, отримав шанс перевести подих. Люсія зробила паузу, неначе замислилась над чимось. А потім, вона подивилась мені в очі…
Я ледве усвідомлював, що діється навколо. Існувала тільки пісня, а все навколо ніби зникло. Все, що я бачив - це була Люсія. Навіть крізь оті її червоні лінзи, очі дівчини виглядали приголомшливо. Вона повільно підійшла до мене і поклала свої руки на мої плечі, притискаючи обличчя до шиї. Я обережно обійняв її за талію, а вона, у відповідь, притиснулась до мене. Я не міг повірити в свою вдачу!
Я відчував, як її тіло тисне на мене і був абсолютно впевнений, що вона відчуває мій стверділий пеніс. Ми танцювали, не відриваючи очей один від одного. Наші рухи були повільні, в такт пісні, а я сподівався, що мої товариші з роботи бачать мене в обіймах цієї несамовитої дівчини.
Люсія підняла голову і ми, порушивши зоровий контакт, почали цілуватись. Спочатку м'яко. Наші губи легенько танцюють так само, як наші тіла. Поступово, наша пристрасть зростає. Я відчуваю смаковиті і теплі губи дівчини, хоча шкіра навколо них, все ще відчувається прохолодною. «Дивно», - подумав я. «В барі дуже жарко, але вона ніяк не може зігрітись».
Наші язики починають боротись між собою, ніби танцюючи, а ми, в спільних обіймах, втратили почуття часу. Як добре, що ця пісня така довга!
Наш поцілунок розірвався, коли «дощ» закінчився ефектним соло на гітарі, а далі зазвучала «Metallica».
Ми дивились один на одного, а я мав дурнувату посмішку, від вуха до вуха. Зі свого боку, Люсія виглядала трішки сором'язливо.
- Нічого собі, - сказав я самими губами, оскільки музика була голосною, щоб щось почути.
Вона взяла мене за руку і повела до кутової кабінки. Її рука відчувалась холодною, не льодяною, але і не теплою. Я очікував, що вона буде вологою від поту.
Я сів, очікуючи, що Люсія сяде поруч зі мною, але замість цього, вона сіла боком, мені на коліна, обійняв за шию та притуливши своє обличчя до мого. Врешті, ми могли розмовляти і чути один одного.
- Люсія… Я… е-е, - почав говорити я, намагаючись не заїкатися. Я дійсно не міг знайти потрібні слова для того, щоб передати всі свої відчуття до цієї дівчини, яку зустрів кілька годин тому.
Вона м'яко поклала свій пальчик мені на губи, зупиняючи мої потуги.
- Коли немає слів, нехай говорять очі, - прошепотіла вона в моє вухо.
Я знову поглянув в її червоні очі.
- Ти намагаєшся пересвідчитись, чи я ношу контакти. Я права? - запитала вона, посміхаючись.
Я зніяковіло кивнув.
- Вони справжні, - прошепотіла вона.
- Ого…
- Це робить мене якимось виродком? - запитала вона.
- Ні. Зовсім ні, - відповів я, швидко крутячи головою.
Як би це не звучало божевільно, але мені здавалось, що я закохався в неї. Але чи це було можливо? Я знав її так мало.
Таємнича незнайомка з справжніми червоними очима встала. Кожен її крок був граціозним і неймовірно сексуальним. Вона подивилась на мене, злегка прикушуючи губу своїми реалістичними іклами.
- Признаюсь, я не робила цього вже тривалий час, але… ти підеш зі мною? - запитала вона, раптово постаючи перед мною такою вразливою.
Я відразу ж піднявся, усвідомлюючи, що якщо я зараз полишу Люсію, то втрачу її назавжди і це буде найбільшою помилкою в моєю житті…
3. Кохання під місячним світлом
Ми ішли, тримаючись за руки, як якісь підлітки. Долоня Люсії ніяк не хотіла нагріватись. Тиша прохолодної ночі була оглушливою.
Я глибоко вдихав холодне і свіже повітря, дивлячись на зірки і Місяць.
- Як чудово, чи не так? - запитала дівчина.
Я був трішки здивований тим, що молода і красива особа, як Люсія, помічала такі речі.
- Так, - коротко відповів я і додав, - Цей вид, змушує мене почуватись маленьким.
- Гмм. Ти не відчувався аж таким маленьким, коли ми обіймались, - прокоментувала вона, з хитрою посмішкою.
Я почав відчувати себе збентеженим.
Ми йшли повільно, розмовляли на різні теми, аж увійшли в парк. Його центральні доріжки були освітленими. Люсія сказала, що мешкає на другій стороні парку. Коли ми дійшли до середини, дівчина повернула вліво, а я покірно рушив за нею, продовжуючи тримати руку красуні.
Ми зупинились на поляні, яку освітлювало місячне світло. Люсія повернулась і раптом, обійнявши мене, поцілувала в уста. Цього разу поцілунок був дуже гарячим і пристрасним з самого початку. Наші руки почали досліджувати тіла партнера. Пальцями однієї руки, я торкався її щоки, а друга рука опинилась трішки нижче від її грудей. Пальці Люсії гострими нігтями ковзали вгору і вниз по моїй сорочці, а потім опустились нижче пояса.
У відповідь, я опустив руки і взяв її груди в свої долоні відчуваючи їх крізь матеріал сукні. Вона завела руку за спину і потягнула за замок-блискавку на сукні, відкриваючи чарівні і бажані перса.
Вони були ідеальні! Класичні, смаковиті і привабливі. Від холоду, соски на них затверднули. Я взяв їх між пальці, м'яко стискаючи і крутячи їх. Люсія тихо застогнала, а я відчув, як її тіло напружилось в очікуванні на дальші мої дії. «Як це можливо, що така чарівна істота не робила цього дуже давно?» - подумав я.
- Я хочу почути тебе в собі, - прошепотіла вона і почала швидко розстібати мої штани, звільняючи мого, готового до роботи, пеніса. Вона посміхнулась, коли відчула його розмір в своїй маленькій долоні.
Люсія підійшла до пенька, а я сів на нього. Дівчина підтягнула сукню і розвела ноги. «Вона таки не має трусиків!» - з подивом ствердив я, відчуваючи тепло, яке виходило з її піхви. Губи її «шпаринки» майже торкались головки мого пеніса, коли Люсія позиціювала себе наді мною.
«В мене немає презерватива!» - раптом в моїй голові виникла думка. «А… Це немає значення. Я потребую її прямо зараз!»
Дівчина повернулась і почала цілувати мене і смоктати мій язик. Вона почала це робити і одночасно опускатись вниз, а мій пеніс, розтягуючи губи, плавно увійшов в її щільний, гарячий і вологий отвір.
- Ммм…, - Люсія видала з себе довгий і приглушений стогін, осідаючи на пеніс так глибоко, як це було можливо.
- Люсія, ти чудо! - простогнав я.
Вона не говорила, а просто стогнала, коли почала рухатись на моєму члені. Мені вдалося покласти руки під її сукню і обхопити долонями маленьку але тверду попку, відчуваючи, як рухаються її м'язи. Саме тоді, чомусь, я подумав, що вона повинна бути дуже сильною, як на свій ріст.
Відкинувши всілякі думки, я нагнув голову і почав смоктати її соски, то один то другий, прикушуючи їх зубами і ніжно ласкаючи язиком.
- Ммм… Тааак, - стогнала Люсія, насолоджуючись моментом. Я був вражений тим, що ще не кінчив, враховуючи те, як підскакувала на мені дівчина і те, що я був з «справжньою» дівчиною кілька тижнів тому.
Я почав ласкати тіло Люсії через матеріал сукні та оголені частини її тіла, яке і далі відчувалось прохолодним, але і досконалим на дотик. Красива дівчина вертілась на мені, а її мокра піхва твердо тримала мого пеніса в своїх обіймах. Я міг відчувати, як її соки стікають по члену і змочують мої яйця.
Люсія змінила рухи і замість рухатись вгору і вниз, почала ритмічно покачуючись вперед і назад.
Моя серце мало не виривалось назовні. Я все ще не міг відірватись від цієї чарівної дівчини. Вона відкинула голову назад, широко розкривши рота, задихаючись від оргазму, який ось-ось мав вибухнути в ній. Її реалістичні ікла красиво виблискували в місячному світлі. Стогони дівчини ставали все голоснішими, тому вона прикрила рота, намагаючись приглушити їх. Це був моє найбільше еротичне дізнання, в якому я коли-небудь брав участь.
Люсія подивилась на мене.
«Її очі майже сяють», - подумав я. Червоні очі дівчини дійсно горіли в місячному світлі! Вона подивилась на мене таким сексуальним та звірячим поглядом, від якого всі мої думки випарували, а я нахилився вперед і піднявши голову міцно поцілував кохану. «Вона смакує кров'ю», - раптом подумав я, усвідомивши, що Люсія таки порізала іклами свою губу. «Напевно, вона не звикла їх носити». Незважаючи на це, я не дозволив собі відволікатись, відчуваючи, що ось-ось кінчу. У всякому разі, її кров не мала виразного металевого присмаку, так як моя. По-правді говорячи, вона смакувала смачніше.
Врешті, я відчув, як напружилось тіло Люсії , а потім дівчина отримала свій оргазм. Вона застогнала і ахнула, все ще здригаючись на мені. Через мить і в мені вибухнув оргазм, а я відчув, як гаряча сперма вливається в її піхву. «Сподіваюсь, що вона бере таблетки», - в останній момент подумав я.
Ми міцно обійнялись, все ще відчуваючи дрижання наших тіл, неначе так, ніби були одним цілим - і тілом, і душею. Я був на сьомому небі, почуваючи себе так, як ніколи до цього часу. Я чув, як її серце сильно билось в прекрасному тілі. Але удари не були швидкими, а скоріше сильними. Я був впевнений, що вона пробіжить марафон і навіть не задихається.
Врешті, Люсія піднялась, а мій член повільно вийшов з її піхви, звільняючи потоки сперми, котра витікала з неї. Коли я піднявся, то усвідомив, що навколо вже було темно і досить холодно.
Дівчина швидко одягнула свою сукню, поправляючи груди в ній. Вона подивилась на мене отими своїми очима і посміхнулась.
- Дякую, - промовила вона.
- Вся приємність була на моїй стороні, - відповів я, відчуваючи, як моє серце продовжує шалено битись. - Це було неймовірно! - врешті промовив я.
Вона почервоніла. Принаймні, я так думаю. Це важко було побачити в місячному світлі.
- Йдемо. Тобі потрібно зігрітись, - сказала вона з усмішкою, протягуючи руку. Я почав тремтіти, але вона виглядала так, ніби зовсім не відчувала холод.
Люсія прямувала по траві без проблем орієнтуючись навколо Я слідував за нею, тримаючи руку дівчини в своїй руці.
Ми вийшли на освітлену доріжку, а я почувався так, ніби були свята. Я дійсно сподівався, що наше знайомство не закінчиться подібно до того, як закінчились мої останні стосунки…
4. Різанина в парку
Я подивився на свою сексуальну подругу, коли ми виходили з парку. Незважаючи на те, що я знав її лише кілька годин, я відчував якусь довіру до неї! Груди дівчини провокаційно підскакували у відповідь на кожен крок. Довга сексуально-біла нога проглядала через розріз в сукні. Люсія подивилась на мене і посміхнулась. Вона виглядала на щасливу і я сподівався, що це моя заслуга. Я відчував себе прекрасно, незважаючи на слабий головний біль і дивні відчуття в животі, які я списав на випитий алкоголь.
Коли ми наближались до воріт, перед нами виникли три хлопці, блокуючи прохід. Ми завмерли, побачивши їх. Виглядало на те, що так просто вони нас не пропустять.
- Ми можемо пройти? - запитав я, намагаючись виглядати спокійним і розслабленим.
У відповідь, вони зареготали.
- Е-е… А якщо ні? - запитав один з них, переставши сміятись.
- Мужики, ми тут починаємо замерзати, - промовив я, намагаючись говорити в їх стилі.
Це все не виглядало добре. Я міг би повернути назад і спробувати втекти, але був впевнений, що вони зловлять Люсію. Я міг би постояти за себе, але не проти трьох мудаків одночасно. Я був впевнений, що один з них, може двоє, мають ножі.
- Гей, дорогенька, на тобі дуже сексуальна сукня, - сказав інший виродок до Люсії.
- Дякую, - спокійно відповіла вона. Дівчина виглядала напруженою, але не перестрашеною.
- То знімай її, - продовжив говорити хлопець. Люсія не реагувала.
- Пацани. Ця сука не знає, що таке хороші манери, - засміявся інший хлопець. - Можливо, нам доведеться навчити її.
- Мужики, чому б вам не купити собі випивки чи щось, - сказав я, простягаючи купюру в двадцять фунтів, яку тримав в задній кишені.
- Ага. Я відчуваю спрагу, але не до алкоголю, - відповів хлопець і всі засміялись, оточуючи нас. Кожен з них тримав в руці ніж.
«Курва! Все не так!» - подумав я, а моє серце шалено почало калатати під впливом адреналіну в крові. Я зрозумів, що повинен битись і ймовірно буду порізаний ножем.
Найбільший серед них мав майже метр вісімдесят. В руках він тримав «перо», але не підніс його. «Цікаво, якщо я вдарю його, ми зможемо прорватись?» - з розпачем подумав я.
Я відпустив руку Люсії і стиснув кулики, одночасно торкаючись до дівчини. Сподіваюсь, вона зрозуміла, що я хочу зробити і не втратить свідомості, коли все почнеться.
Я почав повільно рухатись в сторони, приміряючись до правого хука. Я вклав в удар всю силу і його ніс залило кров'ю. Він відступив хитаючись. Ніж випав з його рук і хлопець впав на коліна, тримаючись за обличчя.
Я підбіг і копнув його в бік так сильно, як тільки міг, змушуючи хулігана розпластатись на землі.
Я розвернувся, очікуючи на реакцію його двійки друзів. Я повинен схопити Люсію і спробувати втекти, поки ті перебували в шоці.
Але те, що відбувалось далі, було як якийсь бойовик. Все насправді відбувалось так швидко, що важко було зрозуміти, що діялось. Люсія стояла прямо, дивлячись спокійно, але і зі злістю на одного з придурків. Той зробив широкий замах ножем, намагаючись попасти ним в її голову. Люсія спокійно зробила крок назад, пропускаючи ніж в кількох сантиметрах в свого носа. А потім, плавним рухом, схопила руку з ножем і завела її за спину хлопця, ламаючи при цьому кілька кісток. Той почав кричати з болю, а вона тримаючи його руку, почала пхати ніж між лопаток. Витягнувши ніж з тіла, вона знову повторила удар ще два рази. На останньому ударі, вона відпустила руку хлопця і той мляво опав на землю.
Як я вже говорив, все це зайняло кілька секунд. На мить, я завмер на місці, але швидко повернувся до реальності, коли третій мудак підбіг до моєї дівчини ззаду. Я був лише в кількох метрах від них і вирішив кинутися на хлопця, щоб дати Люсії час на реакцію. Я зловив його за шию, придушуючи його, але той зміг викрутитися і полоснув своїм ножем по моїй руці, якою я тримав його за шию. Я відступив назад, не можучи втриматись від болю, який промінював з рани на руці.
Але все це дало Люсії кілька потрібних секунд. Вона повернулась до хулігана. Її очі світились червоним вогнем, а обличчя прийняло вираз лютого гніву. Її рот широко відкрився з гарчання, а зуби в ньому зловісно заблищали.
«Вони реальні? Що тут відбувається?» - з острахом запитав я сам себе. «Хто вона?»
Я зігнувся, тримаючи свою закривавлену руку. Хлопець побіг до Люсії, але вона просто простягнула руку і схопила того за шию та підняла його вгору! Ніж випав з його пальців, а руки намагались розірвати стальний утиск на шиї, змушуючи ноги безвільно розмахувати. Люсія видала гнівний рик, від якого по спині пішов озноб і стиснула горло хлопця. Його тіло сіпнулось і можна було почути тріск, коли пальці дівчини трощили горло. Люсія швидко потягнула руку назад і в її пальцях я побачив гортань хлопця, кров від якої заливала пальці дівчини. Його тіло впало на землю а Люсія опустила руку, відкидаючи гортань поруч.
Я був приголомшений побаченим. Я не міг рухатись. Таке можна було побачити тільки в кіно, а не в моєму засраному житті!
Люсія підійшла до хлопця, якого я повалив. Той піднявся на ноги, тримаючи свій ніж в руці. Кров з носа продовжувала текти. Вона схопила його за руку в болісний замок, примушуючи того опуститись на коліна. Він закричав від болю а Люсія зірвала капюшон з його голови. Потім, вона схопила волосся на голові, смикнула її вбік і глибоко вкусила його у відкриту шию. Хлопець закричав, але вона тільки сильніше прикусила шию зубами. Кров зі шиї на її губах, виглядала чорною в місячному світлі. Вона, мабуть, розірвала артерію оцим своїм укусом.
Я дивився з відкритим ротом, все ще не вірячи в те, що бачу. Вона була… вампіром! Але ж вони не існують! То на що я дивився останні кілька хвилин?
Моя голова закрутилась і я відчув слабість та запаморочення. На додаток, біль в животі не хотіла проходити. Я впав на землю так, ніби мене зараз повинно було знудити. Я не знав, що про все це думати…
Я підняв голову і подивився перед собою. Люсія відпустила свою їжу і стояла, важко дихаючи. З того часу, як я вдарив першого, минуло з тридцять секунд, коли все закінчилось.
Мені було страшно дивитись на її обличчя, але я змусив себе не відвертати очей. Кров капала з кутків її уст, стікала на підборіддя і шию. Вона подивилась на мене. Її очі все ще були червоні, але більше не світились. Дівчина виглядала так, ніби прямо зараз розплачеться.
Люсія простягнула свою закривавлену руку до мене.
- Ми повинні йти звідси, - прошепотіла вона. - Прямо зараз.
Я подивився на її руку. Кров на ній не викликала в мене реакції, на яку я сподівався. Зазвичай, я не можу дивитись на кров, навіть по телевізору - це викликає в мене неприємні відчуття.
«Чи я повинен піти за нею?» - запитав я себе…
5. В лігві вампіра
«Дівчина, яка впала мені в око, виявилась вампіром! Я тільки-но бачив, як вона пила кров трьох хуліганів, прямо на моїх очах», - розмірковував я, дивлячись на Люсію.
- Робе, будь-ласка, - благала вона, простягнувши до мене свою руку, а кров на її обличчі виглядала так красиво…
«Стоп! - раптом подумав я. «Що до біса. Чому КРАСИВО?! Що тут відбувається?» Я хотів до чогось дійти, але в моїй голові була порожнеча. А потім, я пригадав, що говорила Люсія раніше: «якщо не можеш знати слів, нехай очі говорять за тебе».
І я подивився в її красиві червоні очі. Дивився в них, перестаючи дивуватись тому, чого свідком став сьогоднішнього вечора. В її очах я не бачив жодного зла, жодної ненависті. Тільки занепокоєння, страх і… кохання?
Я глибоко зітхнув. Якщо вона мала намір вбити мене, то могла це зробити вже кілька добрих разів до цього. Я насправді не відчував жодної загрози з її сторони.
Я простягнув руку і схопив руку дівчини, таку прохолодну та вологу. Вона з легкістю тягнула мене за собою.
- Йдемо до мене і я розповім тобі все, що ти хочеш знати, - сказала вона тремтячим голосом, намагаючись стримати сльози.
Вона тягнула мене за собою твердо але не причиняючи болі. Нам дійсно не варто було перебувати на цьому місці, коли будуть виявлені трупи отих трьох придурків. Я насправді відчувався винним перед людиною, котра знайде їх цього ранку.
Я притискав поранену руку до грудей. Добре, що сьогодні Хелловін і закривавлена рука не кидається в очі, а сприймається за частину костюма.
Приблизно через п'ять хвилин, Люсія привела мене до багатоповерхового будинку, який виглядав досить сучасно і так банально. Намагаючись на залишати слідів крові, ми піднялись на кілька поверхів і опинились в її маленькій квартирі.
Люсія увімкнула світло і я побачив лігво вампіра, яке виглядало як… звичайне помешкання. Розглядаючись навколо, я відмітив, що внутрішня обстановка була досить зручною і ергономічною. Її квартира була однокімнатною, красиво оформленою з кількома рослинами на полицях, а навіть мала рожеві штори. Жодної готичної атмосфери, жодної труни посередині і зброї на стінах.
- Е-е… присідай, - сказала вона, вказуючи на диван. Я відразу ж опав на нього, відчуваючи себе виснаженим. Люсія сіла поруч і зняла взуття. «Як вона може ходити в них цілий день?», - подумки запитав я сам себе, розглядаючи туфлі з височезними каблуками.
- А ти швидко в них переміщуєшся! - спробував я пожартувати на нейтральну тему і побачив проблиск усмішки на її обличчі.
- Я мала чотириста років практики. Сам розумієш, - відповіла вона ще більше посміхаючись.
Моя щелепа опала від шоку.
Дівчина взяла мої руки в свої і ми продовжували сидіти не рухаючись. Вона все ще мала кров на собі, яка підсохла доки ми дістались до її помешкання. Вона знову поглянула мені в очі.
- Ця ніч єдина в році, коли я можу виходити на вулицю не маскуючись, - сумно ствердила вона.
Я тільки моргнув, дивлячись на цю приголомшливо красиву дівчину, яка присіла до мене в барі. Якби не кров на ній, вона виглядала б цілком звично та нормально. Її очі змінили свій колір на темно-синій, а зуби стали абсолютно людськими. Навіть колір її шкіри змінився і тепер виглядав на менш блідий. Але руки… руки і надалі були холодними.
- Мені так прикро, - промовила вона і розплакалась, не витримавши напруження. Саме зараз, вона виглядала так по-людські, так абсолютно розгублено.
Я зробив природній рух і обійняв її, притискаючи до себе. Обличчя Люсії втупилось в мій торс, сама вона не переставала плакати, а я, здоровою рукою, ніжно гладив її м'яке волосся.
Дівчина продовжувала говорити між схлипами.
- Мені дуже прикро. Я дуже давно не перебувала з кимось так близько. Вперше за триста років, я дозволила собі кохатись з чоловіком… Я просто… хотіла вийти сьогодні і почувати себе нормально… хоча б один раз на рік.
- Але ти не втратила уміння, можеш мені повірити, - відповів я, намагаючись пожартувати. «Бідна дівчина», - подумав я. «Вона так довго жила самотньо. Я навіть не можу уявити, що це робить з людиною».
- Я просто мріяла отримати краплинку задоволення цієї ночі. А потім, ми кохались… і ті засранці… Я відчувала, які вони злі і противні… Я вбиваю і п'ю кров тільки негодивців… Я не вбивала невинних вже кілька століть, - промовляла вона уривками. - І я відчуваю, яким особливим є ти, - прошепотіла вона, відриваючись від мене і закладаючи волосся за вуха та витираючи очі.
Я кивнув, також відчуваючи дивне поєднання з цією незвичною дівчиною. Я знав її лише кілька годин, але був впевнений, що вже не зможу жити без неї.
- Ти думаєш, що я огидна істота, - продовжувала говорити вона, не перестаючи шльохати.
Але я бачив перед собою найкрасивішу дівчину, зі всіх, яких я коли-небудь зустрічав в своєму житті. Я бачив дівчину, котра намагалась вижити в цьому світі і зберегти свою чутливу натуру. «Якою ж вона повинна була бути самотня, протягом отих сторіч», - подумав я, намагаючись стримати власні сльози.
А потім… я поцілував її. Поцілував в закривавлені губи. В губи, які так недавно смоктали кров людини і не тільки сьогодні. Ці губи і далі були неймовірно м'якими. Я відчув залишки крові на них і… почув якесь задоволення від цього.
Вона подивилась на мене своїми красивими і заплаканими очима. - Як твоя рука? - запитала вона.
Я з жахом подивився на руку. Рукав сорочки був просякнутий кров'ю, але я не був впевнений, чи це була справжня чи бутафорська кров. Я відчував, що в мене була велика рана на плечі і дві на передпліччі. Кровотеча давно зупинилась, але я був впевнений, що без шиття тут не обійдеться.
- Перед тим, як ти підеш, я мушу її оглянути, - сказала Люсія, а я скривився від болю, коли вона тицьнула пальцем в район рани. - Я мушу зашити їх, - сказала вона, піднявшись і зникнувши в ванній кімнаті. Звідти вона повернулась з великою аптечкою першої допомоги.
- Лягай, - наказала вона. Я зробив так, як вона просила і простягнув поранену руку до неї, а дівчина поклала рушник під неї, щоб не заплямити килим на підлозі.
Я спостерігав за тим, як Люсія вивчає мої рани. Мабуть, за всі ці роки, вона бачила незліченну кількість різних поранень і багато з них, вона сама причинила.
- Це буде боліти, - заявила вона.
- Я так і думав, - пожартував я.
Ми йшли повільно, розмовляли на різні теми, аж увійшли в парк. Його центральні доріжки були освітленими. Люсія сказала, що мешкає на другій стороні парку. Коли ми дійшли до середини, дівчина повернула вліво, а я покірно рушив за нею, продовжуючи тримати руку красуні.
Ми зупинились на поляні, яку освітлювало місячне світло. Люсія повернулась і раптом, обійнявши мене, поцілувала в уста. Цього разу поцілунок був дуже гарячим і пристрасним з самого початку. Наші руки почали досліджувати тіла партнера. Пальцями однієї руки, я торкався її щоки, а друга рука опинилась трішки нижче від її грудей. Пальці Люсії гострими нігтями ковзали вгору і вниз по моїй сорочці, а потім опустились нижче пояса.
У відповідь, я опустив руки і взяв її груди в свої долоні відчуваючи їх крізь матеріал сукні. Вона завела руку за спину і потягнула за замок-блискавку на сукні, відкриваючи чарівні і бажані перса.
Вони були ідеальні! Класичні, смаковиті і привабливі. Від холоду, соски на них затверднули. Я взяв їх між пальці, м'яко стискаючи і крутячи їх. Люсія тихо застогнала, а я відчув, як її тіло напружилось в очікуванні на дальші мої дії. «Як це можливо, що така чарівна істота не робила цього дуже давно?» - подумав я.
- Я хочу почути тебе в собі, - прошепотіла вона і почала швидко розстібати мої штани, звільняючи мого, готового до роботи, пеніса. Вона посміхнулась, коли відчула його розмір в своїй маленькій долоні.
Люсія підійшла до пенька, а я сів на нього. Дівчина підтягнула сукню і розвела ноги. «Вона таки не має трусиків!» - з подивом ствердив я, відчуваючи тепло, яке виходило з її піхви. Губи її «шпаринки» майже торкались головки мого пеніса, коли Люсія позиціювала себе наді мною.
«В мене немає презерватива!» - раптом в моїй голові виникла думка. «А… Це немає значення. Я потребую її прямо зараз!»
Дівчина повернулась і почала цілувати мене і смоктати мій язик. Вона почала це робити і одночасно опускатись вниз, а мій пеніс, розтягуючи губи, плавно увійшов в її щільний, гарячий і вологий отвір.
- Ммм…, - Люсія видала з себе довгий і приглушений стогін, осідаючи на пеніс так глибоко, як це було можливо.
- Люсія, ти чудо! - простогнав я.
Вона не говорила, а просто стогнала, коли почала рухатись на моєму члені. Мені вдалося покласти руки під її сукню і обхопити долонями маленьку але тверду попку, відчуваючи, як рухаються її м'язи. Саме тоді, чомусь, я подумав, що вона повинна бути дуже сильною, як на свій ріст.
Відкинувши всілякі думки, я нагнув голову і почав смоктати її соски, то один то другий, прикушуючи їх зубами і ніжно ласкаючи язиком.
- Ммм… Тааак, - стогнала Люсія, насолоджуючись моментом. Я був вражений тим, що ще не кінчив, враховуючи те, як підскакувала на мені дівчина і те, що я був з «справжньою» дівчиною кілька тижнів тому.
Я почав ласкати тіло Люсії через матеріал сукні та оголені частини її тіла, яке і далі відчувалось прохолодним, але і досконалим на дотик. Красива дівчина вертілась на мені, а її мокра піхва твердо тримала мого пеніса в своїх обіймах. Я міг відчувати, як її соки стікають по члену і змочують мої яйця.
Люсія змінила рухи і замість рухатись вгору і вниз, почала ритмічно покачуючись вперед і назад.
Моя серце мало не виривалось назовні. Я все ще не міг відірватись від цієї чарівної дівчини. Вона відкинула голову назад, широко розкривши рота, задихаючись від оргазму, який ось-ось мав вибухнути в ній. Її реалістичні ікла красиво виблискували в місячному світлі. Стогони дівчини ставали все голоснішими, тому вона прикрила рота, намагаючись приглушити їх. Це був моє найбільше еротичне дізнання, в якому я коли-небудь брав участь.
Люсія подивилась на мене.
«Її очі майже сяють», - подумав я. Червоні очі дівчини дійсно горіли в місячному світлі! Вона подивилась на мене таким сексуальним та звірячим поглядом, від якого всі мої думки випарували, а я нахилився вперед і піднявши голову міцно поцілував кохану. «Вона смакує кров'ю», - раптом подумав я, усвідомивши, що Люсія таки порізала іклами свою губу. «Напевно, вона не звикла їх носити». Незважаючи на це, я не дозволив собі відволікатись, відчуваючи, що ось-ось кінчу. У всякому разі, її кров не мала виразного металевого присмаку, так як моя. По-правді говорячи, вона смакувала смачніше.
Врешті, я відчув, як напружилось тіло Люсії , а потім дівчина отримала свій оргазм. Вона застогнала і ахнула, все ще здригаючись на мені. Через мить і в мені вибухнув оргазм, а я відчув, як гаряча сперма вливається в її піхву. «Сподіваюсь, що вона бере таблетки», - в останній момент подумав я.
Ми міцно обійнялись, все ще відчуваючи дрижання наших тіл, неначе так, ніби були одним цілим - і тілом, і душею. Я був на сьомому небі, почуваючи себе так, як ніколи до цього часу. Я чув, як її серце сильно билось в прекрасному тілі. Але удари не були швидкими, а скоріше сильними. Я був впевнений, що вона пробіжить марафон і навіть не задихається.
Врешті, Люсія піднялась, а мій член повільно вийшов з її піхви, звільняючи потоки сперми, котра витікала з неї. Коли я піднявся, то усвідомив, що навколо вже було темно і досить холодно.
Дівчина швидко одягнула свою сукню, поправляючи груди в ній. Вона подивилась на мене отими своїми очима і посміхнулась.
- Дякую, - промовила вона.
- Вся приємність була на моїй стороні, - відповів я, відчуваючи, як моє серце продовжує шалено битись. - Це було неймовірно! - врешті промовив я.
Вона почервоніла. Принаймні, я так думаю. Це важко було побачити в місячному світлі.
- Йдемо. Тобі потрібно зігрітись, - сказала вона з усмішкою, протягуючи руку. Я почав тремтіти, але вона виглядала так, ніби зовсім не відчувала холод.
Люсія прямувала по траві без проблем орієнтуючись навколо Я слідував за нею, тримаючи руку дівчини в своїй руці.
Ми вийшли на освітлену доріжку, а я почувався так, ніби були свята. Я дійсно сподівався, що наше знайомство не закінчиться подібно до того, як закінчились мої останні стосунки…
4. Різанина в парку
Я подивився на свою сексуальну подругу, коли ми виходили з парку. Незважаючи на те, що я знав її лише кілька годин, я відчував якусь довіру до неї! Груди дівчини провокаційно підскакували у відповідь на кожен крок. Довга сексуально-біла нога проглядала через розріз в сукні. Люсія подивилась на мене і посміхнулась. Вона виглядала на щасливу і я сподівався, що це моя заслуга. Я відчував себе прекрасно, незважаючи на слабий головний біль і дивні відчуття в животі, які я списав на випитий алкоголь.
Коли ми наближались до воріт, перед нами виникли три хлопці, блокуючи прохід. Ми завмерли, побачивши їх. Виглядало на те, що так просто вони нас не пропустять.
- Ми можемо пройти? - запитав я, намагаючись виглядати спокійним і розслабленим.
У відповідь, вони зареготали.
- Е-е… А якщо ні? - запитав один з них, переставши сміятись.
- Мужики, ми тут починаємо замерзати, - промовив я, намагаючись говорити в їх стилі.
Це все не виглядало добре. Я міг би повернути назад і спробувати втекти, але був впевнений, що вони зловлять Люсію. Я міг би постояти за себе, але не проти трьох мудаків одночасно. Я був впевнений, що один з них, може двоє, мають ножі.
- Гей, дорогенька, на тобі дуже сексуальна сукня, - сказав інший виродок до Люсії.
- Дякую, - спокійно відповіла вона. Дівчина виглядала напруженою, але не перестрашеною.
- То знімай її, - продовжив говорити хлопець. Люсія не реагувала.
- Пацани. Ця сука не знає, що таке хороші манери, - засміявся інший хлопець. - Можливо, нам доведеться навчити її.
- Мужики, чому б вам не купити собі випивки чи щось, - сказав я, простягаючи купюру в двадцять фунтів, яку тримав в задній кишені.
- Ага. Я відчуваю спрагу, але не до алкоголю, - відповів хлопець і всі засміялись, оточуючи нас. Кожен з них тримав в руці ніж.
«Курва! Все не так!» - подумав я, а моє серце шалено почало калатати під впливом адреналіну в крові. Я зрозумів, що повинен битись і ймовірно буду порізаний ножем.
Найбільший серед них мав майже метр вісімдесят. В руках він тримав «перо», але не підніс його. «Цікаво, якщо я вдарю його, ми зможемо прорватись?» - з розпачем подумав я.
Я відпустив руку Люсії і стиснув кулики, одночасно торкаючись до дівчини. Сподіваюсь, вона зрозуміла, що я хочу зробити і не втратить свідомості, коли все почнеться.
Я почав повільно рухатись в сторони, приміряючись до правого хука. Я вклав в удар всю силу і його ніс залило кров'ю. Він відступив хитаючись. Ніж випав з його рук і хлопець впав на коліна, тримаючись за обличчя.
Я підбіг і копнув його в бік так сильно, як тільки міг, змушуючи хулігана розпластатись на землі.
Я розвернувся, очікуючи на реакцію його двійки друзів. Я повинен схопити Люсію і спробувати втекти, поки ті перебували в шоці.
Але те, що відбувалось далі, було як якийсь бойовик. Все насправді відбувалось так швидко, що важко було зрозуміти, що діялось. Люсія стояла прямо, дивлячись спокійно, але і зі злістю на одного з придурків. Той зробив широкий замах ножем, намагаючись попасти ним в її голову. Люсія спокійно зробила крок назад, пропускаючи ніж в кількох сантиметрах в свого носа. А потім, плавним рухом, схопила руку з ножем і завела її за спину хлопця, ламаючи при цьому кілька кісток. Той почав кричати з болю, а вона тримаючи його руку, почала пхати ніж між лопаток. Витягнувши ніж з тіла, вона знову повторила удар ще два рази. На останньому ударі, вона відпустила руку хлопця і той мляво опав на землю.
Як я вже говорив, все це зайняло кілька секунд. На мить, я завмер на місці, але швидко повернувся до реальності, коли третій мудак підбіг до моєї дівчини ззаду. Я був лише в кількох метрах від них і вирішив кинутися на хлопця, щоб дати Люсії час на реакцію. Я зловив його за шию, придушуючи його, але той зміг викрутитися і полоснув своїм ножем по моїй руці, якою я тримав його за шию. Я відступив назад, не можучи втриматись від болю, який промінював з рани на руці.
Але все це дало Люсії кілька потрібних секунд. Вона повернулась до хулігана. Її очі світились червоним вогнем, а обличчя прийняло вираз лютого гніву. Її рот широко відкрився з гарчання, а зуби в ньому зловісно заблищали.
«Вони реальні? Що тут відбувається?» - з острахом запитав я сам себе. «Хто вона?»
Я зігнувся, тримаючи свою закривавлену руку. Хлопець побіг до Люсії, але вона просто простягнула руку і схопила того за шию та підняла його вгору! Ніж випав з його пальців, а руки намагались розірвати стальний утиск на шиї, змушуючи ноги безвільно розмахувати. Люсія видала гнівний рик, від якого по спині пішов озноб і стиснула горло хлопця. Його тіло сіпнулось і можна було почути тріск, коли пальці дівчини трощили горло. Люсія швидко потягнула руку назад і в її пальцях я побачив гортань хлопця, кров від якої заливала пальці дівчини. Його тіло впало на землю а Люсія опустила руку, відкидаючи гортань поруч.
Я був приголомшений побаченим. Я не міг рухатись. Таке можна було побачити тільки в кіно, а не в моєму засраному житті!
Люсія підійшла до хлопця, якого я повалив. Той піднявся на ноги, тримаючи свій ніж в руці. Кров з носа продовжувала текти. Вона схопила його за руку в болісний замок, примушуючи того опуститись на коліна. Він закричав від болю а Люсія зірвала капюшон з його голови. Потім, вона схопила волосся на голові, смикнула її вбік і глибоко вкусила його у відкриту шию. Хлопець закричав, але вона тільки сильніше прикусила шию зубами. Кров зі шиї на її губах, виглядала чорною в місячному світлі. Вона, мабуть, розірвала артерію оцим своїм укусом.
Я дивився з відкритим ротом, все ще не вірячи в те, що бачу. Вона була… вампіром! Але ж вони не існують! То на що я дивився останні кілька хвилин?
Моя голова закрутилась і я відчув слабість та запаморочення. На додаток, біль в животі не хотіла проходити. Я впав на землю так, ніби мене зараз повинно було знудити. Я не знав, що про все це думати…
Я підняв голову і подивився перед собою. Люсія відпустила свою їжу і стояла, важко дихаючи. З того часу, як я вдарив першого, минуло з тридцять секунд, коли все закінчилось.
Мені було страшно дивитись на її обличчя, але я змусив себе не відвертати очей. Кров капала з кутків її уст, стікала на підборіддя і шию. Вона подивилась на мене. Її очі все ще були червоні, але більше не світились. Дівчина виглядала так, ніби прямо зараз розплачеться.
Люсія простягнула свою закривавлену руку до мене.
- Ми повинні йти звідси, - прошепотіла вона. - Прямо зараз.
Я подивився на її руку. Кров на ній не викликала в мене реакції, на яку я сподівався. Зазвичай, я не можу дивитись на кров, навіть по телевізору - це викликає в мене неприємні відчуття.
«Чи я повинен піти за нею?» - запитав я себе…
5. В лігві вампіра
«Дівчина, яка впала мені в око, виявилась вампіром! Я тільки-но бачив, як вона пила кров трьох хуліганів, прямо на моїх очах», - розмірковував я, дивлячись на Люсію.
- Робе, будь-ласка, - благала вона, простягнувши до мене свою руку, а кров на її обличчі виглядала так красиво…
«Стоп! - раптом подумав я. «Що до біса. Чому КРАСИВО?! Що тут відбувається?» Я хотів до чогось дійти, але в моїй голові була порожнеча. А потім, я пригадав, що говорила Люсія раніше: «якщо не можеш знати слів, нехай очі говорять за тебе».
І я подивився в її красиві червоні очі. Дивився в них, перестаючи дивуватись тому, чого свідком став сьогоднішнього вечора. В її очах я не бачив жодного зла, жодної ненависті. Тільки занепокоєння, страх і… кохання?
Я глибоко зітхнув. Якщо вона мала намір вбити мене, то могла це зробити вже кілька добрих разів до цього. Я насправді не відчував жодної загрози з її сторони.
Я простягнув руку і схопив руку дівчини, таку прохолодну та вологу. Вона з легкістю тягнула мене за собою.
- Йдемо до мене і я розповім тобі все, що ти хочеш знати, - сказала вона тремтячим голосом, намагаючись стримати сльози.
Вона тягнула мене за собою твердо але не причиняючи болі. Нам дійсно не варто було перебувати на цьому місці, коли будуть виявлені трупи отих трьох придурків. Я насправді відчувався винним перед людиною, котра знайде їх цього ранку.
Я притискав поранену руку до грудей. Добре, що сьогодні Хелловін і закривавлена рука не кидається в очі, а сприймається за частину костюма.
Приблизно через п'ять хвилин, Люсія привела мене до багатоповерхового будинку, який виглядав досить сучасно і так банально. Намагаючись на залишати слідів крові, ми піднялись на кілька поверхів і опинились в її маленькій квартирі.
Люсія увімкнула світло і я побачив лігво вампіра, яке виглядало як… звичайне помешкання. Розглядаючись навколо, я відмітив, що внутрішня обстановка була досить зручною і ергономічною. Її квартира була однокімнатною, красиво оформленою з кількома рослинами на полицях, а навіть мала рожеві штори. Жодної готичної атмосфери, жодної труни посередині і зброї на стінах.
- Е-е… присідай, - сказала вона, вказуючи на диван. Я відразу ж опав на нього, відчуваючи себе виснаженим. Люсія сіла поруч і зняла взуття. «Як вона може ходити в них цілий день?», - подумки запитав я сам себе, розглядаючи туфлі з височезними каблуками.
- А ти швидко в них переміщуєшся! - спробував я пожартувати на нейтральну тему і побачив проблиск усмішки на її обличчі.
- Я мала чотириста років практики. Сам розумієш, - відповіла вона ще більше посміхаючись.
Моя щелепа опала від шоку.
Дівчина взяла мої руки в свої і ми продовжували сидіти не рухаючись. Вона все ще мала кров на собі, яка підсохла доки ми дістались до її помешкання. Вона знову поглянула мені в очі.
- Ця ніч єдина в році, коли я можу виходити на вулицю не маскуючись, - сумно ствердила вона.
Я тільки моргнув, дивлячись на цю приголомшливо красиву дівчину, яка присіла до мене в барі. Якби не кров на ній, вона виглядала б цілком звично та нормально. Її очі змінили свій колір на темно-синій, а зуби стали абсолютно людськими. Навіть колір її шкіри змінився і тепер виглядав на менш блідий. Але руки… руки і надалі були холодними.
- Мені так прикро, - промовила вона і розплакалась, не витримавши напруження. Саме зараз, вона виглядала так по-людські, так абсолютно розгублено.
Я зробив природній рух і обійняв її, притискаючи до себе. Обличчя Люсії втупилось в мій торс, сама вона не переставала плакати, а я, здоровою рукою, ніжно гладив її м'яке волосся.
Дівчина продовжувала говорити між схлипами.
- Мені дуже прикро. Я дуже давно не перебувала з кимось так близько. Вперше за триста років, я дозволила собі кохатись з чоловіком… Я просто… хотіла вийти сьогодні і почувати себе нормально… хоча б один раз на рік.
- Але ти не втратила уміння, можеш мені повірити, - відповів я, намагаючись пожартувати. «Бідна дівчина», - подумав я. «Вона так довго жила самотньо. Я навіть не можу уявити, що це робить з людиною».
- Я просто мріяла отримати краплинку задоволення цієї ночі. А потім, ми кохались… і ті засранці… Я відчувала, які вони злі і противні… Я вбиваю і п'ю кров тільки негодивців… Я не вбивала невинних вже кілька століть, - промовляла вона уривками. - І я відчуваю, яким особливим є ти, - прошепотіла вона, відриваючись від мене і закладаючи волосся за вуха та витираючи очі.
Я кивнув, також відчуваючи дивне поєднання з цією незвичною дівчиною. Я знав її лише кілька годин, але був впевнений, що вже не зможу жити без неї.
- Ти думаєш, що я огидна істота, - продовжувала говорити вона, не перестаючи шльохати.
Але я бачив перед собою найкрасивішу дівчину, зі всіх, яких я коли-небудь зустрічав в своєму житті. Я бачив дівчину, котра намагалась вижити в цьому світі і зберегти свою чутливу натуру. «Якою ж вона повинна була бути самотня, протягом отих сторіч», - подумав я, намагаючись стримати власні сльози.
А потім… я поцілував її. Поцілував в закривавлені губи. В губи, які так недавно смоктали кров людини і не тільки сьогодні. Ці губи і далі були неймовірно м'якими. Я відчув залишки крові на них і… почув якесь задоволення від цього.
Вона подивилась на мене своїми красивими і заплаканими очима. - Як твоя рука? - запитала вона.
Я з жахом подивився на руку. Рукав сорочки був просякнутий кров'ю, але я не був впевнений, чи це була справжня чи бутафорська кров. Я відчував, що в мене була велика рана на плечі і дві на передпліччі. Кровотеча давно зупинилась, але я був впевнений, що без шиття тут не обійдеться.
- Перед тим, як ти підеш, я мушу її оглянути, - сказала Люсія, а я скривився від болю, коли вона тицьнула пальцем в район рани. - Я мушу зашити їх, - сказала вона, піднявшись і зникнувши в ванній кімнаті. Звідти вона повернулась з великою аптечкою першої допомоги.
- Лягай, - наказала вона. Я зробив так, як вона просила і простягнув поранену руку до неї, а дівчина поклала рушник під неї, щоб не заплямити килим на підлозі.
Я спостерігав за тим, як Люсія вивчає мої рани. Мабуть, за всі ці роки, вона бачила незліченну кількість різних поранень і багато з них, вона сама причинила.
- Це буде боліти, - заявила вона.
- Я так і думав, - пожартував я.
Вона замовкла. - Щось не так? - запитав я.
- У мене немає антисептику, щоб очистити рану, - зітхнувши, ствердила вона. - Ти можеш отримати потужне зараження, - сказала Люсія, стискаючи голову руками.
- А як щодо холодної кип'яченої води? - запропонував я.
- Це буде краще, ніж нічого, - вона знизила плечима, підіймаючись.
- Почекай…, - зупинив я її. - А твоя слина? Вампіри, мабуть, не хочуть заразитись своєю їжею.
- Правда, але це не для тебе, - поважно відповіла вона.
- Але чому? Я довіряю тобі, - я схопив дівчину за руку, а вона злегка посміхнулась, опустивши голову. - Я все ще тобі подобаюсь? Після всього того, що ти бачив? - тихо пробурмотіла вона.
- Звичайно. Я думаю, що ти особлива, красива, загадкова і… небезпечна. Так як- будь-яка двадцятирічна дівчина, - сказав я, стискаючи її руку. Люсія опустилась поруч зі мною, захихотіла і грайливо вдарила мене.
- Ти відчуває прагнення, дивлячись на рану? - запитав я.
- Це як смакувати шоколад, - відповіла вона з посмішкою. - Я можу обходитись без цього, але чим довше я відчуваю кров, тим більше її прагну. Тому, не сильно розмахуй рукою перед моїм носом. Я можу не витримати.
- Продовжуй, - попросив я, з якоїсь причини відчуваючи, що дійсно хочу, щоб вона не зупинялась.
Люсія зітхнула і присунулась ближче. Вона нахилилась над ранами і, здавалась, насолоджувалась запахом. Її повні губи і язик почали рухатись по моїй руці, викликаючи більше лоскотання, ніж незручність. Раптом, я відчув, як на ці дотики зреагував мій пеніс в штанах. «Чому це так еротично?» - замислився я.
Я відкинув голову назад і закрив очі. Це виглядало на якусь сюрреалістичну картину в якій сексуальний вампір п'є мою кров!
А потім, я почув втомленість і запаморочення. «Чи це не від втрати крові?», - подумав я. «Хоча ні. Я не втратив її аж так багато. Я повинен відчувати тільки втому. То чому до неї додається і запаморочення? І чому мене все ще болить живіт?» - розмірковував я, відпливаючи у несвідомість…
6. Ніч
Я раптово прокинувся, намагаючись пригадати де знаходжусь. Коли я підняв голову, спогади нахлинули на мене. Я поглянув на свою руку. Рани на ній були майстерно доглянуті. Я сів, все ще відчуваючи сонливість. Люсія роздягнула мене, знявши мої штани, шкарпетки і взуття та накрила ковдрою. «Як мило з її боку», - подумав я.
Я почув звуки води, котрі долинали з ванної кімнати. Люсія, закінчивши зі мною, мабуть, вирішила змити з себе всю кров, справжню і штучну.
Я піднявся, відчуваючи спрагу та роздратування від тупої головної болі. Опинившись біля маленької кухні, я знайшов склянку і випив води. Мій живіть продовжував боліти, але вже не так сильно. Зрештою, я випив ще одну склянку води.
Годинник на стіні показував 3:50 ранку.
Вода в душі вимкнулась і через кілька хвилин, перед моїми очима повстала злегка мокра, але дуже чиста Люсія. Верх її тіла прикривала коротка майка, а на стегнах розмістились спокусливі трусики. Я не міг відірвати погляд від її ідеальної фігури.
- Як ти себе почуваєш? - запитав я її.
Вона виглядала на здивовану. - Е-е… Взагалі-то, це я повинна тебе про це запитати, - відповіла вона.
Я знизив плечима. Люсія посміхнулась у відповідь своєю глибокою, змістовною посмішкою закоханої дівчини. Вона підійшла і обійняла мене, а я відчув, що від душу, її тіло стало трішки теплішим.
- Давай, давай, лягаєм в ліжко, перш ніж я знову стану холодною, - сказала вона, посміхаючись.
Ми лягли обличчям один до одного, обійнявшись руками.
- Будь-ласка. Не ображайся, але… я відчуваю до тебе… Це якійсь чари чи щось подібне? - запинаючись запитав я.
Люсія тільки похитала головою. - Ні. Але коли людина зустрічає вампіра і закохується в нього, він ніби поєднується з ним, відчуває де той знаходиться, відчуває його емоції. Я клянусь, що не впливала на тебе. Між нами виник саме такий зв'язок, про який я говорила раніше.
- Гаразд, - прошепотів я, посміхаючись.
- Я знаю, що все це забагато для тебе, як на один раз, - сказала вона. - Ранком, я зроблю для тебе сніданок і розповім свою історію, обіцяю, - запевнила вона мене.
Ми лежали обіймаючись і притискаючись тілами. Наші губи були в кількох сантиметрах. Я все ще відчував цю кляту біль внизу тіла, але вона стала якоюсь тупою і тепер розміщалась в районі стегон, а ще, здавалось так, ніби в мене боліли м'язи. «Сподіваюсь, що вона мине, коли я висплюсь», - подумав я.
Я поцілував лоб Люсії, а потім смакував її губи. У відповідь, вона пристрасно почала цілувати мене. Я відчув сміливість і почав гризти її губи і виглядало на те, що їй це подобалось. Вона тихенько застогнала і намацала рукою мій затверділи пеніс під ковдрою.
Я сів і поцілував її в шию. Це викликало в неї бурну реакцію, її стогони стали голоснішими, а тіло напружилось.
«Ого! Це виглядає на її чутливе місце!» - подумав я.
Я поцілував шию сильніше, переміщуючись по ній вгору і вниз. Я навіть зімітував укус, несильно затискаючи шкіру зубами. Тіло дівчини сіпнулось так, ніби вона отримала оргазм. Люсія простогнала моє ім'я, важко дихаючи.
- Ммм… Робі! Ти навіть не уявляєш, як добре я себе відчуваю, - сказала вона, посміхаючись в темряві. Я поглянув на її обличчя, Люсія повернулась до стану вампіра і я міг бачити її червоні очі.
- Вибач, але мені дуже важко зосереджуватись на свої людській формі, коли я збуджуюсь, - тихо промовила вона.
- Не потрібно, - прошепотів я, цілуючи її в губи. - Ти прекрасна у будь-якій формі. Просто будь собою, - сказав я, продовжуючи цілувати її.
Вона щасливо посміхалась, демонструючи ідеально білі ікла, котрі злегка мерехтіли. Я допоміг зняти їй майку, а потім вона звиваючись, зняла з себе і мене спідню білизну.
Я опинився над Люсією, намагаючись попасти членом в її «шпаринку». Я нагнув голову і взяв в рот її казково збуджені соски, то покусуючи, то смокчучи, то лоскочучи їх. Коли я робив це, дівчина забавлялась своєю маленькою долонею з моїм членом, гладячи і ніжно стискаючи його.
Від моїх ласк, Люсія ставала все більш і більш збудженою, звиваючись на дивані. Нарешті, вона вже більше не могла витримати. Дивуючи мене своєю силою, вона обхопила мою талію своїми ногами і змусила мій пеніс торкнутись спраглих губ її піхви.
- Робе, ти мені потрібен. Я хочу чути тебе в собі, Прооошу!, - благала вона
Я не збирався відмовляти їй в цьому! Я штовхнув і обережно розвівши членом її статеві губи, увійшов в тугу та мокру «квітку».
Ми застогнали в унісон. Я почав рухатись вперед і назад, продовжуючи стогнати. Люсія «по повній програмі» використовувала свої стрункі і дуже сильні ноги, щоб примусити мене увійти в неї якнайглибше.
- Таак!… Ооох тааак!… Глибше!… Ще глибше! - вимагала вона. Я відчував, що дівчина ось-ось отримає свій наступний оргазм.
М'язи її піхви, слизької від соків, сильно стискали пеніс, змушуючи мене відчувати швидке наближення свого оргазму.
- Ммм… Ти зараз кінчиш, чи не так? - задихаючись запитала вона.
- Тааак, - простогнав я.
- Добре. Наповни моє лоно, прооошу! Зроби це! Не стримуй себе! - прошепотіла вона до мого вуха.
Нігті дівчини впились мені в спину, збільшуючи моє збудження. Біль біла такою…. приємною?
- Ооох! - моє тіло сіпнулось і я відчув, як гаряча сперма вривається в спраглу піхву моєї коханої вампірки.
Тіло Люсії застигло, вона голосно застогнала, відчуваючи власний потужний оргазм. М'язи піхви почали пульсувати, стискаючи мій пеніс. Дівчина вигнула шию і спину, демонструючи прекрасні цицьки і оголюючи свою смачну шию…
Я впав на неї, насолоджуючись власними посторгазмістичними відчуттями. Мій пеніс все ще перебував всередині неї. Люсія обвила мене своїми руками, втуляючись в мою шию. Мати гострі ікла в кількох міліметрах від власної шиї було так спокусливо і захоплююче. На додаток, вона насправді грайливо покусувала мене, посилаючи тремтіння по мої спині.
Зрештою, я скотився з Люсії, а вона, у відповідь, притулилась до моїх грудей.
- На добраніч. Я кохаю тебе, - прошепотів я.
Вона подивилась своїми червоними очима в мої очі. - Я також кохаю тебе.
Ми заснули, продовжуючи обіймати один одного…
7. Кров і ще більше крові
Цієї ночі в мене були кошмари. Люсія і я знову були в парку з трьома хуліганами. Але я був кимось іншим. Я не міг бачити своє тіло, але відчував, що щось в мені було не так. Щось фізично. Я відчував себе сильним і впевненим і… голодним. Я зрозумів, що можу бачити в темряві, так ніби дивився на світ через інфрачервону камеру. Всі мої почуття були дуже гострими і пов'язаними зі всім навколо.
- Вони твої, - посміхаючись сказала Люсія, вказуючи головою на трійку.
Я розсміявся і схопив шию першого. Моя рука була маленькою, але… сильною. Я з захватом спостерігав страх на його обличчі, коли сильніше стиснув шию. Його очі витріщились, а з горла видобувся жахливий хрип, коли я розчавив його горло.
Я продовжував посміхатися. - Так, люба. Ти чудова! Зроби це з наступним, - почув я голос Люсії.
Я схопив другого хлопця і високо підняв його. Він намагався схопити мене за руку, яка тримала його, тим часом я знайшов тонкими пальцями відповідне місце на грудній клітці хлопця і зі всієї сили впхнув свою руку в його тіло. Відчуваючи внутрішнє тепло, я швидким рухом знайшов його тремтяче серце і схопивши його, потягнув руку вниз, відчуваючи, як розриваються судини. Відпустивши бездиханне тіло, я з задоволення розглядав ще тепле серце в своїй долоні.
- Ммм! Спробуй його! - закричала Люсія в захваті.
Я знову засміявся і підніс серце до рота, виявляючи, що мої зуби стали дуже гострими. Я відірвав ними шматок м'яса, насолоджуючись кров'ю, котра стікала по підборіддю.
Наблизившись до третього хулігана, я вже знав, що маю робити. Той стояв на колінах, благаючи про пощаду. Повторюючи рухи Люсії, які я бачив раніше, я потягнув його за волосся, ривком відслоняючи шию. А потім, вкусив теплу і м'яку шкіру. Здавалось, кров прямо вибухнула мені в роті, а я швидко, як тільки міг, почав ковтати її, насолоджуючись сильним тиском червоної рідини, котра наповнювала мій рот…
* * *
Я прокинувся з криком, весь мокрий і з серцем, яке мало не вискочило з моєї грудної клітки.
Все ще гола Люсія відкрила очі.
- Робе, щось не так? - стурбовано запитала вона.
- Ні! - відповів я, намагаючись заспокоїтись. - Я мав дуже реалістичний кошмар. Я… Я думаю, що я був такою, як ти і я вбив отих покидьків. А ти стояла поруч і дивилась на все це.
І знову ця біль, але тепер вона розходилась від грудей і сягала до стегон. Я зігнувся від болю. Люсія виглядала на дуже настрашену.
- Робе…, - заїкаючись покликала вона мене.
Я подивився на неї, відчуваючи, як мої внутрішні органи ніби зав'язуються в вузол.
- Я… Я не знаю, як це сталося…, - Люсія дивилась на мене, глибоко дихаючи від страху.
- Ти про що? - запитав я в проміжках між імпульсами болю.
- Ти… Ти маєш всі симптоми трансформації. Я… маю на увазі зміни в вампіра.
«Що за хрінь?!» - подумки кричав я, але не почув жодного слова від дівчини, лише її широко розкриті очі дивились на мене зі страхом і шоком.
- Але я не знаю як…, - швидко продовжувала вона, з панікою в голосі. - Для того, щоб почались зміни, той повинен випити мою кров. І саме вона розпочинає процес. Але ти не пив моєї крові, правда? - зі сльозами на очах запитала Люсія.
«Зараза! Я зробив це!» - усвідомив я.
- Я зробив це, - видихнув я. - У парку… коли ти кінчала… ти прикусила губу і… я відчув смак твоєї крові, - заїкаючись сказав я.
- Ох, Робе!… Мені так прикро…, - вона вже не плакала, а ридала, гладячи моє волосся.
Я не знав, що думати про це. Я відчував фізичну біль, яка розходилась з мого живота. Я заціпенів. Вампір! Я перетворююсь в вампіра!
Люсія трішки заспокоїлась. - Робе… Те, що ти відчуваєш є початком твоїх змін. Нажаль, їх не можна зупинити, - тихо промовила вона. - Але я можу допомогти тобі перенести цей біль. Ти… Тобі потрібно пити кров. Ти випив тільки кілька краплин, тому твоє тіло так болить… Я не знаю, як довго це триватиме… Якщо нічого не робити…, ти можеш померти. Ось, випий ще моєї крові, це полегшить твій біль і зміни не будуть такими раптовими. Теоретично.
- Теоретично? - ахнув я.
- Я ніколи нікого не змінювала. Тільки спостерігала за іншими, - сумно ствердила вона. - Робе, вибач мені. Я повинна ненавидіти себе за те, що зробила тобі. Я не повинна була заходити до цього бару, - засмучено говорила дівчина. Вона виглядала такою зворушливою, коли намагалась вибачитись переді мною.
Я зробив пару глибоких вдихів, намагаючись заблокувати біль в тілі і знову тверезо думати. - Якщо я нічого не робитиму, то помру в муках, або скорюсь долі і почну пити твою кров, - сказав я.
Вона кивнула, знову повернувшись до своєї людської іпостасі. Я припустив, що це повинно було увійти в її звичку: виглядати як людина, а не вампір.
- Я хотіла б бути егоїсткою і змусити тебе пити мою кров, тільки для того, щоб ти не помер. Але я не можу цього зробити. Якщо ти не хочеш провести решту свого життя, як я… я зрозумію, - тихо промовила вона, взявши мене за руки. - Але, якщо ти приєднаєшся до мене, я буду твоєю, буду кохати тебе так довго, як довго ми житимемо.
Біль знову почала повертатись, а моє серце шалено забилось. Я намагався ясно думати. «Я не хочу помирати! Не зараз. Не після розтавання з моєю дівчиною. Я хочу бути з Люсією. Все, що я можу ствердити: моє життя стане цілком іншим, ніж раніше», - швидко розмірковував я, намагаючись обігнати біль в собі. «Виходить, у мене є тільки один вибір».
- Я питиму твою кров, - прохрипів я.
Її очі загорілись. - Насправді? Ти впевнений в цьому?
Я кивнув головою.
- Спасибі, любий… Мені так прикро, що все це трапилось, - вона поцілувала мене.
Дівчина допомогла мені сісти на диван, а потім встала голою переді мною. Вона підняла ліву руку і використовуючи гострий ніготь правого великого пальця, зробила рану довжиною п'ять сантиметрів на блідій шкірі. Яскраво-червона кров відразу ж почала сочитись з розрізу. Вона піднесла руку до мого рота.
«Це воно», - подумав я. «Назад дороги не буде».
Я приклав губи до її рани і почав смоктати. Кров Люсії, солодка на смак, відразу ж заповнила мій рот. Зробивши перший ковток, я відчув, як кров стікає в мій зболілий шлунок. При другому ковтку, я відчув, як вона опиняється в моїй кишці. Вона заспокоювала все, до чого торкалась, даруючи мені величезне відчуття полегшення і спокою.
Я насправді почав стогнати, відчуваючи себе добре, особливо в порівнянні з кількома хвилинами до цього. Я продовжував пити кров дівчини, відчуваючи, що мої зуби стали гострішими.
«Це як холодна вода в спекотний день, після важкої роботи!» - подумав я.
Я смоктав кров, а моє дихання сповільнювалось так само як і мій пульс. Я відчував, як моє серце ставало сильнішим. Минуло, мабуть, п'ять хвилин і Люсія обережно забрала руку від мого рота.
Я сидів, насолоджуючись моментом спокою після бурі болю.
Люсія поцілувала мене в щоку, злизуючи кров, яка стікала по моєму підборіддю.
Я подивився на неї знизу вгору. Її обличчя все ще було червоне від сліз, але вона виглядала на щасливу.
Я не знав, що сказати чи думати. Зараз, я просто насолоджувався відсутністю болю, яка вже не розривала моє тіло.
- Лягай, коханий, - тихо сказала вона. - Відпочивай, а я розповім тобі про своє життя, щоб ти все зрозумів…
8. Історія Люсії
- Я народилась в 1604 році, в Румунії. Моя сім'я була дуже бідною… Мати померла, коли мені було шістнадцять… Батько швидко позбавився мене, продавши до борделю за кілька монет. Відтоді я не бачила його… Мій перший раз був огидним… Але там я довго не перебувала. Однієї ночі прибув Він. Разом з іншими дівчатами. Власник борделю був наляканий до смерті. Я пам'ятаю вираз обличчя власника навіть зараз. Він зажадав, щоб всі дівчата з борделю вишикувались перед ним. Він ходив перед нами, розглядаючи кожну з нас своїми пронизливими чорними очима. Він не дивився на наші тіла, лише на обличчя…
Звичайно, я розуміла, хто був перед нами. В наш час, одні називають його Дракулою, хоча так всі почали називати його лише після його смерті. Фільми показують його, як свого роду джентльмена темної сторони, але він був скоріше кримінальними босом. Він заробляв гроші на продажі людей, кришуванні і шантажі. В нього не було ні совісті, ні каяття, а навіть, як дехто говорив, і душі.
У всякому випадку, Він вибрав мене, кинувши власнику кілька монет, перш ніж той помер від його дівчат. Він взяв мене за руку і завів до карети, а через кілька хвилин до нас приєднались його «фурії».
Він привіз мене до свого замку і виділив мені кімнату, де я знайшла красивий одяг і дорогоцінності. Він годував мене, купав мене, говорив, що кохає мене. Він не мав жодних гальм в брехні, щоб отримати те, що хотів. Він говорив мені, що я красивіша від інших. І я вірила йому! А що ще залишалось робити шістнадцятирічній дівчині, коли вона чує такі слова? Я була, як Попелюшка. З помивачки і сексуальної рабині, я стала принцесою. Однієї ночі він прийшов і почав кохатись зі мною… Я потім змінив мене…
Оскільки Він був першим, він міг перетворювати людину в вампіра протягом кількох годин, а не днів. Найкраще перетворювати коли людина має більше двадцяти одного року. Це, мабуть, якось пов'язано з доростанням, сексуальним і фізичним. З цього часу, я старію на один рік кожні сто років.
Я приєдналась до інших дівчат, ставши Його красивою служкою. Як правило, ми задовільняли всі Його фантазії, кожну потребу. А ще, ми допомагали вести Його бізнес, вбиваючи кого треба, погрожуючи і стягуючи борги.
Це тривало приблизно п'ятдесят років.
Але Він був своїм ворогом. Його жадібність ставала все більшою і більшою. Місцеві жителі ненавиділи Його більше, ніж нас. Коли нас стало п'ятнадцять, селянам вдалось вбити п'ятьох з нас протягом лише одного місяця. А потім, Він став параноїком і ми почали ненавидіти його так само, як люди з навколишніх сіл і міст. Він був схиблений на контролі над нами, але це згубило його. Він вбив одну з нас, після того, як виявив, що вона сама перетворила людину. Це було суворо заборонено, оскільки Він не хотів мати конкуренції і був страшенно ревнивим в цьому питанні.
Через кілька днів, наша дев'ятка спокусила Його під-час оргії. Ми розірвали його тіло на шматки і випили всю його кров. Після всього, ми виставили його голову в селі, як гарантію, що наше життя буде в безпеці.
Ми жили в невеликому будинку деякий час, намагаючись розібратись в своєму житті, вирішити, що робити далі. Одна з нас зустріла чоловіка і спробувала перетворити його щоб мати змогу нормально жити разом до кінця своїх днів. І саме тоді, ми виявили прокляття, яке Він наклав на нас - будь-яка людина, яку ми змінимо, стає жінкою…
9. Жінка?
- Жінкою? - я ахнув і знову сів.
Люсія мала дуже винуватий погляд на своєму красивому обличчі. - Мені дуже шкода, але я не говорила тобі про це, бо не хотіла ризикувати… Я розумію, що це егоїстично з мого боку, але я не могла, не хотіла втратити тебе. Я шукала тебе чотириста років! - вона опустила голову, а сльози знову потекли по її обличчю.
Я ліг назад, не знаючи, що думати про все це.
- Жінка, - знову повторив я.
- Я все ще кохаю тебе, - промовила Люсія, давлячись сльозами.
Я дивився на стелю, намагаючись все поскладати в своїй голові.
- Мені потрібно одягнутись, - врешті промовила дівчина. - Якщо тобі щось потрібно, скажи.
Я мовчав, одночасно прислуховуючись, як вона відкривала кілька шухляд, а потім пішла до ванної кімнати.
«Чи я повинен сердитись на неї?… Бути вдячним?… Боятись всього цього?… Чи смерть в заміну життя, як жінка, є привальним вибором?… Люсія не хотіла змінювати мене. Але вона не говорила всю правду про зміни… З іншого боку, робила все, щоб врятувати мене… Якщо б вона хотіла змінити мене, то вибрала простіший шлях для цього. Вона була егоїстичною, але лише тому що кохала мене…», - розмірковував я.
Я зітхнув і сів на край дивана. Я був наляканий поверненням болі, але все ще відчував позитивний вплив крові Люсії. Я уявив собі, як починаю фізично змінюватись.
Я підійшов до великого дзеркала на стіні і подивився на себе, все ще голого. Я розглядав кожен сантиметр свого тіла, повертаючись в різні сторони. Мої стегна стали ніби більшими, а волосся на тілі ніби рідшим. Здавалось, що мої ноги стали стрункішими, а плечі вужчими. Всі ці зміни були ледь помітними, але вони відбувались.
Я поглянув на своє обличчя. Жодного волоска на ньому, хоча зранку я завжди мушу голитись. Щодо очей, то вони ще не змінились. «Я повинен змити рештки штучної крові з своєї шиї», - подумки ствердив я, а потім відкрив рота. - Ого! А мої зуби змінились! - вголос сказав я. В мене з'явились смертельні ікла і коли я торкнувся їх, то почув, що вони були безсумнівно гострими!
«Вони… вони мені подобаються! Саме так! Я кохаю їх!» - раптом подумав я. Перед очима виникла картина, як я кусаю ними когось… «Це якось неправильно. Завдавати іншій людині смерть. Але поганці заслуговують на неї. Чи не так? Це краще, ніж дозволити їм гнобити невинних людей, чи утримувати їх у в'язницях за наші гроші. Сподіваюсь, що ми робитимемо це не щоночі. Я повинен розпитати Люсію про все докладно», - подумав я.
«Мені доведеться звикати бути жінкою! Займатись волоссям, робити макіяж, вибирати одяг, овуляція… Цікаво, вампірки мають її чи ні?» - я здригнувся від цієї думки. «Як я буду виглядати? Чи я буду красивою і зможу впоратися зі всім цим? Чи хлопці будуть оглядатись за мною?»
Я почав сумніватись в тому, що зробив правильно, прийнявши руку Люсії. Але що б було, якби я не зробив цього? Якщо мене не пов'язали б з трьома мерцями в парку, то я був би змушений повернутись до звичного життя і колег по роботі. А далі? Завдавати собі тортури спогадами про бувшу? Повільно помирати з нудьги, розмірковуючи щоб сталось, якби я не прийняв руку Люсії?
Я зітхнув.
Я не знав, як довго я стояв перед дзеркалом, розглядаючи себе. Я повернувся до реальності, коли почув, як відкриваються двері до ванної кімнати і звідти виходить моя кохана. Її волосся було ідеально прямим, розходячись по обидві сторони голови. Вона мала на собі білий жилет і пуш-ап бюстгальтер, який візуально збільшував розмір її грудей. Щільні, рвані, сині джинси обіймали її милу попку. Зараз вона перебувала в своїй людській постаті. «Важко ламати звичку, яку вироблялось чотириста років», - подумав я, розглядаючи її.
Люсія поглянула на мене.
- Вже почалось, - ствердила вона. - Мабуть все це не займе багато часу.
Я кивнув. - Ти обіцяєш піклуватись мною? - запитав я стурбованим голосом.
- До самої смерті, - урочисто відповіла вона.
- І обіцяй мені, що ніколи не дозволиш мені вбити невинну людину, - суворо і поважно сказав я, дивлячись їй прямо в очі.
- Обіцяю, - відповіла вона, дивлячись в мої очі. Я повірив їй.
Я змусив себе посміхнутись і простягнув до неї руки, а моя люба відразу ж кинулась в них. Я зрозумів, що став трішки коротшим, а ще, тепер її тіло не відчувалось таким холодним. «Можливо, моя температура також падає», - подумав я. «Як вона приємно пахне», - подумки ствердив я і зрозумів, що можу розрізняти різні запахи! Це неможливо було описати. Вона пахла пристрастю, силою, коханням! «Як я міг сумніватись в тому, що вибрав життя з нею?» - подумки ствердив я.
Люсія поглянула на мої рани. На їх місця виднілись рубці.
- Тобі напевно не потрібне буде більше це, - сказала вона, відриваючи пов'язку.
- Нічого собі, - вигукнув я. Ще вісім годин тому, на цьому місці були глибокі рани, а тепер виднілись бліді лінії. Люсія невеликими ножицями акуратно розрізали шви і витягнула нитки.
- Люсія, е-е… вибач, якщо це дурне питання, але чи ми не згоримо від сонячного проміння?
- Ні. Це все нісенітниця створена на вжиток кінематографа, - засміялась вона. - Так само, як часник, хрести, освячена вода і тому подібне. Не турбуйся про це. Це тільки міф. Суміш різних оповідань і старих забобонів з тих часів, коли я і мої сестри працювали на Нього. Одне велике пшик. Хоча дерево в наше серце може викликати смерть, але від масивної травми серця. Будь-яка масивна травма може нас вбити, так само, як декапітація. Ми можемо вижити від кулі, але не від великої їх кількості одночасно. Ага. І ми не перетворюємось в кажанів. Я з сестрами так говорили селянам, щоб настрашити їх, щоб вони думали, що ми їх шпигуємо. Взагалі-то, нас дуже, дуже важко вбити, але не неможливо.
Вона мило посміхнулась. Я повинен був розсміятись від такого пояснення, але відчував повагу до того, що приєднуюсь до вищих істот. Я усвідомив, що буду жити довго, стану сильнішим, скоріш сильнішою і буду однією з найнебезпечніших істот на планеті. На додаток стану неймовірно привабливою дівчиною, яка ніколи не хворітиме. Список переваг був довгий, майже нескінчений…
10. Зміни
Я взяв довгу, гарячу ванну, щоб розслабитись і поніжитись останком ночі, заодно змити з себе рештки прикиду на Хелловін. Люсія вийшла, щоб позбутись нашого одягу і взуття, котре ми носили вчора вечером, позбутись будь-яких доказів, які б привели до нас. Мене могли вичислити по крові, яку я залишив там, на місці, але навіть, якщо їм це вдасться і вони вийдуть на мене, старого мене вже не буде, старий я зникну. Окрім того, мій одяг вже не буде мені потрібен…
«От лайно», - подумав я. «Я поводжусь так, ніби очікую на смертний вирок. Я повинен дивитись на все це, як на початок нового життя, на новий старт». Мої емоції то сягали нових висот, то опадали «нижче плінтуса», а я ледве міг контролювати їх. В одну хвилину, я відчував збудження від того, що надходить, а в іншу хвилину починав сумніватись в тому, чи все, що я зробив, зробив правильно. Виглядало на те, що мною почали керувати жіночі гормони.
Я зітхнув.
Я опустився глибше у ванну, сягаючи підборіддям до води. Я закрив очі і спробував очистити свою голову за допомоги медитації. Я уявив своє улюблене приморське селище на південному березі Англії, в оточені красивих і високих кліфів, котрі тягнулись на двадцять п'ять кілометрів і сягали двісті метрів у висоту, даруючи чарівний вид на море. Я кохав сидіти на пляжі, їсти рибу і чіпси, гуляти на свіжому повітрі та слухати звуки хвиль, які накочувались на берег. Всякий раз, коли голова забивалась різною глупотою, я подумки переносився туди і отримував розраду. Цього разу, я уявив поруч Люсію, яка міцно обіймала мене.
Тоді, мій розум почав шукати відповіді на питання і я почав думати на тим, як я буду виглядати, який одяг носитиму, щоб відчувати себе комфортно. Раптом, я захочу одягати спідниці та сукні? Я ніколи на одягав бюстгальтер на себе. А ще макіяж! Як же все це виглядає заплутано! Я ніколи не розумів, як дівчата розбираються зі всім цим.
Розмірковуючи, я, мабуть, заснув і прокинувся коли почув, як Люсія входить до квартири. Вода стала холодною, а шкіра на руках зморщилась. На моїх жіночих руках!
Відпочиваючи, я скоріш за все, пришвидшив зміни!
Я поглянув на руки і побачив довгі і тонкі пальці, а ідеально доглянуті нігті виступали майже на півсантиметра. Я сів і швидко поглянув вниз.
У мене з'явились цицьки!
- Нічого собі! - викрикнув я і порухав тілом, відчуваючи їх вагу. Дивлячись на них зверху, мені здалось, що вони виглядають великими, мабуть розмір «36D».
Коли я вилаявся, розглядаючи власні груди, то десь в голові усвідомив, що мій голос також змінився, ставши вищим, жіночнішим і молодим. Я здригнувся і приклав руки до своїх грудей, оцінюючи їх форму та придивляючись соскам, які стверднули від холодної води.
Рух від мого сідання у ванні, скаламутив воду, яка почала рухатися між моїми ногами. Я відчував, як вона тече між ними, але не відчував яєць і пеніса. Коли вода заспокоїлась, я подивився далі вниз, повз груди. Під водою я міг розгледіти щілину між ідеально стрункими і спокусливими стегнами, без жодної ознаки целюліту.
Я схуднув в районі талії, а мій живіть став абсолютно пласким. Ноги виглядали коротшими, особливо в порівнянні з моїми чоловічими ногами. Все волосся на тілі зникло, окрім того, що на голові. Якраз там його стало багато і воно відчувалось важчим, товщим і довшим. Сягнув рукою до нього, я виявив, що волосся стало таки довшим і розсипалось по краю ванни, в якій я заснув. Воно заплуталось, а частина його була мокрим.
«Як же я зі всім цим розберусь?» - з тривогою подумав я.
Люсія постукала в двері і увійшла.
- Все нормально, Ро… Ого! - вигукнула вона, коли побачила нову мене. Я дивився на її роззявлений від шоку рот. - Неймовірно, - прошепотіла вона. - Це відбулось так швидко! Вибач мені, що я була змушена покинути тебе.
- Та все нормально…, - пробурмотів я, прислуховуючись до свого нового голосу.
- Піднімись, люба, - солодко попросила Люсія і запропонувала свою руку, щоб підтримати мене.
- Ох, ні! - викрикнув я, коли моє мокре волосся сягнуло попереку.
Люсія здивовано дивилась на мене, продовжуючи посміхатись. Я почував себе ніяково. Моя шкіра відчувала найменший рух повітря, а на додаток, неймовірно красива дівчина розглядала мене.
- Я… Мені дуже прикро, - знову вибачалась вона. - Але ти… нічого собі! Навіть не так. Ти досконала! Абсолютно приголомшлива!
Я відчув, що починаю червоніти від збентеження.
- Я думала, що все це займе більше часу…, - пробурмотів я.
- Так само, як і я, - посміхаючись відповіла вона. - І я починаю ревнувати тебе до твої грудей, - захихотіла вона. Мої груди дійсно були на розмір більше ніж у неї.
Я взяв груди в долоні, відчуваючи їх вагу. «А вони досить ефектні!» - подумки визнав я. Я доторкнувся до твердих сосків і відразу ж відчув, як затремтіло все моє тіло, ніби електричний струм пройшов через нього. - Які ж вони чутливі! - несвідомо вигукнув я.
Але я все ще не був емоційно готовий до цього тіла…
- Гаразд, - сказала Люсія, намагаючись розплутати моє довге волосся. - Тобі потрібен шампунь, кондиціонер і хороша щітка, в іншому разі, заплутане волосся не можна буде розплутати. Ти навіть не уявляєш, як важко розчесати заплутане волосся! То ти готовий до першого уроку, як бути жінкою?
- Ні, але в мене немає жодного вибору, - відповів я, змушуючи себе посміхнутись.
Взагалі-то, я міг би відрізати його ножицями, але напевно зіпсував його ще більше.
Люсія зайшла у ванну і взяла змішувач, а потім почала мити волосся шампунем та кондиціонером.
Я відчував себе фантастично, коли вода м'яко стікала по моїй молодій шкірі.
«А я можу звикнути до цього», - подумав я, відчуваючи дотики любої в себе на голові.
Коли ми вийшли з ванни, Люсія простягнула мене два великих рушники. Вона показала, як обмотати волосся одним з них і як закріпити другий на своєму тілі. «У мене я власні цицьки, які я можу постійно розглядати!», - потішив я сам себе. Будучи хлопцем, я любив робити це, але тепер, чи я робитиму це зі своїми цицьками? Я міг відчувати їх, як вони смикаються під вагою рушника. «Як же це дивно, мати таке продовження свого тіла», - подумав я.
Люсія наказала мені сісти перед дзеркалом і взявши фен і щітку, прийнялась до роботи над моїм волоссям.
Я думав, що буду нудьгувати, але почав відчувати насолоду від того, що мене балує кохана особа. Вона все ще була найкрасивішою дівчиною і на додаток, була моєю найкрасивішою дівчиною!
Я подивився на себе в дзеркало. Моє обличчя стало меншим і більш компактним. Рот став малим, але губи були пухкими і великими. Підборіддя також зменшилось, а вилиці стали більш виразнішими. Моя шия була стрункою і готовою до укусів…
«Перестань думати про кусання!» - наказав я сам собі.
Я поглянув собі в очі, які тепер були такими ж червоними, як в Люсії. В цій малій квартирі було важко ствердити, але мені здавалось, що я став бачити все навколо краще, так, ніби я поміняв старий телевізор з кінескопом на суперсучасний LCD телевізор. Я без проблем бачив найдрібніші об'єкти в квартирі.
Після того, як моє волосся було висушене і зачесане, Люсія зв'язала його в кінський хвіст, залишивши невелику частину на чолі, так як бачив це в багатьох жінок. Я засунув пасемка волосся собі за вуха. Подивившись на себе в дзеркало, я відчув гордість за те, що маю таке красиве, блискуче, чорне, як смола, волосся. «Невже почалась емоційна зміна в жінку?» - подумав я.
У мене не було ніякого одягу, тому Люсія вибрала халат під стать моїм розмірам. Проблемою було те, що я був на п'ять сантиметрів вищим від неї і відповідно більший розміром. Тримаючи халат, я думав, що аж ніяк на впишусь в її одяг, але був здивований тим, як легко мені це вдалося. Єдиною проблемою були мої груди, які весь час намагались вирватись на волю. Сам халат був коротким і ледве прикривав мою попку, але це було краще ніж ніщо. Я нервово сів на край дивана, очікуючи, що Люсія знайде ще щось, що підійде на мене. «Сподіваюсь, що вона не запропонує мені якусь сукню, або щось подібне», - з острахом подумав я.
Через десять хвилин поруч зі мною лежала купа одягу, а Люсія з розчаруванням перебирала його. Врешті, вона простягнула мені відібрану білизну, щоб переконатись, як я буду виглядати в ній…
Трусики були легкими, але відчувались трішки тіснуватими. Я одразу ж покохав їх ніжний матеріал, що так приємно відчувався на моїй шкірі. А потім, Люсія вручила мені чорне бюст'є.
- Вибач, але мої бюстгальтери аж ніяк не підійдуть тобі, але ця штука зможе хоч якось підтримувати твої груди, якщо звичайно тобі вдасться їх приборкати, - зажартувала вона. Виглядало на те, що вся ця ситуація забавляла її.
Я взяв запропоноване і спробував одягнути його на себе. Люсія допомагала мені в цьому, стискаючи мої пружні і тверді груди.
- Ой! - скрикнув я, здригаючись. - Виглядає на те, що я повинен бути обережнішим з ними. Я почав відчувати себе погано, через те, що не був уважним в цьому питанні з своїми дівчатами в минулому.
Нарешті, ми впорались з топом, вмостивши моїх «дівчат». Нажаль, розмір одягу Люсії був замалий для мене, а тому з її топом, я почувався, так, ніби працював якоюсь офіціанткою в барі для дорослих.
- Ти це поважно? - застогнав я, розглядаючи себе в дзеркалі. Звідти на мене дивилась гаряча дівчина, але я особисто аж ніяк не був готовий вийти так на вулицю.
- Спробуй це, - з надією сказала моя кохана, простягаючи шкіряну куртку. Вона стискала мої груди, але незначно і, на додаток, закінчувалась трішки вище стегон.
- Цього повинно вистачити, поки ми не купимо дещо з одягу для тебе, - весело заявила вона. - А це для твоєї нижньої частини, - заявила Люсія, передаючи мені джинсову міні-спідницю з парою чорних колготок.
Я відкрив рота з наміром знову поскаржитись.
- Навіть нічого не говори!» - суворо наказала дівчина. - Одягай все і не протився. В мене немає ніяких штанів, в які могли б вміститись твої стегна.
Я зітхнув, здаючись.
- Та перестань. В мене було чотириста років на створення свого іміджу, - весело сказала вона.
- У мене немає антисептику, щоб очистити рану, - зітхнувши, ствердила вона. - Ти можеш отримати потужне зараження, - сказала Люсія, стискаючи голову руками.
- А як щодо холодної кип'яченої води? - запропонував я.
- Це буде краще, ніж нічого, - вона знизила плечима, підіймаючись.
- Почекай…, - зупинив я її. - А твоя слина? Вампіри, мабуть, не хочуть заразитись своєю їжею.
- Правда, але це не для тебе, - поважно відповіла вона.
- Але чому? Я довіряю тобі, - я схопив дівчину за руку, а вона злегка посміхнулась, опустивши голову. - Я все ще тобі подобаюсь? Після всього того, що ти бачив? - тихо пробурмотіла вона.
- Звичайно. Я думаю, що ти особлива, красива, загадкова і… небезпечна. Так як- будь-яка двадцятирічна дівчина, - сказав я, стискаючи її руку. Люсія опустилась поруч зі мною, захихотіла і грайливо вдарила мене.
- Ти відчуває прагнення, дивлячись на рану? - запитав я.
- Це як смакувати шоколад, - відповіла вона з посмішкою. - Я можу обходитись без цього, але чим довше я відчуваю кров, тим більше її прагну. Тому, не сильно розмахуй рукою перед моїм носом. Я можу не витримати.
- Продовжуй, - попросив я, з якоїсь причини відчуваючи, що дійсно хочу, щоб вона не зупинялась.
Люсія зітхнула і присунулась ближче. Вона нахилилась над ранами і, здавалась, насолоджувалась запахом. Її повні губи і язик почали рухатись по моїй руці, викликаючи більше лоскотання, ніж незручність. Раптом, я відчув, як на ці дотики зреагував мій пеніс в штанах. «Чому це так еротично?» - замислився я.
Я відкинув голову назад і закрив очі. Це виглядало на якусь сюрреалістичну картину в якій сексуальний вампір п'є мою кров!
А потім, я почув втомленість і запаморочення. «Чи це не від втрати крові?», - подумав я. «Хоча ні. Я не втратив її аж так багато. Я повинен відчувати тільки втому. То чому до неї додається і запаморочення? І чому мене все ще болить живіт?» - розмірковував я, відпливаючи у несвідомість…
6. Ніч
Я раптово прокинувся, намагаючись пригадати де знаходжусь. Коли я підняв голову, спогади нахлинули на мене. Я поглянув на свою руку. Рани на ній були майстерно доглянуті. Я сів, все ще відчуваючи сонливість. Люсія роздягнула мене, знявши мої штани, шкарпетки і взуття та накрила ковдрою. «Як мило з її боку», - подумав я.
Я почув звуки води, котрі долинали з ванної кімнати. Люсія, закінчивши зі мною, мабуть, вирішила змити з себе всю кров, справжню і штучну.
Я піднявся, відчуваючи спрагу та роздратування від тупої головної болі. Опинившись біля маленької кухні, я знайшов склянку і випив води. Мій живіть продовжував боліти, але вже не так сильно. Зрештою, я випив ще одну склянку води.
Годинник на стіні показував 3:50 ранку.
Вода в душі вимкнулась і через кілька хвилин, перед моїми очима повстала злегка мокра, але дуже чиста Люсія. Верх її тіла прикривала коротка майка, а на стегнах розмістились спокусливі трусики. Я не міг відірвати погляд від її ідеальної фігури.
- Як ти себе почуваєш? - запитав я її.
Вона виглядала на здивовану. - Е-е… Взагалі-то, це я повинна тебе про це запитати, - відповіла вона.
Я знизив плечима. Люсія посміхнулась у відповідь своєю глибокою, змістовною посмішкою закоханої дівчини. Вона підійшла і обійняла мене, а я відчув, що від душу, її тіло стало трішки теплішим.
- Давай, давай, лягаєм в ліжко, перш ніж я знову стану холодною, - сказала вона, посміхаючись.
Ми лягли обличчям один до одного, обійнявшись руками.
- Будь-ласка. Не ображайся, але… я відчуваю до тебе… Це якійсь чари чи щось подібне? - запинаючись запитав я.
Люсія тільки похитала головою. - Ні. Але коли людина зустрічає вампіра і закохується в нього, він ніби поєднується з ним, відчуває де той знаходиться, відчуває його емоції. Я клянусь, що не впливала на тебе. Між нами виник саме такий зв'язок, про який я говорила раніше.
- Гаразд, - прошепотів я, посміхаючись.
- Я знаю, що все це забагато для тебе, як на один раз, - сказала вона. - Ранком, я зроблю для тебе сніданок і розповім свою історію, обіцяю, - запевнила вона мене.
Ми лежали обіймаючись і притискаючись тілами. Наші губи були в кількох сантиметрах. Я все ще відчував цю кляту біль внизу тіла, але вона стала якоюсь тупою і тепер розміщалась в районі стегон, а ще, здавалось так, ніби в мене боліли м'язи. «Сподіваюсь, що вона мине, коли я висплюсь», - подумав я.
Я поцілував лоб Люсії, а потім смакував її губи. У відповідь, вона пристрасно почала цілувати мене. Я відчув сміливість і почав гризти її губи і виглядало на те, що їй це подобалось. Вона тихенько застогнала і намацала рукою мій затверділи пеніс під ковдрою.
Я сів і поцілував її в шию. Це викликало в неї бурну реакцію, її стогони стали голоснішими, а тіло напружилось.
«Ого! Це виглядає на її чутливе місце!» - подумав я.
Я поцілував шию сильніше, переміщуючись по ній вгору і вниз. Я навіть зімітував укус, несильно затискаючи шкіру зубами. Тіло дівчини сіпнулось так, ніби вона отримала оргазм. Люсія простогнала моє ім'я, важко дихаючи.
- Ммм… Робі! Ти навіть не уявляєш, як добре я себе відчуваю, - сказала вона, посміхаючись в темряві. Я поглянув на її обличчя, Люсія повернулась до стану вампіра і я міг бачити її червоні очі.
- Вибач, але мені дуже важко зосереджуватись на свої людській формі, коли я збуджуюсь, - тихо промовила вона.
- Не потрібно, - прошепотів я, цілуючи її в губи. - Ти прекрасна у будь-якій формі. Просто будь собою, - сказав я, продовжуючи цілувати її.
Вона щасливо посміхалась, демонструючи ідеально білі ікла, котрі злегка мерехтіли. Я допоміг зняти їй майку, а потім вона звиваючись, зняла з себе і мене спідню білизну.
Я опинився над Люсією, намагаючись попасти членом в її «шпаринку». Я нагнув голову і взяв в рот її казково збуджені соски, то покусуючи, то смокчучи, то лоскочучи їх. Коли я робив це, дівчина забавлялась своєю маленькою долонею з моїм членом, гладячи і ніжно стискаючи його.
Від моїх ласк, Люсія ставала все більш і більш збудженою, звиваючись на дивані. Нарешті, вона вже більше не могла витримати. Дивуючи мене своєю силою, вона обхопила мою талію своїми ногами і змусила мій пеніс торкнутись спраглих губ її піхви.
- Робе, ти мені потрібен. Я хочу чути тебе в собі, Прооошу!, - благала вона
Я не збирався відмовляти їй в цьому! Я штовхнув і обережно розвівши членом її статеві губи, увійшов в тугу та мокру «квітку».
Ми застогнали в унісон. Я почав рухатись вперед і назад, продовжуючи стогнати. Люсія «по повній програмі» використовувала свої стрункі і дуже сильні ноги, щоб примусити мене увійти в неї якнайглибше.
- Таак!… Ооох тааак!… Глибше!… Ще глибше! - вимагала вона. Я відчував, що дівчина ось-ось отримає свій наступний оргазм.
М'язи її піхви, слизької від соків, сильно стискали пеніс, змушуючи мене відчувати швидке наближення свого оргазму.
- Ммм… Ти зараз кінчиш, чи не так? - задихаючись запитала вона.
- Тааак, - простогнав я.
- Добре. Наповни моє лоно, прооошу! Зроби це! Не стримуй себе! - прошепотіла вона до мого вуха.
Нігті дівчини впились мені в спину, збільшуючи моє збудження. Біль біла такою…. приємною?
- Ооох! - моє тіло сіпнулось і я відчув, як гаряча сперма вривається в спраглу піхву моєї коханої вампірки.
Тіло Люсії застигло, вона голосно застогнала, відчуваючи власний потужний оргазм. М'язи піхви почали пульсувати, стискаючи мій пеніс. Дівчина вигнула шию і спину, демонструючи прекрасні цицьки і оголюючи свою смачну шию…
Я впав на неї, насолоджуючись власними посторгазмістичними відчуттями. Мій пеніс все ще перебував всередині неї. Люсія обвила мене своїми руками, втуляючись в мою шию. Мати гострі ікла в кількох міліметрах від власної шиї було так спокусливо і захоплююче. На додаток, вона насправді грайливо покусувала мене, посилаючи тремтіння по мої спині.
Зрештою, я скотився з Люсії, а вона, у відповідь, притулилась до моїх грудей.
- На добраніч. Я кохаю тебе, - прошепотів я.
Вона подивилась своїми червоними очима в мої очі. - Я також кохаю тебе.
Ми заснули, продовжуючи обіймати один одного…
7. Кров і ще більше крові
Цієї ночі в мене були кошмари. Люсія і я знову були в парку з трьома хуліганами. Але я був кимось іншим. Я не міг бачити своє тіло, але відчував, що щось в мені було не так. Щось фізично. Я відчував себе сильним і впевненим і… голодним. Я зрозумів, що можу бачити в темряві, так ніби дивився на світ через інфрачервону камеру. Всі мої почуття були дуже гострими і пов'язаними зі всім навколо.
- Вони твої, - посміхаючись сказала Люсія, вказуючи головою на трійку.
Я розсміявся і схопив шию першого. Моя рука була маленькою, але… сильною. Я з захватом спостерігав страх на його обличчі, коли сильніше стиснув шию. Його очі витріщились, а з горла видобувся жахливий хрип, коли я розчавив його горло.
Я продовжував посміхатися. - Так, люба. Ти чудова! Зроби це з наступним, - почув я голос Люсії.
Я схопив другого хлопця і високо підняв його. Він намагався схопити мене за руку, яка тримала його, тим часом я знайшов тонкими пальцями відповідне місце на грудній клітці хлопця і зі всієї сили впхнув свою руку в його тіло. Відчуваючи внутрішнє тепло, я швидким рухом знайшов його тремтяче серце і схопивши його, потягнув руку вниз, відчуваючи, як розриваються судини. Відпустивши бездиханне тіло, я з задоволення розглядав ще тепле серце в своїй долоні.
- Ммм! Спробуй його! - закричала Люсія в захваті.
Я знову засміявся і підніс серце до рота, виявляючи, що мої зуби стали дуже гострими. Я відірвав ними шматок м'яса, насолоджуючись кров'ю, котра стікала по підборіддю.
Наблизившись до третього хулігана, я вже знав, що маю робити. Той стояв на колінах, благаючи про пощаду. Повторюючи рухи Люсії, які я бачив раніше, я потягнув його за волосся, ривком відслоняючи шию. А потім, вкусив теплу і м'яку шкіру. Здавалось, кров прямо вибухнула мені в роті, а я швидко, як тільки міг, почав ковтати її, насолоджуючись сильним тиском червоної рідини, котра наповнювала мій рот…
* * *
Я прокинувся з криком, весь мокрий і з серцем, яке мало не вискочило з моєї грудної клітки.
Все ще гола Люсія відкрила очі.
- Робе, щось не так? - стурбовано запитала вона.
- Ні! - відповів я, намагаючись заспокоїтись. - Я мав дуже реалістичний кошмар. Я… Я думаю, що я був такою, як ти і я вбив отих покидьків. А ти стояла поруч і дивилась на все це.
І знову ця біль, але тепер вона розходилась від грудей і сягала до стегон. Я зігнувся від болю. Люсія виглядала на дуже настрашену.
- Робе…, - заїкаючись покликала вона мене.
Я подивився на неї, відчуваючи, як мої внутрішні органи ніби зав'язуються в вузол.
- Я… Я не знаю, як це сталося…, - Люсія дивилась на мене, глибоко дихаючи від страху.
- Ти про що? - запитав я в проміжках між імпульсами болю.
- Ти… Ти маєш всі симптоми трансформації. Я… маю на увазі зміни в вампіра.
«Що за хрінь?!» - подумки кричав я, але не почув жодного слова від дівчини, лише її широко розкриті очі дивились на мене зі страхом і шоком.
- Але я не знаю як…, - швидко продовжувала вона, з панікою в голосі. - Для того, щоб почались зміни, той повинен випити мою кров. І саме вона розпочинає процес. Але ти не пив моєї крові, правда? - зі сльозами на очах запитала Люсія.
«Зараза! Я зробив це!» - усвідомив я.
- Я зробив це, - видихнув я. - У парку… коли ти кінчала… ти прикусила губу і… я відчув смак твоєї крові, - заїкаючись сказав я.
- Ох, Робе!… Мені так прикро…, - вона вже не плакала, а ридала, гладячи моє волосся.
Я не знав, що думати про це. Я відчував фізичну біль, яка розходилась з мого живота. Я заціпенів. Вампір! Я перетворююсь в вампіра!
Люсія трішки заспокоїлась. - Робе… Те, що ти відчуваєш є початком твоїх змін. Нажаль, їх не можна зупинити, - тихо промовила вона. - Але я можу допомогти тобі перенести цей біль. Ти… Тобі потрібно пити кров. Ти випив тільки кілька краплин, тому твоє тіло так болить… Я не знаю, як довго це триватиме… Якщо нічого не робити…, ти можеш померти. Ось, випий ще моєї крові, це полегшить твій біль і зміни не будуть такими раптовими. Теоретично.
- Теоретично? - ахнув я.
- Я ніколи нікого не змінювала. Тільки спостерігала за іншими, - сумно ствердила вона. - Робе, вибач мені. Я повинна ненавидіти себе за те, що зробила тобі. Я не повинна була заходити до цього бару, - засмучено говорила дівчина. Вона виглядала такою зворушливою, коли намагалась вибачитись переді мною.
Я зробив пару глибоких вдихів, намагаючись заблокувати біль в тілі і знову тверезо думати. - Якщо я нічого не робитиму, то помру в муках, або скорюсь долі і почну пити твою кров, - сказав я.
Вона кивнула, знову повернувшись до своєї людської іпостасі. Я припустив, що це повинно було увійти в її звичку: виглядати як людина, а не вампір.
- Я хотіла б бути егоїсткою і змусити тебе пити мою кров, тільки для того, щоб ти не помер. Але я не можу цього зробити. Якщо ти не хочеш провести решту свого життя, як я… я зрозумію, - тихо промовила вона, взявши мене за руки. - Але, якщо ти приєднаєшся до мене, я буду твоєю, буду кохати тебе так довго, як довго ми житимемо.
Біль знову почала повертатись, а моє серце шалено забилось. Я намагався ясно думати. «Я не хочу помирати! Не зараз. Не після розтавання з моєю дівчиною. Я хочу бути з Люсією. Все, що я можу ствердити: моє життя стане цілком іншим, ніж раніше», - швидко розмірковував я, намагаючись обігнати біль в собі. «Виходить, у мене є тільки один вибір».
- Я питиму твою кров, - прохрипів я.
Її очі загорілись. - Насправді? Ти впевнений в цьому?
Я кивнув головою.
- Спасибі, любий… Мені так прикро, що все це трапилось, - вона поцілувала мене.
Дівчина допомогла мені сісти на диван, а потім встала голою переді мною. Вона підняла ліву руку і використовуючи гострий ніготь правого великого пальця, зробила рану довжиною п'ять сантиметрів на блідій шкірі. Яскраво-червона кров відразу ж почала сочитись з розрізу. Вона піднесла руку до мого рота.
«Це воно», - подумав я. «Назад дороги не буде».
Я приклав губи до її рани і почав смоктати. Кров Люсії, солодка на смак, відразу ж заповнила мій рот. Зробивши перший ковток, я відчув, як кров стікає в мій зболілий шлунок. При другому ковтку, я відчув, як вона опиняється в моїй кишці. Вона заспокоювала все, до чого торкалась, даруючи мені величезне відчуття полегшення і спокою.
Я насправді почав стогнати, відчуваючи себе добре, особливо в порівнянні з кількома хвилинами до цього. Я продовжував пити кров дівчини, відчуваючи, що мої зуби стали гострішими.
«Це як холодна вода в спекотний день, після важкої роботи!» - подумав я.
Я смоктав кров, а моє дихання сповільнювалось так само як і мій пульс. Я відчував, як моє серце ставало сильнішим. Минуло, мабуть, п'ять хвилин і Люсія обережно забрала руку від мого рота.
Я сидів, насолоджуючись моментом спокою після бурі болю.
Люсія поцілувала мене в щоку, злизуючи кров, яка стікала по моєму підборіддю.
Я подивився на неї знизу вгору. Її обличчя все ще було червоне від сліз, але вона виглядала на щасливу.
Я не знав, що сказати чи думати. Зараз, я просто насолоджувався відсутністю болю, яка вже не розривала моє тіло.
- Лягай, коханий, - тихо сказала вона. - Відпочивай, а я розповім тобі про своє життя, щоб ти все зрозумів…
8. Історія Люсії
- Я народилась в 1604 році, в Румунії. Моя сім'я була дуже бідною… Мати померла, коли мені було шістнадцять… Батько швидко позбавився мене, продавши до борделю за кілька монет. Відтоді я не бачила його… Мій перший раз був огидним… Але там я довго не перебувала. Однієї ночі прибув Він. Разом з іншими дівчатами. Власник борделю був наляканий до смерті. Я пам'ятаю вираз обличчя власника навіть зараз. Він зажадав, щоб всі дівчата з борделю вишикувались перед ним. Він ходив перед нами, розглядаючи кожну з нас своїми пронизливими чорними очима. Він не дивився на наші тіла, лише на обличчя…
Звичайно, я розуміла, хто був перед нами. В наш час, одні називають його Дракулою, хоча так всі почали називати його лише після його смерті. Фільми показують його, як свого роду джентльмена темної сторони, але він був скоріше кримінальними босом. Він заробляв гроші на продажі людей, кришуванні і шантажі. В нього не було ні совісті, ні каяття, а навіть, як дехто говорив, і душі.
У всякому випадку, Він вибрав мене, кинувши власнику кілька монет, перш ніж той помер від його дівчат. Він взяв мене за руку і завів до карети, а через кілька хвилин до нас приєднались його «фурії».
Він привіз мене до свого замку і виділив мені кімнату, де я знайшла красивий одяг і дорогоцінності. Він годував мене, купав мене, говорив, що кохає мене. Він не мав жодних гальм в брехні, щоб отримати те, що хотів. Він говорив мені, що я красивіша від інших. І я вірила йому! А що ще залишалось робити шістнадцятирічній дівчині, коли вона чує такі слова? Я була, як Попелюшка. З помивачки і сексуальної рабині, я стала принцесою. Однієї ночі він прийшов і почав кохатись зі мною… Я потім змінив мене…
Оскільки Він був першим, він міг перетворювати людину в вампіра протягом кількох годин, а не днів. Найкраще перетворювати коли людина має більше двадцяти одного року. Це, мабуть, якось пов'язано з доростанням, сексуальним і фізичним. З цього часу, я старію на один рік кожні сто років.
Я приєдналась до інших дівчат, ставши Його красивою служкою. Як правило, ми задовільняли всі Його фантазії, кожну потребу. А ще, ми допомагали вести Його бізнес, вбиваючи кого треба, погрожуючи і стягуючи борги.
Це тривало приблизно п'ятдесят років.
Але Він був своїм ворогом. Його жадібність ставала все більшою і більшою. Місцеві жителі ненавиділи Його більше, ніж нас. Коли нас стало п'ятнадцять, селянам вдалось вбити п'ятьох з нас протягом лише одного місяця. А потім, Він став параноїком і ми почали ненавидіти його так само, як люди з навколишніх сіл і міст. Він був схиблений на контролі над нами, але це згубило його. Він вбив одну з нас, після того, як виявив, що вона сама перетворила людину. Це було суворо заборонено, оскільки Він не хотів мати конкуренції і був страшенно ревнивим в цьому питанні.
Через кілька днів, наша дев'ятка спокусила Його під-час оргії. Ми розірвали його тіло на шматки і випили всю його кров. Після всього, ми виставили його голову в селі, як гарантію, що наше життя буде в безпеці.
Ми жили в невеликому будинку деякий час, намагаючись розібратись в своєму житті, вирішити, що робити далі. Одна з нас зустріла чоловіка і спробувала перетворити його щоб мати змогу нормально жити разом до кінця своїх днів. І саме тоді, ми виявили прокляття, яке Він наклав на нас - будь-яка людина, яку ми змінимо, стає жінкою…
9. Жінка?
- Жінкою? - я ахнув і знову сів.
Люсія мала дуже винуватий погляд на своєму красивому обличчі. - Мені дуже шкода, але я не говорила тобі про це, бо не хотіла ризикувати… Я розумію, що це егоїстично з мого боку, але я не могла, не хотіла втратити тебе. Я шукала тебе чотириста років! - вона опустила голову, а сльози знову потекли по її обличчю.
Я ліг назад, не знаючи, що думати про все це.
- Жінка, - знову повторив я.
- Я все ще кохаю тебе, - промовила Люсія, давлячись сльозами.
Я дивився на стелю, намагаючись все поскладати в своїй голові.
- Мені потрібно одягнутись, - врешті промовила дівчина. - Якщо тобі щось потрібно, скажи.
Я мовчав, одночасно прислуховуючись, як вона відкривала кілька шухляд, а потім пішла до ванної кімнати.
«Чи я повинен сердитись на неї?… Бути вдячним?… Боятись всього цього?… Чи смерть в заміну життя, як жінка, є привальним вибором?… Люсія не хотіла змінювати мене. Але вона не говорила всю правду про зміни… З іншого боку, робила все, щоб врятувати мене… Якщо б вона хотіла змінити мене, то вибрала простіший шлях для цього. Вона була егоїстичною, але лише тому що кохала мене…», - розмірковував я.
Я зітхнув і сів на край дивана. Я був наляканий поверненням болі, але все ще відчував позитивний вплив крові Люсії. Я уявив собі, як починаю фізично змінюватись.
Я підійшов до великого дзеркала на стіні і подивився на себе, все ще голого. Я розглядав кожен сантиметр свого тіла, повертаючись в різні сторони. Мої стегна стали ніби більшими, а волосся на тілі ніби рідшим. Здавалось, що мої ноги стали стрункішими, а плечі вужчими. Всі ці зміни були ледь помітними, але вони відбувались.
Я поглянув на своє обличчя. Жодного волоска на ньому, хоча зранку я завжди мушу голитись. Щодо очей, то вони ще не змінились. «Я повинен змити рештки штучної крові з своєї шиї», - подумки ствердив я, а потім відкрив рота. - Ого! А мої зуби змінились! - вголос сказав я. В мене з'явились смертельні ікла і коли я торкнувся їх, то почув, що вони були безсумнівно гострими!
«Вони… вони мені подобаються! Саме так! Я кохаю їх!» - раптом подумав я. Перед очима виникла картина, як я кусаю ними когось… «Це якось неправильно. Завдавати іншій людині смерть. Але поганці заслуговують на неї. Чи не так? Це краще, ніж дозволити їм гнобити невинних людей, чи утримувати їх у в'язницях за наші гроші. Сподіваюсь, що ми робитимемо це не щоночі. Я повинен розпитати Люсію про все докладно», - подумав я.
«Мені доведеться звикати бути жінкою! Займатись волоссям, робити макіяж, вибирати одяг, овуляція… Цікаво, вампірки мають її чи ні?» - я здригнувся від цієї думки. «Як я буду виглядати? Чи я буду красивою і зможу впоратися зі всім цим? Чи хлопці будуть оглядатись за мною?»
Я почав сумніватись в тому, що зробив правильно, прийнявши руку Люсії. Але що б було, якби я не зробив цього? Якщо мене не пов'язали б з трьома мерцями в парку, то я був би змушений повернутись до звичного життя і колег по роботі. А далі? Завдавати собі тортури спогадами про бувшу? Повільно помирати з нудьги, розмірковуючи щоб сталось, якби я не прийняв руку Люсії?
Я зітхнув.
Я не знав, як довго я стояв перед дзеркалом, розглядаючи себе. Я повернувся до реальності, коли почув, як відкриваються двері до ванної кімнати і звідти виходить моя кохана. Її волосся було ідеально прямим, розходячись по обидві сторони голови. Вона мала на собі білий жилет і пуш-ап бюстгальтер, який візуально збільшував розмір її грудей. Щільні, рвані, сині джинси обіймали її милу попку. Зараз вона перебувала в своїй людській постаті. «Важко ламати звичку, яку вироблялось чотириста років», - подумав я, розглядаючи її.
Люсія поглянула на мене.
- Вже почалось, - ствердила вона. - Мабуть все це не займе багато часу.
Я кивнув. - Ти обіцяєш піклуватись мною? - запитав я стурбованим голосом.
- До самої смерті, - урочисто відповіла вона.
- І обіцяй мені, що ніколи не дозволиш мені вбити невинну людину, - суворо і поважно сказав я, дивлячись їй прямо в очі.
- Обіцяю, - відповіла вона, дивлячись в мої очі. Я повірив їй.
Я змусив себе посміхнутись і простягнув до неї руки, а моя люба відразу ж кинулась в них. Я зрозумів, що став трішки коротшим, а ще, тепер її тіло не відчувалось таким холодним. «Можливо, моя температура також падає», - подумав я. «Як вона приємно пахне», - подумки ствердив я і зрозумів, що можу розрізняти різні запахи! Це неможливо було описати. Вона пахла пристрастю, силою, коханням! «Як я міг сумніватись в тому, що вибрав життя з нею?» - подумки ствердив я.
Люсія поглянула на мої рани. На їх місця виднілись рубці.
- Тобі напевно не потрібне буде більше це, - сказала вона, відриваючи пов'язку.
- Нічого собі, - вигукнув я. Ще вісім годин тому, на цьому місці були глибокі рани, а тепер виднілись бліді лінії. Люсія невеликими ножицями акуратно розрізали шви і витягнула нитки.
- Люсія, е-е… вибач, якщо це дурне питання, але чи ми не згоримо від сонячного проміння?
- Ні. Це все нісенітниця створена на вжиток кінематографа, - засміялась вона. - Так само, як часник, хрести, освячена вода і тому подібне. Не турбуйся про це. Це тільки міф. Суміш різних оповідань і старих забобонів з тих часів, коли я і мої сестри працювали на Нього. Одне велике пшик. Хоча дерево в наше серце може викликати смерть, але від масивної травми серця. Будь-яка масивна травма може нас вбити, так само, як декапітація. Ми можемо вижити від кулі, але не від великої їх кількості одночасно. Ага. І ми не перетворюємось в кажанів. Я з сестрами так говорили селянам, щоб настрашити їх, щоб вони думали, що ми їх шпигуємо. Взагалі-то, нас дуже, дуже важко вбити, але не неможливо.
Вона мило посміхнулась. Я повинен був розсміятись від такого пояснення, але відчував повагу до того, що приєднуюсь до вищих істот. Я усвідомив, що буду жити довго, стану сильнішим, скоріш сильнішою і буду однією з найнебезпечніших істот на планеті. На додаток стану неймовірно привабливою дівчиною, яка ніколи не хворітиме. Список переваг був довгий, майже нескінчений…
10. Зміни
Я взяв довгу, гарячу ванну, щоб розслабитись і поніжитись останком ночі, заодно змити з себе рештки прикиду на Хелловін. Люсія вийшла, щоб позбутись нашого одягу і взуття, котре ми носили вчора вечером, позбутись будь-яких доказів, які б привели до нас. Мене могли вичислити по крові, яку я залишив там, на місці, але навіть, якщо їм це вдасться і вони вийдуть на мене, старого мене вже не буде, старий я зникну. Окрім того, мій одяг вже не буде мені потрібен…
«От лайно», - подумав я. «Я поводжусь так, ніби очікую на смертний вирок. Я повинен дивитись на все це, як на початок нового життя, на новий старт». Мої емоції то сягали нових висот, то опадали «нижче плінтуса», а я ледве міг контролювати їх. В одну хвилину, я відчував збудження від того, що надходить, а в іншу хвилину починав сумніватись в тому, чи все, що я зробив, зробив правильно. Виглядало на те, що мною почали керувати жіночі гормони.
Я зітхнув.
Я опустився глибше у ванну, сягаючи підборіддям до води. Я закрив очі і спробував очистити свою голову за допомоги медитації. Я уявив своє улюблене приморське селище на південному березі Англії, в оточені красивих і високих кліфів, котрі тягнулись на двадцять п'ять кілометрів і сягали двісті метрів у висоту, даруючи чарівний вид на море. Я кохав сидіти на пляжі, їсти рибу і чіпси, гуляти на свіжому повітрі та слухати звуки хвиль, які накочувались на берег. Всякий раз, коли голова забивалась різною глупотою, я подумки переносився туди і отримував розраду. Цього разу, я уявив поруч Люсію, яка міцно обіймала мене.
Тоді, мій розум почав шукати відповіді на питання і я почав думати на тим, як я буду виглядати, який одяг носитиму, щоб відчувати себе комфортно. Раптом, я захочу одягати спідниці та сукні? Я ніколи на одягав бюстгальтер на себе. А ще макіяж! Як же все це виглядає заплутано! Я ніколи не розумів, як дівчата розбираються зі всім цим.
Розмірковуючи, я, мабуть, заснув і прокинувся коли почув, як Люсія входить до квартири. Вода стала холодною, а шкіра на руках зморщилась. На моїх жіночих руках!
Відпочиваючи, я скоріш за все, пришвидшив зміни!
Я поглянув на руки і побачив довгі і тонкі пальці, а ідеально доглянуті нігті виступали майже на півсантиметра. Я сів і швидко поглянув вниз.
У мене з'явились цицьки!
- Нічого собі! - викрикнув я і порухав тілом, відчуваючи їх вагу. Дивлячись на них зверху, мені здалось, що вони виглядають великими, мабуть розмір «36D».
Коли я вилаявся, розглядаючи власні груди, то десь в голові усвідомив, що мій голос також змінився, ставши вищим, жіночнішим і молодим. Я здригнувся і приклав руки до своїх грудей, оцінюючи їх форму та придивляючись соскам, які стверднули від холодної води.
Рух від мого сідання у ванні, скаламутив воду, яка почала рухатися між моїми ногами. Я відчував, як вона тече між ними, але не відчував яєць і пеніса. Коли вода заспокоїлась, я подивився далі вниз, повз груди. Під водою я міг розгледіти щілину між ідеально стрункими і спокусливими стегнами, без жодної ознаки целюліту.
Я схуднув в районі талії, а мій живіть став абсолютно пласким. Ноги виглядали коротшими, особливо в порівнянні з моїми чоловічими ногами. Все волосся на тілі зникло, окрім того, що на голові. Якраз там його стало багато і воно відчувалось важчим, товщим і довшим. Сягнув рукою до нього, я виявив, що волосся стало таки довшим і розсипалось по краю ванни, в якій я заснув. Воно заплуталось, а частина його була мокрим.
«Як же я зі всім цим розберусь?» - з тривогою подумав я.
Люсія постукала в двері і увійшла.
- Все нормально, Ро… Ого! - вигукнула вона, коли побачила нову мене. Я дивився на її роззявлений від шоку рот. - Неймовірно, - прошепотіла вона. - Це відбулось так швидко! Вибач мені, що я була змушена покинути тебе.
- Та все нормально…, - пробурмотів я, прислуховуючись до свого нового голосу.
- Піднімись, люба, - солодко попросила Люсія і запропонувала свою руку, щоб підтримати мене.
- Ох, ні! - викрикнув я, коли моє мокре волосся сягнуло попереку.
Люсія здивовано дивилась на мене, продовжуючи посміхатись. Я почував себе ніяково. Моя шкіра відчувала найменший рух повітря, а на додаток, неймовірно красива дівчина розглядала мене.
- Я… Мені дуже прикро, - знову вибачалась вона. - Але ти… нічого собі! Навіть не так. Ти досконала! Абсолютно приголомшлива!
Я відчув, що починаю червоніти від збентеження.
- Я думала, що все це займе більше часу…, - пробурмотів я.
- Так само, як і я, - посміхаючись відповіла вона. - І я починаю ревнувати тебе до твої грудей, - захихотіла вона. Мої груди дійсно були на розмір більше ніж у неї.
Я взяв груди в долоні, відчуваючи їх вагу. «А вони досить ефектні!» - подумки визнав я. Я доторкнувся до твердих сосків і відразу ж відчув, як затремтіло все моє тіло, ніби електричний струм пройшов через нього. - Які ж вони чутливі! - несвідомо вигукнув я.
Але я все ще не був емоційно готовий до цього тіла…
- Гаразд, - сказала Люсія, намагаючись розплутати моє довге волосся. - Тобі потрібен шампунь, кондиціонер і хороша щітка, в іншому разі, заплутане волосся не можна буде розплутати. Ти навіть не уявляєш, як важко розчесати заплутане волосся! То ти готовий до першого уроку, як бути жінкою?
- Ні, але в мене немає жодного вибору, - відповів я, змушуючи себе посміхнутись.
Взагалі-то, я міг би відрізати його ножицями, але напевно зіпсував його ще більше.
Люсія зайшла у ванну і взяла змішувач, а потім почала мити волосся шампунем та кондиціонером.
Я відчував себе фантастично, коли вода м'яко стікала по моїй молодій шкірі.
«А я можу звикнути до цього», - подумав я, відчуваючи дотики любої в себе на голові.
Коли ми вийшли з ванни, Люсія простягнула мене два великих рушники. Вона показала, як обмотати волосся одним з них і як закріпити другий на своєму тілі. «У мене я власні цицьки, які я можу постійно розглядати!», - потішив я сам себе. Будучи хлопцем, я любив робити це, але тепер, чи я робитиму це зі своїми цицьками? Я міг відчувати їх, як вони смикаються під вагою рушника. «Як же це дивно, мати таке продовження свого тіла», - подумав я.
Люсія наказала мені сісти перед дзеркалом і взявши фен і щітку, прийнялась до роботи над моїм волоссям.
Я думав, що буду нудьгувати, але почав відчувати насолоду від того, що мене балує кохана особа. Вона все ще була найкрасивішою дівчиною і на додаток, була моєю найкрасивішою дівчиною!
Я подивився на себе в дзеркало. Моє обличчя стало меншим і більш компактним. Рот став малим, але губи були пухкими і великими. Підборіддя також зменшилось, а вилиці стали більш виразнішими. Моя шия була стрункою і готовою до укусів…
«Перестань думати про кусання!» - наказав я сам собі.
Я поглянув собі в очі, які тепер були такими ж червоними, як в Люсії. В цій малій квартирі було важко ствердити, але мені здавалось, що я став бачити все навколо краще, так, ніби я поміняв старий телевізор з кінескопом на суперсучасний LCD телевізор. Я без проблем бачив найдрібніші об'єкти в квартирі.
Після того, як моє волосся було висушене і зачесане, Люсія зв'язала його в кінський хвіст, залишивши невелику частину на чолі, так як бачив це в багатьох жінок. Я засунув пасемка волосся собі за вуха. Подивившись на себе в дзеркало, я відчув гордість за те, що маю таке красиве, блискуче, чорне, як смола, волосся. «Невже почалась емоційна зміна в жінку?» - подумав я.
У мене не було ніякого одягу, тому Люсія вибрала халат під стать моїм розмірам. Проблемою було те, що я був на п'ять сантиметрів вищим від неї і відповідно більший розміром. Тримаючи халат, я думав, що аж ніяк на впишусь в її одяг, але був здивований тим, як легко мені це вдалося. Єдиною проблемою були мої груди, які весь час намагались вирватись на волю. Сам халат був коротким і ледве прикривав мою попку, але це було краще ніж ніщо. Я нервово сів на край дивана, очікуючи, що Люсія знайде ще щось, що підійде на мене. «Сподіваюсь, що вона не запропонує мені якусь сукню, або щось подібне», - з острахом подумав я.
Через десять хвилин поруч зі мною лежала купа одягу, а Люсія з розчаруванням перебирала його. Врешті, вона простягнула мені відібрану білизну, щоб переконатись, як я буду виглядати в ній…
Трусики були легкими, але відчувались трішки тіснуватими. Я одразу ж покохав їх ніжний матеріал, що так приємно відчувався на моїй шкірі. А потім, Люсія вручила мені чорне бюст'є.
- Вибач, але мої бюстгальтери аж ніяк не підійдуть тобі, але ця штука зможе хоч якось підтримувати твої груди, якщо звичайно тобі вдасться їх приборкати, - зажартувала вона. Виглядало на те, що вся ця ситуація забавляла її.
Я взяв запропоноване і спробував одягнути його на себе. Люсія допомагала мені в цьому, стискаючи мої пружні і тверді груди.
- Ой! - скрикнув я, здригаючись. - Виглядає на те, що я повинен бути обережнішим з ними. Я почав відчувати себе погано, через те, що не був уважним в цьому питанні з своїми дівчатами в минулому.
Нарешті, ми впорались з топом, вмостивши моїх «дівчат». Нажаль, розмір одягу Люсії був замалий для мене, а тому з її топом, я почувався, так, ніби працював якоюсь офіціанткою в барі для дорослих.
- Ти це поважно? - застогнав я, розглядаючи себе в дзеркалі. Звідти на мене дивилась гаряча дівчина, але я особисто аж ніяк не був готовий вийти так на вулицю.
- Спробуй це, - з надією сказала моя кохана, простягаючи шкіряну куртку. Вона стискала мої груди, але незначно і, на додаток, закінчувалась трішки вище стегон.
- Цього повинно вистачити, поки ми не купимо дещо з одягу для тебе, - весело заявила вона. - А це для твоєї нижньої частини, - заявила Люсія, передаючи мені джинсову міні-спідницю з парою чорних колготок.
Я відкрив рота з наміром знову поскаржитись.
- Навіть нічого не говори!» - суворо наказала дівчина. - Одягай все і не протився. В мене немає ніяких штанів, в які могли б вміститись твої стегна.
Я зітхнув, здаючись.
- Та перестань. В мене було чотириста років на створення свого іміджу, - весело сказала вона.
Люсія показала мені, як натягувати колготки. Признаюсь, мені навіть сподобалось, як вони тягнулись по моїх ногах з ідеально гладкою шкірою, як приємно вони стискали їх. Коли я одягнув міні-спідницю, то виявив, що та сягала мені до середини стегна. Я знову подивився на себе в дзеркало, повертаючись вліво і вправо.
- Гаразд. Визнаю, я виглядаю навіть нічого собі, - ствердив я, зітхнувши.
- Чудово! - захихотіла моя мертва подруга.
Я пройшовся по квартирі, оцінюючи нові відчуття. Я опустив замок на куртці і мої цицьки одразу ж вискочили наверх. Коли я ходив, то відчував, як рухається моя попка в тісних обіймах спідниці. На додаток, вона обмежувала мої кроки, які тепер стали коротшими. Але, незважаючи на все це, я відчував себе неймовірно добре!
- Спробуй це, - сказала Люсія, яка була щасливо від того, що я без проблем сприйняв жіночий одяг. Вона простягнула мені пару чорних туфель.
Я сів на край дивану і одягнув одну з них, рухаючи пальцями так, щоб нога без проблем опинилась всередині.
- Вибач, але це найбільше взуття, яке є в мене. Це четвірка, але в тебе, я думаю, буде п'ятірка, - вибачались моя люба.
- Вони підійдуть, але не надовго, - відповів я, відчуваючи, як пальці зігнулись всередині.
- То ми йдемо на покупки? - запитала Люсія. - У нас є ще дві години, перш ніж магазини закриються. Ми можемо відвідати супермаркет. Там є магазини з одягом і взуттям. А ще, тобі потрібно буде відвідати перукаря.
Від усіх цих планів, я мабуть, виглядав настрашеним..
- Перестань. Ми повинні зробити це. Тобі потрібен одяг. Вихід на місто - це зараз найкраще для тебе. Ти не можеш решту життя застрягнути тут. Світ чекає на нас!
- Гаразд, - неохоче відповів я. - Я просто сподіваюсь, що в мене не буде спокуси вкусити якусь випадкову особу…
11. Моя кохана - мисливець!
- Е-е, Люсія, а як щодо цього, - запитав я, вказуючи на моє обличчя вампіра. - Я буду сильно кидатись в очі.
- Я покажу тобі, як змінити його. Ти повинен виходити, тобі потрібен одяг і досить скоро, тобі потрібно буде навчитись правильно харчуватись.
«Вона мала на увазі людей? Я повинен відібрати в якоїсь людини життя?» - налякано подумав я. «Чудово!» Я був здивований моєю реакцією на її слова. Думка про пошук їжі, викликав в мене захват. Відчуття як мої зуби тонуть в теплу плоть, як я смокчу кров було таким приємним!
- Дивись, - сказала вона, змушуючи мене знову поглянути в дзеркало. - Змінитись дуже легко. Уяви собі якусь дівчину і зосередь свої думки на цьому образі
Через мить, я виглядав, як звичайна, але дуже спокуслива дівчина в віці щось біля двадцяти п'яти років.
- Нічого собі! Це було легко! - захихотів я.
- Роби це завжди, коли відчуватимеш, що втрачаєш фокус над тілом. Але я впевнена, що все буде в порядку. Це швидко стає нашою другою натурою, - сказала Люсія, передаючи мені стильні сонцезахисні окуляри. - Я вірю в тебе.
Ми вийшли з квартири, тримаючись за руки. Моє серце калатало від хвилювання, а нерви були напружені до країв. «Я ось-ось вийду на люди! Вони будуть розмовляти зі мною. Мені потрібно більше часу, щоб пристосуватись до всього цього», - з острахом розмірковував я. Але Люсія виглядала впевнено, переконуючи мене своїм виглядом, що все буде в порядку. «Якщо я буду потребувати їжу, то вона допоможе мені в цьому», - запевняв я сам себе.
Ми пройшли по коридору і вийшли на сходи. Все це було цілком новим для мене. Мої цицьки підстрибували в такт кроків, даруючи мені дивне та нове відчуття. Було трішки боляче, але я відчував себе настільки незвично, що майже не звертав уваги на незручності.
Люсія подивилась на мене. - Знаєш, я насправді починаю ревнувати через ці твої груди, - прошепотіла вона з смішком і нахабною посмішкою.
Я відкрив рота, симулюючи шок. Мої цицьки дійсно були трішки більшими, ніж в Люсії і вони ідеально підходили до моєї фігури.
Я застібнув куртку, намагаючись приборкати груди. Саме тоді, ми вийшли на пізно-осінню вулицю. Навколо нікого не було і я зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїти свої нерви.
- Намагайся впевнено ставити кроки, - сказала Люсія. - Тримай голову і спину прямо та поводься природно: не думай про все це. Віддайся підсвідомості.
Я зробив так, як вона говорила, намагаючись перемкнутись на інші думки і не думати про те, що я ходжу, як якийсь робот. Я відчував, як рухається моя попка, як погойдуються стегна, коли я почав йти, як звичайна дівчина.
Підійшовши до машини, ми сіли і попрямували до супермаркету.
- Ти можеш дозволити собі купувати одяг для мене? - запитав я. - Я припускаю, що не зможу користуватись своїми банківськими картками. Я навіть не запитав тебе, чи ти взагалі працюєш?
- Іноді працюю, якщо мені стає нудно. В якомусь кафе чи магазині. Але не турбуйся про гроші. Не хочу хвалитись, але в мене є рахунок з п'ятьма нулями на Кайманах. Після війни, я працювала в якості детектива, розшукуючи військових злочинців.
- Ого. Нічого собі. Це мабуть було весело! - сказав я посміхаючись і уявляючи, як моя кохана дарує їм страшну смерть.
Люсія посміхнулась у відповідь і продовжувала. - Мене найняли кілька різних сімей, котрі постраждали під-час війни. Я повертала їм втрачені предмети та надавала докази смерті їх оправців, отримуючи за це додаткову премію.
Протягом десяти років, я знайшла багатьох з тих, хто намагався почати нове життя по всій Європі, Америках, а навіть в Австралії. Тих, кого знайшли та арештували представники держав переможців могли б вважати себе за щасливчиків, - говорила моя кохана з злою посмішкою на обличчі.
- Виявилось, що всі вони сильні тільки на словах. Але коли я тримала їх в своїх руках, вони виглядали так само слабкими, як інші чоловіки, особливо, коли показуєш їм їх власні нутрощі, перш ніж вони помруть…, - поважно промовила Люсія. А я відчув, як мій рот почав наповнюватись слиною від самої думки про кров.
- У всякому разі, я маю певного знайомого, який спеціалізується в створенні нових документів. Він неприємна людина, але і такі особи потрібні, - дівчина знизила плечима.
- Незважаючи на власні поважні ощадності, я живу так, щоб не привертати до себе уваги. Купувати великі будинки чи супер автомобілі - це не моє. Між іншим, нам потрібно буде відвідати його найближчим часом, щоб отримати нові документи для тебе. Він виробить тобі паспорт, водійські права, свідоцтво про народження.
- Він гідний довіри? - запитав я.
- Він знає історію одного з своїх бувших клієнтів, з яким я «попрацювала». Бізнес того був цілковито зруйнованим. Він знає наскільки я хороша у відстеженні людей і що я робила з ними…, - відповіла вона.
- Зрозуміло, - сказав я, киваючи головою.
- В тебе є якась ідея щодо нового імені? - запитала вона.
Зараза, я навіть не замислювався над цим.
- Ох… Ти права. А яке ім'я підходить для мене? - запитав я у відповідь.
- А які імена тобі подобаються на слух? - в свою чергу запитала вона.
Я на хвилину замислився.
- Хлоя, Лорен, Мак, Бет…, - вимовляв я жіночі імена.
Люсія захихотіла.
- Що? - запитав я, відчуваючи зніяковіння.
- Вампіриця Поппі, - сказала вона, знову захихотівши.
- Якщо так, то я повинен називати тебе, щось на кшталт Есмеральда - руйнівниця? - заявив я саркастично, відчуваючи, як мої емоції зростають.
Ми заїхали на стоянку, Люсія швидко запаркувалась і повернулась до мене.
Крізь сльози я дивився на неї і відчував злість. Дівчина дивилась на мене, намагаючись знайти відповідні слова. Я сидів прямо, а сльози стікали по моєму обличчі і капали на куртку.
- Я… Мені прикро. Вибач, люба, - тихо промовила Люсія. - Я була так поглинута своїми думками, що забула: ти не тільки вампір, але і молода дівчина з великою кількість нових емоцій і гормонів.
На її очах також з'явились сльози.
- Я шкодую, що була нечутлива… Я припускаю, що була такою збудженою, що знайшла тебе,… що перестала сприймати все навколо, так, як робила це раніше. Якщо хочеш, я сама піду і все куплю для тебе, - промовила вона, витираючи сльози.
- Все в порядку, - відповів я. - Я мушу до всього цього звикнути. Ну, ти розумієш, про що я.
Люсія поклала ліву руку мені на плече і міцно обійняла.
- Я розумію, що ти маєш на увазі. Обіцяю, я буду піклуватись про тебе. Я кохаю тебе, - прошепотіла вона мені до вуха.
- Я також кохаю тебе, - відповів я.
- Ага. І Мак красиве ім'я, - ствердила дівчина, посміхаючись.
Я посміхнувся у відповідь. Ми продовжували обійматись і ніжно торкатись лобами.
Вона лагідно погладила мене по щоці, а потім поцілувала в уста. Я закляк на мить і відповів на поцілунок. Мої губи відчувались по-іншому, м'якіше і повніше ніж до цього часу. Вона замовкла і посміхалась до мене, так само як я до неї.
Я глибоко вдихнув і ми вийшли з машини. Люсія підійшла до мене і впевнено взяла руку, солодко посміхаючись до мене.
«Гаразд. Все буде добре. Я дівчина. І саме зараз, я прямую на покупки одягу для себе. Відтепер, я повинен думати як дівчина. Все, що мені потрібно, це не зганьбитись, роблячи щось дурне і не так… Можливо Поппі вдасться пройти через покупки, не вкусивши нікого», - розмірковував я, коли ми прямували до дверей супермаркету…
12. Покупки
Люсія і я пройшли через автоматичні двері і відразу ж відчули тепло в торговому центрі. До закриття центру було більше двох годин. Нас чекав марафон покупок, перш ніж нас попросять вийти.
Я зупинився, насолоджуючись новими відчуттями. Я міг чути кожну розмову навколо себе так, ніби стояв поруч з розмовляючими. Моє кристально чисте бачення дозволяло мені сконцентруватись на будь-якій дрібничці. А ще, навколо мене було свято запахів! Деякі з них - це були запахи парфум і одеколонів, але деякі… були запахом емоцій! Я відчував, як хтось був щасливим, сумним, задоволеним чи злим.
Люсія поглянула на мене і підбадьорливо посміхнулась. - Не хвилюйся, люба. Ти скоро звикнеш до цього. Якщо попрактикуєшся, то зможеш навіть блокувати це, - сказала вона, подаючи мені руку і ніжно стискаючи її.
- Є два способи дивитись на все це, - пояснювала вона. - Ми можемо бути лякливими кроликами, або поводитись, як мисливці. Тим ми є. Не забула? Ми тут господарі, люба. Якщо ми захочемо, будь-хто з цих людей протягом п'яти секунд буде мертвим. Це всі вони повинні боятись нас, а не ми їх.
Я зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтись, поправляючи окуляри, так на всяк випадок. Я міг бачити, як Люсія концентрується. «Довірся їй», - подумки наказував я сам собі. - «Я не повинен боятись людей. Але я боюся сам себе…»
Фокус!
- Спочатку найголовніше: взуття і спідня білизна. З рештою одягу буде легше, - ствердила моя кохана і потягнула мене до магазину з дорогою жіночою білизною.
Дві продавчині нудьгували всередині. Люсія зі мною підійшла до молодої дівчини, котра виглядала так, ніби закінчила школу кілька днів тому.
- Привіт. Чи могли б Ви допомогти моїй подрузі вибрати бюстгальтер? Її квартира згоріла і ми змушені відновити весь її гардероб з самого нуля, - Люсія впевнено втуляла придуману історію молодій дівчині, котра з симпатією розглядала мене. Я припускав, що моя дівчина відточувала таку поведінку протягом сторіч.
- Мені дуже прикро, - врешті промовила дівчина.
- Спасибі. Я просто рада, що вийшла з цього без жодних подряпин. За все інше заплатить страхова компанія, - спокійно промовив я. «А це досить легко», - подумав я. «Можливо в нас, вампірів, переваги не тільки в силі, а і в розумових рефлексах?»
Дівчина схопила мірну стрічку. - Запрошую до роздягальні, - сказала вона і попрямувала до задньої частини магазину.
Люсія підштовхнула мене за нею.
Я швидко наздогнала високу і струнку дівчину. На собі, вона мала одягнене фірмове вбрання: чорну спідницю, котра сягала до колін і щільно обіймала спокусливу попку. Верх прикривався білою блузою на короткий рукав, через яку можна було розгледіти бюстгальтер. Груди дівчини були, мабуть розміром «В», але вони красиво співграли з її фігурою. Я закусив губи, почавши фантазувати на її тему і на якусь мить втратив концентрацію.
Ми зайшли всередину роздягальні і дівчина закрила за собою двері.
«Ого! Перший раз в дамській роздягальні!» - подумки вигукнув я. Кімната була невелика, чиста, мала дзеркало на повний ріст і кілька гачків на стіні, щоб можна було повісити сумку і одяг.
- Пані, Якщо ви дозволите, я зміряю Вас, - сказала вона, терпляче очікуючи на мою відповідь.
Я розстібнув курку і зняв її, маючи на собі тільки бюст'є.
Я вагався, усвідомлюючи те, що вперше збираюсь показатись топлес перед дівчиною, яку я не знаю. Я мав показати їй свої перса, які закінчили рости кілька годин тому. «Це якийсь сюрреалізм», - ствердив я в голові. Я мало не розсміявся вголос, коли підіймав руки вгору, намагаючись на зачепити окуляри і волосся.
- Е-е, вибач, що не знімаю окуляри, але від диму, мої очі стали дуже чутливими і я змушена носити окуляри їх, - пояснив я.
- Все нормально, не хви…, - дівчина зупинилась на півслові, коли я обернувся до неї. Вона побачила мою неймовірно веселу пару «дівчат».
Вона дивилась на них і я відчував, як вона хотіла прокоментувати їх вигляд, але професіоналізм взяв гору. Незважаючи на це, вона не могла втриматись і покусувала власні губи. «Невже їй сподобались мої груди?» - розмірковував я. Я все ще тримав руки вгорі, а тим часом дівчина взялась до вимірювання. Коли вона наблизилась до мене, я почув її запах - такий милий і невинний. «Та вона незаймана!» - промайнуло в моїй голові. «Звідки я це знаю?»
Тепер губи закусив я, намагаючись відіпхнути думку щоб зайнятись коханням з нею, або вкусити її в красиву шию.
«Ммм… Якою солодкою на смак вона повинна бути… Як мені легко було б спокусити її, зневолити, а потім затопити ікла і пити цю солодку кров… Стоп!… Зупинись!… Ти не такий! Контролюй себе! Я не вбиватиму невинних!» - подумки сперечався я сам з собою.
Люсія була права, найближчим часом мені потрібно поїсти.
Я трясонув головою і повернувся до реальності. Дівчина мала невеликі проблеми з вимірювальною стрічкою, намагаючись втримати її на мої грудях і сосках.
- Ви можете виміряти мене спереду, як так буде зручніше, - сказав я.
Дівчина посміхнулась і встала переді мною, обхопивши стрічкою мої груди, щоб отримати точні розміри.
- Вибачте, я почала працювати тут недавно, - вибачилась вона.
Тим часом, мої соски впевнено реагували на матеріал стрічки та встидливий дотик милої дівчини.
- У Вас все виходить добре, не хвилюйтесь. Всі колись починали, - намагався заспокоїти її я.
Коли вона продовжила роботу, я вирішив відволіктись від думок про їжу та пофантазувати на тему, як би це було приємно кохатись з нею…
- Готово. Я піду відібрати кілька екземплярів бюстгальтерів відповідного розміру і Ви зможете випробувати їх, - сказала дівчина.
- Гаразд. Визнаю, я виглядаю навіть нічого собі, - ствердив я, зітхнувши.
- Чудово! - захихотіла моя мертва подруга.
Я пройшовся по квартирі, оцінюючи нові відчуття. Я опустив замок на куртці і мої цицьки одразу ж вискочили наверх. Коли я ходив, то відчував, як рухається моя попка в тісних обіймах спідниці. На додаток, вона обмежувала мої кроки, які тепер стали коротшими. Але, незважаючи на все це, я відчував себе неймовірно добре!
- Спробуй це, - сказала Люсія, яка була щасливо від того, що я без проблем сприйняв жіночий одяг. Вона простягнула мені пару чорних туфель.
Я сів на край дивану і одягнув одну з них, рухаючи пальцями так, щоб нога без проблем опинилась всередині.
- Вибач, але це найбільше взуття, яке є в мене. Це четвірка, але в тебе, я думаю, буде п'ятірка, - вибачались моя люба.
- Вони підійдуть, але не надовго, - відповів я, відчуваючи, як пальці зігнулись всередині.
- То ми йдемо на покупки? - запитала Люсія. - У нас є ще дві години, перш ніж магазини закриються. Ми можемо відвідати супермаркет. Там є магазини з одягом і взуттям. А ще, тобі потрібно буде відвідати перукаря.
Від усіх цих планів, я мабуть, виглядав настрашеним..
- Перестань. Ми повинні зробити це. Тобі потрібен одяг. Вихід на місто - це зараз найкраще для тебе. Ти не можеш решту життя застрягнути тут. Світ чекає на нас!
- Гаразд, - неохоче відповів я. - Я просто сподіваюсь, що в мене не буде спокуси вкусити якусь випадкову особу…
11. Моя кохана - мисливець!
- Е-е, Люсія, а як щодо цього, - запитав я, вказуючи на моє обличчя вампіра. - Я буду сильно кидатись в очі.
- Я покажу тобі, як змінити його. Ти повинен виходити, тобі потрібен одяг і досить скоро, тобі потрібно буде навчитись правильно харчуватись.
«Вона мала на увазі людей? Я повинен відібрати в якоїсь людини життя?» - налякано подумав я. «Чудово!» Я був здивований моєю реакцією на її слова. Думка про пошук їжі, викликав в мене захват. Відчуття як мої зуби тонуть в теплу плоть, як я смокчу кров було таким приємним!
- Дивись, - сказала вона, змушуючи мене знову поглянути в дзеркало. - Змінитись дуже легко. Уяви собі якусь дівчину і зосередь свої думки на цьому образі
Через мить, я виглядав, як звичайна, але дуже спокуслива дівчина в віці щось біля двадцяти п'яти років.
- Нічого собі! Це було легко! - захихотів я.
- Роби це завжди, коли відчуватимеш, що втрачаєш фокус над тілом. Але я впевнена, що все буде в порядку. Це швидко стає нашою другою натурою, - сказала Люсія, передаючи мені стильні сонцезахисні окуляри. - Я вірю в тебе.
Ми вийшли з квартири, тримаючись за руки. Моє серце калатало від хвилювання, а нерви були напружені до країв. «Я ось-ось вийду на люди! Вони будуть розмовляти зі мною. Мені потрібно більше часу, щоб пристосуватись до всього цього», - з острахом розмірковував я. Але Люсія виглядала впевнено, переконуючи мене своїм виглядом, що все буде в порядку. «Якщо я буду потребувати їжу, то вона допоможе мені в цьому», - запевняв я сам себе.
Ми пройшли по коридору і вийшли на сходи. Все це було цілком новим для мене. Мої цицьки підстрибували в такт кроків, даруючи мені дивне та нове відчуття. Було трішки боляче, але я відчував себе настільки незвично, що майже не звертав уваги на незручності.
Люсія подивилась на мене. - Знаєш, я насправді починаю ревнувати через ці твої груди, - прошепотіла вона з смішком і нахабною посмішкою.
Я відкрив рота, симулюючи шок. Мої цицьки дійсно були трішки більшими, ніж в Люсії і вони ідеально підходили до моєї фігури.
Я застібнув куртку, намагаючись приборкати груди. Саме тоді, ми вийшли на пізно-осінню вулицю. Навколо нікого не було і я зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїти свої нерви.
- Намагайся впевнено ставити кроки, - сказала Люсія. - Тримай голову і спину прямо та поводься природно: не думай про все це. Віддайся підсвідомості.
Я зробив так, як вона говорила, намагаючись перемкнутись на інші думки і не думати про те, що я ходжу, як якийсь робот. Я відчував, як рухається моя попка, як погойдуються стегна, коли я почав йти, як звичайна дівчина.
Підійшовши до машини, ми сіли і попрямували до супермаркету.
- Ти можеш дозволити собі купувати одяг для мене? - запитав я. - Я припускаю, що не зможу користуватись своїми банківськими картками. Я навіть не запитав тебе, чи ти взагалі працюєш?
- Іноді працюю, якщо мені стає нудно. В якомусь кафе чи магазині. Але не турбуйся про гроші. Не хочу хвалитись, але в мене є рахунок з п'ятьма нулями на Кайманах. Після війни, я працювала в якості детектива, розшукуючи військових злочинців.
- Ого. Нічого собі. Це мабуть було весело! - сказав я посміхаючись і уявляючи, як моя кохана дарує їм страшну смерть.
Люсія посміхнулась у відповідь і продовжувала. - Мене найняли кілька різних сімей, котрі постраждали під-час війни. Я повертала їм втрачені предмети та надавала докази смерті їх оправців, отримуючи за це додаткову премію.
Протягом десяти років, я знайшла багатьох з тих, хто намагався почати нове життя по всій Європі, Америках, а навіть в Австралії. Тих, кого знайшли та арештували представники держав переможців могли б вважати себе за щасливчиків, - говорила моя кохана з злою посмішкою на обличчі.
- Виявилось, що всі вони сильні тільки на словах. Але коли я тримала їх в своїх руках, вони виглядали так само слабкими, як інші чоловіки, особливо, коли показуєш їм їх власні нутрощі, перш ніж вони помруть…, - поважно промовила Люсія. А я відчув, як мій рот почав наповнюватись слиною від самої думки про кров.
- У всякому разі, я маю певного знайомого, який спеціалізується в створенні нових документів. Він неприємна людина, але і такі особи потрібні, - дівчина знизила плечима.
- Незважаючи на власні поважні ощадності, я живу так, щоб не привертати до себе уваги. Купувати великі будинки чи супер автомобілі - це не моє. Між іншим, нам потрібно буде відвідати його найближчим часом, щоб отримати нові документи для тебе. Він виробить тобі паспорт, водійські права, свідоцтво про народження.
- Він гідний довіри? - запитав я.
- Він знає історію одного з своїх бувших клієнтів, з яким я «попрацювала». Бізнес того був цілковито зруйнованим. Він знає наскільки я хороша у відстеженні людей і що я робила з ними…, - відповіла вона.
- Зрозуміло, - сказав я, киваючи головою.
- В тебе є якась ідея щодо нового імені? - запитала вона.
Зараза, я навіть не замислювався над цим.
- Ох… Ти права. А яке ім'я підходить для мене? - запитав я у відповідь.
- А які імена тобі подобаються на слух? - в свою чергу запитала вона.
Я на хвилину замислився.
- Хлоя, Лорен, Мак, Бет…, - вимовляв я жіночі імена.
Люсія захихотіла.
- Що? - запитав я, відчуваючи зніяковіння.
- Вампіриця Поппі, - сказала вона, знову захихотівши.
- Якщо так, то я повинен називати тебе, щось на кшталт Есмеральда - руйнівниця? - заявив я саркастично, відчуваючи, як мої емоції зростають.
Ми заїхали на стоянку, Люсія швидко запаркувалась і повернулась до мене.
Крізь сльози я дивився на неї і відчував злість. Дівчина дивилась на мене, намагаючись знайти відповідні слова. Я сидів прямо, а сльози стікали по моєму обличчі і капали на куртку.
- Я… Мені прикро. Вибач, люба, - тихо промовила Люсія. - Я була так поглинута своїми думками, що забула: ти не тільки вампір, але і молода дівчина з великою кількість нових емоцій і гормонів.
На її очах також з'явились сльози.
- Я шкодую, що була нечутлива… Я припускаю, що була такою збудженою, що знайшла тебе,… що перестала сприймати все навколо, так, як робила це раніше. Якщо хочеш, я сама піду і все куплю для тебе, - промовила вона, витираючи сльози.
- Все в порядку, - відповів я. - Я мушу до всього цього звикнути. Ну, ти розумієш, про що я.
Люсія поклала ліву руку мені на плече і міцно обійняла.
- Я розумію, що ти маєш на увазі. Обіцяю, я буду піклуватись про тебе. Я кохаю тебе, - прошепотіла вона мені до вуха.
- Я також кохаю тебе, - відповів я.
- Ага. І Мак красиве ім'я, - ствердила дівчина, посміхаючись.
Я посміхнувся у відповідь. Ми продовжували обійматись і ніжно торкатись лобами.
Вона лагідно погладила мене по щоці, а потім поцілувала в уста. Я закляк на мить і відповів на поцілунок. Мої губи відчувались по-іншому, м'якіше і повніше ніж до цього часу. Вона замовкла і посміхалась до мене, так само як я до неї.
Я глибоко вдихнув і ми вийшли з машини. Люсія підійшла до мене і впевнено взяла руку, солодко посміхаючись до мене.
«Гаразд. Все буде добре. Я дівчина. І саме зараз, я прямую на покупки одягу для себе. Відтепер, я повинен думати як дівчина. Все, що мені потрібно, це не зганьбитись, роблячи щось дурне і не так… Можливо Поппі вдасться пройти через покупки, не вкусивши нікого», - розмірковував я, коли ми прямували до дверей супермаркету…
12. Покупки
Люсія і я пройшли через автоматичні двері і відразу ж відчули тепло в торговому центрі. До закриття центру було більше двох годин. Нас чекав марафон покупок, перш ніж нас попросять вийти.
Я зупинився, насолоджуючись новими відчуттями. Я міг чути кожну розмову навколо себе так, ніби стояв поруч з розмовляючими. Моє кристально чисте бачення дозволяло мені сконцентруватись на будь-якій дрібничці. А ще, навколо мене було свято запахів! Деякі з них - це були запахи парфум і одеколонів, але деякі… були запахом емоцій! Я відчував, як хтось був щасливим, сумним, задоволеним чи злим.
Люсія поглянула на мене і підбадьорливо посміхнулась. - Не хвилюйся, люба. Ти скоро звикнеш до цього. Якщо попрактикуєшся, то зможеш навіть блокувати це, - сказала вона, подаючи мені руку і ніжно стискаючи її.
- Є два способи дивитись на все це, - пояснювала вона. - Ми можемо бути лякливими кроликами, або поводитись, як мисливці. Тим ми є. Не забула? Ми тут господарі, люба. Якщо ми захочемо, будь-хто з цих людей протягом п'яти секунд буде мертвим. Це всі вони повинні боятись нас, а не ми їх.
Я зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтись, поправляючи окуляри, так на всяк випадок. Я міг бачити, як Люсія концентрується. «Довірся їй», - подумки наказував я сам собі. - «Я не повинен боятись людей. Але я боюся сам себе…»
Фокус!
- Спочатку найголовніше: взуття і спідня білизна. З рештою одягу буде легше, - ствердила моя кохана і потягнула мене до магазину з дорогою жіночою білизною.
Дві продавчині нудьгували всередині. Люсія зі мною підійшла до молодої дівчини, котра виглядала так, ніби закінчила школу кілька днів тому.
- Привіт. Чи могли б Ви допомогти моїй подрузі вибрати бюстгальтер? Її квартира згоріла і ми змушені відновити весь її гардероб з самого нуля, - Люсія впевнено втуляла придуману історію молодій дівчині, котра з симпатією розглядала мене. Я припускав, що моя дівчина відточувала таку поведінку протягом сторіч.
- Мені дуже прикро, - врешті промовила дівчина.
- Спасибі. Я просто рада, що вийшла з цього без жодних подряпин. За все інше заплатить страхова компанія, - спокійно промовив я. «А це досить легко», - подумав я. «Можливо в нас, вампірів, переваги не тільки в силі, а і в розумових рефлексах?»
Дівчина схопила мірну стрічку. - Запрошую до роздягальні, - сказала вона і попрямувала до задньої частини магазину.
Люсія підштовхнула мене за нею.
Я швидко наздогнала високу і струнку дівчину. На собі, вона мала одягнене фірмове вбрання: чорну спідницю, котра сягала до колін і щільно обіймала спокусливу попку. Верх прикривався білою блузою на короткий рукав, через яку можна було розгледіти бюстгальтер. Груди дівчини були, мабуть розміром «В», але вони красиво співграли з її фігурою. Я закусив губи, почавши фантазувати на її тему і на якусь мить втратив концентрацію.
Ми зайшли всередину роздягальні і дівчина закрила за собою двері.
«Ого! Перший раз в дамській роздягальні!» - подумки вигукнув я. Кімната була невелика, чиста, мала дзеркало на повний ріст і кілька гачків на стіні, щоб можна було повісити сумку і одяг.
- Пані, Якщо ви дозволите, я зміряю Вас, - сказала вона, терпляче очікуючи на мою відповідь.
Я розстібнув курку і зняв її, маючи на собі тільки бюст'є.
Я вагався, усвідомлюючи те, що вперше збираюсь показатись топлес перед дівчиною, яку я не знаю. Я мав показати їй свої перса, які закінчили рости кілька годин тому. «Це якийсь сюрреалізм», - ствердив я в голові. Я мало не розсміявся вголос, коли підіймав руки вгору, намагаючись на зачепити окуляри і волосся.
- Е-е, вибач, що не знімаю окуляри, але від диму, мої очі стали дуже чутливими і я змушена носити окуляри їх, - пояснив я.
- Все нормально, не хви…, - дівчина зупинилась на півслові, коли я обернувся до неї. Вона побачила мою неймовірно веселу пару «дівчат».
Вона дивилась на них і я відчував, як вона хотіла прокоментувати їх вигляд, але професіоналізм взяв гору. Незважаючи на це, вона не могла втриматись і покусувала власні губи. «Невже їй сподобались мої груди?» - розмірковував я. Я все ще тримав руки вгорі, а тим часом дівчина взялась до вимірювання. Коли вона наблизилась до мене, я почув її запах - такий милий і невинний. «Та вона незаймана!» - промайнуло в моїй голові. «Звідки я це знаю?»
Тепер губи закусив я, намагаючись відіпхнути думку щоб зайнятись коханням з нею, або вкусити її в красиву шию.
«Ммм… Якою солодкою на смак вона повинна бути… Як мені легко було б спокусити її, зневолити, а потім затопити ікла і пити цю солодку кров… Стоп!… Зупинись!… Ти не такий! Контролюй себе! Я не вбиватиму невинних!» - подумки сперечався я сам з собою.
Люсія була права, найближчим часом мені потрібно поїсти.
Я трясонув головою і повернувся до реальності. Дівчина мала невеликі проблеми з вимірювальною стрічкою, намагаючись втримати її на мої грудях і сосках.
- Ви можете виміряти мене спереду, як так буде зручніше, - сказав я.
Дівчина посміхнулась і встала переді мною, обхопивши стрічкою мої груди, щоб отримати точні розміри.
- Вибачте, я почала працювати тут недавно, - вибачилась вона.
Тим часом, мої соски впевнено реагували на матеріал стрічки та встидливий дотик милої дівчини.
- У Вас все виходить добре, не хвилюйтесь. Всі колись починали, - намагався заспокоїти її я.
Коли вона продовжила роботу, я вирішив відволіктись від думок про їжу та пофантазувати на тему, як би це було приємно кохатись з нею…
- Готово. Я піду відібрати кілька екземплярів бюстгальтерів відповідного розміру і Ви зможете випробувати їх, - сказала дівчина.
Коли вона вийшла з роздягальні, Люсія одразу ж зайняла її місце.
- Все гаразд? - запитала вона.
- Так, але я боюсь, що не втримаю себе, - відповів я.
- Ти впевнений? - тривожно запитала вона.
Я кивнув.
Люсія підійшла до мене і, поклавши свої руки на мої стегна, почала цілувати мене. Це було дивно, але одночасно і приємно: відчувати оголеними цицьками текстуру одягу коханої. А її губи були такими м'якими…
- А вона виглядає на смачненьку. Чи не так? - захихотіла Люсія.
Я тільки посміхнувся у відповідь і кивнув головою.
- Я залишу її для тебе, - продовжувала вона. - Ви можете весело провести час разом. Будь вільним. В нашій натурі закладено спокушати людей. Тільки не вкуси її!
Потім, вона швидко поцілувала мене на остаток і вийшла з роздягальні, а через мить, туди увійшла дівчина. Я був шокований словами Люсії, яка дозволила мені забавитись з своєю першою «жертвою».
- Мак, золотце, я буду по сусідству вибирати для тебе щось з одягу. Так ми зекономим час. Я повернусь з одягом і ми розрахуємось за покупки, - почув я голос коханої через тонку стінку.
- Е-е. Гаразд, - відповів я.
- Мак? Красиве ім'я. А мене звати Джессі, - сказала дівчина. - Я відібрала кілька моделей з плюс-мінус розмірами, - сказала Джессі, показуючи мені кілька чорних бюстгальтерів.
Спочатку вона простягнула мені бюстгальтер з розміром 34D.
«І як я маю «це» одягнути?» - подумав я, вкладаючи руки через ремінці.
- Я відрегулюю ремінці ззаду, - запропонувала Джессі.
Я був радий, що не буду змушений видавати з себе новачка. Я розмістив свої груди в чашках бюстгальтера, а тим часом Джессі поралась за моєю спиною.
Дивлячись на себе в дзеркало, я був вражений довговолосою красунею, яка відбивалась в ньому. Бюстгальтер впевнено підтримував мої груди, змушуючи їх виглядати їх ще більшими, але і одночасно трішки сплющеними.
- Гмм. Я думаю, що 36D буде кращим варіантом, - прокоментувала дівчина і взяла інший бюстгальтер, щоб повторити процедуру одягання. Цього разу, все виглядало так, як має бути: мої цицьки м'яко обіймались матеріалом, утворюючи красиве декольте і одночасно не стискаючи їх та не дозволяючи їм вискочити назовні.
Я повертався в боки, розглядаючи себе в дзеркалі з різних сторін. Я не міг втриматись і посміхнувся до красивого відбиття.
- Ти виглядаєш приголомшливо, - посміхаючись ствердила Джессі.
- Спасибі, - відповів я, червоніючи. Саме тоді, в мене виникла одна ідея.
- Чи могла б я випробувати отой фіолетовий атласний пуш-ап? - запитав я.
- Без проблем, - відповіла дівчина, простягаючи мені новий бюстгальтер.
Я зняв попередній бюстгальтер і одягнув переданий мені, даючи змогу Джессі ще раз подивитись на мої оголені груди. А потім, дівчина зрозуміла, що я знаю, на що вона дивиться. Джессі так красиво почервоніла від цього.
- Вибач. Мені так незручно…, - пробурмотіла вона.
- Не вибачайся, - відповів я, посміхаючись до неї. Я заспокійливо торкнувся її руки, а потім зняв окуляри. Я відчув, як моя демонічна сторона бере контроль наді мною.
- Вони тобі подобаються? - пошепки запитав я, так, щоб нас ніхто не почув.
Вона прикусила губу і кивнула, не відриваючи очей від них.
«Як же це приємно!» - подумав я, відчуваючи наростаючу владу над цією молодою істотою.
- Хочеш доторкнутись їх? - продовжував шепотіти я, дивлячись дівчині прямо в очі.
Вона знову кивнула, зніяковіло посміхаючись.
- Не стримуй себе, - сказав я впевненим голосом.
Джессі завагалась на мить, а потім підняла маленькі і м'які долоні та поклала їх на мої тверді цицьки. Я відразу ж відчув поколювання від задоволення, яке виходило з моїх грудей і розходилось спиною по всьому тілу та приємно відзиваючись між ногами.
- Які ж вони в тебе тверді, - тихо захихотіла Джессі.
- Ти вперше торкаєшся іншої жінки? - шепочучи запитав я.
Вона знову кивнула головою.
«Це так еротично!» - застогнав я подумки. Я поклав свої долоні на долоні Джессі.
- А як це? - запитав я і натиснув на її пальці, щоб показати, як масувати груди.
Джессі посміхнулась і почала відтворювати мої рухи. Її м'який дотик на моїх твердих грудях був неймовірно приємним. Я відчував тепло її долонь і одночасно вологість в себе між ніг. На додаток, моє серце калатало, як шалене.
Дівчина подивилась на мене своїми великими та невинними очима, а я не міг втриматись і поцілував її в уста. Вона заколивалась, але відповіла мені власним, пристрасним поцілунком, навіть пробуючи пробратись до мого рота своїм язиком.
Коли ми цілувались, я перемістив руки і почав розстібати її блузку. Джессі навіть не намагалась зупинити мене, коли я впевнено стягнув ремінці її бюстгальтера. Тепер, вона стояла перед мною, прикриваючи власні груди бюстгальтером, котрий тримався тільки на них. Її невеликі груди виглядали ідеально в його чашках. Я завів руки за її спину і розстібнув застібку бюстгальтера, дозволяючи грудям Джессі опинитись назовні. Вони були цілком сформовані - твердо тримаючись на тілі і виглядали відмінно. А ці соски! Вони були великими і пухкими…
- Люба, яка ж ти красива, - посміхнувся я до неї.
Я розмістився перед нею і наші цицьки почали тертись об себе.
- До них ще ніхто інший не торкався? - запитав я шепотом, ніжно стискаючи шкіру.
- Ммм… Ніхто, - зітхнула вона.
Джессі нахилила голову вбік, оголивши шию прямо перед моїми губами. Я ніжно поцілував молочну шкіру, продовжуючи торкатись до неї. Я вже не хотів кусати її, я тільки мріяв, щоб вона кінчила від мене.
Я взяв її соски між пальці, стискаючи їх, а зубами покусував мочку її вуха (своїми людськими зубами)
- Ооох…, - тихо застогнала дівчина.
Молода дівчина важко дихала. Поєднуючи стимуляцію грудей і покусування шиї, я усвідомлював, що роблю все так, як повинен. Я відчував себе чудово. Влада над кимось таким, як ця дівчина, так приємно п'янила!
Я продовжував стимуляцію своїми губами і лівою рукою, в той же час, права рука повільно опускалась вниз, ковзаючи по її пласкому животі. Мої пальці віднайшли замок блискавку на спідниці Джессі і швидко розстібнули його. Я не був впевнений, що Джессі усвідомлювала те, що з нею відбувалось, аж доки не почула мої пальці, котрі ковзали по мережевому матеріалу її трусиків, між статевими губами її мокрої піхви.
- Ааааах! - почала задихатись вона, намагаючись голосно не кричати, коли її ноги підігнулись, а сама вона притулилась до мене, шукаючи підтримки.
- Це вперше, коли ти дозволяєш іншим торкнутись тебе там, внизу? Тобі подобається? - спокусливо запитав я.
- Ммм, - почув я відповідь.
Я усвідомив, що без проблем можу підтримувати цю тендітну дівчину, яка опиралась на мене, так намагалась стимулювати себе, тручись стегнами об мою руку. Я натиснув палець між вогкими складками і знайшов отвір. Я повільно штовхнув палець всередину, намагаючись не заподіяти болю Джессі. У відповідь, вона вигнулась ще сильніше.
Дівчина схлипнула, коли мій палець опинився в ній. Я повільно почав витягувати його, а потім знову впихати, цього разу трішки швидше, відчуваючи її соки на ньому.
Дихання Джессі стала рваним, коли я ввів в неї ще один палець, а мій третій палець почав тертись об її клітор. Все це не могло тривати довго. І я і Джессі потребували кінчити і зробити це якнайшвидше.
- Ммм. Так, люба. Дозволь собі…, - проворкував я їй до вуха.
Через кілька секунд, я відчув, як сильно стискаються м'язи її піхви навколо моїх пальців. Дівчина почала задихатись і запхала свій кулак до рота, щоб приглушити крики від оргазму. Я продовжував підтримувати її, коли ноги дівчини перестали втримувати тіло Джессі.
- Оооох тааак! - вигукнула вона крізь кулак, почервонівши, як рак.
Я задоволено посміхнувся до неї. Я не отримав власний оргазм, але споглядати на оргазм Джессі було так приємно, на додаток, я випробував себе на що був здатний.
- Молодець, - прошепотів я.
- Це було… Неймовірно! - розсміялась Джессі, одночасно виглядаючи зніяковіло. Вона звільнилась від моїх обійм і почала одягатись.
Я одягнув свій пуш-ап, від якого все почалось.
- Я ніколи не робила цього раніше… Я маю на увазі з клієнтом…, - почала виправдовуватись дівчина, заїкаючись при цьому. Вони виглядала на схвильовану, намагаючись впорядкувати волосся.
Я відчув легку провину, що ця мила дівчина почуває себе засмученою.
- Джессі. Я… е-е, ну, мені дуже сподобалось, чесно-чесно. Ти була, як диво…, - обережно промовив я, беручи її за руку і дивлячись дівчині в очі. Вона заспокоїлась. Виглядало на те, що я таки втішив її.
- Тобі немає чого соромитись, - сказав я, посміхаючись і поцілував її в губи, коли вона повернулась до мене.
А потім, я усвідомив, що ми витратили забагато часу і нам потрібно поквапитись, щоб не виникли зайві питання.
- Я задоволена твоїм вибором цього розміру. Чи могла б ти підібрати ще кілька різних бюстгальтерів такого ж розміру? - офіційно запитав я.
- Звичайно, - так само офіційно відповіла вона.
Я накинув на себе жилет, знову стискаючи груди, які тепер були «запаковані» належним чином.
Коли ми вийшли, я помітив дивний погляд в нашу сторону іншої працівниці магазину.
- Мені прикро, що так довго затримав Джессі, але вона була такою милою і дуже корисною в підборі мого нового гардеробу спідньої білизни, - сказав я до старшої жінки. Я припускав, що вона тут була кимось на зразок шефа. «Сподіваюсь, що мій рахунок залагодить її підозру щодо нас», - подумав я.
Я ходив по магазину, забираючи відібрані Джессі бюстгальтери різних стилів і кольорів та трусики під них. На щастя, Люсія повернулась до нас через кілька хвилин після того, як я і Джессі вийшли з роздягальні. В руках вона тримала чотири великих пакунки з одягом, але це не завадило їй переглянути білизну, вибрану мною і Джессі.
- Гей, золотце. У мене є подарунки для тебе! - захихотіла вона, будучи задоволена побаченим.
- Чудово. В тебе є щось, щоб я могла надіти зверху? - я подивився на свої груди, які спокусливо демонстрували свій верх.
Люсія почала ритись в одному з пакетів, аж витягнула звідти светр на довгий рукав. Він був світло-сірого кольору з невеликими візерунками сови. Я швидко натягнув його на себе і хоча він також мав декольте, в ньому я почував себе якось спокійніше.
- Мені подобається, - ствердив я, будучи задоволеним від того, як він щільно охоплював мою фігуру, сягаючи аж до стегон.
«Лайно. Я вже повинен звикнути до цього. Я ж дівчина. Я повинен насолоджуватись покупками так, як це роблять інші жінки, відчувати себе розслабленою і доброзичливою до інших так само, як вони були до мене», - подумав я.
Люсія заплатила за білизну, додавши до неї кілька нічних сорочок, поки я розмовляв з Джессі.
Коли ми вийшли з магазину, я не міг втримати посмішку на своєму обличчі. Тепер, я почував себе значно впевненіше і був позитивно настроєним.
- Отже, ми можемо сексуально впливати на людей. Ти зробила це зі мною там, в барі? - запитав я.
- Ми виділяємо природні феромони, котрі сексуально приваблюють до нас людей, але тільки тих, кого ми вибираємо. Це починає працювати, коли ти маєш сексуальні думки про людину. Ігноруй ці думки і жодного ефекту не буде. А щодо нас, коли ми зустрілись, я зробила все можливе, щоб не спокушати тебе своїми феромонами. Я не потребувала цього. Але коли ми почали танцювати, признаюсь, я не втрималась.
- Гаразд… Я навіть вдячний тобі за це. Ти мені сподобалась відразу, як тільки я побачив тебе. А потім, я закохався в тебе. У будь-якому випадку, все відбулось натурально і без примушень.
- Сюди, Поппі, - сказала Люсія і зробила поворот в сторону взуттєвого магазину.
«Який же тут вибір!» - подумав я. «Врешті я зможу зняти взуття Люсії і знайду щось під стать мені».
Перше, що взяла моя кохана, були шкіряні чоботи на п'ятисантиметровому каблуці, які сягали до колін.
- Спробуй це, люба, - сказала вона, вручаючи мені чоботи. Я сів на стілець і, розстібнувши замок блискавку, впхнув свою ніжку в обійми шкіри. Піднявшись, я, як на диво, почував себе цілко зручно, комфортно. І зовсім не страшно!
Люсія підкликала продавця. - Вибачте, сказала вона до нього. - Можна приміряти взуття п'ятого розміру? Ось це, це і це.
Люсія вказувала на різне взуття: кросівки, чорні чоботи з каблуком в сім з половиною сантиметрів, та пару срібних сандалій з ремінцем та каблуком аж в десять сантиметрів.
- І як я ходитиму в них? - прошепотів я, поки продавець шукав потрібний розмір,
- Не переживай так. Ти навчишся. З часом…
13. Голод
Люсія і я підійшли до машини та завантажили багажник безліччю пакетів і сумок.
- З тобою все гаразд? - запитала вона, дивлячись на мене, коли ми виїхали на дорогу.
- Мабуть…, - пробурмотів я. Але насправді, я не почувався добре…
Моя люба поклала руку на внутрішню частину мого стегна, трішки нижче піхви і почала м'яко терти його.
- Ммм, - відізвався я, закривши очі.
Я відчував себе якось дивно. І не через Люсію, з її люблячою увагою, але десь глибоко в собі.
Я відчував біль, порожнечу, яка раптом виникла в моєму животі. Це відчуття змусило мене задихатись і кусати губи. Моя голова трішки закрутилась, так ніби я був п'яним, а пульс на руці відчувався неймовірно сильно.
- Поппі? Мак? - я чув, як до мене звертається кохана, але все звучало так, ніби вона була десь далеко від мене. Я навіть не був впевнений, чи відповів їй.
Весь світ навколо мене сприймався так, ніби я перебував в якомусь тумані.
Біль посилювалась. Вона була навіть гіршою від тої, яку я відчував раніше, коли в моїх нирках виявили камені.
Я спробував відкрити очі. Моє бачення було звужене і все навколо я бачив в червоному кольорі. Я відчував в роті смак крові. Мабуть я таки сильно покусав свої губи. «Ох так. Який приємний смак! Але цього мало, замало. Я потребую більше!» - я майже кричав в голові. «Мені потрібно знайти людину і занурити в її шию свої зуби. Відчути смак її крові, почути, як та булькає в моєму роті, як кричить моя жертва… Ні! Перестань навіть так думати!» - я задихався, намагаючись викинути страшні думки з своєї голови.
Машина раптово зупинилась.
- Все гаразд? - запитала вона.
- Так, але я боюсь, що не втримаю себе, - відповів я.
- Ти впевнений? - тривожно запитала вона.
Я кивнув.
Люсія підійшла до мене і, поклавши свої руки на мої стегна, почала цілувати мене. Це було дивно, але одночасно і приємно: відчувати оголеними цицьками текстуру одягу коханої. А її губи були такими м'якими…
- А вона виглядає на смачненьку. Чи не так? - захихотіла Люсія.
Я тільки посміхнувся у відповідь і кивнув головою.
- Я залишу її для тебе, - продовжувала вона. - Ви можете весело провести час разом. Будь вільним. В нашій натурі закладено спокушати людей. Тільки не вкуси її!
Потім, вона швидко поцілувала мене на остаток і вийшла з роздягальні, а через мить, туди увійшла дівчина. Я був шокований словами Люсії, яка дозволила мені забавитись з своєю першою «жертвою».
- Мак, золотце, я буду по сусідству вибирати для тебе щось з одягу. Так ми зекономим час. Я повернусь з одягом і ми розрахуємось за покупки, - почув я голос коханої через тонку стінку.
- Е-е. Гаразд, - відповів я.
- Мак? Красиве ім'я. А мене звати Джессі, - сказала дівчина. - Я відібрала кілька моделей з плюс-мінус розмірами, - сказала Джессі, показуючи мені кілька чорних бюстгальтерів.
Спочатку вона простягнула мені бюстгальтер з розміром 34D.
«І як я маю «це» одягнути?» - подумав я, вкладаючи руки через ремінці.
- Я відрегулюю ремінці ззаду, - запропонувала Джессі.
Я був радий, що не буду змушений видавати з себе новачка. Я розмістив свої груди в чашках бюстгальтера, а тим часом Джессі поралась за моєю спиною.
Дивлячись на себе в дзеркало, я був вражений довговолосою красунею, яка відбивалась в ньому. Бюстгальтер впевнено підтримував мої груди, змушуючи їх виглядати їх ще більшими, але і одночасно трішки сплющеними.
- Гмм. Я думаю, що 36D буде кращим варіантом, - прокоментувала дівчина і взяла інший бюстгальтер, щоб повторити процедуру одягання. Цього разу, все виглядало так, як має бути: мої цицьки м'яко обіймались матеріалом, утворюючи красиве декольте і одночасно не стискаючи їх та не дозволяючи їм вискочити назовні.
Я повертався в боки, розглядаючи себе в дзеркалі з різних сторін. Я не міг втриматись і посміхнувся до красивого відбиття.
- Ти виглядаєш приголомшливо, - посміхаючись ствердила Джессі.
- Спасибі, - відповів я, червоніючи. Саме тоді, в мене виникла одна ідея.
- Чи могла б я випробувати отой фіолетовий атласний пуш-ап? - запитав я.
- Без проблем, - відповіла дівчина, простягаючи мені новий бюстгальтер.
Я зняв попередній бюстгальтер і одягнув переданий мені, даючи змогу Джессі ще раз подивитись на мої оголені груди. А потім, дівчина зрозуміла, що я знаю, на що вона дивиться. Джессі так красиво почервоніла від цього.
- Вибач. Мені так незручно…, - пробурмотіла вона.
- Не вибачайся, - відповів я, посміхаючись до неї. Я заспокійливо торкнувся її руки, а потім зняв окуляри. Я відчув, як моя демонічна сторона бере контроль наді мною.
- Вони тобі подобаються? - пошепки запитав я, так, щоб нас ніхто не почув.
Вона прикусила губу і кивнула, не відриваючи очей від них.
«Як же це приємно!» - подумав я, відчуваючи наростаючу владу над цією молодою істотою.
- Хочеш доторкнутись їх? - продовжував шепотіти я, дивлячись дівчині прямо в очі.
Вона знову кивнула, зніяковіло посміхаючись.
- Не стримуй себе, - сказав я впевненим голосом.
Джессі завагалась на мить, а потім підняла маленькі і м'які долоні та поклала їх на мої тверді цицьки. Я відразу ж відчув поколювання від задоволення, яке виходило з моїх грудей і розходилось спиною по всьому тілу та приємно відзиваючись між ногами.
- Які ж вони в тебе тверді, - тихо захихотіла Джессі.
- Ти вперше торкаєшся іншої жінки? - шепочучи запитав я.
Вона знову кивнула головою.
«Це так еротично!» - застогнав я подумки. Я поклав свої долоні на долоні Джессі.
- А як це? - запитав я і натиснув на її пальці, щоб показати, як масувати груди.
Джессі посміхнулась і почала відтворювати мої рухи. Її м'який дотик на моїх твердих грудях був неймовірно приємним. Я відчував тепло її долонь і одночасно вологість в себе між ніг. На додаток, моє серце калатало, як шалене.
Дівчина подивилась на мене своїми великими та невинними очима, а я не міг втриматись і поцілував її в уста. Вона заколивалась, але відповіла мені власним, пристрасним поцілунком, навіть пробуючи пробратись до мого рота своїм язиком.
Коли ми цілувались, я перемістив руки і почав розстібати її блузку. Джессі навіть не намагалась зупинити мене, коли я впевнено стягнув ремінці її бюстгальтера. Тепер, вона стояла перед мною, прикриваючи власні груди бюстгальтером, котрий тримався тільки на них. Її невеликі груди виглядали ідеально в його чашках. Я завів руки за її спину і розстібнув застібку бюстгальтера, дозволяючи грудям Джессі опинитись назовні. Вони були цілком сформовані - твердо тримаючись на тілі і виглядали відмінно. А ці соски! Вони були великими і пухкими…
- Люба, яка ж ти красива, - посміхнувся я до неї.
Я розмістився перед нею і наші цицьки почали тертись об себе.
- До них ще ніхто інший не торкався? - запитав я шепотом, ніжно стискаючи шкіру.
- Ммм… Ніхто, - зітхнула вона.
Джессі нахилила голову вбік, оголивши шию прямо перед моїми губами. Я ніжно поцілував молочну шкіру, продовжуючи торкатись до неї. Я вже не хотів кусати її, я тільки мріяв, щоб вона кінчила від мене.
Я взяв її соски між пальці, стискаючи їх, а зубами покусував мочку її вуха (своїми людськими зубами)
- Ооох…, - тихо застогнала дівчина.
Молода дівчина важко дихала. Поєднуючи стимуляцію грудей і покусування шиї, я усвідомлював, що роблю все так, як повинен. Я відчував себе чудово. Влада над кимось таким, як ця дівчина, так приємно п'янила!
Я продовжував стимуляцію своїми губами і лівою рукою, в той же час, права рука повільно опускалась вниз, ковзаючи по її пласкому животі. Мої пальці віднайшли замок блискавку на спідниці Джессі і швидко розстібнули його. Я не був впевнений, що Джессі усвідомлювала те, що з нею відбувалось, аж доки не почула мої пальці, котрі ковзали по мережевому матеріалу її трусиків, між статевими губами її мокрої піхви.
- Ааааах! - почала задихатись вона, намагаючись голосно не кричати, коли її ноги підігнулись, а сама вона притулилась до мене, шукаючи підтримки.
- Це вперше, коли ти дозволяєш іншим торкнутись тебе там, внизу? Тобі подобається? - спокусливо запитав я.
- Ммм, - почув я відповідь.
Я усвідомив, що без проблем можу підтримувати цю тендітну дівчину, яка опиралась на мене, так намагалась стимулювати себе, тручись стегнами об мою руку. Я натиснув палець між вогкими складками і знайшов отвір. Я повільно штовхнув палець всередину, намагаючись не заподіяти болю Джессі. У відповідь, вона вигнулась ще сильніше.
Дівчина схлипнула, коли мій палець опинився в ній. Я повільно почав витягувати його, а потім знову впихати, цього разу трішки швидше, відчуваючи її соки на ньому.
Дихання Джессі стала рваним, коли я ввів в неї ще один палець, а мій третій палець почав тертись об її клітор. Все це не могло тривати довго. І я і Джессі потребували кінчити і зробити це якнайшвидше.
- Ммм. Так, люба. Дозволь собі…, - проворкував я їй до вуха.
Через кілька секунд, я відчув, як сильно стискаються м'язи її піхви навколо моїх пальців. Дівчина почала задихатись і запхала свій кулак до рота, щоб приглушити крики від оргазму. Я продовжував підтримувати її, коли ноги дівчини перестали втримувати тіло Джессі.
- Оооох тааак! - вигукнула вона крізь кулак, почервонівши, як рак.
Я задоволено посміхнувся до неї. Я не отримав власний оргазм, але споглядати на оргазм Джессі було так приємно, на додаток, я випробував себе на що був здатний.
- Молодець, - прошепотів я.
- Це було… Неймовірно! - розсміялась Джессі, одночасно виглядаючи зніяковіло. Вона звільнилась від моїх обійм і почала одягатись.
Я одягнув свій пуш-ап, від якого все почалось.
- Я ніколи не робила цього раніше… Я маю на увазі з клієнтом…, - почала виправдовуватись дівчина, заїкаючись при цьому. Вони виглядала на схвильовану, намагаючись впорядкувати волосся.
Я відчув легку провину, що ця мила дівчина почуває себе засмученою.
- Джессі. Я… е-е, ну, мені дуже сподобалось, чесно-чесно. Ти була, як диво…, - обережно промовив я, беручи її за руку і дивлячись дівчині в очі. Вона заспокоїлась. Виглядало на те, що я таки втішив її.
- Тобі немає чого соромитись, - сказав я, посміхаючись і поцілував її в губи, коли вона повернулась до мене.
А потім, я усвідомив, що ми витратили забагато часу і нам потрібно поквапитись, щоб не виникли зайві питання.
- Я задоволена твоїм вибором цього розміру. Чи могла б ти підібрати ще кілька різних бюстгальтерів такого ж розміру? - офіційно запитав я.
- Звичайно, - так само офіційно відповіла вона.
Я накинув на себе жилет, знову стискаючи груди, які тепер були «запаковані» належним чином.
Коли ми вийшли, я помітив дивний погляд в нашу сторону іншої працівниці магазину.
- Мені прикро, що так довго затримав Джессі, але вона була такою милою і дуже корисною в підборі мого нового гардеробу спідньої білизни, - сказав я до старшої жінки. Я припускав, що вона тут була кимось на зразок шефа. «Сподіваюсь, що мій рахунок залагодить її підозру щодо нас», - подумав я.
Я ходив по магазину, забираючи відібрані Джессі бюстгальтери різних стилів і кольорів та трусики під них. На щастя, Люсія повернулась до нас через кілька хвилин після того, як я і Джессі вийшли з роздягальні. В руках вона тримала чотири великих пакунки з одягом, але це не завадило їй переглянути білизну, вибрану мною і Джессі.
- Гей, золотце. У мене є подарунки для тебе! - захихотіла вона, будучи задоволена побаченим.
- Чудово. В тебе є щось, щоб я могла надіти зверху? - я подивився на свої груди, які спокусливо демонстрували свій верх.
Люсія почала ритись в одному з пакетів, аж витягнула звідти светр на довгий рукав. Він був світло-сірого кольору з невеликими візерунками сови. Я швидко натягнув його на себе і хоча він також мав декольте, в ньому я почував себе якось спокійніше.
- Мені подобається, - ствердив я, будучи задоволеним від того, як він щільно охоплював мою фігуру, сягаючи аж до стегон.
«Лайно. Я вже повинен звикнути до цього. Я ж дівчина. Я повинен насолоджуватись покупками так, як це роблять інші жінки, відчувати себе розслабленою і доброзичливою до інших так само, як вони були до мене», - подумав я.
Люсія заплатила за білизну, додавши до неї кілька нічних сорочок, поки я розмовляв з Джессі.
Коли ми вийшли з магазину, я не міг втримати посмішку на своєму обличчі. Тепер, я почував себе значно впевненіше і був позитивно настроєним.
- Отже, ми можемо сексуально впливати на людей. Ти зробила це зі мною там, в барі? - запитав я.
- Ми виділяємо природні феромони, котрі сексуально приваблюють до нас людей, але тільки тих, кого ми вибираємо. Це починає працювати, коли ти маєш сексуальні думки про людину. Ігноруй ці думки і жодного ефекту не буде. А щодо нас, коли ми зустрілись, я зробила все можливе, щоб не спокушати тебе своїми феромонами. Я не потребувала цього. Але коли ми почали танцювати, признаюсь, я не втрималась.
- Гаразд… Я навіть вдячний тобі за це. Ти мені сподобалась відразу, як тільки я побачив тебе. А потім, я закохався в тебе. У будь-якому випадку, все відбулось натурально і без примушень.
- Сюди, Поппі, - сказала Люсія і зробила поворот в сторону взуттєвого магазину.
«Який же тут вибір!» - подумав я. «Врешті я зможу зняти взуття Люсії і знайду щось під стать мені».
Перше, що взяла моя кохана, були шкіряні чоботи на п'ятисантиметровому каблуці, які сягали до колін.
- Спробуй це, люба, - сказала вона, вручаючи мені чоботи. Я сів на стілець і, розстібнувши замок блискавку, впхнув свою ніжку в обійми шкіри. Піднявшись, я, як на диво, почував себе цілко зручно, комфортно. І зовсім не страшно!
Люсія підкликала продавця. - Вибачте, сказала вона до нього. - Можна приміряти взуття п'ятого розміру? Ось це, це і це.
Люсія вказувала на різне взуття: кросівки, чорні чоботи з каблуком в сім з половиною сантиметрів, та пару срібних сандалій з ремінцем та каблуком аж в десять сантиметрів.
- І як я ходитиму в них? - прошепотів я, поки продавець шукав потрібний розмір,
- Не переживай так. Ти навчишся. З часом…
13. Голод
Люсія і я підійшли до машини та завантажили багажник безліччю пакетів і сумок.
- З тобою все гаразд? - запитала вона, дивлячись на мене, коли ми виїхали на дорогу.
- Мабуть…, - пробурмотів я. Але насправді, я не почувався добре…
Моя люба поклала руку на внутрішню частину мого стегна, трішки нижче піхви і почала м'яко терти його.
- Ммм, - відізвався я, закривши очі.
Я відчував себе якось дивно. І не через Люсію, з її люблячою увагою, але десь глибоко в собі.
Я відчував біль, порожнечу, яка раптом виникла в моєму животі. Це відчуття змусило мене задихатись і кусати губи. Моя голова трішки закрутилась, так ніби я був п'яним, а пульс на руці відчувався неймовірно сильно.
- Поппі? Мак? - я чув, як до мене звертається кохана, але все звучало так, ніби вона була десь далеко від мене. Я навіть не був впевнений, чи відповів їй.
Весь світ навколо мене сприймався так, ніби я перебував в якомусь тумані.
Біль посилювалась. Вона була навіть гіршою від тої, яку я відчував раніше, коли в моїх нирках виявили камені.
Я спробував відкрити очі. Моє бачення було звужене і все навколо я бачив в червоному кольорі. Я відчував в роті смак крові. Мабуть я таки сильно покусав свої губи. «Ох так. Який приємний смак! Але цього мало, замало. Я потребую більше!» - я майже кричав в голові. «Мені потрібно знайти людину і занурити в її шию свої зуби. Відчути смак її крові, почути, як та булькає в моєму роті, як кричить моя жертва… Ні! Перестань навіть так думати!» - я задихався, намагаючись викинути страшні думки з своєї голови.
Машина раптово зупинилась.
- ПОППІ! - кричала Люсія. - Слухай дуже уважно. Не виходь з машини і не відкривай очі! Думай про щось, що не пов'язане з їжею! Я знаю, це важко, але люба, я повернусь через хвилину з чимось для тебе.
Я намагався глибоко дихати, причиняючи собі біль власними нігтями. Я повинен був витримати, в іншому випадку може статись трагедія.
- Давай, Люсія! Будь-ласка, поспіши! - ахнув я.
Я не знаю, як довго я тримався: може кілька хвилин, може цілу вічність. Люсія повернулась до мене, щоб побачити, як я звиваюсь від болю на сидінні, з нігтями в руці. Тільки біль могла відвернути мою увагу від дикого «маршу» моїх кішок.
- Мак, люба, ось візьми, - сказала вона.
Я відкрив очі і побачив червоним зором пакет з двома стейками. Вона розірвала пакет і запропонувала мені один з них.
Запах крові і сирого м'яса миттєво пробудив в мені інстинкти вампіра. Я схопив шматок і втопив в нього свої гострі ікла, одразу ж відриваючи кусок м'яса. Відчуття кривавої плоті в роті миттєво принесло деяке полегшення болю від голоду в моєму животі. Проковтнутий перший шматок був кращим навіть ніж холодна вода в жаркий літній день.
Мені здалось, що я проковтнув більшу частину першого стейка без жування. А потім, Люсія запропонувала мені другий стейк, який я вже смакував повільніше. Закінчивши з ними, я зробив глибокий вдих і з задоволенням зітхнув. Я відкинув голову на підголівник крісла і закрив очі.
- Люба моя, мені так прикро. Я не думала, що ти так швидко зголоднієш, - тихо говорила Люсія, а я відчував, як вона чимось витирала мій рот і підборіддя.
Гострий біль зблякнув, перейшовши в тупий, але не зник. Він затих так, ніби готувався до наступного удару.
- Стейк зробить біль терпимою але не надовго. Ми повинні знайти тобі когось, щоб ти міг поїсти найближчим часом. Ніщо не зрівняється з смаком людини і це є те, що жадають наші тіла. Як ти відносишся до такого? - запитала вона, гладячи мене по руці.
- Ммм… Але тільки, якщо ця людина на таке заслужила, - я не сильно посміхнувся і здригнувся від хвилювання. Думка про кусання когось п'янила мене і змушувала відчувати себе збудженим. Я відчував тепло і бажання між своїми ногами.
- Хороша дівчинка, - ствердила Люсія з любов'ю в голосі. Вона завела машину і ми поїхали додому.
- Завтра вечером, ми знайдемо щось для тебе, але тепер, дозволь мені піклуватись про тебе, кохана, - говорила моя люба і ще раз торкнулась мого стегна, коли змінювала передачу…
14. Полювання
Люсія і я повільно йшли уздовж моря. Холодний бриз летів з його сторони, але все одно, було досить тепло. Принаймні поки не зайшло сонце.
Моя кохана цілу минулу ніч піклувалась мною, намагаючись залагодити свою провину. Вона полишила мене в ліжку і в найближчому магазині купила ще м'яса. Дома, вона витиснула всю кров до каструлі і підігріла її до кімнатної температури, а потім дала мені випити цю смакоту. Кілька грілок допомогли мені проспати в спокої близько дванадцяти годин.
Як мало потрібно для романтичного вечора з коханою!
Коли я прокинувся, то відчув голод, який все ще сидів десь в мені. Тим часом, Люсія пояснила свій план мого першого полювання…
Ми проїхали півтори години, перш ніж дістались на узбережжя. Ми уникали автострад, на яких камери могли б зафіксувати нас і наш автомобіль. Нам не потрібні були непрямі докази? Люсія припаркувала автомобіль в трьох кілометрах від нашої цілі. Ми були недбало одягнені: джинси, чоботи на низькому каблуці, светри і шарфи на шиї. Все це дозволяло нам не кидатись в очі випадково зустрітим місцевим мешканцям. На шиї моєї любої висів фотоапарат, а сама вона говорила з сильним східноєвропейським акцентом, так ніби ми були звичайними туристами. Ми повільно рухались, оглядаючи все навколо так, ніби займались цим все своє життя.
Наша ціль? Люсія мала надію зловити місцевого збоченця…
Вона вирахувала його через Facebook. Завдяки інтернету, ми знали про нього майже все.
Тім Спарк…, тридцять дев'ять років…, два роки тому вийшов з в'язниці, де перебував через свої уподобання. Група в інтернеті була впевнена, що він знову займеться старими ділами. Нажаль, окрім такої впевненості, в них не було жодного доказу.
Ось тут, на сцену виходили ми…
Я посміхнувся про себе. Я хвилювався! Я міг зробити навколишній світ трішки кращим, а заодно втамувати свій голод!
Ми безцільно ходили навколо атракціонів, розглядаючи людей і дітей. Врешті, ми сіли на лавочку і частувались чіпсами.
Коли ми так сиділи, Люсія пояснила мені, як загострити свої почуття. З великою кількістю людей навколо, зробити це було досить важко: гуркіт, шум, запахи. Але помалу, я відсікав все непотрібне і зосереджувався. Зі слів коханої, я швидко навчусь відчувати потрібну мені людину, так ніби вона блимала, як лампочка. Кожна людина в натовпі різниться запахом, емоціями і почуттями.
- Отже, - тихо говорили Люсія, - саме так, ми вибираємо свою здобич. Ти будеш знати, коли знайдеш потрібну тобі людину. Наприклад, ось ця жінка. Дівчина вказала на жінку з надмірною вагою, якій на вигляд було тридцять років.
- Вона торгує наркотою. Але вона мілка риба. Займається цим лише у вихідні дні.
Я подивився на жінку, концентруючись. До неї було шість метрів, але я відчував її дезодорант і природний запах тіла, який зазвичай розрізняють собаки. Я був впевнений, що вона непокоїлась, а ще, я відчував, що вона мала темну сторону своєї особистості. Хоча і не так сильну, щоб надовго привертати нашу увагу.
Те, що я відчував, важко пояснити словами. Це, ніби перебуваєш віч-на-віч з кимось. Ти розрізняєш найменші нюанси, мову тіла, вираз обличчя. Я взагалі-то можу дізнатись про незнайомця більше, але на це потрібно буде трішки більше часу, ніж кілька секунд…
Час минав. Півтори годину було за нами і саме тоді, коли я купував гарячий шоколад, Люсія помітила його.
- Поппі. Там, поруч з ліхтарем. Синя куртка, - прошепотіла моя люба.
Я подивився у вказану сторону і мої почуття зосередились на чоловіку в темно-синій куртці з капюшоном. Я мигцем побачив його обличчя і миттєво відчув, як моє серце почало битись швидше. Це був він! Для решти людей, він виглядав цілком звично, але не для нас.
Цей чоловік був хижаком. Те, як він стояв, яким був впевнений у собі. Я міг би сказати, що він відчував сексуальне збудження… Він стояв абсолютно не звертаючи уваги на той факт, що тут, на нього полюють два потужних хижаки, на зразок велоцірапторів.
Він дивився на пару настолітніх дівчат.
- Ми помітили нашу здобич і будемо слідкувати і слідувати за нею. Якщо він зробить рухи до отих дівчат, ми втрутимось, але, скоріш за все, він не робитиме цього на людному місці, не тут, - прошепотіла моя кохана.
Я кивнув головою, погоджуючись з її висновками.
Ми піднялись і повільно пішли, тримаючи в руках кубки гарячого шоколаду, повільно потягуючи теплу і смачну рідину.
До цього часу, Тім не звертав на нас жодної уваги. Люсія повернулась до мене з посмішкою на красивому обличчі і зробила ковток шоколаду.
Я відчував, як б'ється його серце! Я був так близько до своєї жертви. Ще в автомобілі, Люсія сказала мені, що зловивши биття серця жерти, ми дуже легко відстежимо його пізніше, а це означає, що ми навіть не повинні підтримувати з жертвою зоровий контакт.
Врешті, Тім вирішив змінити місце полювання. Люсія і я повільно рухались за ним вздовж моря. Доходила одинадцята година і більшість дітей вже повернулась додому. Я відчував розчарування Тіма від неможливості вибрати жертву для себе.
Але цього вечора, я і Люсія не розчаруємося…
Продовжуючи слідувати за чоловіком, ми опинились в районі набагато тихішому і менш освітленому. Зліва від нас лежав міський парк, а по правій стороні виднілись хвилерізи та кам'янистий пляж.
Тім побачив нас, але ми були приблизно в шістдесяти метрах від нього і скоріш за все, він сприйняв нас за випадкових туристів.
Але я відчувала, що він трохи нервував.
- Люба, нам краще зробити це зараз. Я стоятиму осторонь і стежитиму. Ти все ще відчуваєш його? - тихо запитала Люсія.
- Так, - просто відповів я.
«Лайно. Саме зараз я вб'ю людину і вип'ю його кров! - подумав я. Я усвідомлював, що збоку - це виглядатиме огидно. Ви запитаєте, як я зможу жити з самим собою після цього? Чи почуватиму себе винним?
Такі дилеми могли виникати в мене ще кілька днів тому і тоді, вони були б справедливі, але тепер… скажемо так: чи Ви відчуваєте провину, коли на вечерю споживаєте м'ясо? (Це не відноситься до вегетаріанців). Саме так я відчував себе по відношенні до цього покидька.
- Дженні, (таке ім'я я вибрала на час операції) велике спасибі за екскурсію. Побачимось завтра, - сказала Люсія так голосно, щоб її міг почути Тім в кільканадцяти метрах від нас.
Ми зупинились і міцно обійнялись. Вона поцілувала мене в щоку, а потім повернула ліворуч і повільно попрямувала в сторону парку, зникаючи між деревами.
Тім зупинився і почав спостерігати за мною. Зі свого боку, я намагався не дивитись на нього. Я повинен був тримати своє маскування якнайдовше.
Ми опинились між ліхтарями, де світло була найслабшим. Я пройшов повз, поглянув на нього і легенько посміхнувся. Він попрямував за мною, як тільки я його минув.
- Привіт, дорогенька, - почув я його голос. Він звучав так звично, але я, знаючи його минуле, не повівся на це.
- Привіт, - відповів я.
Я був впевнений, що він намагався дивитись мою попку, коли я йшов перед ним.
Але далеко ми не зайшли…
- Як щодо розважитись сьогодні вечером? - запитав він. Мої нові почуття підказували, що він попався. «Мужик, ти зробив найбільшу помилку в своєму засраному житті», - впевнено подумав я, тихенько хихочучи.
- Я щось сказав смішного? - роздратовано запитав він.
Врешті! Він перестав прикидатись і став тим, ким був. Моє серце калатало від хвилювання, адреналін розходився про всьому тілу, а світ перед моїми очима повстав в червоному кольорі.
Я раптово зупинився і повернувся до нього обличчям. Чоловік переді мною був на двадцять сантиметрів вищим від мене і кремезним на вигляд.
Я знову розсміявся. - Ти думаєш, що такий великий і сильний. Чи не так? - солодко запитав я.
Він виглядав шокованим моєю прямолінійністю.
- Ти думаєш, що ти такий великий і жорстокий. Думаєш, що без проблем візьмеш мене тут і зараз? І уявляєш, що я така молоденька і недосвідчена дівчина? - я продовжував дражнити його солодким, молодим, дівчачим тоном.
Він насупився.
- Що… до курви…? - він почав заїкатись. - Ти нічого не зможеш мені зробити, - гаркнув він, намагаючись взяти ініціативу в свої руки.
Я продовжував посміхатись до нього, злегка нахиливши голову.
- Хочеш, щоб я навчив тебе дечого? - запитав він, сплюваючи.
Я відчув, як в ньому наростає гнів, вириваючись на поверхню, як пар з котла. Він не був впевнений, що повинен зробити далі.
- Тіме, Тіме. Визначись врешті з тим, що хочеш зі мною зробити: трахнути чи побити мене, - я похитав головою.
- А це хороша ідея! - загарчав він, рушаючи в мою сторону.
В останню секунди, перш ніж він вхопив мене, я з швидкістю ніндзя, завів його руку за плечі і використав її в якості важеля. Я злегка підстрибнув і копнув коліном в його нирки.
Від удару, Тім зігнувся, втративши подих. Я нахилився і схопив його за шию лівою рукою так, що його очі мале не вийшли з орбіт.
Він схопив мене за зап'ястя обидвома руками, намагаючись відірвати мою руку від горла. Але ці його дії не дали результату. А потім, я перекинув його через хвилерізи і стрибнув за ним.
Опинившись поруч з ним, я побачив, як Тім, задихаючись, намагається втекти від мене по кам'янистому пляжу. Я без проблем догнав його, незважаючи на те, що на ногах мав чоботи з п'ятисантиметровими підборами.
Тім міг бачити мене, як темну фігуру, але я чудово бачив його. Бачив кожну деталь його жалюгідної особи.
Він розвернувся, намагаючись віддихатись.
Я відчув, як тремтіння, подібне до оргазму, пробігло через моє тіло. Я кілька раз глибоко вдихнув і почув, як змінюються мої зуби, як рухається щелепа дозволяючи мені якнайширше розкрити рота. Мої очі були червоні і я не сумнівався, що Тім бачив червоний колір та їх світіння в темноті.
- Що тут…? - він захрипів та закашлявся.
Я схопив його за куртку та засунув руку під одяг, проводячи гострими нігтями по грудній клітці.
Він задихнувся від шоку але все ще не кричав.
- Ти більше не турбуватимеш дітей, Тімоті Спарк, - прошепотів я з контрольованим гнівом.
В його очах, я побачив усвідомлення, що саме зараз він помре.
Я штовхнув свою праву руку в його груди. Мої гострі нігті розірвали шкіру, долоня розсунула два ребра і я відчув теплу вологу його нутрощів. Я інстинктивно продовжив штовхати руку, розриваючи його легені, аж пальці не почули велике, вологе і пружне серце!
Очі Тіма розкрились і він почав переривчасто дихати, а потім, впав на спину, потягнувши мене за собою.
- Я тримаю в руці твоє гниле серце, - розсміявся я прямо до вуха чоловіка. - І тепер, я збираюсь з'їсти твою душу, - продовжив я найзлішим тоном, який міг видобути з себе.
Лівою рукою я зірвав капюшон з його голови і оголив солодку та бажану шию. Здавалось, енергія вибухнула у всьому моєму тілі і я затопив зуби в пульсуючі під шкірою судини. Ікла увійшли глибоко, мої інстинкти підказували, що я повинен робити, де шукати найкращі місця. Тепла і густа кров почала наповнювати мій рот, а я присмоктався до рани губами, щоб не втратити жодної краплі так бажаної рідини.
Я стогнав від задоволення, відчуваючи, як солодкий «нектар» хлинув в мій живіт, задовільняючи голод. Моя права рука чула шалений пульс серця, котре намагалось компенсувати втрату крові. Врешті, воно затремтіло, здригнулось і зупинилось.
Тім був мертвим!
Я висмоктав всю його кров, аж до останньої краплини, а потім відсторонився, дивлячись на нас під стіною хвилеріза.
Люсія спостерігала за мною, присівши зверху і сяючи своєю сексуальною посмішкою, оголюючи при цьому ікла і світячи очима.
Я стиснув руку сильніше навколо мертвого серця і потягнув. Судини і м'які тканини розірвались і я витягнув назовні серце Тіма.
Люсія зістрибнула вниз і опустилась на коліна поруч зі мною. Вона посміхалась з пожадливістю, а потім міцно поцілувала мене, насолоджуючись смаком свіжої крові.
- Ммм. Як смачно! - наспівувала вона.
Я запропонував їй серце і вона відірвала великий кривавий шматок ще теплого м'яса. Я вкусив решту, так, як робив це зі стейками і ми разом смакували серцем негідника.
- О, моя люба. Ти була такою природною! Але тепер, допоможи мені кинути тіло в море, - прошипіла Люсія крізь ікла. Вона виглядала вбивчою і одночасно такою красивою…
Ми схопив тіло чоловіка за ноги і руки та зайшли недалеко у воду, закинули його десь на п'ять метрів від нас. Навіть, якщо море і поверне його назад, солена вода та галька зробить свою справу і знищить всі докази. Окрім цього, поліція знала ким він був і у всьому будуть підозрювати когось з місцевих.
- Люба, повертаймося додому, - солодко промовила моя кохана, знову змінившись в красиву дівчину.
Я пересвідчився, що не маю крові на собі, а потім, ми перескочили через стіну хвилеріза і попрямували до автомобіля тримаючись за руки.
«Сподіваюсь, що я скоро забуду тим, ким я був до цього часу і врешті стану справжньою жінкою, щоб до кінця своїх днів кохати мою любу Люсію», - подумав я, насолоджуючись дотиком руки партнерки та відчуваючи її кохання до мене…
Кінець...
Я намагався глибоко дихати, причиняючи собі біль власними нігтями. Я повинен був витримати, в іншому випадку може статись трагедія.
- Давай, Люсія! Будь-ласка, поспіши! - ахнув я.
Я не знаю, як довго я тримався: може кілька хвилин, може цілу вічність. Люсія повернулась до мене, щоб побачити, як я звиваюсь від болю на сидінні, з нігтями в руці. Тільки біль могла відвернути мою увагу від дикого «маршу» моїх кішок.
- Мак, люба, ось візьми, - сказала вона.
Я відкрив очі і побачив червоним зором пакет з двома стейками. Вона розірвала пакет і запропонувала мені один з них.
Запах крові і сирого м'яса миттєво пробудив в мені інстинкти вампіра. Я схопив шматок і втопив в нього свої гострі ікла, одразу ж відриваючи кусок м'яса. Відчуття кривавої плоті в роті миттєво принесло деяке полегшення болю від голоду в моєму животі. Проковтнутий перший шматок був кращим навіть ніж холодна вода в жаркий літній день.
Мені здалось, що я проковтнув більшу частину першого стейка без жування. А потім, Люсія запропонувала мені другий стейк, який я вже смакував повільніше. Закінчивши з ними, я зробив глибокий вдих і з задоволенням зітхнув. Я відкинув голову на підголівник крісла і закрив очі.
- Люба моя, мені так прикро. Я не думала, що ти так швидко зголоднієш, - тихо говорила Люсія, а я відчував, як вона чимось витирала мій рот і підборіддя.
Гострий біль зблякнув, перейшовши в тупий, але не зник. Він затих так, ніби готувався до наступного удару.
- Стейк зробить біль терпимою але не надовго. Ми повинні знайти тобі когось, щоб ти міг поїсти найближчим часом. Ніщо не зрівняється з смаком людини і це є те, що жадають наші тіла. Як ти відносишся до такого? - запитала вона, гладячи мене по руці.
- Ммм… Але тільки, якщо ця людина на таке заслужила, - я не сильно посміхнувся і здригнувся від хвилювання. Думка про кусання когось п'янила мене і змушувала відчувати себе збудженим. Я відчував тепло і бажання між своїми ногами.
- Хороша дівчинка, - ствердила Люсія з любов'ю в голосі. Вона завела машину і ми поїхали додому.
- Завтра вечером, ми знайдемо щось для тебе, але тепер, дозволь мені піклуватись про тебе, кохана, - говорила моя люба і ще раз торкнулась мого стегна, коли змінювала передачу…
14. Полювання
Люсія і я повільно йшли уздовж моря. Холодний бриз летів з його сторони, але все одно, було досить тепло. Принаймні поки не зайшло сонце.
Моя кохана цілу минулу ніч піклувалась мною, намагаючись залагодити свою провину. Вона полишила мене в ліжку і в найближчому магазині купила ще м'яса. Дома, вона витиснула всю кров до каструлі і підігріла її до кімнатної температури, а потім дала мені випити цю смакоту. Кілька грілок допомогли мені проспати в спокої близько дванадцяти годин.
Як мало потрібно для романтичного вечора з коханою!
Коли я прокинувся, то відчув голод, який все ще сидів десь в мені. Тим часом, Люсія пояснила свій план мого першого полювання…
Ми проїхали півтори години, перш ніж дістались на узбережжя. Ми уникали автострад, на яких камери могли б зафіксувати нас і наш автомобіль. Нам не потрібні були непрямі докази? Люсія припаркувала автомобіль в трьох кілометрах від нашої цілі. Ми були недбало одягнені: джинси, чоботи на низькому каблуці, светри і шарфи на шиї. Все це дозволяло нам не кидатись в очі випадково зустрітим місцевим мешканцям. На шиї моєї любої висів фотоапарат, а сама вона говорила з сильним східноєвропейським акцентом, так ніби ми були звичайними туристами. Ми повільно рухались, оглядаючи все навколо так, ніби займались цим все своє життя.
Наша ціль? Люсія мала надію зловити місцевого збоченця…
Вона вирахувала його через Facebook. Завдяки інтернету, ми знали про нього майже все.
Тім Спарк…, тридцять дев'ять років…, два роки тому вийшов з в'язниці, де перебував через свої уподобання. Група в інтернеті була впевнена, що він знову займеться старими ділами. Нажаль, окрім такої впевненості, в них не було жодного доказу.
Ось тут, на сцену виходили ми…
Я посміхнувся про себе. Я хвилювався! Я міг зробити навколишній світ трішки кращим, а заодно втамувати свій голод!
Ми безцільно ходили навколо атракціонів, розглядаючи людей і дітей. Врешті, ми сіли на лавочку і частувались чіпсами.
Коли ми так сиділи, Люсія пояснила мені, як загострити свої почуття. З великою кількістю людей навколо, зробити це було досить важко: гуркіт, шум, запахи. Але помалу, я відсікав все непотрібне і зосереджувався. Зі слів коханої, я швидко навчусь відчувати потрібну мені людину, так ніби вона блимала, як лампочка. Кожна людина в натовпі різниться запахом, емоціями і почуттями.
- Отже, - тихо говорили Люсія, - саме так, ми вибираємо свою здобич. Ти будеш знати, коли знайдеш потрібну тобі людину. Наприклад, ось ця жінка. Дівчина вказала на жінку з надмірною вагою, якій на вигляд було тридцять років.
- Вона торгує наркотою. Але вона мілка риба. Займається цим лише у вихідні дні.
Я подивився на жінку, концентруючись. До неї було шість метрів, але я відчував її дезодорант і природний запах тіла, який зазвичай розрізняють собаки. Я був впевнений, що вона непокоїлась, а ще, я відчував, що вона мала темну сторону своєї особистості. Хоча і не так сильну, щоб надовго привертати нашу увагу.
Те, що я відчував, важко пояснити словами. Це, ніби перебуваєш віч-на-віч з кимось. Ти розрізняєш найменші нюанси, мову тіла, вираз обличчя. Я взагалі-то можу дізнатись про незнайомця більше, але на це потрібно буде трішки більше часу, ніж кілька секунд…
Час минав. Півтори годину було за нами і саме тоді, коли я купував гарячий шоколад, Люсія помітила його.
- Поппі. Там, поруч з ліхтарем. Синя куртка, - прошепотіла моя люба.
Я подивився у вказану сторону і мої почуття зосередились на чоловіку в темно-синій куртці з капюшоном. Я мигцем побачив його обличчя і миттєво відчув, як моє серце почало битись швидше. Це був він! Для решти людей, він виглядав цілком звично, але не для нас.
Цей чоловік був хижаком. Те, як він стояв, яким був впевнений у собі. Я міг би сказати, що він відчував сексуальне збудження… Він стояв абсолютно не звертаючи уваги на той факт, що тут, на нього полюють два потужних хижаки, на зразок велоцірапторів.
Він дивився на пару настолітніх дівчат.
- Ми помітили нашу здобич і будемо слідкувати і слідувати за нею. Якщо він зробить рухи до отих дівчат, ми втрутимось, але, скоріш за все, він не робитиме цього на людному місці, не тут, - прошепотіла моя кохана.
Я кивнув головою, погоджуючись з її висновками.
Ми піднялись і повільно пішли, тримаючи в руках кубки гарячого шоколаду, повільно потягуючи теплу і смачну рідину.
До цього часу, Тім не звертав на нас жодної уваги. Люсія повернулась до мене з посмішкою на красивому обличчі і зробила ковток шоколаду.
Я відчував, як б'ється його серце! Я був так близько до своєї жертви. Ще в автомобілі, Люсія сказала мені, що зловивши биття серця жерти, ми дуже легко відстежимо його пізніше, а це означає, що ми навіть не повинні підтримувати з жертвою зоровий контакт.
Врешті, Тім вирішив змінити місце полювання. Люсія і я повільно рухались за ним вздовж моря. Доходила одинадцята година і більшість дітей вже повернулась додому. Я відчував розчарування Тіма від неможливості вибрати жертву для себе.
Але цього вечора, я і Люсія не розчаруємося…
Продовжуючи слідувати за чоловіком, ми опинились в районі набагато тихішому і менш освітленому. Зліва від нас лежав міський парк, а по правій стороні виднілись хвилерізи та кам'янистий пляж.
Тім побачив нас, але ми були приблизно в шістдесяти метрах від нього і скоріш за все, він сприйняв нас за випадкових туристів.
Але я відчувала, що він трохи нервував.
- Люба, нам краще зробити це зараз. Я стоятиму осторонь і стежитиму. Ти все ще відчуваєш його? - тихо запитала Люсія.
- Так, - просто відповів я.
«Лайно. Саме зараз я вб'ю людину і вип'ю його кров! - подумав я. Я усвідомлював, що збоку - це виглядатиме огидно. Ви запитаєте, як я зможу жити з самим собою після цього? Чи почуватиму себе винним?
Такі дилеми могли виникати в мене ще кілька днів тому і тоді, вони були б справедливі, але тепер… скажемо так: чи Ви відчуваєте провину, коли на вечерю споживаєте м'ясо? (Це не відноситься до вегетаріанців). Саме так я відчував себе по відношенні до цього покидька.
- Дженні, (таке ім'я я вибрала на час операції) велике спасибі за екскурсію. Побачимось завтра, - сказала Люсія так голосно, щоб її міг почути Тім в кільканадцяти метрах від нас.
Ми зупинились і міцно обійнялись. Вона поцілувала мене в щоку, а потім повернула ліворуч і повільно попрямувала в сторону парку, зникаючи між деревами.
Тім зупинився і почав спостерігати за мною. Зі свого боку, я намагався не дивитись на нього. Я повинен був тримати своє маскування якнайдовше.
Ми опинились між ліхтарями, де світло була найслабшим. Я пройшов повз, поглянув на нього і легенько посміхнувся. Він попрямував за мною, як тільки я його минув.
- Привіт, дорогенька, - почув я його голос. Він звучав так звично, але я, знаючи його минуле, не повівся на це.
- Привіт, - відповів я.
Я був впевнений, що він намагався дивитись мою попку, коли я йшов перед ним.
Але далеко ми не зайшли…
- Як щодо розважитись сьогодні вечером? - запитав він. Мої нові почуття підказували, що він попався. «Мужик, ти зробив найбільшу помилку в своєму засраному житті», - впевнено подумав я, тихенько хихочучи.
- Я щось сказав смішного? - роздратовано запитав він.
Врешті! Він перестав прикидатись і став тим, ким був. Моє серце калатало від хвилювання, адреналін розходився про всьому тілу, а світ перед моїми очима повстав в червоному кольорі.
Я раптово зупинився і повернувся до нього обличчям. Чоловік переді мною був на двадцять сантиметрів вищим від мене і кремезним на вигляд.
Я знову розсміявся. - Ти думаєш, що такий великий і сильний. Чи не так? - солодко запитав я.
Він виглядав шокованим моєю прямолінійністю.
- Ти думаєш, що ти такий великий і жорстокий. Думаєш, що без проблем візьмеш мене тут і зараз? І уявляєш, що я така молоденька і недосвідчена дівчина? - я продовжував дражнити його солодким, молодим, дівчачим тоном.
Він насупився.
- Що… до курви…? - він почав заїкатись. - Ти нічого не зможеш мені зробити, - гаркнув він, намагаючись взяти ініціативу в свої руки.
Я продовжував посміхатись до нього, злегка нахиливши голову.
- Хочеш, щоб я навчив тебе дечого? - запитав він, сплюваючи.
Я відчув, як в ньому наростає гнів, вириваючись на поверхню, як пар з котла. Він не був впевнений, що повинен зробити далі.
- Тіме, Тіме. Визначись врешті з тим, що хочеш зі мною зробити: трахнути чи побити мене, - я похитав головою.
- А це хороша ідея! - загарчав він, рушаючи в мою сторону.
В останню секунди, перш ніж він вхопив мене, я з швидкістю ніндзя, завів його руку за плечі і використав її в якості важеля. Я злегка підстрибнув і копнув коліном в його нирки.
Від удару, Тім зігнувся, втративши подих. Я нахилився і схопив його за шию лівою рукою так, що його очі мале не вийшли з орбіт.
Він схопив мене за зап'ястя обидвома руками, намагаючись відірвати мою руку від горла. Але ці його дії не дали результату. А потім, я перекинув його через хвилерізи і стрибнув за ним.
Опинившись поруч з ним, я побачив, як Тім, задихаючись, намагається втекти від мене по кам'янистому пляжу. Я без проблем догнав його, незважаючи на те, що на ногах мав чоботи з п'ятисантиметровими підборами.
Тім міг бачити мене, як темну фігуру, але я чудово бачив його. Бачив кожну деталь його жалюгідної особи.
Він розвернувся, намагаючись віддихатись.
Я відчув, як тремтіння, подібне до оргазму, пробігло через моє тіло. Я кілька раз глибоко вдихнув і почув, як змінюються мої зуби, як рухається щелепа дозволяючи мені якнайширше розкрити рота. Мої очі були червоні і я не сумнівався, що Тім бачив червоний колір та їх світіння в темноті.
- Що тут…? - він захрипів та закашлявся.
Я схопив його за куртку та засунув руку під одяг, проводячи гострими нігтями по грудній клітці.
Він задихнувся від шоку але все ще не кричав.
- Ти більше не турбуватимеш дітей, Тімоті Спарк, - прошепотів я з контрольованим гнівом.
В його очах, я побачив усвідомлення, що саме зараз він помре.
Я штовхнув свою праву руку в його груди. Мої гострі нігті розірвали шкіру, долоня розсунула два ребра і я відчув теплу вологу його нутрощів. Я інстинктивно продовжив штовхати руку, розриваючи його легені, аж пальці не почули велике, вологе і пружне серце!
Очі Тіма розкрились і він почав переривчасто дихати, а потім, впав на спину, потягнувши мене за собою.
- Я тримаю в руці твоє гниле серце, - розсміявся я прямо до вуха чоловіка. - І тепер, я збираюсь з'їсти твою душу, - продовжив я найзлішим тоном, який міг видобути з себе.
Лівою рукою я зірвав капюшон з його голови і оголив солодку та бажану шию. Здавалось, енергія вибухнула у всьому моєму тілі і я затопив зуби в пульсуючі під шкірою судини. Ікла увійшли глибоко, мої інстинкти підказували, що я повинен робити, де шукати найкращі місця. Тепла і густа кров почала наповнювати мій рот, а я присмоктався до рани губами, щоб не втратити жодної краплі так бажаної рідини.
Я стогнав від задоволення, відчуваючи, як солодкий «нектар» хлинув в мій живіт, задовільняючи голод. Моя права рука чула шалений пульс серця, котре намагалось компенсувати втрату крові. Врешті, воно затремтіло, здригнулось і зупинилось.
Тім був мертвим!
Я висмоктав всю його кров, аж до останньої краплини, а потім відсторонився, дивлячись на нас під стіною хвилеріза.
Люсія спостерігала за мною, присівши зверху і сяючи своєю сексуальною посмішкою, оголюючи при цьому ікла і світячи очима.
Я стиснув руку сильніше навколо мертвого серця і потягнув. Судини і м'які тканини розірвались і я витягнув назовні серце Тіма.
Люсія зістрибнула вниз і опустилась на коліна поруч зі мною. Вона посміхалась з пожадливістю, а потім міцно поцілувала мене, насолоджуючись смаком свіжої крові.
- Ммм. Як смачно! - наспівувала вона.
Я запропонував їй серце і вона відірвала великий кривавий шматок ще теплого м'яса. Я вкусив решту, так, як робив це зі стейками і ми разом смакували серцем негідника.
- О, моя люба. Ти була такою природною! Але тепер, допоможи мені кинути тіло в море, - прошипіла Люсія крізь ікла. Вона виглядала вбивчою і одночасно такою красивою…
Ми схопив тіло чоловіка за ноги і руки та зайшли недалеко у воду, закинули його десь на п'ять метрів від нас. Навіть, якщо море і поверне його назад, солена вода та галька зробить свою справу і знищить всі докази. Окрім цього, поліція знала ким він був і у всьому будуть підозрювати когось з місцевих.
- Люба, повертаймося додому, - солодко промовила моя кохана, знову змінившись в красиву дівчину.
Я пересвідчився, що не маю крові на собі, а потім, ми перескочили через стіну хвилеріза і попрямували до автомобіля тримаючись за руки.
«Сподіваюсь, що я скоро забуду тим, ким я був до цього часу і врешті стану справжньою жінкою, щоб до кінця своїх днів кохати мою любу Люсію», - подумав я, насолоджуючись дотиком руки партнерки та відчуваючи її кохання до мене…
Кінець...
