Зміїне кільце

Автор: NyraWrites

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Яскраве сонце нагрівало пустелю під собою. Всілякі істоти, котрі жили серед пісків, дано знайшли для себе місце, щоб перечекати жар, який лився з неба. Південь в пустелі, не був тим часом, коли можна було собі гуляти без запасу води. Бідний Джеймс не мав вибору. Він заглиблювався в пустелю, рухаючись в вибраному напрямку, до, як він думав, якоїсь цивілізації. Хлопець усвідомлював, що шанси знайти щось в цьому напрямку, зменшувались з кожним його кроком, Шанси були настільки малими, що він навіть написав записку, котру сховав в праву кишеню: «Чому я не залишився дома?… Міннесота така красива і прохолодна цієї пори року». Сипучий пісок сповільнював його кроки і скоріш за все, Джеймс був впевнений в цьому, він помре серед отого жовтого пекла. «Цікаво, чи в дома вже п'ють чай?» - подумав він. Жара і зневоднення впливали на його розум. Раптом, Джеймс зупинився… - Мене, таки, не полишає щастя… Нарешті… Пані та панове, нарешті я бачу ВОДУ! - прохрипів він та зі всіх сил побіг в сторону оазису, який побачив перед собою.

З останніх сил, Хлопець стрибнув у те, що виглядало як вода… і приземлився в проклятому піску. Він лежав і розмірковував на своїм життям, яке не жалувало його всі двадцять років… - То навіщо продовжувати його?! - зі злості викрикнув Джеймс та почавши бити кулаками об землю. - Кому я потрібен?! - кричав він до неба. І, неначе у відповідь, пісок на якому він лежав, почав западатися, тягнучи хлопця за собою. Відчуваючи паніку, Джеймс шалено рухав руками і ногами, але це тільки пришвидшило його занурення…

Відчуття, яке охопило його, коли він повністю зник в піску, було споріднене з зануренням у воду. Він не міг дихати, не міг нічого бачити і не міг рухатися. Хлопець продовжував занурюватися, прощаючись з життям. Багато думок промайнуло в його голові. Останньою думкою було те, що він ось-ось помре, засипаний піском. Така собі ще одна жертва пустелі про яку навіть ніхто не згадає. Надія швидко згасала, як метеор на небі. Раптом, Джеймс відчув, що знову може дихати і почав падати в повітрі, зовсім не гальмуючись піском. Він опав на кам'янисту підлогу з голосним звуком. Швидко сівши, Джеймс розгледівся навколо і єдине, що він зумів побачити в темноті печери, було озерце синьої води, яке виднілось недалеко від нього.

Боячись, що перед ним ще одна галюцинація, Хлопець повільно підповзнувши до води, обережно вклав руку в рідину. Цього разу вода не була обманом! Рідина в озерці була справжньою і холодною.. Ідеальною для того, щоб вдосталь напитись. Джеймс зручно розмістився і почав пити воду… аж раптом, почув якийсь шум, що розносився по печері. Страх зі всієї сили вдарив хлопця, змушуючи його усвідомити, що в цій печері він не один.

Він завмер, чуючи, як щось наближається до нього. Несвідомо, хлопець закричав: - Хто там? Звуки завмерли, але Джеймс продовжував чути чиєсь дихання - занадто близько від себе, щоб бути в безпеці.

- Прошсссу, не бійссся. Я тільки хотіла поговорити зссс тобою. Зсссгоден? - голос, який промовляв до Джеймса безумовно був жіночим.

«Вона тільки хоче поговорити, чи це смертельно?» - подумав він про себе. - Добре. Якщо хочеш говорити, то говори, - відізвався хлопець до власниці жіночого голосу. Та мовчала і здавалося, відчувала заклопотання, аж врешті промовила: - Я хочу наблизитись до тебе, але не впевнена твоєї реакції на мене.

Джеймс замислився над її дивними словами, але пообіцяв бути спокійним. Його серце завмерло, коли з темряви з'явилась пара яскравих жовтих очей, за якими він побачив істоту, подібну до змії.

- Уххх… Будь-ласка. Не з'їдай мене, - заблагав Джеймс. Виглядало на те, що вона засмутилась цими його словами. Але, незважаючи на це, істота продовжувала наближатися до нього. Джеймс підняв голову з наміром дізнатися, що було перед ним. Від поясу вниз, він бачив тіло довгої змії, завдяки якому істота могла рухатися. Верх мав жіноче тіло з руками і головою, котру охоплював капюшон кобри. Темно-коричнева луска покривала все її тіло, а сама вона сягала двох метрів в висоту.

- Я не зашссскоджу тобі…, - почув він жіночий голос. - Дозсссволь мені предссставитиссся. Мене зсссвати Афіна… А як зсссвати тебе? Джеймс поглянув в її жовті очі і був здивований тим, що вони неначе… благали відповіді. Він очистив горло і відповів: - Мене звати… ну… звати Джеймс. Хлопцю було важко сконцентруватися під поглядом Афіни.

«Вона виглядає, як кобра… але вона наполовину людина!» - раптом подумав він про себе. Афіна ще кільканадцять секунд дивилась на нього, а потім запитала: - То жссс, як ти сссюди потрапив?… Я маю на увазсссі, не в мою печеру? Її питання змусило Джеймса пригадати те, як він опинився серед пісків пустелі.

- Ми, я і моя дівчина, відпочивали в Єгипті, коли вона мене не кинула, - відповів він, зітхаючи. - Вона забрала всі наші речі і полетіла до додому без мене. А я, просто попрямував перед себе, не дбаючи куди йду.

Афіна порухала головою. - Твоя дівчина недооцсссінює товарисссство. Джеймс відірвав очі від води і поглянув на дівчину-змію.

- Що ти маєш на увазі? - запитав він.

- Я прожила тут всссе сссвоє життя, відколи батьки покинули мене. Пісссля цсссього, я нікого тут не зуссстріла. Я вивчила англійссську мову з книг, які вони зсссалишили тут, так сссамо, як мову зсссмій.

Джеймс хотів було сказати, що йому прикро, але почув, як вимовляє інше питання. - Це страшно. Але чому твої батьки залишили тебе тут?

- Так роблять всссі наги, - зітхнувши, відповіла вона. - Наги залишають сссвоїх дітей. Але я, більше людина, ніж нага.

Джеймс кивнув і зрозумів, що має перед собою істоту, котру багато націй вважають за міф чи легенду. І ось він, розмовляє з такою легендою.

- Але чому ти вважаєш себе більше людиною? - запитав він. - З зображень в інтернеті, всі наги подібні до тебе.

Афіна опустила голову і зі смутком в голосі відповіла: - Мій батько був людиною, а мама - нагою… Вони кохалися, але коли я народилась, батько відмовився від мене, хоча мама ще певен час піклувалась мною.

Виглядало на те, що Джеймс зустрів особу, життя якої було ще гіршим від його. Повільно, Джеймс підняв руку і ніжно погладив покриту лускою руку дівчини. Він був шокований тим, що її рука відчувалась такою шовковистою і м'якою.

Афіна завмерла, але потім, здавалось, почала насолоджуватись цим дотиком. - Мені прикро через те, що сталось з тобою… Я навіть не знаю, як допомогти тобі. Мій літак скоро відлітає і я був би вдячний, якщо б ти вказала мені напрям куди потрібно йти, - врешті сказав Джеймс.

Афіна виглядала на засмучену, через таке його рішення, але вказала напрямок. Джеймс було зібрався йти, коли вона зупинила його.

- Зачекай! - викрикнула вона, схопила хлопця за руку і дала йому каблучку, у вигляді уробороса - згорнутої в кільце змії, яка кусала власний хвіст. - Я хочу, що ти взсссяв цсссе на пам'ять… про мене.

- Спасибі. Але я, навіть без цієї каблучки, ніколи не забуду тебе, - відповів він, тримаючи подарунок в долоні. - Мені прикро, але я повинен йти. Дома, на мене чекає робота і обов'язки…

Сльози текли з очей Афіни, коли Джеймс зникнув в одному з проходів печери. Сам він також не почувався занадто добре, полишаючи таку красиву дівчину на самоті. Але він знав, що не може залишитися з нею. Джеймс поглянув на каблучку і одягаючи її на палець подумав: «Я хотів би знайти якийсь спосіб щоб бути з нею. Вона насправді дуже самотня… Якби я тільки міг відмовитись від своїх зобов'язань дома, я б міг залишитися з нею. Хлопець не усвідомлював, що власне саме зараз змінив не тільки все своє життя, але і життя Афіни…

Повільно чорна луска розходилась по шкірі Джеймса, змушуючи його зупинитися від незвичного відчуття. Він поглянув на свої руки і закричав від жаху. І саме тоді, він з голосним звуком, знову впав на землю. Подивившись вниз, хлопець побачив, як його ноги зливаються. Афіна кинулась до нього, з наміром дізнатись, що трапилось і в міру можливостей, допомогти. Вона заклякла, коли побачила свого знайомого, покритого лускою і з довгим м'язистим хвостом, майже двометрової довжини. Голова Джеймса почала змінюватися, аж набрала форми подібної до голови кобри. Джеймс відчув, як в роті починають рости зуби з отруйними залозами. Останнє, що змінилось в Джеймса - це очі. Тепер він міг чудово бачити в темноті, а виставляючи роздвоєний язик - міг чудово відчувати запахи навколо.

- Щшшо… трапилоссся, - прошипів він, стоячи на своєму новоотриманому хвості. Джеймс мав майже два з половиною метри росту і тепер, це він височів над Афіною.

- Я не впевнена… Ти розсссгнівавссся на мене… Я присссягаюсссь, я не хотіла цсссього, - відповіла вона крізь сльози. Джеймс лише посміхнувся і ніжно обійняв Афіну.

- Не плач, люба. Я ніколи не полишу тебе, - ніжно відповів він. - І відтепер, ми зсссавжди будемо разсссом.

Афіна посміхнулась до нього крізь сльози і поцілувала коханого. Від цього поцілунку, пара отримала приємні відчуття, котрі розходились по їх довгих і сильних тілах. «Я вже ніколи не буду самотньою», - з радістю подумала вона. «Я знайшла свою «половинку», котра піклуватиметься і кохатиме мене до кінця наших днів»…

Як зробити власну джині

Автор: Deane Christopher

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Аарон Паркер провів весь вікенд у своєї подруги і повернувшись на квартиру в неділю пізно вечером, став свідком півтораметрового торнадо посеред кімнати. Його співмешканець, Волтер Біч, сидів на дивані з радісним обличчям, спостерігаючи за воронкоподібною формою.

- Волтере, що це? - твердо запитав Аарон.

- Це, мій друже, елементаль, - відповів хлопець, врешті відірвавшись від споглядання.

Незадоволений відповіддю свого сусіда, Аарон хмуро продовжив. - Гаразд, підійдемо з іншої сторони. Він підступив ближче до плутанини строкатих кольорів. - І що це таке отой елементаль? І найважливіше, що оце робить в моїй вітальні?

Не відриваючи погляду від кольорового виру, Волтер безтурботно відповів: - До твого відома, елементаль - це чиста магічна енергія, або, щоб ти зрозумів - це безмозга істота, котра складається з ектоплазми і яка живе в декількох метафізичних площинах. І відповідаючи на твоє наступне питання, скажу: в нашій вітальні воно є тому, що я його викликав. І до всього сказаного, Волтер додав: - Аароне, будь-ласка, будь дуже обережним. Я не думаю, що буде хорошою ідеєю підходити до нього ще ближче, ніж ти є зараз.

- То це небезпечно?

Волтер замислився над відповіддю. - Можна так сказати. Я маю на увазі не реальну небезпеку, яка може зашкодити тобі, але, якщо ти увійдеш з ним в контакт, він спробує поглинути тебе. Бачиш, щоб закріпитись в нашій реальності елементалям потрібна людина і я дуже сумніваюсь, що ти захочеш стати такою людиною.

Аарон зрозумів попередження Волтера і перестав наближатись до вихору. Він обходив його дотримуючись дистанції, аж врешті викрикнув: - Волтере! Чи випадково ця річ не має нічого спільного з староперсидським сувоєм який ти перекладав для Національного музею?

- Так! - відповів Волтер, будучи не в силі стримати своє хвилювання. - Як тільки я закінчив переклад, я зрозумів, що тримаю в руках докладну інструкцію про те, як зробити власну джині.

- І я впевнений, що елементаль, є першим корком в цьому?

- Звичайно! - Волтер почувався дуже гордим своїм досягненням, радісно при цьому сміючись.

- Дозволь запитати, яким буде наступний крок? Що ще потрібно, щоб зробити собі джина?

- Все просто: знайти людину і щось на зразок контейнеру для кінцевого продукту.

- Ти маєш на увазі масляну лампу, пляшку, чи не так? - невпевнено запитав Аарон.

- Так… Ти рухаєшся в правильному напрямку. Моєю першою думкою було запитати тебе, чи я міг би використати якусь з твоїх старих металевих ваз. Але тоді в мене виникла інша ідея. Я зрозумів, що якщо хочу зробити це, то повинен зробити все правильно. Тож перш ніж я його викликав, я склав реальну угоду.

- Я так зрозумів, що зараз тобі потрібен волонтер, який хотів би стати джином.

- Взагалі-то, я говорив про джині, а не джина.

Відчуваючи спантеличування всією цією казуїстикою, Аарон був змушений задати очевидне питання. - А яка різниця? Джині? Джин? Хіба це не одне й теж саме?

Волтер зітхнув і почав пояснювати. - Джин має чоловіче тіло, а Джині - жіноче.

- Гаразд! Я зрозумів. То ти хочеш створити жінку джина?

- Аароне, ти не повинен так говорити. Це граматично неправильно. Гендерна помилка Аарона, змусила Волтера полинути в академічні розважання. - Якщо вже говорити, то потрібно говорити правильно: джин жіночої статі - це джині, а не жінка джин.

- Та ну їх, - наїжачився Аарон. - Я не потребую твоїх лекцій. Я зрозумів, що говорю неправильно. Гаразд? Залишимо це. Отже, Волтере. У тебе є кандидат для цього джина?

- Насправді я сподівався, що ти спокусиш Кімберлі на це.

- Ти думаєш, що говориш?! Як ти думаєш вона зреагує, коли я попрошу її згодитись на таке?

- А чому б ні. Зрештою, я подумав, що вона буде твоєю джині.

- Ти про що? Як вона може стати моєю джині?

- А по твоєму, для кого я хочу зробити цю чарівну лампу?

- Навіщо ти хочеш зробити щось подібне?

- Тому, що я в боргу перед тобою! Коли моя дружина минулого року вигнала мене, ти без застережень запропонував місце в своїй квартирі І це незважаючи на те, що я не міг заплатити тобі. Я в боргу перед тобою, а тому я хочу подарувати цю чарівну лампу, щоб відплатити тобі за твою щедрість. Крім того, якщо це спрацює, я завжди зможу зробити джині для себе. Кінець-кінців, в мене є докладна інструкція.

Розгубившись від щирості сусіда, Аарон відповів: - Я навіть не знаю, що сказати. Я маю на увазі, я дійсно ціную твою пропозицію, але ні в чому не можу допомогти. Але мені цікаво, чому ти подумав, що Кімберлі захоче стати джині? Я не вірю, що вона б погодилась повести решту свого життя в мідній лампі.

- Ну…, - задумливо почав Волтер. - Я можу назвати кілька речей, які б спокусили її. Наприклад: будучи джині, Кімберлі стане безсмертною. А ще, вона отримала б неймовірну магічну силу.

- Ага…, - Аарон все ще не був переконаним, що Волтер насправді запланував це. - Але вона стане рабом лампи і буде змушена виконувати все, що я накажу їй. А що станеться з нею, коли я вимовлю свої три бажання?

- На початок, забудь про три бажання. Це все казки. З того, що я дізнався читаючи сувій, три бажання - це літературний прийом для створення драматизму в оповіданнях про магічні лампи. Якщо текст правильний, а я схильний в це вірити, ти, будучи власником лампи, можеш вимовляти стільки бажань, скільки захочеш. На додаток, Кімберлі не повинна мешкати в лампі постійно. Насправді, їй доведеться перебувати всередині може з годину на день щоб, так мовити, зарядити магічний «акумулятор». Після цього, вона може перебувати в нашому світі так як ти, чи я.

- Це, якщо я дозволю їй зробити це? - запитав Аарон, намагаючись отримати від приятеля якнайбільше інформації.

- Правда. Ти повинен дати їй дозвіл прийти чи піти. Але це не повинно бути проблемою. Адже ти кохаєш її, а вона кохає тебе. Враховуючи це, сумніваюсь, що ти захочеш щоб вона постійно перебувала в лампі. Я правий?

- Так, - відповів Аарон, усвідомлюючи сказане Волтером. - Ти маєш рацію. Я таке ніколи не вчинив би.

Волтер сподівався, що зможе закінчити розпочате. - Як думаєш, Кімберлі піде на це?

Аарон уявив Кім, яка виконує всі його бажання і одразу ж відкинув цю ідею. - Ні. Кім на таке не піде. І я не вмовлятиму її на таке.

- Значить, ти навіть не обговорюватимеш з нею мою пропозицію?

- Ні, - категорично відповів Аарон. - Чим менше Кім знає про твої плани, тим краще. Якщо б вона навіть на хвилину замислилась над твоїми словами, вона б кинула мене, як гарячу картоплину.

- Ясно…, - Волтер все ще не здавався. - Але, якщо б Кімберлі стала джині, то вона ніколи б не змогла полишити тебе.

- Волтере! - відгризнувся Аарон. - Я сказав «Ні» і це значить «Ні»! А потім, щоб заспокоїти сусіда, хлопець продовжив спокійнішим тоном. - Послухай, друже… Я знаю, ти хочеш якнайкраще. І я дуже ціную твою пропозицію, але думаю буде краще, якщо ти забудеш про цю ідею з джині.

- Боюсь Аароне, я не можу цього зробити.

- Ти про що? Чому ні? Чому ти не можеш відправити цю «річ» туди, звідки викликав її?

- Якби я тільки міг це зробити. Справа в тому, що я не знаю, як повернути елементаля до його реальності. В сувої немає на цю тему жодної інформації.

- І проблема полягає в…?

- В тому, що я можу втримати елементаля лише на певен час. В сувої написано, що станеться, коли цей час мине.

- І що станеться?

- Ти коли-небудь чув фразу «пекло на землі?»

- От лайно!

- Саме так. Лайно, а потім ще дещо, - ствердив Волтер, погоджуючись з приятелем.

- То скільки в нас залишається часу, перш ніж це маленьке торнадо вирветься на волю?

- Чесно?… Поняття не маю. Але узагальнюючи написане в сувої, я думаю, що кілька днів, а потім хаос розіллється по всьому світі.

- Що ж. Я пропоную тобі знайти волонтера якнайшвидше. Агов, а як щодо твоєї колишньої? Я впевнений, ти хотів би мати її на побігеньках.

- Ти правий. Єдине, що мені потрібно, це з'ясувати, як заманити її сюди.

- Думаєш це вдасться?

- Все залежить від погоди.

- Волтере, про що ти говориш? Що має спільного погода з твоєю колишньою?

- Ну, якщо в пекло замерзне на п'ять днів, я думаю, це буде достатньо привабливим, щоб Дебра прийшла.

- То що ти плануєш зробити?

- Я думаю, мені доведеться знайти кого-небудь і чим швидше, тим краще. Гей, Аароне! Може ти хочеш стати добровольцем?

Хлопець голосно і рішуче відмовився від такої пропозиції.

- Навіть, якщо це означає, що ти врятував би весь світ від катастрофи?

Така постановка питання змусила Аарона замислитись. - Ну… Якщо дійде до цього, то… можливо б я погодився. Але я не даю жодних обіцянок. Крім того, ти говорив про кілька днів, перш ніж лайно потрапить на вентилятор. Будучи на твоєму місці, я б почав шукати інші варіанти, що і як зробити. А щодо мене, я втомився. Піду прийму душ і ляжу спати…

* * *

Можливо Аарон і міг би спокійно заснути, але Волтер був впевнений, що він не замружить ока поки потенційна катастрофа не буде відвернена. Пропозиція щодо Кімберлі була найкращою серед того, що він міг придумати. Але з часом, ця ідея віддалялась все дальше і дальше. Волтер зрозумів, що обманював себе, уявляючи, Аарона і Кімберлі які будуть в захваті від такої перспективи.

Щоб розв'язати свою проблему, він повинен задати собі найважливіші питання: що вже зроблено і що він повинен ще зробити. Волтер задав собі ці питання занадто пізно. Він усвідомив, що простої відповіді на останнє питання в нього немає. Він ніколи не повинен був ставати на стежку створення джині, поступаючи так нерозсудливо.

Усвідомлюючи, що він не був занадто розумним, Волтер також розумів, що має роботу до виконання. Лампа має мати свою джині. Він почав вивчати розділ в сувої, який дозволить йому вирішити проблему. Врешті, він взяв лампу і поставив її на журнальний столик.

Йому знадобилась більша частина ночі, щоб закінчити проекцію на лампу. Коли сонце почало сходити, лампа була готова. Залишився тільки один елемент: поєднання елементаля з людиною, яка мала стати рабом лампи.

О третій годині ранку, він був готовий на всі тонкощі в підготовці лампи. Волтер відчував натхнення. Так, він був відповідальним за те, що викликав елементаля в свій світ, принісши з ним страшенну небезпеку. Тому хлопець прийшов до висновку, що якщо хтось повинен принести жертву, то він був очевидним вибором.

Однак, що досягти потрібного, Волтеру потрібна була допомога Аарона. Комусь доведеться читати вголос заклинання, яке об'єднає стихію з його тілом, внаслідок чого народиться джині. Ця задача лягала на плечі Аарона. Волтер сподівався, що його друг не зловживатиме владою над лампою. Хоча він знав, що коли стане рабом лампи, Аарон ніколи не зловживатиме своїм становищем і збереже дружбу, яка була між ними.

Переконавши себе, що він робить все правильно, Волтер схопив ноутбук і почав транскрипцію заклинання на англійську…

Спочатку Аарон відкинув пропозицію свого друга. Він дав зрозуміти Волтеру, що думає про його рішення. Але Волтер зміг переконати Аарона в правильності своїх дій.

Розум запанував над емоціями і Аарон погодився з аргументами друга. - Гаразд, - сказав він. Я зроблю це! Я не хочу, але я прочитаю це кляте закляття! У будь-якому випадку, потім, я звільню тебе, обіцяю!

Волтер гірко посміхнувся, простягаючи хлопцю папір з надрукованим текстом заклинання. Потім, він поставив лампу на підлогу і встав поруч з торнадо, яке продовжувало крутитись.

- Добре, Аароне! Я готовий. Можеш починати.

В цей момент Аарон хотів сказати так багато, але не зміг підібрати потрібних слів. Замість цього, він приготувався прочитати текст якнайшвидше. Він вимовляв слова і здавалось, що ектоплазма біля нього ніби розжарилась, але коли він закінчив читати, нічого не сталося. Очікуваного злиття не відбулося.

- Спробуй ще раз, - безстрашно попросив Волтер.

Аарон повторив текст, але без жодного результату. Третя спроба також була невдалою. Волтер виріши переконатись, що написаний текст відповідає оригіналу. Він не виявив жодних помилок і змусив Аарона знову прочитати заклинання і ставити наголоси на ключових словах. Аарон зробив так, як від нього вимагали, але і цього разу нічого не відбулося.

Аарон читав заклинання знову і знову, аж врешті вивчив текст на пам'ять. Єдиною реакцією на його слова було збільшення температури, а потім нічого.

- Я не можу зрозуміти, що роблю не так! - роздратовано викрикнув Аарон. - Я читаю це прокляте заклинання і нічого не відбувається. Все так, ніби ми робимо щось неправильно!

Волтер розумів, що вони таки на правильному шляху, але не вистачає якоїсь частинки в цих пазлах. - У мене ідея. Можливо причина в тому, що заклинання потрібно читати оригінальною староперсидською мовою.

Використовуючи копію оригіналу, Аарон спробував вимовляти слова фонетично. Тим не менш, незважаючи на всі спроби, єдине чого від добився, був сміх Волтера на потуги друга.

Аарон почувався дурнем. - Перестань, Волтере! Не виходить. Дозволь собі нагадати, що я не лінгвіст! Ти, так. Те, що я можу сказати слово «кімната» в понад десяти мовах, не означає, що я можу вільно розмовляти цими мовами.

Волтер зглянувся над своїм сусідом. Він спробував пояснити Аарону, як потрібно вимовляти слова в стародавній мові.

Це трішки допомогло Аарону, в результаті чого активність ектоплазми підвищилась. Але незважаючи на це, йому так і не вдалося добитися позитивного результату.

- Гаразд…, - ствердив дуже засмучений Аарон, виглядаючи переможеним але і зневіреним. - Я зробив все, що зміг і зробив це найкраще, як тільки міг. То що ми робитимемо далі? Ти будеш читати заклинання, а я стану піддослідним кроликом?

- Це безумство! - голосно відповів Волтер, протестуючи проти таких слів друга. - Ти не зробиш цього. Я єдиний, хто заварив цю «кашу», а тому я і тільки я повинен перетворитись в джині.

- Що тут скажеш, ти правий. В підсумку, це ти повинен мешкати в лампі. Але ми обидва знаємо, що я не здатний прочитати це заклинання так, як воно повинно звучати. Так що, давай, читай його і покінчимо з цим!

- Аароне, ти впевнений?

- Звичайно, що ні! Я зовсім не впевнений! - викрикнув хлопець. - Але хтось повинен врятувати світ від цілковитої анігіляції. Отже, вперед! Просто прочитай закляття! Сподіваюсь, якщо воно спрацює, я буду красивим і мускулистим джином, а не дівчиною в панталонах і вуалі. І пам'ятай, ми були друзями. Я маю на увазі, що не люблю багато працювати. Тому, все що я прошу, коли стану джином, не турбуй мене без потреби. І не забувай, сказати «будь-ласка» і «спасибі» це не важко, а я почуватимусь набагато краще…

Відчуваючи себе жахливо, Волтер почав виразно читати заклинання яке… спрацювало! Закінчуючи вимовляти останні слова, Волтер відчув, що сталось щось особливе. Повітря в кімнаті заблищало, так ніби лампа розжарювання мала ось-ось перегоріти. Елементаль заворушився, змінюючи положення. Він обволік Аарона потоком ектоплазми, справляючи неописуєме враження на Волтера. Тіло його друга почало розпадатись прямо перед переляканими очима хлопця. Після того, як відбулось об'єднання дикої стихії з людиною, новоутворена істота у вигляді диму втягнулась в лампу…

«Все відбулось так, як мало відбутись!» - подумав Волтер. «Це було подібне до того, що показували в серіалі «Я мрію про Джині».

Пам'ятаючи перестороги вказані в сувої, хлопець поборов в собі бажання потерти лампу і побачити яке тіло отримав Аарон. В сувої писалось, що для повного поєднання елементаля з людською істотою потрібен час. «Я повинен бути терплячим, щоб побачити результат свого заклинання», - подумки переконував він сам себе. Взагалі-то, він потребував поїсти і поспати, а тому очікування не було аж такою поганою ідеєю.

Враховуючи підступність долі і Закон Мерфі, Волтер зробив все, щоб не втрачати лампу з виду. Навіть, коли він ліг в ліжко, лампа лежала поруч з ним…

* * *

Волтеру довелось чекати добрих тридцять шість годин, перш ніж він примусив себе випробувати лампу. Хоча хлопець мріяв побачити, що сталось з його другом, Волтер знав, що краще буде діяти якомога обережніше. І ось коли відповідний час настав, він сів на диван, взяв лампу в долоні і почав обережно терти метал лампи правою рукою. Один рух!… Другий рух!… І врешті третій!…

Як тільки він втретє перестав терти лампу, з її носика повалив густий рожевий дим. Субстанція, котра виходила з лампи нагадувала маленьке торнадо. Як тільки дим відірвався від лампи, він перейшов в центр кімнати і почав плавно змінювати форму: спочатку в щось подібне до пісочного годинника, а потім в спокусливу фігуру неймовірно красивої дівчини, якої Волтер ще ніколи не бачив за свого життя. Одягнена вона була так, як повинна була бути одягнена класична джині: прозорі шаровари і яскравий топ з дорогоцінними каменями.

Ще до того моменту, як тіло джині повністю сформувалось, Волтер наполегливо запитав: - Де Аарон? Що ти зробила з моїм другом?

Такі мало інтелігентні питання збентежили красиву дівчину, змушуючи її зморщити носик. - Волтере! - врешті вимовила вона чуттєвим голосом, від якого дев'ять з десяти чоловіків одразу ж кінчили б в свої штани. - Це я, Аарон! В чому справа? Хіба ти не впізнаєш мене?

Очманілий від почутого, Волтер лише перелякано відповів: - Аароне, якщо… ти… я думаю, що настав час, щоб ти розгледів себе. Я маю на увазі, мені дуже подобається кінцевий результат, те, що ти зробив з собою, але я не впевнений, що ти сподобаєшся усім іншим, особливо жінкам.

- Курва!, - викрикнула джині, коли однією рукою доторкнулась до цицьки, а другою до внутрішньої поверхні стегон. - Курва!, - знову закляла вона своїм спокусливим голосом, - Я дівчина! Волтере, як це можливо?!

- Я… Я не впевнений, - з острахом відповів хлопець. - Це мабуть якось пов'язано з текстом заклинання. Я маю на увазі, за всіма ознаками на небі і землі, ти повинен бути джином, а не джині.

- Це я і сам бачу. Я не джин! Я клята джині!

- Ось воно! - вигукнув Волтер, усвідомивши чому Аарон змінився в джині, а не в джина. - Мабуть в цьому проблема!

- І в чому проблема?

- Коли я читав закляття, я, мабуть, ненароком використав староперсидське слово джині, а не джин. І ось тепер, ти дівчина.

- Зрозуміло. Але що ти плануєш зробити, щоб виправити ситуацію?

- Я… не впевнений, що можу щось змінити.

- Ти не можеш забажати, щоб я став чоловіком?

- А це варто випробувати, - задумливо промовив Волтер, дивуючись, що таке просте рішення не прийшло йому до голови. - Я думаю, що це тобі не зашкодить.

- Волтере! Чому я чую сумнів в твоєму голосі?

- Ну…, - замислено промовив хлопець. - Я думаю, спершу нам потрібно переконатись, чи ти можеш щось чарівно змінити. Коли ми пересвідчимось в цьому, то зробимо наступний крок. Волтер вказав на бейсбольну біту біля дверей. - Зможеш змінити алюмінієву біту в дерев'яну?

- Гаразд. Я зроблю це.

Дівчина, яка колись була Аароном Паркером, простягнула руки в сторону біти… але нічого не сталося. Алюмінієва палка залишилась такою, якою була на початку.

- Якісь проблеми? - запитав Волтер джині.

- Так… Мої інстинкти говорять мені, що я зробив все правильно, але чомусь жодні зміни не відбулись.

- Може це через те, - знову задумливо промовив Волтер, - що я повинен загадати бажання, щоб ти могла виконати свою роботу…

- Звучить цілком логічно. Давай, загадуй!

- Чому ні… Варто спробувати. Гаразд! Аароне, я бажаю, щоб ти змінив цю алюмінієву біту в дерев'яну біту.

Колишній Аарон Паркер порухав пальцями в сторону металевої біти і та миттєво перетворилась в класичну дерев'яну біту.

Волтер звернув увагу на те, що Аарон був дуже задоволений собою. Хлопцеві також здалося, що він помітив зміни в його поведінці. - Ось так! Аароне, здається, ми знайшли ключ до твоєї магії. З моєї сторони, я повинен побажати, а з твоєї сторони тобі потрібно увімкнути магію і виконати моє бажання. Гаразд! Я не впевнений, що це спрацює, але… Аароне, я хочу щоб ти перетворився в чоловіка!

- Чую і корюся, Володарю, - відповіла красива джині і зробила рух рукою… але нічого не відбулося. Аарон і надалі залишився в тілі дуже красивої молодої дівчини.

- Аароне! - приголомшено вигукнув Волтер. - Ти чув себе? Ти звернувся до мене словом «Володарю»?

- Так, Володарю. Хіба це не ти викликав мене з лампи? - Аарон несвідомо зробив невеликий кніксен, відповідаючи другу.

- Ну… Я хочу, щоб ти припинив це. Ти добре знаєш, що мене звати Волтер! І я волів би, щоб ти саме так звертався до мене.

- Так, Володарю. Це твоє бажання?

- Так! - вигукнув хлопець, втративши терпець. - Аароне, я хочу, що б ти звертався до мене «Волтере», так, як ти це робив в минулому.

- Так, Волтере! Твоє бажання є для мене наказом.

- Аароне! Прошу, перестань говорити, як джин! Технічно, я можливо і твій Володар, але ми все ще друзі. Таким чином, враховуючи, що ми таки друзі, я хочу, щоб ти… ні! Я бажаю, щоб ти поводився так, ніби ми і надалі є друзями. Я не хочу чути від тебе отого «Володарю». Ти зрозумів?

- Так, Воло… Волтере!

- А тепер, коли ми розібрались з цим питанням, потрібно вияснити, як повернути твоє чоловіче тіло назад. Цього разу, я спробую бути більш конкретним. Якщо я не можу змінити тебе в чоловіка, то можливо мені вдасться змінити тебе в джина… Аароне, я бажаю, щоб ти змінився в джина!

Аарон спробував виконати бажання Волтера… але знову нічого не відбулося. Він і далі залишився дівчиною. - Волтере! Я і є джином. То в кого я маю змінитись? Я джин, тільки в жіночому тілі! Я маю на увазі, я нічого не маю проти цього тіла, я кохаю жінок. По-правді говорячи, мені навіть трішки подобається це тіло. Але фактом є те, що я, чоловік, змушений буду бути в цьому тілі до кінця світу!

- Ти усвідомлюєш, що я можу виправити це своїм бажанням? Я міг би зробити так, що твій розум, відповідатиме твоєму тілу. Я впевнений, що зможу зробити так, що тобі буде подобатися бути жінкою.

- Угу…, - розмірковував вголос Аарон. - Ти, мабуть таки, міг би це зробити. Змінити мій чоловічий розум на жіночий.

- Саме так! - охоче погодився Волтер. - Я думаю, що це допоможе тобі стати єдиним цілим. Ти розумієш про що я?

- Ага…, - знехотя погодився Аарон. - А ще, ти міг би змінити мене в схиблену на сексі німфоманку, яка закохана в тебе без розуму. Я маю на увазі, що ти є власником лампи! Ти можеш зробити зі мною все, що забажаєш, а я не можу зробити нічого, щоб зупинити тебе! Мужик, я добровільно погодився на все це! Але щоб ти знав, твоє бажання типу «іди і принеси мені сам не знаю що» не дуже підходить до мене.

- Я не думаю, що так буде, - відповів Волтер. - Мужик, ти ж знаєш мене. Я ніколи б не зробив нічого такого з тобою. Якщо ти не забув, ми все ще друзі! Аароне! Те, що ти зараз джині нічого не міняє, повір мені! Я б ніколи не скористався ситуацією.

- Ага… звичайно… це ти зараз так кажеш. Але що станеться, коли владу над тобою перейме твій «приятель» між ногами? Що зупинить тебе від того, щоб тоді затягнути мене до ліжка?

- Аароне, цього не станеться! - з люттю в голосі відповів Волтер. - Я завіряю тебе, що не допущу цього.

- Ну все, досить! - пробурчав Аарон. - Оскільки в мене не має вибору, я буду змушений довіритися тобі.

- І це слова мого друга Аарона! Я знаю, що тобі потрібен буде час щоб звикнути до того, що ти став джині. Але прошу, зрозумій, я з тобою. Тільки скажи мені, а я зроблю все, щоб допомогти тобі акліматизуватися в новому житті.

- Дякую, Волтере. Я дійсно ціную це. І знаєш, що? Я не можу повірити в те, що скажу, але я впевнений, що мені було б набагато легше, якби мій розум співграв з моїм новим тілом. Отже, оскільки я тепер дівчина, принаймні фізичному сенсі, я прошу тебе загадати бажання, що я почувався дівчиною не тільки фізично, а і ментально.

- Ти впевнений в цьому?

- Звичайно, що ні! Я жартую, Волтере. Зараз, я не впевнений ні в чому! Я просто знаю, що справи пішли так, а не інакше. Моя чоловіча свідомість знаходиться в тілі жінки. Ти можеш уявити собі, що зараз відбувається в моїй голові? Що витворяє моє лібідо? Зараз я так збуджений, що ледве стримую себе!

- Гаразд, Аароне! «Сідлай коней»! Подивимось, що я зможу зробити…, - Волтер подумки почав складати своє бажання. - Ну ось. Я думаю, що все правильно. Аарон, мені прикро, що твій чоловічий розум бореться з твоїм жіночим тілом. Я бажаю, що б ти покохав те, що ти джині.

Запала тривала пауза. Зрештою, Волтер не витримав і запитав: - То, ми все ще друзі? Ти почуваєшся по-іншому?

- Я не хочу про це говорити. Але, я так не думаю…, - похмуро відповів Аарон.

- А чому ти думаєш, що нічого не змінилося?

- Ну… Для початку, я все ще ненавиджу того, що я джині. На додаток, я все ще страшенно збуджений і цей гаремний «прикид» мене насправді лякає. Я дуже сумніваюсь, що я відчував такий страх, коли мав би жіночий розум. І не тільки ці шаровари мене «добивають». Ці цицьки, піхва і все інше, що додається до мого нового тіла! Я просто відчуваю себе «не в своїй тарілці» і поважно сумніваюсь, що твоє бажання працює.

- Я ненавиджу говорити це, Аароне, але я боюсь, що в цьому питанні ти правий. Якби моє бажання спрацювало, ти був би щасливим, як свиня в багнюці. Очевидно, тут щось подібне до того, коли ми пробували перетворити тебе в чоловічу версію джина.

- Нарешті ти зрозумів Волтере! - згодився Аарон, а потім додав: - Волтере! Проблеми в твоїй голові. Якщо ти не хочеш, щоб я став справжньою дівчиною, то може щось зробиш в питанні одягу, який я маю на собі. Я маю на увазі те, що він виглядає аж занадто сексуально.

- Все в порядку Аароне. Дозволь мені цим зайнятись…, - промовив хлопець і в кімнаті запала тиша. Волтер почав розмірковувати, як правильно сформулювати своє бажання, щоб задовільнити друга. - Чудово! Я думаю, що зараз все вийде… Аароне! Я бажаю, щоб ти мав можливість вибирати для себе такий одяг, який тобі подобається!

Бажання Волтер спрацювало. Ще мить тому, Аарон був одягнений в майже прозорі панталони і яскравий топ, типовий для джині і ось тепер, він мав на собі сірий спортивний костюм.

Аарон розглядав себе кілька секунд, перш ніж зауважив: - Ось так набагато краще. Ти навіть не уявляєш, як це незвичне відчуття мати на собі оте вбрання. А потім він покрутився, продовжуючи оглядати себе і раптом вигукнув: - Зараза! Я зовсім забув про мої цицьки! Тепер, коли на мені немає топу, вони рухаються в різні сторони, ніби живі.

- Я вбачаю, що в тебе є кілька варіантів. Один з них, ти можеш повернутися до свого старого шикарного костюму джині, або вичаруй собі спортивний бюстгальтер. Розумієш про що я? Неважливо, що ти вибереш, в будь-якому випадку ти зможеш панувати над своїми грудьми.

Аарон прислухався до поради Волтера і вибрав варіант з спортивним бюстгальтером…

Волтер не мав великих надій на те, що зможе повернути чоловіче тіло своєму другу, а тому він всіляко намагався відшкодувати збитки, котрі він необачливо «подарував» Аарону. Однак, хоча він і пробував розібратись з сувоєм, всі його зусилля були марні.

- Аароне, мені дійсно прикро і я знаю, що ти не хотів би почути ці слова, але я думаю, що тобі краще змиритися з тим, що до кінця світу, ти залишишся джині.

- Я вже здогадався…, - понуро відповів Аарон. - На додаток, я ще буду незвичною джині, враховуючи, що мій розум не відповідає моєму тілу. Він замовкнув, відчуваючи, що його Володар почувається засмученим від цієї проблеми, а тому спробував заспокоїти свого друга. - Волтере! Не вини себе занадто суворо. Послухай, я знаю, ти зробив все, що міг. Що ж, відтепер я джин з спокусливим тілом. І пам'ятай, твої бажання, є для мене наказом. То що ти бажаєш? Слави? Багатства? А може ще чогось?

- Гмм…, - задумливо пробурмотів Волтер. - Я впевнений, що щось прийде мені в голову, але завтра. Зараз мені нічого не потрібно. Я маю на увазі, мені подобається моя робота, а щодо багатства, то це питання не є аж таким важливим…

Вони замовкли, а через кілька хвилин Аарон знову відізвався: - … Волтере, я знаю, що це звучить шалено, але мені не дуже подобається більше відзиватись на ім'я Аарон. На добре чи на зле, я є хлопцем в тілі дівчини, то може виберемо якесь дівоче ім'я для мене. Таке, яке б підходило до мого нового тіла.

- А це насправді хороша ідея, Аароне, - відповів Волтер, сподіваючись, що його друг врешті змирився з своєю долею. - Ти маєш щось на прикметі?

- Нічого…, - сумно пробурмотів той. - Але я можу впевнено ствердити, що не бажаю називатись Джині чи Жасмин. Постійно чути таке, це як посипати сіллю відкриту рану.

- Я розумію про що ти…, - задумливо погодився Волтер. - Крім того, я не впевнений, що ці імена підходили б для тебе. Тобі потрібне якесь незвичне ім'я, щось екзотичне і водночас еротичне…

- Ага, розігнався, - саркастично втрутився Аарон.

- Маю! - викрикнув Волтер, ігноруючи зауваження Аарона. - Як щодо Абра? Це скорочення від абракадабра.

- Абра…, - Аарон промовив вголос запропоноване ім'я. - Гмм… Абра… Мені навіть подобається те, як воно звучить. Воно незвичне, унікальне і дійсно звучить екзотично. Якщо це твоя єдина пропозиція, то я згоден на Абра! Волтере, зроби, що потрібно.

- Ти впевнений? - обережно запитав хлопець.

- Звичайно я не впевнений! Але потрібно рухатись вперед. Давай, загадуй бажання.

- Гаразд… Аароне, всі твої спогади залишаються недоторканими і з цього моменту, ти відзиватимешся на ім'я Абра. І ще. Поки я пам'ятаю, я не хочу, щоб ти постійно перебував в лампі. Я бажаю, щоб ти мав свободу і міг виходити з лампи чи повернутись до неї коли забажаєш. Я бажаю, що б ти мав стільки свободи, скільки це дозволяють закони джинів.

- Спасибі Волтере. Я дуже ціную це.

- Це мізер, який я можу зробити для тебе Аароне. О, вибач, Абро. Все, що я б просив для себе, це не будь безсовісним джином, подібним до тих з казок.

- Про це не турбуйся. У мене немає наміру шукати прихованих підтекстів в твоїх бажаннях. Якщо виникатимуть якісь проблеми з твоїми бажаннями, я обов'язково дам тобі про це знати…

* * *

Минуло кілька днів. Одного вечора, Волтер і Абра, одягнена в свій спортивний костюм, сиділи разом і дивились вечірні новини. Саме тоді хтось подзвонив в двері.

- Лайно! - відчайдушно викрикнула Абра. - Волтере, прошу, благаю, не відзивайся!

- Але чому? - розгублено запитав хлопець, встаючи з наміром відкрити двері.

- Це Кімберлі! - в голосі Абри звучав жах.

- Звідки ти це знаєш? Це може бути будь-хто.

- Волтере, я джині. Ти забув? Повір мені, це Кімберлі і вона хоче дізнатись, чому я не відзиваюсь до неї. А я не маю жодного наміру показатись їй з таким тілом. Для мене це занадто принизливо…

Дзвінок пролунав ще раз, Волтер не витримав і підійшов впритул до дверей. - Абро! - відізвався він через плече, хапаючись за клямку. - Не думай зникати в лампу. Кімберлі заслуговує знати те, що сталося. Перестань бути таким боягузом. Давай, Будь мужиком і візьми себе в руки! Ти повинен пояснити Кімберлі, чому не дзвонив їй.

Незважаючи на те, що він бажав якнайшвидше опинитися в своїй лампі, його приятель був правий, хоча це і не применшувало відчуття паніки в Абри. Він підірвався на рівні ноги і кинувся до кухні так, ніби ціла зграя злих духів гналась за ним. По дорозі, він відізвався через плече: - Бути мужиком? Волтере, завдяки тобі, я тепер зовсім не чоловік! І якщо я змушений бути боягузом, то нехай так і буде. Я ще не готовий стати перед Кімберлі лицем в лице.

Але Волтер вже відкривав двері. - О! Кімберлі! Як приємно тебе бачити. Я не знаю, чи ти пам'ятаєш мене, але я сусід Аарона, Волтер. Будь-ласка, заходь.

Дівчина зайшла всередину і одразу почала оглядати квартиру, а потім відразу ж «взяла бика за рога». - Відкинемо люб'язності, Волтере! Все, що я хочу знати - це де є Аарон?

Така постановка питання поставила хлопця перед моральною дилемою. З одного боку, Волтер таки був причиною всіх цих подій, але з іншого, він ненавидів брехати. Хлопець відчайдушно шукав вихід з цієї ситуації. На початок, він вирішив «заходити» здалеку.

- Кімберлі , я можу щось запропонувати випити?

- Я не відмовлюсь від келиха вина… бажано білого… Якщо воно є у вас. Але спочатку, ти скажеш мені, що трапилось з Аароном, - не вгамовувалась дівчина. - Востаннє я розмовляла з ним в понеділок. Ми недовго розмовляли. Він сказав, що має допомогти тобі в чомусь важливому і, що зателефонує мені, як тільки зможе. Це була наша остання розмова. Сьогодні п'ятниця, а Аарон так і не подзвонив. Він навіть не послав мені жодну СМС'ку. Волтере, це мені не подобається. Він дзвонив до мене кожен вечір, відколи ми почали зустрічатися. Навіть тоді, коли його не було в місті. Волтере! Будь чесним зі мною. Аарон має якусь причину уникати мене? Він зустрічається з якоюсь іншою дівчиною? А може до нього відізвалась стара подруга? Я все зрозумію. Але я у відчаї. Я думала, що його відправили в якесь відрядження за кордон. Але в його роботі мені сказали, що він має заплановане відрядження під кінець місяця.

Волтере, я потребую знати, що з ним все гаразд. Я хвилююсь за нього! - Кімберлі «заводилась» все сильніше і сильніше. - До певного моменту, я не була впевнена, що він є тим хлопцем, тим єдиним. Але тепер я переконалась, що саме він є моєю другою половинкою. Він чудовий хлопець і я впевнена, що разом ми могли б скласти відмінну пару. І ось тепер, я не розумію, що відбувається. Це зовсім не схоже на нього…

- Вибачте, я не перешкоджаю? - боязко сказала Абра, виходячи з кухні і вводячи в ступор Волтера своєю появою.

Золотоволоса джині була одягнена в красивий костюм і побачивши її, Кімберлі зловтішно розсміялась. - Ні… Ти не перешкоджаєш. Дівчина поглянула на Волтера. - Нічого собі. Оце сюрприз! Аарон ніколи не говорив мені, що в тебе є дівчина. Взагалі-то, Аарон розповідав, що ти розлучився і не готовий до нових стосунків. Але тепер я бачу, що він був неправий. Я мушу ствердити, що пишаюсь твоїм вибором. Дівчина неймовірно красива. Може познайомиш нас?

- Кім, це Абра. Абра… це Кім, - представив дівчат Волтер, все ще будучи шокований тим, що розігрувалось в вітальні.

- Гаразд, - посміхаючись промовила Кімберлі. - Тепер, коли нас представили, то може ти скажеш, де мій Аарон?

Абра обережно поглянула на Волтера і збентежено відповіла: - Мені не хочеться це говорити, але я тут, Кім. І мені дуже прикро, що я не був таким сміливим, щоб подзвонити тобі, розповісти все, що сталося та пояснити, чому я виглядаю, як дівчина.

- Ти… права! - грубо відповіла шокована Кімберлі. - Я не знаю в що ви тут бавитеся, але я не бажаю, щоб мене втягували в ці ігри. А тому, зробіть мені послугу і припиніть це! Я не є в настрої до таких забав. Хіба ви обидва не бачите, що я переживаю за Аароном. Перестаньте знущатися наді мною і врешті скажіть, де Аарон?

- Кім, - сказав Волтер, розуміючи, що зараз переживає Абра. - Послухай мене! Я знаю, що це звучатиме як маячня, але Абра говорить правду. Вона дійсно є твоїм хлопцем Аароном.

- Ага! Якраз! - вигукнула Кімберлі, відчуваючи наростаючий гнів. - А я - королева Сава!

Волтер знову спробував почати пояснювати. - Кім! Я знаю, як важко з цим погодитися, але Абра говорила тобі чисту правду. Ще кілька днів тому, вона була твоїм хлопцем і все, що сталось потім - це тільки моя вина. Вона тепер джин.

- Джин?! - саркастично запитала дівчина. - Що ж. Тепер-но я стану багатою! Як на мене, то вона виглядає на джині. Хтось колись бачив джина одягненого як вона?

А потім, Кімберлі вказала на мідну лампу, яка стояла на журнальному столику. - А зараз, ти скажеш мені, що вона мешкає в цій лампі!

- Взагалі-то, це і є її лампа, - наїжачившись, відповів хлопець. - Абра! Чи не могла б ти задемонструвала свої магічні здібності цій недовірливій дівчині. Я знаю, як ти не любиш носити своє «робоче» вбрання, але я вірю, що в даному випадку, ти зробиш виняток.

Виглядаючи на незадоволену увагою Волтера, Абра склала руки на грудях, закрила очі і демонстративно кивнула головою. Як тільки вона зробила це, на ній з'явились майже прозорі шаровари і короткий топ, прикрашений дорогоцінним камінням. Абра повстала одягненою так, як була одягнена на самому початку.

- Нічого собі! - вражено вигукнула Кімберлі. - Абра, як ти це зробила? Перш, ніж Волтер чи Абра відповіли, Кімберлі захоплено продовжила: - Це неймовірно фантастично! Абра! Ти можеш ще щось вичарувати?

Абра швидко поглянула на Волтера. Той кивнув головою, фактично даючи джині дозвіл діяти за власним бажанням. В черговий раз, вона склала руки і кивнула головою, змінюючи одяг Кімберлі з стильних джинсів і блузки без рукавів на блискучу і сексуальну сукню. Шкіряні сандалі дівчини також змінились. Абра перетворила їх на пару спокусливих сандалій стилетто на десятисантиметрових підборах.

- Вау! За таку сукню можна і померти! - задоволена вигукнула Кімберлі. - Я маю на увазі, що я сама вибрала б таку для себе! Дівчина аж верещала від захвату, оглядаючи одяг на собі. - Гаразд, Волтере! Я здаюсь! Абра таки є джині. Тут все ясно. Однак, я до сих пір не вірю в те, що Абра - це Аарон.

Волтер, розуміючи, що ніяк не переконає Кімберлі, звернувся до свого бувшого співмешканця. - Абра, мені прикро. Я зробив все, що міг. Але Кімберлі не хоче зрозуміти очевидне. Що ж, «м'яч тепер на твоїй стороні».

Хоча вона і ненавиділа робити це, Абра прийняла виклик. Підійшовши до Кімберлі, вона взяла її за руки і пара дівчат почали підійматись в повітря, зависаючи над підлогою. - Кімберлі, подивись на мене! Говорять, очі - це дзеркало душі. Подивись мені в очі і скажи, кого ти там бачиш? - чуттєво промуркотіла Абра.

Кімберлі зробила так, як її просили. Проте, через певен час, стало очевидним, що вона не може зберегти повагу в цій ситуації. Все почалось зі смішків, а потім вона голосно засміялась. - Абра. Мені прикро, - врешті вибачилась дівчина. - Ми можемо розпочати все спочатку?

Вони опустились на підлогу. Хоча Абра намагалась виконати прохання Кімберлі, вона швидко зрозуміла, що це безнадійний випадок. Раптом, Кімберлі притягнула Абру до себе, а потім відступила назад кілька кроків. - Це все безглуздо! - вигукнула Кімберлі, думаючи, що Абра грається з нею. - Щось таке спрацьовує в кінофільмах, але не в реальному житті! Абро, хочеш знати, що я бачу в твоїх очах? В твоїх феноменально красивих блакитних очах, я бачу прекрасну молоду дівчину. Якщо ти сподівалась, що в них я побачу Аарона, який ховається десь там, то відверто заявляю, це не спрацювало. Крім того, до твого відома, Аарон має очі інтенсивно зеленого кольору, такі ж красиві, як і твої блакитні очі.

- Що ж, тоді…, - Абра дійшла до висновку, що потрібно використати більш радикальні методи переконування. - Волтере! - різко вимовила вона. - Якщо ти розповіш комусь про те, що тут зараз почуєш… хоча я і розумію, що технічно, ти мій Володар, ти будеш мати поважні, дуже поважні проблеми! Це зрозуміло?

Пам'ятаючи, що Абра не любить жартувати, Волтер з трепетом в голосі відповів. - Абро, клянусь я буду мовчати і нікому не розповім про те, що тут почую.

- Гаразд. Пам'ятай про це, - відповіддю хлопця була тиша. Абра звернулась до дівчини. - Кім, як ти зреагуєш, якщо я скажу тобі, що в тебе є родимка, розташована в районі твоєї піхви. Вона має приблизно два сантиметри і виглядає як дельфін. Ти назвала її «Мій Фліпер».

- Звідки ти це знаєш? - рішуче зажадала відповіді Кімберлі. - Хто тобі про це розповів? Аарон?

- Ні…, - спокійно відповіла Абра. Вона підійшла до Кімберлі, ставши лицем до лиця. - Це не Аарон розповів мені. Я знаю про Фліпера. Я також знаю багато інших дуже особистих речей, які ти не хотіла б, що їх знали інші. Наприклад: я знаю, що ти мала лесбійський роман з сусідкою по квартирі під-час осіннього семестру другого курсу коледжу. Якщо я не помиляюсь, її звали Анджі і їй це подобалось більше ніж тобі. Вона хотіла домінувати в ваших відносинах. Одного разу вечером, ви навіть побились і це розірвало вашу стосунки. Наступного ранку, ти з'їхала з квартири і повернулась до гуртожитку. Однак, час-від-часу, ти фантазуєш про те, що кохаєшся з іншою жінкою. Одного вечора минулого тижня, коли я ще був Аароном, я одягнув на себе твою сексуальну білизну і вдавав з себе твою лесбійську коханку…

Волтер стояв, як соляний стовп, будучи приголомшений тим, що власне почув. Він також сподівався, що обидві дівчини не помітять, як він «завівся» від інтимних звірень Абри.

- … з тих пір, як ти порвала з Анджі, ти фантазувала про сексуальні відносини з іншою дівчиною. І знаєш що? Тепер ти маєш її! Абра сміливо обійняла Кімберлі і смачно поцілувала її в уста.

Раптом, тілесна форма Абри почала розмиватись, перетворюючись в димове торнадо, подібне до того, коли джині виходила чи входила до лампи. Одночасно з цим, почало дематеріалізуватись тіло Кімберлі, зливаючись з тілом Абри…

* * *

Через мить, обидві дівчини знову матеріалізувались в чомусь, що пізніше Кімберлі назве «ультрасучасне помешкання величезних розмірів». Абра взяла на себе сміливість і змінила внутрішню обстановку, коли вперше з'явилась всередині лампи. Опинившись в цьому дивному приміщенні, Кімберлі зі здивуванням виявила, що продовжує перебувати в гарячих обіймах дівчини. На додаток, права рука Абри почала підтягувати поділ її сукні, дражнячи тіло дівчини дотиками. Ніжні дотики давали їй зрозуміти, що Абра розпочала свою несамовито гру збудження та ласки її піхви і клітору.

«Цього не може бути… Якби я не робила це раніше, я б заприсяглась, що це Аарон забавляється зі мною. Я ні з ким не робила цього до нього. Неймовірно! Невже це можливо? Чи мій Аарон змінився в Абру…? - розмірковувала Кімберлі, розпливаючись в ідилії.

Кімберлі не пам'ятала, коли почала роздягатися. Ще хвилину тому, вона мала на собі оту спокусливу сукню, котру вичарувала для неї Абра і стояла вертикально. А вже через мить, дівчина лежала на спині, розмістившись на білій атласній простині, на величезному ліжку. На додаток, вона була цілковито голою, а звинний язик Абри ласкав ареоли навколо її лівого соска.

- Нехай тебе, Аароне! - очманіло верещала Кімберлі, насолоджуючись приємним відчуття, яке розпливалось по її тілу. - Ти хоч розумієш, що робиш зі мною?

У відповідь, Абра подивилась на кохану і спокійно відповіла: - Я радий, що ти нарешті впізнала мене. Я той, ким був раніше. Я все ще твій Аарон. І знаєш, я не хочу бути дріб'язковим, але я просив Волтера зробити так, щоб я відзивався на ім'я «Абра». Це таке скорочення від Абракадабра. Але якщо ти хочеш, то можеш і далі називати мене Аароном. Я не заперечуватиму цьому. Між іншим, чому ти нічого не говориш про те, як добре я знаю твоє тіло і знаю, що повинен робити з ним.

- Ааах! - вигукнула Кімберлі. - Чи я повинна говорити це?! Хлопець ти чи дівчина, Абро, я повинна сказати тільки те, що ти знаєш, як змусити мене верещати і звиватися!

- Кім, Я можу змусити тебе зробити мені цю послугу, але не хочу цього. Як щодо того, щоб ти розвела свої спокусливі ніжки для мене? Я думаю, настав час підняти ставки і приступити до наступного акту. Звичайно, якщо ти не маєш якихось застережень до того, що інша дівчина забавляється в тебе внизу.

Кімберлі нічого не відповіла, тільки широко розвела ноги, все ще обуті в сексуальні стилетто, запрошуючи Абру опуститись вниз і зайнятись її спраглою «квіткою».

- Принаймні одна річ не змінилась в тобі. Ти все ще вмієш працювати язиком…, - простогнала Кімберлі.

- Що правда…, то правда…, - глузливо відповіла Абра, даруючи насолоду коханій. - Кім, зроби мені ласку, після того, як я задовольню твої сексуальні потреби, я очікую, що ти зробиш теж саме і мені.

- Ти хочеш сказати, що я можу зробити щось подібне тобі? - грайливо запитала Кімберлі. - За яку дівчину ти мене приймаєш?

- На даний момент, я б сказав, за дуже хтиву.

- Цікаво… Дуже цікаво… Але ти права, Абро. Ти подарувала мені неймовірну насолоду.

- Я так і сподівався! - хихикнула Абра. - Отже чи можу я задати тобі ще одне питання? Ми вже можемо поговорити про те, як я став джині, чи я повинен продовжувати використовувати свій язик по іншому?

- Ти сам знаєш, що повинен робити!

- Я ніколи не сумнівався в правильності твого вибору…

* * *

Пізніше, коли Абра задовольнила всі сексуальні бажання Кімберлі і та очікувала на відновлення сил для повернення боргу коханому, вона лежала поруч з ним і з напругою слухала розповідь Абри про події, які привели до того, що він став джині.

Коли Абра закінчила, дівчина спробувала дещо уточнити, задаючи питання. - Ти ніколи не задавав питання Волтеру, чому він викликав елементаля?

- Ні… Якщо замислитись, то я ніколи не планував запитати його про це. Знаючи його, я думаю, він скоріш за все, хотів випробувати знайдений сувій, переконатись, що зможе зробити те, що в ньому було написано.

- Але я думаю, що ти не був його першим вибором. Кого Волтер планував на джині?

- Ти повіриш, якщо я скажу, що тебе?

- Ти знущаєшся?

- В жодному разі…, - проворкувала Абра, коли Кімберлі повернулась до неї. Джині подарувала ніжний поцілунок в шию коханої перш ніж продовжити. - Розумієш, Кім, - Абра наблизила свій ротик до вуха Кімберлі і чуттєво продовжувала, - Волтер хотів зробити щось хороше для мене. Він почувався винним мені за те, що я був поруч з ним, коли розлучався зі своєю дружиною минулого року.

- Ага, - невесело посміхнулась Кімберлі. - І він замислив перетворити мене в джина, щоб віддячитись тобі за це?

- Одним словом? Так. Після того, як він перетворив би тебе в джині, він мав намір подарувати мені лампу з тобою.

- Як шляхетно з його боку! Зробити щось таке! Зробити тобі власного, чарівного «зроби-те-що-я-наказав».

- Люба Кім, я був проти цього з самого початку. Я сказав Волтеру, що не збираюсь використовувати тебе для закінчення заклинання, яке б привело до злиття елементаля з тобою і перетворення моєї дівчини в джині з казок «1000 і одна ніч».

- Гмм, - хмикнула дівчина. - Я так розумію, Волтер все зрозумів. Він запланував мені роль Джині, а ти мав стати моїм майором Нельсоном. І ти очікуєш, що я повірю в те, що така думка не спокушала тебе?

- Заінтригувала? Так!… Спокушала? Ні! - різко відповіла Абра, не знаючи чи повинна залишити деякі речі про себе чи розповісти все, а потім жалкувати сказаного. - Послухай, я не збирають брехати тобі, люба. Повіриш ти чи ні, але перед всім цим лайном з «джині», я збирався попросити тебе стати моєю дружиною. Насправді. В мене було все розплановано. В п'ятницю, я мав взяти тебе на вечерю і там, вставши на коліно, задати питання. Зараза! Я навіть купив каблучку і пляшку шампанського, щоб ми могли пізніше відсвяткувати твою відповідь на «так»…

Почувши такі слова, Кімберлі здригнулась так, що це відчула Абра. Вона притиснула руку до щоки Абри і відчула, як по її ній потекли сльози. - Ти дійсно хочеш попросити мене вийти заміж за тебе?

- Так, Кім. Ти навіть не уявляєш, як я хотів би повернутись назад. Я маю на увазі, що був закоханий в тебе практично з самого першого дня, відколи ми зустрілись. Абра замовкла, намагаючись впорядкувати думки, котрі крутились в її голові. А потім, вона запитала свою кохану. - Кім, можеш не відповідати, якщо не хочеш, але якби я тоді попросив тебе зробити мені честь і стати моєю дружиною, щоб ти відповіла?

- Ти прекрасно знаєш мою відповідь, маленький! Моя відповідь є очевидною. Звичайно, я б відповіла «так»! І зараз Абро, якщо ти не збираєшся запитати мене, то я запитаю тебе. Абро, ти станеш моїм чоловіком… дружиною… чи ким там ще? Джині ти чи ні, це єдине, що я можу зробити прямо зараз. Незалежно від того, що трапилось, я знаю, що кохаю тебе і не можу уявити своє життя без тебе. Крім цього, нам не потрібні жодні офіційні документи чи офіційні особи для ствердження цього. Все, що нам потрібно, це Волтер. Одне його бажання і питання буде вирішено раз і назавжди.

Незважаючи на таку пропозицію Кімберлі, Абру мучили кілька застережень. - Кім! Ти впевнена в цьому? Подивись на мене! Я маю тіло дівчини, таке ж як і ти! На додаток, я джині - наполовину людина, наполовину магічна стихія, котра мешкає в підробці мідної лампи!

- То ми знаходимося всередині твоєї лампи?

- Так… Ми знаходимося в ній.

- В такому випадку, враховуючи те, що я бачу, я не думаю, що в нас будуть проблеми з помешканням. Сподіваюсь, що в тебе тут є ванна кімната, чи не так?

- Зараз все організую, - відповіла Абра і використовуючи свої магічні можливості утворила кілька ванних кімнат в величезному приміщенні де вони перебували. - Фактично, ми можемо мати все, що забажаєш. Тільки скажи що і я буду щасливий зробити це для тебе…

* * *

Через деякий час, пересилюючи себе, Абра запитала Кім: - Люба, як думаєш, ти вже достатньо відпочила для того, щоб задемонструвати на мені всі відомі тобі дівочі штучки?

- Ох! - пустотливо вигукнула Кімберлі, простягнула руку і почала пестити нею велику цицьку Абри. - Ти впевнений? Я про те, що станеться, якщо це тобі сподобається?

- Я розраховую на це, Кім. Оскільки я не мав посібника користувача до цього тіла, я хочу, щоб ти навчила мене, як це бути жінкою…

* * *

- Ооох, Кім! - голосно простогнала Абра, отримавши ще один оргазм, котрий вибухнув в ній. - Це було абсолютно фантастично! Я ніколи не думав, що це може бути так чудово! Звичайно, я усвідомлював, що жіночий оргазм - це супер, але не мав поняття, що аж так! І в мене було їх кілька, Кім! Я мав кілька власних оргазмів!

- Моя серце радіє від твоїх слів, Абро. Я така рада, що подарувала їх тобі.

- Якщо я скажу, що мені сподобалося, то це буде неправдою. Це було феноменально! Я ніколи не відчував нічого такого, що б навіть близько наближалось до них! Я маю на увазі, коли ти почала ласкати мене там внизу, я відчув, що полишив тіло і опинився на небесах…

* * *

Абра і Кім провели разом більшу частину ночі, даруючи один одному насолоди, доводячи партнера майже до втрати свідомості.

- Абро, скажи мені правду. Я достатньо добре працюю пальцями, ласкаючи тебе?

- Наскільки я можу судити, ти молодець! Я впевнений, що ти перетворила мене в першокласну німфоманку. Але чому я дивуюсь, ти вже займалась цим в коледжі.

- Займалась, але я не впевнена, що в мене виходило достатньо добре. Розумієш, коли я робила це з сусідкою, займалась з нею оральним сексом, це було не те, що зараз. Правдою було те, що я завжди відчувала огиду після цього і потім довго мила своє тіло під душем.

- То ти зараз також відчуваєш огиду? - змушуючи себе, запитала Абра з острахом.

- Ні! - рішуче відповіла Кім. - Зовсім ні! Я кохаю тебе. Я кохаю робити тобі так, щоб ти кричала і кінчала від моїх дотиків. Я кохаю доводити тебе до оргазму. Окрім того, мені подобаються на смак твої соки. Це звучатиме дивно, але я думаю, що могла б легко узалежнитись від них. Можливо пізніше…

* * *

Хоча джині не потрібен сон як такий, вона може забажати робити це. Знесилена Кім спала згорнувшись калачиком і притулившись до м'якого тіла Абри. Та, не бажаючи турбувати сон коханої, змусила себе заснути. Коли Кімберлі прокинулась, вона була вражена тілом до якого притулялась.

Обережно щоб не розбудити свого коханого, Кімберлі вислизнула з ліжка і почала досліджувати розкішне помешкання Абри, врешті сподіваючись знайти ванну кімнату. Через кілька хвилин вона знайшла скляні стіни ванної кімнати. Незважаючи на відсутність приватності, Кімберлі зробила все потрібне і продовжила екскурсію.

Оглядаючи навколо величезну кімнату, Кімберлі постійно нагадувала собі, що все ще знаходиться всередині лампи Абри. Вийшовши на щось, що виглядало як балкон, дівчина подивилась на сонце, яке піднімалось на морем, а може океаном. Поглянувши вправо і вниз, вона побачила піщаний пляж і аквамаринову воду тропічної лагуни. Зліва виднілись скелі і звідти лунав звук прибою. Її вразило те, що в одному місці могли існувати дві абсолютно різні берегові лінії. Кімберлі вирішила продовжити огляд навколишньої території, котра оточувала резиденцію Абри.

Хоча, це було тільки припущення, Кімберлі дійшла до висновку, що там, де сходило сонце був схід. Рухаючись по балкону, дівчина обійшла «будинок», щоб опинитись на північному кінці острова над морем диких квітів. Продовживши рухатись далі, Кім побачила засніжені гори на заході. Південну частину острова займали зелені болота, подібні до боліт Флориди.

- Тобі подобаються види? - Кімберлі почула питання Абри. Вона думала, що її кохана все ще спить, а тому чуттєва інтонація її запитання приємно вразила дівчину.

Вона повернулась до свого колишнього хлопця з наміром обійняти таке спокусливе дівоче тіло коханого і одночасно пробурчала: - Дівчино! Не смій так підкрадатись до мене! Я могла отримати серцевий напад!

- Чую і корюся, моя Володарко. І мені прикро, що я налякав тебе. Я не хотів цього, - вибачилась Абра. - То, як тобі все це? Я молодець, чи не так?

- Абро, ти хочеш сказати, що ти створила все це? - запитала Кімберлі, відчуваючи обов'язок запитати її.

- Я так думаю. Я хотів це зробити і зробив. Виглядає на те, що ти вражена моїм невеликим Едемом.

- Вражена, це не те слово! Це абсолютна фантастика! Ти насправді створив свій власний маленькій світ!

- Аж так сильно я не напружувався. Між іншим, якщо ти не звернула уваги, я навіть заселив своє королівство різними тваринами.

- Який ти в мене могутній.

- Просто я володію здатністю творити свій світ в межах лампи. Але все зникає, як тільки я покину її. Це своєрідне продовження мене. Абра замовкла, мабуть над чимось розмірковуючи. - Я в багато речей не вірив, але переживши те, що я пережив і побачив, ставши джином, я перестав сумніватись в можливостях світу. Колишній Аарон Паркер, який сумнівався в очевидних речах, зник. Я став живим доказом того, як мало ми знаємо про світ, який нас оточує…

Пара мовчала, розмірковуючи над словами Абри, а потім джині запитала: - Кімберлі, ти голодна? Я готовий зробити сніданок для нас. Що бажаєш? Ковбасу, бекон, омлет, стек, млинці, апельсиновий сік чи свіжу каву?

- Звучить чудово. Признаюсь, я здивована. Я не мала поняття, що ти любиш готувати, - відповіла Кім з ноткою знущання в голосі.

- Це було тоді. А тепер, я джині, ти не забула? Говорячи про сніданок, я мав на увазі, що зроблю його для тебе за допомогою магії…

     Після сніданку, за пропозицією Абри, вони повернулись до ліжка і провели решту ранку, продовжуючи досліджувати ерогенні зони один одного.

     - Абро, ти не жартувала стосовно того, що ти німфоманка?

     - А ніби ти не є нею.

     - Здаюсь. Ти підловила мене…

     * * *

     Під-час обіду, Абра запитала кохану, чи та не хотіла б поплавати в лагуні.

     - Дуже, але як ми опинимося внизу?

     - Пропоную туди полетіти.

     - Я так розумію, що ти вичаруєш гвинтокрил, що б ми опустились на пляж?

     - Ні, дурненька, - захихотіла Абра і саме тоді в них, на спинах, виникли крила феї. - Не хвилюйся Кім. Ти пересвідчишся, що літати - це так само просто, як впасти з дерева.

     Вона розправила свої крила, почала махати ними і піднялась на кільканадцять сантиметрів над підлогою. Кім посміхнулась до Абри. - В майбутньому, я думаю, що тобі буде варто приділяти більше уваги до своїх слів. Я маю на увазі, якщо ти хочеш, щоб хтось був впевнений в своїх діях, то не поєднуй слова «літати» і «падати» в одному реченні…

     * * *

     Вони приземлились на ніжний пісок мальовничої лагуни. Від побаченого, Кім очманіло вигукнула: - Це приголомшливо!

     - Ага! - погодилась Абра, коли їхні напівпрозорі крила зникли. - Я згодна. Це таки приголомшливо. Може завтра полетимо в гори і покатаємося на лижах?

     - Але я не вмію, - смутно ствердила Кім

     - По-правді, я також, - відповіла джині. - Але я впевнений, що нам не потрібно хвилюватись про такі дрібниці. Я все ж таки джині. Коли ми попадемо на схил, то будемо досвідченими лижниками. Це я можу гарантувати тобі.

     Говорячи таке, вона увійшла в воду, доходячи до місця, де вода сягала до її тоненької талії. - Давай, Кім! Перестань пручатися. На дослідження чекає кораловий риф!

     - Але я не дуже добра плавчиня! - пручалась Кімберлі, обережно ступаючи в воді, прямуючи до коханої, яка чекала на неї. Коли воді сягала її стегон, вона впала в воду, майже повністю потрапляючи під неї, залишаючи на поверхні лише голову. - Гей! - вигукнула вона до Абри. - Якась велика риба збила мене з ніг і я чомусь не можу встати на них. Прокляття! - вигукнула дівчина, витягуючи руки на поверхню. Я була права! Там дійсно плаває якась велика риба і постійно натикається на мене. Абро! Мені страшно, я не знаю, що робити! Думаєш, вона вкусить мене? Прошу, кохана, подаш мені руку?

     - Кім! - відповіла їй Абра. - Тобі потрібно заспокоїтись. Повір мені. Це не риба треться об тебе. І до твого відома, є цілком поважна причина, чому ти не можеш встати на свої ноги… В тебе зараз більше немає твоїх спокусливих ніжок. Відтепер, в тебе є хвіст і великий плавник на його кінці. Ось чому ти не відчуваєш ніг! Все через те, що я перетворив нас в русалок…

     * * *

     Абра і Кімберлі втратили відчуття часу, плаваючи русалками під водою і вивчаючи світ і життя коралових рифів…

     - Абро, - сказала Кім, коли вони летіли в сторону будинку джині. - Як думаєш, ми знову зможемо відвідати риф?

     - Звичайно… Я не розумію, чому ми не могли б це зробити. Знаєш, люба, після катання на лижах, ми можемо повернутись до лагуни.

     - Як на мене, звучить, як хороший план! - викрикнула Кім, перекрикуючи звук тріпотіння власних крил за спиною. - То, що ти приготувала для нас на цей вечір?

     - Не знаю… Я думав, що ми могли б політати, - відповіла Абра.

     - Ясно… А це не те, що ми зараз робимо? - запитала Кім.

     - Дуже смішно…, - відповіла Абра з сарказмом в голосі. - Насправді. Дуже смішно…

     * * *

     Як тільки вони опинились на широкому балконі, їх крила зникли, а Абра запитала: - Тобі не буде прикро, якщо я зникну в душі на кілька хвилин?

     - Я не проти, але тільки, якщо ти не будеш проти моєї присутності

     Після спільного душу, Кім попросила Абру, чи та не могла б, використовуючи свою магію, організувати для неї гардероб. Та відразу вказала красивим пальчиком на скляну шафу, яка з'явилась біля протилежної сторони їх спальні. Кім була в захваті її вмістом. Коли вона обернулась до коханої, маючи на собі спокусливу атласну нічну сорочку рожевого кольору, то побачила, що та одягнена у вже знайомий спортивний костюм. Скрививши свій ротик, Кім вирішила взяти справу в свої руки.

     - Міссі. Слухай мене уважно! Цей спортивний костюм повинен зникнути назавжди. Ти ж дівчина! Так що, подобається це тобі чи ні, я думаю, настав час зміни твого гардеробу. В тебе є два варіанти: або ти вибираєш щось стосовного, або я роблю це за тебе. А якщо ти не піддашся на це, я попрошу Волтера і він змусить тебе одягатись, як дівчина. Ти найсексуальніша дівчина на світі і повинна одягатись під стать цьому. Отже, я раджу відкинути чоловічу гордість і упередження та вибрати для себе відповідне вбрання.

     Поважний тон в голосі Кімберлі, змусив Абру зрозуміти, що її кохана не жартує. Пригадуючи світлини з останнього номеру «Плейбоя», Абра вичарувала для себе шикарну атласну піжаму.

     - Що ж, я сподівалась на щось біль провокаційне, - задумливо ствердила Кімберлі, розглядаючи вибір Абри. - Але на перший раз, згодиться. Але завтра… Завтра вечером, я хоч бачити якнайменше матеріалу і якнайбільше твого тіла. У тебе таке спокусливе тіло, то чому ти постійно хочеш його ховати?

     Абра вирішила не відповідати. Однак, приємне відчуття атласу на спині, разом з провокаційними питаннями Кімберлі, змусили її замислитись. Пересиливши себе, вона, використовуючи свою магію, почала перевдягатися і кожна наступна зміна наряду ставала більш сексуальнішою від попереднього.

     Коли, цього вечора, Абра вчетверте перевдяглась, Кімберлі захихотіла: - Я створила монстра!

     - Мабуть…, - зніяковіло відповіла Абра. - Таки створила…

     * * *

     Наступного ранку Кімберлі була рада побачити Абру, яка не була одягнена в звичний спортивний костюм.

     - Ого! - вигукнула вона, розглядаючи кохану, котра мала на собі відверті короткі шорти блискучого бірюзового кольору і обтягуючий топ з короткими рукавами. - І це я мала на увазі, коли говорила про стильне і сексуальне вбрання! Ти виглядаєш дуже «смачно»!

     - І саме таку реакцію я очікував, - кокетливо відповіла Абра. - Якщо ти вже заспокоїлась, чи я можу сподіватись, що ми не торкатимемось цієї теми, принаймні до вечора?…

     * * *

     Того вечора, вони лежали в ліжку, дивлячись через скляний дах на північне сяйво, яке заворожувало світлом і танцями на нічному небі. Саме тоді, тривожна думка виникла в голові Кім.

     - Лайно! Люба, мені дуже подобалося бути тут, з тобою, що я забула про весь світ! Завтра мені потрібно йти на роботу! Вибач Абро! Я ненавиджу це говорити, але ти повинна повернути мене до реального світу. Як би мені не хотілося це робити, я не можу бути тут постійно. Мені потрібно жити в іншому світі. Але я хочу знати: ти все ще хочеш одружитися зі мною?

     - Що за питання, Кім. Я хочу цього, як ніщо інше.

     - Гаразд. Завтра, на роботі, я напишу заяву про звільнення. Я буду змушена пропрацювати ще два тижні, але потім, я буду вся твоя. Як думаєш, я поспішаю? Я хочу бути чесною з тобою. Абро, я не хочу чекати довше, ніж це необхідно.

     - Я цілковито згоден з тобою, Кім. Ти хоча б можеш поінформувати свого шефа про свої наміри звільнитися. Я не міг цього зробити по відношенні до своєї роботи. Але, з іншого боку, я ніколи не планував стати джині. Знай, люба. Я буду чекати на тебе, а ти роби все, що вважаєш за правильне і потрібне.

     - Я тебе чудово розумію… І в мене є ідея… Звичайно, було б краще зробити це особисто, але в твоєму випадку, це не варіант. То може ми сядемо і напишемо разом наші заяви про звільнення?

     - Я думаю, що повинен це зробити. Спасибі за ідею, кохана.

     - Абро, я не хочу прощатись так швидко, але буду вдячна, якщо ти перенесеш нас до твоєї квартири.

     - Це взагалі-то дрібниця, але в світлі того, що сталося, люба, ця квартира тепер належить Волтеру. Але, якщо ти бажаєш це, то я поверну нас назад.

     - Ти ж знаєш, як я не хочу цього робити, але я змушена.

     Абра зітхнула, слухаючи кохану. - Якщо ми маємо повернутись назад, то я повинен обійняти тебе і… Вуаля! Ми будемо стояти посеред вітальні Волтера.

     - Не так швидко, моя ти зірочко! Ти нічого не забула?

     - Ні… Щось не так?

     - Одяг, Абро! Сумніваюсь, чи Волтер стримався б, коли побачив тебе так одягнену. Настав час, щоб ти виглядала презентабельно…

     * * *

     Коли закохана пара повернулись в реальний світ, на Кімберлі чекали два сюрпризи.

     Вона була дуже привабливою дівчиною. І хоча її обличчя не було ідеально симетричне, воно виглядало красиво. Її ніс був трішки завеликий, а губи трішки замалі. На додаток, її праве око було світліше від лівого. А ще, вона мала безліч веснянок і приголомшливі ноги. Груди дівчини були занадто маленькі, а попка занадто велика.

     Пластичний хірург міг би легко перетворити Кім в розкішну дівчину, змінивши дещо тут і там. Часом, вона сама розглядала можливість відвідати такого хірурга, перш ніж зустріла Аарона.

     Окрім своєї краси, Кімберлі мала таланти, чого досить часто не вистачало красивим жінкам. Вона вміла вибирати одяг так, щоб підкреслити свою зовнішність. Дівчина мала красиве волосся і була експертом, коли повставало питання щодо його укладки. Але нанесення макіяжу було її вершиною вмінь. Саме тоді, вона була більше художником ніж косметичкою. Кім дотримувалась простого правила, що косметики повинно бути не занадто багато і не занадто мало…

     * * *

     - Ого! - вигукнув Волтер, коли мініатюрне торнадо виникло з носика лампи, формуючись в тіла Абри і Кімберлі, котрі закохано обіймались. - Ви виглядаєте казково! Кім, як ти це зробила? - запитав хлопець, не можучи не помітити того, що його колишній сусід був одягнений в сексуальну сріблясто-металевого кольору клубну сукню, а не в сірий спортивний костюм. - Кім, як тобі вдалося змусити Абру одягнути сукню, особливо таку сексуальну, як ця! Нічого собі! Я бачу що ти також змусила її одягнути «шпильки». Я не знав, що ти також володієш магічними здібностями. А… Не важливо. Я вітаю вас з тим, що не вдалося мені зробити.

     З урахування сказаного, вираз обличчя Волтера став загадковим, коли він подивився на Кімберлі. Зі свого боку, погляд Волтера змусив Кімберлі врешті задати питання: - Чому ти так дивишся на мене? Зі мною щось не так?

     Дивлячись на Кім, хлопець не міг зрозуміти, що саме змінилось в дівчині. Це було так невловиме, але одночасно кардинальне. - Ні… Нічого поганого в твоєму вигляді. Навіть навпаки. Вибач, що я скажу таке, але ти виглядаєш приголомшливо. Я маю на увазі, я завжди знав, що ти була красунею, але тепер, ти так само красива, як Абра. І, повір, я знаю, про що говорю.

     Кім відчула задоволення від таких слів. - Волтере, я ціную твій комплемент але змушена не погодитися. Я не є аж така красива, як моя Абра. І ти це знаєш, так само як і я. А тому, давай не будемо обманювати себе.

     - Кім, повір мені, - безапеляційно заявив Волтер. - Ти виглядаєш так само красиво, як Абра. Якщо ти мені не віриш, сама подивись на себе в дзеркало. Велике дзеркало ти знайдеш в ванній кімнаті.

     Спантеличена Кімберлі попрямувала до ванної кімнати і через мить всі почули її вереск. Дівчина кричала, як очманіла, коли дивилась на себе в дзеркало. - Волтере! Ти правий! Я красива! Абро! Оскільки я знаю, як я виглядала, я впевнена, що це твоїх рук справа. І я вдячна тобі за це! Я не можу повірити в те, як добре я виглядаю! Це фантастика…

     Абра, виглядаючи, як кішка, котра власне з'їла канарку, обережно запитала: - Кім, будь-ласка, скажи мені, що ти не сердишся за те, що я зробив з твоєю зовнішністю. Я знаю, що я дозволив собі дещо вольності і повинен був отримати на таке твій дозвіл. Все, що я можу сказати, що якщо тобі не подобається, то я можу повернути все назад. Тільки скажи.

     Кімберлі вийшла з ванної кімнати сяючи широкою посмішкою на обличчі.

     - Навіть не думай про це! Геть свої магічні пальці від мого тіла! Знаєш, зізнаюсь, я як і більшість жінок, завжди мріяла бути красивою. Тепер, я хотіла б залишитись такою, якою я виглядаю. Ти зробив чудовий подарунок для мене. Як я можу злитися на тебе за таке? Я така рада, що хочу розцілувати тебе!

     - Що ж, - відповіла Абра з ноткою сарказму в голосі. - Ніщо не заважає тобі зробити це…

     * * *

     Через кілька хвилин, після того, як Кімберлі перестала дякувати Абрі за вдосконалення її тіла, дівчина знехотя заявила: - Мені дуже прикро, Абро. Ти знаєш, що я не хочу полишати тебе, але стає вже пізно, завтра я повинна бути на роботі і насправді, мені потрібно йти до дому.

     Такі слова Кімберлі, змусили Волтера втрутитися до розмови. - Кім, я не знав, що ти працюєш в суботу. Я міг би заприсягтися, що Аарон, о вибач, Абра, говорила мені, що ти працюєш з понеділка по п'ятницю.

     - Я і не працюю в суботу, - відповіла дівчина. - Абра права. В мене робочий графік з понеділка до п'ятниці. Але чому ти питаєш?

     - Якщо так, то куди ти поспішаєш? - запитав Волтер. - Ти усвідомлюєш, що завтра субота?

     - Ні. Це неможливо! Завтра - понеділок!

     - Кім, я не хочу з тобою сперечатися, але сьогодні таки п'ятниця.

     - П'ятниця? - перепитала Кімберлі. - Я і Абра провела дві ночі в її лампі.

     - Я не хотів би тебе засмучувати, але ви обидві були в лампі щось біля п'ятнадцяти хвилин.

     Саме тоді хлопець і дівчина почули, як Абра намагається голосно не засміятися.

     - Кім, - сказав Волтер, - Я думаю, що Абра в курсі всієї справи. Я вірю, що вона знає про цей зсув часу. Сподіваюсь, вона дасть нам обом зрозуміле пояснення чому зараз вечір п'ятниці, а не неділі.

     Абра з радістю почала своє пояснення, хоча вона до цього часу так і не змогла зрозуміти всю механіку розбіжності часу в лампі і поза нею. Іноді, час в лампі сповільнюється в порівнянні з реальним світом і тоді, кілька днів в лампі дорівнюють кільком годинам назовні, а в інших випадках відбувається все навпаки.

     Коли джині закінчила свої пояснення, втрутилась Кімберлі. - Абро, то я припускаю, що ти знала про це, знала, що тут п'ятниця і ти свідомо нічого мені не говорила про це?

     - Вибач…, - зізналась Абра. - Я добре знала про цю часову аномалію.

     - Що ж, якщо це так, то чому ми не залишились в лампі на довше?

     - А ти б мені повірила, якби я таке сказала тобі? А навіть, якби повірила, ти б все одно сумнівалась в моїх словах.

     - Правда…, - скрушно ствердила Кімберлі. - Що я можу сказати? Коли ти права, то ти права. Не було жодної гарантії, що я б повірила тобі, почувши таке. Якби, після цього, ми залишились там, я напевно турбувалась би. І це перешкодило б наших реляціям. Потім, схаменувшись, Кімберлі запитала кохану: - Абро, а ти відчуваєш різницю в часі між лампою і реальним світом?

     - Звичайно… А чому ти питаєш?

     - Я рада чути таке, - відповіла Кімберлі. - Тоді, коли ми будемо в лампі, я сподіваюсь, ти знатимеш, що настала неділя вечір?

     - Знатиму, - відповіла Абра, здогадуючись, куди клонить її люба.

     - Що ж, це означає, що ти можеш забрати нас назад до лампи?

     - Можу, Кім. Я правильно зрозумів, що ти хочеш провести час всередині моєї лампи?

     - Так, хочу! Але перш, ніж ми це зробимо, нам потрібно буде обговорити кілька речей з Волтером. А потім, ти забереш мене до своєї Нібиландії. І я сподіваюсь, що ти пам'ятаєш про каблучку?

     - Ти як завжди права, Кім! - з ентузіазмом відповіла Абра. - Я зроблю це… Я зараз її принесу. А потім вона зникла в спалаху сріблястого світла, щоб знову з'явитись через одну мить а може дві.

     Коли вона підняла кришечку невеликої оксамитової коробочки, Абра почала виправдовуватися: - Вибач, але камінь має лише пів карата, але якщо ти тільки забажаєш, то я, використовуючи свою магію, зроблю його набагато більшим.

     - Замовкни! - суворо наказала Кім, а потім додала вже ніжним голосом, відчуваючи, як на її очах з'являються сльози щастя: - Абро, вона прекрасна. Я не проміняю її на іншу, в жодному разі.

     - То…, - сказала Абра, дістаючи золоту каблучку з коробочки. - Як щодо того, щоб попробувати, чи вона підійде на твій пальчик?

     Кільце підійшло в сам раз і це спонукало Волтера вставити свій коментар: - Абро, зараз настав час на урочисте питання.

     - Не Абра повинна задати це питання, - сказала Кімберлі. - Це я прошу її вийти за мене. То тепер, нам потрібно визначитися, хто з нас двох буде нареченою. Я була б не проти, але якась частинка в мені мріє побачити мою Абру в весільній сукні.

     - Насправді, - додав Волтер, - я б також хотів це побачити. І перш, ніж Абра втрутилась, він додав: Абро, я бажаю щоб ти була одягнена у весільну сукню. І сукня з'явилась на джині.

     - Волтер! - вигукнула Абра. - Це не смішно!

     - А я незгодна з цим, - сміючись сказала Кімберлі. - Я думаю, що це таки смішно. І повинна ствердити, що ти дуже красива наречена, Абро. Мене підмиває попросити Волтера загадати бажання, щоб перетворити мене на молодого і тоді, я змогла б робити те, що ти робив зі мною останні дні, після того, як став джином. Волтер міг би зробити так, щоб ми помінялись місцями так, для різноманітності, зробити так, щоб ми були справжнім чоловіком і дружиною і цим чоловіком повинна бути я.

     - Волтере! - грізно заявила Абра. - Не слухай її. Кім не знає, про що говорить! Вона так дражниться!

     - Все може бути, - голосно засміялась Кімберлі. - А може і ні. Я часто задавалась питанням, як це мати пеніс між ногами.

     - Будь-ласка, Кім! - з жахом в голосі викрикнула Абра. - А думав, що ти кохаєш мене!

     - Я дуже сильно кохаю тебе, люба, - ніжно відповіла Кім, взявши руки Абри в свої руки. - Не бери це до своєї голівоньки. Я не маю наміру просити Волтера про таке. Я хотіла тільки подражнитися з тобою, так як ти це робив зі мною. Крім того, я хотіла подивитись на твою реакцію.

     - Волтере! - сказала Абра. - Тепер, коли ми посміялись, можеш зробити щось, щоб зняти з мене це плаття?

     - Звичайно, маленька. Давай поглянемо… Ось воно. Абро, я бажаю, що б ти продовжувала носити це плаття, до тих пір, аж Кімберлі дозволить тобі зняти його.

     - Волтере! - люто прогарчала Абра. - Як ти міг зробити таке зі мною? Я ж твій друг! Крім того, ти обіцяв мені, що ніколи не скористаєшся тим, що я твоя джині.

     - Саме так, - з готовністю погодився хлопець. - Це правда. Я обіцяв тобі, що ніколи не змушуватиму тебе робити те, що ти не хочеш. Але в даному, конкретному випадку, я вважаю, що потрібен виняток. Крім того, як тільки ти повернешся до лампи, сумніваюсь, що Кім захоче бачити тебе одягненою в весільну сукню більше години чи дві. Я правий, люба? - запитав він Кімберлі.

     - Все залежатиме від того, як вона буде поводитися! - відповіла Кімберлі.

     - Тоді, - мрійливо промовив Волтер, - поки я не набажав чогось більшого, Абро зроби мені послугу і забери Кімберлі назад, до своєї лампи.

     Абра зрозуміла натяк, швидко обійняла свою кохану і їх тіла розпливлись в хмарі диму, який одразу ж втягнувся в мідну лампу…

     * * *

     Як тільки пара набрала матеріальної форми, Кімберлі заявила: - Все в порядку, Абро. Можеш зняти цю сукню.

     Але Абра не звільнилась від весільної сукні на щось більш зручніше і провокаційне так, як цього хотіла Кімберлі. Зрозумівши свою помилку, Кімберлі почала вибачатися: - Мені прикро, я думаю, що неправильно сформулювала своє бажання. Абро, я дозволяю тобі змінити цю весільну сукню на все, що тільки забажаєш. Але джині і надалі залишилась одягненою так, як була до цього часу. - Якісь проблеми, люба? Щось перешкоджає тобі змінити сукню на інше вбрання?

     - Ні…, - відповіла Абра і тут стіни їх спальні змінились в дзеркальні. - Немає жодних проблем. Я просто хотіла подивитись, як я виглядаю в цій сукні. Дівчина почала крутитись навколо, оглядаючи себе зі всіх сторін. - Кім! Я не можу повірити в те, як чудово я в ній виглядаю!

     - І тут ти права, кохана. Ти виглядаєш чарівно, як в казці! Агов! В мене є ідея! Як щодо того, щоб зробити кілька світлин моєї нареченої?

     Абра викликала цифровий фотоапарат, взявши на себе сміливість змінити наряд Кімберлі, залишаючись при цьому у весільній сукні. В один момент, одяг на Кім змінився з джинсів, майки в пастельному кольорі, та шкіряних сандалів на сіру вузьку спідницю до середини стегон, рожевий жилет, push-up бюстгальтер, ажурні панчохи чорні лаковані туфлі на дванадцятисантиметрових підборах.

     - Ой! - вигукнула Кімберлі посміхнувшись. - Я так зрозуміла, що цього вечора повинна зіграти роль нареченого?

     - Так, - глузливо відповіла Абра, підходячи до коханої і хапаючи її за геніталії. Від цього дотику, тіло Кімберлі сіпнулось і вона зігнулась.

     - Абро! Що відбувається? Що ти зі мною зробила? І чому я відчуваю себе такою збудженою?

     - Спробуй відгадай! - заявила джині, відступаючи назад.

     - Ти!… - вигукнула Кім, відчуваючи, як щось починає рости між ногами. Ти зробила те, про що думаю, що ти зробила? Ти перетворила мене на чоловіка?

     - Цілком можливо.

     - Але чому? Я думав, ти був проти ідеї робити це з хлопцем?

     - Був і до сих пір залишаюсь при цьому. Не бійся. Я все ще не дозволю хлопцю засунути свій член в мою чарівну дірочку. Але ти не хлопець! Гаразд!… Я тимчасово подарував тобі пеніс і яйця та чоловіче лібідо. Але у всьому іншому, ти і надалі дівчина. Зараз, ти дівчина з членом. Спокуслива і бажана моя футанарі.

     Перебуваючи в збентеженні, але і, одночасно, відчуваючи дивне збудження, Кім запитала: - Як я зрозуміла, ти хочеш відчути це «приладдя» в собі і хочеш, щоб першою була я?

     - Ти права, люба. Я хочу, щоб ти взяла мене! Була першою і останньою. Я хочу, щоб ти відтрахкала мене. Хочу, щоб ти зробила мене жінкою!

     - Чую і корюся, - весело промовила Кімберлі слова Абри, беручи в руки тіло коханої. - Тоді чого ми чекаємо?…

* * *

- А це було дуже повчально, - сказала Кімберлі, відчуваючи, як її пеніс в піхві Абри поступово стає млявим.

- Тобі сподобалось? - зацікавлено запитала Абра, намагаючись відчути враження Кімберлі.

- Це… було якось… по-іншому. І, зваживши всі плюси і мінуси, я повинна сказати, що мені дуже сподобалося, хоча оргазми чоловіків далекі від наших оргазмів. Вони дуже сильні і швидкі, як постріл з рушниці. Тим не менше, я б хотіла спробувати ще раз, якщо ти не проти?

- Зовсім, - мрійливо пробурмотіла Абра. - Я також хотіла б ще раз «прокататися».

- А тобі сподобалося? - в свою чергу запитала Кімберлі. - Як це відчувати в собі чоловічу «штучку»?

- Одним словом? Дивно і можливо навіть трішки незвично. Чесно кажучи, я був наляканий до смерті. Я боявся, що ти розірвеш мене, коли увійшла всередину. Я маю на увазі, я зробив твій пеніс приблизного розміру до свого, але коли він опинився в мені, то почав сумніватись, чи не перестарався з його розміром.

- Це тому, люба, що твоя піхва ще дуже туга.

- Ти права, - хихикнула Абра. - То може попрацюємо над цією проблемою?…

* * *

Минуло кілька годин. Пара лежала в обіймах, намагаючись заспокоїти дихання і швидке биття сердець. Кім уткнулась носом в вухо Абри в пробурмотіла: - Поки я не забула, чи не могла б ти зроби мені цей орган додатково до мого на постійно, щоб я могла задовольняти тебе кожен раз, як ми кохатимемось. Кохана, з тобою все гаразд?

- Звичайно, - відповіла Абра. - Як би це не дивно звучало, я погоджуюсь на всі твої прохання. Повинен визнати, що мені починає подобатися відчувати тебе всередині себе. Але мені потрібно запитати одну річ: тобі подобалось, коли я кінчав в тебе?

- Ооох! Це було приголомшливо! І признаюсь тобі, я ніколи не сподівалась відчути щось подібне особисто.

- Яка ти смішна, але і права, люба. Я теж ніколи не сподівався, що відчуватиму тебе в собі. Хоча… Признаюсь, десь глибоко в голові, виникала шалена думка, як це було б, якби ми помінялись місцями. І тепер це збулося. І мені подобається оте відчуття. Я думаю, я стаю жінкою навіть без допомоги магії. Я повинен тобі подякувати за це.

- Немає необхідності кохана моя Абро. Це я повинна бути вдячна тобі. Я розумію, що ти повинна була переступити через своя чоловіче «я», щоб зробити щось подібне. Як це тобі вдалося?

- Я… Я не впевнений. Можливо…, - розмірковувала Абра. - Це пов'язано з моїм коханням до тебе і бажанням зробити щось, що тобі сподобалося б.

- О, так, - охоче погодилась Кім. - До твого відома, мені таки сподобалося!

- Отже, якщо ти не проти, я можу зробити тобі так, щоб твій клітор змінювався в пеніс, коли ти цього забажаєш.

- Ти насправді можеш зробити щось таке?

- Вважай, що це вже зроблено. Пам'ятаєш, люба, я джині, а ми знаходимось всередині моєї лампи. І в цьому світі я абсолютна королева. Я можу зробити дуже багато, якщо тільки забажаю це, за винятком перетворення себе в чоловіка. А зараз, якщо ти не проти, то може повернемось до наших «гімнастичних вправ»?

- Звичайно, люба! Я тільки «за», але мені потрібно трішки часу, щоб привести мою «штучку» до готовності.

Джині спритно опустилась між ніг Кімберлі, дражнячись промовляючи: - Як щодо того, щоб лікар прописав для тебе процедуру смоктання-лизання?

- Чудові ліки, мій лікарю. Я вірю, що вони допоможуть…

* * *

Через кілька днів часу лампи, сталась несподівана річ. Зовсім випадково джині виявила, що її жіночі геніталії можуть змінюватися в чоловічі: вона могла отримати пеніс, подібні до тих, який з'являвся в Кімберлі.

Це сталось тоді, коли Кімберлі вилизувала піхву Абри. Саме тоді, вона почула, що в її губах опинився твердий пеніс. Абра вирішила «плисти з течією» і використати ситуацію. Вона попросила Кімберлі лягти на спину і широко розвести ноги. Все ще відчуваючи здивування появою члена, Абра увійшла в Кімберлі, а так, аж закричала від несподіванки, відчуваючи пульсуючу плоть всередині себе. Член Абри ковзав в Кім, глибоко занурюючись в неї.

- Абро! Ти навіть не уявляєш, як мені цього не вистачало…! - кричала дівчина.

Пізніше, дівчата лежали обіймаючись, а Кімберлі коментувала останні події. - Не подумай, що я скаржусь. Мені подобається теперішній стан, але, говорячи по-правді, я сумувала за твоїм «півником», люба. І признаюсь, ти застала мене зненацька своєю зміною. Я була під враженням. Але ти говорила, що ти, будучи джині, не можеш повернути собі чоловіче тіло.

- Я був під таким же враженням, кохана. Насправді, я і надалі не можу цього зробити. Я був шалено здивований тим, що трапилось зі мною, так як і ти.

- То як ти поясниш те, що зараз відбулося?

- Я не можу. Виходить на те, що я також можу стати футанарі, тимчасово. Я думаю, що мій новоявлений пеніс, якось пов'язаний з твоєю вагіною. Вони ніби потребують один одного. Ми могли б перевірити цю теорію пізніше.

- Сподіваюсь, що тобі сподобалась моя «кицька»? Щодо мене, то я була на сьомому небі, коли ти знову опинився в мені. І я скажу тобі дещо, любий. Навіть, якщо би ти знову повернувся в тіло Аарона, я все одно кохатиму тебе такою якою ти була. Відкрию тобі маленький секрет. Ти робиш ці штучки набагато краще будучи дівчиною, ніж коли був хлопцем. Коли справа доходить до ліжка, ти в цьому тілі фантастична коханка. Це я про те, що тепер, ти знаєш на які «кнопки» потрібно натискати і знаєш де вони знаходяться.

- Ти права, - посміхаючись відповіла Абра. - Визнаю, тепер, коли ти показали мені всі тонкощі жіночого кохання, мені дуже подобається досліджувати твої ерогенні зони. І я не проміняю цього на жодні скарби світу…

* * *

Хоча Абра і Кімберлі перебували в лампі вже другий тиждень, в реальному світі минуло лише півтора дня.

- От лайно! - раптом вигукнула Абра. - Виглядає на те, що у Волтера проблеми!

- В нього, - стурбовано запитала Кім. - Що трапилося?

- На порозі стоїть Деббі.

- Гаразд, здаюсь. А хто така Деббі?

- Дебра, бувша Волтера, - відповіла Абра і використовуючи свою магію розгорнула тривимірне зображення вітальні їх квартири.

- І це проблема, тому що…

- Тому, що вона використовує людей, а потім пакостить їм. Вона також має звичку звинувачувати Волтера у всьому поганому, що відбувається в її житті. Дебра згадує про Волтера тільки тоді, коли їй потрібні гроші, або потрібно виплакатися на його плечі бо її черговий хахаль вирішив витягнути з неї всі фінанси, а потім кинути, як гарячу картоплину.

- Як я зрозуміла, колишня Волтера ще та стерва?

- Можна так сказати. Але це визначення занадто добре для неї. Дебра була і залишиться скалкою в дупі Волтера. Вона - це біда з великої букви «Б», Не можу зрозуміти, чому Волтер продовжує толерувати її в своєму житті…

* * *

Хоча Волтер вже давно не кохав свою бувшу, він, будучи порядним хлопцем, продовжував терпіти її навіть після їх розлучення. І ось зараз, Волтер, зробив ще одну дурість: він запросив Дебру увійти всередину.

- Волтере…, - промовила Дебра з крокодилячими сльозами на очах, - Я у великій біді! Банк погрожує мені відібрати будинок, а я не маю грошей навіть на кусок хліба!

- Деббі, що сталося з двадцятьма тисячами, які я дав тобі минулого місяця?

- Їх немає! Боюсь, я їх потратила.

- На що?! - питаючи закричав Волтер.

- На… імпланти! Я зробила собі нові груди!

- Навіщо тобі імпланти? Твої груди і так були красивими.

- Але не для Боббі, - протестуючи оборонялась Дебра.

- Якщо Боббі хотів твоїх грудей більшого розміру, то чому він не заплатив за них…?

Їх чвари тривали ще сорок п'ять хвилин…

* * *

- Курва! - викрикнула Абра дивлячись на голографічне зображення Волтера і його колишньої. - Враховуючи їх розмову, вона хоче витягнути з Волтера останню копійчину.

- Це жахливо! - вигукнула Кім. - Чому Волтер мириться зі всім цим?

- Я тисячу разів говорив йому, що б він не мав нічого спільного з цією дівчиною. Але виглядає, що Волтер - мазохіст і йому подобається таке.

- Він все ще її кохає?

- Звичайно що ні! Кохання зникло, ще до того, як вони розлучились. Але з тих чи інших причин, Волтер все ще жаліє її. А я не можу ніяк зрозуміти чому.

А потім, голографічне зображення показало, як Волтер прямує до книжкової шафи де стояла лампа Абри.

- Ні! - вискнула джині. - Будь-ласка, Волтере! Заради всього, не роби цього! Прошу! Полиш мою лампу! Останнє, що мені потрібно, це щоб Деббі дізналась про моє існування і…

Абра не закінчила говорити. Її тіло почало втрачати звичну форму, перетворюючись на сірий дим, який почав швидко крутитися. Протягом декількох секунд, Кім з подивом дивилась, як в кімнаті кружляє вихор, а потім зникає через дах помешкання Абри, зникаючи з її очей. Дівчина обернулась до голографічного зображення і пересвідчилась, що з носика лампи, яку тримав в руках Волтер, виходить дим…

* * *

- Гаразд, Деббі, - почав спокійно говорити Волтер, коли сіре торнадо почало почало формуватися в тіло прекрасної дівчини. - Скільки грошей тобі потрібно, щоб сплатити будинок?

Дебра, стоячи з роззявленим ротом, пробелькотіла: - Волтере! Що це? Що тут відбувається?

- Дебра, тобі немає чого боятися. В мене в руках лампа з джином. А ця дівчина перед тобою - це Абра, джині цієї лампи. Я зараз збираюсь використати її, що б ти отримала потрібну суму грошей.

- Волтере! - Абра була зовсім не захваті від того, як розвивались події і не збиралась приховувати цей факт. - Це зовсім не хороша ідея!

- Абро! - вимовим Волтер, бажаючи якнайшвидше покінчити з своєю колишньою. - Ми поговоримо про це пізніше. А зараз, я хочу, щоб ти принесла потрібну суму грошей для Дебри. Волтер звернувся до Деббі. - Мені потрібно знати суму. Скільки ти винна банку?

Все ще перебуваючи під впливом від приголомшливого вигляду Абри, колишня Волтера пробелькотіла: - Волтере, це правда? Вона дійсно джині?

- Так! Вона дійсно джині і, як я тільки-но сказав, її звати Абра, - промовив хлопець, намагаючись покінчити з всім цим. - Ми втрачаємо час. Отже, я знову питаю тебе, скільки потрібно грошей?

- Щось… біля сто сорока тисяч повинно вистачити, - тихо відповіла дівчина. Потім, взявши до уваги те, що Абра буля одягнена в золотисті легінси з лайкри, на ногах мала туфлі на десятисантиметрових підборах, а верх був закритий щільно облягаючим нейлоновим топом, Дебра запитала: - Волтере, якщо ця дівчина насправді джині, то чому вона одягнена не так як одягаються джині?

- Я дав дозвіл Абрі одягати те, що їй подобається, - похмуро відповів Волтер. - Повертаймося до суті. Ти сказала що сто сорок тисяч тобі повинно вистачити?

Не відриваючи очей від Абри, Дебра відповіла в своїй манері: - Так… Цього вистачить, щоб подбати про будинок. Але чи можна трішки добавити? Сам знаєш, як зараз важко знайти хорошу роботу. А потім вона додала: - Волтере, скажи мені, а яка вона в ліжку?

- Це не так, - ощетинився Волтер, грубо ставлячи свою бувшу на місце. - Абра і я цим ніколи не займались. Ми друзі і все, кінець. То про яку суму ми говоримо?

Абра, знаючи якою насправді є Дебра, усвідомлювала, що саме зараз вона прораховує всі варіанти, щоб витягнути з свого бувшого хлопця якнайбільше. Вона не могла допустити того, щоб його знову обманули. - Волтере! Це важливо. Ми могли б поговорити наодинці?

Нажаль, Волтер вже завівся і розлючено гаркнув: - Не зараз, Аароне! Хіба ти не бачиш, що я зайнятий?

- Аарон! - сказала Дебра, підіймаючи брови від здивування. - Я думала, що її звати Абра. Аарон є твоїм сусідом, вірно? Я маю на увазі, що це квартира Аарона, чи не так? Ой! А щодо грошей, я б ще добавила п'ятдесят тисяч, так на всяк випадок, щоб мати достатній запас. І враховуючи, що це Абра доставить ці гроші, я думаю, що мені достатньо буде двісті тисяч.

- Гаразд, - відповів Волтер, будучи ситий по горло всією цією ситуацією. - Двісті тисяч. Але є одна умова. Більше жодних грошей! Після всього, я не хочу ні бачити, ні чути тебе знову. Ти підеш своєю дорогою, а я своєю. Ми дефінітивно закінчили наш зв'язок. Зрозуміла?

- Звичайно, Волтере… Все, як тільки забажаєш. Але мені цікаво. Звідки ця джині взялась в тебе? І не намагайся мені втулити казку, про те, що ти знайшов цю лампу в своєму музеї. Вона виглядає так, ніби ти купив її на блошиному ринку.

- Ти будеш сміятись, але я дійсно її там купив.

- І я маю повірити в те, що в цій лампі виявилась джині?

- Ні. Навряд чи. Розумієш, Дебро. Мені доручили перекласти певен сувій на староперсидській мові. І в ньому було написано, як викликати елементаля щоб створити власного джина, поєднуючи елементаля з людиною. Щоб не затягувати, я виконав все, що було написано в сувої і вуаля, я створив джині з Аарона, якого тепер звати Абра.

- Ух ти! Ти хочеш сказати, що перетворив свого друга, Аарона Паркера, в цю блондиночку? То такий з тебе друг? Я маю на увазі, ти використав цього невинного хлопця у своїх чарах-марах. І тепер він повинен виконувати всі твої забаганки? І ти називаєш це дружбою?

- Деббі, це все не так, - заперечив Волтер на саркастичні слова бувшої.

- Ти мене обдурюєш! - ствердила Дебра, а потім повернулась до Абри. - Абро, скажи мені, як це бути дівчиною, на додаток, такою красивою?

Абра не відповіла на питання, вирішивши не втручатись до розмови бувшого подружжя.

- Язик проковтнула? - заіржала Дебра. - Як хочеш. Мені всерівно…

- Абро, - відізвався Волтер. - В тебе є якісь пропозиції до того, як добути гроші для Деббі? Я про те, що така сума не може раптово з'явитись в неї на рахунку. Це може викликати підозри. Люди задаватимуть питання, намагаючись встановити їх походження. Потрібно щось придумати, щоб уникнути всіх цих проблем…

Після короткого обговорення, Абра нарешті придумала, як все владнати. Вона запропонувала, щоб Деббі виграє на лотереї більшу суму, від тієї, яку вона просила на суму податків. Вся трійка погодилася з пропозицією Абри і Волтер вимовив відповідне бажання. Абра вичарувала виграшний лотерейний білет і передала його Дебрі. Потім, Волтер відпустив джині і вона, якось нехотя, повернулась у свою лампу, де Кімберлі, затамувавши подих, чекала на її повернення…

* * *

- Агов! - саркастично зауважила Кімберлі, коли вихор прийняв форму тіла Абри. - Чому ти хмуришся? Щось не так, люба?

- Дебра. Все через неї! Я боюся, що вона знову обманула Волтера. І відверто, я їй не довіряю, особливо тепер, коли вона знає про існування мене і моєї лампи. Ця зараза здатна на будь-яку пакість.

- Я тебе розумію. Ти переживаєш, що вона може взяти контроль над лампою.

- Я впевнений, що вона це замислила, - ствердила Абра, дивлячись на голографічний екран. - Підступна сука, від якої мені стає страшно. Я навіть не можу уявити, що станеться, коли вона перейме мою лампу.

- Абро! - звернулась до неї Кімберлі з виразною тривогою в голосі. - Ти дійсно думаєш, що колишня Волтера саме через це ще не полишила квартиру?

- Інакше, навіщо їй тут стирчати? Вона ж отримала все, по що прийшла. Я ненавиджу це говорити, але я думаю, що Дебра намагається з'ясувати, як прибрати лампу до своїх липких пальців.

Абра і Кімберлі продовжували стежити за тим, що відбувається між Волтером і Деброю і від цього, їх побоювання тільки росли. Бувша Волтера всілась на диван, даючи ясно зрозуміти, що не збирається полишити квартиру, перш ніж почує всі подробиці перетворення Аарона в Абру.

Почувши кілька єхидних зауважень про Аарона, Кімберлі сумно прокоментувала: - Я змушена сказати, що ця жінка немає хорошої думки про тебе. Я це про те, що вона навіть не годиться здувати пилюку з твого взуття. Вона і близько не є такою, як ти.

- Такою як я, - повторила Абра посміхаючись. - Ця стерва ненавидить мене! Повіриш, воли Волтер і Дебра одружились, то вона навіть заборонила йому зустрічатися зі мною. Вона стверджувала, що я маю поганий вплив на нього. До шлюбу, ми любили плавати разом на каное, а вона навіть це заборонила йому роботи. А він так це любив.

- Ви справжні друзі, - зауважила Кімберлі. - То, як думаєш, що станеться, коли Дебра перехопить лампу. Що вона зробить з тобою?

- Я впевнений, що нічого. Але я турбуюсь не про себе. Може статись щось немислиме. Враховуючи те, що я джині, вона може зажадати страшні речі. Кохана, я переживаю за Волтера. Знаючи перебіг їх розлучення, я впевнений, що вона може придумати страшні речі, щоб зробити життя свого бувшого незносним. Запам'ятай мої слова. Вона буде довго знущатися і принижувати його.

- Що ж, - вголос розмірковувала Кімберлі. - Якщо станеться так, що вона отримає контроль над лампою, то я думаю, що тобі потрібно повернути мене до реального світу, перш ніж вона тебе покличе.

- Люба. Нічого з цього. Якщо Дебра дізнається про тебе, вона отримає змогу впливати на мене через тебе. Так що, подобається це тобі чи ні, ти залишаєшся тут. Я не збираюсь ризикувати тобою і дозволити цій стерві зробити тобі щось погане. Як кажуть: «очі не бачать - голова не знає».

Саме тоді, Абра з жахом помітила, як Волтер ставить лампу на журнальний столик. - Курва! Волтере! Що ти робиш?! Це погана ідея! Ти страшенно ризикуєш мною…

* * *

- Волтере, - ніби нехотя звернулась до свого бувшого Деббі. - Це так смачно пахне кава? Я б не відмовилась від чашечки.

Не відчуваючи жодного підвоху, Волтер втомлено звівся на ноги. - Ти все ще п'єш з вершками і двома кусочками цукру?

- Ти і далі продовжуєш піклуватися про мене. Як мило! - ніжно промовила дівчина, коли Волтер прямував до кухні.

Як тільки він зник з її очей, Дебра схопила лампу Абри. Не встигнувши сісти назад, вона почала терти лампу…

* * *

- Курва! - вигукнула Абра. Її блискучі легінси, туфлі на високих підборах і нейлоновий топ миттєво змінились на майже прозорі панталони, перські тапочки і топ з коштовностями. Наступної секунди, Кімберлі побачила, як її кохана перетворюється в маленький смерч, приймаючи форму елементаля і зникає з лампи…

* * *

Через мить, смерч вирвався з носика лампи і швидко прийняв спокусливе тіло Абри посеред вітальні.

- Я Абра, джині цієї лампи. Твоє бажання буде для мене наказом, о Володарко, - промовила джині обов'язкові слова, кланяючись при цьому.

- Гмм…, - відізвалась Дебра, спокусливо посміхаючись і відчуваючи приємне збудження від цих слів. - Володарко… Мені подобається звучання цього слова.

Саме тоді в кімнату повернувся Волтер, несучи чашечки кави в руках. - Гей! Що відбувається? Абро, чому ти так одягнена?

- Давай, Абро, - заіржала Дебра. - Я дозволяю тобі повідомити Волтера, що відбувається.

- Володарка викликала мене з лампи. Я більше не служу тобі. Відтепер, я служу Володарці Дебрі.

- Це безумство! - вигукнув хлопець. - Якщо хтось є твоїм володарем, то це я!

- Ні, Волтере! З цього моменту, це я володарка лампи, - посміхаючись заявила дівчина. - Абра служить мені, а не тобі.

Волтер збирався було сперечатися, але його колишня навіть не збиралась його слухати. - Абро, я бажаю, щоб Волтер замкнув свій рот.

- Волтере, мені дуже прикро, - пролунав страждальний голос джині, коли в хлопця зникли рот і губи. Там де вони були ще мить тому, тепер виднілась гладка шкіра.

- Так набагато краще! - задоволено ствердила Дебра. - Волтере, якщо ти поводитимешся добре, можливо, я дозволю Абрі повернути все назад. Тому, зроби мені послугу і посади свою дупу на диван.

- Чудово! - зітхнула дівчина, коли Волтер виконав її наказ. - Повернемося до мого лотерейного білету. Тепер, я думаю, що ми можемо зробити набагато краще. Абро, я бажаю, щоб наступного тижня я виграла джек-пот. Якщо мені не зраджує пам'ять, зараз це щось біля сорока двох мільйонів.

- Чую і корюся, моя Володарко.

- Добре! - задумливо промовила Дебра. - Перш ніж ми підемо далі, я буду змушена зробити кілька запобіжних заходів. Так, щоб на всяк випадок забезпечитись від того, якби мій Волтер намагався повернути лампу назад. Абро, я бажаю, коли Волтер візьме лампу в руки, то отримає болючі судоми всього тіла.

- Чую і корюся, моя Володарко, - знову покірно відповіла Абра.

- Хороша дівчинка. Я вірю, що це початок красивих відносин між нами. Ой! Говорячи про красивих. Я бажаю бути найкрасивішою, найталановитішою та найсексуальнішою жінкою на світі.

- Чую і корюся, моя Володарко, - відповіла Абра зі смутком в голосі, а Дебра перетворилась на втілення неземної краси, а її тіло випромінювало сексапільність від якої не можна було відвести очей.

- Як прикро, що в мене немає дзеркала, щоб побачити твою творчість, Абро. Але ж я можу! Абро, зроби для мене великі дзеркала, подібні до тих, які є в бутиках…

- Це як казка! - викрикувала Дебра, захоплено розглядаючи свої відбиття. - Я така красива, така сексуальна. За моє тіло варто померти! І ти ще зробила так, що мене впізнаватимуть всі мої знайомі! Це чудово! Абро, я повинна ствердити, що дуже задоволена твоєю роботою. Я подумала, що ти будеш вороже ставитися до мене, але цього не сталося, чому?

- Ви викликали мене з лампи, тому Ви моя Володарка. Я не можу зашкодити моїй Володарці. Мій обов'язок - служити Володарці і Ви можете довіряти мене в тому, що я роблю для Вас. Але чи я можу запропонувати моїй Володарці кілька порад?

- Продовжуй, - обережно відповіла Дебра.

- Володарко, оскільки всі думають, що джини і чарівні лампи не існують, особливо в наш час, я б рекомендувала моїй Володарці бути обережнішою при вимовлянні своїх бажань. І хоча я можу захистити мою Володарку від будь-яких проблем чи звинувачень, які можуть виникнути в майбутньому, я хотіла б просити Вас дозволити запропонувати кілька пропозицій, завдяки яким можна буде уникнути потенційно непотрібних питань у Вашу сторону.

Дебра замислилась над словами Абри. Вона була впевнена, що джині не може зашкодити їй, а пропозиція Абри мала багато сенсу. - Абро, я зрозуміла, до чого ти ведеш. І ти права. Останнє, що мені потрібно, це якісь журналісти, котрі винюхують подробиці мого життя. Отже, я дозволяю тобі запропонувати пропозиції для мене, завдяки яким, я могла б уникнути всіляких підозр з боку інших людей і організацій.

Після цих слів, вона обернулась до дзеркала і розглядаючи свій новий вигляд продовжила: - Гей, Абро. Як щодо того, щоб змінити мені одяг? Ой! Я бажаю! Бажаю отримати вбрання, схоже на таке, яке ти носила раніше.

Абра кивнула головою і за мить Дебра була одягнена в бронзові легінси з лайкри, на ногах з'явились туфлі на дванадцятисантиметрових підборах, а верх тіла прикривала нейлонова блуза бірюзового кольору.

- Саме так! - викрикнула Дебра, відчуваючи майже екстаз, коли розглядала одяг на собі. Вона поверталась вліво і вправо, оцінюючи свій вигляд. У дзеркалі, дівчина помітила, як Волтер витріщився на неї. Вона повернулась до нього і з презирством в голосі заявила: - І що ти тепер думаєш про свою колишню дружину, Волтере? Я виглядаю досить «смачно», чи не так? Я думаю ти не заперечуватимеш, якщо я попрошу тебе зайнятись зі мною любов'ю, так як в старі часи? Що скажеш на таке? Ти не проти? - промовляла Дебра, прекрасно знаючи що її колишній не зможе відповісти. - Ти хочеш кохатися зі мною? Що любий, тобі відняло мову? Проковтнув свій язик від споглядання на мою красу? Так і має бути! Це все завдяки Абрі. А що, якщо я накажу Абрі повернути тобі рот, то ти б хотів і після цього кохатися зі мною? Наскільки я пам'ятаю, ти був найкращим в порівнянні з іншими… нердами…

Волтер усвідомлював, що був на ласці своєї колишньої, а тому, з ентузіазмом, кивав головою у відповідь на кожне її питання.

- Абро! Я бажаю, щоб ти повернула Волтеру рот. А ще, я бажаю, що його язик був таким, як в басиста групи «Kiss» Джина Сіммонса. Я також бажаю, щоб цей язик був пристосований до виконання кунілінгуса, а сам Волтер пристрастився до смаку моїх вагінальних виділень.

- Чую і корюся, моя Володарко, - слухняно відповіла Абра, киваючи головою.

- Дякую Абро… - чуттєво промуркотіла Дебра, впевнено підходячи до свого бувшого, цокаючи стальними закінченнями підборів по підлозі. Наблизившись до нього, вона стягнула легінси до середини стегон і наказала: - На коліна, Волтере!

Хлопець, боячись за свою долю якщо він не виконає наказу Дебри, опустився на коліна, розміщаючи своє обличчя перед спокусливою піхвою дівчини і відчуваючи запаморочливий запах, який виходив з поміж її ніг.

- Хороший хлопчик! - насмішкувато сказала Дебра, сідаючи на стілець. - Тепер підповзи до мене на колінах і благай, що б я дозволила тобі вилизати мене!

Приховуючи огиду, Абра дивилась на те, що відбувається, як її друг робив те, що наказала йому ця стерва.

- Будь-ласка, Дебро! Дозволь мені вилизати твою прекрасну і бажану піхву! - пафосно вимовляв Волтер.

- Все в порядку. Можеш продовжувати, - наказала вона і голова Волтера зникла в неї між ніг.

- Гмм…, - чуттєво муркотіла дівчина, ще ширше розводячи ноги. - Я повинна сказати, що ти все ще не втратив своїх здібностей. Вона поглянула на Абру і додала: - Що ж Аароне, оскільки тепер ти моя джині, то скажи, як це бути жінкою?

- Одним словом? Цілком по-іншому, моя Володарко.

Не задоволена відповіддю Абри, Дебра вирішила продовжувати: - Давай, не ухиляйся від відповіді Аароне. А може ти волієш Абра? Поясни мені в чому полягає це «по-іншому».

- Я постараюсь це зробити, моя Володарко. Спочатку, коли я вперше вийшов з своєї лампи і усвідомив, що знаходжусь в жіночому тілі, я був розгублений, сердитий, засмучений і сильно розлючений. Мені не сподобалося те, що я став жінкою. Однак, якщо говорити по-правді, це тривало недовго. А потім, я почав звикати до мого нового, цілковито іншого життя.

- Я бачу…, - перервала її Дебра, яка насолоджується язиком між своїми стегнами. Вона замислилась над словами Абри, а потім продовжила: - Скажи мені Абро, ти звинувачуєш Волтера в тому, що сталося з тобою?

- Враховуючи те, що він викликав елементаля і зробив мене рабом лампи, то я повинен сказати, що так. Якби не це, я досі був би чоловіком.

- Оооох! - вискнула Дебра, стискаючи ноги від задоволення, яке проносилось через її тіло. - Так! Якби не мій Волтер, ти б і далі був чоловіком, я правильно зрозуміла?

- Так, моя Володарко. Я впевнений в цьому.

- Отже, Абро. Тобі перешкоджає те, що Волтер робить зі мною?

- Ні, моя Володарко. Не все.

- Чи ти випадком не ревнуєш?

- Ні, моя Володарко. Не ревную. Я сподіваюсь, що Ви отримуєте насолоду.

- Отримую! Ще як отримую! - верещала Дебра, звиваючись тілом і ще сильніше затискаючи голову свого бувшого між ногами. - Абро! Як тобі таке: після того, коли Волтер закінчить зі мною, я накажу йому зробити теж саме і тобі?

- У цьому немає необхідності, моя Володарко, - скромно відповіла Абра.

- Абро, я наполягаю на цьому. І думаю, це піде тобі на користь. Ти мусиш відчути всі радості свого жіночого тіла і пересвідчитись в тому, як мій маленький хлопчик вміє подарувати їх тобі…

Вірна своїй обіцянці, коли Волтер закінчив обслуговувати Дебру, вона наказала йому зробити теж саме Абрі.

Коли Волтер підходив на колінах до своєї бувшої джині, та почала благати Деббі: - Будь-ласка, моя Володарко! Мені буде дуже незручно зі всім цим.

Дебра тільки реготала: - Повір мені, Абро, ти полюбиш те, як вилизуватимуть твою піхву.

- Я не сумніваюсь в цьому, моя Володарко. Просто Волтер є чоловіком і незважаючи на те, що тепер я фізично жінка, я все ж таки схильний думати про себе, як про чоловіка в жіночому тілі. І через це, я не можу дивитись на іншого чоловіка, котрий стоїть переді мною на колінах і має зробити те, що Ви йому наказали. Це не припустимо для мене.

Після такого пояснення Абри, Дебра замислилась: - Що ж… тепер, коли ти пояснила мені все, я розумію, що це не твоє. Але в мене є ідея. Оскільки Волтер винен в тому, що ти тепер жінка, я думаю буде справедливо, якщо ти повернеш йому борг… Абро, я бажаю, щоб ти перетворила Волтера в жінку, але тільки фізично, залишивши йому чоловічий, розум. Як бачиш, я не хочу, щоб він отримував насолоду наодинці. Я хочу принизити його, а тому зроби з нього прислужливу, сексуально заклопотану німфоманку. І ще обов'язкова умова, його новий язик повинен залишитися. Волтер завжди не був байдужим до білявок, то зробиш його волосся довгим і золотисто-медового кольору. Вибери одяг для нього, так щоб він міг демонструвати свої груди, попку і довгі ноги. Ні, не так! Одягни його в костюм французької покоївки зроблений з латексу. Додатково, я думаю, що буде мило коли він говоритиме з спокусливим французьким акцентом.

Незважаючи на те, що джині було шкода Волтера, вона була змушена кивнути головою і виконати всі бажання Дебри.

Результат магії джині був неймовірним. Перед Аброю стояла спокусливо красива дівчина ростом метр шістдесят. Вона мала на собі жакет, зроблений з чорного латексу з короткими рукавами і високим тугим коміром. Жакет тісно облягав тіло дівчини, вигідно підкреслюючи її величезні груди, роблячи з них ідеальні півкулі. Неймовірно вузьку талію охоплювала спідничка з чорного латексу зібрана в складки і настільки коротка, що ледве прикривала попку дівчини. Під спідничкою можна було без проблем побачити латексні трусики з розрізом посередині, котрі обхоплювали тверду і велику попку з однієї сторони і досить велику піхву з іншої. На тонких руках з'явились довгі «оперні» латексні рукавиці також чорного кольору. Перед жакету прикривався білим латексним фартушком.

Довгі та сексуальні ноги були покриті чорними латексними панчохами, які сягали двох третіх висоти стегон і підтримувались поясом до панчіх, зробленого з того ж матеріалу. Невеликого розміру стопи були обуті в червоні ботильйони-балетки на вісімнадцятисантиметрових тонких підборах. Замки-блискавки на них блокувались маленькими висячими замочками, які унеможливлювали зняття взуття без відповідного ключика. Голова дівчини була захована під білою латексною маскою, з отвором на величезні очі, подібними до тих, які мають героїні аніме. Посеред маски виднівся невеликий горбик з двома дірками на кирпатий носик, а під ним був отвір на великий рот з пухкими губами яскраво червоного кольору. З вершини маски виходило довге золотисте волосся, заплетене в товсту і тугу косу, котра вужем звивалась по спині і сягала майже до талії. Весь цей латексний одяг яскраво виблискував в освітленні вітальні та відбивав навколишній світ так, ніби був зроблений з рідкого дзеркала.

Завдяки магії Абрі, дівчина могла без проблем стояти і ходити в цьому неймовірно височезному і незручному взутті. Вісімнадцятисантиметрові підбори дозволяли власниці робити лише дрібні кроки і цілком унеможливлювали швидкі рухи чи біг в них. Незважаючи на це, вони ідеально підходили до тіла дівчини, красиво доповнюючи її тіло та роблячи його неймовірно сексуальним і спокусливим.

- Нічого собі! - гарячково вигукнула Дебра. - Признаюсь, я вражена твоєю роботою. Абро. Твоє творіння чудове і таке сексуальне, як ніхто інший. Якби я була чоловіком, я б не вилазила з її ліжка. Стоп! В мене є ще одна ідея! Я хотіла б, щоб ти перетворила мене на чоловіка з великим пенісом.

- Ви цього бажаєте, моя Володарко? - перепитала Абра.

- Може пізніше…, - безтурботно відповіла Дебра. - Але тут і зараз, я бажаю, щоб ти отримала насолоду від когось, хто буде вилизувати твою «шпаринку». Отже, чому б тобі не зняти свої панталони, лягти на підлогу, розвести ці красиві ніжки та приготуватись радості, котрі даруватиме тобі колишній друг, а зараз французька покоївка Софі…

Оскільки Дебра вимовила слово «бажаю», в Абри не було вибору і вона була змушена робити те, що їй наказали.

Волтер, або Софі, як його назвала Дебра, дрібочи ногами опинився між ніг Абри і почав лизати своїм вдосконаленим язиком її чутливий клітор та губи піхви. Саме тоді, Абра зрозуміла, що незважаючи на спротив, таки отримає реальне задоволення…

* * *

Коли Абра отримувала свій ще один оргазм, Дебра уважно стежила за всім тим, що організувала. Софі чудово виконувала свою роботу. - Абро! Я, спочатку, хотіла перетворити себе в чоловіка, але передумала. Замість цього, я бажаю, щоб ти перетворила мене гермафродита з сильним чоловічим лібідо.

Абра була змушена виконати і це бажання Дебри. Вже через мить в дівчини з'явився член, який ріс з великою швидкістю.

- На коліна, Софі, - грубо наказала вона до свого бувшого. - Я відтрахаю тебе по-собачому!

Джині з острахом дивилась на те, як Дебра впихає величезний член в зад Софі і починає трахкати її зі всієї сили. Ні про яке кохання не могло бути і мови. Перед її очима відбувався ординарний ґвалт у всій своїй потворності. Дебра знущалась над Софі, а Абра була безпорадна і не могла противитись усьому цьому.

«Сука!» - подумки кричала вона, коли Дебра шалено рухалась вперед і взад. «Я не знаю як, але присягаю, що ти заплатиш за це!»

Дебра власне вийняла пеніс і оббризкала весь зад Софі густою спермою. - Абро! Я бажаю, щоб це млявий член був знову готовий і твердий!

- Софі! - грубо звернулась до дівчина Дебра, коли її пеніс знову піднявся і стверднув. - Повернись до мене обличчям і почисти його, так як це повинна робити французька покоївка.

Софі незграбно почала розвертатися до пеніса своєї колишньої, по дорозі кидаючи благальний погляд до Абри, в очах якої вона могла прочитати тільки одне слово: «Вибач»…

* * *

Після того, як Дебра кінчила в рот Софі, вона забажала знову відтрахкати її в зад. Роблячи це, Дебра поглянула туди, де сиділа Абра і відчула ще одне бажання. «Мені потрібне свіже м'ясо», - подумала вона. - Абро! Софі потрібна перерва і я вважаю, що настав час тобі приєднатись до нашої забави…

Джині ніколи не знала такої деградації відносин. Довгий і пульсуючий пеніс Дебри глибоко входив в її піхву, спричиняючи гострий біль, а не задоволення. «Ти суко! Колись я віддам тобі все, що ти робиш мені. Мене ще ніхто і ніколи так не принижував за все моє чоловіче і жіноче життя…

* * *

- Добре, Абро! - сказала Дебра, коли закінчила трахкати джині. - Що ми робитимемо далі? Як щодо того, щоб знову перетворити мене в справжню жінку?

- Це бажання моєї Володарки?

- Так, Абро. Я бажаю, щоб ти змінила цей чудовий пеніс в мою прекрасні піхву.

- Чую і корюся, моя Володарко, - сказала джині, киваючи головою. - Ви знову стовідсоткова жінка.

- Абро, Чи можеш ти зробити так, щоб я змінювалась в гермафродита всякий раз, коли цього забажаю?

- Так, моя володарко. Я можу зробити це.

- Чудово! Я бажаю, щоб ти дала мені можливість змінюватись в гермафродита всякий раз, як я цього забажаю…

* * *

Коли Абра повернула Дебру до первинного стану, та заявила, що ще не закінчила з Софі. В своїй доброті, вона відпустила Абру і джині одразу ж зникла в своїй лампі.

Як тільки Абра прийняла свою форму всередині лампи, Кімберлі кинулась до неї з слізьми на очах.

- Люба! Ти в порядку?

- Я припускаю, що ти бачила, що ця сука зробила з Волтером і мною?! - майже кричачи відізвалась Абра.

- Ясно і виразно. З тобою все гаразд? - знову запитала Кім.

- Ні! - грубо відповіла джині. - Я не в порядку! Ти ж все бачила. Вона знущалась над нами! Ця сука зґвалтувала нас обох! Мене ніби вимазала в лайні. І я страшно переживаю за Волтера. Добре, що вона не змусила мене відсмоктати її пеніс. А найгірше, що я зробив би це без жодних застережень! Я розлючений, принижений і спаплюжений! Ця мстива сука використала нас «по повній програмі»!

- Це правда, - погодилась Кімберлі з співчуттям в голосі. Вона взяла кохану в міцні обійми, ніжно цілуючи її волосся. - Дебра не мала права робити це вам. І ви не повинні соромитися. Це не ваша вина. Ви невинні жертви. Потрібно вірити, що вона заплатить за всі свої діяння.

- Думаєш, я не розважав таке? - з сарказмом в голосі запитала Абра.

- Люба, вона поранила тебе, ну тоді, коли…

- Ні, - відповіла Абра, перш ніж Кімберлі закінчила свою думку. - Не в фізичному сенсі. Я джині, ти не забула? Фізично мене ніхто не може поранити. Ментально - це зовсім інша казка. Ця стерва принижувала мене до неможливості. Знаєш Кім, я ніколи не відчував себе таким безпорадним. Ніколи! Проблема в тому, що вона наказувала мені робити найгірші речі і я робив їх. Це все, через те, що я проклята джині! Вона може змусити мене робити все, що забажає, а я не в силі противитись цим бажанням. Це мене добиває. Але все минає і я пройду через все це. Волтеру значно гірше. Дебра ще та мстива сука. І судячи з усього, вона збирається замучити Волтера сама, чи з моєю допомогою. Я бачу життя Софі в чорному кольорі. Кімберлі, вибач за мої слова, але я ненавиджу цю суку! Я не маю поняття, як я маю зробити це, але я знайду спосіб щоб вона заплатила за всі знущання над нами. Навіть, якщо це буде останнє, що я зроблю в своєму житті…

- Люба, не говори так. І страшенно боюся за тебе, але будь впевнена, що я зроблю все, щоб допомогти тобі, вам, в цьому, - Кім запевнила Абру, а сльози рясно текли по щоках обох дівчат…

* * *

Через короткий час, коли пара закоханих тішились теплою водою в ванні, Кімберлі сказала Абрі: - Я просто хочу подякувати тобі, люба Абро,

- Ти це про що?

- За те, що ти спротивилась взяти мене в реальний світ, коли тебе покликала Деббі, так як я цього хотіла. Тепер я розумію, що цим, ти врятував мене від долі, яка чекала на Волтера і тебе. Від самої думки, що вона могла зробити зі мною, мене нудить.

- То може розкажеш мені про це…, - посміхнувшись сказала Абра…

* * *

- Сука! - через деякий час, джині перервала їх розмову.

- Що трапилось, - запитала Кімберлі, будучи впевненою, що проблема була в Абри.

- Як я не намагаюсь, я не можу перестати думати, про те, що ця вона зробила мені!

- Я знаю, люба, знаю. Я навіть не можу уявити собі через що ти пройшла…

- Це не стосується мене. Волтер, а може Софі, має в набагато гірше. Знаючи Дебру, я впевнений, що вона планує перетворити його життя в суцільне пекло…

* * *

Пізніше, того вечора, коли Абра і Кімберлі споглядали на чудовий захід сонця, Кім торкнулась болючої теми: - Абро, ти говорила мені раніше, що в тебе є зародки плану перехоплення лампи в Дебри.

- Таки є. І щоб ти знала, в цьому плані, ти, так би мовити, є тузом в рукаві.

- Я? То може розповіш мені про це. Яка моя роль в твоєму плані?

Абра розповіла коханій загальні риси своєї ідеї, щоб Кімберлі мала уявлення того, в чому вона братиме участь. Коли джині закінчила пояснювати, Кімберлі прокоментувала: - Знаєш, Абро. Твій план може спрацювати.

- Можливо. Але для того, щоб він спрацював, мені потрібно втертись в довіру до Дебри.

- Я б сказала, що сьогодні, ти вже зробила перший крок в цьому напрямку, - смутно погодилась Кім. - Я маю на увазі, ти зробила все, що вона наказувала.

- Ага… І заплатив за це високу ціну. Роблячи всі ці речі, я втратив частинку своєї гідності.

- Зрозумій кохана, що ти можеш втратити набагато більше ніж частинку своєї гідності, перш ніж завоюєш довіру Дебри.

- Я усвідомлюю це, як ніколи ясно…

* * *

Як не дивно, почуття параної Дебри підігрувала плану Абри. Знаючи, як легко отримати контроль над лампою, Дебра швидко зрозуміла, що комусь іншому буде так само легко викрасти лампу, як вона зробила це Волтеру. Хоча дівчина, за допомогою Абри, забезпечила собі безпеку, усвідомлення, що лампа не є цілковитій безпеці, змушувало дівчину боятись за майбутнє. А враховуючи її вроджену підозрілість до всіх близьких, дівчина не могла знайти собі місця.

Щоб якось забезпечитись, Дебра почала використовувати магічно безрозмірну сумочку, щоб мати лампу постійно під рукою. Абра завжди була поруч з нею, особливо, коли Дебра, в рідкісних випадках, виходила з дому. Однак, все це поставило хрест на авіаподорожах, оскільки вона боялась проблем при проходженні контролю в аеропортах.

Підозрілий характер Дебри, разом з зростаючою в неї параноєю і постійними нагадуваннями Абри про недопущення явного використання магії в реальному світі, змушували дівчину висловлювати невеликі бажання. Проте, мстивий характер Дебри намагався побороти її здоровий глузд і тоді Дебра використовувала Абру і Софі для задоволення своїх збочених сексуальних потреб. В наступні тижні, після того, як вона стала володіти лампою, дівчина перетворила життя свого бувшого в пекло. Вона також знайшла розвагу в тому, щоб мучити і знущатися над кожним чоловіком з яким дівчина коли-небудь займалась сексом. До цього списку вона додала кількох жінок, на яких тримала образи з давніх часів, перетворюючи і тих і тих на покірних повій, над якими Дебра постійно знущалась і принижувала.

Розкішний заміський особняк, який Дебра придбала за гроші з виграшної лотереї, перетворився в місце розпусти, ставши чимось на зразок Лондонського «Hellfire Club». Узагальнюючи, Дебра перетворила Абру на служницю для організації величезних і різноманітних сексуальних вечірок, на яких вона задовольняла свої збочення.

Як і слід було очікувати зникненням семи чоловіків і п'яти жінок почали цікавитись детективи, намагаючись дізнатись коди вони пропали. Проводячи розслідування по кожному зниклому, детективи рано чи пізно виходили на Дебру, з якою всі мали стичність в минулому.

Дебра страшенно хвилювалась, коли до неї завітали два слідчих з питаннями про її знайомих. Вона потерла лампу і не думаючи про наслідки, викликала Абру. Несподівана поява красивої дівчини викликала в слідчих збентеження. Щоб мінімізувати наступні шкоди, Абра відразу ж зупинила час, перетворюючи гостів в живі статуї.

Дебра вже усвідомила, що, мабуть, вчинила глупоту, викликаючи джині, щоб та виплутала її з скрутного становища. Скориставшись можливістю, Абра попросила в Дебри карт-бланш в спілкуванні з детективами. У спробі позбутися компромату і виконуючи бажання, Абра змінила Софі і нещасні жертви Дебри в щось, на зразок, колекційних ляльок. Далі, використовуючи свою магію, вона розмістила ляльки у вітальні на видних місцях, де відбувалася розмова з гостями. Потім, Абра перенесла детективів назад в автомобіль і змінила свій стандартний одяг джині на джинси, сорочку і пару зручного взуття. Вона вирішила видавати себе за подругу з дитинства Дебри, яка кілька тижнів не відступала її і цим самим забезпечила алібі дівчині. Коли все було «застібнуто на останній ґудзик», Абра повернула час до моменту, коли двійка детективів під'їхали до особняка Дебри.

Через кілька хвилин у двері подзвонили і Дебра безтурботно запропонувала гостям зайти всередину. Видаючи з себе саму невинність, дівчина провела гостів до вітальні, де познайомила зі своєю «подругою з давніх часів». Після стандартних привітань, детективи почали задавати питання про зниклих жінок і чоловіків. Дебра призналась, що знала їх і була «шокована» почувши про їх зникнення. Хоча детективи і намагались «розкусити» її, свідчення Абри додали нових фактів. - Я не знаю, що тут відбувається, або в чому Ви підозрюєте Дебру, але я можу підтвердити, що відколи я приїхала до неї, ми постійно перебували разом, не тільки тут, а і в місті, відвідуючи магазини і кав'ярні. І знаєте, будучи в місті, мене не полишало враження, що за нами стежать…

Фальшиве свідчення джині привернуло всю уваги детективів. Помилково вважаючи Дебру за наступну потенційну жертву, а не підозрювану, вона перемкнули всю свою увагу на пошуках гіпотетичних злочинців, котрі стежили за парою дівчат. Абра дала досить докладний опис свого власного автомобіля і кілька цифр номерного знака. Врешті, детективи мали якусь зачіпку. Подякувавши Дебрі і Абрі за допомогу, вони покинули будинок.

- Абро, спасибі тобі, - зітхнувши з полегшенням сказала Дебра, дивлячись за автомобілем, котрий зникав на дорозі. - Все було ідеально.

- Ви хочете, щоб я повернула Ваших «гостів» до звичного стану, моя Володарко? - запитала Абра, змінюючи свій одяг на панталони, тапочки і топ.

Дебра замислилась на цим питанням на кілька секунд, перш ніж відповіла з садизмом в голосі. - Ось що, Абро. Знаєш, я вже звикла до їх присутності, але, враховуючи те, що тут відбулось, я волію щоб все залишилось так, як є зараз. Вони виглядають так чарівно…

Решту дня і більшу частину вечора, Дебра використовувала фігурки жінок для задоволення своїх збочень…

* * *

Минуло два дні після візиту детективів. Дебра не могла знайти собі місця, не можучи нікуди вийти. - Абро! Я починаю відчувати себе полоненою. Я повинна вибратися з цього будинку, але я боюся!

- Але чого боїться моя Володарка? - запитала Абра, вирішивши вдавати саму невинність.

- Я боюся, що коли я залишу лампу тут, хтось вламається додому і викраде її.

- Хоча це і малоймовірно, моя Володарко, але ви ж можете брати лампу з собою, так як Ви це робили раніше.

- Могла б. Але я боюся, що мою сумку з лампою може вкрасти якийсь кишеньковий злодій.

- Це цілком можливо, моя Володарко.

- Ти права…, - ствердила Дебра, повагавшись кілька хвилин. - Я розумію, що це малоймовірно, але ризик існує у будь-якому випадку, а я не можу собі дозволити на нього.

- Я розумію побоювання моєї Володарки. Тим не менш, якщо Ви дозволите, я запропоную деякі пропозиції для вирішення проблеми.

- Гмм… Абро, було б чудово, якби ти вирішила цю мою проблему. Я завжди любила азартні ігри і не проти відвідати казина Лас-Вегасу чи навіть Монте-Карло. Але це означає, що буду змушена полетіти літаком і цілком можливо, що охорона аеропорту конфіскує лампу. На такий ризик я не готова.

- А щоб сказала моя Володарка, якби я могла влаштувати так, щоб Ви не літали літаком?

- Ти можеш це зробити так, щоб не привернути нічиєї уваги?

- Так, моя Володарко, я вірю, що можу так зробити. Однак, для того, щоб захистити лампу від потрапляння в чужі руки, мені потрібно, щоб Ви дали мені карт-бланш в цьому питанні, так, як це я робила з детективами.

- Гаразд, Абро! Але перш ніж ти це зробиш, то розповіш мені, що ти плануєш зробити.

- Чую і корюся, моя Володарко, - лестиво відповіла Абра, тішачись, що все йде так, як вона запланувала. - По-перше. Для Вас буде краще спочатку відвідати Лас-Вегас, щоб там відточити свої навички в азартних іграх. Я організую для Вас пентхаус в «Bellagio». Тоді, я створю магічний портал між однією з одягових шаф номеру і кімнатою цього будинку. Коли все буде зроблено, єдине, що Вам потрібно буде зробити, це зайти в кімнату і вийти в номері готелю Лас-Вегаса.

- Абро, це підходить для мене. Без штовханини і поспіху! Але що з лампою? Ти пропонуєш, щоб я постійно носила її з собою? Чи я маю її залишити тут?

- Це Ваш вибір, моя Володарко. Але, якщо Ви не хочете постійно тягати її з собою і вирішите залишити її тут, я вичарую свою систему безпеки, яка захистить лампу від злодіїв. На додаток, я можу долучити вибрані Вами елементи безпеки.

- Якщо ти думаєш, що я винайму охоронців, то цей варіант не підійде. Коли хтось з них довідається, що вони охороняють, вони самі захочуть викрасти її і зроблять це без жодних проблем. Так що, ні! Я не готова на такий ризик.

- А якщо я буду особистою гарантією від злодіїв?

- Ти б зробила це для мене?

- З радістю, моя Володарко. Однак, якщо Ви виберете такий варіант, мені потрібно повернутися в лампу, щоб відновити свою магічну енергію, перш ніж я почну все організовувати. І, якщо цього забажає моя Володарка, я можу зробити так, що Ви виграватимете у будь-які азартні ігри. Якщо Ви захочете, я можу зробити Вас найщасливішою на світі…

Абра вміло натискала на відповідні «клавіші» Дебри, щоб переконати її до своїх пропозицій. Вона вміло підкреслила факт надприродної вдачі, про яку завжди мріяла Дебра і одночасно закликала дівчину не виділятись серед відвідувачів казино.

Дебра дійшла до висновку, що ідея Абри цілком розсудлива і поміркувавши кілька хвилин, звернулась до джині: - Нехай так буде, - впевнено заявила вона. - Абро, Я пограю трішки в блекджек і обіцяю, що не буду робити якихось великих ставок, щоб не привертати до себе уваги…

* * *

Дебра і Абра продовжили обговорення плану ще біля години. Після того, як все було готово і Дебра відчувала себе впевненою, як ніколи, дівчина забажала, щоб Абра втілила в життя їх план.

- По-перше. Абро, я бажаю бути найщасливішою людиною на світі, особливо, коли справа доходить до азартних ігор.

- Чую і корюся, моя Володарко, - відповіла джині, кивнувши головою.

- Далі, я бажаю, щоб ти винайняла для мене пентхаус в готелі «Bellagio» в Лас-Вегасі. Також, я бажаю, щоб ти створила магічний портал, який дозволить мені переноситись в цей номер, коли я захочу.

- Чую і корюся, моя Володарко, - знову відповіла джині, кивнувши головою.

- Тепер, я бажаю, щоб всякий раз, коли я буду поза цим будинком, ти будеш охороняти його від будь-яких непрошених гостів.

- Чую і корюся, моя Володарко, - ще раз відповіла джині, кивнувши головою.

Далі, перестраховуючи себе від того, що Абра могла б використати Софі чи когось іншого з її сексуальних іграшок, для викрадення лампи, Дебра додала щось від себе. - Абро, поки-що я не сумніваюся в твоїй відданості мені, однак я маю ще одне бажання. Абро, я хочу, щоб Софі чи інші створені тобою ляльки не наближались до лампи на відстань трьох метрів. Це зрозуміло?

- Чую і корюся, моя Володарко, - без коливань відповіла Абра. - Ніхто з перерахованих Вами, не зможе наблизитись до лампи ближче ніж три метри.

- Включаючи тебе. Ти можеш повертатись в лампу і виходити з неї, у разі необхідності, але не можеш брати її в руки.

- Чую і корюся, моя Володарко. Так і буде. Однак, чи я можу дещо доповнити, що заборона стосується всіх хто живе в цьому світі, за винятком Вас.

- Чудово! - захоплено вигукнула Дебра. - Абро, це те, що я забажаю! Я бажаю, щоб ніхто, хто живе в цьому світі, не міг володіти моєю лампою, окрім мене!

- Чую і корюся, моя Володарко, - скромно відповіла Абра…

* * *

Коли дівоче тіло почало формуватись в лампі, Кімберлі радісно кинулась до неї. - Дівчина! Ти неймовірна і ти зробила це! Все це зайняло час, але ця сука зробила так, як ти замислила.

- Саме так, люба, саме так, - відповіла Абра, сяючи посмішкою. - Давай триматимемо пальці схрещеними, щоб Дебрі не прийшло нічого іншого до голови в питанні захисту моєї лампи…

* * *

За порадою Абри, Дебра вирішила підготуватись до ночі азартних ігор в Лас-Вегасі і поспати після обіду. Коли вона спала, Абра повернулась в свою лампу і опинившись там, джині з Кімберлі ще раз пройшлись по всіх пунктах плану Абри.

Близько восьмої години вечора, з носика лампи з'явився невеликий смерч, котрий швидко матеріалізувався в спокусливе тіло Абри.

- Володарко, - обережно промовила вона. - Ви просили мене розбудити Вас о восьмій годині.

- Ага…, - відповіла Дебра, все ще перебуваючи в обіймах Морфея. - Спасибі, Абро. Дай мені кілька секунд, перш ніж я позбираюсь, а потім скористаюсь твоєю допомогою в підготовці до моєї нічної епопеї.

- Моя Володарка бажає чашку гарячої кави? - запитала Абра, не переставала грати роль покірної служки.

- О, так! Спасибі тобі. Чашка гарячої кави, це те, що зараз мені потрібно…

* * *

Перш, ніж відправитися в кімнату, де Абра встановила магічний портал, Дебра помістила мідну лампу в стінний сейф, який знаходився в її спальні. Потім, вона повідомила джині, що збирається повернутись ранком наступного дня. - Якщо я не повернуся до дев'ятої години ранку, я наказую тобі прийти і забрати мене особисто, - наказала дівчина.

Джині супроводила Дебру до порталу, щоб заодно пересвідчитись, що та зникла з особняку.

- Моя Володарко, не хвилюйтесь. Лампа буде в безпеці разом зі мною. Бажаю Вам хорошої забави, - сказала джині, сподіваючись, що її слова заспокоять Дебру.

Зітхнувши і з деяким трепетом, дівчина обережно зробила крок в портал і зникла з кімнати. Як тільки вона це зробила, Абра магічно закрила портал унеможливлюючи неконтрольоване повернення Дебри з Лас-Вегаса. Дематеріалізувавшись, джині повернулась в лампу і прийнявши своє фізичне тіло всередині, підійшла до Кім та міцно обійняла її. Пара перетворилась в вир елементаля.

Абрі і Кімберлі матеріалізувалися в свої тілесні форми, але навколо них панувала цілковита пітьма. - Абро! Ми в стінному сейфі, я права? - нервово запитала Кім.

- Так, люба, - відповіла Абра, сміючись. - Ми в ньому.

- То ось чому тут так темно і я нічого не бачу. Ей, Абро! Як щодо того, щоб організувати нам світло?

- Я з радістю зроблю це, Кохана. Але перш ніж я це зроблю, я хочу щоб ти була в курсі: ми стоїмо поруч з моєю лампою яка зараз є значно більшою, ніж тоді, коли ти її бачила востаннє.

- Наскільки зараз великою є твоя лампа?

- Враховуючи, те, що на даний момент ми маємо дванадцять сантиметрів росту, вона має розмір Волтера і важить чверть тони.

В наступну мить, навколишній світ почав поступово світлішати і Кімберлі побачила, що вона, разом з Аброю, стоїть всередині великого сталевого ящика поруч з величезною мідною лампою.

- Нічого собі! - вигукнула Кім. - Твоя лампа гігантська!

- Насправді, люба, вона залишилась такою, як була завжди. Все через те, що ти і я стали набагато меншими. Тепер, якщо все в порядку, я можу залишити тебе?

- Так, - відповіла Кімберлі, відчуваючи легку клаустрофобію. - Я думаю, що можеш. Але ненадовго, так?

- Ненадовго, обіцяю. Пам'ятаєш, що ти повинна робити? Як тільки я повернусь в лампу, м'яч переходить на твою половину поля. Я не можу нічого зробити, щоб допомогти тобі, поки ти не покличеш мене. Гаразд. Коли я зникну, порахуй до трьох і починай терти лампу. Добре?

Хоча Кімберлі і не хотіла залишатися на самоті, вона нервово відповіла: - Кохана, я все зрозуміла! Я думаю, що зможу зробити все так, як ми запланували. І зроби мені послугу та залиш світло.

- Не турбуйся про це, Кім. Ще раз нагадую: як тільки я зникну всередині, ти рахуєш до трьох, а потім починай терти корпус лампи. Я обіцяю, що перш ніж ти закінчиш її терти, я повернусь до тебе. Тепер, дай мені поцілунок на щастя і зробімо це!

Кімберлі взяла руки Абри в свої і ніжно поцілувала кохану так, як ніколи до цього. Знехотя розірвавши поцілунок, Абра зробила крок назад і перетворившись в дванадцятисантиметровий стовп диму, кінець якого знайшов носик лампи. Через мить, Кімберлі залишались на самоті в коморі сейфу Дебри.

- Один… Два… Три…, - голосно вимовила Кімберлі, а потім почала енергійно терти лампу. Вона ще продовжувала терти, коли з носика повалив дим.

Коли вихор диму опинився перед Кімберлі, елементаль перетворився в дівоче тіло Абри. Вона склала руки на грудях і шанобливо вклонилась, вимовляючи обов'язкові слова: - Я, Абра. Джині цієї лампи. Твоє бажання буде законом для мене, моя Володарко!

- Володарко… Гмм…, - посміхнулась Кімберлі. - А мені подобається, як звучить це слово.

- Моя Володарка хоче загадати бажання? - нетерпляче запитала Абра з дуже легким відтінком несхвалення в голосі.

- А.. так, Абро. Мені насправді дуже хочеться загадати бажання… Навіть кілька. По-перше. Я бажаю, безпечно вибратися звідси. Двері сейфу відразу ж відкрились, а Кімберлі вимовляла наступне бажання. - По-друге. Перенеси нас в кімнату і поверни нам звичайний розмір. Абра і це бажання виконала майже миттєво. - Як приємно знову повернутися до свого розміру, - весело сказала Кімберлі і попрямувала до сейфу, щоб забрати з нього магічну лампу, яка відтепер належала до неї.

- Продовжимо. Я бажаю, щоб ти перестала називати мене «Володарко». Ми кохаємо один одного, а тому називай мене Кім або Кімберлі. Зрозуміла?

- Так, Кім. Я зрозуміла. І дякую тобі. Але на майбутнє, ти тепер моя Володарка, хоча признаюсь, мені було не дуже приємно звертатись до тебе в такій манері.

- Люба, це цілком зрозуміло. Уяви собі, якби я була змушена так звертатись до тебе. Тепер, щоб підсилити наш зв'язок, я бажаю, щоб наше кохання буле ще сильнішим ніж до цього часу.

- Чую і корюся, моя Кім. І я з радістю виконаю це бажання, - широко посміхаючись вимовила Абра.

- І ще. Є декілька речей, перш ніж ми почнемо виправляти те, що напартачила Дебра… Абро, я бажаю, щоб ти перевдягнулась в сучасне вбрання, полишивши наряд джині…

* * *

Кілька хвилин потому, Кім і Абра спустились у вітальню, щоб обговорити наступні власні дії.

Перше, що зробила Абра, це змінила Софі в Волтера. Далі, настала черга на дванадцять сексуальних рабів Дебри. Спочатку пара зайнялась п'ятьма жінками, повернувши їх до своїх тіл. Далі, вони приділили увагу на сім рабинь, котрі колись були чоловіками. Коротко кажучи, Абра відмінила всі зміни, які їм причинила бувша Волтера. Після того, як всі фізичні зміни були скасовані, Кімберлі наказала Абрі, щоб жінки і чоловіки забули те, що ще недавно вони функціонували в якості сексуальних іграшок Дебри. Джині подарувала їм амнезію, викреслюючи з їх пам'яті жахливі спогади того, що вони пережили від Дебри. Абра забрала їх з особняка і полишила на полі одного з фермерів в сорока кілометрах від їх дому, де вони безцільно блукали. Кімберлі сподівалась, що їх зникнення припишуть інопланетянам, котрі їх викрали, а потім повернули назад. Для підтвердження цього, Абра зробила кілька кругів на пшеничному полі, як доказ на гіпотетичне викрадення і що все це діло рук позаземних істот.

Також, Кімберлі запропонувала Волтеру, що витре його спогади останніх подій. Хоча це була сильна спокуса, Волтер був змушений відмовити. - Мої спогади огидні і збочені, - понуро сказав він Кім і Абрі, - але вони послужать мені в майбутньому, коли я, необачно зустрінусь з колишньою.

- Гаразд, Волтере, - сказала Кімберлі, зітхаючи. - Якщо ти цього бажаєш, ми залишимо все так, як воно є на даний момент. Однак, якщо ти все ж таки захочеш змінити це, тільки скажи і ми все організуємо. Добре?

- Звичайно, Кім, - відповів хлопець. - Все так і буде. Але ти впевнена, що я не захочу повернути лампу собі?

- Впевнена. Враховуючи твій альтруїстичний характер, я і Абра пропонуємо тобі угоду. Ми думаємо, що ти будеш найкращим зберігачем лампи Абри. В тебе вона буде найбезпечнішою. Ми впевнені, що ти ніколи не використаєш її в корисних цілях.

Закінчивши з цим, Кім і Абра перейшли до наступного пункту.

- Волтере. Як колишній чоловік Дебри і враховуючи те, що вона робила з тобою, ти маєш перше слово в тому, що ми повинні зробити з нею. Вона повинна отримати покарання. Ми лише повинні вибрати яке покарання вона має отримати. Що ти думаєш про це? Що нам зробити з Деброю?

- Першою моєю думкою було те, що її покарання повинно відповідати її злочинам. Я хотів перетворити її на мазохістку і німфоманку. Тим не менш, зробивши так, ми станемось подібними до неї, - почав говорити Волтер.

- Я ненавиджу говорити це, люба, але Волтер має рацію, - втрутилась Абра. - Навіть, якщо Дебра і заслуговує на таку помсту - це не наш шлях.

- То ми нічого не робитимемо? - з гнівом в голосі запитала Кімберлі.

- Ні…, - вдумливо відповіла Абра. - Я такого не говорила. І ти права, потрібно щось зробити.

- І що ти пропонуєш? - грубо запитала Кімберлі.

- Волтере, - звернулась Абра до свого колишнього співмешканця. - Дебра ставилась до тебе, як до лайна. Які будуть твої пропозиції?

- Знаючи її, - вдумливо відповів хлопець, - в більшості випадків, вона сама собі ворог. Ця дівчина якимось чином, завжди примудряється зіпсувати те хороше, що потрапляє їй в руки. А тому, я пропоную… залишити її в спокої. Повірте мені, через деякий час, вона покарає сама себе більше ніж ми могли б це зробити. Однак, це не спрацює, якщо вона залишиться найщасливішою на світі. Ото ж, я думаю, що потрібно буде скасувати це бажання, повертаючи все, як було раніше. Вона не довго володітиме мільйонами без везіння. Гроші не тримаються Дебри і зникають в неї, як вода між пальцями. Розкидаючи гроші наліво і направо, а також купляючи різні непотрібні дорогі речі, вона вже через рік буде банкрутом. На додаток, знайдеться маса чоловіків, які будуть мріяти обдерти її, як липку.

Абра розуміла, що Волтер говорить правду, так як і Кім. - Гаразд, - погодилась дівчина. - Наступне питання. Чи ми повинні говорити їй, що вона вже не є володаркою лампи Абри? А може, вона сама повинна дійти до цього?

- Волтере, - звернулась до хлопця джині. - Що ти на це скажеш? Ми повинні це сказати їй?

- Я думаю, що вона скоро дізнається про це сама, - відразу відповів той. - Я маю на увазі, коли її вдача закінчиться і вона почне програвати, я думаю, Дебра побіжить до готелю з надією повернутись назад, щоб з'ясувати виниклу проблему. Абро, ти вимкнула свій портал назавжди?

- Ні, - відповіла Абра. - Думаєш, я повинна це зробити?

- Обов'язково, - швидко відповів Волтер. - Я думаю, що ти і Кімберлі хотіли б йти далі і я сумніваюсь, що Кім хотіла б використовувати його в майбутньому. На додаток, мине трохи часу, перш ніж Дебра повернеться з Лас-Вегаса, а ми могли б ще трішки погостювати в цьому особняку. Але, признаюсь, я не хочу бути тут, коли вона повернеться. Тому, я думаю, що буде краще, якщо Абра перенесе нас до старої квартири Аарона, або, говорячи по-правді, до моєї квартири, оскільки Аарон там більше не мешкає…

* * *

Коли вся трійка повернулась до квартири Волтера, Кімберлі передала йому лампу Абри.

- Волтере, ти ще маєш доступ до того сувою з музею, який ти використав, щоб перетворити Аарона в Абру? - запитала дівчина.

- По-правді говорячи, то так. Він досі лежить в моєму портфелі, - відповів Волтер, відчуваючи цікавість запитанням Кімберлі. - А чому тебе це інтересує?

Не відповідаючи на його питання, Кімберлі задала наступне питання. - Волтере, ти знаєш про якесь обмеження в кількості джинів, які знаходяться в одній лампі?

- … Ні, - відповів хлопець замислившись на кільканадцять секунд. - В сувої про це нічого не писалося. А чому тебе інтересує це питання?

- Я просто подумала, що хотіла б переїхати до Абри. Я могла б стати джині, так як ви планували це зробити з самого початку.

Коли вона сказала це, Абра почала протестувати. - Кім! Ти що здуріла? Чому ти хочеш стати джині, як я?

- Абро, тільки ти могла б запитати мене про це. Я сподівалась, що ти все зрозумієш. Я кохаю тебе. Ти кохаєш мене. І це єдине, що рахується в цьому світі, що має якесь значення для мене…

* * *

Через деякий час, Кімберлі дозволила Волтеру знову стати власником лампи. Після того, як він три рази потер її, з носика лампи повалив дим, який перетворився в сексуальну джині.

- Я, Абра. Джині цієї лампи. Чую і корюся, мій Володарю.

- Абро, - урочисто сказав Волтер. - Я бажаю відновити все, що було між нами до того моменту, коли Дебра заволоділа лампою.

Звільнившись від формальностей між володарем і його джині, Абра тріумфально змінила гаремний одяг на джинси і тісний короткий топ. - Спасибі, Волтере. Я дуже ціную, що ти так відносишся до мене…

* * *

Через годину, Волтер викликав в кімнату ще одного елементаля.

- Кімберлі, - поважно промовив він до дівчини. - Ти впевнена в тому, що робиш?

- Так, Волтере, - відповіла вона, без жодного коливання в голосі. - Я впевнена, як ніколи!

- Знаєш що, Кім. Оскільки Абра має тіло джині, я міг би зробити з тебе джина, а не джині. Тепер я знаю, як це зробити.

- Спасибі, але ні, - впевнено відповіла вона. - Дякую, Волтере. Мені подобається бути жінкою набагато більше ніж чоловіком.

- Що ж, я тільки запропонував, - зітхнув Волтер.

- Я дякую тобі за це, - втрутилась Абра. - Але Кім і я хотіли б залишити все, як є.

- Тоді добре, - сказав Волтер, а потім поважно продовжив. - Кімберлі, якщо ти готова, тільки скажи і ми рушимо далі.

- Волтере, - відповіла Кімберлі, внутрішньо зібравшись. - Я готова, якщо ти готовий!

Волтер почав читати заклинання і коли він це робив, повітря всередині вітальні почало мерехтіти і пульсувати. Елементаль почав переміщатись, аж наткнувся на Кімберлі і охопив її, повністю дематеріалізувавши тіло дівчини. Коли поєднання людини з духом закінчилось, сформувався димний смерч, який почав шукати носик мідної лампи. Знайшовши її, вихор відразу ж втягнувся в середину лампи.

- Спасибі, Волтере, - сказала Абра, коли її тілесність почала розпадатись, перетворюючись в дим. - Краще буде пересвідчитися, як там моя Кім. Тільки пам'ятай, мусить минути тридцять шість години, перш ніж ти викличеш нас. І будь впевнений, що я постійно слідкуватиму за реальним світом, так на всяк випадок, сподіваючись, що Дебрі вистачить розуму не з'явитись нам на очі…

* * *

Коли вечером Волтер лежав у ванні, насолоджуючись ніжними дотиками теплої води, спокусливо одягнена дівчина цілковито заскочила його. Захоплений зненацька, Волтер почав гарячково прикривати свої принади, розбризкуючи при цьому навколо себе воду.

- Заспокійся Волтере! - вигукнула Абра. - Я не хотів тебе налякати. І немає ніякої необхідності бути аж так сором'язливим. Абра сіла своєю красивою попкою на край ванни. - А може тобі потрібно нагадати, що я сам донедавна був хлопцем? Давай не будемо соромитися. В тебе немає нічого, чого я не бачив.

- Та ну… - нерішуче пробурмотів Волтер. - Ти настрашив мене, от і все. Потім, схаменувшись, він запитав джині: - Як там Кім. Вона в порядку?

- В цілковитому. Вона буде чудовою джині і кохатиме це, як качка воду.

- Це добре! Я радий чути таке. Признаюсь, я боявся, що вона буде жаліти свого рішення. Я так зрозумів, що ви щасливі?

- Саме так, Волтере. Ми дуже щасливі і ми разом. Але я повинен зізнатись в одному, Кім і я хвилюємося.

- Чим?

- Я маю на увазі все те збочене лайно, яке Дебра змушувала тебе робити.

- Угу…, - задумливо погодився Волтер. - Іти права, Абро. Я був її в'язнем і дозволяв робити з собою все, що їй заманеться. Можливо, це буде переслідувати мене до самого кінця.

- Ти розумієш, що я можу зробити так, що ти забудеш все, коли був Софі.

- Я знаю… І можливо, колись пізніше, я попрошу тебе зробити це. Але зараз, я хочу залишити все, як було.

- Але чому? Це не має жодного сенсу. Чому ти хочеш так карати себе, Волтере?

- Ти, мабуть, думаєш, що я збожеволів коли Дебра знущалась наді мною? Зовсім ні, Абро. Спочатку, коли Дебра змушувала мене робити всі ці збочені речі, я відчував шок і приниження, особливо, коли вона перетворила мене в дівчину. Але потім… потім до мене дійшло, що мені подобалося бути дівчиною.

- Ого! - вигукнула Абра, будучи шокованою визнанням друга. Все ще не вірячи в почуте, вона вигукнула: - Ви тільки подивіться на нього! Йому сподобалося бути дівчиною! Тобі сподобалося? Насправді сподобалося?

- Так, Абро. Мені сподобалося! Я знаю, це звучить шалено, але весь цей збочений секс, в якому Дебра змусила мене брати участь, мені сподобався. Це вбрання, в яке я мав на собі, мені сподобалось. Я почував себе неймовірно приємно і збудливо. І ще ці оргазми. Вони були казковими і такими чарівними. Я повинен признатися, що бути дівчиною вже не так аж погано. Насправді, я розважую бажання, щоб ти перетворила мене в дівчину. І, якщо це можливо, я б хотів, щоб ти добавила в мій майбутній дівочий гардероб, латексне вбрання французької покоївки, яке я, признаюсь, покохав.

- Ти знущаєшся? Ти насправді хочеш, щоб я перетворив тебе в дівчину?

- Так. Чому ні? Будучи хлопцем, я боявся кожного наступного кроку Дебри, боявся того, що вона робитиме зі мною. Але не тоді, коли я був Софі. Тоді, я відчув, що живу і можу робити все, без жодних обмежень. Сама подумай. І ти, і я - були нердами. На додаток, список дівчат, з яким я переспав, за винятком Дебри, не імпонує своєю величиною. І ми обидва знаємо, коли справа доходила до сексу, я ставав невпевненим в собі. Звичайно, я завжди можу попросити зробити з себе м'язистого Адоніса, але, я думаю, я б волів стати… Афродитою.

Прагнучи допомогти Волтеру у вирішенні його проблеми, вони сиділи на дивані весь вечір обговорюючи всі плюси і мінуси, перш ніж Волтер зробить рішучий крок і Абра перетворить його в дівчину.

- Що ж, друже, - вголос розмірковувала джині, врешті встаючи з дивану. - В тебе є ще час обдумати своє рішення. Я хотів би посидіти тут з тобою в ролі «адвоката диявола», але я дійсно хочу побачити, як там почувається моя Кім.

- Абро, я впевнений, як ніколи! І ти права, ти повинна дізнатись, як почувається Кімберлі. Але ще одне питання, перш ніж ти зникнеш. Що з шароварами? Я думав, що носити їх для тебе принизливо.

- А, ти про це? - запитала джині, подивившись на себе вниз. - І я досі вважаю, що так воно і є.

- Тому, скажи мені на милість, чому ти їх носиш?

- Одним словом? Це була ідея Кім і не будемо повертатись до цього.

- Ага…, - хихикнув Волтер. Я так розумію, що коли Кім стала джині, вона захотіла, що б ти саме так одягалась.

- Угу… Вона сказала мені, що в них я виглядаю мило…

- Знаєш, Абро. Кім права! Ти виглядаєш несамовито. Правда. Ти повинна бути гордою, що можеш носити таке вбрання. У цьому вся ти. Але чому аж такі височезні підбори? Хіба ти не повинна носити тапочки, ну з такими загнутими носиками?

- А! Ти помітив! Признаюсь, що підбори також не моя ідея. Це все Кім. Думаю, що наступного разу, коли побачиш її, ти повинен сам її про це запитати…

* * *

Тієї ж ночі, Абра непрошеною з'явилась в спальні Волтера.

- Волтере! Прокинься! - голосно промовила вона. - У нас проблеми. Дебра повертається! Давай підіймайся, в нас немає часу, а потрібно дещо зробити!

- Абро, та встаю я, встаю, - пробурчав хлопець. - Я вже не сплю. Зроби мені послугу, дай кілька хвилин, щоб я зібрав думки і прийшов до себе.

- Гаразд. Але роби це швидко. Ми повинні підготуватись, перш ніж ця розлючена сука з'явиться на порозі особняку з вимогою повернути їй лампу. Волтере! Одне питання. Ти все ще поважно розважаєш бажання стати жінкою?

- Звичайно.. Я так думаю…, - сонно пробурмотів хлопець.

- Давай, мужик! Мені потрібні конкретні відповіді, а не «я так думаю», - натискала Абра.

- Гаразд! - грубо але і схвильовано відповів Волтер. - Моя відповідь звучить: «Так»! Я бажаю бути зміненим в жінку!

Саме це і хотіла почути джині. Враховуючи попередні накази, Абра кивнула головою і змінила свого друга і володаря Волтера в свою володарку Венді Бленчард, яка була подібна до двадцяти- щось там річної Морган Ферчайлд.

- Ох, Абро! - радісно вискнула Венді, звертаючись до неї, одночасно милуючись своїм тілом в дзеркалі. - Я красива! Ще красивіша ніж була до цього часу. Вона ще довго дивилась на себе. Відчувши задоволення результатом, вона з цікавістю запитала: - Не зрозумій мене неправильно, я не скаржусь, але повинен запитати, чому ти не змінила мене в Софі?

- Все просто. Дебра знає Софі.

- Ааа! Я зрозумів! Тепер, Дебра нізащо не впізнає мене.

- І в цьому полягає план, Волтере… вибач, Венді!

* * *

Як тільки літак Дебри приземлився, вона наказала водію вийнятого лімузину відвезти її додому. Страхи дівчини справдились - в особняку було порожньо, а мідна лампа зникла з сейфу.

- Волтере! Ти сучий сину! - закричала вона, будучи впевненою, що все це вина її бувшого. - Якщо ти думаєш, що життя в тілі Софі було пеклом, ти ще не знаєш, які страждання я тобі приготую, коли поверну лампу в свої руки…

Розлючена Дебра вийшла з будинку і грубо вказала водієві нову адресу.

Сонце доходило полудня, коли лімузин зупинився перед будинком, в якому жив Волтер.

- Чекай на мене! - коротко наказала Дебра водієві. - Я ненадовго…

Опинившись перед дверима квартири, вона почала енергійно стукати в них і голосно кричати: - Волтере! Відкривай ці кляті двері! Я хочу мою лампу назад! Я хочу її назад!

Дебра була шокована, коли двері відкрила красива блондинка, подібна до Морган Ферчайлд. - Будь-ласка, без крику! Я не хотіла б, щоб сусіди викликали поліцію через Ваші крики.

- Де Волтер?! - запитала Дебра, ігноруючи Венді. - І хто ти така?

- Ой! - посміхнулась блондинка і привітно відповіла. - Ви, мабуть, бувша Волтера. Він сказав, що Ви з'явитеся.

- Ах, він так сказав?

- Здається, я веду себе некультурно. Дозвольте представитися. Мене звати Венді Бленчард. Я працюю з Волтером. А Ви, мабуть, Дебра, його колишня дружина? Будь-ласка, заходьте. Я тільки-но заварила свіжу каву. А може Ви віддаєте перевагу чаю?

- Я б воліла мою лампу. Так що, буде краще, якщо ти віддаш її мені і ми більше не зустрінемося.

Вдаючи, що не розуміє про що мова, Венді відповіла. - Боюся, Волтер мені нічого не говорив про жодну лампу. Але, якщо Ви опишете її, я може допоможу Вам. Це якийсь світильник?

- Я шукаю мідну перську лампу, - грубо відповіла вона. - Зеленувата мідна лампа з носиком. Дванадцять, п'ятнадцять сантиметрів в довжину.

- Ні…, - невинно відповіла Венді. - Боюся, я не бачила нічого такого в цій квартирі, щоб підходило під Ваш опис. Але не можу ствердити, що її тут немає. Я можу допомогти Вам шукати її. Я впевнена, якщо вона належить Вам, Волтер хотів би, щоб ви її знайшли.

- Почекай, як ти казала тебе звати? - нахабно запитала Дебра. - Ми шукатимемо її, але спочатку я хочу, щоб ти сказала мені, де Волтер? І якого милого, ти є тут, в його квартирі?

- Мені прикро, Дебра. Відповідь дуже проста. Волтер попросив мене помешкати тут, поки він у від'їзді. А щодо того, куди він поїхав - я не маю жодного поняття. Він нічого такого мені не говорив. Але я можу дати Вам номер його мобільного.

- Спасибі, але ні! В мене є його номер. А випадково, ти не знаєш, чи він не забрав з собою мою лампу, коли поїхав невідомо куди?

- Нажаль, ні. Насправді. Я не бачила Волтера вже кілька днів.

- Якщо ти його не бачила, тоді як ти тут опинилась?

- Вчора Волтер подзвонив до мене і попросив помешкати в його квартирі певен час. Я з задоволенням погодилась, а він повідомив, де я знайду ключі від дверей…

* * *

- Венді, ти чудова акторка, - розмірковувала Абра, уважно стежачи за розмовою розгніваної Дебри і незворушливої Венді.

Волтер мав велику колекцію фігурок і більшість з них були виставлені на полицях, у вітальні. Щоб бути готовими в протистоянні між Венді і Деброю, Абра і Кімберлі замаскували себе під такі фігурки. Абра прийняла вигляд Чарівниці, а Кімберлі вибрала Фатом.

Стоячи так на полиці, Абра з захватом спостерігала, як Венді чудово обходиться з розлюченою, дуже розлюченою Деброю.

Коли та пішла, Абра і Кімберлі змінились в два кількасантиметрові вихори, щоб через мить опинитись посеред квартири, де почали швидко рости, а ж врешті прийняли свої спокусливі тілесні форми.

- То як, дівчата, - радісно звернулась Венді до них, як тільки Абра і Кім відновили своє тіла. - Я зробила все правильно?

- Ти молодець, - відповіла Абра. - Ти поводилась, як професійна акторка.

- Насправді? - в захваті запитала Венді. - Думаєш, вона повернеться?

- Це завжди можливо, - відізвалась Кімберлі. - Але я сумніваюсь в цьому.

- Думаєш, вона не домислиться, враховуючи те, що лампа і ти з Кім, весь час були в цій кімнаті? - запитала Венді, недбало махаючи маленькою срібною перською лампою, котра висіла на ланцюжку на її шиї.

- Я не вірю, що вона додасть два і два, - відповіла Абра. - і зрозуміє, що коли справа доходить на лампи, розмір не має значення. Ні я, ні Кімберлі не живемо в лампі. Насправді, вона є порталом між цією реальністю і одним з метафізичних світів, які існують поза розумінням людини.

- То ми повинні подякувати Кім, що вона підказала перетворити лампу в красивий кулон.

- Обов'язково! - з посмішкою погодилась Абра. - Найкращий спосіб приховати якусь річ - це розмістити її на видному місці.

- Саме це я мала на увазі, - підтакнула Кімберлі. - Але не забуватимемо пропозицію Абри зробити так, щоб ніхто не міг зняти її з шиї Венді, а єдиний спосіб це зробити - це її виразне особисте бажання.

- Правда, - погодилась Венді. - Ваші пропозиції чудові. Після цього, Венді перейшла до іншої теми. - Отже, не знаю як ви, але я, після розмови з Деброю, хочу відсвяткувати нашу перемогу. І, признаюсь, я голодна. Як ви відноситеся до того, щоб перекусити?…

Епілог

Хоча Абра і Кімберлі проводили дні насолоджуючись собою, постійно розширюючи задоволення, які їм дарували метафізичні світи, вони чимало часу проводили з Венді, а більшість сусідів були впевнені, що в квартирі, відтепер, мешкають три красиві дівчини.

Що стосується Венді, вона продовжила працювати в Національному музеї, а всі її колеги з повагою ставились до знань цієї молодої і красивої дівчини. Ніхто з них не здогадувався, що все це було завдяки невеликій допомозі двох джині, котрі трішки змінили її розумові здібності.

Припущення Венді, щодо колишньої в питанні грошей, не справдились. Кошти від виграшу в лотерею дійсно швидко танули, але через деякий час, Дебра зробила щось несподіване. Вона вигідно вклала велику частину свого виграшу і протягом року збільшила власні статки майже в два рази.

Порадившись з Аброю і Кімберлі, Венді вирішила, що щось потрібно зробити з удачею Дебри. Венді забажала, щоб Дебра відкрила нову сторінку в своєму житті і стала однією з найбільших філантропів на світі…

А тим часом, одна дівчина і дві джині врешті зажили щасливим життям, на яке заслужили…