Новорічні побажання

Новорічні побажання

Автор: Morpheus

Переклад: Pooh68

оригінал тут

Від автора: сім'я Карсонів має щорічну традицію просити в Санти новорічні подарунки. І цього року, Санта виконує їх бажання… але при цьому трішки помиляється… Оповідання було написане в 1998 р.

* * *

Ціла сім'я сиділа за кухонним столом, готуючись до однієї з найстарших сімейних традицій. Майк, батько родини, мав перед собою аркуш паперу ретельно пишучи на ньому. Його дружина, Лорен, стояла за спиною чоловіка і читала все, що той пише, час-від-часу додаючи свої зауваження. Їх діти, Мішель та Стів з нетерпінням чекали аж їх батько закінчить.

Цього року, як і протягом минулих років, Карсони дотримувались своєї традиції. Вона виникла кілька років тому, коли Майк запропонував, щоб кожен член родини написав лист до Санти, в якому вкажуть, що хочуть отримати на свята. Завдяки цим листам, кожен знав, що на Новий рік хотіли інші члени сім'ї. Це спрацювало, а тому писання листів було повторено знову. Хоча спочатку бажання містили цілком реальні побажання, з кожним наступним роком бажання ставали більш незвичними. Незважаючи на те, що всі розуміли, що ці бажання неможливо виконати, читати їх було весело. Поступово, листи до Санти перестали бути реальними бажаннями, перетворюючись в щось, на зразок, сімейної традиції, яка привносить радість та хороший настрій в свята…

- Все, - весело заявив Майк, готуючись вголос почати читати написаний лист.

Шановний Санта.

Цього року, ми, сім'я Карсонів склали цей список побажань, для того, щоб полегшити Вам роботу.

Чоловік замовкнув і посміхнувся, а потім продовжив читати написане. Коли він закінчив, вся родина погодилась, що лист звучить чудово. Після цього, Майк першим почав вписувати своє бажання.

- Це все глупота, - раптом пробурмотів Стів. Він переживав, що в школі можуть довідатися про те, що він пише листи до Санти і це вплине на його репутацію. Поруч з ним, його сестра мала подібні відчуття, але все ще хотіла підтримувати сімейну традицію. - Я не знаю, що маю просити, - сказав Стів, дивлячись на лист паперу, перш ніж передати його Мішель.

- Просто попроси його про те, що ти дійсно хочеш, - посміхаючись відізвалась мама на такі слова сина.

Хлопець пирхнув, чекаючи доки сестра не закінчить писати свої побажання. Наступною була Лорен, яка вписала своє бажання після доньки. Стів голосно позіхнув, демонструючи своє ставлення до всього цього «цирку», хоча всередині, він зовсім не хотів відмовлятися від вписання свого бажання, незалежно від того, що говорив вголос.

Врешті, черга дійшла до нього. - Що ж, - промовив він сам до себе. - Мама сказала, щоб попросити те, що я бажаю. Посміхаючись, Стів поглянув на бажання інших членів родини, перш ніж розпочати писати своє. Він посміхався, коли закінчував вписувати фінальні пункти. Це входило в обов'язки того, хто останнім закінчував писати бажання.

Коли все було закінчено, кожен підписався внизу, а Майк вклав лист в конверт, написавши на ньому «Санта Клаус. Північний полюс». Чоловік заклеїв листа і урочисто відніс його до поштової скриньки, а вся родина поспішила до дому, щоб прикрашати новорічну ялинку…

* * *

Святковим ранком, над будинком Карсонів пролетіли сани, запряжені в 12 оленів. Сани покружляли і сіли на дах будинку, не роблячи при цьому жодного шуму та не залишаючи після себе жодних слідів. Коли вони зупинилися, веселий товстий чоловік, одягнений в червоне, почав вилазити з «транспортного засобу» тягнучи за собою великий червоний мішок.

Намагаючись втримати рівновагу на даху, він промовив сам до себе: - Я не повинен був пити так багато під-час останньої зупинки. Наступного року, я нічого не питиму, доки все не закінчу.

Він зітхнув, зробивши ковток теплого бурбону, а потім ступивши крок… впав на свою п'яту точку. Зі сторони оленів почулися якісь звуки, котрі дивно скидались на сміх. Санта поглянув на них сердитим поглядом, бурмочучи: - Ще трішки і сьогодні, я з мамусею, будемо мати на вечерю дичину. В реакцію на такі слова, можна було почути звуки дзвіночків та скрипіння шкіряних ременів.

Задоволено кивнувши головою, Санта продовжив, голосно позіхаючи: - Принаймні, це остання моя зупинка в цьому році. Я вже не можу дочекатися, щоб опинитися в ліжку. Споглядаючи на димар, чоловік потер свою білу бороду рукою в рукавиці. - Зараза, - пробурмотів він, усвідомлюючи, що цей димар замалий навіть для нього. - Гадаю, що мені знову доведеться робити це по іншому. Санта зістрибнув з даху, тихо приземляючись і не залишаючи жодних слідів. Опинившись перед вхідними дверима, він посміхнувся і витягнув щось з кишені. Нахилившись та продовжуючи посміхатися, чоловік почав шпортати в замку. Врешті, двері відкрилися, а Санта швидко увійшов всередину.

Рухаючись по вітальні, він ледве оминув журнальний столик, перш ніж опинитися перед диваном, намагаючись при цьому втримати рівновагу. Побачивши в кутку ялинку, він на мить зупинився, щоб оцінити її прикраси. Раптом, чоловік почувся погано і нахилившись, спорожнив вміст шлунка на підлогу. Витерши рот, він побачив на столику молоко і тарілку з печивом. Коли вони зникли, гість пригадав, що є ще справа, яку він повинен виконати.

- І де це я залишив свій мішок? - запитав він заплутаним язиком та озираючись навколо. Зрештою, він пригадав, що той залишився на даху, поруч зі саньми. - Зараза, - тихо вигукнув він, не маючи бажання повертатися за мішком. Санта зітхнув і вийняв з кишені лист від родини Карсонів.

Легко хитаючись, він почав читати лист, кілька разів зупиняючись, намагаючись розібрати слова, які розпливались перед його очима. Закінчивши, він зітхнув з полегшенням. Ці бажання не вимагали повернення за мішком.

- Поглянемо, - пробурмотів чоловік, витягуючи маленькі картки з кишені. - Це для Марка… Санта ще раз поглянув в лист, щоб переконатися, що не помиляється. - Ні… Це для Мішель.

Знизивши плечима, він був впевнений, що пам'ятає бажання кожного з цієї родини. Ретельно вивівши на карточках імена, він розклав їх у відповідні шкарпетки. - Готово, - промовив він.

Відчуваючи втому, він розвернувся до дверей і подзвонивши дзвіночком, вимовив своє «Хо-хо-хо», а потім відригнув. Хитаючи головою, він тихо промовив: - Безумовно потрібно буде зменшити кількість випивки наступного року. З цими словами, Санта вийшов на вулицю, піднявся на дах і всівся до саней. Наказавши оленям прямувати додому, він посміхнувся, відчуваючи задоволення від того, що його робота закінчена, а сам він може врешті поспати…

* * *

Кілька годин потому, першими прокинулися Майк і Лорен. Вони пішли до кухні, де не поспішаючи почали пити ранкову каву. Через кілька хвилин підійшли Мішель та Стів і з нетерпінням чекали на закінчення ранкового ритуалу, щоб почати відкривати подарунки.

- Давайте вже, - бурмотів Стів. - Доки Ви закінчите, свято мине.

- Гаразд, гаразд, - посміхаючись відповів Майк. - Час на подарунки!

- Саме так, - засміялася Мішель.

Зайшовши до вітальні, вся родина почала відкривати подарунки, знайдені під ялинкою. Стів нахмурився, коли отримав в подарунок новий светр. Незважаючи на це, він ввічливо подякував мамі, котра сіяла від задоволення від того, що сину сподобався її подарунок. Лорен подякувала Майку за нове намисто, яке відразу ж повісила собі на шию. Щодо Мішель, то вона також не виглядала занадто задоволена подарунком від Стіва, а той лише посміхався на таку її реакцію. Майк, в подарунок від дружини, отримав нову куртку.

- А як щодо шкарпеток? - запитала Лорен, коли Стів почав скаржитися, що подарунків замало. - Ми їх ще не перевіряли!

Кожен поглянув до своєї шкарпетки. Мішель перша вийняла звідти картку. - І що це має бути? - запитала вона.

Через кілька секунд кожен з членів родини стояв з картою в руці, яку знайшов в своїй шкарпетці, подумки задаючись питанням, хто їх туди вклав. Кожен з них відчував щось на зразок змішання. Врешті, Мішель знизивши плечима, вголос прочитала текст на своїй картці. - Тут написано «я бажаю бути на десять років молодшою» - сказала вона збентеженим голосом.

Майк посміхнувся. - Це те, що я просив в Санти. А потім, він прочитав вміст своєї записки: «Я мрію про великі цицьки».

Лорен почервоніла від почутого, а потім зізналася, що це мав бути такий собі жарт. Маючи великі груди, вона переживала, що її донька має груди ще більшого розміру. Все ще червоніючи, Лорен прочитала вміст своєї записки: «Я хочу мати пеніс довжиною тридцять сантиметрів». Жінка почервоніла ще сильніше і поглянула вниз, намагаючись пересвідчитись, що в неї між ногами все по старому.

- Тож, - врешті відізвався Майк. - Стіве, а що написано в тебе?

У відповідь, хлопець голосно прочитав: «Бажаю бути найкрасивішою дівчиною в школі». Майк засміявся, а Стів густо почервонів. - Це не моє бажання! - вигукнув він, поглянувши на злегка почервонілу сестру. - Але, що роблять наші записки в панчохах? - збентежено запитав Майк. Він посміхнувся, а потім, раптово зупинився, почуваючись незручно.

- Татку, щось не так? - тривожно запитала Лорен і через мить зойкнула. - Я почуваю себе якось дивно!

Вся родина почала оглядатися, усвідомлюючи, що всі почуваються якось дивно. - Ох, ні! - викрикнув Майк, стискаючи власні груди, котрі почали збільшуватися, розпираючи його сорочку. Всі спостерігали, як груди на торсі Майка продовжують рости, аж, врешті, вони перебороли спротив ґудзиків на сорочці, відриваючи їх від матеріалу. - Що зі мною відбувається?! - закричав Майк, коли його цицьки, як мінімум розміром «DD», вирвалися «на свободу» з обійм сорочки, звисаючи і хитаючись на повітрі.

Потім закричала Мішель, змушуючи всіх поглянути на неї. Спочатку нічого не було помітно, але вже через кілька секунд, всі побачили, як одяг на ній ставав мішкуватим. - Що зі мною коїться? - кричала вона, а її обличчя було викривлене в гримасі жаху. Через хвилину, вона помолодшала на десять років і тепер виглядала так, як тоді, коли йшла в перший клас. - Мамо! Що зі мною сталося? - зі сльозами запитала вона, підбігаючи до Лорен.

Та обійняла свою доньку і саме тоді, відчула сильний біль, який пройшов через її тіло. Задихаючись, вона поглянула вниз і з жахом скрикнула. Мішель стояла поруч, дивлячись на неї і пригадуючи текст в записці мами.

- Кузьва! - закричав Стів, зрозумівши, що зараз відбудеться. Зі страхом, він поклав руки на торс, виразно відчуваючи, як там починають рости груди. - Ні! Ні! НІ! -знову закричав він, цього разу більш жіночнішим голосом. Через кілька секунд, Стів відчув, як на його голові швидко росте волосся, а плечі стають ширшими. Його талія болюче звужувалась, а стегна розпухали. Дивне відчуття в паху, змусило його задихнутися і швидко поклавши туди руки, хлопець переконався, що його «приятель» зник.

Після того, як всі зміни припинилися, вся родина подивилася один на одного в розгубленості і шоці, а потім, з жахом, на себе. Стів мав на собі мало придатний чоловічий одяг, його мама трималась за промежину, намагаючись прикрити велику опуклість між ногами. Її штани не поміщали виниклий новий і великий орган. Майк тримався за груди, марно намагаючись хоч якось прикрити їх, при цьому почуваючись незручно від зміни центру ваги власного тіла. А Мішель сиділа на підлозі і злякано плакала. Лорен все ще обіймала її, намагаючись втішити та заспокоїти доньку.

Через кілька хвилин, Лорен здригнулась від дискомфорту, усвідомлюючи, що кожен з них повинен одягнутися в щось, що більше підходить до теперішньої ситуації.

- Але, що я тепер носитиму? - закричав Стів.

- Я впевнена, що тобі підійдуть деякі речі з одягу Мішель, - сказала Лорен, споглядаючи на тепер свою другу доньку, яка була насправді дуууже красивою. Від такого погляду, Стів почервонів, все ще бажаючи сперечатися, але через мить передумав, розуміючи, що його мама була права. Коли він поглянув на свої груди, то усвідомив, що в його старий, хлопчачий одяг, він не поміститься. Однозначно ні…

* * *

Стів пішов до кімнати Мішель, відчуваючи незручність від переглядання одягу сестри. Все це йому здавалося… якось неприродно. Однак, він з полегшенням скинув свій старий одяг, відчуваючи задоволення від звільнення власного тіла з його обійм. Стоячи голим посеред кімнати Мішель, Стів поглянув вниз, здригаючись всім своїм дівочим тілом. Врешті, він подивився на себе в дзеркало і був не розчарований побаченим. - Нічого собі, - промовив він. Дівчина в дзеркалі виглядала неймовірно розкішно. Однозначно, вона була найсексуальнішою дівчиною серед всіх дівчат в школі. Стів довго розглядав себе, ніяк не вірячи, що в дзеркалі відбивається він сам.

Стів все ще дивився на себе, коли в кімнату увійшла Лорен, змушуючи його відчути себе неймовірно збентеженим, коли він побачив маму в штанах тата, які були задовгі для неї. Опуклість спереду все ще було видно і жінка продовжувала відчувати стурбованість своєю зміною, що підтверджував червоний колір її обличчя. Стів проковтнув слину і нервово запитав: - Ти дійсно маєш…? Лорен лише кивнула головою у відповідь, ще сильніше червоніючи.

- Так, - врешті, тихо відповіла вона. - Тридцять сантиметрів.

- А як… щодо твоєї… ну ти знаєш? - запитав Стів.

- Це все ще там, - похмуро відповіла Лорен. Зітхнувши, вона змінила тему. - Тобі також доведеться звикнути до того, що є між ногами. Стів здригнувся від почутого, не бажаючи пригадувати, що має там внизу. Стоячи перед дзеркалом, він намагався не приглядатися до своєї промежини, сподіваючись, що все це нереально. Лорен зітхнула, а потім продовжила: - Напевно, нам краще буде одягнутися. Вона підійшла до шафи з одягом і витягнула звідти повсякденний одяг, який міг носити на собі її син.

Стів знову здригнувся, коли взяв трусики сестри. - Я не хочу носити її спідню білизну. Це якось неправильно. Лорен ще раз зітхнула, стверджуючи, що ця білизна цілком нова. Стів неохоче одягнув їх. Коли Лорен допомагала сину з бюстгальтером, вона виявила, що бюстгальтери Мішель занадто малі для Стіва.

- Чудово, - відізвався він, коли мама визнала свою поразку. - Я не хотів би носити бюстгальтер. Стів виглядав на задоволеного від свого маленького тріумфу, хоча після того, як одягнув штани і сорочку Мішель, його тріумф не був вже аж таким великим. - Це смішно, - відізвався він, коли Лорен відмітила, що зараз він виглядаю досить красиво.

- Що ж, - суворо сказала Лорен. - Я не знаю, як довго ми будемо виглядати так, як виглядаємо. Можливо все це залишиться на постійно. Вона замовкла, а Стів намагався «переварити» почуте. - Незважаючи на все це, тепер, ти дуже красива панянка, а цей одяг виглядає так, неначе шитий під тебе. Стів чмихнув і відвернув голову. Але, побачивши себе в дзеркалі, він був змушений погодитися зі словами мами.

Повернувшись до вітальні, Стів побачив Мішель, яка була одягнена в одяг, з якого він давно виріс, хоча і той був завеликим для неї. - Це все, що ми могли знайти, - відізвався Майк. Стів побачив, що його тато був одягнений в свій найбільший светр, але і той не міг приховати його нові велетенські груди. Вони проглядали дуже чітко і, мабуть, викликали в нього незручність і збентеження. Стів відчув збочене задоволення від того, що не тільки він потрапив в халепу з цицьками, хоча йому і було шкода решти своєї сім'ї.

Мішель поглянула на брата. - Це мій одяг і краще буде, щоб ти його не понищив. Стів проігнорував сестру, усвідомлюючи, що тепер не повинен звертати уваги на слова семирічної дівчинки. В порівнянні з тим, з чим він стикався раніше, теперішні погрози зі сторони маленької дівчинки виглядали на безглузді.

Сім'я Карсоні сиділа у вітальні, відчуваючи незручність, страх і розгубленість. Святковий настрій давно зник і тепер, вони дивились один на одного, розмірковуючи над власними змінами та намагаючись змиритися з ними. А ще, кожен мріяв, щоб всі зміни зникли і все стало так, як було ще вчора. Кожен з них сподівався, що наступним ранком все стане на свої місця.

Через годину, мама перервала взаємну тишу. - У всьому цьому є один позитив, - сказала вона. - Я вже знаю, що попрошу Санту наступного року! Всі навколо кивнули головами на знак згоди, мріючи все повернути назад.

- Не хвилюйся, люба, - запевнив її Майк, погладжуючи ногу. - Я впевнений, що все буде нормально. Нажаль, його слова не звучали занадто впевнено, зате Лорен відчула, як її новий придаток раптово твердне, а опуклість на штанах стає виразнішою і більшою. Посміхаючись, вона поглянула на неї, задаючи собі питання, як повинна його використати.

Зітхнувши, Майк потягнувся до телефону. - Краще буде подзвонити моїй мамі і сказати, що цього року ми не прийдемо до неї на вечерю. Всі навколо знову кивнули головами, розмірковуючи, як пояснити родині, своїм знайомим і друзям те, що з ними сталося…

* * *

Наступного дня вся родина була розчарована тим, що їх зміни нікуди не зникли. Протягом наступних кількох днів, кожен з них намагався змиритися з тим, що сталося, пробуючи пристосуватися до нових реалій власного життя. Майк болісно перев'язував свої груди, щоб ті виглядали якнайменшими, одягаючись в светри і так ходив на роботу. Після кількох незручних днів, він домовився з шефом, що буде працювати дистанційно і приїжджати в офіс лише раз на місяць…

Коли канікули закінчилися, Стіва відправили в іншу школу, в якій він був представлений, як Мішель. І хоча він, врешті, попав в дівчачу роздягальню, хлопець вже не відчував аж такого задоволення. А ще, до всього добавилася буря гормони в тілі, змушуючи його задивлятися на хлопців…

Мішель повернулася до першого класу, де проводила цілий день в оточенні «однолітків». Вона сама не помітила, що швидко її поведінки і думки були зредуковані так само як і її вік, тепер ставши більш незрілими і дитячими. Зате це помітила сім'я і несвідомо почала відноситися до неї, як до маленької дівчинки, що було цілком природним, враховуючи те, як Мішель виглядала…

Хоча сексуальні відносини між Лорен і її чоловіком стали дещо напруженими, сама вона знайшла полегшення в своїх щоденних візитах до Шеріл, її найкращої подруги і сусідки. Чим вони там займалися, Лорен намагалась не розголошувати…

Кожен член сім'ї Карсонів пристосувався до нового життя так, як міг. І всі вони, з нетерпіння чекали на наступні свята зі змішаними почуттями. Цього разу, вони точно знали, чого забажають. Але рік - це так доооовго…